Універбація в англійській мові як один із проявів компресії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ м. Дніпропетровськ, Україна

Універбація в англійській мові як один із проявів компресії

Пакулова Тетяна Василівна

ст. викладач

Актуальність даної теми визначається визнанням номінатеми як базової одиниці мови. В той час як поява в мовленні великої кількості універбів вимагає їхнього різноаспектного вивчення: ототожнення цих одиниць на відповідному рівні, побудови моделей їх відтворення й закріплення в мовленні й мові, визначення їхньої організації та типологічних ознак.

Останнім часом з'являється велика кількість універбів, вмотивованих словосполученням або ж, згідно з прийнятою нами термінологією, слів, тотожних вихідному словосполученню (вербальних еквівалентів словосполучень, вербальних реалізацій номінатем на кшталт «словосполучення + універб»). Існують три основні причини появи універбів. По-перше, компресія у словотворенні пояснюється дією закону економії мовленнєвих засобів, що особливо виразно виявляється в розмовному мовленні. По-друге, універби з'являються задля позначення нових реалій, що потребують нових найменувань. По-третє, виникає комунікативна (стильова) необхідність для зміни імені вже існуючого явища. Ідеться, наприклад, про номінації в сфері жаргонної стилістики: зачетная книжка - зачетка, студенческий билет - студак, курсовая работа - курсам (студ.). Окрім комунікативних факторів, на такі зміни можуть впливати фактори політики, економіки, престижу тощо. Також явище універбації свідчить не лише про економію мовленнєвих зусиль, а й про прагнення мови до «слівності», про тенденцію до синтетизму чи, принаймні, до урівноваження аналітизму й синтетизму. У контексті такого розуміння явища універбації цікавим видається аналіз лексикологічних особливостей досліджуваних одиниць.

Отже, традиційно вчені відносять утворення на зразок генералка (генеральная репетиция), прогрессивка (прогрессивная зарплата), зачетка (зачетная книжка) до компресивного словотворення (О.А. Земська, О.С. Кубрякова, В.В. Лопатін, Н.О. Янко-Триницька), розглядають їх як вияв загального закону втрати формальної й семантичної розчленованості, називають суфіксальними універбами (Л.І. Осипова), визначають їх як один із випадків лексичної конденсації (І.О. Устименко) тощо. Але всі дослідники сходяться на думці щодо дериваційного характеру досліджуваного явища, хоча тотожність семантики словосполучення й слова, яке йому відповідає, дозволяє зробити припущення про те, що між словосполученням і словом реалізуються відношення далеко не словотвірні, і саме тому ці відношення не призводять до виникнення нових номінативних одиниць.

Доволі часто висловлюється думка про те, що між вихідним словосполученням і його конденсатом існують відношення похідності, тобто зовнішньої вмотивованості. Але якщо виходити з того, що під зовнішньою вмотивованістю розуміють відношення між двома номінатемами, значення однієї з яких (похідної) формується значенням іншої (твірної), але не збігається з ним, можемо констатувати: у наведених вище прикладах між твірною й похідною одиницями не існує відношень зовнішньої словотвірної мотивації. Це можна підтвердити такими спостереженнями:

значення слова в цьому випадку не визначається через значення словосполучення, а абсолютно збігається з ним (мазаная хата - мазанка, железная дорога - железка, карта пополнения счета - пополняшка, жена прокурора - прокурорша);

за модифікації подібного типу не відбувається й граматичних змін (спостерігаємо граматичну - родову - тотожність головного слова вихідного словосполучення й відповідного універба: мобильный телефон - мобильник, кожаная куртка - кожанка; випадки типу мобильный телефон - мобилка, мобила, кожаный плащ - кожанка, пальто из дубленой кожи - дубленка, капитальный ремонт - капиталка розглядаємо як специфічні вияви універбальної аналогії).

Таким чином, можна стверджувати, що між словосполученням і його словесним еквівалентом реалізуються словотвірні, але не зовнішні, дериваційні, а внутрішні, міжглосові мотиваційні відношення.

У зв'язку з цим виникає природне бажання знайти єдиний термінологічний еквівалент наведеному процесу й тим одиницям, що постають внаслідок цього процесу. Услід за В.І. Теркуловим Н.В. Дьячок розглядає кожний «дериват» як універбалізований дублет словосполучення, тобто слово, що виникло в результаті вербальної інтерпретації словосполучення, має абсолютно тотожне словосполученню лексичне й граматичне значення та синтаксичну функцію. Таку універбалізаційну пару вона визначає як номінатему на зразок «словосполучення + еліптичний універб». Ця одиниця входить до розряду структурних різновидів номінатеми з домінантою-словосполученням, тобто є одиницею, семантично тотожною словосполученню.

Слово, що виникло внаслідок універбації, нарівні зі словосполученням є дублетом номінатеми, до складу якої входять обидві ці одиниці. Саме ж перетворення словосполучення на слово має визначатися не як деривація і не як лексикалізація, що передбачає семантичний розвиток мовленнєвої реалізації вихідної номінатеми і руйнування її актуальної тотожності, а як універбалізація, яка характеризується не зміною, а збереженням семантики словосполучення в новоутвореному слові.

