Фразеологізм як засіб створення національного ментального образу (на матеріалі повісті Р. Роллана "Colas Breugnon")

— фразеологічні сполучення (звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'язне значення) [2, с. 246]. Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну чи підстановку. Наприклад:

Il me reste le meilleur, je le garde pour la bonne bouche, il me reste mon metier [8, с. 12]. -- Залишається найкраще, я його припас на закуску, залишається моє ремесло. -- «притримати наостанок».

Et puis, il me fallait me degourdir les jambes [8, с. 39]. -- І потім необхідно було розім'яти ноги. -- «прогулятися, пройтися».

-- фразеологічні вирази (стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням) [2, с. 246]. До них відносяться прислів'я, приказки, афоризми відомих людей. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різноманітні сфери життя народу: возвеличують духовні цінності, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

Велику цінність становлять прислів'я та приказки, тому деякі дослідники вважають, що вони не тільки матеріал фразеології, а й ставлять їх на перше місце серед інших фразеологічних одиниць і зворотів. Адже, це короткі влучні вислови, що у художній формі типізують різні явища життя.

Прислів'я та приказки супроводжують людину впродовж усього життя та слугують виявом етнопсихологічних особливостей народу, його духовності, світогляду, способу мислення, ціннісних орієнтацій, історико-культурного та господарського досвіду. У них віддзеркалюються спостережливість, допитливість, дотепність і творча сила народу, зафіксована мовними засобами у вигляді лаконічних настанов як представлено у повісті Р. Роллана «Colas Breugnon»:

.c'est plus prudent d'etre bien que d'etre mal avec les mechants [8, с. 29]. -- .зі злими краще жити в злагоді, ніж з ними заводити ворожнечу;

Chaque chose en sa place. [8, с. 50] -- Кожній речі своє місце.;

Plus on est de fous, plus on rit et plus on rit, plus on est sage [8, с. 51]. -- Чим більше збереться дурнів, тим смішніше; а чим більше сміху, тим більше мудрості;

Le mal s'en va-t-a pied, mais il vient a cheval [8, с. 124]. -- Відходить лихо пішки, а приїздить верхи;

Особливо велику частину становлять ті прислів'я та приказки, в яких йдеться про особливості людського характеру. Знайомлячи читача на початку повісті з членами своєї родини, Брюньйон називає свою дружину «Mariemanque-de-grace» -- тобто Марія неблагодатна, оскільки вона весь час бурчить, вважаючи, що він нічого доброго не робить. Хоча Кола переконаний, що з жінкою сваритися немає сенсу, оскільки, де завелася жінка, там не буває тихо -- Ой femme il y a, silence n'y a [9, с. 16]. Розповідаючи про своїх дітей, Кола зауважує, що вони зовсім на нього не схожі, окрім дочки Мартіни, яка така ж працелюбна, як він сам, а праця, як відомо -- це не лише боротьба, а й задоволення, справедливо зазначає він: .la peine c'est de la lutte, la lutte c'est du plaisir [9, с. 17].

Розповідаючи про самого себе та про історичні умови, в яких вони живуть, Брюньйон говорить: .немає сумних часів -- бувають лише сумні люди -- .il n'y a pas de triste epoque, il n'y a que de tristes gens [9, с. 19].

У певні моменти свого життя, Кола виступає сильним і відважним вожаком народних мас. Рішучі дії героя підкріплюються мудрістю народних висловів. Автор використав з цією метою справжні французькі прислів'я, інколи стилізуючи і перефразовуючи їх. Прислів'я та приказки вживаються головним героєм у найрізноманітніших життєвих ситуаціях -- так, закликаючи жителів міста Кламсі до опору безпорядкам і проявам мародерства, Кола переконує їх, що:

Хто за власну шкуру не хоче боротися, може залишитися без неї... -- II n'a droit a sa peau, qui ne la defend. [9, с. 137];

Сто малих -- це один великий. -- Cent petits font un grand. [9, с. 146];

Ми й не таких їли. -- Nous en avons mange bien d'autre. [9, с. 185].

Прагнучи наголосити на непорядності панівної верхівки французького суспільства, він зауважує:

Честь -- це ласощі багатіїв. -- L'honneur est une denree de luxe pour les riches. [9, с. 146];

У ляшці сплавника більше честі, ніж у дворянському серці. -- Il y a plus d'honneur dans la cuisse d'un flotteur que dans le coeur d'un genpillehomme. [9, с. 147];

.чим менше людина має, тим вона багатша. -- l'on est plus riche, plus on est depourvu [9, с. 190].

