Труднощі для здійснення лексичних трансформацій при перекладі з корейської на українську мову являють власне лексичні особливості корейської мови. Тут можна виділити п'ять таких особливостей:

І. Велика кількість іншомовних запозичень. Найбільшу частину запозичень у корейській мові складають слова китайського походження (ЗСАЪ) - близько 75%. Китайські запозичення зумовлені, передусім, тісними історичними зв'язками з Китаєм, схожістю культур та тим, що до п'ятнадцятого століття в Кореї користувалися виключно китайською грамотою (ієрогліфами). До сьогоднішнього дня китайські ієрогліфи широко використовуються в корейській мові в Південній Кореї, і дуже мало в Північній Кореї, де проводиться політика усунення із вжитку слів іноземного походження (з 1948 р. в КНДР відмінена ієрогліфіка, хоча й досі в школах вивчають близько 300 ієрогліфів), переважає буквена грамота корейської мови. В Південній Кореї ієрогліфи можна зустріти, насамперед, у газетах, журналах, інших друкованих виданнях, у документах політичного та ділового характеру, просто на вулиці (вивіски та реклама). У Північній Кореї існує тенденція, навпаки, використовувати виключно корейську мову. Деякі слова китайського походження не набули в корейській мові якогось нового значення, як це часто трапляється у лексичних запозиченнях, а використовуються у своєму традиційному значенні (для перекладу використаний словник Kumsung New Ace Korean-English dictionary): ЅЕ¶ы “наречена”, ЅЕєО “наречений”, ґзї¬Ич “звичайно, безумовно”, №°·Р “звичайно”, ЅЙАе “серце”, ё¶АЅ “серце, душа” тощо.

Що стосується японської мови, то значну роль в запозиченнях з неї відіграло панування Японії над Кореєю, протягом якого японська мова активно впроваджувалася в життя корейців у різних сферах. Можна навести такі приклади: »зІЩ¶у “японська вишня, сакура”, »зЅГ№М “сашимі (японська страва)", їН»зєс “васабі (японська страва)". Але багато японських слів вийшли з ужитку після близько 30-річного широкого використання в Кореї.

Найбільше китайських та японських запозичень зустрічається в політичній, економічній, науковій, соціальній лексиці.

Серед запозичень з європейських та інших мов перше місце посідають слова англійської мови. Це зумовлено постійними зв'язками Кореї з США, а також тим, що англійська мова на сьогоднішній день вважається міжнародною та дуже широко використовується (°ЎЅє “газ”, ґЮ·Ї “долар”, ¶уДП “ракета”, №ЩіЄіЄ “банан”, ЅєА§ДЎ “кнопка, вимикач”, ЕёАМѕо “шина”). Кількість запозичень з англійської мови постійно зростає в корейській мові.

Наведемо приклади запозичень з інших мов: з німецької мови: ???? “парадокс”, ????? “робота”; з французької мови: ?? “манто”, ??? “шампанське”; з голландської мови: ?? (??) “чорнило”, ?? (??) “пиво”; з російської мови: єёµеД« “горілка”, Е©·№їГё° “креолін”; з іспанської мови: ЖдјТ “песо (іспанська монета)", ёѕєё “мамба (танок) ”; з португальської мови: Д«ЅєЕЪ¶у “кастела”; з латинської мови: ѕЖД«µҐ№МѕЖ “академія”, ѕЛ·ОїЎ “алое”; з італійської мови: №Я·№ё®іЄ “балерина”, јТіЄЕё “соната”.

Адекватний (правильний) переклад з корейської мови на українську великою мірою залежить від знання перекладачем корейської лексики китайського походження, яка використовується майже у всіх сферах суспільного життя.

ІІ. Різноманітність діалектів на Корейському півострові. Крім того, що корейська літературна та розмовна мова різниться в Північній та Південній Кореї, російський сходознавець А. Холодович виділив шість основних діалектів корейської мови, особливості яких також слід знати і враховувати при перекладі Розглянемо їх найхарактерніші риси:

1)"Цокання" в північнокорейських діалектах і "чокання" в південнокорейських: слово АЯ “добре” в північнокорейському мовленні має вимову цал, але слову АЫґЩ “маленький” відповідає північнокорейська промова чакта. Це пояснюється тим, що давньокорейська мова мала два варіанти ¤ё та два варіанти ¤є (твердий та м'який). В літературній мові обидва варіанти збіглися в одному звукові: ¤ё та ¤є, а в північнокорейських діалектах від твердих ч та чх утворилися ц та цх, а від м'яких ч та чх утворилися ч та чх;

2)"Шокання" в північнокорейських діалектах і "сокання" в південнокорейських: літературному ј­ґЩ “стояти”, “вставати" відповідає північнокорейська вимова шода, але літературному јХ “рука" відповідає північнокорейська вимова сон. Це пояснюється тим, що у древньокорейській мові було два варіант褵 - твердий та м'який. В літературній мові вони збіглися в одному¤µ. В північнокорейських діалектах тверде с трансформувалося в с, а м'яке с у ш (іноді сь);

3) Північнокорейські діалекти можна визначити як “¤§ - діалекти” і протиставити їм південнокорейський “¤ё - діалект”: літературному слову ББАє “гарний" відповідає північнокорейська вимова тьоин, а літературному Гµ “небо" відповідає північнокорейська вимова тхьон.

4) Північнокорейські діалекти можна визначити як “р - діалект" і протиставити їм південнокорейський “л - діалект”: літературне слово ё» “кінь" вимовляється в північнокорейському діалекті як мар;

5) Північнокорейські діалекти можна визначити як "нь - діалект" та протиставити їм південнокорейський “й - діалект”: літературному слову А° юк “шість” відповідає північнокорейська вимова ґ» нюк.

