Особливості відтворення міфологічних елементів повісті "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського у французьких перекладах Е. Крюби та Ж.-К. Маркаде

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Особливості відтворення міфологічних елементів повісті “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського у французьких перекладах Е. Крюби та Ж.-К. Маркаде

Кирилова В. А.

Анотації

Статтю присвячено дослідженню художньої мови Михайла Коцюбинського та відтворенню її особливостей у французьких перекладах Еміля Крюби та Жана-Клода Маркаде, зокрема відтворенню міфічних назв та художніх деталей, які мають міфологічне значення в повісті “Тіні забутих предків”. У роботі використано перекладознавчий аналіз вихідних та цільових текстів з опорою на стилістичний підхід. Аналізуються найпоширеніші перекладацькі прийоми, застосовані перекладачами для збереження оригінальної авторської мови у французьких перекладах.

Ключові слова: авторська мова, французькі переклади, міфічні назви, перекладознавчий аналіз, стилістичний підхід, перекладацькі прийоми.

The article is dedicated to the research of the artistic language of Mykhailo Kotsiubynsky and to the reproduction of its peculiarities in French translations made by Emile Kruba and Jean-Claude MarcadM, particularly to the reproduction of the mythological names and artistic details that have mythological signification in the novel “The shadows of forgotten ancestors”. The translatological analysis of the source and target texts with reliance to the stylistic approach was used in the work. The most common translation techniques used by the translators to preserve original author's language into the French translations are analyzed.

Key words: author's language, French translations, mythological names, translatological analysis, stylistic approach, translation techniques.

Наша робота присвячена дослідженню самобутньої повісті “Тіні забутих предків” (1911) видатного українського прозаїка Михайла Михайловича Коцюбинського (1864-1913), зокрема особливостям відтворення міфологічних елементів цієї повісті у французьких перекладах Еміля Крюби - “Les ombres des ancetres dispams” (1971) та Жана-Клода Маракаде - “Les ombres des ancetres oublies” (1970).

Художня майстерність М. Коцюбинського була об'єктом аналізу багатьох науковців, як лінгвістів, так і літературознавців, зокрема, М. Богдан, Н. Букатевича, Л. Дяченко, М. Зерова, Н. Калениченко, П. Колесника, В. Коптілова, М. Наєнка, Р Піддубної, А. Скачкова, Ю. Тимченка та ін. Переклади творів М. Коцюбинського здійснювалися англійською мовою, зокрема Г Андрусишиним, А. Бернградом, Дж. Гуральським, М. Джамболом, А. Микитяком, А. Мистецьким, М. Скрипник; іспанською - Х. Борисюком; французькою - Е. Крюбою, Ж.-К. Маркаде.

Актуальність дослідження зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд складних мовних явищ та процесів, що виявляють особливості світосприйняття окремого індивіда та етносу загалом. Водночас недостатньо з'ясовані особливості художньої мови відомого українського письменника ХІХ ст. М. М. Коцюбинського в контексті українсько-французького перекладу, творчість якого була об'єктом переважно літературознавчих розвідок. Зокрема вивчення міфологічних явищ у творчості автора уможливлює максимально адекватне сприйняття оригінальних творів і в поєднанні із комплексним перекладознавчим аналізом дозволяє всебічно охопити проблему збереження автентичності українського твору на світових теренах.

Певним чином М. Коцюбинський вводить у свою повість міф - малу жанрову форму у складі великої жанрової форми. Міф - невеликий твір розповідного характеру, в якому віддзеркалилися уявлення колективної свідомості про навколишній світ, його походження та систему взаємозв'язків значущих елементів світобудови. Міф - це вид фольклору, який за походженням є одним з найдавніших жанрів епосу й, на відміну від більшості з них, виступає як жанр, у якому розважальний елемент зведений до критичного мінімуму, а на передній план натомість висунуте завдання теоретичного, пізнавального з'ясування та пояснення причин або історії походження й розвитку тих чи інших важливих життєвих явищ. Систематизоване зібрання багатьох окремих міфів того чи іншого народу, упорядкованих у більш-менш зв'язному порядку, називається міфологією. Зміст первісних міфологічних уявлень, відбитих в усних переказах, у сучасній свідомості сприймається як вигадка, проте самі творці міфів, їхні сучасники і найближчі нащадки сприймали події міфів як безсумнівну реальність, те, що відбувалося колись насправді. З часом міфи починають сприймати як вигадані історії про богів, героїв, прадавні події. Починаючи з античності й упродовж усього історичного розвитку літератури, міфи слугують для неї потужним джерелом для запозичення фабульного матеріалу, містких образів, людських характерів, які набули символічного або алегоричного змісту. Особливе місце в культурному житті Європи та інших країн світу посідає християнська міфологія [2, с. 279-280].

