Особливості китайськомовного інтернет-дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.581.11

Особливості китайськомовного інтернет-дискурсу

Мельничук О.В.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Аннотация

В статье систематизированы и охарактеризованы существующие в лингвистике подходы к определению понятий дискурса и Интернет-дискурса. Выявлены основные свойства Интернет-дискурса, которые являются универсальными независимо от языка, на каком он осуществляется. Проанализировано их влияние на язык компьютерно-опосредованной коммуникации. Выявлены лингвостилистические особенности китайскоязычного Интернет-дискурса. Проанализировано влияние структуры китайского языка и истории развития сети Интернет в КНР на особенности китайскоязычного Интернет-дискурса.

Ключевые слова: дискурс, Интернет-дискурс, компьютерно-опосредованная коммуникация, коммуникант, сетевой китайский язык, Большой китайский файрвол.

Summary

The paper presents the complex classification and description of the existing approaches to the linguistic defining of «discourse» and «Internet-discourse». The author discovers basic features of Internet-discourse which are common for each language. Special attention is paid to the analysis of their influence on the language of computer-mediated communication. The author discovers specific features of Chinese Internet-discourse and analyses what influence the structure of Chinese language and the history of Internet development in China have on Chinese Internet-discourse.

Keywords: discourse, Internet-discourse, computer-mediated communication, communicator, Internet Chinese, Great Chinese Firewall.

Дискурс -- одне з основних понять сучасної комунікативної лінгвістики та лінгвістики тексту. Через багатоаспектність його змісту та форм у сучасній науково-лінгвістичній літературі і до сьогодні немає кодифікованого тлумачення дискурсу. Але, фактично, це поняття належить до основних та найуживаніших у сучасній лінгвістиці. Через те, що розвиток інформаційних технологій в XXI ст. надав могутній поштовх до формування інфосфери, головною ознакою якої є доступність інформації у будь-який час у будь-якому місці земної кулі, то на даному етапі існують підстави для виокремлення нового для лінгвістики поняття -- Інтернет-дискурсу. Безперечно, такий стрімкий розвиток Інтернет-зв'язку у всьому світі не міг не вплинути на мову користувачів, зокрема китайську, що в свою чергу призвело до появи специфічних лінгвістичних особливостей китайськомовного Інтернет-дискурсу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над дослідженням дискурсу працювали та продовжують працювати багато вітчизняних та зарубіжних лінгвістів. Серед них: Е. Бенвеніст, З. Харріс, М. Фуко, Т. ван Дейк, Н. Арутюнова, О. Селіванова, В. Чернявська, Ф. Бацевич та ін.

Вивченню Інтернет-дискурсу присвячено праці Г. Тімблбі, Д. Крістала, С. Херрінга, Є. Галічкіної, О. Лутовинової, Ю. Степанова, Е. Горошко, Н. Гудзь та ін. Китайськомовний Інтернет-дискурс досліджують такі мовознавці, як: В. Калантаєва, Лівей Гао, Іхун Гао, Сяобо Лю, Мін Сюй, Генюань Юй, Ін У та ін. інтернет дискурс комунікація мовностилістичний

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Вибір даної теми обумовлений в першу чергу необхідністю системного та комплексного опису явища дискурсу в сучасній мовознавчій науці у зв'язку з появою його нових типів, зокрема Інтернет-дискурсу та виявленні його особливостей у китайськомовному середовищі.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є висвітлення існуючих у мовознавстві підходів до визначення дискурсу, зокрема Інтернет-дискурсу як особливого типу дискурсу, виявлення його основних універсальних властивостей, а також виявлення специфіки китайськомовного Інтернет-дискурсу.

Виклад основного матеріалу. Першочергове ви-значення дискурсу як лінгвістичного явища значно відрізняється від сучасного розуміння. Своїм похо-дженням термін «дискурс» сягає ще античних часів. Понад дві тисячі років тому у древньому Римі це поняття використовувалось у значенні бесід (діалогів, мовлення) вчених. Але вже у XIX ст. цей термін стає полісемічним і поширюється також на мовлення широкого загалу [11, с. 10].