Що стосується знання перекладачем фонетичних та граматичних особливостей корейських діалектів, можна зазначити, що вивчити їх досить неважко, знаючи літературну корейську мову. Але не слід забувати, що причиною виникнення діалекту завжди є соціокультурна відмінність, географічне розміщення або психологія даного населення. Як і при будь-якому іншому перекладі, працюючи над художнім текстом, перекладач повинен перш за все дбати про досягнення прагматичних цілей перекладу. Якщо оригінал містить діалект, однією з найважливіших цілей прагматики тексту є збереження саме того відтінку мовлення, який відчуває носій мови оригіналу, читаючи цей текст, для іншомовного реципієнта, який читатиме переклад. Тут часто використовуються ознаки діалектів мови перекладу, гра слів, фразеологічні звороти тощо.

ІІІ. Наявність у корейські мові ідіом, жаргонів, розмовної лексики, евфемізмів, спеціальної лексики (термінології), архаїзмів.

1) Ідіоматичні вирази, або ідіоми, в корейській мові існують власне корейського (ѕЦѕІґЩ “прагнути, важко працювати”, ё¶АЅ ёФґЩ “вирішити”) та західного походження (ЖЗµµ¶уАЗ »уАЪ “скринька Пандори”);

2) Жаргони входять до розмовної корейської мови. Переважно вживається молоддю (молодіжний сленг: Д· “супер” (розм.), »ж (µ·) “гроші”), робітниками певної сфери (професійний жаргон). Ця лексика характеризується неточностями у граматиці, фонетиці, що робить їх незрозумілими для іноземця-перекладача, оскільки він не має того природного відчуття мови, що її носії;

3) Евфемізми в корейській мові складають певну систему заміни лексики, яка не підходить до даного контексту за стилем або граматично. Переклад евфемізмів є дуже важким насамперед через те, що навіть не всі корейці знають, як і коли використовувати їх. Це переважно здійснюється інтуїтивно і немає окремих правил та випадків їх вживання. Приклади евфемізмів: µ№ѕЖ°ЎґЩ/АЫ°нЗПґЩ/їµёйЗПґЩ (БЧґЩ) “померти”, µЮ°Ј, И­АеЅЗ (єЇјТ) “туалет”;

4) Спеціальна лексика, яка є власне термінологією, вживається у найрізноманітніших сферах суспільного життя, багато термінів являють собою запозичення з англійської мови, наприклад №г№Щ “бампер”, єёµр “корпус”, ЕёАМѕо “шина" - стосуються комплектації автомобіля;

5) У корейській мові багато архаїзмів, що обумовлено проникненням нових сучасних запозичень та вимиванням запозичень з китайської мови: Гµ (µ·) “гроші”, іаё§БцАМ (іу»з) “сільське господарство”. Їх ще називають “слова-привиди”.

Переклад такої лексики вимагає досконалого знання мови та розуміння її значення. Остання умова є дуже важливою, адже через певні культурні та лінгвокраїнознавчі відмінності у мовах (у даному випадку корейської та української) буквальні еквіваленти можуть мати абсолютно протилежне значення.

Третьою умовою вдалого перекладу та вживання такої лексики є знання ситуацій, коли її доречно вживати. Це особливо важко, адже, як було сказано вище, корейці у переважній більшості вживають її інтуїтивно.

IV. Наявність особливих форм ввічливості - суфікс ввічливості - ЅГ, який приєднується до другої основи дієслова і вживається у випадках, коли друга чи третя особа у якомусь відношенні вища, ніж той, хто говорить, або коли з ним або про нього розмовляють підкреслено ввічливо. Цей суфікс означає те, що при перекладі потрібно добирати слова у ввічливій формі, адже мова йде не про “ти”, а про “ви”. У ряді випадків ввічливий відтінок надається дієслову не шляхом приєднання цього суфікса, а шляхом заміни нейтрального дієслова його ввічливим синонімом: ёФґЩ - АвјцЅГґЩ “їсти”, ё»ЗПґЩ - ё»ѕёЗПґЩ “говорити" тощо.

Це є однією з тих особливостей корейської мови, яка не має в українській такої розгорнутої системи. Такі лексичні особливості характерні для всіх далекосхідних мов, які формувалися на культурних надбаннях та традиціях східної цивілізації. Знання форм ввічливості свідчить про культурну та лінгвістичну компетенцію перекладача.

V. Наявність у ній особливої лексики - слів, які імітують звуки - звуконаслідувальна лексика, та слів, які характеризують певні дії - образонаслідувальна лексика. У посібнику з корейської мови “Pathfinder in Korean” наведено безліч прикладів такої лексики, яка є особливістю корейської мови і відображає особливі риси корейської культури. Найчастіше її можна зустріти у корейському фольклорі та дитячій літературі, іноді вона вживається усно. Звуконаслідувальні слова (Б№Б№ - звук журчання маленької річки або струмка, БЩБЩ - звук падіння водоспаду, великої кількості води; ѕоИзѕоИз - ричання тигра, ѕЯїЛѕЯїЛ - нявкання кішки) та образонаслідувальні (±шГС±шГС - невисокі стрибки; ЅєёЈёЈ - легко, повільно (звичайно про повзання змії); №ЭВ¦№ЭВ¦ - мерехтіння) служать для надання відтінку образу, дії або звуку, який може вплинути на реципієнта інформації, тому що викликає певні почуття та асоціації

Адекватний переклад таких слів вимагає від перекладача знання їх точного значення та тих слів, у сполученні з якими вони вживаються.

Висновки