Явище універбації як складова частина слов’янського лінгвального простору

Виклад основного матеріалу

Доволі часто висловлюється думка про те, що між вихідним словосполученням і його конденсатом існують відношення похідності, тобто зовнішньої вмотивованості. Але якщо виходити з того, що під зовнішньою вмотивованістю розуміють відношення між двома номінатемами, значення однієї з яких (похідної) формується значенням іншої (твірної), але не збігається з ним, можемо констатувати: у наведених вище прикладах між твірною і похідною одиницями не існує відношень зовнішньої словотвірної мотивації. Це можна підтвердити такими спостереженнями:

1) значення слова в такому разі не визначається через значення словосполучення, а абсолютно збігається з ним (укр. мазана хата і мазанка, жінка-лікар і лікарка, рос. железная дорога і железка, карта пополнения счета і пополняшка, слвц. letenka і cestovny listok na lietadlo, umyvacka і umyvaci stroj);

2) за модифікації подібного типу не відбувається і граматичних змін (спостерігаємо граматичну - родову - тотожність головного слова вихідного словосполучення й відповідного універба: рос. мобильный телефон -мобильник, кожаная куртка - кожанка, болг. найлонка - найлоноеа торбичка, форумка - участничка вьв форум, слвц. mikrovlnka - mikrovlnna piecka', випадки типу рос. мобильный телефон - мобилка, мобила, ко- жаный плащ - кожанка, капитальный ремонт - капиталка, укр. мобільний телефон - мобіла, шкіряний плащ - шкірянка, слвц. letenka - cestovny listok na lietadlo, umyvacka - umyvaci stroj розглядаємо як специфічні вияви універбальної аналогії).

Таким чином, можна стверджувати, що між словосполученням і його словесним еквівалентом реалізуються словотвірні, але не зовнішні, дериваційні, а внутрішні, міжглосові мотиваційні відношення.

Тому маємо запропонувати єдиний термінологічний еквівалент наведеному процесу й тим одиницям, що постають внаслідок цього процесу.

Видається доречним розглядати кожен «дериват» як універбалізований дублет словосполучення, тобто слово, що виникло в результаті вербальної інтерпретації словосполучення, має абсолютно тотожне словосполученню лексичне і граматичне значення та синтаксичну функцію. Таку універбалі- заційну пару ми визначаємо як номінатему на зразок «словосполучення + еліптичний універб». Вона входить до розряду структурних різновидів номінатеми з домінантою-словосполученням, тобто є одиницею, семантично тотожною словосполученню.

Слово, що виникло внаслідок універбації, нарівні зі словосполученням є дублетом номінатеми, до складу якої входять обидві ці одиниці. Саме ж перетворення словосполучення на слово має визначатися не як деривація і не як лексикалізація, що передбачає семантичний розвиток мовленнєвої реалізації вихідної номінатеми і руйнування її актуальної тотожності, а як універбалізація, яка характеризується не зміною, а збереженням семантики словосполучення в новоутвореному слові.

Отже, як універб ми розглядаємо семантично і граматично тотожне певному словосполученню слово, що може стилістично відрізнятися від цього словосполучення ознаками розмовності, сленговості або стилістично збігатися з ним. Таке слово, як і словосполучення, є дублетом однієї номінатеми. мовленнєвий семантичний лінгвальний універбація

Останнім часом у слов'янських мовах з'являється велика кількість суфіксальних універбів, мотивованих словосполученням, або ж, згідно із прийнятою нами термінологією, слів, тотожних вихідному словосполученню (вербальних еквівалентів словосполучень, вербальних реалізацій номінатем на кшталт «словосполучення + універб»).

