Характеристика розміру та частоти вживання різних типів речень у творах Г. Грасса

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗМІРУ ТА ЧАСТОТИ ВЖИВАННЯ РІЗНИХ ТИПІВ РЕЧЕНЬ У ТВОРАХ Г. ГРАССА

Бухінська Т. В.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду. Розмір та структура речення є постійними атрибутами синтаксису художнього твору. Довжину речення можна розглядати як функцію від його структури. У цьому легко переконатися, порівнявши середню довжину речення та розподіл простих і складних речень у текстах.

Довжина речення відмінна не лише у творах різних авторів, вона може змінюватися також у різножанрових текстах одного автора. Розмір речення літературного твору має значення для характеристики стилю автора.

Вивчення стилю письменника дає підстави констатувати, що розміри речень не є випадковою величиною, яка залежить лише від «бажання», а детерміновані іншими елементами стилю. Досить значні коливання середньої довжини речення в різних творах одного автора свідчать про істотні зміни в його стилі, які слугують показниками творчої еволюції письменника. Синтаксичний аналіз творів автора удокладнює, що так звана індивідуальна авторська картина світу має в цих текстах відображений характер і володіє специфічними рисами мовної особистості її творця.

Актуальність проведеного нами дослідження визначається тим, що для вивчення індивідуально- авторського стилю окремого письменника велику роль відіграють знання розподілу синтаксичних структур у творі та їхня довжина.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розмір речення та частота вживання різних типів речень належать до тих ознак тексту, над якими працюють протягом майже 100 років. В останній третині XIX століття Л. Шерманн (1888) розпочав вивчення довжини речення як характеристики стилю. Згодом важливі дослідження із цієї теми здійснили: на матеріалі англійської мови - Г. Юл (1939), О. Вільямс (1969), К. Бух (1969), Г. Зіхел (1974), В. А. Кухаренко (1973, 2002), М. Д. Кирилова (1987), Ю. П. Бойко (2002); на матеріалі німецької мови - В. Г. Адмоні (1973, 1986), С. А. Шубик (1969), І. Г. Марголін (1973), К. Кьолер (1982), Г. Гойпс (1983), Г. Альтманн (1988), П. Браун (1993), Б. Нігаус (1997), К.-Г. Бест (2001, 2002), М. Віттек (2001), Т. В. Бухінська (2007). Питання розміру речень в інших мовах розробляли також Г. А. Лесскіс (1964), П. Вашак (1974), Г. М. Акі- мова (1990), М. Роукк (2000), Й. Цуо (2001) та інші.

Окресленню довжини різних типів речень та з'ясуванню частоти їх вживання в різних жанрах художньої літератури присвячено порівняно невелику кількість наукових розвідок. Передує таким дослідженням текстів визначення матеріалу для опрацювання. Матеріал повинен становити не уривки, а закінчені тексти. Важливе значення має довжина текстів. На нашу думку, як у довгих багатотомних, так і надто коротких текстах може виявитись інший поділ, і тому визначають нижню межу (150 речень). Установлюють її інтуїтивно, враховуючи попередні напрацювання.

Матеріалом дослідження послугували твори Г. Грасса: Meine grune Wiese: Kurzprosa. Aus dera Tagebuch einer Schnecke. Der Butt. Методом суцільної вибірки із цих творів (з кожної 2-5 сторінок) отримано 1935 речень, з них виявилось: 1206 простих речень (ПР), 104 складносурядних речення (ССР), 375 складнопідрядних речень (СПР) та 250 речень ускладненого типу (РУТ).

Мета пропонованої студії - з'ясувати довжину різних типів речень та простежити частоту їх вживання у творах Г. Грасса. Нашим завданням було дослідити, чи не виявляться відмінності в розмірі речень та в частоті їх вживання в різних творах одного автора, адже, як стверджують В. Фляйшер та Г. Міхель, середня довжина речення літературного твору може мати достатньо важливе значення для характеристики стилю письменника [8, 122]. Проаналізувавши синтаксичну структуру художніх текстів у німецькій мові, ми звернули увагу, що загальна середня довжина речень у цих творах (16 слів) зазнавала різних модифікацій: з одного боку, прості поширені речення іноді досягали довжини більше 40 слів (Т. Манн), а з іншого - траплялися складнопідрядні та ускладнені речення довжиною всього 10-15 слів (К. Тухольський) [2].

