Складнонульсуфіксальні прикметники у давньоукраїнській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2:81'373.611

Складнонульсуфіксальні прикметники у давньоукраїнській мові

Коца Р.О.

Інститут української мови

Національної академії наук України

Стаття присвячена дослідженню складнонульсуфіксальних прикметників, виявлених у пам'ятках XI-XIII ст. Виділено основні структурні групи, підгрупи та моделі таких композитів залежно від частиномовної приналежності компонентів. Встановлено, що основи складних прикметників поєднувалися за допомогою інтерфікса -о-, рідше - -е- та -и-. Більшість композитів такої структури вказували на зовнішні ознаки осіб чи предметів, мали пряме значення і були стилістично нейтральними.

Ключові слова: складнонульсуфіксальні прикметники, композити, давньоукраїнська мова, словотвірна структура, семантика.

Аннотация

Статья посвящена исследованию сложнонольсуффиксальных прилагательных, обнаруженных в памятниках XI-XIII вв. Выделены основные структурные группы, подгруппы и модели такого типа композитов в зависимости от принадлежности компонентов к той или иной части речи. Установлено, что основы сложных прилагательных соединялись с помощью интерфикса -о-, реже - -е-, -и-. Большинство композитов подобной структуры указывали на внешние признаки лиц или предметов, имели прямое значение и были стилистически нейтральными.

Ключевые слова: сложнонольсуффиксальные прилагательные, композиты, древнеукраинский язык, словообразовательная структура, семантика.

Summary

The article is devoted to the adjectival composites with zero suffix found in the monuments of the XI-XIIIth centuries. The main structural groups, subgroups and models of such composites depending on their formal structure and the components belonging to different parts of speech are determined. It was found that the basis of compound adjectives combined with the interfix -o-, less - -e- or -u-. Most of the composites of this structure indicated to the external signs of persons or objects, had direct significance and was stylistically neutral.

Keywords: adjectival composites with zero suffix, composite, Old Ukrainian language, word-formative structure, semantics.

Нині в мовознавстві нульовий суфікс вважається історично обґрунтованою морфемою, яка займає повноправне місце у системі українського морфемікону, а прикметники (прості чи складні), утворені за його допомогою, стають об'єктом численних наукових розвідок. Прикметники-композити з нульовим суфіксом відрізняються не тільки своєю особливою структурою, але й семантикою, функціональним та стилістичним навантаженням, що становить неабиякий інтерес для мовознавців. Однак при описі композитів такої структури поза увагою дослідників дуже часто залишається проблема їх походження, особливості функціонування у період появи у мові, процес розвитку (виникнення / занепад словотвірних типів, семантичні та структурні зміни від початку й до сьогодні) тощо. Відповідь на ці та інші питання дасть змогу не тільки заглянути у корінь самого явища, а й допоможе розібратися у проблемах функціонування складнонульсуфіксальних прикметників на сучасному етапі. Адже всебічне вивчення будь-якого явища не можливе без знання його історії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним з перших на складнонульсуфіксальні ад'єктивні де-ривати звернув увагу В. В. Лопатін, котрий зазна-чав, що серед прикметників продуктивним типом є складення з нульовим суфіксом, другим компонен-том яких є іменникова основа такої ж семантики, як мотивувальна основа простих прикметників на зразок безрукий, беззубий [8, с. 85]. Цю думку під-тримала й О. А. Земська [7, с. 288-289]. У подаль-ших дослідженнях прикметників-композитів явище нульової суфіксації розглядалося принагідно (І. С. Беркещук [1], А. А. Дем'янюк [3], О. М. Рудь [11], О. О. Жижома [6], Н. Г. Пирога [10], Н. В. Гав- рилюк [2]). Значний внесок у вивченні композитів подібної структуру зробили О. А. Олексенко та О. І. Мізіна [9], у праці яких складнонульсуфіксаль- ні прикметники сучасної української мови стали окремим об'єктом дослідження. Однак у діахронно- му аспекті явище нульової суфіксації у поєднанні з основоскладанням розглядалося або принагідно, у контексті загального дослідження композитот- ворення [3], або взагалі залишалося поза увагою мовознавців. З огляду на це запропонована тема статті видається надзвичайно актуальною.?

