Історія й лексико-словотвірні типи праслов'янських іменників із суфіксом -va

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія й лексико-словотвірні типи праслов'янських іменників із суфіксом -va

Петро Білоусенко, д-р філол. наук, проф., Світлана Сабліна, канд. філол. наук, доц.

Запорізький національний університет, Запоріжжя

На матеріалі реконструйованих дериватів праслов 'янської доби здійснено лексико-словотвірну таксономію іменників жіночого роду з суфіксом -уа. Встановлено походження -va в таких похідних, доведено, що суфікс -уа демонструє здатність сполучатися здебільшого з дієслівними та іменними основами. Невелика частотність творення праслов'янських іменників шляхом приєднання до твірних основ суфікса -уа й різнотипна семантико-словотвірна специфіка таких похідних свідчать на користь припущення про варіантну семантико-дериваційну поведінку цього форманта й відсутність у нього першорядної словотвірної функції в праслов 'янську добу.

Ключові слова: праслов 'янська мова, іменники жіночого роду, суфікс -va, семантико-словотвірний тип, девербатив, десубстантив, деад'єктив.

Іменник у словотвірному відношенні є найбагатшим класом слів: його дериваційна система від найдавніших часів характеризується значною кількістю формантів, число яких постійно зростає. Взаємодія окремих елементів будь-якої словотвірної системи впливає на впорядкування її складників. Цілісний опис історії такої системи можливий лише за наявності аналізу її словотвірних і лексико-словотвірних типів від найдавніших часів до сучасності. Встановлення складу й дослідження мотиваційних зв'язків праслов'янських іменників із суфіксом -va (маловивченим у слов'янському словотворі), виявлення функцій цього суфікса в праслов'янських похідних дасть змогу окреслити вихідну систему творення таких іменників.

Мета статті - встановлення лексико-словотвірної специфіки праслов'янських іменників жіночого роду з суфіксом -va. Серед пріоритетних завдань - виявлення тих лексико-словотвірних типів і підтипів праслов'янських похідних іменників зі згаданим формантом, які уможливлять окреслення його функцій, а при подальшому вивченні динаміки цього форманта сприятимуть встановленню часу й умов, коли суфікс -va остаточно стає класифікаційним (розпізнавальним) в іменниках (мужва, братва, татарва, мушва, черва).

Утворення з елементом -v-, на думку деяких дослідників, не відігравали в праслов'янській мові значної ролі. Суфікс -vo виступав у формах іменників усіх трьох родів (часто з попереднім голосним основи -і-, -а-, -о-) і творив назви знаряддя дії (secivo, tёtiva), результату дії (kladivo, prqdivo) або самої дії з інтенсивним забарвленням (kricava) [Вступ, : 121]. Не описаний праслов'янський суфікс -va й у “Нарисах з праслов'янського словотвору” Ф. Славського [Slawski]. Тим часом мовознавці іноді вказують на досить велику кількість іменників на -va та їхніх континуантів у праслов'янській мові [Vaillant : 709]. Значна частина фіналей -va не є суфіксами, наприклад, у віддієслівних дериватах з протонульсуфіксальним формантом -а. У праслов'янській мові досить продуктивним був суфікс -ati. Він творив імперфек- тивні дієслова, які були в опозиції до первинних основ, дуратив- них чи каузативних, що переходили звичайно в ітеративи. Цей формант набуває розширення -v- [Slavski : 47], а “протиставлення форм типу быти - бывати, крыти - крывати <...> указує на те, що v - випадковій елемент, уставлениий між у й а” [Мейе, : 243]. Окрім цього, дієслівні відіменні утворення на -ov- генетично пов'язані з групою іменників зі старою й-основою.

Прикметники на -ov поширилися в усіх слов'янських мовах [Эккерт : 105], мали повну родову парадигму типу *vbdovb, vъdovа, vbdovo, компоненти якої в слов'янських мовах могли розвинутися в іменники на -va/

Зауважимо, що в індоєвропейській прамові існували іменні основи з тематичним -й, які в мові праслов'янській зазнали суттєвих перетворень. Слова чоловічого роду продовжували зберігати давню структуру основи, слова жіночого роду були перетворені в основи на -а. Саме так, наприклад, трапилося з основою kom- (kfM-), яка в жіночому роді здобула тематичну голосну -а: korUa > koruа. [Бернштейн, : 242]. Основи з тематичним -а також могли походити від основ на й: bry-brbv- (сучасне брова). Отже, слід погодитися з О. Трубачовим, який, досліджуючи гідроніми Верхнього Подніпров'я на -ва (-ава, -ива), заявив, що про суфіксальну природу найменувань на -va в кожному окремому випадку можуть бути різні думки [Трубачёв, : 212].

