Словотвірні типи іменників pluralia tantum у давній русько-українській мові ХІ-ХІІІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

СЛОВОТВІРНІ ТИПИ ІМЕННИКІВ PLURALIA TANTUM У ДАВНІЙ РУСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ХІ-ХІІІ ст.

П. І. Білоусенко, д-р філол. наук, професор;

Л. П. Бойко, канд. філол. наук, доцент

Запорізький національний університет,

вул. Жуковського 66 а, м. Запоріжжя, Україна

На матеріалі пам'яток ХІ-ХІІІ ст. доведено, що іменники pluralia tantum творилися переважно від форм однини за успадкованими моделями з допомогою різних формантів, оминаючи процеси лексикалізації граматичних форм множини, розглянуто походження цих формантів, з'ясовано особливості їхнього функціонування та давній русько-українській мові, описано лексико-словотвірні типи іменників pluralia tantum із цими формантами.

Ключові слова: іменники pluralia tantum, девербатив, десубстантив, деад'єктив, , назви осіб, семантико-словотвірний тип

СЛОВООБРАЗОВАТЕЛЬНЫЕ ТИПЫ СУЩЕСТВИТЕЛЬНЫХ PLURALIA TANTUM В ДРЕВНЕМ РУССКО-УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ ХТ-ХТТТ ВЕКА

П. И. Белоусенко,

Л. П. Бойко,

Запорожский национальный университет, ул. Жуковского, 66, г. Запорожье, Украина

На материале памятников Х1-ХШ века установлено, что существительные pluralia tantum образовывались в основном от форм единственного числа по унаследованным моделям при помощи разных формантов, минуя процессы лексикализации грамматических форм множественного числа, рассмотрено происхождение этих формантов, охарактеризованы особенности их функционирования в древнем русско-украинском языке, описаны лексикословообразовательные типы существительных pluralia tantum с этими формантами.

Ключевые слова: существительные pluralia tantum, девербатив, десубстантив, деадьектив, навания людей, семантико-словообразовательный тип.

WORD FORMING TYPES OF PLURALIA TANTUM NOUNS IN THE OLD RUSSIAN-UKRAINIAN LANGUAGE OF XT-XTTT CENTURIES

P. I. Bilousenko,

L. P. Boyko

Zaporizhzhya National University,

66, Zhukovsky St., Zaporizhzhya, Ukraine

The paper reveals the origin of nouns pluralia tantum as a result of lexicalization of grammatical forms ofplural noun, that was reflected in the shift of lexical meaning, where if used in plural, a noun denotes grammatical plurality of uniform items and parallel a single object that has a slightly different semantics or set of similar items, and because of that, pluratives that lost consequentially their singularity were formed. Amongst these substantives, there are many those that had word forming structure, and word building suffix began to be perceived as the means of creating pluratives. These processes appeared in the Old Slavic Language and continued in the Old Russian-Ukrainian language. Discovered in the memos of XI-XIII centuries, pluralia tantum nouns were created mainly by the singular inherited by models using different formants, bypassing processes of lexicalization of grammatical plural forms.

The paper describes lexical and word building nouns with different types of formants. With suffixes -ане (-'ане)/-аны/(-'аны) in the old written memos the majority are the names of the persons based on the common and personal names of habitat (пол"не, древл"не, бужане, галичаны). After the acceptance of Christianity, a large number of branches of the faith, heresy, which contributed to the emergence of many titles that were created from nouns with this suffix (авди"не, адамане, донаит"не, монти"не). Along with them such suffixes as -ити (ангелити, николаите, оригоните), -ци (ангеловци, братници, кононовци), -ины (попузины), took place in word forming, that yield performance of suffix -ане (-'ане)/-аны/(-'аны). Pluralia tantum nouns with other meaning were formed with suffixes -ане (-'ане)/-аны/(-'аны), -ци, ины (titles of supporters of philosophical doctrines (пифагоряне, платоняне, пллатонци), titles of holidays and ceremonies (девятины, именины), tools (ножьницh, носилиці), etc. Specific meaning were pluratives with suffix -ощи, four forms of ablative with the meaning of reason.

