Особливості італійських фразеологізмів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ ТА СЕМАНТИКА ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ (надалі ФО)

1.1 Структура та основні характеристики ФО

1.2 Семантичні особливості ФО з різними компонентами

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ТИПОЛОГІЯ ІТАЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЛЮДИНУ

2.1 Використання та функції тематичних фразеологізмів

2.2 Граматичні особливості італійських фразеологізмів, які характеризують людину

2.3 Семантична класифікація італійських фразеологізмів, які характеризують людину, з різними компонентами

Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

фразеологізм італійський людина лінгвістичний

Фразеологія - це відносно молода наука, яка виникла лише на початку ХХ століття. Не розв'язаними лишаються багато питань про статус фразеології, хто є основоположником цієї науки, невизначеність терміну фразеологічної одиниці та предмету фразеології. Але науковий пошук йде невпинно завдяки праці В.В. Виноградова, який зробив значний вклад у розвиток та систематизацію знань про фразеологію. А також розробкою питань теорії фразеології займалися Є.Д. Поливанов, Л.А. Булаховський, В.Л. Архангельський, М.Т. Мокієнко, В.П. Жуков, О.М. Малерович, В.Г. Гак, Л.Г. Скрипник, М.Ф. Алефіренко, М.Т. Демський, Л.Г. Авксентьєв. Серед італійський мовознавців слід відзначити велику роль у розвиток фразеології Дж. Баллесіо, Ф. Касадей, Дж. Павія, Р. Вандзіні, а також праці Шарля Баллі.

Окремо, слід, позначити роль В.В. Виноградова у становленні фразеології як самостійної науки. Він став автором багатьох наукових робіт з мовознавства, де вперше визначив об'єкт фразеології, окреслив коло її знань і виділив різні типи фразеологічних одиниць. Його класифікація відрізняється простотою і ясністю, за основу ділення фразеологізмів на окремі групи він брав їх граматичні особливості.

Відомий італознавець, лінгвіст та граматист Т.З. Черданцева у трьох своїх наукових працях «Італійська фразеологія і італійці», «Мова і її образі (Нариси з італійської фразеології)» та в «Італо-російському фразеологічному словнику» розробила спеціальну фразеологічну теорію Італійської мови, яка стала фундаментом для подальших наукових досліджень у цій галузі.

Аналізуючи дослідження з італійської фразеології, необхідно, насамперед, відзначити розмаїття тематики, що охоплює різні аспекти стійкості ФО, особливості їхньої семантики, функціонування ФО в текстах різної жанрової віднесеності, шляхи становлення ФО та фактори, що обумовлюють їхнє стилістичне використання.

Розглянуті роботи з фразеології італійської мови показують, що навіть якщо завдання дослідження стосуються опису формальних характеристик структурних типів ФО, проблеми семантики ФО неминуче виявляються залученими до кола аналізованих проблем.

Мета: дослідити особливості італійських фразеологізмів з різними компонентами, на основі їх структурного і семантичного аналізу. А, також створити власну класифікацію фразеологізмів, які характеризують людину, з різними компонентами.

Зазначена мета зумовлює наступні завдання:

- дослідити основні поняття фразеології як лінгвістичної дисципліни та розглянути класифікацію фразеологізмів за структурою;

- здійснити розподіл за даною класифікацією італійських фразеологізмів, які характеризують людину;

- дослідити використання та функції фразеологічних одиниць;

- дослідити використання та функції італійських ФО, які характеризують людину;

- опрацювати семантичні особливості фразеологізмів та семантичну класифікацію В.В. Виноградова;

- дослідити семантичні особливості італійських фразеологічних одиниць, які характеризують людину з різними компонентами.

Актуальність даної роботи зумовлена тим, що питання класифікації фразеологізмів не є остаточно вирішеним. На сьогоднішній день створено безліч різних класифікацій, але ще не існує такої, яка б охопила весь фразеологічний склад кожної мови світу. Проблема створення такої класифікації полягає в тому, що будь-яка мова є відображенням культури народу, а різноманіття культур, існуючих на даному етапі розвитку людства, вимагає безліч виключень і робить неможливим складання універсальної класифікації фразеологізмів.

Об'єкт дослідження: італійські фразеологічні одиниці, які характеризують людину

Предмет дослідження: структурні, семантичні особливості ФО та їх функції.

Методика й методи дослідження:

Для досягнення мети даної роботи були використані такі загальнонаукові методи: метод компонентного аналізу і синтезу, метод словникової ідентифікації, метод аплікації, метод критичного аналізу першоджерел, метод дедукції, метод аргументації, метод систематизації та метод узагальнення, за допомогою якого було зроблено загальні висновки.



РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ ТА СЕМАНТИКА ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

1.1 Структура та основні характеристики ФО

Вивчення фразеологізмів як мовних одиниць є прерогативою фразеології, статус якої як науки далекий від однозначного вирішення.

Існує багато тлумачень термінів «фразеологія» та «фразеологізм». Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну «фразеологія»:

1) сукупність фразеологізмів певної мови;

2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови [16, c.298].

Термін «фразеологізм» є предметом фразеології як науки, а також об'єктом нашого дослідження. Різні лінгвісти вживають різноманітні терміни (фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема, ідіома, фразеологічний зворот, стійке словосполучення та ін.) для позначення одного і того ж поняття. В нашому дослідженні ми дотримувались даного визначення:

Фразеологізм - усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів [16, c.296].

Тож визначити, що таке фразеологічні одиниці важко з двох причин:

- Тому що незрозуміло, які саме характеристики відрізняють їх від інших стійких виразів в тій же мові;

- Тому що характеристики, які відрізняють їх від інших виразів, не утворюють однорідного класу [4, с.6].

В лінгвістичній літературі поняття «фразеологічна одиниця» та «фразеологізм» ототожнюються. Інші терміни можуть розрізнятися (як правило, це залежить від різниці у класифікаціях ФО). В межах стійких зворотів О.І. Смирницький, наприклад, розрізняє фразеологічні одиниці (стилістично нейтральні звороти, які позбавлені метафоричності або ж втратили ії) та ідіоми (які базуються на переносі значення, на метафорі). Н.М. Амосова виділяє фраземи та ідіоми. Ідіоми, на її думку, характеризуються цілісним значенням, які на відміну від фразем, є одиницями постійного контексту.

