Одноосновні антропоніми литовського походження у староукраїнських пам'ятках: особливості асиміляції та функціонування

діалектологія, етимологія, історія та ономастика східнослов'янських мов

Поява масиву антропонімів балтійського походження у староукраїнських документах із XIV ст. є прямим відображенням тодішніх державотворчих процесів: українські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського. Активна внутрішня міграція, лояльна культурна та релігійна політика, набуття “руською” (староукраїнською) мовою статусу державної - ці екстралінгвістичні фактори спричинили входження до староукраїнського ономастикону чималої групи східно- та західнобалтійських імен.

Українські мовознавці вже робили окремі спроби описати способи асиміляції та особливості вживання таких антропонімів (Л. Л. Гумецька [3; 4], А. П. Непокупний [5]), але ці публікації ще більше підкреслюють недостатню вивченість проблеми на противагу активному вивченню питання польськими та білоруськими лінгвістами.

Метою статті є зіставлення староукраїнських форм антропонімів із балтійськими для доведення етимології перших, опис способів адаптації та коротка характеристика структури аналізованих імен. Об'єктом дослідження цієї розвідки стали одноосновні антропоніми балтійського походження, що зафіксовані в документах, які, за окремим винятком, увійшли до корпусу “Словника староукраїнської мови XIV-XV ст.” (далі - ССУМ) [6].

Лексикографами на сторінках ССУМу було зареєстровано такі особові назви із одноосновною структурою, які вчені етимологізували як балтійські: Дадаукшисъ (лит. Dauksys), Євнутєвичь (лит. Jaunutis), Кєрдути (лит. Girdutis), Кистютии, Кєстути (лит. Kestutis), Моижекъ, Можейковичъ (лит. Mazeika, Mazeikis), Ромєико (прус. Romeyke), Тутєнии (пор. лит. tauta - `народ', tautienis - `чужинець, земляк') [6, т. I, с. 276, 343, 473, 475, 605; т. ІІ, с. 302]. На нашу думку, до цієї групи потрібно долучити ще певний ряд форм:

Петръ Билтуновичъ (Вільна, 1495) [6, т. 1, с. 95]; пор.: прус. Biltune [14, с. 19], лит. Biltas, Biltaitis, Bieltowicz [15, с. 125];

Юшко Войдатович (Луцьк, 1451) [6, т. 1, с. 187]; пор.: лит. Vaidotas [15, с. 212], прус. Waydote (1261 р.) [14, с. 112];

Войдило (Київ, 1437) [6, т. 1, с. 187]; пор.: прус. Waydil (1391 р.) [14, с. 112];

Ива(н) В#жеви(ч) (Вільна, 1495) [6, т. 1, с. 234]; пор.: лит. Vezys [11, т. ІІ, с. 234];

Кгє(д)руц (Житомир, 1635) [1, с. 8]; пор.: лит. Giedruc [15, 142];

Дорг (Берестя, 1448) [6, т. 1, с. 318]; пор.: лит. Dargis [11, т. І, с. 462];

Дягил (Володимир, 1498) [6, т. 1, с. 341]; пор.: лит. Dagilis, Dagilius [11, т. І, с. 444];

Кєршош (Острог, 1466) [6, т. 1, с. 473]; пор.: лит. *Kersonis [11, т. I, с. 977];

Кор^ива Ядукговичь (Вільна, 1451) [6, т. 1, с. 501]; пор.: лит. Kareiva [11, т. I, с. 924];

Крукьждо (б. м. н., бл. 1392) [6, т. 1, с. 517]; пор.: лит. Krugzda, Kriugzda [11, т. I, с. 1083];

Крупша (Вільна, 1495) [6, т. 1, с. 517]; пор.: лит. Krupsas [11, т. I,

с. 1093];

Коушлєико (б.м.н., 1441-1442) [6, т. 1, с. 532]; пор.: лит. Kusleika [11, т. I, с. 1140];

Миркли (б.м.н., бл. 1392) [6, т. 1, с. 595]; пор.: лит. Mirklys [11, т. П, с. 253];

Рєкгула (Овруч, 2-а пол. XV ст.) [6, т. 2, с. 291]; пор.: лит. Regula [11, т. П, с. 590].

З. Зінкявічюс, констатуючи складність аналізу одноосновних антропонімів (адже часто неможливо розмежувати, чи вони є результатом розпаду композита, чи мають відапелятивне походження), наводить приклад: “Gelvas може мати корінь Gelv- (Galv-, пор. galva `голова') або ж це скорочення такої двоосновної особової назви, як Gel-vydas” [15, с. 230]. Тому, усвідомлюючи можливість різних інтерптертацій, не маючи чисельних документальних фіксацій виникнення онімів, пропонуємо наведені вище зіставлення як гіпотетичні.