Мотивація (вмотивованість) є семантичною зумовленістю значення похідного слова значеннями його складників; в акті словотворення одні одиниці є джерелом вмотивованості, а інші - результативні - розглядають як зумовлені мотиваційні. Але в нашому випадку вмотивованість є не зовнішньою (словотвірною), а внутрішньою (формотвірною). Факт вмотивованості може бути втілений у двох основних моделях формування універбів:

1) 1+ 2 =3,

Де 1- основа залежного елемента вихідного словосполучення, що імітує твірну, 2 - суфікс, що імітує словотвірний, до якого синтезувався головний елемент вихідного словосполучення, 3 - основа вербалізованого еквівалента вихідного словосполучення, що імітує похідну;

2) 1+2=3,

де1- основа головного елемента вихідного словосполучення, що імітує твірну, 2 - суфікс, що імітує словотвірний, до якого синтезувався залежний елемент вихідного словосполучення, 3 - основа вербалізованого еквівалента вихідного словосполучення, що імітує похідну.

Варто також відзначити факт існування двох основних правил виникнення вербалізованих дублетів конкретних словосполучень:

1) твірним є залежний елемент словосполучення, тоді як головний елемент синтезується зі словотвірним афіксом;

2) твірним є головний елемент словосполучення, якщо залежний елемент синтезується зі словотвірним афіксом.

Найменування у формі словосполучення може, як відомо, репрезентувати три типи елементарних відношень між головним і залежним словом: узгодження, керування і прилягання. Ті самі найменування у формі похідних слів можуть втілювати:

1) поєднання основи із суфіксом,

2) поєднання основи із префіксом,

3) різні види складання,

4) субстантивацію або

5) ті чи інші комбінації попередніх чотирьох типів.

Стосовно досліджуваних нами одиниць можемо відзначити, що дублетами номінатем типу «словосполучення + універб» є словосполучення, що характеризуються відношеннями узгодження (рос. взрывчатое вещество, планшетный компьютер, аварийная машина', укр. мазана хата, обмінний пункт', болг. скучен човек, стационарен телефон, ефирна телевизия, слвц. mikrovlnna piecka, польськ. mikro falowa piec) й керування (рос. сотрудник ГАИ, дочь царя', укр. донька царя, болг. участничка във форум', слвц. poplatok za stravu), а також відповідні їм вербалізовані елементи (універби), що характеризуються поєднанням основи із суфіксом (рос. взрывчатка, планшет, аварийка, гаишник, царевна', укр. мазанка, обмінник, царівна', болг. форумка, скучняга, стационарна, ефирка', слвц. mikrovlnka, stravne', польск. mikrofalowka, nadglowic sie).

Існують три основні причини появи універбів у слов'янських мовах.

По-перше, компресія у словотворенні, яке характеризується явищем внутрішньої вмотивованості, пояснюється дією закону економії мовленнєвих засобів, що особливо виразно виявляється в розмовному мовленні.

По-друге, універби з'являються задля позначення нових реалій, що потребують відповідних найменувань.

По-третє, виникає комунікативна (стильова) необхідність для зміни назви наявного явища. Ідеться, наприклад, про номінації у сфері жаргонної стилістики: зачетная книжка - зачетка, студенческий билет - студак, курсовая работа - курсач (студ.).

Окрім комунікативних факторів, на такі зміни можуть впливати фактори політики, економіки, престижу тощо. Також явище універбації свідчить не лише про економію мовленнєвих зусиль, а й про прагнення мови до «слівності», про тенденцію до синтетизму чи принаймні до урівноваження аналітизму й синтетизму.

Активація процесів універбації зумовлена також і деякими внутрішньолінгвістичними факторами. Вважають, що універ- бація є окремим виявом однієї із загальних тенденцій у розвитку мови, зокрема тенденції до регулярності внутрішньомовних відношень, до формування мовного автоматизму. Окрім того, ця активізація викликана дією одного з основних законів розвитку лексики - прагненням до подолання внутрішнього протиріччя між розчленованістю форми найменування та єдністю його значення.

Разом із зазначеними причинами, що сприяють розвитку процесів універбації, суттєву роль відіграє також психологічний чинник - чинник саморегуляції кількості морфем і складів у слові в оптимальних для оперативної пам'яті людини межах.

Об'єм оперативної пам'яті людини накладає обмеження як на кількість морфем у слові, тобто на його глибину, так і на кількість складів у ньому, тобто на його довжину.