Саме як лінгвістичний термін дискурс почали широко використовувати лише в 50-их рр. XX ст. Так, французький лінгвіст Еміль Бенвеніст, розробляючи теорію висловлення, послідовно почав застосовувати традиційний для французької лінгвістики термін discours в новому значенні -- як характеристику «мови, що привласнюється мовцем». Він чітко диференціював статичний план розповіді та динамічний план дискурсу, визначав дискурс як «будь-яке висловлення, що зумовлює наявність комунікантів: адресата, адресанта, а також наміри адресанта певним чином впливати на свого співрозмовника [4, с. 276-279].

Американський лінгвіст і соціолог Зеліг Харріс натомість вважав, що дискурс -- це текстова реалізація комунікативного акту, а саме послідовність висловлювань, тобто відрізок тексту, більший за речення [18, с. 81]. У 1952 р. він опублікував статтю «Аналіз дискурсу», назвавши так метод аналізу зв'язного мовлення, призначений для виведення дескриптивної лінгвістики за межі одного речення в даний момент часу і для співвіднесення мови та культури [8, с. 83-90].

У 60-х роках Мішель Фуко, розвиваючи ідеї Бенвеніста, пропонує своє бачення цілей і завдань дискурсивного аналізу. На думку Фуко та його по-слідовників, дискурс являє собою «безліч висловлень, що належать одній формації» [14, с. 125]. При цьому під висловленням розумілось не власне вербальне висловлення, а виражений цим висловленням сегмент людського знання.

Вже до 80-х років поняття дискурсу міцно вкоренилося у західноєвропейській лінгвістиці. У сучасній теорії комунікації і дискурсології його вживають у різних значеннях, що свідчить про розмитість його понятійних меж. Так, наприклад відомий нідерландський лінгвіст Тьон ван Дейк вважає, що в широкому сенсі дискурс -- це мовний акт, що відбувається за участю двох комунікантів в певному соціальному, культурному, часовому і просторовому контексті. У вузькому ж сенсі дискурс еквівалентний поняттям «текст» і «розмова», тобто визначається як конкретний вербальний мовний продукт [22, с. 193].

Український дослідник Флорій Бацевич за-пропонував вичерпне визначення дискурсу, що враховує складну природу цього явища. У його розумінні дискурс -- це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), відбувається в межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників, постає як синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя», залежних від тематики спілкування, і має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів [3, с. 138]. Отже, з одного боку, дискурс -- текст, занурений у життя, з особливою граматикою, лексикою, правилами слововживання і синтаксису, а з іншого, -- це живе спілкування, комунікація, когнітивно-мовленнєве й інтерактивне явище з усіма відповідними складовими спілкування.

Як зазначав Ю. С. Степанов, дискурс -- це «мова в мові», що існує не у своїй «граматиці» та своєму «лексиконі», а у тих текстах, в яких постає особлива граматика, особливий лексикон, особливі правила слововживання та синтаксису, особлива семантика, -- в кінцевому рахунку -- особливий світ. Це -- «можливий (альтернативний) світ» [12, с. 43-44]. У нашому випадку цим альтернативним світом виступає світ Інтернету.

Історія Інтернету бере початок з 60-х рр., коли Міністерство оборони США почало розробляти комп'ютерні мережі. Тоді відбулися перші спроби з'єднати декілька комп'ютерів і здійснити обмін даними між ними у цілях підвищення національної безпеки. На початку 70-рр. комп'ютерні мережі були доступні лише науковцям, які займалися розробкою комп'ютерних технологій. У 80-х рр. комп'ютерними мережами почали активно користуватися представники бізнесу та елітні університети й організації. А вже на початку 90-х рр. з'явились перші комерційні Інтернет-провайдери, що сприяли його популяризації та поширенню серед різних верств населення. Таким чином, попередницю Інтернету, мережу ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почала функціонувати в кінці 1960-х за підтримки Міністерства Оборони США, на початку 80-х рр. замінила Всесвітня Мережа Інтернет [19].