Мета статті -- виявити активність вживання складнонульсуфіксальних прикметників у дав-ньоукраїнській мові, встановити специфіку їх функціонування, дериваційні, структурно-се-мантичні та функціональні можливості. складнонульсуфіксальний прикметник інтерфікс

Виклад основного матеріалу. В опрацьованих пам'ятках давньоукраїнської мови XI--XIII ст. виявлена відносно невелика кількість складно- нульсуфіксальних ад'єктивних композитів. Залежно від частиномовної приналежності основ поділяємо їх на дві великі групи, у межах кожної з яких існують свої підгрупи.

У давньоукраїнській мові виступав іменник (92% з виявлених похідних належать до цієї групи). Складні прикметники такої структури вказували на 'ознаку за властивостями того, що названо мо-тивувальним іменником' [9, с. 83]. У ролі першого компонента могли вживатися основи прикметника (34%), числівника (50%), займенника (1%) та дієприкметника (1%).

Складні прикметники з першою прикметни-ковою основою досить часто вказували на зовнішні ознаки людини чи тварини. О. І. Мізіна та О. А. Олексенко відносять їх до дериватів, що «означають форму та параметричні характеристики соматичного поняття в людини» [9, с. 91]. Як правило, у цьому випадку роль другої основи виконував іменник на позначення частин тіла: велеокыи (Срезн. I, 234) 'з великими очима', голоусъ (СДРЯ II, 350) 'безвусий', простоволосъ (СДРЯ IX, 186) / простовласыи (185) 'з непо-критою головою'. Наприклад: Х(с)ъ бе смаглъ лицемъ добръ брадою. а очима сві,те(л) а сесь мужь голооусъ. чернъ велми (СДРЯ II, 350), тже съгренетъ чюжек жент повои с головы. или дщьри. авитсж пр(о)стоволоса.Ј грнъ старык за соромъ (СДРЯ IX, 186).

Ще одна група складних прикметників цього словотвірного типу вказувала на внутрішні ха-рактеристики особи і виражала загальне значення 'ставлення до людини'. Така семантика пред-ставлена емоційно позитивними прикметниками, котрі утворилися на основі сполучення «прикмет-ник + іменник сердце»: благосьрдыи (СДРЯ І, 207) 'добросердечний' ^ благе серце, добросьрдъ (СДРЯ ІІІ, 14) 'добросердечний' ^ добре серце, льгосьрдыи (Срезн. II, 64) 'незлопам'ятний'. Ки- єворуська культура, за словами К. О. Дубровіної, «формувалася у творчому діалозі візантійського християнства та слов'янської міфології, вже тоді виявлялася тенденція, що трактує серце як орган розуміння, як центр, що зводить воєдино думку, волю та віру» [4]. Уже після прийняття християн-ства серце починає розглядатися як орган, яким ми сприймаємо Бога і через який Бог спілкується з людиною. Ставши таким чином загальнохрис- тиянським символом, серце починає виступати як показник моральності та духовності людини.

Такі філософські погляди не могли, безумовно, не відбитися і у мовній практиці давніх русичів. Яскравим прикладом цього є композити з другою основою -сьрд-. Похідні прикметники такої струк-тури виражали позитивну оцінку людини, її дій, вчинків та вживалися для похвали, прославлення, звеличення особи: Всеволодъ же блгосердъ сыи не хотж. кровопролитьa (1180 / 1425 ЛІ, 217 зв.), князь жє Мьстиславъ бяше лєгкоср^ь (6797 / XVI ГВЛ, 780).

Зрідка композити, утворені на основі при-кметниково-іменникового сполучення, вказували на зовнішні ознаки предметів, зокрема островьрхыи (Срезн. II, 744) 'який має гострий верх'. Вони були мотивованими і належали, за класифікацією О. А. Олексенко та О. І. Мізіної, до «композитів, що означають особливості елементів будівель і споруд» [9, с. 112].

