Релігієзнавчий компонент змісту сематичної структури українських та англійських аксіономенів

Релігієзнавчий компонент змісту сематичної структури українських та англійських аксіономенів

Українські полісеманти дух, душа, віра, блаженство, аскетизм, Бог, благодать являють собою як феномени християнського життя, так і форми духовної практики, а саме: аскетизм - «релігійно-етичне вчення, що полягає в проповіді зречення радощів життя», «надзвичайна стриманість», «відмовлення від життєвих благ», «відлюдництво», «додержання приписів релігії», «прагнення людської волі за допомогою подвигів до стяжіння благодаті Святого Духа як запоруки спасіння і Царства Небесного»', благодать - «щедроти, дари, ласка невідомих, таємничих сил»-, блаженство - «найвищий стан духовного й тілесного буття», «пізнання сутності Бога»-, Бог - «творець, що створив світ і керує ним та вчинками людей», (у множині Боги) «зображення Бога або церковних святих', ікони, образи»; віра - «основна християнська чеснота, що полягає в добровільній згоді людської волі на прийняття Боговідвертої істини», визнання існування Бога в додатковій СО «віра в Бога»-, дух - «добра або зла безплотна, надприродна істота, що бере участь у житті природи і людини або безсмертна, нематеріальна основа в людині, що становить суть їїжиття і відрізняє від тварини», а в ідеалістичній філософії - «нематеріальне начало, яке лежить в основі всіх речей і явищ та є первинним щодо матерії.>>; душа - «безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить сутність її життя, є джерелом психічнихявищ і відрізняє їївід тварини».

Лексичні значення аксіономенів благочестя, святість, релігійність, православність теж уміщують релігієзнавчі аспекти семантизації. Так, моносемантичний іменник православність за лексичним значенням «православна віра, православ'я» та однозначне слово релігійність як «віра в Бога» встановлюють семантичні зв'язки зі словами благочестя («додержання приписів релігії», «віра в Бога», «побожність, набожність», «православна віра, православ'я») й віра за аналогічними СО. Семантика тризначної лексеми святість указує на «риси, властиві святому» (у 2 значенні) й рідко позначає те саме, що «святиня як місце, предмет релігійного поклоніння» (у 2 значенні), наприклад, застарілим словом храм.

Уживання слова блаженство в словосполученнях підпорядковується базовому значенню «у виразах.»: Ваше Блаженство! - форма звертання до архіпастиря церкви, наприклад, до Блаженнійшого Онуфрія, Митрополита Київського й усієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви (відповідає семі «титул, чин, звання»)-, Ісусові Блаженства -- заповіді, вимовлені Ісусом Христом у Нагірній Проповіді і представлені в Новому Заповіті, становлять основу християнського морального вчення й доповнюють десять заповідей Старого Заповіту (відповідає семам «умножині»; «релігійні догми»).

Усі досліджувані українські іменники хоча й відзначаються різноаспектністю своєї семантики, але всі вони містять указівки на аксіологічність.

Аналіз семантики іменників life, order, nature, grace, spirit, law, love за CO “in religion” показав, що аксіономени є актуалізаторами теологічних принципів, а саме: земне існування людини після фізичної смерті переходить в інший стан - загробне життя Тут і далі з метою полегшення читацького сприймання іншомовного тексту подано пояснення лексикографічних дефініцій аксіономенів. (life-. ` `a person's spiritual existence transcending physical death”: the future life, the life here after, the life after death - життя в майбутньому, загробне життя, життя після смерті); за Діонісієм Ареопагітом (автор книги «Про небесну ієрархію»), дев'ять ангельських чинів розташовуються в установленому порядку, утворюючи вищу (Серафими, Херувими, Престоли), середню (Панування, Сили, Влади) та нижчу (Начала, Архангели, Ангели) ієрархії (order: “any of the nine grades of angelic beings in the celestial hierarchy as formulated by Pseudo-Dionysius”); матеріальний світ у всій сукупності умов існування та зв'язках його форм, виявів фізичних сил і подій контролюється не людиною, а Богом (nature: “the whole system ofthe existence, arrangement, forces, and events ofallphysical life that are not controlled by man but God”); безмежна Божа любов та милість завжди виявляються до людей, надаючи їм певні блага (grace: “the in finite love, mercy, favor, and good will shown to human kind by God”; love:“the mercy, grace, and charity shown by God to humanity”); spirit, виступаючи словом-замінником визначеного поняття «Святий Дух» (spirit: “short forHoly Spirit”), за християнським віровченням, є третім Духовним Єством у нероздільній Трійці (spirit: “the third person of the Trinity”); Закон Мойсея або П'ятикнижжя Мойсееве - п'ять перших книг канонічної єврейської і християнської Біблії (Старого Заповіту): Буття, Вихід, Левит, Числа, Повторення Закону. П'ятикнижжя створює першу частину єврейського Танаху - Тору (law: “the Law - the Pentateuch as distinct from the other parts of the Hebrew Bible (the Prophets and the Writings), (also the Law of Moses) the precepts of the Pentateuch”).