Сьогодні Інтернет є невід'ємною частиною культури суспільства, одним з основних елементів розвитку цивілізації. Розвиток інформаційних технологій в XXI ст. дав могутній поштовх до формування інфосфери, головною ознакою якої є доступність інформації у будь-який час у будьякому місці земної кулі. Відповідно виникають і нові способи комунікації, що значно відрізняються від традиційних, результатом чого є перетворення мережі Інтернет з величезного сховища даних на потужний засіб спілкування, що нівелює часові, просторові, гендерні, соціальні та інші обмеження. За даними світової Інтернет статистики станом на 30 червня 2016 року, кількість користувачів Мережі становила 3,6 млрд і продовжує зростати [20]. Так, Інтернет вже давно перестав бути виключно технічною професійною сферою, адже всі члени суспільства так чи інакше залучені до цієї діяльності. Натомість він стає невід'ємною частиною еволюції цивілізації, проникаючи в усі сфери нашого життя. Таким чином, на даному етапі можна говорити про нове для лінгвістики поняття -- Інтернет-дискурс, і про новий напрямок в лінгвістиці -- Інтернет-лінгвістику [6, с. 15].

Поняття «Інтернет-дискурс» в загальному ро-зуміється як спілкування в Глобальній мережі і є різновидом мережевого дискурсу, який окрім спілкування в Інтернеті включає ще й комунікацію в інших, зокрема, локальних мережах [7]. Але в сучасній лінгвістиці Інтернет-дискурс як особливий тип дискурсу тлумачиться по-різному. Здебільшого він розуміється як:

1) когнітивно-комунікативний простір Глобальної мережі, в якому засобами електронного каналу передачі даних і гіпертекстуального механізму їх структурації та маршрутизації за допомогою (пара)вербальних засобів здійснюється комунікативна взаємодія, що характеризується заміною реального образу вигаданим [10];

2) текст, що побутує в Інтернет-системі, в якому персуазивна комунікативна установка імпліцитно відображає суб'єктивно-особистісну авторську позицію, змодельовану з врахуванням психологічних, лінгвістичних та технологічних факторів [5, с. 7];

3) процес створення текстів у сукупності з прагмалінгвістичними, соціокультурними, психо-логічними факторами; цілеспрямована соціальна дія, що включає взаємодію людей та механізми їх свідомості -- когнітивні процеси [2, с. 7];

4) складна текстова система, зумовлена екс-тралінгвістичними соціокультурними факторами і специфічною ситуацією вступу в мовленнєвий контакт за допомогою комп'ютера та інших електронних приладів як користувачів один з одним в мережі Інтернет, так і користувачів з дискурсивним Інтернет-простором [9, с. 3].

5) масив електронних, аудіота відеотекстів в сукупності з екстралінгвістичними факторами, пов'язаних між собою системою гіперпосилань, доступ до яких забезпечується входом у мережу Інтернет за допомогою комп'ютера чи альтернативних мультимедійних приладів [7].

Інтернет-дискурсу як новому виду комунікації притаманні риси, що вирізняють його з поміж усіх інших видів дискурсу. Так, Є. Н. Галічкіна, розглядаючи комп'ютерно-опосередковане спілкування в цілому, виділяє його наступні конститутивні ознаки:

1) електронний сигнал як канал спілкування (головна умова існування будь-якої моделі комунікації -- канал передачі. Саме він надає комунікантам засоби для створення та сприйняття інформації. В мережевій комунікації використовується штучний канал передачі, де з одного боку знаходиться комп'ютер, а з іншого -- сучасні технології зв'язку);

2) віртуальність (знаковий, символічний характер комп'ютерно-опосередкованої взаємодії);

3) дистанційність (віддаленість учасників комп'ютерної комунікації один від одного і, як правило, відсутність безпосереднього візуального контакту між ними);

4) опосередкованість (дана характеристика комп'ютерного дискурсу випливає з самого терміна «комп'ютерно-опосередкована комунікація», оскільки спілкування між учасниками відбувається за допомогою технічних, електронних засобів зв'язку);

5) інтерактивність (реальна або потенційна);

