Принципи когнітивно-емотивної обробки художнього наративу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи когнітивно-емотивної обробки художнього наративу

Лещенко Г.В.

У статті досліджено основні принципи обробки і розуміння тексту. Особливу увагу приділено когнітивним и емотивним аспектам читацької діяльності, пов'язаної з інтерпретацією та розумінням художнього наративу.

Ключові слова: читання, обробка тексту, модель, художній наратив, когнїтивний, емотивний.

В статье рассматриваются основные принципы обработки и понимания текста. Особое внимание уделяется когнитивным и эмотивным аспектам читательской деятельности, связанной с интерпретацией и пониманием художественного нарратива.

Ключевые слова: чтение, обработка текста, модель, художественный нарратив, когнитивный, эмотивный.

The article highlights the basic principles of text processing and comprehension. Special attention is given to the cognitive and emotive aspects ofthe reader's activity while interpreting and comprehending the literary narrative.

Key words: reading, textprocessing, model, literary narrative, cognitive, emotive. читацький текст емоція художній

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду. У межах когнітивно-дискурсивного підходу поняття наративу постає прикладом «когнітивної лінгвістичної конструкції, що динамічно розгортається у часі» [див. 4, 83], онтологічною сутністю якої є інтеракціональна діяльність, пов'язана з поетапною (incrementally accomplished) передачею певного когнітивного плану (the delivery of a cognitive plan) від мовця до слухача [11, 73]. Розвиток теорії наративу і поступовий перехід від жорстких структуралістських принципів і методів аналізу, спрямованих на встановлення абстрактних ознак історії, до більш гнучкого розуміння наративу як взаємодії між текстом і читачем [2, 10] зумовили необхідність висвітлення лінгвокогнітивних механізмів цієї взаємодії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення процесів розуміння та обробки текстів (comprehension and text processing) розпочалось у 1970-х рр. із серії експериментів у площині психології (П. Торндайк), психолінгвістики й лінгвістики тексту (Т. ван Дейк, Д. Румельхарт, Р. Шенк і Р. Абельсон, Т. ван Дейк і В. Кінч), теорії штучного інтелекту (Р. Віденські) [5,1]. Увагу дослідників було зосереджено на різноманітних аспектах цілісності і зв'язності, тому матеріалом аналізу слугували максимально прості (переважно штучно сконструйовані) тексти, які ілюстрували теоретичні положення пропонованих концепцій. Поступове розширення сфери досліджень за рахунок залучення до неї літературно-художніх текстів (наративів) активізувало зусилля академічної спільноти, спрямовані на визначення та опис основних факторів читацької діяльності. Ґрунтовне вивчення аспектів взаємодії © Лещенко Г. В. Принципи когнітивно-емотивної обробки художнього наративу «текст читач» привело до переосмислення власне поняття наративності: якщо у класичній теорії серед критеріїв наративності розглядались такі фактори, як порядок подій, ускладнення, цілеспрямованість дій персонажів тощо (Р. Барт, Ц. Тодоров, А. Греймас, У. Лабов та ін.), то у посткласичних дослідженнях під наративністю розуміють не характеристику тексту, а те, що читач приписує тексту (М. Флудернік, А. де. Фіна, М.-Л. Райан, Д. Таннен та ін.). Саме тому сьогодні популяризовані розвідки, орієнтовані на встановлення зв'язків наративу (як семіотичного знаку) з мисленням, його концептуальними структурами, когнітивними операціями, принципами структурування знання та обробки інформації, що свідчить про очевидну актуальність пропонованого дослідження.

Метою статті є систематизація уявлень про принципи когнітивно-емотивної обробки текстової інформації, що регламентують процеси інтерпретації і розуміння художньої тканини наративу. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

проаналізувати моделі когнітивної обробки текстової інформації; 2) висвітлити основні положення концепції когнітивно-емотивної обробки наративного тексту; 3) охарактеризувати читацьку діяльність з позицій лінгвокогнітивного підходу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Положення про значущість читацького фактору в процесі текстосприйняття утвердилось в теорії наративу внаслідок так званого «епістемологічного напруження», що виникло між об'єктивістською концепцією «ідеальної фабули» та конструктивістською теорією «взаємодії об'єктивних характеристик наративної репрезентації й суб'єктивних відчуттів аудиторії» [1, 3]. І якщо формалісти й структуралісти звертались до вивчення логічної організації «правильно оформлених» (well-formed) історій, маючи на меті опис їхньої іманентної (та більш-менш інваріантної) структури, то в роботах пізнішого періоду, включно з рецептивними (У. Еко), психоаналітичними (П. Брукс), історичними (Дж. Фелан, М. Стернберг) та когнітивними дослідженнями (Д. Херман, М.-Л. Райан, М. Флудернік), перевагу надавали аналізові динамічних аспектів, які підкреслювали рухливість конфігурації наративної послідовності (структури), відтворюваної у свідомості читача в процесі текстосприйняття. На думку відомого швейцарського наратолога Рафаеля Бароні, цей зсув у наратологічній парадигмі був передбачений ще 1979 року зауваженням Умберто Еко, що «фабула не вибудовується одномоментно після того, як читач прочитав увесь текст: фабула -- це результат тривалої серії «занурень» у текст, що здійснює читач під час читання. Саме тому фабула завжди відтворюється крок за кроком» [див. там само].