У християнській релігії чеснота virtue пояснюється як п'ятий янгольський чин у традиційній ієрархії дев'яти ступенів (“in the traditional Christian hierarchy, an angel of the fifth of the nine orders of angels”), hope (надія) - це одна з трьох християнських чеснот (“one of the three Christian virtues”), charity - Божа любов (Аґапе) (“Christian love; agape”), a blessing - Божа поміч (“God's help”).

Згідно з релігійним визначенням, Бог - це творець світу й верховна, духовна субстанція (God: “the Creator of the uni-verse and source of all moral authority”), а поклоніння - кохання, палка любов до Бога, святих (worship: “religious adoration”). Продовжуючи теологічну тему, лексема worship як релігійна відданість (“religious allegiance”) поділяє зі словом duty лексичне значення «богослужіння, відправа в католиків», яке відображено в CO “service” й підтверджується відповідними дефініціями: worship: “religious service”, duty: “church service”.

Іменник legality характеризує покладання надій на благі діяння заради спасіння душі, а не вільні молитви без послуху (legality: “Theology. reliance on good works for salvation rather than on free grace”), a talent, так само як і український аксіономенний відповідник талант, тлумачить грошову одиницю в «Притчі про таланти» (Новий Заповіт, Євангеліє від Матвія 25:14-30) (“a variable unit of money, a power of mind or body considered as given by God to a person for use and improvement: so called from the parable in Matt. 25:14-30”), у якій ідеться про трьох рабів, яким господар подарував монету під назвою «талант». Один закопав свій талант у землю, другий розміняв його, а третій примножив. Ця притча означає: всі люди отримують від Господа різні дари як таланти на користь собі і ближнім: життя, здоров'я, силу, душевні здібності, учення, дари Святого Духа, життєві блага тощо, щоб цими даруваннями служити Богу і ближнім. Усі ці дари Божі й розуміються у притчі як таланти. Бог же знає, скільки потрібно дати кожному за його здібностями, тому й отримують - хто більше, хто менше. Хто як скористався дарами Божими, в тому кожна людина має звітувати перед Господом при другому Його пришесті. Хто використав їх на користь собі й іншим, той дістане похвалу від Господа та вічні небесні радощі; а ліниві й байдужі люди будуть осуджені Господом на вічні страждання.

Релігійна тематика міститься й у лексичних значеннях аксіономенів traditionalism, beatitude, holiness. Поняття traditionalism як філософська доктрина твердить, що всі знання породжуються милістю Бога й за традицією зберігаються назавжди (“Philosophy, the doctrine that all knowledge originates in divine revelation and is perpetuated by tradition”). Це слово також семантизує додержання традицій, головним чином культурних чи релігійних (“adherence to tradition, especially for cultural or religious practices”). У складі CO “in religion” traditionalism тлумачиться як віра в божественне одкровення, що, за традицією, передається з покоління в покоління (traditionalism: “belief in transmission of divine revelation”), a beatitude (блаженство) - як найвищий стан духовного й тілесного буття віруючої людини, яке, за римо-католицьким віросповіданням, досягається благодаттю Святого Духа (beatitude: “in Roman Catholic understanding the total ultimate perfection of the whole person who has been blessed by grace”). Holiness, beatitude збігаються в передачі офіційного титулу духовної особи найвищого рангу (Папи Римського або Патріарха) (“a title given to the Pope, Orthodox patriarchs”)'. Ваша Святість - Your Holiness, Його Блаженство Патріарх Святого Граду Єрусалиму - His Beatitude the Patriarch of Jerusalem.

