Картина світу як об’єкт сучасної когнітивістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Картина світу як об'єкт сучасної когнітивістики

Н.І. Фрасинюк

Анотація

Картина світу - суб'єктивний образ об'єктивної реальності, який лежить в основі індивідуального і суспільного пізнання і відображає не тільки знання про світ, але й фантазії та мрії про світ.

Ключові слова: мова, картина світу, мовна картина світу.

Мова як явище національної культури наприкінці ХХ століття стала постійним предметом дослідження багатьох сучасних лінгвістів (В. Колесов, А. Вежбицька, Ю. Степанов, В. Маслова, І. Голубовська та інші). Мова розглядається як невід'ємна частина пізнання і пов'язується з глибинним філософським розумінням дійсності, вона є скарбницею національної культури. мова образ світ

Саме мова виступає як одна з основних передумов формування й існування нації, адже вона передає особливості національного духу і характеру: "кожного разу, коли ми маємо справу з внутрішнім світом людини, мова виявляється чи не найбільш надійним провідником у цей світ, оскільки закріплює досвід інтроспекцій десятків поколінь впродовж багатьох тисячоліть " [1,43].

Дослідження людського фактора в мові набуває нового ракурсу у зв'язку з вивченням картини світу та мовної картини світу. Мова бере участь у двох процесах. По-перше, у її надрах формується мовна картина світу, один із найглибинніших шарів картини світу людини. По-друге саме мова відбиває та експлікує інші картини світу людини, які через спеціальну лексику входять у мову, вносячи в неї риси людини та її культурні цінності.

Введення поняття картина світу у лінгвістику дає змогу дослідникам по-новому подивитися на вже відомі лінгвістичні проблеми. З картиною світу пов'язана певна логіка світобачення, спосіб світосприйняття. Проте картина світу не є дзеркальним відбиттям світу, а лише певною його інтерпретацією. Картина світу розглядається як сукупність усіх знань людини про світ, що виникає в процесі розумової діяльності людини під час її контактів зі світом, інтегрований глобальний образ світу, що відображає весь процес духовної активності людини[13,87]; як сукупність образів, створених в результаті взаємодії людини і навколишнього світу, які є основними в даній культурі [7, 6]; як цілісний глобальний образ світу, який лежить в основі світобачення людини, котра репрезентує сутнісні якості світу в розумінні її носіїв і є результатом всієї духовної активності людини [11, 21]; як суб'єктивний образ об'єктивної реальності, що лежить в основі індивідуального та суспільного пізнання, і об'єктивований у мові і текстах, - потрібних людині для адаптації у світі[12, 127].Картина світу охоплює ментальну сферу і систематизує знання у вигляді цілісної картини. Вона варіативна, в ній виділяють універсальні і специфічні компоненти, що зумовлено єдиним загальнолюдським світосприйняттям, з одного боку, і особливостями умов життя і діяльності того чи іншого народу, - з іншого. Картина світу поділяється на різні типи: 1) картина світу загальна для цілої нації; 2) картина світу будь-якої соціальної групи; 3) картина світу окремої особистості [12, 127].

Феномен картини світу дуже давній. Його корені сягають періоду появи перших людей. Проте сам термін "картина світу" постає наприкінці ХІХ століття у фізиці. І протягом тривалого часу ототожнюється з науковою картиною світу, яку М. Планк розуміє як "модель реального світу в абсолютному змісті, незалежного від окремих особистостей і всього людського мислення" [11, 13]. Вчений дотримувався думки, що в "картину світу" повинні включатися лише ті уявлення, які відображають природу як таку, незалежну від сприйняття її людиною. "Картина світу, світу речей, для всіх людей однакова", хоча чуттєві сприйняття у різних людей можуть бути різні. [10, 104-105].

Велика роль у запровадженні терміна "картина світу" належить Л. Вітгенштейну. Саме він розглядав термін "картина світу" як модель дійсності. На думку вченого, мова - єдина форма зв'язку людини з навколишнім світом, а картина світу, яку людина створює у своєму розумі, визначається мовою, її особливостями та побудовою: "нас бере в полон картина. І ми не можемо вийти за її межі, оскільки вона міститься в нашій мові, і так нещадно повторює її нам" [2,128]. Проте вчений не розмежовує "мовну картину світу" і "картину світу" в цілому, хоч і підкреслює метафоричність цього терміна, вказуючи на його синонімічність психологічному поняттю "образ світу". На його думку, "мовна картина світу" і "картина світу" - те саме поняття, оскільки мовна одиниця не просто лінгвістичне значення, а поняття. І тому, як людина володіє мовою, так вона і знає світ.

Створення картини світу (образу моделі світу) є невід'ємним моментом людського життя. Картина світу "створюється як відповідь на, переважно, практичні потреби людини, як необхідна когнітивна основа його адаптації" [11, 21]. Вона (картина світу) "властива суб'єктові, опосередковує його сприйняття і усвідомлення світу, набуває ніби самостійного онтологічного статусу, впливаючи, навіть будучи ілюзорною..., на всю поведінку в цілому" [9,31-32]. І лише "людина має намір якимось адекватним способом створити в собі просту і чітку картину світу для того, щоб значною мірою спробувати замінити цей світ створеною таким чином картиною. Цим займаються художник, поет, філософ. На цю картину і її оформлення людина переносить центр тяжіння свого духовного життя." [4, 136].