Кількість і лексико-словотвірна специфіка реконструйованих праслов'янських дериватів із суфіксом -va демонструють здатність цього форманта сполучатися з дієслівними та іменними, рідше - прикметниковими основами.

У віддієслівному словотворенні цей афікс іноді був маркером збірності в іменниках: *estva `страва, їжа взагалі', співвідносне з *esti `їсти, харчуватися, кусати' (ЭССЯ, VI : 54); *jat(b)va / *jat(b)va `скупчення великої кількості риби' від су- пінної форми *jatu < *jata `зграя, множинність, захищене місце' (ЭССЯ, VIII : 83); *orava `скупчення людей, тварин' від *orati `орати землю'; автори пояснюють, що цей іменник утворився від багатозначного дієслова *orati `орати', зазнавши семантичного розвитку `взаємна допомога при оранні', зближення з *orati `кричати') (ЭССЯ, ХХХІІ : 112).

Кілька праслов'янських девербативів виявлено на позначення предметів: *letva `отвір для бджіл у вулику, літок' від *ШёИ `швидко рухатися, найчастіше повітрям' (ЭССЯ, XIV : 150); *maxava від *maxati `рухати, качати' (ЭССЯ, XVII : 126); *mёsava `ложка для перемішування, ківш, лутівка' або `суміш' від *тёши `перемішувати, мішати' (ЭССЯ, XVIII : 217); *obpelva `шпориш', `солом'яні щити навкруг сарая' від *obpelti `обполоти, обкопати, очистити' (ЭССЯ, XXVIII : 181); *obsiva `обшивка, кайма' від *obsiti `обшити, укріпити, підрубати' (ЭССЯ, XXX : 137).

Група абстрактних іменників віддієслівного походження розпадається на дві підгрупи. Окрему з них становлять девербативи зі значенням опредметненої дії, процесу (nomina actionis): *qtva`взяrття, ловля' від *qti (ЭССЯ, VI : 73); *gatbva `примовка' від *gatati `ворожити, передбачати' (ЭССЯ, VI : 110); *jbkava `гикавка' від *jbkati `гикати, заїкатися'; (ЭССЯ, VIII : 216); *letva `термін на позначення роботи бджіл зі збору меду', співвідносне з* ШёЬ (ЭССЯ, XIV : 150); *^java `злива, сильний дощ' від *№jq, або від пізнішого інфінітива №jati (ЭССЯ, XIV: 189); *mblva `чутки, говір, шум' (ЭССЯ, ХХ : 225), зіставлення з *mblviti дає підстави вичленувати суфікс -а, проте в літературі є спроби виводити його з праслов'янського mol-/mel- `молоти' (ЕСУМ, III : 492), що дозволяє припустити тут словотворчий формант -va.

Другу підгрупу іменників з абстрактним значенням складають девербативи з семантичним відтінком результату дії (nomina acti): *тё$ауа `суміш', а також `ложка для перемішування, ківш, лутівка' від *тё$аи `перемішувати, мішати' (ЭССЯ, XVIII : 217); *met(j)ava `заметіль, вихор, буря', а також `мітла, віник' від *mesti `кидати, замітати' (ЭССЯ, XVIII : 119); *mocava `заметіль, сирість', `болотиста місцевість' від *mocati `вмочати в рідину' (ЭССЯ, XIX : 75); *obtrova `отрута' від *obtruti `убивати за допомогою отрути' (ЭССЯ, XXX : 211).

Поодинокі девербативи позначають істоти, а також місцини, які виникли внаслідок дій людини чи природних сил: *dёva `дівчина', у більшості слов'янських мов співвідноситься з семами `непорочність', `молодість', походить із *doi-ua - первинне значення `здатна годувати грудьми', з яким пов'язане також і *dojiti `доїти' (ЕСУМ, I : 103), пор. і.-є. *dhё `смоктати, годувати грудьми' (ЭССЯ, V : 18); *Kukava `зозуля' від *kukati `кувати (як зозуля)' (ЭССЯ, XIII : 89); *dbrzava найчастіше в значенні `держава', `підтримка й володіння' від *dbrzati `оволодівати, міцно брати' (ЭССЯ, V : 232); *obrova `обірванець, неохайна людина'; `рів, канава' від *obryti `обкопати, перекопати' (ЭССЯ, XXIX : 203).

Серед відіменникових похідних - десубстантиви на позначення назв рослин чи їхніх частин: *bbtbva `стебло, стовбур' від *bbtb `зброя, стріла, стрілки цибулі', іменник сприймається як збірна назва, утім у праслов'янській мові він мав значення цілком предметне, яке можна узагальнити як `верхня зелена частина городніх рослин, найчастіше буряка' (ЭССЯ, III : 142); *kopriva `кропива' від *koprb `кріп' (ЭССЯ, XI : 25); *kostrava `трава, назва бур'яну' від *kostra `тверда шкаралупа, кора' (ЭССЯ, XI : 160);*medva `сорт білого винограду'; `медове сусло' від *medb `бджолиний мед' (ЭССЯ, XVIII : 62).

