Царина художнього перекладу містить безліч викликів для дослідників, починаючи із таких проблемних питань загального перекладознавства, як еквівалентність [3; 14; 17], моделювання процесу перекладу [2; 15], відтворення текстових і дискурсивних категорій [2; 14; 15; 17], баланс форми та змісту [1; 2; 8; 15], і закінчуючи такими вузько специфічними проблемами, як співвідношення експресії першотвору й імпресії перекладу [7], трансляція особистості перекладача на виконаний ним переклад [6; 17], переклад-осучаснення в межах однієї мови [5; 8].

Наявність кількох професійних перекладів певного художнього твору, виконаних однією мовою, уможливлює комплексний перекладознавчий аналіз у синхронному й діахронному розрізах [3, 13] і дає можливість певною мірою наблизитися до розв'язання вищеокреслених проблем. Практична цінність такого аналізу полягає у визначенні найбільш ефективного перекладацького інструментарію для передачі безеквівалентної лексики, дискурсивних маркерів, стилістичних прийомів і регістру оригіналу засобами іншої мови. Крім того, порівняльний аналіз перекладів дає змогу сформувати висновок про напрям розвитку школи художнього перекладу в Україні й запити читацької аудиторії, а також про вплив суспільно - політичних реалій, в які неминуче занурений перекладач.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Вивчення та зіставлення кількох перекладів одного й того ж твору може відбуватися у різних площинах. Перекладознавець С. Засєкін аналізує переклади творів Р. Бредбері та Дж.Р. Р. Толкіна на предмет підтвердження або спростування гіпотези новотлумачення, або так званої ретрансляційної гіпотези, яка полягає в тому, що кожний наступний переклад одного й того ж твору буде ближчим до культури оригіналу.

Обравши лексичні й синтаксичні маркери одиницями психолінгвістичного аналізу [1, 73], дослідник установив існування загальної тенденції "наближення" пізніших перекладів до мови-джерела, на що вказує трансформація семантики онімів і збільшення питомої ваги синтаксичних структур і конекторів, притаманних оригіналу [1, 75].

В іншій науковій праці С. Засєкін використовує український і російський переклад повісті Дж.Д. Селінджера “Catcher in the Rye" для демонстрації потенціалу квантитативних методів аналізу у виявленні перекладацьких закономірностей [2]. Більшість інших розвідок, сфокусованих на перекладі творів цього американського письменника, також залучає український і російський варіанти перекладу [6; 9; 12; 13]. Порівняння перекладів має на меті виявити перекладацькі прийоми, що використовуються для відтворення окремих елементів оригіналу (інтертекстуальних украплень, метафор, стилістично забарвленої лексики, слів - реалій, підтексту тощо), надати оцінку їх доцільності та дієвості, простежити прояви об'єктивної та прагматичної деформацій.

Твори Дж.Д. Селінджера, лауреата Нобелівської премії з літератури, неодноразово виступали об'єктом лінгвістичних, перекладознавчих і літературознавчих студій. Це пояснюється і високою художньою та суспільною цінністю доробку автора, актуальністю проблематики, самобутнім авторським стилем або ідіолектом [8, 26]. З-поміж українських лінгвістів слід відзначити М. Тарнавську, автора циклу статей про особливості перекладу оповідань Дж.Д. Селінджера [12; 13]. Серед закордонних праць ґрунтовним характером відзначається книга К. Керр, де розглянуто композиційну побудову творів письменника, їх символізм, інтертекстуальність, історичний контекст [16].

Мета і завдання статті. Стаття має на меті дослідити опозицію "ступінь наближення до оригіналу: ступінь наближення до читача" двох варіантів українського перекладу оповідання Дж.Д. Селінджера “Uncle Wiggily in Connecticut”. Прояви такої полярності в художніх перекладах також відомі як експресія vs. імпресія [7, 100] або чужинність (foreignness) vs. природність (naturalness) [4, 9]. Вибір саме цього оповідання зумовлює той факт, що воно ще не виступало об'єктом окремого лінгвістичного дослідження в такому ракурсі. Вперше опублікований в 1948 році в журналі "Нью-Йоркер", цей твір було обрано для екранізації як такий, що ідеально їй піддається. Проте результат настільки розчарував письменника, якого позбавили можливості впливати на знімальний процес, що Дж.Д. Селінджер відмовився продавати права на екранізацію інших своїх творів.

Переклад О. Сенюк побачив світ у 1976 році, а переклади Ю. Григоренка й А. Івахненка у 2012 році, тобто їх віддаляє проміжок у 36 років, який ми вважаємо суттєвим чинником, адже саме в цей період відбулися радикальні трансформації української держави та суспільства, що неминуче позначилися на особистостях перекладачів. Динаміку діади "автор-перекладач" влучно охарактеризував перекладач і мовознавець В. Радчук: "Самим собою лишається в іншій мовній стихії кожний художник слова, хто б його не тлумачив. [.] Що не позбавляє перекладача власного почерку" [8, 26].

