Зовнішні характеристики мовців у конфліктному діалогічному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗОВНІШНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОВЦІВ У КОНФЛІКТНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Войцехівська Н. К.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду. Невербальні засоби відіграють важливу роль у спілкуванні: вони супроводжують словесне мовлення, визначаючи перебіг комунікативного процесу та його спрямування. Зокрема, виділяють два типи невербальної діалогічної поведінки: 1) поведінку, зорієнтовану на досягнення кооперації з партнером, і 2) агресивну поведінку, спрямовану на домінування [2, 133].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вербальним конфліктам, пов'язаним із різною інтерпретацією жестів, присвячена невелика кількість досліджень (Я. О. Волкова, Я. О. Покровська, І. М. Рудик, Л. В. Солощук, Л. В. Чайка). Спроби ж опису взаємодії вербальної агресії та зовнішнього вигляду співрозмовників у напруженому, конфліктно спрямованому дискурсі в україністиці відсутні взагалі.

Мета розвідки полягає в аналізі невербального рівня симптоматичних знаків і засобів їхнього вираження в українському діалогічному дискурсі; встановленні функцій і місця таких невербальних одиниць у структурі конфліктного діалогу; описі їх взаємозв'язку з невербальними одиницями інших рівнів, а також на рівні тендерних досліджень.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зовнішні ознаки комунікантів, насамперед їхній одяг і прикраси, прийнято називати такими невербальними засобами, як артефакти [3, 206], симптоми, © Войцехівська Н. К. Зовнішні характеристики мовців у конфліктному ДІАЛОГІЧНОМУ дискурсі або предметні/симптоматичні знаки [4, 122-134]. Маючи важливе значення на будь-якому етапі конфліктного діалогу (початок, гостра фаза протистояння, ескалація, розв'язка-кінець), вони виконують функції посилення чи послаблення напруження. Увага до вигляду співрозмовника вже на етапі попередньої підготовки до спілкування пояснюється тим, що зовнішність є основною складовою першого враження про людину, зафіксованого в приказці «по одежині зустрічають...» Установлено, що комунікація ускладнюється, якщо співрозмовник виглядає епатажно, обвішаний прикрасами, напахчений різкими парфумами, має екстравагантну зачіску та одяг, занадто яскравий макіяж. Він дратує, бо начебто силоміць «примушує» помічати себе: бажання пильно розглядати такого співрозмовника відволікає від суті розмови та, зрештою, починає втомлювати [1, 357].

Неохайний зовнішній вигляд може стати «зачіпкою» до сварки, образою, на яку співрозмовник «змушений» відреагувати контробразою, наприклад, як у діалозі:

АННА. Ти виглядаєш потворно. СКУЛЬПТОР. Гадина! Завжди мусиш принижувати людину (Б. Бойчук).

Вказівку про те, що суб'єктивно чи об'єктивно неприйнятний зовнішній вигляд може спровокувати скандал, конфлікт чи просто напружену ситуацію, містить такий приклад:

Бачу, Санъка от-от зареве. «Чого ти?» «Як же я, - каже, - додому заявлюся з такою головою? Ох і дасть мені батько перманент! Ото візьме батько ременя і правильно зробить: не було чого дурній робить, то вона коси обрізала і кучері накрутила...» (М. Малюк).

Охайний вигляд схвалюється, однак надмірна увага до зовнішності, особливо занехіування інших, більш значущих ознак/обов'язків може спровокувати напруження між співрозмовниками, напр.:

(Світлана фарбує нігті.) НИКОЛАЙ. Ти що робиш? Хочеш, щоб я повикидав усе це у яр? СВІТЛАНА. Мені не можна вже нігті намалювати? Я віддалася за тебе, щоб свині, корови годувати і тебе обходити? (В. Маковій).

Спровокувати конфлікт може не лише симптоматичний знак у зовнішньому вигляді співрозмовників, але формально будь-який предмет-артефакт, що належить одному з них. Зокрема, встановлено, що конфліктно небезпечним є відбирання певної речі, яка належить мовцеві, тобто вторгнення в його особисту територію й замах на його власність. Наведемо приклад:

Моє єство жадало помсти. «Забери у неї портфель, - наказав я Тьомику». Аня, виявивши пропажу, влаштувала скандал. Мацапуру заспокоїли, після чого порозбрідались. Я теж почимчикував додому, радіючи, що зміг допекти ненависному страшидлу (М. Кідрук).