В даному дослідженні ми будемо вживати терміни фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема, фразеологічний зворот як синоніми, маючи на увазі «лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, які, маючи цілісне значення, відтворюються у мові за традицією, автоматично» [27, с.11].

Залежно від більш широкого чи більш вузького розуміння терміну, в склад фразеології зазвичай включають доволі різнорідні одиниці. У вузькому сенсі слова фразеологія синонімічна ідіоматиці. Фразеологічні одиниці мають ряд системних ознак: багатокомпонентний склад, незбіг плану вираження та плану змісту, наявність власного значення, формування якого відрізняється низкою особливостей в порівнянні з формуванням значення слова і власної синтаксичної функції, що виявляється через зміст [30, с.130].

Серед різних спроб класифікувати фразеологічний склад мови помітне місце посідає семантико-граматичний розподіл фразем, намагання вписати їх у різні граматичні класи, що співвідносяться з певними частинами мови (Л. Авксентьев, В. Архангельский, М. Демський, В. Жуков, О. Кунін, І. Лепешев, О. Молотков, О. Федоров та ін.). Але якщо слова порівняно легко об'єднуються в граматичні класи за своїми більш-менш чітко вираженими семантико-граматичними ознаками, то фразеологізми класифікувати за граматичним принципом значно важче, що зумовлюється їхньою ґенезою і структурно-семантичними ознаками всіх компонентів. Дехто взагалі не визнає граматичних категорій у ФО (М. Копиленко, В. Рудов), інші вчені класифікують їх за формально-граматичними ознаками стрижневого компонента [27, с.130].

За структурою фразеологізми поділяють на такі, що побудовані за типом речення і за типом словосполучення.

Л. Скрипник, аналізуючи ФО, виділяє два «граматико-структурні класи»: 1) ФО, організовані за моделлю словосполучення, семантико-структурною особливістю яких є співвідносність із окремим словом і функціонування в ролі члена речення

2) ФО - фрази, організовані як прості або складні речення [27, с. 130].

В свою чергу ФО із структурою словосполучення розрізняють на такі лексико-граматичні розряди фразеологізмів: дієслівні, іменникові, прислівникові, прикметникові [21,с. 53].

В.Д. Ужченко та Л.Г. Авксентьєв пропонують класифікацію, що також спирається на визначення частини мови компонентів фразеологічної одиниці.

Фразеологічні одиниці, співвідносні за своїми моделями зі словосполученням:

1. ФО, структурою яких є прикметник і іменник;

2. Іменник + родовий відмінок іменника;

3. Іменник + прийменник + іменник;

4. Прийменник + прикметник + іменник;

5. Прийменниково-відмінкова форма іменника + прийменниково-відмінкова форма іменника;

6. Дієслово + іменник з прийменником або без нього;

7. Фразеологізм з одним повнозначним словом - прийменниково-відмінкові конструкції;

8. Конструкції з сурядними сполучниками;

9. Конструкції з різними сполучниками.

Отже, фразеологія пропонує різні типи класифікацій фразеологічного складу мови залежно від властивостей фразеологізмів та методів їх дослідження. Виділяють такі види фразеологічних одиниць за структурою:

ФО зі структурою словосполучення.

Найбільше серед ФО виразів зі структурою словосполучення. Залежно від принципу, покладеного в основу поділу, одні й ті самі вирази можна відносити до різних груп. Так, для ФО ранній птах, стріляний горобець синтаксично стрижневими компонентами є іменники, що й зумовило їх традиційну віднесеність до іменникових фразем.

Проте, найпоширенішими фразеологізмами є дві основні групи, базовим словом яких відповідно виступають дієслово або іменник. Виходячи із цього, фразеологізми, базовим компонентом яких є дієслово, ми називаємо дієслівними, базовим компонентом яких виступає іменник, - іменними фразеологізмами.

1. Дієслівні фразеологізми.

Дієслівні фразеологізми - це складні мовні знаки, базовим елементом яких є дієслово в інфінітиві. У реченні дієслівні фразеологізми виконують звичайно функцію присудка (предиката). Дієслівні фразеологізми складаються зі слів, що входять у словник даної мови, і більшість їх утворені за тими синтаксичними моделями, які існують у даній мові. Однак ці нові знаки мають свої, властиві тільки їм семантичні й структурні ознаки.

Дієслівні фразеологізми складаються не менш ніж із двох знаменних слів: дієслова і його доповнень

Необхідно відзначити, що коло дієслів, що утворюють фразеологізми, трохи обмежене. Це насамперед дієслова почуттєвого сприйняття, говоріння, деякі дієслова руху й інші дієслова загального значення, суб'єктом дії яких є, як правило, особа, людина.

Характер дієслова має значення тільки в тому розумінні, що він так чи інакше уточнює ситуацію. У більшості випадків, якщо слово належить до основного словникового фонду, за ним стоїть яка-небудь символіка й воно має широку сполучуваність, це слово може утворювати фразеологізми майже з усіма дієсловами, здатними вживатися поруч із такими словами.

Найбільш уживані дієслова зустрічаються найчастіше, тому що вони створюють звичні ситуації, а переосмислення стосується насамперед саме таких ситуацій.

2. Іменні фразеологізми.

Під іменними розуміються фразеологізми, базовим компонентом яких є іменник з прикметником чи два іменника з прийменником. Якщо іменні ФО вводяться прийменником, вони називаються прийменниковими.

Відмінність іменних фразеологізмів від дієслівних полягає тільки в тому, що фразеологізм стає іменним тоді, коли він одержує деяку самостійність стосовно дієслова і зустрічається не лише в функції предикатива, але й додатка, означення та прикладки.

3. Не такою поширеною є група прийменникових фразеологізмів.

Прийменникові ФО складаються з іменника, що вводиться прийменником, з підпорядкованими цьому іменнику словами.