Реалізація поставленої мети передбачає такі завдання:

- дослідити переклад реалій;

- перевірити валідність гіпотези про те, що у зв'язку з глобалізацією сучасного світу певні американські реалії значно розширили свій ареал, що відобразилося на перекладі відповідних лексичних одиниць;

- простежити відтворення регістру оригіналу;

- охарактеризувати повноту відтворення стилістичних прийомів на трьох рівнях: фонографічному, лексичному, лексико-семантичному;

- верифікувати гіпотезу про те, що більш ранній переклад відзначається евфемізацією вульгаризмів і пейоративної лексики з огляду на ідеологію та цензуру на момент виконання перекладу.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Реалії, як і Р. Зорівчак, ми розуміємо як одиниці з дуже місткою фоновою семантикою, як маркери національно-культурного контексту [3, 44]. Текст оповідання насичений реаліями, що розкривають особливості американського побуту, способу життя і масової культури. Перекладачам з самого початку доводиться мати справу з реалією у заголовку, при цьому вони демонструють різні підходи до її вираження. Наприклад, Uncle Wiggily - "Старенький кульгавий кролик", герой серії дитячих оповідань Говарда Р. Ґеріса.О. Сенюк використовує метафоричний перенос, побудований на ознаці "кульгавість", залучає римування, послугується прийомом упущення і створює яскравий образ "тупташка-невдашка".Ю. Григоренко й А. Івахненко перекладають заголовок дослівно - "Дядечко Віґґілі у Коннектикуті", супроводжуючи його розгорнутим коментарем.

Серед літературознавців поширена думка, що Дж.Д. Селінджер особливу увагу надавав заголовкам своїх творів, які мали посилати думки читача вглиб тексту, змушувати його шукати приховані плани [12, 381]. Доведено, що семантика заголовку містить протиставлення конотацій, причому кролик Віґґілі постає символом позитивного ставлення до життя і відзначається своєю любов'ю до дітей. Із ним контрастує другий символ - штат Коннектикут, наділений негативними конотаціями як місце, де головна героїня втратила радість від життя і не пускає в серце нікого, навіть власну дитину [16, 123]. Отже, на семантичному рівні переклад О. Сенюк набагато ближчий до оригіналу за змістом, хоча й радикально відрізняється за формою. Пестливо-зменшувальні форми несуть позитивне конотативне значення, а сема "невдача" - негативне.

Натомість другий варіант перекладу заголовку повністю відтворює форму, проте нейтралізує зміст. Саме тому не можна не погодитися з ще одним твердженням В. Радчука: "У художньому творі, в авторській публіцистиці ідіолект, або індивідуальний стиль, є цінністю. Тут якийсь ключовий образ і настрій перекладач має утримати будь-що-будь, іноді навіть завдяки змінам у предметно-логічній структурі" [8, 29].

Таблиця 1 містить варіанти перекладу всіх реалій в оповіданні.

Таблиця 1. Переклад реалій в оповіданні “Uncle Wiggily from Connecticut”

Як бачимо, для перекладу реалій використовують різноманітні перекладацькі техніки - дескриптивну перифразу (driveway - кінець вулички / під 'їзна алея), комбіновану реномінацію (Kleenex - паперові хустинки “Клінекс ”), транскрибування (Boise - Бойз / Бойс), гіперонімічне найменування (Lord & Taylor's - універмаг). Не всі запропоновані переклади, на нашу думку, є вдалими. Наприклад, назва страви sweetbreads найоптимальніше виглядала б як гіперонім м'ясо / м'ясний смаколик / основна страва тощо. Назва роману письменника та сценариста Ллойда С. Дугласа обов'язково потребує перекладу на кшталт "Плащаниця", "Багряниця" або ж "Сутана", транскрипція цієї реалії спотворює зміст усього фрагмента, де розкрито один із центральних конфліктів твору "господар - раб" [16, 121].

Указані нами неточності в жодному разі не применшують художню цінність обох перекладів. З цього приводу влучно висловився В. Литвинов: "Виявлені огріхи мають бути поживою для критиків, які хай би виступали в ролі санітарів, а не браконьєрів, що відстрілюють найкращих" [5]. Водночас потрібно зазначити і здобутки перекладачів. Надзвичайно цікавим і вдалим видається нам прийом транспозиції на конотативному рівні при передачі реалії-антропоніма Bela Lugosi. Актор, ім'я якого, ймовірно, невідоме пересічному реципієнту перекладеного твору, був знаний своєю роллю Дракули і в кіно, і в театрі. Актуалізація цієї конотації, прихованої для не носія американської культури, створює комічний ефект і робить характеристику персонажа абсолютно зрозумілою - бридкий, огидний, потворний, чимось схожий на вампіра. У більш ранньому перекладі прикметник unwashed слід було б перекласти "у гримі", "загримований", знову ж таки проводячи паралель із персонажем актора.