Окрему групу становлять назви предметів господарського вжитку*Ъrьva `місток, кладка через воду', пор. *Ъть\ь `місток, колода, брід' (ЭССЯ, ІІІ : 71); *ggzbva `мотузка, джґут', `частина упряжі', *ggzb `мотузка, ремінь, петля' (ЭССЯ, VII : 940); *nogava `панчоха, штанина' співвідносне з *noga; (ЭССЯ, XXV : 165).

Невелика кількість десубстантивів із суфіксом -va переконує в його словотвірно-розпізнавальній функції збірності: *dgbrava `дубовий ліс, молодий ліс, гай' від *dgbt> `дуб, дерево' через посередництво похідного на -г- (ЭССЯ, V : 93); *dёtъva `діти, молоде покоління, личинки гусіні, бджіл' від dёtь(dёtі) (ЭССЯ, V : 16); *listva `листя рослин' від *listb `лист рослини, заліза, пласт чогось' (ЭССЯ, XV : 146).

Назви тварин представлені десубстантивом *korva `корова' - яскравий приклад зміни основи чоловічого роду koru. (kra-), яка в жіночому здобула тематичну голосну -a: korUa > korua (ЭССЯ, XI : 106); *mblzava `кличка корови' співвідносне з i3*mblza `дійна корова' (ЭССЯ, XXI : 109).

Одиничними прикладами представлені соматизми й похідні на позначення назв стану людини: *bordava `бородавка, мозоль', від *borda (*vorda) `борода' (ЭССЯ, II : 199); *мorava `хвороба, сон, які виснажують' від *mora найчастіше `міфічна нічна істота, яка душить людей, п'є їхню кров, нічне страхіття' або*moriti (ЭССЯ, XIX : 214); Кілька десубстантивів називають явища природи: *morkava `темнота, морок' від *morkb `відсутність світла, морок' чи субстантивація прикметника з суфіксом -ov- (ЭССЯ, XIX : 232), або праслов'янські локативи: *mbrdava `густий ліс, куди не світить сонце' від *mbrdb `сажа, кіптява, тварина з темною шерстю' (ЭССЯ, XXI : 128); *nizava `низовина, низьке місце', пор. *niza `низ, низина' (ЭССЯ, XXV : 153).

Як уже згадувалося, прикметники з суфіксом -v- в основі могли мати форму трьох родів. Ыенники жіночого роду -(a)va субстантивізувалися, при цьому залишалася структурна й семантична відповідність цих іменників як із прикметником (чоловічого роду > іменником) на -bjb, так і з первинним іменником.

Деад'єктиви з суфіксом -va представлено поодинокими назвами осіб і рослин: *dobrava `жіноче ім'я в деяких мовах' від *dobrh `добрий, хороший' (ЭССЯ, V : 40); *KOstreva `зла, запальна людина' від *kostra `тверда шкаралупа, кора' (ЭССЯ, ХІ : 161); *kgpava `біле латаття, горда красива жінка', очевидно від прикметника на -avъ чи дієслова *kgpati `купати' (ЭССЯ, ХІІ : 61); *№pava `красива дитина жіночої статі, дівчинка' *№pava від *1ёръ]ь `красивий' з відтинанням bjb (ЭССЯ, XIV : 215); *milava `власна назва', `багаторічна рослина Calamagrostis `куничник' від *milh (ЭССЯ, XIX : 33). В останньому слові дослідники припускають як відприкметникове походження цього іменника з наступною субстантивацією, так і утворення за допомого суфікса -ava (ЭССЯ, XIV : 189).

Низка дериватів на -va на праслов'янському тлі, певно, утратила словотвірну похідність, яка виразно прозирала на більш ранніх етапах розвитку слов'янських мов. Наприклад, *ёzva `язва, рана, яма (печера)', пор. литовське aiza `щілина, тріщина' (ЭССЯ, VI : 57); *gliva `гриб, нарост', пор. литовське gleivos, латвійське glive, K. Moszyuski прямо виводить *gliva < і.-є *ghlei `тліти, розігрівати, світити' (ЭССЯ, VI : 130); *griva `грива, довге розпурхане волосся; ліс, який росте смугою', і.-є.*gurTua < *guer `жерти, поглинати' (ЭССЯ, VII : 129); *mbrva `попіл, крихти, солом'яна труха', L-e*mer `перетирати, подрібнювати' (ЭССЯ, XI : 151); *lava `лавка(ослін), місток через річку, дошка', і.-є.*ієн `відрізати, відділяти' (ЭССЯ, XIV : 52); *lqdva (у більшості слов'янських мов кваліфікується як застаріле зі значенням `поперек, нирки, стегно'), і.-є-^lendhu (ЭССЯ, XV : 48); *mil'ava `жар, вугілля', i.^.*smel `повільно горіти, тліти, звідки також *smola*smalitf (ЭССЯ, XIX : 36); *morava `злий дух, страхіття, страшний сон, зла істота жіночої статі, відьма' (ЭССЯ, XIX : 214); *niva `нива, поле, посіви', і.-є.*пі,*пєі `вниз, внизу' (ЭССЯ, XXV : 134).