Як слушно зауважує М. Венгренівська, у міфі можна знайти пояснення тому, “як сформулювався певний тип поведінки, певний спосіб діяльності, інші важливі моменти щоденного життя. Все це - та задана екстралінгвістична діяльність, ті ситуації, які мусить інтерпретувати і тлумачити перекладач, відтворюючи в перекладі даний “шматок дійсності”, змальований у тому чи іншому міфові” [1, с. 87].

Слід зазначити, що міфологічні елементи не є випадковим явищем у творчості М. Коцюбинського. Завдяки творам письменника ми можемо говорити про еволюцію фантастики і про засоби її введення в українську літературу. Язичницькі дохристиянські мотиви, легенди і звичаї гуцульського народу знайшли своє відображення в повісті “Тіні забутих предків”, у якій чітко простежується схильність письменника до міфотворчості. Створюючи особисту міфологічну реальність, письменник використовує давні взірці міфології. В його творах природа живе і дихає. Люди і міфологічні істоти живуть в одному просторі і живуть пліч-опліч.

Крім того, на сторінках повісті оживають герої українського фольклору - нявки, русалки, бісиці, арідник, чугайстр, щезник. Для перекладу назв цих міфічних істот Е. Крюба і Ж.-К. Маркаде використовують різні засоби. Подекуди вони вдаються до комбінованої реномінації, подаючи транскрибовані назви українських міфічних істот французькою (tchouhai'styr; I'aridnyk; les niavkas), проте дають описову перифразу в перекладацьких примітках. В інших випадках перекладачі вживають відповідники-аналоги (щезник - diable), (бісиця - diablesse - у Ж.-К. Маркаде) або описовий переклад (у Е. Крюби бісиця - Demon femelle). Констатуємо також еквівалентне відтворення слова “бісеня” - “diablotiri” в обох перекладах. Завдяки цьому Гуцульщина постає перед читачем як казковий край, сповнений духами природи, які подекуди несуть загрозу для людини: “чекають на християнина або на маржину, щоб зробити їм шкоду” [5, с. 32] // “a l'affut du chretien ou du betail pour lui nuire” [6, р. 14] // “ils guettent les chretiens ou les bites pour leur faire du mal” [7, р. 16].

Люди боялися цих духів: на самому початку твору мати Івана вважає, що бісиця поміняла її дитину на бісеня, оскільки маленький Іван гучно плакав. Дорослі Іван та Палагна бояться злих духів, які можуть забрати їхню худобу. коцюбинский переклад крюба французький

Зазначимо, що дивне для французького читача, а саме тому - доволі колоритне, ім'я Хима перекладачі Е. Крюба і Ж.-К. Маркаде відтворили за допомогою транслітерації - Khyma.

Найфантастичніші речі в повісті - розповіді про добрих і злих духів, зустріч Іванка із щезником, поклоніння вогню, ворожіння на полонині, чаклування Юри - здаються цілком реальними. Автор не відокремлює ці явища від реального світу, що оточує гуцула. Перекладач відтворює атмосферу таємничості та казковості цілком адекватно. На фоні таємничого та міфічного навколишнього середовища характер гуцула постає величним, загадковим, сповненим могутньої сили.

Напрочуд поетично змалював письменник народні традиції. Звичайне приготування бринзи видається високим ритуалом магічного обряду, коли дії мають виконуватися в певному порядку:

Звернемо увагу на те, що в перекладі Е. Крюба, на відміну від Ж.-К. Маркаде, навіть підсилює оригінал: замість “там твориться щось” він використовує словосполучення з відповідним конотативним значенням “qu'on prornde Ш а quelque pratique mysturieuse”, що є важливим для досягнення еквівалентності. Тим самим Е. Крюба ніби підкреслює думку М. Коцюбинського, адже в українській літературі доволі часто займенники “щось”, “він”, “вона” насправді мають табуйований підтекст (щось, про що не можна говорити, називати власним ім'ям). У той же час “quelque chose” у французькій мові позбавлене цієї двозначності.

