Українська мова XVI-XVIII ст. у сфері комбінаторної лінгвістики: ад'єктивно-субстантивні словосполучення і їх лексикографічна інтерпретація

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА МОВА XVI-XVIII СТ. У СФЕРІ КОМБІНАТОРНОЇ ЛІНГВІСТИКИ: АД'ЄКТИВНО-СУБСТАНТИВНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ І ЇХ ЛЕКСИКОГРАФІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Г. Дидик-Меуш

У пропонованій статті розглянуто актуальне для лінгвістики питання сполучуваності на матеріалі українських писемних пам 'яток XVI-XVIII ст. Вказано на природу словосполучень за традиційною граматикою і за функціонально-комунікативною граматикою. Це одна із важливих проблем комбінаторної лінгвістики -- комбінаторної лексикології та комбінаторної лексикографії. Основну увагу звернено на спосіб лексикографічної репрезентації ад'єктивно-субстантивних словосполучень, на принципи подубови першого історичного комбінаторного словника української мови

Ключові слова: комбінаторна лінгвістика, писемні пам 'ятки, комбінаторний словник, ад 'єктивно-субстантивне словосполучення.

Предлагаемая статья рассматривает актуальный для современной лингвистики вопрос сочетаемости на материале украинских письменных источников XVI-XVIII вв. Указано на природу словосочетаний вслед за традиционной грамматикой и функционально-коммуникативной грамматикой. Это составляет одну из важных проблем комбинаторной лингвистики - комбинаторной лексикологии и комбинаторной лексикографии. Особое внимание направлено на способ лексикографической репрезентации адъективносубстантивных словосочетаний, на принципы первого исторического комбинаторного словаря украинского языка.

Ключевые слова: комбинаторная лингвистика, письменные памятники, комбинаторный словарь, адъективно-субстантивные словосочетания.

The proposed article considers the issue of compatibility on the material of Ukrainian written sources of the 16th-18th centuries, actual for modern linguistics. It is indicated on the nature of word-combinations following traditional grammar and junctional-communicative grammar. This is one of the important problems of combinatorial linguistics -- combinatorial lexicology and combinatorial lexicography. Particular attention is directed to the method of lexicographic representation of adjectival-substantive phrases, to the principles of the first historical combinatorial dictionary of the Ukrainian language. Linguists qualify this type of dictionary in different ways: combinatorial dictionary, interpretive-combinatorial dictionary, dictionary of compatibility, distributive dictionary, distributive-transformational dictionary.

Key words: combinatorial linguistics, written monuments, combinatorial vocabulary, adjective-substantive phrases.

словосполучення лексикографічний граматика

Лексикографічна інтерпретація зв'язків між словами, тобто створення комбінаторних словників (словників сполучуваності), безпосередньо залежить від вирішення кількох обов'язкових завдань укладача, одним із важливих є те, як саме трактувати словосполучення (далі -- СС) в українській мові ХУІ--ХУШ ст. і як виокремлювати їх у писемному тексті. Словосполучення кваліфікуємо з двох позицій -- традиційної граматики і функціонально-комунікативної, які доповнюють одна одну. Традиційна граматика розглядає словосполучення як готові взірці, які треба помістити (#вставити») у речення. Проте всі рівні мови «працюють» у тісному зв'язку і виконують одну функцію -- забезпечують оптимальну реалізацію завдань комунікації. Окрім цього, традиційні граматики не акцентують на змістовому рівні мови -- на структурі семантичних категорій (виражаються і за допомогою мовних засобів, і внаслідок їхньої взаємодії), тобто не береться до уваги комунікативний рівень, проте саме він «розпоряджається» конкретною реалізацією тієї чи іншої моделі висловлювання, порядком слів у реченні та у словосполученні [2; 4]. Тому обсяг поняття СС (вузьке розуміння) було розширено завдяки функційно-комунікативному синтаксису, у полі зору якого -- словосполучення в актуальному членуванні речення, порядок слів у висловлюванні, проблема вибору словосполучення та ін.

Отож СС -- це категорійне утворення, яке варто розглядати з урахуванням усіх аспектів (денотативного, лексичного, морфологічного та синтаксичного), враховуючи його функції як окремого утворення, так і в контексті.