Якщо говорити про способи фонетичної асиміляції антропонімів балтійського походження на староукраїнському ґрунті, то бачимо субституції, переважно вже зауважені вченими [9; 4]:

лит. g > ст.-укр. г: Dargas > Дорг; лит. g > ст.-укр. к: Girdutis > Кєрдути, Krugzda > Крукьждо;

лит. а > ст.-укр. о: Mazeika, Mazeikis > Можейковичъ, Kareiva > Kophuea; лит. § > ст.-укр. и: Kestutis > Кистютии; лит. § > ст.-укр. #: лит. Vezys > В#жеви(ч); лит. i > ст.-укр. e : Girdutis > Кєрдути; лит. au > ст.-укр. у: tautienis > Тутєнии; лит. au > ст.-укр. еу: Jaunutis > Єоунутии; лит. а > ст.- укр. ой: Mazeika > Мойжек; лит. аі > ст.-укр. ои: Waydil > Войдило і т. д.

Зазначені фонетичні відповідності демонструють усунення невластивих староукраїнській мові литовських звуків: наприклад, приголосного g, специфічного довгого голосного §, дифтонгів ai, au.

Щодо словотвору аналізованих форм цікавим фактом є те, що одноосновні антропоніми балтійського походження, які знаходимо саме в українських грамотах, за нашими спостереженнями, не набувають значних трансформацій порівняно з антропонімами, фіксованими у документах Литовської Метрики із власне литовських і білоруських територій (що свідчить частково і про відносно єдиний механізм іменування особи на теренах Великого князівства Литовського).

Можна констатувати, що антропоніми консервують первинну афіксацію балтійських форм (пор. -ut->-ym: лит. Girdutis, Jaunutis, K§stutis > ст.-укр. Кєрдути, Євнутєвичь, Кєстути; -й->-ил-: прус. Vaidil > ст.-укр. Войдило; - ot->-at-: лит. Vaidotas > ст.-укр. Войдатович; -en->-eu-: лит. tautienis > ст.- укр. Тутєнии; -ж->-ун-: прус. Biltune > ст.-укр. Билтуновичъ; -Ы->-ул-: лит. Jaunulis > ст.-укр. Єнюли; -eik^-ейк-: лит. Kusleika > ст.-укр. Коушлєико). Зауважимо також нетиповий випадок подвійної однотипної суфіксації, коли до балтійського патронімного суфікса додається ще й східнослов'янський: прус. Bilt-un-e > ст.-укр. Билт-ун+овичъ (бачимо подібні приклади у вільнюських документів початку XVII ст.: Girdziunowycz ^ Girdziunas ^ Girdzius; Czurienowicz ^ Ciurenas ^ Ciuras) [15, с. 103].

Усього кілька одноосновних антропонімів набувають патронімної форми, ускладнюючись типовими суфіксами -ович, -евич (Билтуновичъ, Войдатович, В#жеви(ч), Євнутєви(ч)) на противагу великому масиву патронімів відкомпозитного утворення (наприклад, Наримонътовичь, Олкимонтовичь, Радивилович, Судимонтовичъ, Сурвилович, Ядукгович і т. д. [6, т. 2, с. 24, 82, 285, 398, 402, 578]). Ця ситуація частково зумовлюється більшою поширеністю двоосновних імен при називанні представників вищих прошарків литовського суспільства (вихідці з яких і фігурують переважно на сторінках аналізованих документів). Але, на нашу думку, такі факти можуть свідчити і про нижчий потенціал одноосновних імен балтійського походження до творення форм по батькові із суфіксами -ович, -евич.

Нетиповою є форма Дадаукшисъ < лит. Dauksys, де відбувається повторення першого складу основи. Крім того, це один із небагатьох випадків збереження литовського закінчення -is (пор. також Юркелис Лейтис [2, с. 26]), який зазвичай передається як -и- (Кєрдути, Єнюли) чи -ии- (Тутении, Кистютии).

Проаналізувавши групу антропонімів, які найвірогідніше утворилися внаслідок усічення основ давніх балтійських композитів (наприклад, Войдатович, Дорг, Кєрдути і т. д.), можемо говорити, що зазначений процес як один із можливих результатів асиміляції чужомовних імен на староукраїнському ґрунті не відбувався. Однак, тут могли бути і виключення (пор. скорочену форму композита Корибут, яка фіксується в легенді середньовічної печаті: “пєч#ть кн#з# кори” (1386 р., Луцьк) [6, т. 1, с. 497]).