Key words: pluralia tantum nouns, deverbative, desubstantive, deadjective, names of nouns, lexical and word-formative type.

іменник pluralia tantum граматичний

Іменники, що вживаються лише в множині, мають давню історію. Вже в праслов'янський період відбувалося явище лексикалізації форм множини іменника, що виявляється у зсуві лексичного значення, при якому вжитий у множині іменник позначає граматичну множину однорідних предметів і (паралельно) одиничний предмет, що має дещо іншу семантику чи позначає сукупність однорідних предметів і дій. При регулярному зсуві лексичного значення появляється дефектний у числовому відношенні іменник, який не має паралельної граматичної форми однини. Зокрема, уже в праслов'янський період набували множинної форми назви одиничних предметів, що складаються з кількох частин, наприклад, іменник ворота є континуантом праслов'янського *vorto, пов'язаного з *verti `запирати', von `огорожа'. Цей іменник у праслов'янську добу мав також форму *vorta (див. ЕСУМ І 428), очевидно, саме так наші предки спочатку називали лише ті ворота, що складалися з двох частин. Іменник *negbba `пута, окови, кайдани' вживався в ті часи й у формі pluralia tantum *negbby ^ССЯ 24 131). Праслов'янське *рь^ь, що первинно означало `груди в коня, ребро, бік', набуваючи сучасного значення `груди, перса', змінює форму на *рь^і (див. ЕСУМ IV 353). Очевидно, на ґрунті окремих слов'янських мов набирають форму pluralia tantum давні іменники *vidlo `вила' (ЕСУМ І 374), *dvьrь `двері' (ЕСУМ II 17) та ін. Формальна ознака множини, таким чином, стає виразником дещо іншої семантичної ідеї в результаті того, що слово з цією ознакою протидіє правильному формотворенню, порушуючи граматичну співвіднесеність, смисловий паралелізм у загальному ряді [3, с.75].

У праслов'янську добу функціонували й іменники pluralia tantum, що називали тривалі або багатосуб'єктні чи багатооб'єктні (складні дії) чи конкретні предмети, наприклад: *ba(d)ly `розмови, балаканина' від незасвідченого імені *ba(d)la `мова, розповідь'; `байка' ССЯ І 150); *lзkota ^ССЯ XV 62) `жахливі сновидіння; переляк, часті просипання внаслідок неспокійних снів'.

У дописемний період зазнавали лексикалізації й множинні форми похідних іменників, зокрема, деривати із суфіксами -iny (< -ina): *obmoltiny ^ССЯ 28 75) `залишки від обмолоту'; `закінчення молотьби, святкування з цього приводу'; *mydliny ^ССЯ 31 24), `мильна вода, білило, схоже на мило'; *-ьку *obgl^dbk^ ^ССЯ 26 203) `оглядини, огляд'; *-itp: *dngbvitji ^ССЯ V 139) `дреговичі, назва племені', похідне з суфіксом -itjь, мн. -itp від *dngbvo `болото, трясовина, сире місце'. Мало місце й творення плюративів за допомогою протонульсуфіксальних формантів: *jьzgreby/*jьzgrebi ^ССЯ ІХ 30) `пакля, очистки льону, коноплі'; `грубе домоткане полотно із цих очисток' із *jbzgrebti `вишкребти, видряпати, вигребти' тощо, obglзdy `оглядини' (ЭССЯ 26 201) тощо.

У давньоруськоукраїнській мові кількість похідних дериватів, які зазнавали лексикалізації граматичної форми множини, збільшувалася, а отже, зростала кількість суфіксів, що вживаються для творення іменників pluralia tantum.