Елементи комбінаторного словника представлено у праці «Українські краєвиди ХУІ--ХУШ ст. Слово. Текст. Словник» [5]. Проте тут виділено ад'єктивно-субстантивні СС двох основних типів: а) складені власні географічні назви і б) усталені СС, або «традиційні». Щодо перших, то визначальною у їх відтворюваності в мовленні є т.зв. енциклопедична (когнітивна) визначеність, зумовлена наявністю у мовця стійкого, збереженого у пам'яті образу денотата; власні назви мають ще одну характерну ознаку -- називають такий об'єкт, який переважно відомий мовцеві до мовленнєвого акту, тобто, за В. Лефельдом, власні назви не мають значення в загальноприйнятому розумінні, а «наділені референцією завдяки позамовним знанням носіїв мови» [цит. за: 7, с. 114]. Наприклад: зі стрижневим словом море словник подає до 30 складених назв, як-от: море Азовскоє, море Аравитскоє, море Балтицкоє, море Кгрецкоє, море Дунскоє, море Єґеонскоє, море Ишпанскоє, море Каспіискоє, море Ледовоє, море Мертвоє, море Татарскоє, море Чорноє та ін. [5, с. 198--206]. Наведені вище словосполучення стосуються загальної назви море `море'. Проте у Словникові вміщено складені назви відповідно і до двох інших значень слова море, які вдалося виявити за матеріалами пам'яток ХУІ--ХУПІ ст.: `Галилейське море-озеро' (син. море Галилейскоє, море Тиверіадскоє) і `великі водні простори; океан, море' (син. море окиян- скоє, море оцеанскоє); цей ряд поширюють лексикалізовані словосполучення глубина морская і глубокость морская, уміщені під реєстровим словом мор- ский [5, с. 206--207]. Щодо СС другого типу, то їхня усталеність зумовлена якраз «форматом» пропонованого словника географічних апелятивів: вони пов'язані з діяльністю судової системи (зокрема підкоморських судів), із появою різних правових актів, які гарантували господарську діяльність упродовж ХУІ-ХУШ ст., тобто є важливою частиною життя українців вказаного періоду; такі словосполучення мають високу частотність у мові документів і функціонують як терміни чи навіть часто як вирази-канцеляризми. Для їх відтворення теж необхідні певні енциклопедичні відомості для мовця і слухача [18, с. 72], зокрема з основ господарської діяльності та національної культури. Наприклад, у словнику «Українські краєвиди ХУІ-ХУШ ст.» найчисленнішою є група словосполучень (усього 51), що стосується реєстрового слова ґрунть (кгрунтъ) `земельне угіддя, земля; ґрунт': кгрунтъ бортницкий `пасіка', кгрунтъ венный `земельне угіддя, одержане у посаг; віно', кгрунтъ вечный `земельне угіддя, одержане у спадок із правом довічної власності', кгрунтъ выбитый `відчужене земельне угіддя', кгрунтъ ддизный `земельне угіддя, успадковане по дідові або від предків; дідизна', кгрунтъ заставный `земельне угіддя, віддане під заставу; заставний ґрунт', кгрунтъ зупелный `земельне угіддя, яке в повному обсязі перейшло до власника', кгрунтъ обрубный `земельне угіддя одного власника, обмежоване довкола', кгрунтъ принципалный `земельне угіддя, яке є предметом суперечки декількох землевласників за межу' та ін. [5, с. 84-95].

Кожне реєстрове слово у створюваному «Словнику сполучуваності української мови ХУТ-ХУТІІ ст.» подане в початковій формі, без титли, виносних літер чи надрядкових знаків (див. нижче приклади СС на літеру Ш). За наявності низки найменувань, схожих за звуко-буквеним оформленням, реєстровим із-поміж них є те найменування, яке за своїм написанням найближче до сучасного українського відповідника, а в разі відсутності такого -- те найменування, яке найточніше відбиває традиційну орфографічну систему української мови ХУІ--ХУІІІ ст. Відповідно до цього принципу реконструйовано також початкову форму слова за умови її відсутності в писемному джерелі. Наприклад: шкляный (шклянній, шклянный, шлянный, штклАный) скляний та ін. Як окремі словникові статті подано, зокрема:

а) словотвірні варіанти (шафЪрный і шафЪровый; шкарадый і шкарадный) і

б) різно адаптовані форми одного і того ж запозичення (шпидинаревый і шпиканардовый). Словникова стаття має таку структуру:

шпиталный (шпиталъный) шпитальний, пов'язаний зі шпиталем

• братство шпиталноє <церковноє, соборноє> (1592 АкЮЗР IV, 57 // КТ)

• дозорца шпиталный (Львів, 1640 ЛСБ 1052, 4 зв.)