6) гіпертекстуальність (відображає особливість композиції мережевого тексту (нелінійність побудови), коли текст являє собою окремі блоки, а порядок їх сприйняття залежить від самого користувача);

7) креолізованість (у мережевих текстах крім лінгвістичних також використовуються й паралінгвістичні засоби, такі як зображення, фотографії, а також активно використовуються різні шрифти, кольори, графічні символи тощо);

8) статусне рівноправ'я (учасники наділені певним комунікативним статусом, який виявляється, підтримується та обігрується в процесі комунікації через спеціальні прийоми та навички);

9) емоційність (за нестачі віузального контакту, передача емоцій та почуттів відбувається за допомогою «смайлів» та інших невербальних засобів комунікації);

10) інтеграція рис різних функціональних стилів (публіцистичного, наукового, офіційно-ділового, розмовно-побутового та художнього) [1, с. 7].

Усі вище перелічені властивості є універсальними для Інтернет-дискусу, незалежно від мови, якою він здійснюється. Що ж до китаськомовного Інтернет-дискурсу, то крім універсальних, йому притаманні ще й специфічні властивості, спричинені характерними рисами китайської мови та особливостями функціону-вання мережі Інтернет у КНР.

Варто зазначити, що Інтернет з'явився у Китаї наприкінці 80-х рр., а стабільно запрацював з 20 квітня 1994 року. У 2008 році в Китаї вже було зафіксовано рекордну кількість користувачів, а в 2011 за кількістю Інтернет-підключень Китай перегнав США. Сьогодні приблизно 50% населення країни мають вихід в Інтернет, а за даними світової Інтернет статистики станом на 30 червня 2016 р. найбільше користувачів Інтернету є саме в Китаї (721 млн) [20].

Такий стрімкий розвиток Інтернет-зв'язку у країні не міг не вплинути на мову її мешканців, зокрема китайську. Мовознавці уже зазначають, що комп'ютерно-опосередковане спілкування призвело до появи нового різновиду китайської мови, яку прийнято називати мережевою китайською мовою (кит. ЩШШШ wanglud ydngyu) [24]. Обумовлена екстралінгвістичними соціокультурними факторами і специфічною ситуацією вступу користувачів у мовленнєвий контакт за допомогою комп'ютера та інших електронних приладів, вона і породжує те комунікативне середовище, що в нашому розумінні і являє собою китайськомовний Інтернет-дискурс.

Китайський лінгвіст Лівей Гао виділяє наступні лінгвостилістичні особливості китайськомовного Інтернет-дискурсу:

1) змішування китайсько-англійського коду;

2) усно-писемне мовлення;

3) жартівливий стиль;?

4) інші ознаки, такі як використання ієрогліфічних адаптацій, місцевих діалектів та омонімів [21].

Розглянемо їх детальніше:

1. Змішування китайсько-англійського коду. Двомовність або багатомовність є неминучим явищем у сучасному суспільстві, де люди, які розмовляють різними мовами, часто контактують один з одним. А особливо це явище притаманне Інтернет-дискурсу, який сам по собі є продуктом сучасних технологій, що прискорюють процес глобалізації. Але перш за все нам варто розібратись, що таке змішування коду. Цей термін зазвичай використовується в галузі вивчення двомовності. Він, як правило, передбачає використання елементів мови Б у висловленні мовою A, а також деформацію мови А і мови Б у тому ж висловленні. Отже, змішування коду (англ. code-mixing, CM) -- це «складова частина розвитку двомовності» [17, с. 35]. Більшість змішувань є лексичними по природі, а слова, що використовуються для заміщення, найчастіше виступають іменниками. Наприклад: Ж GF -- «подруга» (від кит. ЖШЖ n^p^gyou та англ. girlfriend); A Л -- «фільм для дорослих» (від англ. adult movie і кит. ЛЖ pianzi); HOLD -- «не стерпіти» (від кит. S.7I7 renbuzhu); OUT у фразі [ШЖ OUT 7] -- «не розуміти»; P 17 -- «мешканці» (від англ. citizens, буквально shitizens і кит. М7 pimin); 7 I Ш-- «Я тебе кохаю» (від кит. ШЖШ wo ai ni); 3Q (Н Q) -- «дякую» (від кит. Н san і англ. thank you) [21, с. 93].