У своєму огляді наукових робіт із сучасної наратології Емма Кафаленос звертає увагу на необхідність детального вивчення інтерактивних процесів, до яких залучені читач і текстова репрезентація (наратив). Коментуючи основні положення сучасних критичних студій з теорії наративу, авторка зазначає: «Що з'явилося нового, так це дослідження, орієнтовані на визначення ступеня впливу читацьких рішень на конструювання наративного світу. <...> Подальший рух в цьому напрямку, якщо такий відбудеться, дозволить з більшою точністю описати моменти, які поки що не піддаються поясненню, а також отримати уявлення про умови, що сприяють посиленню взаємодії між текстовою репрезентацією та читачем у процесі конструювання наративних світів» [6, 114].

Залучення фактору читача до концептуальнометодологічного апарату теорії наративу створило передумови для появи численних моделей обробки й розуміння тексту (інтерактивна модель Д. Румельхарта (1977-2004), моделі читацького очікування К. Гудмана (1967-1982) і Ф. Сміта (1971, 1973), інтерактивно-компенсаторна модель К. Становила (1980) та ін.) [10, 53-65], серед яких найвідомішою є конструкційно-інтеграційна модель (Construction-Integration Model (СІ-model) Вальтера Кінча.

Ім'я В. Кінча проходить червоною ниткою крізь усю більш ніж 40-річну історію когнітивної психології та досліджень процесів читання й обробки тексту. Разом зі своїми колегами, серед яких слід окремо згадати Т. А. ван Дейка, В. Кінч розробив теорію розуміння тексту (Theory of Comprehension), принципи якої поширюються автором на усі форми людського розуміння. Перероблене і розширене видання книги В. Кінча «Розуміння: Парадигма свідомості» (Comprehension: A Paradigm for Cognition, 1998) містило результати багаторічних досліджень, що охоплювали період з середини 1970-х до середини 2000-х рр. та зазнали впливу різноманітних наукових течій і трендів, як-от: теорія схем, теорія ментального моделювання, теорія штучного інтелекту, граматика тексту тощо [там само].

Згідно з моделлю В. Кінча, читацька діяльність є двофазовим процесом, що складається з конструкційної фази та інтеграційної фази. У конструкційній фазі читач обробляє інформацію, яка надходить, і конструює поверхневу репрезентацію (surface representation) тексту, тобто ментальну репрезентацію конкретних слів і фраз, на основі якої вибудовуються пропозиції (що включають семантичні знання, емоційні та образні фактори) й формуються поняття. Ці пропозиції, на думку вченого, локалізуються в буфері короткострокової пам'яті та поєднуються між собою за допомогою пропозиціональної мережі (propositional network), яка залучає до процесу обробки інформації пропозиції із довгострокової пам'яті, що поступово робить мережу все більш нестійкою, некерованою, полівалентною та суперечливою. У межах конструкційної фази В. Кінч [7, 1274] диференціює мікрота макроструктури зв'язного тексту: перші визначають пропозиціональне семантичне значення тексту, тоді як другі представляють «глобальну організацію цих понять в одиниці вищого порядку». Обидві ці структури формують текстову базу (textbase), «семантичний фундамент (underpinning) тексту».

У другій, інтеграційній фазі до обробки й розуміння тексту долучається знання контексту, який накладає певні обмеження на пропозиціональну мережу через деактивацію невідповідних смислових вузлів (knowledge nodes) та посилення пропозицій, які відповідають логіці контексту. Ця діяльність підтримує стабільність мережі аж до моменту формування більш ґрунтовної ситуаційної репрезентації, або ситуаційної моделі (situational model), яку часто ще називають ментальною моделлю тексту. Якщо ж інтеграції не відбувається, тоді розпочинається новий конструкційний етап. Як вказує В. Кінч, «цей громіздкий процес активації випадкового знання (random knowledge), що видається не дуже ефективним», звісно ж, не є економічно вигідним з погляду докладених зусиль, але гарантує адаптивність й гнучкість всередині контексту, який постійно змінюється [10, 55].