1. Суфікс -ане (-'ане)/-аны/(-'аны). Цей суфікс має цікаве походження, він відзначався особливою активністю [8, с. 25], твірними основами виступали головно субстантиви. Його праслов'янський попередник -епъ / -епо, певне, належав до балто- слов'янських інновацій [4, с. 52] й, очевидно, походить із давніх -іоп (-ipn) [9, с. 543]. На терені праслов'янської мови вони творили імена, що позначали жителів певних місць і представників певного етносу [4, с. 37; 9, с. 129]. Такі номени, зрозуміло, змінювалися за числами.

З суфіксом -ане (-'ане)/-аны/(-'аны) пов'язується поява складного форманта *-janmb/ *-епіпь. Саме в цей час набуває продуктивності суфікс -тъ, що є, очевидно, індоєвропейським архаїзмом [4, с. 38], він континує давні -пnos та -einos [9, с. 120]. Згаданий формант творив сингулятиви від збірних особових назв, від іменувань мешканців за територіальною, етнічною, соціальною ознакою, найменувань племен типу Ьгайпъ `брат' від зб. bratbja, gospodinъ `пан, володар' від зб. gospoda `панство', l'udтъ `людина' від зб. l'udъ, l'udbje тощо [9, с. 120; 6, с. 23]. Н. П. Романова резонно вважає сингулятивну функцію первинною, на основі якої розвинулося значення певної належності, національності [5, с. 119]. В. Вондрак у колі структур із цим суфіксом указує на назви осіб за належністю до народу, релігії, стану або мешкання, певної місцевості [10, с. 496]. Активність згаданого афікса зумовила його появу в структурі слова навіть як надлишкового елемента, наприклад: Неврод гигантинъ (ХІ/ХІІІ-XIV ХА 127) `те саме, що гігант'; не оскудЬ-ть кн#зь т(т) [и[юды ни властелинъ (335) `те саме, що властель'; гридинъ (ХІ/XV СлРЯ IV 136) `те саме, що гридъ - княжий дружинник'; попинъ бЬловЪжъ (ХІІ СНСК 153) `те саме, що попъ', пор. також ц-сл дЬпателикь (ХІ-ХІІ СлРЯ IV 204) `те саме, що делатель'. Експансія суфікса -тъ спричинила накладання словотворчого засобу вираження одиничності на морфологічний: цей суфікс приєднувався до іменників на -епъ / -епо, що були у формі множини. У результаті цього з'явився формант ёп-тъ та його пізніший варіант -jan-тъ із сингулятивним значенням. Мова відреагувала на це симетрично: у множинних формах цих іменників суфікс -епъ / -епо почав сприйматися як спеціалізований засіб творення іменників pluralia tantum типу galilиane, poljane. Зауважимо при цьому, що в тогочасній мові спостерігається конкуренція форм однини іменників, наприклад, укладачі СДЯ нарахували в текстах ХІ-XIV ст. 82 вживання форми крьсти "нь, 22 крьсти "на й 400 крьсти "нинь.

Давньоруськоукраїнські мовні факти свідчить про те, що кількість похідних із суфіксом -ане (-'ане)/-аны/(-'аны) невпинно зростала, збільшувалася й кількість семантичних типів слів із цим формантом. Зокрема, у пам'ятках ХІ-ХІІІ ст. маємо такі відіменникові лексико-словотвірні типи:

а) назви осіб за загальними найменуваннями місць проживання: прозвашас# ... Помор#не (1118/1377 ПВЛ 6); прозвашас# Пол#не (6), прасл. poljane похідне від polje `поле, рівнина, відкрите місце' (Ф III 322, ЕСУМ IV 507); и нарекошас# ... Древл#не (1118/1377 ПВЛ 6) (древо); мов#ше ... Горожаномъ (к.ХП/бл.1425 ЛК 282); Кончане (XIII/XIV СлРЯ VIII 28) `жителі якогось району (кінця) як адміністративної одиниці'; вИсть б#хоуть подали имь л#хове Оукраин#нИ (864) тощо;