2. Усно-писемне мовлення. Як відомо, основною формою існування Інтернет-дискурсу є письмова форма. Китайськомовний Інтернетдискурс не є виключенням. Цей факт має принаймні п'ять причин: 1) більшості користувачів все одно доводиться використовувати клавіатуру для спілкування в Інтернеті; 2) Інтернет є публічною сферою діяльності; 3) більшість китайськомовних користувачів Інтернету є освіченими; 4) у китайському Інтернеті в першу чергу використовується літературна китайська мова путунхуа; 5) спілкування допомогою Інтернету здійснюється не так швидко, як при звичайній розмові.

У той же час, всі канони писемного мовлення у Мережі повсюдно порушуються, так як спілкування в більшій мірі носить неформальний характер [4, с. 15]. Зокрема у Китаї це відбувається з двох причин. По-перше, сьогодні Інтернет у КНР є все ще відносно дорогим. Користувачі, як правило, оплачують його в розрахунку на кількість часу, який проводять в Інтернеті. Для того щоб компенсувати ці обмеження, люди, спілку-ючись у Мережі, часто використовують абревіатури, скорочують слова та речення. Це, в свою чергу, наближує Інтернет-дискурс до розмовного стилю. Наприклад: ТАХІ -- «дуже жаль» (від кит. ЖИІн' tai kexi); BS -- «дурниці» (від англ. bullshit) або «зневага» (від кит. МРШ bishi); PP -- «милий» (від кит. ЩЩ piaopiao); CCTV -- «Центральне Телебачення Китаю» (від англ. China Central Television) [21, с. 94]. А по-друге, відомо, що на території материкового Китаю діє найпроникливіший і найскладніший у світі режим Інтернетфільтрування та контролю інформації «Великий китайский файрвол» fanghuo changcheng (англ. Great Firewall of China). Спочатку цензура в Інтернеті здійснювалась китайським урядом для «чистки» мовного середовища (тобто для фільтрування непристойних та вульгарних слів). Але з початку 2000-х років, все більше і більше «політично некоректних» слів було піддано цензурі для підтримки соціальної стабільності в країні. В якості альтернативи, користувачі Інтернету почали використовувати китайські омоніми та абревіатури, щоб здійснити публікацію в Інтернеті. Наприклад, ЩШ hexie -- («річковий краб») є альтернативою для fPi® hexie («гармонія») і використовується, щоб уникнути можливої цензури під час обговорення та критики політичної концепції «гармонійного суспільства», яку впроваджує китайський уряд. Абревіатура GCD використовується в якості омофона gong chan dang («комуністична партія»). ЙЖН gongfu wang -- буквально «кунг-фу Мережа» згадується в Інтернеті при посиланні на цензуру, адже піньїнь цієї фрази починається з латинських літер G, F і W, а GFW -- це абревіатура для англ. Great Firewall of China [21, с. 93]. Таким чином, аби висловити свою думку з приводу гарячої соціально-культурної та політичної проблеми у Китаї, спілкуючись по Інтернету, люди змушені здій-снювати певні махінації, що наближують таку комунікацію до розмовного стилю [16].

3. Жартівливий стиль. Жартівливий стиль у китайськомовному Інтернет-дискурсі досягається за рахунок простоти і прямолінійності використання мови, незвичних гротескних омофонів, загадкових народних порівнянь та інших метафоричних засобів, що для консервативної китайської культури є вражаючим і навіть обурливим [16]. Так, слово konglong («динозавр») отримало значення «некрасива дівчина»; слово ЩЖ juhua («хризантема») отримало значення лайливого; словосполучення caonima, що буквально означає «кінь в трав'яному багні», стало використовуватись на заміну вульгаризму ЙШЖі cao ni ma і т.д. [21, с. 93].