У праслов'янській мові функціонувало багато дериватів, фіналь яких -v не був суфіксом у зв'язку з тим, що цей складник належав до твірної основи. Наприклад, праслов'янські віддієслівні іменни- ки-абстракти *bava `задоволення', `бесіда, розмова' від *baviti `затримувати, розважати' (ЭССЯ, I : 168); *nastava `викладання, навчання' від *nastaviti `вказувати правильний шлях, призначати, встановлювати' (ЭССЯ, XXIII : 71); *nazhva `назва' від *nazhvati `назвати, іменувати' (ЭССЯ, XXIV : 79); *orzprava `обговорення, дискусія'; `клопоти, суперечка'; `розгляд у суді' від *orzpraviti `пояснити, розповісти, розсудити' (ЭССЯ, XXXIV : 163).

Отже, формант -va мав помітний словотвірний потенціал при творенні праслов'янських абстрактних іменників-девербативів. У віддієслівному словотворенні цей афікс іноді був маркером збірності в іменниках. З огляду на лексико-словотвірну варіантність цього суфікса, про його словотвірну типовість у праслов'янських девербативах не йдеться, так само, як і в десубстантивах. У праслов'янських відсубстантивних похідних не можна однозначно встановити першорядну словотвірно-ідентифікувальну функцію цього суфікса, оскільки він утворював десубстантиви на позначення назв рослин, предметів господарського вжитку, соматизми й збірні іменники. Лексико-словотвірна типологія де- ад'єктивів із суфіксом -va представлена двома групами: назвами осіб і тварин. Їх кількісне наповнення не надто переконливе, щоб ідентифікувати цей суфікс як прикметниковий.

Лексико-словотвірна природа праслов'янських похідних із суфіксом -va семантично й словотвірно різнотипна, що підтверджує факт його поліфункційності. Однак з-поміж абстрактних і конкретних назв виразно прозирає тенденція до продукування збірних іменників. Тому подальші дослідження можуть бути спрямовані на встановлення саме цих класифікаційно-розпізнавальних функцій аналізованого форманта у структурі давньоруськоукраїнських іменників.

іменник суфікс дієслівний основа

Джерела

1. ЕСУМ - Етимологічний словник української мови ; за ред. О. С. Мельничука : у 7 т. - К. : Наук. думка, 1982-2012. - Т. 1-6.

2. ЭССЯ - Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лексический фонд. - М. : Наука, 1974-2012. - Вып. 1-38.

Література

1. Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. Чередования. Именные основы / С. Б. Бернштейн. - М. : Наука, 1974.

2. Білоусенко П. І. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина) : монографія / П. І. Білоусенко, В. В. Німчук. - Запоріжжя ; Ялта ; К. : ТОВ “ЛІПС”, 2009.

3. Білоусенко П. І. Історія української мови. Словотвір. Ч. 1. Іменник (проспект) / П. І. Білоусенко, В. В. Німчук. - Запоріжжя ; К. : ЗНУ, 2013.

4. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов ; за ред. О. С. Мельничука. - К. : Наук. думка, 1966.

5. Эккерт Р. К. вопросу о составе группы имен с основой на -й в праславянском языке / Р. К. Эккерт // Вопросы славянского языкознания. - М. Изд-во АН СССР, 1959. - Вып. 4. - C. 100-129.

6. Мареш В. Ф. Славянское вдовица // Вопросы славянского языкознания. М. : Изд-во АН СССР, 1961. - Вып. 5. - С. 138-148.

7. Мейе А. Общеславянский язык / А. Мейе ; под ред. С. Б. Бернштейна. М. Изд-во иностр. лит., 1951.

8. Трубачёв О. Н. Труды по этимологии: Слово. История. Культура / О. Н. Трубачев. - М. : Языки славянской культуры, 2009. - Т. 4.

9. Vaillant A. Grammaire comparee des langues slaves. - Tome IV. La formation des noms / A. Vaillant. - Lyon : IAC. 1974.

Размещено на Allbest.ur