У фазі найвищого протистояння (ескалації) невербальні засоби взагалі та артефакти зокрема мають важливе значення, оскільки виникають на пікові комунікативного динамізму в моменти послаблення раціонального контролю над емоційною сферою. Інакше кажучи, в умовах напруженої комунікації артефакти (одяг, взуття, волосся тощо) та жести-дії з ними маркують перехід від агресивного стану до акту прямої вербальної чи фізичної агресії, що супроводжується порушенням кордонів особистого простору мовців. Найчастіше перехід вербальної агресії у фізичну супроводжується наближенням до комунікативного партнера (скорочення дистанції) і виражається кінемами «хапати/тягнути за волосся (чуба/косу)», «хапати за комір», «розривати/роздирати/здирати одяг (сорочку/ спідницю / куртку/ сукню)», «потягнути зарукав» тощо:

- жести-маніпуляції з волоссям співрозмовника:

Дискусія доходила до того, що хапали один

одного за чуприни і доводили кожен своє (Є. Кравченко); Овчарук <...> побачила, як Ландик тягне Коршунову за волосся (http://ua.korrespondent.net);

- жести-маніпуляції з одягом співрозмовника:

Барабаш кинувся до Ярослава. Він розстебнув йому шкіряну куртку і розірвав сорочку (М. Тру- блаїні); Мариня поправляла косу, одежу. «Побили? - звернулась до неї мати». «Спідницю, здається, розірвали. Насилу вирвалась» (С. Васильченко); Кароліна <...> зробила два кроки і потягнула його рукав донизу. Він злякався (Г. Вдовиченко); ОЛЕКСІЙ. З мене досить! (Ухопив за комір). Побереш рушники, то знай, що тільки тобі й жити! (В. Шулаков).

Перехід від вербальної агресії до агресії фізичної через вторгнення до особистого простору співрозмовника та маніпулювання з елементами його одягу чи волосся може бути самодостатнім (як у попередніх прикладах) чи супроводжуватися іншими діями (піднімати/підносити в повітря, кидати на підлогу/ траву, давати ляпас, бити, завдавати ударів по обличчю/тілу, відкидати/відштовхувати, трусити/ тормосити та ін.), наприклад:

Ось тепер це Івана дістало. Він схопив товариша за комір і високо підняв (О. Гаврош); Міцно вхопивши Миколу за комір, я почав давати йому ляпаси по фізіономії (В. Шнайдер); Страх пройняв Пилипа: дужчий за Юрка - таж міг би його схопити за комір вивернутого кептаря, однією рукою підняв би і у фосу шурнув (Р. Іваничук); Петро розірвав сорочку донизу. Коса Марійки опинилась у руках, а голова в грязі під чобітьми (І. Багряний); [Скульптор] Хапає в долоні обличчя й цілує в уста. Тоді роздирає на грудях сукню, кидається з Анною на підлогу (Б. Бойчук); [Скульптор] б'є її по обличчі, кидається на неї, здирає трусики і намагається зайти в неї (Б. Бойчук); Азербайджанець Анар Меджидов не посоромився, схопивши за коси, штовхнути українку й кинути на землю (http://zz.te.ua); За битих намагалась заступитись якась жінка, водій джипа вхопив її за волосся і почав тягати (http://realno.te.ua); Луіджі хапає Нінель за волосся і кидає на траву (М. Лаюк); Я запропонував йому припинити хуліганити. У відповідь на це солдат вдарив мене кулаком в обличчя, схопив мене за куртку, потягнув до себе, а потім з силою відштовхнув (http://zakon5.rada.gov.ua).

Наближення й хапання за волосся/одяг (самостійно чи в поєднанні з іншими жестами) негативно оцінюється, про що мовець відкрито повідомляє ініціатора невербально! агресії (1) або лише натякає йому про це (2), наприклад:

(\)МОЛЬНАР (Кидається, хапає за рамено). Ти куди?МАРІКА. Приберіть руки. Як ще раз коли- небудь торкнете мене, перегризу горло! (Б. Бойчук); (Входить жінка, скульптор біжить до неї й починає стягати плаття). ЖІНКА (Обурена). Що ви собі дозволяєте! (Б. Бойчук);

(2) «Що то за кума, що з кумом не була?» «Забери руки! - відказує Яна». «Що ж ти не пригорнешся до кума у своїй жіночій самоті?» Яна не відповідає, кидає дублянку кумові на руки, йде до кухні (Є. Кононенко).

В останньому прикладі маніпулювання з артефактом (кидає дублянку), демонстративне мовчання й збільшення дистанції (не відповідає, йде до кухні) свідчить про зневажливе ставлення й небажання Яни продовжувати розмову «тут і тепер».