• дозоръ шпиталный (Львів, 1636 ЛСБ 1043, 46 зв.)

• долгъ шпиталный (Львів, 1606--1645 РДВ 202)

• ключи шпиталньїє (Львів, 1601 ЛСБ 1043, 5)

• комора шпиталная (Львів, 1595 ЛСБ 1041, 4)

• конь шпиталный (Львів, 1594 ЛСБ 1041, 6)

• милостини шпиталнвіє (Львів, 1591 ЛСБ 157)

• опекунъ шпиталный (Львів, 1634 ЛСБ 1043, 38)

• писаръ шпиталный (Львів, 1642 ЛСБ 1043, 69)

• потреба шпиталная (Львів, 1594 ЛСБ 1041, 46 зв.)

• речи шпиталнвіє (Львів, 1601 ЛСБ 1043, 5)

• солонина шпиталная (Львів, 1601 ЛСБ 1043, 5)

• староста шпиталъный (1665 Акт.Полт.Гор.У. ІІ, 8 // КТ).

а) однослівне тлумачення за допомогою сучасного відповідника: шестокрилный (шестокрилнїй, шестокрильный) шестикрилий

• серафими шестокрилныи (Чернігів, 1646 Перло 93)

• херувими шестокрилтіє (XVIII ст. Рук.Н.Д. IV, 452 // КТ) штоначистьший щонайчистіший

• золото штоначистьшеє (серед. XVII ст. Хрон. 102)

широкореверендный широкореверендний, одягнений у широку рясу

• архиєрєи широкореверендныи (1598 Виш.Кн. 104)

в) однослівне тлумачення, підсилене синонімом (синонімами): широкорозложистый широкорозлогий, гіллястий, крислатий

• краки кущі широкорозложистшє <терновиє> (Київ, 1644 КМПМ Х, 288)

г) однослівне тлумачення, підсилене інтерпретацією з інших джерел [11; 12]:

шалевый шалевий [«широкий як шаль» (КТ)]

• поясъ шалевый (1739 РКПЛ 48 // КТ)

ґ) однослівне тлумачення, підсилене формою вихідного субстантива : шифтуховый (шифътуховый, шиптуховый, шипътуховый) шифтуховий [шифтухъ німецьке грубе сукно нижчого ґатунку]

• делия шифтуховая <зеленая> (Луцьк, АрхЮЗР 1/VI, 242)

• єрмякь шифътуховый (Житомир, 1605 ЦДІАК 11, 1, 47)

• єрьмякь шипътуховый (Житомир, 1650 ДМВН 205)

• жупань шипътуховый (Житомир, 1650 ДМВН 205)

• курта шиптуховая <баранцами подшитая> (XVIII ст. Прот.Полт.С. 64)

• речи шиптуховьіє <сподныє, суконныє> (Житомир, 1650 ДМВН 194)

• сукня шифтуховая <женская> (Луцьк, 1598 АрхЮЗР 6/І, 277)

• убранє шиптуховоє (1686 Прот.Полт.С. 174б // КТ).

Цитати наведено в поодиноких випадках, якщо: а) затемнена семантика; б) відсутні суміжні ад'єктиви; в) образне значення; г) авторський новотвір:

штонавыборнейший щонайдобірніший, щонайкращий

• дети штонавыборнейшю: Туръчинъберетъ ихъ дети штонавыборнейшие, и отвернувши ихъ отъ отеческое веры и набоженъства до своее поганское и кламливое секты прыворочаетъ (Володимир, 1598--1599 Відп.Пот. 1099).