Важливою художньою деталлю у творі “Тіні забутих предків” є вода, яка має в повісті міфологічне значення. У міфології багатьох народів вона вважається життєдайною силою, у деяких міфах існує навіть жива та мертва вода. Але вона не така чиста, як вогонь, у ній може водитися нечиста сила. Знайомство Івана та Марічки відбувається саме біля води. Вона об'єднує та розлучає героїв, оскільки повінь врешті-решт вбиває Марічку. Вода може бути спокійною, а може бути й шаленою та неконтрольованою. Але так чи інакше, ця сила відіграє ключову роль у сюжетній будові повісті. Символом цієї води в повісті є Черемош.

Дуже часто в повісті метафори, що передають рух, також пов'язані з поняттям вода:

холодний кришталь // cristal glace; Бог ходив водою // Dieu marchait а sa surface; сонну ще воду криниці // l 'eau encore endormie du puits; свіжу, холодну, ще повну снів // fraiche, froide, encore pleine de rives.

Не менш важливу роль відіграє в повісті і вогонь - жива сила, символ очищення, захисний оберіг, який відлякує нечисту силу, охороняє людину, допомагає їй у повсякденному житті.

Микола пов'язує все своє життя з вогнем. Сама думка про те, що ватра може згаснути викликає в нього жах. Перекладач відтворив це відношення героя, але трохи пом'якшив його.

Зауважимо, що, перекладаючи слово “ватра", яке є місцевим синонімом “вогню” (діалектизм), Е. Крюба і Ж.-К. Маркаде скористалися наближеним перекладом, використавши лексему “le feu”, а отже, тексти перекладів втратили діалектне забарвлення оригіналу. Однак наявні також приклади вдалого відтворення цього самого діалектизму: в Е. Крюби через описовий переклад - le feu de bois, тобто “лісовий вогонь” (у Ж.-К. Маркаде - le foyer).

Шляхом метафоризації та яскравих епітетів автор зображує вогонь справді “живим”, яким він і постає в уявленні гуцулів. У свою чергу Е. Крюба еквівалентно відтворив деякі епітети (feu vivant et inextinguible) та зробив певні трансформації в перекладі (le feu se lovait fierement comme un reptile et continuait a exhaler de nouvelle bouffees de fumee). Натомість Ж.-К. Маркаде уникнув епітета невгасимий і скористався описовим перекладом - qui ne s'eteint jamais.

Будуючи свій твір, М. Коцюбинський орієнтується також на важливу міфологему дерева. Саме дерево об'єднує життя з потойбіччям, оскільки корінням своїм воно заглиблюється далеко в землю, а гілками дістає до самого неба. Життя Івана ніби рухається по різних рівнях цього дерева. Кохаючи Марічку, хлопець весь час живе серед зелених дерев, насолоджуюється красою природи:

Слід зазначити, що в перекладі Е. Крюба припустив неточність, адже pin французькою мовою означає “сосна”. На нашу думку, “смерека” слід було перекласти sapin, як це зробив Ж.-К. Маркаде.

Серед світлої краси природи раптом постає образ зрубаного дерева - споконвічного символу смерті.

Цю авторську деталь Е. Крюба і Ж.-К. Маркаде переклали однаково вдало. Зазначимо, що прийом декомпресії - annoncer la mort - переобтяжує текст, оскільки в оригіналі дієслово опущене, тобто авторський стиль не збережено в перекладі Ж.-К. Маркаде. Тому, на нашу думку, переклад Е. Крюби є більш вдалим, оскільки коротке французьке речення співзвучне з оригінальним.

Таким чином, повість ніби ділиться навпіл. Перша половина пов'язана з живим життям, живою коханою Марічкою, а друга - це мертвий світ, Марічка-нявка. А в центрі цієї міфологічної світобудови стоїть Іван, який об'єднує реальність із потойбічністю саме силою свого кохання, силою прагнення побачити кохану.