Серед прийменникових фразеологізмів досить багато одиниць, що складаються з одного іменника й одного або декількох службових слів. Вони утворюються по моделях вільних словосполучень.

ФО зі структурою речення.

Поряд із фразеологізмами зі структурою словосполучення існують фразеологізми, що мають структуру речення. Таких фразеологізмів небагато, однак вони є та активно використовуються в мовленні.

На основі загальних рис в поняття фразеологія зі структурою речення включають власне фразеологізми зі структурою речення, прислів'я, приказки з аналогічною структурою та сталі формули мовлення (формули вираження вітання, вдячності, задоволення, схвалення тощо).

Фразеологізми зі структурою речення можуть бути співвідносними з простими або складними реченнями. До простих речень належать фразеологізми, що мають структуру:

1. односкладного речення

2. двоскладного речення

До складних речень входять одиниці зі структурою:

1. складносурядних речень

2. складнопідрядних

3. безсполучникових речень

Окрім семантико-граматичного розподілу фразем, існують також семантичні класифікація ФО та класифікації за перекладом. В нашому дослідженні ми використовуємо саме семантичну класифікацію, тобто розподіл всіх фразеологізмів за темами, не акцентуючи увагу на їх граматичні особливості.

З погляду семантики також виділяють:

1. Словосполучення, мотивація яких у тій чи іншій мірі стерта;

2. Словосполучення, мотивація значень яких зрозуміла [27, c.89].

Створення семантичної класифікації вимагає наявність певного компоненту, наприклад фразеологізми, які характеризують людину, або буття, почуття, тощо. Кожну таку класифікацію можливо розділити ще на багато частин, вибираючи менші за обсягом компоненти. Наразі не існує єдиної класифікації фразеологізмів за тематичними компонентами-складовими. Виділяють фразеологізми з компонентами кольору, явищ природи, назв тварин, з компонентами-соматизмами, зоонімами, флористичними компонентами, гастрономічними, з біблеїзмами, числівниками, частинами тіла та багато інших. Тож, можна зробити висновок, що немає загально усталених норм з поділу фразеологізмів на певні групи за компонентами, а дослідники самі обирають компонент, що їх цікавить, шукають певні фразеологічні одиниці та аналізують їх з певних параметрів.

Класифікація ФО за перекладом є доволі новою. Ії виникнення зумовлено спробою порівняння фразеологічного складу декількох мов з ціллю створити універсальну класифікацію ФО. З точки зору перекладу ФО діляться на:

1) фразеологічні одиниці, які мають еквіваленти в інших мовах;

2) без еквівалентні фразеологічні одиниці.

Таким чином, думки мовознавців щодо місця фразеології у мовознавстві розділяються, однак велика кількість досліджень свідчить про актуальність даної теми. Існує декілька класифікацій фразеологічних одиниць за структурою, зазвичай їх поділяють на фразеологічні одиниці зі структурою словосполучення та речення. Фразеологізми зі структурою словосполучення поділяють на дієслівні та іменні, а фразеологізми зі структурою речення - на прості та складні.

1.2 Семантичні особливості ФО з різними компонентами

Словосполучення відрізняється від слова і речення тим, що саме в словосполученні як одиниці мови вперше з'являється властивість семантичного узгодження. Ця властивість вже сама по собі дає словосполученню право на те, щоб бути предметом спеціального вивчення в лінгвістиці.

Залежність між сполучуваністю і значенням слів відзначають багато дослідників, зокрема В.Г. Гак, виходячи з того, що слово розкладається на більш елементарні одиниці смислу - семи, сформулював закономірності сполучуваності слів, показав взаємозалежність та взаємозв'язок елементарних смислів кожного члена словосполучення [15, с.132].

Широкого визнання у світовому мовознавстві набула семантична класифікація, опрацьована академіком В.В. Виноградовим на ґрунті ідей О.О. Шахматова з урахуванням досліджень Ш. Баллі. Зважаючи на те, що ФО не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову із семантикою його окремих складників, В.В.Виноградов розрізняє 3 типи фразеологічних одиниць:

1. Фразеологічні зрощення, які функціонують як немотивовані і непохідні одиниці, оскільки у їх значенні відсутній зв'язок, навіть потенційний, із значенням окремих компонентів.

2. На думку В.В. Виноградова, фразеологічні зрощення утворюють своєрідні синтаксичні складні слова, що виступають або в ролі частин речення, або цілих речень. Вони підводяться під граматичні категорії як синтаксичне ціле, як своєрідні складні лексичні одиниці. Семантична неподільність фразеологічних зрощень виникає або підтримується рядом факторів:

1) Наявністю у їх складі застарілих слів;

2) Наявністю граматичних архаїзмів;

3) Втратою у межах ФО живого синтаксичного зв'язку.

2. Фразеологічні єдності об'єднують фразеологізми, яким властива семантична неподільність, але їх цілісна семантика мотивується значенням компонентів. Мотивація фразеологічних єдностей опосередкована.

Значення фразеологічних єдностей пов'язане з розумінням внутрішнього стрижня сполуки, потенційного смислу слів, які її утворюють.

3. Фразеологічні сполучення - це фразеологізми, утворені поєднанням компонентів, один з яких характеризується вільним, а другий зв'язаним значенням (яке реалізується за певних синтагматичних умов). У них цілісне значення випливає із семантики окремих слів. У фразеологічних сполученнях синтаксичні зв'язки не формуються щоразу як вільні, зумовлювані комунікативно-ситуативним поєднанням слів. Вони відтворюються у структурі готових, закріплених узуальним вживанням фразеологічних одиниць.

Слово із зв'язаним значенням у складі фразеологічного сполучення називається стрижневим. Воно може бути замінене синонімом.

Зберігши три означені класи фразеологічних одиниць, М.М. Шанський виділив 4-й клас: фразеологічні вирази (вислови). Це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються зі слів з вільним значенням, але у процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать прислів'я, приказки, порівняння, крилаті вислови, мовні кліше.