Наша гіпотеза про розширення ареалу реалій певної культури та їх проникнення в інші культури в умовах глобалізації та доступу до культурних артефактів інших народів, а також переконання, що переклад відображає такі зміни, знайшли своє підтвердження. Звичайно, верифікація отриманих результатів вимагає значно більшого масиву даних, проте можна припустити, що переклад реалій, які зі стану чужорідних перейшли у спільні, зазнає таких трансформацій. На етапі чужорідності реалії використовують прийоми транскрибування, гіперонімічного перейменування, калькування або дескриптивної перафрази. Коли денотат запозичується іншою культурою і реалія стає відома значному колу осіб, проте не всім, тоді застосовують прийом комбінованої реномінації (Kleenex ^ паперові серветки ^ паперові серветки “Клінекс”). Кінцевим етапом є закріплення реалії у свідомості не носія мови і вона перекладу більше не вимагає (DonaldDuck ^ каченя ^ Дональд Дак).

Звертаючись до наведених прикладів, бачимо, що герой мультфільмів студії "Дісней" Дональд Дак вже не реалія, як це було 36 років тому. Натомість паперові хустинки марки “Kleenex” порівняно недавно з'явилися на полицях, тому й назва компанії-виробника не така промовиста. До речі, у цьому випадку маємо справу з класичною метонімією, як у випадку з "Вольво" (автомобіль), "Діор" (сукня), "Шанель" (парфуми) і т.д.

Оповідання “Uncle Wiggily in Connecticut" - діалогічне за своєю композиційною формою, з розмовним, відчутно зниженим регістром. Такі особливості регістру, як лексична примітивність, незв'язність, велика кількість ембол [2, 94], висока частотність апосіопези зумовлені тим, що героїні перебувають у зміненому стані свідомості (алкогольне сп'яніння). Спостерігаються явища, які дослідники характеризують як дестабілізацію нормального мовлення [2, 105]. Відтворення такого мовлення персонажів оповідання в перекладах неоднорідне на різних мовних рівнях. Розглянемо їх докладніше.

На фонографічному рівні найхарактернішим елементом ідіостилю Дж.Д. Селінджера є графон. На жаль, у досліджуваних перекладах рівень відтворення графонів недостатній, хоча, на думку М. Тарнавської, саме підсилення ефекту підтексту і на лексичному, і на фонетичному рівнях - ознака вдалого перекладу [12, 380]. У табл.2 наведено переклади окремих графонів, зафіксованих у тексті оповідання.

Таблиця 2. Переклади графонів в оповіданні “Uncle Wiggily from Connecticut”

Оповідання містить усього 34 графони, з них певним чином відтворено лише 4 (12 %) у перекладі О. Сенюк (1976 рік), і значно більше - 14 (41 %) у перекладі Ю. Григоренка та А. Івахненка (2012 рік).О. Сенюк вдається до таких способів передачі графонів, як використання просторічних розмовних форм (давай, оно), підсилювальної частки ж та дієслівної частки - но. У Ю. Григоренка та А. Івахненка перекладацький репертуар значно різноманітніший: це і вже зазначені просторічні форми (стирчатимеш, агов, пішла, малій), й частка - но, а також підсилювальна частка і, графони-аналоги (допряче, сюди-и-и), додавання елементів, що вказують на манеру мовлення (пробурмотіла), графічне позначення незавершеності речення.

Слід зазначити, що внаслідок недостатнього відтворення графонів у перекладах утрачається певний смисловий пласт оповідання, один із голосів у "поліфонічному" підтексті [12, 379], а персонажі бліднуть, як порівняти з оригіналом. І якщо особливості мовлення двох головних героїнь більшою чи меншою мірою все ж таки збереглися у перекладі, то мовлення служниці повністю переведене в нейтральний регістр із утратою таких графонів, як evenin', mornin', plentya, Miz. Маркованими одиницями на лексичному рівні є інвективи і сленг. В оповіданні нами зафіксовано 14 інвективних одиниць та інвективних висловів, усі з яких адекватно передані в перекладах, наприклад: dope - дурепа, damn - проклятий / бісів / клятий / гидотний, the hell with your lousy career - до дідька твою паршиву кар'єру. Разом із тим, у більш ранньому перекладі спостерігаємо певне піднесення регістру до нейтрального, наприклад: damn rug - нікчемний килим; Where the hell was I? - На чому я спинилася? Те ж саме стосується і певних сленгових виразів (див. табл.3). Така нейтралізація дещо нівелює імпресію перекладу і вже відзначалася дослідниками творчості Дж.Д. Селінджера саме щодо перекладів українською мовою [6, 323].

Таблиця 3. Переклад сленгу в оповіданні “Uncle Wiggily from Connecticut”

Лексико-семантичний рівень представлено усього кількома елементами, усі з яких мають належні відповідники в перекладі (див. табл.4) і дають змогу читачеві здійснити власне глибинне прочитання твору [13, 118].

Таблиця 4. Переклад одиниць лексико-семантичного рівня в оповіданні “Uncle Wiggily from Connecticut”

Висновки та перспективи подальшого дослідження