4.1. Використання місцевих діалектів. У Китаї, де офіційна мова путунхуа і місцеві діалекти існують пліч-о-пліч, однією з ознак Інтернет-дискурсу є їх сумісне використання у Мережевому спілкування. Хоча вживання мови путунхуа і вважається свого роду престижем, а проте шанхайський і кантонський діалекти також вважаються престижнішими в порівнянні з іншими регіональними діалектами в національному масштабі [25]. Китайський мовознавець Ін У виділяє три причини вживання діалектизмів під час Інтернет-спілкування: 1) вступ до мовної спільноти (на форумах місцевих та регіональних веб-сайтів люди вживають діалекти з надією, що й інші учасники дискусій робитимуть так само); 2) вираження регіональної ідентичності; 3) встановлення солідарності або створення соціальної дистанції від інших (оскільки теми, які обговорюються охоплюють як загальні, так і особисті питання, люди вважають за краще використовувати місцеві діалекти для обговорення особистих питань, таким чином відгородившись від сторонніх). Так, наприклад, діалектизм ШШ naneng дуже часто вживається замість традиційного для путунхуа ЖЛЩ zenmeyang («як»), а xiami («дрібна креветка») як омофон у значенні shenme («що») [23].

4.2. Вживання ієрогліфічних адаптацій. На початку поширення Інтернет-комунікації чимало людей вважали, що китайська мова з ієрогліфічним письмом не буде придатною для електронного використання. Але, як не дивно, за даними світової Інтернет статистики станом на 30 червня 2016 р. другою найпоширенішою мовою Інтернету з відривом всього лиш у 5% від англійської, стала китайська мова (752 мільйонів чоловік, відповідно 20.8% від загальної кількості Інтернеткористувачів) [20]. Більшість китайців використовують метод введення тексту піньїнь. Тобто, вводять слова за допомогою клавіатури, а потім вибирають необхідні з випливаючого списку слів. Оскільки слова у системі введення розташовані на основі частотності вживання лексики, то часто виникають омофонімічні каламбури. Так, напри-клад, траплялось, коли користувачі Інтернету хотіли ввести слово Ш7. («модератор») з піньїнем banzhu. Першим у випливаючому списку опинялося слово banzhu («бамбук»). Таким чином, щоб заощадити час, все більше і більше Інтернет-користувачів почали навмисно використовувати слово Щ/ft замість Ш7. лише через те, що слово Ш7. займає відносно низьку позицію у частотному вокабулярі [23]. До того ж, аби спростити введення ієрогліфів за допомогою клавіатури, з часом китайці почали використовувати окремі числа для позначення певного сенсу на основі їх омонімічного звучання з іншими словами. Для прикладу: 520 -- ЖШШ wo ai ni («Я кохаю тебе»); 94 -- jiushi («погоджуюсь», «OK»); 88 -- ЩЩ baibai («бувай» від англ. bye-bye); 8137 -- buyao shingqi («не сердься»); 360 -- xiangnian ni («сумую за тобою»); 246 -- Ш77 esile («дуже голодний»); 7456 -- 77 Ш7 qisiwole («дуже злий») [21, с. 93].

Висновки і пропозиції. Отже, дискурс як узагальнене поняття -- це конкретна комунікативна подія, що здійснюється у конкретному інтенційно зумовленому комунікативному просторі, а Інтернет-дискурс -- це комунікативне середовище, що створюється в мережі Інтернет електронними засобами передачі даних і не має часових, просторових, гендерних, расових тощо обмежень та здатне впливати на свідомість потенційного адресата з метою досягнення цілей адресанта. Інтернет-дискурсу як новому виду комунікації притаманні наступні риси: наявність електронного сигналу як каналу спілкування, віртуальність, дистанційність, опосередкованість, інтерактивність, гіпертекстуальність, креолізованість, статусне рівноправ'я учасників, емоційність, інтеграція рис різних функціональних стилів. Китайськомовний Інтернет-дискурс, зважаючи на особливості китайської мови та специфіку розвитку мережі Інтернет у КНР, сформував специфічні лінгвостилістичні особливості, що полягають у: змішуванні китайсько-англійського коду, усно-писемному мовленні, жартівливому стилі та інших ознаках, таких як використання ієрогліфічних адаптацій, місцевих діалектів та омонімів.