б) найменування осіб за власними назвами місць проживання: юнь вь елинЬхь и римлнк(х) црьство боу покори (1037-1050/XV !лСл 96); о погыбИли Содомл#нъ (XI/XIII-XIV ХА 5); посИче Измаилт#ны (24); Перс#не свЬдЬгелствоую(т) (73); очютивше же ся самаряне (XI/XVI ИФ 170); прозвашас# ... Мазовшане (1118/1377 ПВЛ 6); нарекоша(с) Полочане рИчки ради юже втечеть вь Двину им#немъ Полота (6); Бужане (11); погибоша Єюпт#не (17); ю(т)шедшю на Огар#ны (21); вел# ємо ити на Мадимъ"нъ (105); Корсун#не (21); и не при"ша ~го Кы"не (147); придоша ко МИньску. И МНн#не затворишас# в градИ (166); и вдашас# Лучане (205); и посла " на Смолн#ны (к.ХП/бл.1425 ЛК 342); Галичаны (467); и нача слатис# ко Дрьючаномъ (493); вси Печер#ны взимаше (530); Москьвл#ни же слышавше (601); и Бересть"не вси избиша И (к.ХІІІ/бл.1425 ЛГВ 754); Козл#нк жИ свИтъ створше (780); Краковл#ны (831); поиде с Пын#ны (861); послав Городн#ны (871); и Холъмл#нН придоша к немоу (884) та ін.;

в) назви осіб за належністю до віровчення, пов'язаного з іменем певної особи: тъ много неистовъс# на кр(с)ьт"ны (ХІ/ХІП-Х^ ХА 12) `хрещені люди', пов'язане з іменем Христос [7, с. 442-443], російське значення `селяни, хлібороби' закріпилося лише в російській мові з ХГУ ст. під впливом монголо-татарських завойовників; завойовники-магометани вважали себе вищою расою порівняно з християнами (крестьянами), яких монголо-татари вважали нижчою расою. Отже, віросповідальний сенс слова перейшов у соціальний. Наприкінці XIV ст. термін `крестьянин' означав увесь російський народ, на противагу монгольським загарбникам. Росіяни погоджувалися з цією назвою, бо вона підкреслювала їхню відмінність від татар; авди"не (ХІ СДЯ 72) `прибічники єресі, пов'язаної з ім'ям Авдія'; адамане (74) `прибічники єресі, пов'язаної з ім'ям Адама'; а~тиане (76) `прибічники єресі, пов'язаної з ім'ям Аетія'; аполинари"не (89); апелиане ( 89) `прибічники єресі, пов'язаної з ім'ям Апелеса'; ари"не (93) `прибічники єресі, пов'язаної з ім'ям Арія'; дами"н#не (ХІІ 424) `прибічники єресі, пов'язаної з ім'ям єпископа Дамиана, розходились з церквою в питанні про трійцю'; павликине (павлине) (VI 334) `послідовники єретичного вчення Павла Самосатського'; пепоузине (ХІІ VI 364) `ті, що належать до єресі пепузіан (за назвою міста Пепузи у Фригії)'; петри "не (334) `послідовники однієї з єресей, названої іменем її засновника Петра'; птолемЬ"не (ХІІ ІХ 298) `птоломеяни, послідовники єресіарха Птоломея'; севирьяне (ХІІ СлРЯ ХХ^ 14) `послідовники однієї з монофізітських єресєй, назва від імені патріарха антиохійського Севира'; сифияне (159) `послідовники однієї ранньохристиянської секти, пов'язаної з ім'ям Сифа'; донати"не (1284 СДЯ ІІІ 52) `прибічники єресі Донатана Нумидянина'; мондатане, мондотане (монти#не) (ХІІІ СДЯ V 23) `прибічники монтанізму, релігійного руху 11 ст., названого за іменем Монтана'; наватине (нават#не, нагат#не) (128, 133) `послідовники однієї з єресей (за ім'ям римського єпископа Навата)'; новати"не (421) `новаціани, розкольники, які відділилися від Римської церкви, послідовники просвітера Новаціана (ІІІ ст. н.е.) і карфагенського пресвітера Новата, який приєднався до нього';