Виклад основного матеріалу дослідження. З метою досягнення поставленої мети ми вивчали різножанрові твори письменника: роман та оповідання. Розподіл різних типів речень у романі та оповіданнях автора подано в таблиці 1.

Для визначення відповідностей та відмінностей між наведеними в таблиці величинами використовуєм критерій хі-квадрат - %², який отримав протилежні за змістом назви: коефіцієнт відмінності, критерій відповідності. В. І. Перебийніс стверджує, що за допомогою критерію %² можна з'ясувати і наявність відповідностей, і наявність розходжень між розподіленням частот досліджуваних величин. Найбільш поширеною формулою для обчислення х² є:

х²⁼І ^(о ~ ^е) е.

де О - фактично отримані величини, Е - теоретично очікувані величини.

Досвід застосування квантитативних методів показує, що критерій %² є ефективним і достовірним при порівнянні досліджуваних матеріалів, неоднакових за обсягом [4].

Критерій %² використовується в статистиці не лише для дослідження відповідності (або відмінності) між емпіричними та теоретичними частотами, а й для встановлення наявності чи відсутності зв'язку між ознаками. Якщо сума х² перевищує критичну величину, це означає, що між ознаками, частоти яких були піддані аналізу, існує взаємозв'язок. Однак сума %² дає змогу встановити лише наявність або відсутність зв'язку, але не її міру. Останню можна визначити з допомогою коефіцієнта взаємної спряженості К (Ф) [5].

Розрахунки щодо відповідності (чи відмінності) вживання синтаксичних структур у різножанрових художніх текстах у творах Г. Грасса за допомогою критерію х² та коефіцієнта К наведено в таблиці 2. Отже, отримана сума х^{2 =} 2, 3 є статистично важливою і показує наявність відмінностей у вживанні синтаксичних структур у романах та оповіданнях Г. Грасса, однак є незначною. Ці відмінності спонукають до констатації існування внутрішньо-авторської варіативності, яку необхідно враховувати при вивченні індивідуально-авторського художнього мовлення.

У синтаксичній структурі твору, у виборі структурно-семантичних типів речень, у їхній довжині передаються всі емоційно-експресивні відчуття автора, специфіка його сприйняття дійсності [3].

Досліджуючи довжину речень (таблиця 3), ми з'ясували, що за простими статистичними підрахунками середня довжина ПР в романі та оповіданнях становить відповідно 8.30та7.37 слова, ССР - 22.75 та 16.00, СПР - 21.05 та 18.11, РУТ - 36.03 та 31.6 слова.

Середню довжину речення в нашій роботі визначено за кількістю слів у проаналізованому тексті, групі текстів або фрагменті тексту, поділеному на загальну кількість речень у цьому масиві тексту. А отже, ми поділяємо погляди деяких вчених стосовно того, що довжина речення безпосередньо пов'язана зі змістом тексту, дистрибуцією та стилістичною функцією в тексті.

Увесь корпус речень було розбито за розміром на чотири підкласи: короткі (КР) - до 10 слів, середні (СР) - 11-30 слів, довгі (ДР) - 31-60 слів та наддовгі (НДР) - більше 60 слів. Отримані результати та розподіл підкласів у різних типах речень у всіх творах Г. Грасса (%) запропоновано в таблиці 4.

Таблиця 1 Розподіл різних типів речень у романах та оповіданнях Г. Грасса

Таблиця 2 Величини суми х² та коефіцієнта спряженості К для розподілу різних типів речень у романах та оповіданнях Г. Грасса

ІХ² = 2, 3

Таблиця 3.Довжина різних структурних типів речень у творах Г. Грасса

Таблиця 4. Розподіл підкласів у різних типах речень у всіх творах Г. Грасса (%)

Таблиця 5. Розподіл підкласів речень у романах та оповіданнях Г. Грасса

Таблиця 6. Середня довжина різних підкласів речень у Г. Грасса

Таблиця 7. Величини суми /² та коефіцієнта спряженості К для розподілу підкласів речень у романах та оповіданнях Г. Грасса

ХХ²⁼ 13, 67 при df= 3 критична величина х²0, 05=7, 81;х² 0, 01=11, 34

Отримані результати свідчать, що Г. Трасе надає перевагу простим коротким та складносурядним середнім за розміром реченням.