Якщо ми вважаємо фразеологізм як одиницю в певній мірі еквівалентну слову, необхідно зазначити, що фразеологізми мають ряд елементарних смислів, які не співпадають з елементарними смислами лексем, що входять у склад фразеологічної одиниці.

В інтегрованому змісті фразеологізмів слова-компоненти втрачають буквальну семантику і позначають інші культурні коди - характеристичний, поведінковий, духовний, моральний, тощо [27, с. 7].

«Деактуалізація» компонентів, які різною мірою втрачають предметну (денотативну) спрямованість як одиниці вільного вживання - не що інше, як транспозиція (перегрупування) сем у лексемі, власне, у семі, коли лексема стає компонентом ФО [14, с. 21].

Одна з найважливіших значеннєвих ознак фразеологізмів полягає в тому, що всі вони становлять специфічні вторинні номінації, сформовані внаслідок переосмислення первинних значень компонентів, що належать до їх складу [25, с.204].

Відмінність прямого значення слова від переносного значення полягає в тому, що пряме значення первинне, а переносне вторинне. В основі прямого значення лежать ознаки предмета чи поняття в загальному сенсі цього слова, в основі непрямого значення лежать вторинні ознаки даного слова в мовлення. Ці ознаки знаходять відображення в мові у вигляді умотивованості. Переносне, метафоричне значення виникає лише за асоціацією з прямим.

Незалежно від типу будь-яка фразеологічна одиниця характеризується тим, що нове значення з'являється в результаті взаємодії компонентів словосполучення, заснованого на образі, що виникає або в результаті переусвідомлення одного з компонентів ФО, або в результаті їх взаємодії.

Багато фразеологізмів, виражених словосполученням, це в минулому тропи (метафора, порівняння, метонімія, синекдоха), деякі ж набули нового значення в певному контексті, і в силу традіційного вживання зберегли це значення, хоча їх умотивованість може бути незрозуміла досліднику сучасної мови.

Класифікуючи фразеологізми, передусім ми звертаємо увагу на те, що слова, що входять у їх склад, дуже часто вже не представляють суму усіх елементів, з яких складалось їх граматичне і лексичне значення [14, с.56].

Ідіоматичність - це особлива властивість мотивованого мовного знака, що полягає в набуванні нового смислу порівняно з тим знаком чи знаками, за допомогою яких він виражається [32, с. 274].

Необхідно зазначити, що ідеоматичність - це не просто зміна значення того чи іншого слова чи поєднання слів, а нове утворення, яке в результаті вербальної чи невербальної ситуації, що склалась, стало означати новий фрагмент мовної картини світу.

Внутрішня форма ідіоми відображає визначений фрагмент картини світу, пов'язаний з повсякденним життям та побутом носіїв мови, їх сприйняттям світу і, нарешті, соціальними та рольовими стосунками між членами мовного колективу, здатністю до узагальнення конкретного і виведенню абстрактного з конкретного [33, с. 281].

Отже, за семантичною класифікацією відомого мовознавця В.В. Виноградова фразеологічні одиниці поділяють на фразеологічні зрощення, єдності та сполучення. До даної класифікації також додають фразеологічні вирази (вислови) за М.М. Шанським. В основі фразеологічних одиниць лежить умотивованість, тобто переносне, вторинне значення компонентів, яке виникає на основі первинного значення слова.

Висновки до першого розділу

Вивчення фразеології як науки знаходиться на своєму початковому етапі, але має багато перспективних напрямів розвитку. З огляду на те, що більшість питань фразеології не є вирішеними сьогодні, фразеологія стає відкриттям для молодих науковців. Не зважаючи на те, що кожна спроба мовознавців створити універсальну класифікацію наближає нас до вирішення цієї проблеми, автентичність та унікальність кожної культури чи мови завжди вимагатиме виключень з правил, що робить створення цієї класифікації необов'язковим, але все ще важливим для розуміння та аналізу фразеологічного складу кожної мови.

Проаналізувавши структуру і основні характеристики фразеологізмів, можна зробити висновок, що однією з найважливіших властивостей ФО є наявність в них власного значення, яке притаманне їм як одиницям мови. Під значенням розуміється співвідношення мовного знаку з певною об'єктивною реальністю, поняттям, воно є стійким і притаманним одиниці словника тієї чи іншої мови. Володіючи значенням, ФО, як і слова, виконують в реченні певну синтаксично функцію, яка багато в чому залежить від значення і тісно з ним пов'язана. З огляду на особливості формування свого значення ФО, зазвичай, виконує в реченні функцію предиката в широкому значені цього слова, тобто, є присудком, або входить в його склад, визначає дієслово. В ролі підмета можуть виступати тільки ФО з опорним іменним компонентом, але лише в тому випадку, якщо в тексті до цього мало місце пряме значення підмета.

Ще одним значущим компонентом при вивченні фразеології є полісемія ФО. В основі багатозначності кожного ФО лежить образ. Всі члени мовного колективу розуміють цей образ завдяки досвіду, практиці не тільки лінгвістичній, але і матереально-історичій. Багатозначними називають фразеологізми, які мають більш ніж одне значення. Кожному новому значенню фразеологічної одиниці повинна відповідати нова ідеограма. Таким чином, кількість ідеограм відповідає кількості значень фразеологічної одиниці. Окремі значення полісемічної фразеологічної одиниці можуть бути пов'язані сукупністю образа, а також розвиватися на основі функціонування фразеологічної одиниці.

Таким чином, вивчення та аналіз структури, типів та різновидів фразем дозволяє нам краще розуміти їх первинне та вторинне значення, переклад та спосіб їх використання. А, також знання певних особливостей ФО полегшує розподіл фразеологічного складу італійської мови на типи і таким чином стає можливим створити семантичну класифікацію італійських фразеологізмів, які характеризують людину, з різними компонентами.