Найважливішим імпліцитним засобом у повісті М. Коцюбинського, як уже зазначалося раніше, виступають авторські описи, що часто формують тональність та навіть загальну ідею твору. Адже мальовничу природу та містичних героїв, які живуть серед людей, не можна вважати фоном для розгортання головних подій, це - повноправні герої твору. Світ Карпат - один з головних героїв повісті, його описам автор присвятив багато сторінок. У повісті “Тіні забутих предків” світ Карпат - це гори, могутні і прекрасні, які поросли первобутніми, дрімучими лісами, де живуть відьми і чаклуни, нявки, русалки, щезник, арідник та інша нечиста сила. До того ж, живуть вони пліч-о-пліч з людьми:

Текст оригіналу

... в світі панує нечиста сила... арідник править усім... в лісах повно лісовиків ... там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець і роздирає нявки; живе в лісі голос сокири. Вище, по безводних далеких недеях, нявки розводять свої безконечні танки, а по скелях ховається щезник. Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина [5, с. 32].

Переклад Е. Крюби

... que le malin regne dans le monde, que I'aridnyk (mauvais genie) dirige tout; que les foretes sont pleines de sylvains... que le joyeux tchouha'istyr (genie sylvestre mascoulin de la mythologie ukrainienne) y rode, invite de siute les passants a danser et dechire les niavkas (genies sylvestres feminins) en lambeaux; que le voix de la cognee habite la foret. Que plus haut, sur les cimes sauvages, arides et eloignees, lesniavkas dansent interminablement, et que dans les rochers se cache le diable... Toutes sortes d'esprits malins peuplent les rochers, les forets, les precipices, les maisons et les clotures, a l 'affut du chretien ou du betail pour lui nuire [6, р. 14-15].

Переклад Ж.-К. Маркаде

...que sur le monde regne une force impure, qu'Aridnik ((5) Aridnyk est l'un des noms de Satan chez les Houtsouls. Ils l'appellent aussi “Judas”, “Tryi'ouda ” (Triple Judas), “Herode ” ou “Bida” (LeMalheur). Tchouha'istyr est une sorte de dieu Pan houtsoul; les ondines (niaouka ou maouka) sont les ames des enfants non-baptises : par devant, elles ressemblent a des femmes, mais par derriere on ne voit que leurs entrailles. Elles errent en faisant: “maou! maou!) (le Malin) regle toute chose ; que les forets sont pleines de sylvains... que la rode le joyeux Tchouha'istyr qui invite le premier venu a danser et met en pieces les ondines; que dans la foret vit la voix de la cognee. Plus haut, le long des sommets lointains, sauvages et arides, les ondines menent leurs danses continuelles et dans les rochers se tapit le chtcheznik, l'invisible... Toutes sortes d'esprits mauvais emplissent les rochers, les forets, les precipices, les khata et les enclos et ils guettent les chretiens ou les betes pour leur^faire du mal [7, р. 15-16].

Зазначимо, що, перекладаючи назви міфічних істот, Е. Крюба вдається до транскрибування з подальшим тлумаченням у примітках перекладача. Вочевидь, перекладач уважав, що чудернацькі для французького (власне, і для українського) читача імена додадуть загадковості твору. Проте, якщо назви арідник та чугайстр Ж.-К. Маркаде транскрибує та пояснює у примітці, до таких істот, як нявки перекладач добирає відповідник-аналог les ondines, тоді як Е. Крюба вдається до комбінованої реномінації.

Увесь казковий світ повісті “Тіні забутих предків” вийшов з гуцульського фольклору і був пропущений крізь призму чистої, природної дитячої свідомості Іванка. Дорослий Іван не загубив того дитячого сприйняття. Світ його дитячої казки заповнював його душу до останніх днів (світ не об'єктивний, а світ у сприйнятті окремої людини). Тут ми знаходимо ідею про те, що все, що людина відчувала в дитинстві, залишається в її душі на все життя.