Окрім функції ескалації конфлікту (переходу від вербального насилля до фізичного), хапання за одяг/ волосся виконує функцію деескалації, врегулювання протиріч (як правило, сторонньою особою) і позначає стадію припинення конфлікту. Наведемо приклад:

ТОЛЯН (Доки поїзд стоїть, кидається на Андрія і нахиляє до дверей). Хочеш шагнуть?! Шагнуть хочеш, спрашую? АНДРІЙ. За що ви так мене? ТОЛЯН. Мовчи! Замочу, падла! ШТИР (шарпає його ззаду за комір). Толян! Уймись (О. Ірванець).

Інші невербальні знаки у фазі найвищого протистояння діалогічних партнерів пов'язані з використанням аксесуарів і взуття як засобу нанесення тілесних пошкоджень, наприклад:

ЕЛЕН. Я тебе так пробачу, так розмалюю фізіономію, що тебе навіть сліпі жахатимуться!

(починає лупцювати Євгена жіночою сумочкою по потилиці та інших вразливих місцях)

(С. Щученко); Танъка почала гатити його не лише ящиком зверху, але й гострими своїми тухлями знизу (Б. Жолдак); Бив чобітьми в груди, в голову, в спину (І. Багряний);Міліціонер <...>, вилаявшись, вдарив носаком черевика Адама в живіт (Г. Тарасюк); Під час того, як депутат виходив зі стін Верховної Ради, активіст кинув в депутата кросівок (http://tyzhden.ua).

Маніпуляції з артефактами виконують функцію зміщеної агресивної розрядки. У цьому випадку, замість прямої агресії щодо співрозмовника, мовець спрямовує своє роздратування, гнів чи образу на предмет, наприклад, на власний одяг:

Я розридалася. Він не мусив такого казати! Я зривала із себе одяг так, наче він пік мені шкіру. Нічого не могла відповісти, коли він запитував, що я роблю, захлиналася риданням і дерла на собі тканину, доки не скинула все до останнього клаптя, до останньої нитки (К. Калитко); «Яне байстрюк! У мене нікого нема!» І схопивши з голови картуза, почаврвати його зубами (В. Винниченко).

Адресатом агресії може бути будь-що і будь-хто: предмет, на який зміщується агресія, безпосередній співрозмовник або тварина. При цьому агресивна невербальна поведінка до тварин найчастіше виражається кінемою «смикати/хапати/рвати за хвіст», наприклад:

Кіт весь час робив Орестові капості: ховав рукавиці, дер сумку, стрибав на пальто і кігтями висмикував з нього нитки. Орест намагався його смикнути за хвіст (М. Міщенко).

Цікавим атрибутом зовнішніх ознак діалогічних партнерів є цигарки (сигарети, сигари, папі- роси). За дослідником невербально! мови А. Пізом, процес куріння є зовнішнім виявом внутрішнього дисбалансу чи конфлікту всередині людини. Відчуваючи напругу, роздратування, глибокі роздуми, здивування, мовець виконує своєрідний сигаретний ритуал: постукування, прокручування, помахування цигаркою та інші жести. Інакше кажучи, маніпуляції з цигарками є багатозначними невербальними маркерами справжніх комунікативних намірів і внутрішнього стану мовців:

- обдумування: Він надовго замовчав, смокчучи свою цигарку (О. Лозиков);

- нервування: Вона нервово затягується [цигаркою] (С. Жадан);

- роздратування: Ретельно підбором черевика мій співрозмовник втоптав в землю висмоктану цигарку (О. Лозиков);

- здивування: Від Ількових слів він одкрив рот, і недокурок повис на губі (О. Лозиков).

Як відомо, курці беруть до рота цигарку задля заспокоювання, як неусвідомлений жест бути в безпеці (подібно до дитини, що смокче палець) [4, 133], з цією ж метою вони можуть розглядати пачку цигарок, наприклад:

СЄРЄБРЯНКО. Буравская, бля! Уткнись в монитор и пиши молча! БУРАВСЬКА. Цього я тобі ніколи не пробачу! (демонстративно встає, бере сигарети, виходить з кабінету) (Т. Киценко).

Збільшення комунікативної дистанції -- самоусунення Буравської (встає, виходить з кабінету) -- вказує на її небажання продовжувати розмову. Куріння ж цигарок є спробою заспокоїтися в умовах образи, обурення від слів співрозмовниці (Цього я тобі ніколи не пробачу!), оскільки куріння -- це спосіб невербально! поведінки в умовах підвищеного стресу, спрямований на послаблення накопиченої в процесі соціальних і ділових контактів напруги.