г) назви прибічників певного філософського вчення: пифагор#не (пифагорЬне (ХІІ СДЯ V 404) `прибічники філософського вчення, пов'язаного з іменем Піфагора'; платон#не (415) `прибічники філософського учення, пов'язаного з іменем Платона';

д) найменування осіб за іншими ознаками: асоур#не (ХІ/ХІІІ-ХІУ ХА 34) `в індуїзмі Асурои - боги нижчого рангу, напівбоги'. -(т) нихъже родишас# гигант# не (55) `люди з племені гігантів'; Сикири"ны же ихъ нарицахоу ю(т) мечии, "же ношахоу (227); клирошани (к. ХІІ/бл.1425 ЛК 592) `член клиру - духовенства'; назирЬ#не (ХІІІ - Х^ СДЯ V 143) `аскети в древній Іудії, які не стригли волосся і не пили вина'. Пор. новгородське ажє хоцьши ополош двор#н (ХІІ НГБ № 10).

Поодинокі назви осіб маємо від дієслів: Всеволоду ловы дИющю звИрины ... и кличаномъ кликнувшимъ (1118/1377 ПВЛ 214). У церковнослов'янській пам'ятці фіксується й відчислівникова назва десятчане (ХІІІ/Х^ СлРЯ ГУ 236) `члени одного десятка людей'.

Суфікс -ощі виник на базі суфікса -ость, очевидно, шляхом ускладнення останнього суфіксальним елементом -)- ще на праслов'янському ґрунті як діалектне явище, про що свідчать окремі старослов'янські пам'ятки [1, с. 64; 2, с. 456; 6, с. 29-30]. Про праслов'янське походження суфікса -ощі, на думку С. П. Бевзенка, говорять і відповідні паралелі із старочеської, сербохорватської та білоруської мов [1, с. 64]. Л. А. Булаховський, застерігаючи, що цей формант не можна вважати полонізмом (osci), адже польська мова не знає утворень з ним як pluralia tantum, він підкреслював невипадковість того, що всі іменники з суфіксом -ощі представлені в давньоруській мові лише однією формою -- орудного відмінка зі значенням причини. На думку вченого, це свідчить про те, що слова на -ощі в давній період мали обмежене, прислівникове вживання [2, с. 456].

У давньоруськоукраїнських пам'ятках виявлено лише чотири віддієслівних іменники з -ощі: а юружь" не снимаите с себе. в борзЬЫЬ не розгл#давше лінощам (1118 МП 246); Ничить трава жалощами (СПІ 19); А кто пакощами порежеть конь или скотиноу і сво~" обиды помьстивЬ (Ср П 1173) від пакостити; Пъщахуся изити ... овъ радощами Божія обЬта (сп. 1280 Ср ІІІ 14).

Суфікс -ины. Маючи генетичний зв'язок із суфіксом -ина, цей формант зі специфічним значенням у ряді слов'янських мов служить для творення слів зі значенням свята, церемонії [10, с. 546]. У давній руськоукраїнській мові фіксується кілька таких похідних, наприклад: не ходи ю(т) именинъ моихъ (1118/1377 ПВЛ 258); попузини (ХІІ СлРЯ XVII 102) „послідовники єресі Монтана, центром якої було фрігійське місто Пепуза'; дев#тины (1284 СДЯ II 453) `поминки померлих на дев'ятий день'.

Суфікс -ити Від іменників за допомогою суфікса -ити творяться деривати зі значенням `назва послідовників, прибічників єресі', а саме: ангелити (XII СДЯ І 86); дами "нити (II 424) `прибічники єресі, пов'язаної з ім'ям єпископа Дамиана, розходились з церквою в питанні про трійцю'; елесаити (III 206) `послідовники єресі, заснованої Єлесаєм'; и'Ковити (IV 183) `послідовники вчення Іакова Барадея'; павлинити (VI 334) `послідовники єретичного вчення Павла Самосатського'; аригенити (1284 СДЯ I 92) `прибічники єресі, пов'язаної з ім'ям Оригена'; иоли'пите (IV 181) `послідовники єпископа Юліана, засновника однієї з сект монофізітів'; ниовити (V 416) `прихильники однієї з єресей'; монданити `прибічники монтанізму, релігійного руху 11 ст., названого за іменем Монтана' (XIII СДЯ V 23); николаите (412) `миколаїти, прибічники однієї з єресей, послідовники Миколи, одного із семи дияконів, який проповідував розпусту як засіб приборкання плоті'; оригените (VI 412) `прибічники однієї з єресей в ранньому християнстві, послідовники Оригена'; омите (412) `послідовники одного з єретичних учень'.