Слід зазначити, что модель Кінча доволі часто піддавалась критиці за надто очевидну, на думку опонентів, прихильність до положень теорії штучного інтелекту, а також за відстоювання першочерговості фази обробки інформації (data-driveness) у загальному процесі розуміння тексту. При цьому в альтернативних моделях (наприклад, в моделях К. Гудмана і Ф. Сміта), побудованих у руслі чітко артикульованого підходу «зверху-вниз» (top-down), увагу дослідників було сфокусовано на аналізі очікувань читача, які формуються у процесі читання. Як зауважує Сьюзан Райх [там само], В. Кінч послідовно просував свою тезу, що для читача не існує ніяких інших способів розуміння тексту, які б не передбачали хоча б побіжного ознайомлення з текстовим матеріалом, тому вчений ретельно дбав про підкріплення своєї теорії результатами емпіричних досліджень (наприклад, даними робіт М. Джаста і П. Карпентер (1980) з вивчення руху очей при читанні).

У цілому, незважаючи на суттєву критику деяких положень теорії В. Кінча, запропонована ним конструкційно-інтеграційна модель досі залишається однією з найбільш затребуваних та найбільш придатних до адаптування у сфері наукових розробок когнітивної науки і суміжних з нею дисциплін. Так, саме ця модель, доповнена доробками Л. Флауера (1987), А. Грессера і Р. Звана (1993), Т. А. ван Дейка (1987), М. Зінгера (1992), Д. Майалла (1988) та ін., створила підґрунтя для появи концепції ко гнітивно-емотивної обробки художнього тексту, розробленої голландськими вченими Е. В. Кнепкенсом і Рольфом Званом (1994).

У парадигмі лінгвістичних досліджень поняття «емоції» тривалий час сприймалось як протиставлення до поняття когніції або принаймні як таке, що не впливає суттєво на неї. Модель Кнепкенса-Звана, яка постала внаслідок зсуву фокусу уваги когнітивістів до аналізу взаємовідношень «текст -- читач», поклала початок і переосмисленню відношень «когніція -- емоції», що викликало сплеск наукового інтересу до вивчення емоційної сфери індивіда.

Девід Майалл, один з основоположників теорії читацького відгуку (Readers' Response Theory

RRT), у своєму есе «За межами інтерпретації: Когнітивна значущість читання» (Beyond Interpretation: Cognitive Significance of Reading, 2005) піддав серйозній критиці положення когнітивної поетики, згідно з яким емоції визначаються як дещо вторинне, як результат когніції, а не її рушійна сила [9, 147]. Аналогічний погляд представлено і в моделі Кнепкенса-Звана, пріоритет у якій надано функції емоцій: емоції скеровують увагу читача на певні типи інформації в тексті, унаслідок чого інші типи інформації відходять на задній план. Саме завдяки цій ознаці емоції часто перебирають на себе функції когніції, коли читач зазнає труднощів у розумінні тексту, особливо на початку читання [8, 128].

У межах своєї теорії Е. В. Кнепкенс і Р. Зван виділяють два типи емоцій: Ф-емоції (F-emotions

fiction emotions), які читач відчуває відносно світу подій, та А-емоції (A-emotions artefact emotions), що виникають у нього стосовно усього твору в цілому з урахуванням тематики, авторського стилю, ступеня виконання замислу тощо. Водночас вчені відзначають очевидну умовність подібного розмежування, вказуючи на легкість, з якою обидва типи емоцій можуть переходити із однієї категорії в іншу [8, 130]. Далі Е. В. Кнепкенс і Р. Зван співвідносять ці емоції з рівнями обробки тексту (за В. Кінчем): на поверхневому рівні превалюють виключно А-емоції (читач оцінює стиль, ритм, синтаксичні та семантичні девіації тощо); на рівні текстової бази емоційно марковану інформацію найчастіше включено до афективно нейтральних фрагментів; на рівні ситуаційної моделі активуються Ф-емоції (альтероцентричні, що зосереджуються на емоціях персонажів фікціонального світу, та егоцентричні, що викликані власними переживаннями читача стосовно розвитку подій); і, нарешті, на рівні прагматичної моделі {pragmatic model) знову актуалізуються А-емоції, пов'язані з оцінкою творчої майстерності письменника. При цьому прояв тих чи інших А-емоцій може залежите від найрізноманітніших факторів: 1) від досвіду читача (досвідчені читачі відчувають більше А-емоцій, оскільки легко «схоплюють» стилістичні прийоми і особливості авторської техніки);

від жанрової належності тексту (реалістичний детектив викликає у читача набагато меншу кількість А-емоцій, ніж постмодерністський роман);

від характеру розв'язки (іноді твір з відкритим фіналом може спричинити відчуття незадоволення та розчарування)іт.ін. [8, 133-134].