Дуже поширеним у пам'ятках XI--XIII ст. був композит единочадыи (Срезн. I., 815) 'єдина дити-на у батьків', утворений поєднанням прикметни-кової основи щдино- у значенні 'один, єдиний' та іменника чадо 'дитина'. Наприклад: га ха сна бжїа единочадааго w оца (1037-1050 / XV Іл. Сл., 199 б), в тое же времж блговоли Бъ поновлжа мл(с)ть свою т насъ блгодатью единочадаго сна своего Г(с)а нашего Іс(с)а Х(с)а (1199 / 1425 ЛІ, 243 зв.), яко кдинъчадаго w оца (1283 ЄЄ, 1 зв.). Це була церковнослов'янська форма названого композита, яка у давньоукраїнській мові поступово витісня-ється складносуфіксальним її варіантом.

Отже, складні прикметники описаної групи утворювалися за схемою: основа прикметника + інтерфікс -о- (зрідка - -е-) + основа конкретного іменника + нульовий суфікс. Вони здебільшого характеризували зовнішні риси людини, пов'язані з описом її частин тіла, або передавали внутрішній стан особи, виражаючи загальне значення 'ставлення до людей'.

Першим компонентом складнонульсуфіксаль- них прикметників давньоукраїнської мови міг бути і числівник. Такі композити вказували на кількісні ознаки предметів (у широкому розумінні). Це могла бути:

1) власне кількість: дъвобогъ (СДРЯ III, 111), дъвооухыи (116), двокногьт (Срезн. I, 640), четвероногыи (1506), четыриногыи (1514), шестокрилъ (1589);

2) міра ознаки (вага, об'єм, довжина тощо): двусаженыи (Срезн. I, 648), трикратыи (Срезн. III, 997), тысАщькратыи (1075), дъвооунькыи (СДРЯ III, 116).

Їхнє словотвірне значення можна передати формулами: 1) 'який має (складається з)': двокногыи (Срезн. I, 640) 'який має дві ноги'; 2) 'який є мірою': дъвооунькыи (СДРЯ III, 116) 'який є мірою в дві унції'.

Такі прикметники, як і складносуфіксальні, були мотивованими, мали в основному пряме значення -- вказували на точну кількість чого- небудь у предметів, явищ тощо -- і були стиліс-тично нейтральними. Наприклад: на wвращениє четвероногъ птица могущи (912 / 1377 ПВЛ, 20 Р), и песъ родисж шестоногъ (1065 / 1377 ПВЛ, 55 зв.), скопа печерку малу, двусаже- ну (1051 / 1377 ПВЛ, 52 зв.), овтмъ оубо много нтка сытость. воды намъ. и до пьаньства вина двооухыж чаша (ГБ XIV, 99 в).

Однак у деяких композитів спостерігається розвиток метафоричного значення, що насамперед зумовлено метафоризацією семантики кількісного числівника, котрий входить до їх складу. Зокрема, числівники съто, тысяча починають вказувати не стільки на точну кількість, скільки на приблизну, дуже велику, наприклад: тысАщькратыи (Срезн. III, 1075). Подібне явище спостерігаємо і з іншими числівниковими основами. Зокрема своєрідне переосмислення значення отримав і прикметник четвероногыи (Срезн. III, 1506), який у пам'ятках XI--XIII ст. використовувався на позначення тварин, на відміну від плазунів, птахів тощо, дуже часто субстан- тивуючись: на wвращенuє четвероногъ птица могущи (912 / 1377 ПВЛ, 20 Р), что лва злъи в четвероногих (к. XII / XVII ДЗ, 419), исполнь сущу четвероногых и всякого гада (1106-1108 / 1495 ХД, 80). Цікаво, що таке значення зберігається і в сучасній українській мові 'який має чотири ноги' [12 XI, с. 368], а сам прикметник вживається як субстантивований синонім до тварин.

Складні ад'єктиви кількісної семантики утво-рювалися за схемою: основа кількісного числівника + інтерфікс (-о-, -е-, -и-) + основа конкретного іменника + нульовий суфікс: дъвооухыи (СДРЯ III, 116), двокногыи (Срезн. I, 640), четвероногыи (Срезн. ІІІ, 1506), четыриногыи (1514), шестокрилъ (1589), шестоногъ (1065 / 1425 ПВЛ, 61 зв.). Названі складнонульсуфіксальні прикметники творилися, як бачимо, переважно від іменників назв частин тіла людини чи тварини. Однак подібна модель у давній руськоукраїнській мові ще не була остаточно закріплена, про що, зокрема, свідчить паралельне існування складносуфіксальних та складнонульсуфіксаль- них похідних, утворених від однієї твірної основи: четвероногыи (Срезн. ІІІ, 1506) -- четвероножьныи (1507), шестокрилъ -- шестокрильныи -- шестокрылатыи (1589).