Суфікс -ци (-цы). За допомогою цього форманта творяться множинні відад'єктивні іменники на позначення людей, єретиків, прибічників певної єресі, наприклад: безглавьници (XII СДЯ I 113) `єретики, які належать до секти, що відреклася від свого патріарха'; братьници (XII СДЯ I 313) `прибічники однієї єресі в християнстві'; ангеловьци (1284 86) `прибічники єресі, пов'язаної з обожненням ангелів'; кононовьци (IV 250) `послідовники єретичного вчення єпископа Конона'.

У дериватах такого типу простежується сема належності (чиї прихильники, прибічники?), тому низку дериватів із фіналями -ници можна розглядати серед деад'єктивів на -ци чи десубстантивів на -ици, -ници: змииници (XII СДЯ III 391) `прибічники однієї єресі'; никольници (V 413) `миколаїти, прибічники однієї з єресей, послідовники Миколи, одного із семи дияконів, який проповідував розпусту як засіб приборкання плоті'; послоушьници (VII 256) `послідовники єретичного вчення Мартирія'; средници (1284 СлРЯ XXVII 140) `християнська секта, члени якої не вважали середу пісним днем'; покорьници (1284 СДЯ VII 49) `представники однієї з єресей, апотактики'. Сюди ж і платоници, платоньци (XIII СДЯ V 415) `прибічники філософського учення, пов'язаного з іменем Платона'; поконьници ( VII 44) `назва одного з ангельських чинів'.

Кілька дериватів із цим формантом позначають інструменти: лоуньньїЬ ножьницЬ (ХІІ СДЯ V 429) `серп місяця'; ножицЬ (ХІІІ- XIV 428) `ножиці'; носилицЬ (1175 431) `носилки'.

Розглянуті мовні факти дають підставу стверджувати, що загальні тенденції у творенні іменників pluralia tantum, властиві праслов'янській мові, збережені в давній українській мові ХІ-ХІІІ ст. За зразком моделей, утворених унаслідок лексикалізації граматичних форм множини іменників, утворено деривати, у яких суфікс виступав як спеціалізований засіб творення плюративів. Цьому сприяло те, що кількість таких найменувань значно зросла, розширився діапазон їхніх семантичних типів, особливо, коли після прийняття християнства в Україні з'явилася велика кількість прибічників різних єретичних його відгалужень.

Розширилося коло формантів, які брали участь у творенні іменників pluralia tantum, часом вони конкурували між собою (манданити - мондатане), але в переважній більшості різні суфікси приєднувалися до різних основ. У пам'ятках ХІ- ХІІІ ст. часом не фіксуються деривати, які фахівці реконструювали як праслов'янські, зокрема, найменування абстрактних назв. Подальші дослідження в цій царині за пам'ятками пізніших часів дадуть змогу уточнити коло похідних плюративів давньоруськоукраїнського періоду, їхні словотвірні та лексико- словотвірні типи.

Список використаних джерел

1. Бевзенко С. П. Українські іменникові утворення з суфіксом -ощі / С. П. Бевзенко // Питання словотвору східнослов'янських мов [матеріали міжвузівської респ. наук. конф.]. - К. : Наук. думка, 1976. - С. 63-64.

2. Булаховский Л. А. “Слово о полку Игореве” как памятник древнерусского языка / Л. А. Булаховський // Вибрані праці в п'яти томах. Т. 3. Славістика. Російська мова. - К. : Наук. думка, 1978. - С. 441-527.