Список літератури

1. Анисенко О.Ю. E-mail электронное деловое письмо // Лингвистика и лингвистическое образование в современном мире. Материалы международной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения профессора В.Д. Аракина. М.: Прометей, 2004. С. 125-127.2. Ахренова Н.А. Интернет-дискурс как глобальное межкультурное явление и его языковое оформление: автореф. дисс. ... докт. филол. наук: спец. 10.02.04 «Теория языка» / Н.А. Ахренова. М., 2009. 36 с.

3. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: [підручник] / Ф.С. Бацевич. К.: Академія, 2004. 344 с.

4. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Эмиль Бенвенист. М.: Прогресс, 1975. 446 с.

5. Варламова Е.В. Особенности германского ліворадикального Интернет-дискурса: автореф. дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские язики» / Е.В. Варламова. М. 2006. 26 с.

6. Вжещ Я.Л. Інтернет-дискурс: проблема визначення поняття, особливості структури / Я.Л. Вжещ. К.: Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2012. № 14(249). С. 15-19.

7. Гудзь Н.О. Інтернет-дискурс невід'ємна складова сучасної комунікації // Вісник Житомирського державного університету. Серія «Філологічні науки». № 4(70). Житомир, 2013. С. 228-232.

8. Макаров М.Л. Основы теории дискурса / М.Л. Макаров. М.: Гнозис, 2003. 280 с.

9. Распопина Е.Ю. Стратегический аспект информационного жанра интернет-дискурса: автореф. дисс. ... канд.. филол. наук: спец.10.02.19 «Теория язика» / Е.Ю. Распопина. Иркутск, 2012. 21 с.

10. Рижков М.С. Прецедентные персонажи синхронного интернет-дискурса [Електронний ресурс] / М.С. Рижков. Режим доступу: http://lse2010.narod.ru/lcseissue8/msrizhkov (71

11. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність: [на матеріалах суч. газетн. публіцистики]: монографія / К. Серажим. К., 2002. 392 с.

12. Степанов Ю.С. Альтернативный мир, дискурс, факт и принцип причинности [електронний ресурс] / Ю.С. Степанов. Режим доступу: http://abuss.narod.ru/Biblio/stepanov.htm

13. Столярова М.О. Етикет у віртуальній англомовній комунікації (на матеріалі чатлайнових сесій): дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови»/ Марина Олександрівна Столярова. К., 2005. 209 с.

14. Фуко М. Слова и вещи М.: Прогресс, 1977.

15. Чернявская В.Е. Дискурс как объект лингвистических исследований // Текст и дискурс. Проблемы экономического дискурса. СПб.: Изд-во С. Петербургск. гос. ун-та экономики и финансов, 2001. С. 11-22.

16. Gao Liwei. Language Change in Progress: Evidence from Computer-Mediated Communication Proceedings of the 20th North American Conference on Chinese Linguistics (NACCL-20). Defense Language Institute, 2008. Volume 1 // Edited by Marjorie K.M. Chan and Hana Kang. Columbus, Ohio: The Ohio State University. P. 361-377.

17. Hamers J.F. & Blanc M.H.A. Bilinguality and bilingualism. Cambridge: Cambridge University Press, 1989. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://applij.oxfordjournals.org/content/11/4/403.extract

18. Harris Z. Methods in Structural Linguistics. Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1953.

19. Herring S.S. Computer-Mediated Discourse // S.S. Herring // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.let.rug.nl/redeker/herring.pdf

20. Internet World Stats [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.internetworldstats.com?

21. Kalantayeva V. Internet discourse in Chinese on-line slang // Компьютерно-опосредованная коммуникация и дискурс 2014: сб. науч. ст. / [редкол.: А.А. Баркович (отв. ред.), В.И. Куликович]. Минск: БГУ, 2015. C. 92-94.

22. Van Dijk T. Ideology: A Multidisciplinary Approach London: SAGE Publications, 1998.

23. Ying Wu. The Using regional dialects through computermediated communication in China // Theses and Dissertations. Paper 1150. University of Toledo, 2009.

Размещено на Allbest.ru