Наведені вище приклади стосуються однозначних ад'єктивів. Багатозначні слова подано традиційно. Виокремлення значень ад'єктивів відбувається завдяки міні-контексту -- одиничному прикметнику, а також завдяки суміжним ад'єктивам, виявленим у тексті пам'ятки (уміщено у <>). Омонім- ні форми нечисленні, їх оформлено традиційно, наприклад: штучный1 1. штучний, вигаданий, неправдивий

• аркгументы штучныге (Київ, 1619 Гр.Сл. 202)

• мова штучная (Київ, 1619 Гр.Сл. 212)

• мовленє штучноє [извитїє словесь] (1596 ЛЗ 50)

• приповісти штучныи (Київ, 1627 ЛБ 45)

• хитрости штучныге <ділволскиє> (Київ, 1625 Кіз.Ходк.Акаф. 5)

• покора штучная (ХУШ ст. Літ.Вел. IV, 1б // КТ)

• способь штучный

? штучнымь способомь `незаконно' (XVШ ст. Вел.Сказ. 51 // КТ)

• ошуканє штучноє (Київ, 1632 Євх. 295)

• ошуканїна штучная (поч. XVII ст. Поп.р. 234) штучный2 мистецький, художній

• діло штучноє: секира, или пила... січеть, треть, штучноє и красноє діло вироблжєть (1772 Сімя Сл.Б. 40 // КТ).

Третину усіх лексикографічно інтерпретованих СС у словнику становлять вирази, які подано із ремаркою (у складі...) з огляду на те, що вони посідають проміжне місце між вільними СС та фразеологічно зв'язаними [13, с. 15]:

шабасовый суботній (у складі календарної назви)

• день шабасовый (XVII ст. Інд.№ 257, 27б // КТ) швабский швабський, німецький (у складі географічної назви)

• земля швабская (1718--1724 ЛСЛ 1264) швайцарский швейцарський (у складі географічної назви)

• земля швайцарская (1632 О обр. 35 // КТ).

Трапляються СС, що слугували в українській мові ХУІ--ХУШ ст. своєрідними формами-штампами (переважно у діловодстві), їх позначено у спеціальним значком (?); наприклад:

широкославный широкославний, славетний

• памлть широкославнал

? широкославной памяти [Єго Крол. Мл ] (Київ, 1632 МІКСВ 268). Зважаючи на обмежений обсяг статті, завершимо представлення словникових матеріалів кількома міркуваннями: 1) створення словників сполучуваності належить до практичної комбінаторної лексикографії, які трактують у мовознавстві по-різному: комбінаторний словник [14], тлумачно-комбінаторний [9], словник сполучуваності [10], дистрибутивний [15; 16], дистрибутивно-трансформаційний [1] та ін. Відсутність одного терміна на позначення цього типу словників зумовлена тим, що автори-лекси- кографи використовують різні способи демонстрації сполучуваності, виходячи з власного розуміння цього мовного явища і мети його відображення; 2) обов'язковість чи необов'язковість використання слова регулюють два фактори: зовнішній і внутрішній. Зовнішній полягає у доцільності фокусування уваги адресата на певному об'єкті. Це, зокрема, необхідно в тих комунікативних («життєвих») ситуаціях, коли можливі альтернативні інтерпретації однієї й тієї ж ситуації чи одного й того ж її мовного опису. Вну- трішнй фактор полягає в тому, що в кожній мові є свої ідіоматичні правила сполучуваності, які не залежать від прагматичної доцільності, вони апріорі «нав'язуються» носіям мови [7, с. 67--68]; 3) робота над створенням словника сполучуваності доводить, що системі мови притаманний тісний зв'язок стійкості і змінюваності, а тому найбільш прийнятним може бути такий підхід до опису мовних явищ, у межах якого статичний і динамічний аспекти є взаємодоповнюваними.

ЛІТЕРАТУРА

1. Апресян Ю. Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. Москва, 1967.

2. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. --Москва: Наука, 1976. 383 с.

3. Афанасьева О. Адъективный класс лексики в современном английском языке и формы его языковой репрезентации. Москва, 1994. 25 с. 4. Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса: учебник. Москва: Изд-во МГУ, 2000.

5. Дидик-Меуш Г. Про словник // Г. Дидик- Меуш, О. Слободзяник. Українські краєвиди ХУІ--ХУІІІ ст. Слово -- текст -- словник. Львів: Коло, 2015. С. 5--14.

Размещено на Allbest.ur