Із спостережень над граматикою українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю найновішої формації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Із спостережень над граматикою українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю найновішої формації

У статті розглянуто основні діалектні граматичні риси українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю найновішої формації, визначено їх місце у типології цих говірок і внутрішню диференціацію, виділено діалектні типи говірок, що зберігають риси материнських західнополіського і закарпатського говорів.

Ключові слова: українська говірка, найновіша формація, граматична риса, діалектний тип.

Annotation

The article deals with the investigation of the basic grammatical features of the Ukrainian dialects of the newest formation spread in the area between the Danube and the Dniester rivers. The author establishes their place in the typology of these dialects and inner differentiation, distinguishes the dialectal types, which are keeping the native features of the dialects of the Western Polissya and Zakarpattya.

Key words: the Ukrainian dialect, the newest formation, grammatical feature, dialectal type.

Постановка проблеми. Українські говірки межиріччя Дністра і Дунаю (МДД) за часом формування і ґенезою щодо всієї території поширення української мови належать до різновиду переселенських говірок нової формації. Історичні обставини спричинили різні етапи їх формування. Більша частина діалектних мікросистем почала створюватися переважно після 1812 р., менша -- у 40-50 рр. ХХ ст. Говірки останнього типу й стали об'єктом розгляду в цій статті.

Процес заселення різними народами звільнених після 1812 р. від турків і татар буджацьких земель призвів, з-поміж іншого, і до появи в МДД чималої кількості німецьких сіл. Після виселення на історичну батьківщину в 1940 р. бессарабських німців деякі з них і стали місцем побутування більшості південно-бессарабських українських говірок найновішої формації. Свого часу щодо них було зауважено: «Дозаселення районів досліджуваних говірок триває ще й тепер. З 1944 р. спостерігається наплив поселенців у колишні німецькі колонії (сс. Малоярославець Перший і Малоярославець Другий Тарутинського району, Вишняки і Мирнопілля Арцизького району та ін.)» [4, 133].

Актуальність проблеми полягає в тому, що говірки цього типу потребують окремого розгляду, оскільки, становлячи значну частину українських південно-бессарабських говірок, є специфічними, суттєво виділяються на тлі і так доволі неоднорідного українського діалектного масиву МДД, додаючи йому строкатості. Крім того, якщо українські говірки МДД старшої (більш ранньої) формації були об'єктом вивчення (в 60-ті рр. ХХ ст. і пізніше їх вивчали В. П. Дроздовський, А. М. Мукан, Т. П. Заворотна, В. П. Логвин, П. Ю. Гриценко та ін.), і тому лінгвістична наука має певні відомості про більшу їх частину, то говірки найновішої формації розглядалися лише фрагментарно [1; 2] й окремим об'єктом розгляду не ставали.

Спостереження над діалектотворчим процесом у говірках найновішої формації уможливить розкриття закономірностей і динаміки подібних процесів в українських говірках старшої формації, допоможе зрозуміти сценарії, за якими вони розвивалися на нових територіях, і етапи діалектотворчого процесу. На їх прикладі можна також простежити, як змінюється не лише діалект чи говірка в цілому, але й ідіолект як їх складник, опинившись в іншодіалектному середовищі.

Ці говірки -- непростий об'єкт для вивчення, що, очевидно, й пояснює недостатність уваги до них. Діалектотворчий процес тут знаходиться на різних стадіях, подекуди ще початкових, різною мірою ускладнений не лише міждіалектною, але й міжмовною взаємодією. Окремі мікросистеми розвиваються за зразком мішаних говірок (у деяких з них і досі українська мова виступає у вигляді діалектно різнотипних ідіолектів -- В.К.), інші -- за зразком моногенетичних (з домінуванням певного діалектного материнського типу - Нвс.). Наявні й населені пункти з функціонуванням двох і більше українських говірок (Пб.).

Відзначимо, що базові відмінності аналізованих говірок від українських діалектних мікросистем МДД старшої формації зумовлені часом переселення діалектоносіїв. Основними чинниками, що спричиняють відмінність цих говірок між собою, є такі генетичні фактори (це в цілому стосується і говірок більш ранньої формації): 1) діалектна характеристика переселенців; 2) характер переселення (добровільний чи примусовий, компактний чи дисперсний); 3) різні подальші демографічні рухи (наявність пізніших дозаселень, виселення людей, напр., під час голоду 1946-47 рр.); 4) сила родинних зв'язків діалектоносіїв з територіями поширення материнських говірок. діалектний говірка межиріччя граматичний

Частина українських говірок найновішої формації територіально більш відокремлена (віддалена) від говірок старшої формації, становить собою ареал, що охоплює більшість говірок Арцизького р-ну і окремі Тарутинського р-ну Одеської обл. Відмінності від решти районів Південної Бессарабії в українському діалектному мовленні тут дуже помітні. Ці говірки меншою мірою піддаються впливу південнобессарабського діалектного типу, відомого з праць В. П. Дроздовського і А. М. Мукан. Друга ж частина відзначених говірок зазнала його більшою мірою.