Складнонульсуфіксальні прикметники з пер-шим числівниковим компонентом так само, як складносуфіксальні, могли мати різні форми першої основи. Основа числівника дъва / дъвъ виступала у вигляді дво-, двок- та двоу-, напри-клад: дъвооухыи (СДРЯ III, 116), дъвооунькыи (116), двокногыи (Срезн. I, 640), двусаженыи (Срезн. I, 648). У числівника четыре / четыри спостерігається паралельне використання форми збірного числівника четверо- та кількісного з ін-терфіксом -и- четыри-.

Зрідка у ролі першого компонента виступали порядкові числівники. У пам'ятках зафіксовано слово пьрвосвЬтьлыи (СДРЯ IX, 367) 'той, від якого почалося світло'.

У складнонульсуфіксальних прикметників у ролі першої основи міг виступати збірний чис-лівник обок, зокрема, обооухыи (СДРЯ V, 519) 'який має два вушка (про предмет)', що сполучався з іменником на позначення частини тіла у прямому чи в цьому випадку переносному значенні. Наприклад: по таковъмь же гла(с). къ игоуменоу коутьникъ пришьдъ. w него млтвоу приимь. и обиходить около братии. съ обооу- хою чжшею. и дакть комоуждо въ чжшю когож- до вина (УСт. XII/XIII, 198 зв.).

Серед займенникових основ найчастіше ви-ступає ино-, що походить з праслов'янського *(|)тъ, яке первісно означало 'один', а згодом розвило значення 'інший'. Давня семантика названого компонента збереглася тільки у ст.сл. иночадъ, инорогъ та рос. инок, иноходь, иноходец [5 ІІ, с. 304]. У пам'ятках давньоруськоу- країнської мови виявлено прикметник, запозичення з церковнослов'янської мови -- иночадыи (СДРЯ IV, 160) 'який мав одну дитину': иночадыи снъ сыи (1283 ЄЄ, 2), въ имж иночадаго сна бжья (5 зв.), како оубо можете въровати. сла- воу отъ члвкъ прікмлюште. славы же яже ттъ иночлдааго не ищете (Ізб. 1076, 33 зв.-34), яко иночадыи сынъ и wца видъти не можеть ни дхъ стыи сна ни англъ дХ а ни чл вци англ а (ГА, 190 б).

Першою основою прикметників-композитів у давньоукраїнській мові міг бути дієприкметник. Такі похідні виражали 'ознаку за зовнішніми анормативними анатомічними показниками' [9, с. 83]. Наприклад: ломоносыи (СДРЯ IV, 427) 'який має зламаний ніс', посла со своею ратью Володъслава Ломоносаго (1273 / 1425 ЛІ, 289 зв.).

Отже, прикметники першої групи вказували на якісні та кількісні ознаки предметів, осіб тощо, названих іменниковою основою, і за структурою поділялися на чотири підгрупи залежно від частиномовної належності компонентів.

Досить рідкісними у пам'ятках XI--XIII ст. є випадки використання складнонульсуфіксаль- них прикметників з другою дієслівною основою (всього 8% з виявлених похідних утворено за цим словотвірним типом). Такі прикметники вказували на ознаку предмета чи особи за дією, названою другою дієслівною основою. У цій групі виділяємо дві підгрупи залежно від того, до якої частини мови належала перша основа:

1) займенник: вьсемогыи (СДРЯ II, 275) 'який може все'. Такі композити вказували на об'єкт дії, наприклад, творьче вьсемогыи (Мін. XI, 6-6 зв.), Г(с)и Бе сильныи и вьсемогии своїм словомь всж созидая (1276 / 1425 ЛІ, 291);

2) прислівник: просторЬкъ 'який розмовляє простою мовою', утворений на основі сполучення прислівника просто і дієслова ректи. Вказує на спосіб дії: бъ же се мужь не книженъ. и оумомъ простъ. и просторЬкъ (1090 / 1425 ПВЛ, 77 зв.).