РОЗДІЛ 2. ТИПОЛОГІЯ ІТАЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЛЮДИНУ

2.1 Використання та функції семантичних фразеологізмів

Фразеологізми мають чітко виражене стильове призначення. В кожному стилі мовлення використовують значну кількість фразеологізмів. Стильове використання фразеологізму залежить насамперед від наявності чи відсутності емоційного забарвлення. Нейтральні (міжстильові) фразеологічні звороти вживаються у всіх стилях мовлення. Емоційно забарвлені фразеологізми використовуються в художньому, розмовному та публіцистичному стилях. Стилістичні функції фразеологізмів залежать і від джерел походження. На цій підставі вони поділяються на розмовно-побутові, народнопоетичні і книжні.

Розмовно-побутові фразеологічні звороти використовуються насамперед у розмовному і художньому стилях, рідше -- в публіцистичному. Вони мають емоційно-експресивне забарвлення і є засобом підсилення, увиразнення думки. Їм властивий побутовий характер, певна вільність, інтимність, яскрава позитивна чи негативна оцінка.

Народнопоетичні фразеологізми -- це вирази, що виникли на фольклорній основі (сталі епітети, порівняння, метафори, тавтологічні звороти, синекдохи, примовки каламбури тощо) і поширені як у розмовному, так і в художньому стилях.

Книжні фразеологізми виникли на писемній основі і використовуються в книжних стилях. Це сталі словесні формули ділових документів, крилаті вислови і афоризми, термінологічні словосполучення.

У публіцистичних і художніх текстах фразеологізми іноді видозмінюються, що служить засобом експресії, створення каламбурів тощо.

Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціональному аспекті здійснив дослідник С.Г. Гаврин, який виділяє шість основних типів:

1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці, сполуки з метафоричними компонентами, сталі порівняння, евфонізми, сталі гіперболи і літоти, тавтологічні сполуки,сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису.

Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівнянні тощо.

2. Еліптичні сполуки, що об'єднують усічені стійкі сполуки слів.

3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва та інші.

4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи.

5. Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В.В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.

6. Ідіоми -- всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму.

На думку С.Г. Гаврина, такого роду систематизація розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеологічного складу мови. Крім того, вона одночасно вказує і на ті функції, які фразеологічний склад мови виконує в мовленні. Образно-виразні сполуки виконують образно-виражальну і одночасно емоційно-експресивну функцію; еліптичні -- лаконізують мову; термінологічні -- забезпечують точність; сполуки з узагальнюючими умовиводами вносять у мовлення перлини народно-авторської думки; контекстологічна фразеологія виконує функцію полегшення конструювання мовлення.

Мова тісно пов'язана з буттям людини. Національна самобутність народу, його навколишня дійсність обов'язково знаходять своє відображення в національній свідомості і передаються через мову. Словник дає свого роду індекс змісту культури і часто вказує на відносну важливість різних її аспектів.

2.2 Граматичні особливості італійських ФО, які характеризують людину

В італійській мові існує дуже багато фразеологізмів, які відображають культуру, побут та ментальність народу Італії та італомовних країн. Розділяючи весь фразеологічний склад італійської мови за семами, слід розглянути їх граматичні особливості і структуру.

ФО зі структурою словосполучення:

1. Дієслівні фразеологізми.

Дієслівні фразеологізми - це складні мовні знаки, опорним елементом яких є дієслово в інфінітиві; в реченні вони виконують, як правило, функцію основного чи додаткового присудка [31, с. 85].

Дієслівні фразеологізми складаються не менш ніж із двох знаменних слів: дієслова і його доповнень. Спостереження дають можливість зробити висновок, що вживання дієслівних фразеологізмів обмежено певними логічними нормами, а не формально-граматичними правилами. Часто дієслова вживаються в формі інфінітива.

Необхідно зауважити, що кількість дієслів, з яких складаються фразеологізми, обмежена. Перш за все - це дієслова загального значення, суб'єктом дії яких, як правило, є людина. Ця особливість тісно пов'язана з антропоморфізмом, під яким розуміють появу або усунення семи людини або діяча. В. Г. Гак розглядаючи положення Ульманна, з точки зору теорії номінації, відзначає що: «Оскільки в центрі уваги людини знаходиться він сам, то зрозуміле і його нескінченне прагнення описувати навколишній світ за «образом і подобою собі». Мовний антропоморфізм не є пережитком первісного мислення, як стверджують деякі філософи, а загальним законом розвитку засобів номінації в мові» [15, с.156-182].

Антропоморфізм дієслівних ФО здійснюється за допомогою семи діяча. В багатьох дієсловах загального значення сема діяча проявляється завдяки тому, що сам процес не є можливим без людини. Наприклад capire - розуміти, ridere - сміятися, cercare - шукати, намагатися, тощо. Але найбільше характеристик людині дають не ФО з дієсловами, в яких дія неможлива без діяча, а ФО з дієсловами essere - бути та avere - мати. Наприклад, avere aqua in bocca, avere aqua (fino) alla gola, avere gli alti e bassi, avere l'animo di, avere il corpo grande, essere alle prime armi, essere come la volpe e il gatto, essere sotto vento, essere vecchio del mestiere, essere una torre d'avorio. Всі ці та багато інших фразеологізмів з дієсловами essere та avere тим чи іншим чином характеризують людину, її внутрішній стан та зовнішній вигляд.

Також існує група зі зворотними дієсловами, їх трохи менше, наприклад, mettersi al cattivo, cavarsi gli occhi, aguzzarsi il cavicchio sul ginocchio та зі звичайними дієсловами в поєднанні з іменниками, прикметниками, прийменниками та сполучниками. Такі як - rompere la cavezza, badare alla caviglia e al panno, andare ai cavoli, diventare cenere, mettere i cenci di casa al sole, portare il cordone alla barretta, dare sulla corna, avere i cordini grossi, dire la corona, raccontare pispole, fare la politica, diventare di fuoco, porre in ponte, prendere per il sedere, scoprire la strana a qd, fare a stecchetto, vedere le stelle, parere uno stoccafisso, sputtare la stizza, andare alla strada, тощо.