Н.В. Дьячок розглядає універб як семантично й граматично тотожне певному словосполученню слово, що може стилістично відрізнятися від цього словосполучення ознаками розмовності, сленговості або стилістично збігатися з ним. Таке слово, як і словосполучення, є дублетом однієї номінатеми.

Л.В. Копоть, розглядаючи універбацію як одне з соціальних явищ, зазначає, що частковим врівноваженням антиномії коду й тексту може слугувати один із видів компресивного словотвору (у розумінні Н.В. Дьячок - формотворення - Т.П.) - універбація. Універби, як і будь-які інші скорочення, вважає дослідник, можуть бути явищами нейтрального або зниженого стилю, проте узуальними, оскільки початковий поштовх розвитку цього явища виходить з ситуації неформального спілкування, в якому втілюється скорочена форма синонімічних (еквівалентних - Т.П.) їм словосполучень [4].

Явище компресії, що є суттєвим при універбації, виявляється універсальним. Воно розповсюджене не лише у слов'янських, але й в германських мовах.

Одна з найбільш потужних тенденцій, що виявляються в різних мовах світу, є тенденція до економії мовних засобів. Британський дослідник, професор Б. Бернстайн, в 1979 році висунув тезу про те, що існують розгорнутий і обмежений коди як узагальнені типи мовленнєвих стратегій. Він вважав, що ці типи мовленнєвих стратегій відбивають контекстно-незалежні й контекстно-пов'язані системи значень. Контекстно-незалежна система значень характеризується універсальністю, вона по великому рахунку є відкритою для всіх в певному ступені відбиття смислових залежностей і зв'язків. Контекстно-зв'язана система значень характеризується партикулярністю, вона відкрита для тих, хто має єдину контекстуальну пам'ять. Обмежений код базується на стислих, конденсованих символах, розгорнутий код - на артикульованих символах. Обмежений код використовується вдома, в побутовому спілкуванні, в навчальному закладі, в різних установах [3, 67-68].

Дослідники зазначають, що підвищений темп життя, нагальна потреба в масовій номінації провокує появу в мовленні й мові нових позначень тих чи інших реалій, які вже позначено комплексними найменуваннями інформативного характеру. Для того, щоби сповістити про щось за допомогою мови, ми маємо знайти назви тим явищам, що нас цікавлять, і певним чином сполучати ці назви. Окрім цього й зміни самої дійсності потребують фіксації в мовленні й мові шляхом нових номінацій. З іншого боку, зміни емоційного фону також вимагає нових, не затертих засобів відбиття, які були б яскравими та більш ефективними, ніж звичайні. Цю потребу в нових найменуваннях мова може задовольняти різними шляхами, спільною ознакою яких є закономірний зв'язок з тим, що вже створено мовою, що виявилося в ній як життєздатне й спроможне бути основою й вихідною точкою для нового. Основою нових змін є запас слів і найменувань взагалі, притаманний конкретній мові [1, 194].

Л.В. Копоть вважає, що описові конструкції мають певний недолік, тому здійснюються спроби адекватно й економно передати зміст багатослівних сполучень, що виконують номінативну функцію. Виконуючи акт номінації, ми перетворюємо найменування, що вже існує, шляхом компресії на однослівну дефініцію, прагнучи зекономити час і зусилля, які витрачаються на вимову багатокомпонентного сполучення [4].

Англійська мова, як і більшість інших сучасних індоєвропейських мов, не є виключенням з загального процесу конденсації мовленнєвих зусиль і мовних засобів. Наприклад, тут зустрічаємо brandbil - brand + bil, always - all [the] ^ау(жз'явилося пізніше), onto-on to, thanks - thank you, albeit-all be it, gonna - going to, identicals - identical twins, mobiles - mobile phones, parallels - parallel lines, transients - transient processes.

Таким чином, ми дійшли висновку, що явище універбації як різновид конденсації є універсальним не лише у слов'янських мовах. Проте на англомовному матеріалі воно не було досліджене вповні.

Література

номінатема універб мова

1. Dokulil М. Tvorenislovv иелїіпе / M. Dokulil. - Praha, 1962. - 263 c.

2. Дьячок Н.В. Универбация в русском языке: принципы структурносемантического и ономасиологического описания / Н.В. Дьячок. - Горловка: Коллегия, 2014. - 332 с.

3. Карасик В. Язык социального статуса. Социолингвистический аспект. Прагматический аспект. Лингвосемантический аспект / В. Карасик. - М.: Гнозис, 2002. - 335 с.

4. Копоть Л.В. Универбация как явление словообразования с точки зрения социолингвистики // Л.В. Копоть. - Режим доступу: http://allbest.ru.

5. Теркулов В.И. Еще раз об основной единице языка / В.И. Теркулов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка: «Філологічні науки»: зб. наук. праць. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - № 11 (106). - С. 127-137.

Размещено на Allbest.ru