Більшість форм, що вище коротко аналізуються, є одними з найраніших і найперших фіксацій антропонімів балтійського походження у знайдених на сьогодні грамотах XIV-XV ст. І цей факт має велике значення не лише для української ономастики, а для всієї балтистики загалом. Окремі форми, маючи одиничну фіксацію, вибиваються із рядів типових адаптацій, створюючи проекцію для нових теорій.

Відносно точне відтворення багатьох литовських імен, на думку З. Зінкявічюса, “дозволяє думати, що немало писарів, найперше з етнографічної Литви, були литовцями, що вивчили ту писемну мову (М. В. - тобто “руську”, староукраїнську)” [15, с. 14]).

Таким чином, розглядаючи можливість саме балтійського походження антропонімів, пропонуємо альтернативну точку зору окремим уже існуючим слов'янським етимологіям (пор., наприклад, етимологію І. Фаріон щодо форми Войдила: 1) Wojd-yl-a < Вой-д-а < Вои[славъ]...; 2) Wojd-y-1-a < войдувати “бешкетувати, галабурдити”...; 3) зам. Войтила < Войт < Воит[ехъ] [8, с. 159]), що моделює простір для нового трактування певних ономастичних явищ.

балтийський ім'я староукраїнський ономастичний

1. Акти Житомирського гродського уряду : 1590 р., 1635 р. / [ред. : В. В. Німчук; підгот. до вид. В. М. Мойсієнко]. - Житомир, 2004. - 250 с.

2. Грамоти XIV ст. / М. М. Пещак. - К. : Наукова думка, 1974. - 256 с.

3. Гумецька Л. Л. Литовські імена з компонентом -товть/-толть в українських грамотах 14-15 ст. / Л. Л. Гумецька // Вопросы теории и истории языка. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1963. - С. 84-88.

4. Гумецька Л. Л. Особові назви литовського походження в українських грамотах XIV-XV вв. / Л. Л. Гумецька // Дослідження і матеріали з української мови. - К. : Наук. думка, 1964. - С. 121-131.

5. Непокупный А. П. Балто-севернославянские языковые связи / Анатолий Павлович Непокупный. - К. : Наук. думка, 1976. - 228 с.

6. Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. : у 2 т. / [ред. кол. : Д. Г. Гринчишин, Л. Л. Гумецька, І. М. Керницький]. - К. : Наук. думка, 1977-1978.

7. Суперанская А. В. Структура имени собственного. Фонология и морфология / Александра Васильевна Суперанская. - М. : Наука, 1969. - 206 с.

8. Фаріон І. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVIII - початку XIX століття (з етимологічним словником) / Ірина Фаріон. - Л. : Літопис, 2001. - 371 с.

9. Buga K. Apie lietuvip asmens vardus / Buga Kazimieras // Buga K. Rinktiniai rastai. - T. I. - Vilnius : Valstybyne politines ir mokslines literaturos leidykla, 1958. - С. 201269.

10. Kuzavinis K. Lietuvip vardp kilmes zodynas / Kuzavinis Kazimieras, Savukynas Bronys. - Vilnius : Moksloirenciklopedijp leidykla, 1994. - 391 p.

11. Lietuvip pavardzip zodynas: 2 t. / A. Vanagas, V. Maciejauskiene, M. Razmukaite. - Vilnius : Mokslas, 1985-1989.

12. Maciejauskiene U.Lietuvip pavardzip susidarymas. XVIII-XVIII a / Vytalija Maciejauskiene. - Vilnius : Mokslas, 1991. - 320 p.

13. RagauskaiteA. XVI-XVIII a. kauniecip asmenvardziai / Alma Ragauskaite. - Vilnius : Lietuvip kalbos instituto leidykla, 2005. - 212 p.

14. Trautmann R. Die altpreussischen Personennamen / Reinhold Trautmann. - Gottingen : Vandenhoeck & Ruprecht, 1974. - 204 s.

15. Zinkevicius Z. Lietuvip antroponimika. Vilniaus lietuvip asmenvardziai XVII a. pradzioje / Zigmas Zinkevicius. - Vilnius : Mokslas, 1977. - 304 p.

Refer e n c e s:

16. Akty Zhytomyrskoho hrodskoho uryadu : 1590 r., 1635 r. [Acts of Zhytomyr Сіїу Government: 1590, 1635] / [red. : V. V. Nimchuk; pidhot. do vyd. V. M. Moisiienko]. - Zhytomyr, 2004. - 250 c.