Нам видається доцільним дослідити, як письменник вживає різні підкласи речень в окремих жанрах. Дані наведено в таблиці 5.

Середня довжина підкласів речень в окремих жанрах художньої літератури показано в таблиці 6.

Якщо розглядати абсолютні величини, то у досліджуваного письменника помічено досить незначне відхилення середньої довжини речень у творах різних жанрів. Дані наших обчислень засвідчують, що в цілому романи та оповідання особливих відмінностей у довжині синтаксичних структур не мають, оскільки вони належать до одного функціонального стилю - художньої літератури.

Подані в таблиці 5 показники середньої довжини речення є абсолютними величинами і не можуть демонструвати, наскільки значущі відхилення між ними, а також речення якого розміру переважають у романах та оповіданнях письменника. Точніші статистичні обчислення можна отримати, послуговуючись критерієм %² та коефіцієнтом К (табл. 7).

Обчисливши значення %² та К для довжини речень у досліджуваних творах, ми виявили, що в деяких із них існують певні відхилення у вживанні різних за розміром речень в окремих жанрах. Про це свідчить сума %², яка перевищує критичну величину (при df = 3 і Р = 0, 05 для наших таблиць критичною та значущою буде сума х^{2 =} 7, 81, а для Р = 0, 01 - х^{2 =}П, 34).

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Для творів Г. Грасса, що очевидно на основі виконаного дослідження, є характерним вживання коротких речень в оповіданнях та середніх за розміром речень у романі. Досить незначна різниця середньої довжини синтаксично складних структур зумовлена невеликим обсягом деяких досліджуваних оповідань, що і логічно, оскільки надто довгих речень у невеликих творах бути не може, інакше це спричинить складність розуміння змісту.

На підставі отриманих даних можна зробити висновок, що мова будь-якого письменника не є чимось незмінним. У кожному з його творів існують певні відмінності. Досліджені нами твори засвідчили, що і в різних жанрах одного автора в плані вживання різних синтаксичних структур відбуваються певні зміни в мові.

У перспективі нам видається доцільним вивчити розмір та частоту вживання різних типів речень в німецькій мові у текстах професійного спрямування.

грасс складносурядний речення німецький

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойко Ю. П. Вживання підрядних речень у текстах різних функціональних стилів (на матеріалі англомовної прози та публіцистики): автореф. дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови» /Ю. П. Бойко. - Одеса, 2002. - 20 с.

2. Бухінська Т. В. Розмір та частота вживання різних типів речень у німецькій мові (на матеріалі художньої прози та публіцистики): дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови» / Тетяна Вікторівна Бухінська. - Чернівці, 2007. - 488 с.

3. Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення /1. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, В. М. Русанів- ський. - К.: Наук, думка, 1983. - 220 с.

4. Левицкий В. В. Квантитативные методы в лингвистике / В. В. Левицкий. - Черновцы: Рута, 2004. - 190 с.

5. Перебийніс В. І. Статистичні методи для лінгвістів/В. І. Перебийніс. - Вінниця: НоваКнига, 2001. - 168 с.

6. AltmannG. Verteilungender Satzlangen/GabrielAltmann//In: Schulz, K.-P, Glottemetrika9. -Bochum: Brockmeyer, 1988. - S. 147-169.

7. Best K.-H. Satzlangen im Deutschen: Verteilungen, Mittelwerte, Sprachwandel / Karl-Heinz Best // Gottinger Beitrage zur Sprachwissenschaft, 7. - Gottingen: Peust und Gutschmidt, 2002. - S. 7-33.

Размещено на Allbest.ru