У зв'язку з цим потребують пояснення особливості визначальних типів говірок старшої формації, що впливають на зазначені. Це мішані говірки більшості переважно козацьких (Ст., Птк., Бл. тощо) та деяких інших населених пунктів, що склалися за рахунок втікачів від панщини і рекрутчини, і які, на думку діалектологів, «можна віднести до перехідних від південно-східних до південно-західних» [6, 60], сформовані переважно на південно-східній діалектній основі [3; 5], або під його потужним впливом, із значною уніфікацією за ним [3, 12]. Окрім полігенетичних, мішаних, виділяємо тут також говірки з ознаками моногенезу, що можуть мати південно-східну (Пл., С.Ц., Ол.), північну (Яр.) та південно-західну (Рл.1., Пк. та ін.) діалектну основу.

Діалектна ситуація в говірках найновішої формації ще складніша. Частина з них зазнає відчутного впливу мішаного діалектного типу говірок старшої формації, особливо ті, що знаходяться в його оточенні, інша - сама представляє цей діалектний тип (оскільки діалектоносіями є переважно переселенці з навколишніх сіл), чи розвивається за його сценарієм, під його впливом (відповідні говірки Білгород-Дністровського району). Деякі говірки мають ознаки буковинсько- подільського (північнобессарабського) діалектного типу, напр., с. Надежда (Ейгенфельд) Са- ратського р-ну сформоване значною мірою переселенцями з Хотинщини першої хвилі заселення Бессарабії - мешканцями розташованого впритул до нього с. Молдово (На)д'ежда і МоЛодово Т'іки мост розд'іЛ'айе), що свого часу працювали на німців (н'імец Сил'но об'іЖав наш народ^т), а тому перейшли в пусті німецькі хати одразу після виселення останніх, оскільки там «скотинаревЛа». Або с. Плачинда (Іозефсдорф) Тарутинського р-ну, куди заселилися мешканці сс. Новоукраїнка і Височанське (також представники буковинсько-подільського типу). Деякі населені пункти складалися мішаним населенням: носіями різних типів південнобессарабських говірок, а також з інших територій України (напр., у с. Романівка Білгород-Дністровського р-ну заселялися приїжджі з Західної України, райки -- носії південно-бессарабського діалектного типу з північно-бессарабською основою з с. Рл.1., переселенці з інших бессарабських сіл - Фараонівки, Забарів, Великомар'янівки та інші).

Більшість говірок Арцизького району вирізняються тим, що розвиваються за власним типом, зі значними відмінностями від решти південно-бессарабських, на них дещо більше позначається вплив літературного стандарту. Деякі мають й ознаки моногенезу. Діалектні риси цих говірок встановлювалися за допомогою двох прийомів - застосування програми і діалектної текстографії.

Чимало діалектних явищ відрізняє їх від південно-бессарабських. Окрім основної категорії діалектних рис - форм, що відокремлюють діалектний різновид від інших та від літературної мови, є ще додаткові, проте важливі. Це, по-перше, риси, спільні з літературною мовою, але лакунарні в українських говірках МДД старшої формації; по-друге, риси, відсутні в цих говірках, але характерні для типових південно-бессарабських; а також риси, спільні для різних типів говірок найновішої формації, але відсутні у південно-бессарабських, напр., форми¹ вел'ми, Л'іпше, ¹ файний (Мп., Пб.).

Стосовно першої з додаткових категорій діалектних рис впадає у вічі доволі активне використання діалектоносіями сполучника але; усіх синтетичних дієслівних форм майбутнього часу недоконаного виду (каЗатиму,робитиму та ін.); форм іменників І і ІІ відм. з чергуваннями г,к,х// з', ц', с' при відмінюванні (уру¹ ц'і, на ноЗ'і, у стр'іс'і, Жінц'і); деяких специфічних форм IV відм. (два поро¹ с'ати) (Нвс.); збереження (меншою мірою це стосується закарпатського діалектного різновиду) подекуди диференціації за твердістю-м'якістю в іменниках II відм. (Хлопцем, трактор''цем, Хлопцев'і, йайцем, плёчем) (Нвс.) і І відм. (земЛейу, вулицейу, душейу) (Мп.), на противагу південнобессарабським говіркам, де типовими є флексії твердого різновиду (Хлопц'ом, земЛ'ойу); дещо більше ніж в українських мікросистемах старшої формації, збереження кличного відмінка ('д'ад'куАЛтоне) (Мп.); форм род. відм. вказівних займенників (т'ійейі, ц'ійейі поряд з ' тойі, ' ц'ойі) (Мп.) тощо. З іншого боку, не представлено багато південно-бессарабських діалектних рис, різною мірою властивих цим говіркам і пов'язаних передусім із впливом румунської і російської мов типу мей, бре,' ґатаіето, но, у Івановкі тощо, або вони спостерігаються у діалектних текстах, але сприймаються діалектоносіями усвідомлено як нерідні, ненормативні. Проте вже саме входження їх у діалектні тексти свідчить про початок процесу запозичення. Наприклад, високу здатність проникати в мовлення діалектоносіїв має частка-вигук мей, займен- ник-частка ето, що використовується мовцями часто неусвідомлено.