Аналізуючи модель Кнепкенса-Звана, дослідники звертають увагу на обмежену кількість емпіричних досліджень, здатних підтвердити або спростувати положення зазначеної теорії, а також на очевидну умовність диференціації згаданих рівнів обробки тексту [10, 105]. Проте неможливо не відзначити важливості цієї концепції для розвитку когнітивної психології, наратології, теорії читання, теорії читацького відгуку, теорії емоцій, об'єктом дослідження яких є сфера рецепції адресата (роботи Д. Майалла, Д. Куікена, Дж. Купчика, К. Оутлі, П. Сильвіа та ін.).

Висновки і перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Запропонований нами огляд моделей обробки й розуміння тексту (зокрема й наративного) підтверджує висновок, що читацька діяльність є «когнітивно-емотивним процесом, обумовленим соціально-культурними факторами» [З, 126], «складною ментальною операцією», відповідно до якої «свідомість просіває нову та вже існуючу у розпорядженні інформацію, розпізнає патерни, активує структури пам'яті й встановлює, посилює та перебудовує зв'язки ментальних мереж» [10, 16]. Рушійною силою когнітивних процесів є афекте та емоції.

Детальніший аналіз когнітивних та емотивних чинників, які регламентують механізми текстосприйняття, дозволить встановити специфіку когнітивних операцій, що здійснюються читацькою свідомістю в процесі розуміння тексту. Характер цих операцій залежить від певного типу внутрішньої організації наративного тексту. Визначення цих типів та їх конфігурацій є темою окремого наукового дослідження.

ЛІТЕРАТУРА

1. Baroni R. Introduction: The Many Ways of Dealing with Sequence in Contemporary Narratology / Raphael Baroni // Narrative Sequence in Contemporary Narratologies / [ed. by R. Baroni, F. Revaz], Columbus : Ohio State University Press, 2016. P. 1-11.

2. Fina A. Analyzing Narrative: Discourse and Sociolinguistic Perspectives / Anna de Fina, Alexandra Georgakopoulou. Cambridge : CUP, 2012. 223 p.

3. Fokkema D. Knowledge and Commitment: A Problem-Oriented Approach to Literary Studies / D. Fokkema, E. Ibsch. Amsterdam-Piladelphia : Benjamins Publishing Company, 2000. 217 p.

4. Gonzales M. Pragmatic Markers in Oral Narrative: The Case of English and Catalan / Montserrat Gonzales. AmsterdamPhiladelphia : John Benjamins Publishing Company, 2004. -410p.

5. Iwata Y. Creating Suspense and Surprise in Short Literary Fiction: a Stylistic and Narratological Approach [Electronic resource] / A thesis submitted to School of Humanities of the University of Birmingham for the degree of Doctor of Philosophy / Yumiko Iwata. Birmingham, 2008. 287 p. Mode of access: http://etheses.bham.ac.Uk/284/l/Iwata09PhD.pdf

6. Kafalenos E. Narrative Causalities / Emma Kafalenos. Columbus: Ohio Press University, 2006. 247 p.

7. Kintsch W. The Construction-Integration Model of Text Comprehension and Its Implications for Instructions [Electronic resource] / Walter Kintsch II Theoretical Models and Processes of Reading / [ed. R. Ruddell, N. Unrau / 5th ed.]. 2004. P. 1270-1328. Mode of access: http://www.academia.edu/23475447/Kintsch_W._2004_._The_constructionintegration_ model_of_text_comprehension_and_its_implications_for_instruction

8. Kneepkens E. W. E. M. Emotions and Literary Text Comprehension [Electronic resource] / E. W. E. M. Kneepkens, R. A. Zwaan II Poetics. 1994. 23. P. 125-138. Mode of access to the article: https://sites.ualberta.ca/~dmiall/Cognitive/ Readings/Kneepkens_Zwaan_1995.pdf

9. MiallD. S. Beyond Interpretation: The Cognitive Significance of Reading [Electronic Resource] /D. S. Miall//Cognition and Literary Interprettion in Practice / [ed. H. Veivo, B. Petterson, M. Polvinen], Helsinki : University of Helsinki Press, 2005. -P. 129-156. -Modeofaccess: https://sites.ualberta.ca/~dmiall/MiallPub/Miall_Interpretation_Helsinki_2005.pdf

10. Reichl S. Cognitive principles, critical practice: Reading Literature at University / Susanne Reichl Vienna : Vienna University Press, 2009. 348 p.

11. Schegloff E. E. Discourse as an Interactional Achievement: Some Uses of `Uh huh' and Other Things That Come Between Sentences / E. E. Schegloff //Analyzing Discourse: Text and Talk / [ed. by D. Tannen], Washington D. C.: Georgetown University Press, 1982. -P. 71-93.

Размещено на Allbest.ru