Також слід зауважити, що питання про тлумачення та розуміння ФО, особливо дієслівних, які є дуже поширеними в італійській мові, має велике значення не тільки для тих, хто вивчає мову, але і для її носіїв. Таке особливе положення в італійській мові пов'язано з існуванням і активним використанням діалектів. Як відомо, процес становлення загальної літературної норми як письмової так і розмовної національної італійської мови продовжувався не одне століття. Для граматичного строю та словарного запасу італійської мови основою послугував тосканський діалект, а фразеологія в свою чергу, має багато основ. Більша кількість ФО, які використовували італійські письменники з різних регіонів країни, зберегли діалектне забарвлення, тобто, зрозумілий для автора та читача, того регіону де виник той чи інший фразеологізм, залишається загаткою для італійців з інших регіонів.

2. Іменні фразеологізми.

Під іменними фразеологізмами ми розуміємо поєднання іменника з прикметником чи двох іменників за допомогою прийменника, які утворені згідно з існуючими в італійській мові синтаксичними моделями. Можна припустити, що іменні фразеологізми вторинні по відношенню до дієслівних в тому плані, що їх поява в мові пов'язана скоріше з присудком, який щось повідомляє про предмет висловлювання [32, с.96-97].

Серед іменних фразеологізмів найбільш поширені ФО з такою структурою:

1. іменник + прикметник (Uomo doppio; Uomo fatto; Pecora rognosa);

2. два іменники + прийменник (Uono di spugna; Uomo tutto cuore);

3. прийменник + іменник + прикметник (Di facile abbordo; Di grande abbordo; Grasso come un cappone);

4. прийменник + два іменники (Senza pane e senza tetto);

5. два іменники + прикметник (Uomo di formaggio fresco);

6. сполучник + іменники (Come il caccio sui maccheroni);

Фразеологізми, утворені за структурою словосполучення, представляють собою частину речення і виконують функцію присудка, другорядних членів речення та дуже рідко підмета.

ФО зі структурою речення:

Аналізуючи структури фразеологічної одиниці, потрібно насамперед визначити її межі. Межа фразеологізму - складне речення [22, с.30].

Поряд з фразеологізмами зі структурою словосполучення існують фразеологізми, що мають структуру речення. Таких фразеологізмів в італійській мові небагато, але вони є та активно використовуються в мовленні [29, c.131].

Всі фразеологізми зі структурою речення - це закінчене синтаксичне ціле, здатне функціонувати у складі іншого, більш складного, синтаксичного цілого. Іноді фразеологізми зі структурою речення носять безособовий характер, але найчастіше присудок виражений дієсловом в особовій формі другої чи третьої особи (Lo vedrebbe anche un cieco). Присудок також може бути вираженим дієсловом в наказовому способі (Canta che ti passa!).

Фразеологічні одиниці зі структурою речення розподіляють за структурою на прості та складні. До простих речень належать:

1. односкладні (Svelto come un grillo);

2. двоскладні (Gli vien la pelle d'oca; Fare la pelle nuova);

До складних речень відносять:

1. складносурядні (Date pane e pane avrete; Lodi il buono, diverrа migliore);

2. складнопідрядні (Se uno dice pera, e quell'altro dice pera e mela);

3. безсполучникові (Chi giace si dа pace);

Фразеологізми зі структурою речення мають ряд особливостей. Передусім вони повністю структурно замкнені. При вживанні такі фразеологізми зазвичай входять в склад більш складного цілого, як правило, за допомогою прилягання. Входячи у склад складного речення, вони можуть виконувати функції сурядного або підрядного речення, а також виступати як незалежне речення [34, c.118].

Структура речення дає змогу виражати судження. Особливістю таких фразеологізмів є також те, що вони представляють собою реакцію на вербальну ситуацію чи ситуацію взагалі. Саме тому фразеологізми зі структурою речення зустрічаються в усному мовленні, в писемному мовленні вони зазвичай зустрічаються лише в діалозі та монолозі [33, с.81].

Фразеологізми зі структурою речення істотно відрізняються від будь-якого іншого речення, утвореного по існуючим в італійській мові моделям. Вони передають образну ситуацію, що використовується для позначення аналогічних ситуацій, тобто практично є вторинними утвореннями й мотивовані не на основі значень окремих лексем, як це властиво реченню, а на основі образного переносу плину всього речення, подібно слову в його метафоричному або метонімічному уживанні [31, с.135].

Отже, фразеологізми, які характеризують людину, як і більшість фразеологізмів італійської мови, поділяються за структурою на словосполучення (дієслівні та іменні), та речення (прості та складні). Проаналізувавши фразеологічний склад італійської мови, ми можемо зробити висновок, що їй більш притаманні фразеологічні одиниці зі структурою словосполучення.

2.3 Семантична класифікація італійських фразеологізмів, які характеризують людину, з різними компонентами

Протягом всієї історії вивчення фразеології було зроблено декілька спроб створити універсальну типологію всіх ФО за різними ознаками: граматичними, лексичними, семантичними, тощо. Але більшість мовознавців пришли до висновку, що зробити це неможливо, тому що фразеологічний склад кожної мови є відображення історії та культури країни, на теренах якої розповсюдились ці ФО. Щодо, складання саме семантичної класифікації, лінгвісти радять виділити декілька компонентів задля розподілу. В даній роботі ми відокремили один загальний компонент, тобто, ФО, які характеризують людину, а ця категорія, в свою чергу, була поділена на менші за значенням і обсягом типи.

Звертаючись до історії культури Італії, першим виділеним компонентом для поділу ФО, які характеризують людину, стає біблеїзми та релігійна термінологія. Отже, перший тип італійських фразеологізмів, які характеризують людину:

- Andare per il nome di Dio;

- Dagli amici mi guardi Dio, dai nemici mi guardo io;

- Morire in Dio;

- Ministro di Dio;

- Avere il diavolo in testa;

- Furbo come il diavolo;

- Diavolo cappucciono / romito;

- Stare in paradiso a dispetto dei santi;

- Vestire l'abito religioso;

- Che il diavolo lo poti!;

- Il diavolo и cattivo perchи и vecchio;

- Animo forte;

- Angelo del male;

- Vedere il volo dell'andelo, тощо.