«Промовистою» також є манера палити цигарки, особливо напрямок видихуваного диму. У діалозі варто дотримуватися загальноприйнятого етикету: або не палити взагалі, або спрямовувати видихуваний дим у бік від співрозмовника (1); в іншому випадку це може спричинити напруження між курцем і мовцем, який не схвалює паління (2), наприклад:

(1) Він смоктав цигарку, пускаючи дим по вітру в сторону від мене (О. Лозиков);

(2) Від цигарок вашого чоловіка я вже дихати не можу, смалить, якреактивний літак (О. Лозиков).

Вказівка на неприпустимість куріння може бути виражена м'яко (у формі поради, зауваження) чи жорстко (у формі директиви), наприклад:

- Григорівна, ви курите?! Негарно лікарям курити (Т. Малярчук);

-<...> Кінчай смердіти (О. Лозиков).

Він поправляв блокнота, крутив ручку. Явно нервував і не знав, що відповісти (http://life.pravda. сош.иа); Валер'ян роздратовано тарабанив по столі пальцями, нетерпляче закусував свою борідку (М. Коцюбинський); Олов'яников нервував. Він зовсім засмикав квадратні вусики (О. Лукін); Організатор почав нервово крутити свого прямого і довгого, як шпиця, вуса (О. Гаврош).

Маркерами того, що мовець нервує, почувається незручно, роздратовано й потребує підтримки, є манера поведінки з власним одягом (застібання чи обтрушування одягу, поправляння запонок, крутіння в руках краватки та ін.). Наведемо приклади:

Орися сидить принишкло, нервово перебирає пальцями оборочку фартушка (Гр. Тютюнник); Гнат мовчав і нервово теребив шапку (М. Коцюбинський).

Олов'яников нервував. Він кілька разів знімав і без потреби протирав окуляри пеленою гімнастьорки (О. Лукін); Він важко дихав, його пальці нервово обламували кору з дерев. Нетерплячими рухами він поправляв окуляри, що безнастанно сповзали йому на ніс (В. Владко).

З гендерного погляду, агресивне маніпулювання артефактами властиве і жінкам, і чоловікам, порівняймо:

СВІТЛАНА. За ті гроші, що ти приносиш, навіть псяче гієно не купиш! Те, що моя мама висилає, ми і їмо. І живемо в її хаті... НИКОЛАЙ (хапає Світлану за волосся). Яхотів тут жити? (В. Маковій); ЄВГЕН. Дайте спокій, божевільна жінко! ЕЛЕНА. А за божевільну ти мені відповіси! (хапає його за волосся) (С. Щученко).

Однак, за кількісними даними, невербальна агресія характерна для чоловічої поведінки (у співвідношенні 3:1). Куріння сигарет (цигарок, папірос, сигар) так само притаманне більше чоловікам, тоді як жінка свою внутрішню напругу «виплакує»:

Бурдик чекав, коли тато з мамою одморду- ються. Вони вихлюпнули образи й розбіглися в різні кутки. Батько смоктав цигарку на балконі. Мама замкнулась у ванні, де сякалася й змивала сльози (В. Діброва).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, в конфліктному дискурсі спостерігається взаємодія невербальних засобів різних рівнів: проксеміки (дистанція між комунікантами), кіне- тики/такесики (жести, дотики, рухи тіла) та симптоматичних знаків (артефактів), що виражається невербальними знаками «хапати/тягнути за волосся/ косу/чуба/чуприну», «хапати за комір», «розривати/ здирати сорочку/спідницю/куртку», «тягнути за рукав», «бити/лупцювати туфлями/сумкою» тощо. Такі комплексні невербальні одиниці не лише супроводжують/заміщують мовні одиниці зі значенням агресії та нетолерантного ставлення до співрозмовника, але маркують «вторгнення» в особисту зону комунікативного партнера, заподіяння йому тілесної та моральної шкоди й перехід вербальної неконтактної агресії в агресію невербальну, фізичну. Згідно з даними гендерного аналізу, агресивна невербальна поведінка притаманна чоловікам. Окрім функції ескалації, жести з артефактами слугують меті зміщення агресії та зняття напруги.

Перспективним є подальший аналіз функціонування невербальних елементів у конфліктних комунікативних ситуаціях. Це поглибить знання про способи ефективної діалогічної взаємодії, а також сприятиме опису шаблонних моделей толерантної невербальної поведінки в соціумі.

симптоматичний знак невербальний діалог

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 472 с.

2. Крейдлин Г. Е. Мужчины и женщины в невербальной коммуникации / Г. Е. Крейдлин. - М.: Языки славянской культуры, 2005. - 224 с.

3. Манакін В. М. Мова і міжкультурна комунікація / В. М. Манакін. - К.: Академія, 2012. - 288 с.

4. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування / Ярослав Радевич-Винницький. - К.: Знання, 2006. - 291 с.

Размещено на Allbest.ru