Щоб підкреслити кмітливість жителів Кламсі, Брюньйон вживає у своєму мовленні прислів'я: добре пообіцяти те, чого не маєш, що лише має бути -- Fait bon promettre ce qu'on n'a, ce qu'on aura [9, с. 38]. Так зробили кламсійці, коли домовлялися з завойовниками свого міста про звільнення. Вони пообіцяли віддати їм половину майбутнього урожаю винограду, хоча достеменно ніхто не знав вродить виноград чи ні.

Підкреслюючи необхідність взаємодопомоги та підтримки один одному у час лихоліття, Кола говорить, що найкращий спосіб стерегти свої домівки -- це захищати чужі -- .la meilleure fagon de garder sa maison, c'est de defendre celle des autres [9, с. 137].

Велике значення має для Кола почуття впевненості у своїх силах, якого він ніколи не втрачає сам і прагне прищепити іншим. Так, щоб підкреслити значення колективу у вирішенні спірних питань, він говорить: Cent petits font un grand [9, с. 146] -- (сто малих -- це один великий), тобто якою б маленькою не здавалася людина, коли їх багато -- це сила, здатна подолати будь-які труднощі.

Висміюючи зверхність панівного класу у ставленні до бідноти, а також їх прибічників, Брюньйон зазначає: людина високого походження захоплюється лише високим -- un grand seigneur n'admire rien qui ne soit grand [9, с. 101] та без пана розкусиш Жана -- єп absence du seigneur, se connaоt le serviteur [9, с. 52]. Цим висловом він хоче підкреслити, що інколи панські прихвосні гірші за самого пана.

Прагнучи довести городянам, що людина повинна бути терплячою, витриманою, Брюньйон відзначає:

.терпи, терпи, ковадло, бий, коли станеш молотом -- .souffre, souffre, enclumeau. Souffre, tant qu'es enclumeau. Frappe, quand tu seras marteau [9, с. 100];

Все добре так, як воно є. -- Tout est bien comme il est [9, с. 90];

Мудрий обирає золоту середину. -- Entre les deux s'assied le sage [9, с. 53];

Що зроблене, те зроблене -- Ce qui est fait est

fait [9, с. 134];

Вище голови, добродію, не підскочиш. -- Il ne faut pas, monsieur, peter plus haut que son cul [9, с. 100].

Викриваючи егоїзм людини у ставленні до своїх ближніх, він заявляє: я волію одну виноградину, хоч би й зелену, для себе, ніж дві фіги для тебе -- .j'aime mieux un raisin, voire vert, pour moi que deux figues pour toi [9, с. 21] та моя шкіра мені ближча, ніж моя сорочка -- .ma chair m'est plus pres que ma chemise [9, с. 114] або ще краще -- друже, в чужім оці сучок бачиш, у своїм і колоди не помічаєш -- Compere, «oeil un autre voit, et non soi» [9, с. 48] та: той за дядька мені править, хто голодним не зоставить -- Celui est bien mon oncle qui le ventre me comble [9, с. 27].

У творі є також прислів'я, які викривають негативні риси людини:

Хто вродився причинним, той ніколи не вилікується. -- Qui fol naquit jamais ne guerit [9, с. 85];

Дурна макітра -- не лисіє й не сивіє. -- Tete de fou, tu le sais, ne blanchit [9, с. 86].

На нашу думку, вони використані з метою не лише викриття негативних рис, а й для спонукання особистості до позбавлення цих рис.

Найбільшою ж популярністю користуються ті прислів'я, в яких наявні дотеп, іронія, сарказм. У народному гуморі виявляється та величезна і свіжа, невичерпна сила, яка дає право дивитися і на дрібне і на велике певною мірою згори вниз, пом'якшувати ненависть презирством, захоплення -- іронією, горе -- надією.

Саме тому фразеологізми -- це майже завжди яскраві, образні вирази, які є важливими експресивними засобами мови. Вони дозволили яскраво передати, але без пафосу та перебільшень, образ персонажу Кола, такі як: кмітливість, розум, доброту, уміння посміятися над самим собою, винахідливість, толерантність у ставленні до представників інших націй та народностей, вміння добре робити свою справу, самокритичність і впевненість у своїх силах.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, через фразеологізми автору вдалося яскраво передати образ головного героя повісті «Colas Breugnon», який є уособленням істинного представника французького народу, який ввібрав у себе найкращі риси як древніх галлів, так і різних верств народу, якому притаманний менталітет справжнього француза. Вони надають мові твору яскравих рис національного характеру та неповторного колориту.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні зображувально-виражальних засобів мови у художніх творах англійських письменників.

Список літератури