Другим нами був обраний гастрономічний компонент, так як, їжа та мистецтво кулінарії відіграють важливу роль в житті італійців. Саме гастрономія знайшла найбільше відображення у фразеологічному складі мови. Фразеологізми, які характеризують людину, з гастрономічним компонентом:

- Essere molle di vino;

- Stare (vivere) come un topo in ua forma di cacio;

- Mangiare cacio;

- Calarsi al cacio;

- Buono come il pane;

- Consumare piщ vino che l'olio;

- Fare come l'asino che porta il vino e beve l'acqua;

- Non и pane per i suoi denti;

- Essere una zuppa e un pan molle;

- Mangiare la zuppa cin i ciechi;

- Essere in panna;

- Bianco come latte;

- И della stessa pannina;

- Essere pane bollito;

- Vivere di pan duro;

- Pane perso;

- Pane di zucchero;

- Vino dentro, senno fuori, та інші.

Опрацювавши певну кількість італійських фразеологізмів, можна виділити ще декілька типів, наприклад, фразеологізми, які характеризують людину, з назвами частин тіла:

- Testa dura \ secca;

- Testa di legno;

- Testa balzana;

- Avere le gambe toste;

- Avere il diavolo nelle gambe;

- Testa calda;

- Non avere due dita di cervello;

- Testa di turco;

- Collo torto;

- Collo d'oca;

- Cadere di collo, тощо;

Італійці, як і більшість народів світу, намагаючись пізнати та охарактеризувати людину, її внутрішній світ, порівнюють її з птахами, тваринами, або з представниками флори, тому наступний тип - це ФО, які характеризують людину з назвами рослин, тварин, тощо:

- Il fatto dei cavalli non sta nella groppiera;

- Non entrano mai mosche in bocca chiusa;

- Che mosca ti piglia;

- Destere il cane che dorme;

- Non trovare nи cane nи gatto;

- Uccel di bosco;

- Frutto si conosce l'albero;

- Non crescere sugli alberi;

- Fiore di ragazza;

- Fior di galantuomo;

- Fior di giovanotto;

- Fior di virtщ;

- Fior dei fiori, тощо.

А, також людину та її почуття завжди порівнюють зі станами природи, а саме італійський характер, має багато спільного з природними явищам. Отже, італійські фразеологізми, які характеризують, людину, з назвами природних явищ:

- Avere il vento in poppa;

- Avese il vento in sи;

- Con le mani piene di vento;

- Lesto come il vento;

- Essere in alto mare;

- Mettere in alto mare;

- Fare la pioggia e il bel tempo;

- Discorrere del tempo e della pioggia;

- Bianco come la neve;

- Candido come la neve;

- Freddo come la neve;

- Uomo di neve;

- Essere sotto di neve;

- Morire nella neve, та багато інших.

Колір, майже у всіх мовах світу, має подвійне значення та активно використовується в переносному значенні. Наприклад, в українській мові червоний колір часто символізує людину закохану, а в італійській мові, навпаки, має дещо негативне значення, тобто людина зла, або самозакохана. Метафоричне значення кольорів дало змогу багатьом італійським письменникам порівнювати їх з людиною, її характером та настроєм. Отже, італійські фразеологізми, які характеризують людину, з компонентом кольору:

- Rosso come un'anguria;

- Avere il cintolo rosso;

- Avere il culo cotto nei ceci rossi;

- Avere il naso rosso;

- Avere il sangue rosso;

- Vedere tutto rosa;

- Nero come l'inferno;

- Bocca nera;

- Avere un giorno nero;

- Essere nero;

- Verde come un aglio, тощо.

Отже, вибираючи різні компоненти, можна розширити дану типологію, наприклад, фразеологізми, які характеризують людину, з числівниками або з назвами міст, з міфологізмами, тощо. Але, таким чином, вона може бути нескінченою, що, можливо і стало головною проблемою лінгвістів та італознавців, які намагалися створити універсальну семантичну типологію фразеологізмів. Головним принципом вибору компонентів для даної типології стала можливість порівняння того чи іншого явища, процесу, предмету з характером, зовнішністю та особливостями людської натури.

Висновки до другого розділу

Фразеологізми грають дуже важливу роль у житті кожної людини. Навіть не помічаючи цього ми використовуємо їх кожного для. Головним критерієм вибору фразеологізму є його тема та відповідність контексту. Народно-побутові фразеологізми виникли і широко розповсюдились завдяки тому, що вони є відображенням повсякденного життя народу, традицій та звичаїв. Незважаючи на те, що народнопоетичні фразеологізми виникли на основі фольклору, вони активно використовуються не лише в розмовному, але і в художньому стилях. Книжні фразеологізми сформувалися в межах художнього світу автора та мають дещо офіційно-діловий характер, тому рідко використовуються в побуті.

Частота використання фразеологізмів залежить не тільки від їх походження або семантичного забарвлення, але і від граматичної та синтаксичної структури ФО.

Отже, використавши теоретичний матеріал першого розділу, нам вдалося виявити граматичні особливості саме італійських фразеологізмів з тематичним компонентом - характеристика людини. В першій частині другого розділу ми більш детально розглянули граматичну структуру італійських фразеологізмів, поділивши їх на дві великі граматичні групи - фразеологічні одиниці зі структурою словосполучення та фразеологічні одиниці зі структурою речення. В свою чергу ці дві об'ємні групи були розділені на менші за обсягом граматичні категорії.

Друга частина складається саме з практичної роботи цього дослідження, а саме в ній ми зробили класифікацію італійських фразеологізмів, які характеризують людину, з різними компонентами. Основним критерієм для відбору семантичних компонентів для даної типології стала можливість порівняння того чи іншого процесу або явища з характером та зовнішністю людини. Нами було обрано декілька компонентів, а саме біблеїзми, гастрономічний компонент, назви частин тіла, назви представників флори і фауни, назви явищ природи та кольори. В процесі аналізу та поділу фразеологічного складу італійської мови за вищеназваними компонентами було виявлено, що найчастіше зустрічаються ФО, які характеризують людину, саме з біблеїзмами та з гастрономічним компонентом. Ця властивість ФО зумовлена ступню релігійності італійців, їх ставленням до церкви протягом багатьох століть, а також їх особливим ставленням до культури харчування та приготування їжі. Також однією з найбільших груп стали ФО, які характеризують людину, з назвами кольорів, полісемічність яких завжди порівнювалась з характером, зовнішністю або ставленням людини до життя.