Таким світ і залишався у свідомості героя. Взагалі весь світ у повісті існує виключно в уявленні, у свідомості і підсвідомості Івана. Тобто, світ “Тіней забутих предків” - це світосприйняття дев'ятнадцятирічної дитини з гуцульської родини Палійчуків. Тому суб'єктивізм у змалювання образу головного героя, примножений на магію - і атмосферу повісті, і магію у прямому сенсі, оскільки особливими знаннями і вміннями володіють мешканці Іванкового села, а ліса і гори населяють магічні істоти - стає неминучим. Стилістика повісті характерізується надзвичайною насиченістю і яскравістю, її забарвлює відверто міфологічна основа (тим більше, що сюжетною основою повісті стала старовинна гуцульська легенда).

Вражає тон автора-розповідача в повісті “Тіні забутих предків”, який говорить про страшні, таємні сили або про дивні, аж ніяк не рядові події із спокійною інтонацією. Наприклад, мікроказки про арідника, сусідську відьму, нявку і чугайстира він розповідає як абсолютно звичайні історії. Авторська мова М. Коцюбинського не є буквальною, він доволі часто використовує прийом художнього замовчування. Саме художнє замовчування передбачає активну роботу читацької уяви на тлі прочитаної новели. Спочатку в читача складається враження, що вже поставлено останню крапку, але ж ні - автор залишає можливість додумати певні деталі, надає змогу розкрити приховані можливості тексту, домислити образ, який може стати яскравішим за будь-який авторський опис. У цьому полягає неповторна художня майстерність новеліста, яку часто відзначають критики.

Підсумовуючи, ми дійшли висновку, що для відтворення назв міфічних істот Е. Крюба і Ж.-К. Маркаде використовують різні перекладацькі засоби: комбіновану реномінацію, описову перифразу, відповідники-аналоги або описовий переклад. Таким чином, перекладачі логічно виводять із значення вихідної одиниці, спираючись на контекст, значення одиниці мови перекладу (модуляція) і дають детальне пояснення української реалії (прийом лексичного додавання). Художня деталь, надзвичайно важлива для творчості М. Коцюбинського, збережена перекладачами завдяки використанню адекватних граматичних та лексичних замін.

Попри велику розбіжність, між двома французькими перекладами простежується певна схожість. Е. Крюба, Ж. К. Маркаде - французи, що, безумовно, вплинуло на переклад повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”. Кожен перекладач прагнув якомога повніше відтворити міфологічні елементи української повісті. Користуючись різними перекладацькими засобами, маючи індивідуальний талант, вони зважали насамперед на норми французької мови і смаки цільової аудиторії.

У перспективі подальшої роботи методи стилістичного аналізу, застосовані у праці для дослідження текстів оригіналу та перекладу, можуть бути використані для перекладу творів українських письменників французькою мовою з метою долучення українських літературних здобутків до загальнокультурного контексту.

Література

1. Венгренівська М. А. Нариси з теорії та практики редагування перекладних текстів і порівняльної стилістики (французька та українська мови) : навчальний посібник / М. А. Венгренівська. - К. : ВПЦ “Київський університет”, 2008. - 560 с.

2. Галич О. Теорія літератури : Підручник / Галич О., Назарець В., Васильєв Є. ; За наук.ред. О. Галича. - К. : Либідь, 2005. - 488 с.

3. Піддубна Р “Тіні забутих предків” Коцюбинського : міфопоетика та ліро-епос / Р Піддубна // Слово і Час. - 1992. - № 11. - С. 68-72.

4. Слухай Н. В. Мовна символіка і міфопоетика текстів Тараса Шевченка / Н. В. Слухай, Ю. Л. Мосенкіс. - К. : Вид. дім А+С, 2006. - 168 с.

Джерела ілюстративного матеріалу

5. Коцюбинський М. М. Вибрані твори. Повісті та оповідання / М. М. Коцюбинський. - К. : Дніпро, 1977. - 499 с.

6. Kotsioubynsky М. Nouvelles / М. Kotsioubynsky ; Traduit par E. Kriuba. - K. : Dnipro, 1971. - 207 р.

7. Kotsioubynsky M. Ombres des ancetres oublis “Les chevaux de feu frants” / М. Kotsioubynsky ; Traduit par J.-C. Marcade. - Paris : Imprimerie P.I.U.F., 1970. - 122 р.

Размещено на Allbest.ru