3. Маркарян Р. А. Грамматикализация и лексикализация / Р. А. Маркарян // ^ршрЬр Јшишрш^ш^шЬ ^тпр№рииЬр^. - 1969. - № 6. - С. 69-77.

4. Мартынов В. В. Праславянская и балто-славянская деривация имен / В. В. Мартынов. - Минск : Наука и техника, 1973 - 59 с.

5. Романова Н. П. Словотвір іменників / Н. П. Романова // Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов : [ред. О. С. Мельничук]. - К. : Наук. думка, 1966 - С. 114-174.

6. Самійленко С. П. Нариси з історичної морфології української мови / С. П. Самійленко. - Ч. 1. - К. : Рад. школа, 1964. - 235 с.

7. Черных П. Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка / П. Я. Черных. - М. : Рус. яз. - Медиа, 2006. - Т. 1. - 623 с. 442-443.

8. Царалунга І. Українські топоніми на -ани (-яни) / Інга Царалунга. - Хмельницький : Авіс, 2007 - 157 с.

9. Slawski F. Zarys slowotworstwa praslowianskiego. Slownik praslowiannski. - Wroclaw-Warszawa-Krakow- Gdansk : Widawnictwo Polskiej Akademii Nauk. - Т. 1-3. - 1974-1979.

10. Vondrak V. Vergleichende slavische Grammatik / V. Vondrak. - Gottingen, 1924. - XVIII. - 724 s.

References

1. Bevzenko, S. P. (1976), Ukrainski imennykovi utvorenia z sufiksom „-oschi'[Ukrainian nouns with suffix „-oschi'], Proceedings of the Interuniversity Republican Scientific Conference "Problems of Word-Formation of the East Slavic Languages”, (pp. 63-64). Kyiv, Ukraine: Naukova dumka.

2. Bulakhovskii, L. A. (1978) “Slovo o polku Igoreve” kak pamiatnyk drevnerusskogo yazyka [„A word about Igor's Regiment' as a monument of the Old Russian language] (Vol. 3. Slavistica. Rosiiska mova), (pp. 441-527). Kyiv, Ukraine: Naukova dumka.

3. Markarian, R. А. (1969). Grammatikalizatsiya i leksikalizatsiya [Grammaticalization and lexicalization],

4. Lpuipbp Q'pinmpjmbbbpp, 6, pp. 69-77.

5. Martynov, V. V. (1973). Praslavianskaya i balto-slavianskaya derivatsiya imion [Praslavic and Balto-Slavic Derivation of Names]. Minsk, Belarus: Nauka ii tekhnika.

6. Romanova, N. P. (1966). Slovotvir imennikiv [ Word-formation of nouns] in O. S. Melnichuk (Ed.), Vstup do porivnialno-istorichnoho vyvchennia slov'ianskih mov (pp. 114-174). Kyiv, Ukraine: Naukova dumka.

7. Samiilenko, S. P. (1964). Narysy z istorichnoi morfolohii ukrainskoi movy [Essays on the historical morphology of the Ukrainian language], (Part 1). Kyiv, Ukraine: Radyanska shkola.

8. Chernykh, P. Ya. (2006). Istoriko-etimologicheskii slovar sovremennogo russkogo yazyka [Historical etymological dictionary of the modern Russian language] (vol. 1, pp.442-443). Мoscow, Russia: Rus. Yaz.- Media.

9. Tsaralunga, I. (2007). Ukrainski toponimy na `-ani' (`-yani') [Ukrainian toponyms on -ani (yani)]. Khmelnitskii, Ukraine: Avis.

10. Slawski, F. (1974-1979). Zarys slowotworstwa praslowianskiego. Slownik praslowiannski. (Vols. 1-3). Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk : Widawnictwo Polskiej Akademii Nauk.

11. 10 Vondrak, V. (1924). Vergleichende slavische Grammatik. (XVIII). Gottingen.

Размещено на Allbest.ru