Словотвірні типи складнонульсуфіксальних прикметників з другим дієслівним компонентом були непродуктивними.

Висновки і пропозиції. Складнонульсу- фіксальні прикметники функціонували вже в XI-XIII ст. і займали повноправне місце у гра-матичній, лексичній та словотвірній системах давньоукраїнської мови. Хоча їх кількість була відносно невелика, порівняно зі складносуфік- сальними, однак уже в той час вони вирізнялися різноманітністю семантики та словотвірної структури. За формальними показниками ми по-діляємо їх на дві групи, шість підгруп та вісім словотвірних моделей:

1) основа прикметника + інтерфікс -о- (рідше -- -е-) + основа іменника + нульовий суфікс;

2) основа кількісного числівника + інтерфікс (-о-, -е-, -и-) + основа іменника + нульовий суфікс;

3) основа порядкового числівника + інтерфікс -о- + основа іменника + нульовий суфікс;

4) основа збірного числівника + + інтерфікс -е- + основа іменника + нульовий суфікс;

5) основа займенника + інтерфікс -о- + основа іменника + нульовий суфікс;

6) основа дієприкметника + інтерфікс -о- + основа іменника + нульовий суфікс;

7) основа займенника + основа дієслова + ну-льовий суфікс;

8) основа прислівника + основа дієслова + ну-льовий суфікс.

Дослідження складнонульсуфіксальних при-кметників давньоукраїнської та староукраїнської (у перспективі) мови дозволить простежити шлях розвитку та визначити особливості такого способу словотвору в українській мові протягом усього періоду її розвитку.

Список літератури

1. Беркещук І. Композитні утворення у складі ад'єктивів, мотивованих назвами частин тіла / І. Беркещук // Українознавчі студії. - Івано-Франківськ, 2005-2006. - № 6-7. - С. 82-87.

2. Гаврилюк Н. Оказіональні прикметники-композити в поетичному словнику неокласиків (словотвірний аспект) / Н. Гаврилюк // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. - 2007. - Вип. 10. - С. 74-78.

3. Дем'янюк А. А. Композити в староукраїнській літературній мові кінця XVI-XVII ст.: структурно-семантичний і функціонально-стилістичний аспекти (на матеріалі поетичних текстів): дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Анжела Анатоліївна Дем'янюк; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, Інститут філології. - К., 2004.

4. Дубровіна К. О. «Філософія серця» в українській культурній традиції / К. О. Дубровіна [Електронний ресурс] // Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, 2006. - № 52. - Режим доступу: https://www.filosof.com.ua/Jornel/M_52/Dubrovina.htm

5. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (голова) та ін. - К.: Наукова думка, 1982-2012. - Т. 1-5.

6. Жижома О. О. Індивідуально-авторські новотвори в поетичному дискурсі 80-90-х років XX століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук.: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Оксана Олександрівна Жижома; Донецький національний університет. - Донецьк, 2003. - 18 с.

7. Земская Е. А. Современный русский язык. Словообразование / Е. А. Земская. - Москва: Просвещение, 1973. - 304 с.

8. Лопатин В. В. Нулевая аффиксация в системе русского словообразования / В. В. Лопатин // Вопросы языкознания. - 1966. - № 1. - С. 76-87.

9. Олексенко О., Мізіна О. Структурно-семантичні та функціонально-стильові властивості нульсуфіксальних атрибутів: монографія / О. Олексенко, О. Мізіна. - Полтава - Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2014. - 232 с.

10. Пирога Н. Г. Зіставлення складних слів і словосполучень у сучасній українській мові / Н. Г. Пирога // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2002. - № 6. - С. 218-223.

11. Рудь О. М. Структура, семантика та функціонування складних прикметників в українській поетичній мові XX століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук.: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Ольга Миколаївна Рудь; НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. - К., 2002. - 21 с.

12. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І. К. Білодіда; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. - К.: Наукова думка, 1970-1980.

Размещено на Allbest.ru