Теми італійських фразеологізмів яскраво відображають характер та темперамент італійців, а також вони є віддзеркаленням культури і традицій всієї країни. Саме тому детальне та уважне вивчення італійської фразеології відіграє велику роль у процесі розуміння італійської культури та історії, адже фразеологізми, навіть втративши свою умотивованість ще багато століть тому назад, активно використовуються і в наші дні.



ВИСНОВКИ

Фразеологія - одне з самих яскравих і дієвих засобів мови. Не випадково її образно називають перлиною будь-якої мови.

Сучасні фразеологічні дослідження охоплюють широке коло проблем, пов'язаних з семантикою, структурою і складом фразеологізмів, особливостями і правилами їх функціонування.

До актуальних дискусійним проблемам фразеологічних досліджень відносяться такі, як подальше уточнення поняття фразеологічної одиниці, співвідношення фразеологізмів з іншими одиницями мови, сутність процесів виникнення і закріплення в мовній системі нових фразеологічних зворотів, що моделюється фразеологізмів, емоційні та оцінні характеристики фразеологічних одиниць, особливості їх мовної реалізації тощо.

Фразеологічний фонд італійської мови «супроводжують» фразеологічні новотвори різних періодів економічних, соціальних і політичних перетворень в суспільстві. В даний час нові фразеологічні звороти постійно виникають у мові і, активно вживаючись, входять у фразеологічний склад мови, збагачують його новими виражальними засобами. Зі сторінок газет і журналів, з радіо-і телепередач, з багатьох Інтернет сайтів, з театральних та естрадних підмостків звучать і входять в мову носіїв італійської мови все нові і нові образні словесні комплекси. Лавиноподібний процес створення фразем вимагає з боку дослідників мови всебічного спостереження, інвентаризації і вивчення, тому що цей процес пов'язаний з питаннями культури мови, проблемами викладання мови та оволодіння правилами поведінки, загальними проблемами мовного спілкування.

Однією з найважливіших проблем сучасної фразеології є створення універсальною типології фразеологічних одиниць за граматичними, семантичними або іншими особливостями. Вирішення саме цієї проблеми і стало метою даної роботи.

Думки мовознавців щодо місця фразеології у лінгвістиці розділяються, однак велика кількість досліджень свідчить про беззаперечну актуальність даної теми. В нашій роботі ми проаналізували такі основні поняття фразеології: фразеологія, фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразеологічні зрощення, єдності, сполучення, фразеологічні вирази.

Науковці пропонують декілька класифікацій фразеологічних одиниць за структурою, зазвичай їх поділяють на фразеологічні одиниці зі структурою словосполучення та речення. Предметом нашої роботи були фразеологізми, які характеризують людину, і стосовно їх структури ми дійшли висновку, що одиниці зі структурою словосполучення ми поділяємо на дієслівні та іменні, а фразеологізми зі структурою речення - на прості та складні. В ході роботи було проведено аналіз італійських фразеологічних одиниць, які містять в собі характеристики людини з точки зору структури, який показав, що італійській мові більш притаманні фразеологічні одиниці зі структурою словосполучення, і ми знайшли підтвердження даного мовознавчого аспекту в роботах відомих дослідників, наприклад Тамари Захарівни Черданцевої.

А, також знання граматичних особливостей дозволило нам реалізувати практичну частину дослідження, а саме створити семантичну типологію італійських фразеологізмів, які характеризують людину, з різними компонентами. Таким чином, ми виявили основну тематику та направленість італійських ФО, що дозволяє нам зробити висновок, що в фразеології знайшли своє яскраве відображення і релігійне ставлення італійців до життя і їх культура та традиції.

В процесі створення класифікації, нами було вирішено ряд поставлених завдань. По-перше ми дослідили основні поняття фразеології як лінгвістичної дисципліни та розглянули класифікацію фразеологізмів за структурою. По-друге ми дослідили використання та функції фразеологічних одиниць в цілому та саме італійських фразеологізмів, які характеризують людину. По-третє ми опрацювали семантичні особливості фразеологізмів та семантичну класифікацію В.В. Виноградова, завдяки якій нам вдалось розглянути семантичні особливості італійських фразем, які характеризують людину, з різними компонентами.

Таким чином, на нашу думку, всі поставлені задачі на початку дослідження були виконані. Дослідження фразеологічних одиниць, які характеризують людину можна вважати важливим етапом дослідження національно-культурних особливостей італійського народу в цілому.



СПИСОК ВИКОРИСНАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Aurigemma M. Stilistica italiana / M. Aurigemma. - R.: ENR, 1997. - 387 p.

2. Ballesio G. B. Fraseologia Italiana. Volume 2 / G. B. Ballesio. - R.: Scenza, 2012. - 850 p.

3. Dardano M. Grammatica italiana. Con nozioni di linguistica / M. Dardano. - B.: Zanichelli, 1995. - 798 p.

4. Dardano M. Sulle espressioni idiomatiche (nella lingua italiana) / M. Dardano. - R.: ROMAnzo, 2001. - 16 p.

5. De Mauro T. Senso e significato / T. De Mauro. - B.: Stidio, 1995. - 405 p.

6. De`Paratesi G. Semantica dell`eufemismo / G. de`Paratesi. - T.: Studio, 1989. - 485 p.

7. Lapucci C. Per modo di dire / C. Lapucci. - F.: Sole, 2002. - 298 p.

8. Migliorini B. La lingua nazionale / B. Migliorini. - T.: Studio, 1999. - 365 p.

9. Migliorini B. Lingua e cultura / B. Migliorini. - R.: ENR, 2001. - 451 p.

10. Pagliaro A. La parola e l`imagine / A. Pagliaro. - N.: Giorno, 1995. - 365.

...