17. Hramoty XIV st. [XIVth Century Charters] / М. М. Peshchak. - К. : Nauk. dumka, 1974. - 256 s.

18. Humetska L. L. Lytovski imena z komponentom -tovte/ -tohb v ukrayinskykh hramotah 14-15 st. [Lithuanian Names with -tovtU -tohb Component in Ukrainian Charters of 14-15th Centuries] / L. L. Humetska // Voprosy teorii i istorii yazyka. - L. : Izd-vo LGU, 1963. - S. 84-88.

19. Humetska L. L. Osobovi nazvy lytovskoho pohodzhennya v ukrayinskykh hramotakh XIV-XV st. [Proper Nouns of Lithuanian Origin in Ukrainian Charters of XIV-XVth Centuries] / L. L. Humetska // Doslidzhennya і materialy z ukrayinskoyi movy. - К. : Nauk. dumka, 1964. - S. 121-131.

20. Nepokupnyy А. P. Balto-severnoslavyanskiye yazykovye svyazi [Balto-Northern Slavic Linguistic Unity] / A. P. Nepokupnyy. - К. : Nauk. dumka, 1976. - 228 s.

21. Slovnyk staroukrainskoi movy XIV-XV st. [Dictionary of XlV-XVth Old Ukrainian] / [red. kol. : D. H. Hrynchyshyn, L. L. Humetska, І. М. Kernytskyi]. - К. : Nauk. dumka, 1977-1978.

22. SuperanskayaА. V. Struktura imeni sobstvennogo. Fonologiya i morfologiya [The Structure of the Proper name. Phonology and Morphology] / Aleksandra Vasilyevna Superanskaya. - М. : Nauka, 1969. - 206 s.

23. Farion І. Ukrainski prizvyshchevi nazvy Prykarpatskoyi Lvivshchyny naprykintsi XVIII - pochatku XIX stolittya (z etymolohichnym slovnykom) [Ukrainian Last Names of Prykarpattya Lviv Region at the End of XVIII - the Beginning of XIX Century (with Etymological Dictionary)] / Iryna Farion. - L. : Litopys, 2001. - 371 s.

24. Buga K. Apie lietuviu asmens vardus [About Lithuanian Proper Names] / Buga Kazimieras // Buga K. Rinktiniai rashtai. - T. I. - Vilnius : Valstibine politines ir mokslines literaturos leidikla, 1958. - S. 201-269.

25. Kuzavinis K. Letuviu vardu kilmes zhodinas [Etymological Dictionary of Lithuanian Names] / Kuzavinis Kazimieras, Savukinas Bronis. - Vilnius : Mokslo ir enciklopediyu leidikla, 1994. - 391 p.

26. Lietuviu pavardzhiu zhodinas: 2 t. [Dictionary of Lithuanian Last Names] / A. Vanagas, V. Maceiauskene, M. Razmukaite. - Vilnius : Mokslas, 1985-1989.

27. Maceiauskene V.Letuviu pavardzhiu susidarimas. XVIII-XVIII a. [Formation of XVIII-XVIIIth Centuries Lithuanian Last Names] / Macieiauskiene Vitaliia. - Vilnius : Mokslas, 1991. - 320 p.

28. Ragauskaite A. XVI-XVIII a. kaunechiu asmenvardzhiai [Proper Names of Kaunas Inhabitants of XVI-XVIIIth Centuries] / Ragauskaite Alma. - Vilnius : Letuviu kalbos instituto leidikla, 2005. - 212 p.

29. Trautmann R. Di altproisishen Personennamen [Old Prussian Proper Names] / Trautmann Reinhold. - Gottingen : Vandenhoek & Rupreht, 1974. - 204 s.

30. Zinkevichius Z. Letuviu antroponimika. Vilniaus letuviu asmenvardzhiai XVII a. pradzhioie [Lithuanian Anthroponymy. Lithuanian Proper Names of Vilnius of the Beginning of XVIIth Century] / Zinkevichius Zigmas. - Vilnius : Mokslas, 1977. - 304 p.

Вакулич М. И. Одноосновные антропонимы литовского происхождения в староукраинских памятниках: особенности ассимиляции и функционирования.

anthroponymical units is proved: Билтуновичъ < Prus. Biltune; Войдатович < Prus. Waydote; Дорг < Lith. Dargis; Кершонъ < Lith. *Kersonis; Кор Іива < Lith. Kareiva; Крукьждо < Lith. Krugzda; Миркли < Lith. Mirklys; Рєкгула < Lith. Regula, etc. Typical ways of phonetic assimilation are fixed: Lith. g > Old Ukr. г: Dargas > Дорг; Lith. g > Old Ukr. к: Girdutis > Кєрдути; Lith. а > Old Ukr. о: Kareiva > Кор^ива; Lith. $ > Old Ukr. и: Kestutis >