Семантика лексем discipline та faith розкривається за допомогою вираження релігійних ідей та уявлень, у зв'язку з чим слово discipline означає церковну єпитимію як накладення на людину стягнення за її гріхи (“chastisement in religious communities”), a faith тлумачиться як віра й відданість Богу (faith: “belief in and devotion to God”), біблійна чеснота (“theological virtue”), система релігійних вірувань (“a system ofreligious belief ').

Тема віри в Бога й благоговійного признання божественних істин також відображена в семантиці аксіономенів piety, spirituality (CO “beliefs)”), що підтверджується лексичними значеннями (piety: “a strong respectful belief in a deity or deities”', spirituality: “religious belief).

Тлумачення слів glory і blessing, об'єднаних СО “bliss”, “praise, thanksgiving”, зводяться до позначення блаженства, щастя (glory: “bliss of heaven”', blessing “complete bliss”), молитовного звернення до Бога у формі поклоніння (glory: “praise that you give when you worship God”) або подяки перед трапезою й після неї (blessing “a short prayer of thanksgiving before or after a meaF).

У групу досліджуваних полісемантичних англійських аксіономенів, що мають спільну CO “in religion”, включено інші слова на позначення цінностей, які хоча й не утворили семантичні спільності за вказаною СО, але до складу їх лексичних значень теж входить компонент тлумачення релігійного змісту, як-от: soul - інша назва замість слова God (Бог) (soul: “another word for God⁷), духовна частина людини, здатна милістю Божою звільнитися від влади гріха (“Christianity, the spiritual part of a person, capable of redemptionfrom the power of sin through divine grace”), у вигуковому виразі позначає здивування, обурення: bless ту soul - Боже!” (`exclamation”), дух, що продовжує існувати після смерті тіла людини (“spirit continues to exist after the body dies surviving death”)', розум є породженням вищого (божественного) розуму, тобто Бога (“Christian Science. Divine Mind. God, the incorporeal source of life”)', power - влади - шостий янгольський чин (`Theology, the sixth-highest order of angels”)', -wisdom- Мудрість Соломона (Книга Мудрості), визнана римо-католицькою церквою як повчальна второканонічна книга Старого Заповіту, але вважається апокрифом у протестантів (`Wisdom of Solomon - a didactic book included in the Roman Catholic canon of the Old Testament and corresponding to the Wisdom of Solomon in the Protestant Apocrypha”)', intelligence - розумна безплотна істота, наприклад, ангел (`an intelligent being, especially an incorporeal one, as an angel⁷”); devotion - релігійне поклоніння (`religious worship”)', pluralism - можливість займати однією людиною дві або більше посади в різних церковних парафіях одночасно (`the holding by one person of two or more positions or offices, especially two or more ecclesiastical benefices, at the same time”)', chastity - спосіб життя, що ґрунтується на релігійних поглядах і не містить сексуальної активності (`mode of living that does not include any sexual activity, especially for religious reasons<sup>7</sup>”)', у семантиці слова religiosity виявлено вказівку на відданість релігії (`attachment to religion”) і, відповідно, властивість релігійності за значенням відповідного прикметника (`the quality of being religious<sup>77</sup>); grace - християнська чеснота (`a virtue of di-vine origin⁷⁷); order - форма християнського богослужіння (`a form of Christian religious service<sup>77</sup>); faith - ті, хто приймає та сповідає певну релігію {faith: “'people who accept and practice a particular religious belief”)', spirituality - відданість Богові, релігії (“the state ofbeing dedicated to God, religion”), релігійним цінностям (“attachment to religious values”), духовенство (“the clergy”)', blessing - духовна поміч (“aid offered by God”), милість, ласка, даровані Богом (` favour bestowed by God”).

Об'єднавшись у CO {“sacredness”), аксіономени sanctity й holiness однаково тлумачать святість, безгрішність. Крім цього, sanctity передає стан освяче- ності {“the condition of being sanctified”) і якість за значенням відповідного прикметника {“the quality of being considered sacred”), a holiness - священність {“the state ofbeing holy”).

Семантизація шестизначних аксіономенів sanctity, devotion може здійснюватися й у формі множини (CO “in pluraF), відповідно до якої sanctities - це святі (священні) обов'язки {“sacred duties”), а devotions -- богослужіння, релігійні книги, обряди (“'prayers or religious texts, observances”).