Наприклад, більшість слів сучасної російської мови міститься в інтервалі від 2 до 5 морфем і від 2 до 5 складів, із чого було зроблено висновок, що ці параметри визначають оптимальну для оперативної пам'яті глибину й довжину слів російської мови. Саме таким оптимальним параметрам відповідає глибина й довжина універбів.

Висновки

Отже, дослідження явища універбації у слов'янських мовах сприяє розвитку сучасної теорії номінації в антропоцентричному напрямі, створює підґрунтя для системного опису одиниць різної форми, дає інструмент для моделювання динамічних процесів.

Цим закладається нова база для подальшого розвитку теорії синхронної і діахронної номінації. Матеріал дослідження - незліченна кількість універбів - дає підстави для розмежування засад слово- й формотворення, побудови словників різних типів, зіставлення лексичних і морфологічних систем різних мов.

Література

1. Земская Е.А. Русская разговорная речь / Е.А. Земская, М.В. Китайгородская, Е.Н. Ширяев. - М. : Наука, 1981. - 276 с.

2. Кубрякова Е.С. Язык и знание: на пути получения знаний о языке: части речи с когнитивной точки зрения: роль языка в познании мира / Е.С. Кубрякова. -М. : Языки славянской культуры, 2004. - 560 с.

3. Лопатин В.В. Суффиксальная универбация и смежные явления в сфере образования новых слов / В.В. Лопатин II Новые слова и словари новых слов. - Ленинград : Наука, 1978. - С. 72-80.

4. Немченко В.Н. Современный русский язык. Словообразование : [пособ. для филолог, спец, ун-тов] / В.Н. Немченко. - М. : Высшая школа, 1984. - 256 с.

5. Осипова Л.И. Суффиксальная универбация как продуктивный способ образования новых слов в русской разговорной речи / Л.И. Осипова II Русский язык: исторические судьбы и современность : II Международ. конгресс исслед. рус. языка (18-21 марта 2004 г) : тезисы докладов [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.philol.msu.ru/~rlc2004/ru/participants/psearch. php?pid=12514.

6. Устименко И.А. Явление семантической конденсации в русском словообразовании : [монография] / И.А. Устименко. - Белгород : Изд-во БелГХ 2007. - 132 с.

7. Янко-Триницкая Н.А. Словообразование в современном русском языке / Н.А. Янко-Триницкая. - М. : Индрик, 2001. - 504 с.

Анотація

УДК 811.161.1+8Ґ373.611

Явище універбації як складова частина слов'янського лінгвального простору. Дьячок Н. В., доктор філологічних наук, професор кафедри загального та слов'янського мовознавства Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Статтю присвячено визначенню універсального для слов'янських мов явища універбації. Об'єктом аналізу є універбалізаційні процеси у їх різноманітності. Охарактеризовано відповідності «словосполучення - слово» досліджуваного типу, які є формами абстрактної лексичної одиниці, що називається номінатемою і характеризується низкою формальних і семантичних особливостей, притаманних лише зазначеним лексичним структурам.

Ключові слова: деривація, мотивація, номінатема, номінація, слово, словосполучення, універб, універсалізація.

Аннотация

Явление универбации как составляющая славянского лингвального пространства. Дьячок Н.В.

Статья посвящена определению явления универбации, которое универсально для славянских языков. Объектом анализа выступают универбализационные процессы в их разнообразии. Характеризированы соответствия «словосочетание - слово» исследуемого типа, что являются формами абстрактной лексической единицы, которая именуется номинатемой и характеризуется целым рядом формальных и семантических особенностей, присущих только указанным лексическим структурам.

Ключевые слова: деривация, мотивация, номинатема, номинация, слово, словосочетание, универб, универбализация.

Summary

Univerbation as an element of Slavonic lingual space. Diachok N.

The article deals with definition of univerbation, which is universal phenomenon for Slavonic languages. Object under analysis is univerbalizing processes in the context of their diversity. «Word combination-word» parallels of the type under analysis are forms of abstract lexical unit called nominatheme characterizing by a number of formal peculiarities and semantic ones typical for the lexical structures only.

Key words: derivation, motivation, nominatheme, nomination, word, word combination, univerb, univerbalization, univerbalization models.

Размещено на Allbest.ru