А на думку М. Хайдеггера, "при слові "картина" ми думаємо перш за все про зображення чогось. Картина світу проте говорить про велике. Картина означає тут не змальоване, а те, що ми чуємо у мовленні. Картина світу означає, таким чином, не картину, яка зображує світ, а світ зрозумілий у змісті такої картини." [16,49].

Кожна нація формує свою картину світу залежно від стереотипів, символів, еталонів, які організовують певний соціум. За словами Б.А. Серебреннікова, картина світу - це "синтетична єдність суб'єктивного і об'єктивного начал у світогляді людини, синтез духовно-індивідуальної та культурно-історичної субстанції", що дає змогу в єдиному смисловому просторі об'єднати два світи - видимий світ предметно-практичної діяльності і "невидимий світ" безкінечного [11, 4951].

Всі картини світу взаємопов'язані: картина світу окремої особистості входить у картину світу соціальної групи, яка, в свою чергу, є складовою національної картини світу. Національна картина світу опосередкована мовою нації, її культурою і традиціями. Типологію картин світу можна побудувати залежно від різновидів духовної культури. На основі шести духовних культур - релігії, науки, мистецтва, етики, політики та художньої літератури - формується шість базових картин світу: 1) релігійна, 2) наукова, 3) естетична, 4) етична, 5) політична, 6) художня. Кожна з цих картин поділяється на різні типи.

На думку О.А. Корнілова, типологію картин світу можна побудувати залежно від різних видів пізнання, оскільки "результат осмислення світу кожним з видів пізнання фіксується в матрицях мови, яка обслуговує даний тип пізнання" [5,4]. Автор виділяє такі картини світу: 1) наукову, яка формується колективним науковим пізнанням; 2) національно-наукову (терміносистеми національної мови), яка формується національним науковим пізнанням; 3) мовну, котра формується мовним пізнання тієї чи іншої мовної спільноти; 4) національно-мовну, яка формується мовним пізнанням конкретного мовного суспільства конкретного етносу; 5) індивідуально-національну мовну, що формується мовним пізнанням окремої людини [5, 112-113].

Суттєвим є зв'язок між мовною картиною світу та "картиною світу", тому що наша концептуальна система, яка відображається у вигляді мовної картини світу, залежить від фізичного і культурного досвіду людини, а картина світу - інформація про життя людини в навколишньому світі. "Картина світу" містить у собі риси людської суб'єктивності, вона є ядром світобачення людини і саме в її надрах утворюється мовна картина світу. Зокрема, В. Маслова наголошує: " Оскільки виникнення картини світу тісно пов'язане з мовою і здебільшого визначається нею, то її називають мовною картиною світу " [8, 50]. Такий погляд підтримує і Ж. Соколовська, яка стверджує, що "в літературі під картиною світу(= "мовній картині світу") розуміють два різних аспекти розгляду семантики (або лексики)" [15, 6].

Але поняття "картина світу" і "мовна картина світу" не ототожнюються. Мовна картина світу є одним із шарів загальної картини світу. Аналізуючи погляди В.В. Красних, ми можемо тлумачити мовну картину як певні знання про світ, що відображені в лексиці, граматиці чи в пареміології [6,65-68]. Мовна картина світу - "світ у дзеркалі мови", а картина світу - "відбиття у психіці людини предметної навколишньої дійсності. як результат минулого того народу, про мову якого йдеться" [6,66]. Вчений звертає увагу на те, що мовна картина світу дуже впливає на картину світу. Картина світу і мовна картина світу - різні поняття, що перебувають в причинно- наслідкових зв'язках.

Стосовно розрізнення "картини світу" та "мовної картини світу" то Е. Сепір та Б. Уорф вважають: "уявлення про те, що людина орієнтується у внутрішньому світі, по суті, без допомоги мови і що мова є лише випадковим засобом вирішення специфічних завдань мислення та комунікації, - це лише ілюзія". Насправді, "реальний світ формується на базі мовних звичок тієї чи іншої соціальної групи" [14,261]. На думку Е. Сепіра "реальний світ" - це "проміжний світ", який включає мову у її зв'язках з мисленням, психікою, культурою, соціальними та професійними феноменами. Ось чому він стверджує, що "сучасному лінгвісту стає важче обмежуватися лише своїм традиційним предметом... він не може не розділяти взаємних інтересів, які зв'язують лінгвістику з антропологією та історією культури, з соціологією, психологією, філософією і - в більш віддаленій перспективі - з фізіологією та фізикою" [14, 260-261].

Отже, картина світу - суб'єктивний образ об'єктивної реальності, який лежить в основі індивідуального і суспільного пізнання, який охоплює ментальну сферу і оформлює, систематизує знання у вигляді цілісної картини, в надрах якої утворюється мовна картина світу. З одного боку, вона (картина світу) "є способом моделювання реальності і характеризується універсальністю, глобальністю охоплення усіх галузей знання про світ, людину та суспільство" [ 5, 9], а з іншого, - у ній відображаються "не тільки знання про світ, але й хибне розуміння того ж таки світу, процес і результати спостереження над світом, його оцінки, фантазії та мрії про світ, вигадки " [5,98]. А мовна картина світу - це "мозаїкоподібна польова система взаємопов'язаних мовних одиниць, що через складну систему фонетичних явищ, лексико-семантичних і граматичних значень, а також стилістичних характеристик відбиває відносно об'єктивний стан речей довкілля і внутрішнього світу людини, тобто загалом картину світу " [3, 26].

Список використаних джерел