Північне наріччя яскраво представляє західнополіський діалектний тип, що наявний у сс. Вишняки (Село №17, Ной-Арциз), Веселий Кут (Село №10, Алекзюсверт, Париж), Новоселівка (Фершампануаз), Мирнопілля (Село №22, Фріденсталь), Прямобалка (Село №21, Денневіц) та ін., основу більшості з яких становлять переселенці з сс. Заячівка, Черемошне Ковельського р-ну, Сто- бихва Камінь-Каширського р-ну, Бережниця Маневицького р-ну Волинської обл. За свідченнями діалектоносіїв, переселення з рідних місць відбулося у зв'язку з облаштуванням там полігона, отже, мало ознаки примусовості, принаймні не було добровільним. Важливо, що самі мовці зауважують діалектні відмінності у материнських говірках. Діалектоносії і тепер часто називають себе волинянами, кажуть, що вони «зВолин'і» чи «зПол'іс':а», а болгари з навколишніх сіл, представники інших діалектних різновидів української мови, називають / називали їх пдл'аки чи поЛ'аци, що відбито й у мікротопоніміці - Пбл'аки - куток с. Мп. У деяких населених пунктах, напр., в Нс., де українці становлять 85-90% (взято до уваги дані довідки з сільради, історичної довідки з сільської бібліотеки, перепису 2001 р.), вихідці з Волині суттєво переважають.

Назвемо основні діалектні ознаки (збережені частиною мовців материнські риси), що на рівні граматики відрізняють цей діалектний тип в ареалі. В іменниковій морфології діалектні особливості такі: форми дав. відм. іменників ІІ (' синови, братови, Хлопц'ови) (В.К., Мп.) та ^ відм. (тбл'ови, лбшови) (Нвс.); род. відм. ІІІ відм. (матери) (Нвс.). Серед прикметникових словозмінних форм привертають увагу (передусім через непредставленість у говірках старшої формації) нестягнені, напр., наз. відм. мн. (старейе л'уди) (В.К.), (' добр'ійі, ' син'ійі); с. р. (Житн'ейе, добройе | добрейе, Зин'ейе); ж. р. ('добрайа, Зин'айа); знах. відм. ж. р. (молодуйу, Зин'уйу) (В.К., Мп.); род. відм. ж. р. (до старейі баби) (В.К.); а також форми наз. відм. мн. (деревйани, вовЛ'ани, гблодни) (В.К.); форми, що свідчать про певну лексикалізовану перевагу твердого типу відмінювання (сине, Сина, Синим) (Нвс.); серед несловозмінних - форми, пов'язані з кількісним виявом якості (' вел'ми ' добре) (Нвс.). З-поміж специфічних форм займенників впадають у вічі нестягнені вказівні наз. відм. ж. р. (' тайа, бтайа, 6ц'айа); наз. відм. мн. (о' т'ійі, ор'ійї); знах. відм. ж. р. (ц'уйу, бц'уйу, туйу) (В.К.); наз. відм. с. р. (цейе (ц'ойе), 'тойе Поле) (Мп.); а також інші форми, зокрема, знах. відм. ж. р. особового займенника 3 ос. (йе' йо чи йійо) (В.К.); присвійних займенників орудн. відм. ж. р. (мейу) (В.К.); род. відм. ж. р. (мейі, твейі, бвейї) (Мп.). Серед дієслівних переважають форми з чергуваннями приголосних основи і наголосом на флексії (хоЖу (і ходжу), воЖу (і воджу), кру¹ чу), а не Ход'у, дод'у, крут'у, як у більшості говірок МДД. Специфічними є й структури прислівників (по-пол'ску, по-руску 3нати) (Мп.), ймовірно, пов'язані з впливом польської мови на материнські говірки.

Як відомо, західнополіський говір серед північного наріччя вирізняється перевагою на морфологічному рівні південно-західних рис. Але в досліджуваних говірках це наріччя представляють і інші діалектні типи, напр., основу діалектоносіїв с. Плоцьк (Село №24, Плоцьк) становлять переселенці з Чернігівщини, що корелює з дотеперішніми спостереженнями про те, що в говірці цього села збережено риси материнського північного наріччя [2, 27], хоча тепер там мешкає і чимало людей з Волині, Вінниччини, півночі і заходу Одещини, інших регіонів України та навколишніх сіл.

Південно-західне наріччя в говірках найновішої формації також представлене. Напр., с. Мп. поділяється на два кутки Банаіцани і ПОл'аки, перший названий так через те, що основу його складали переселенці з Банату. Згідно з даними дослідників українських говірок Румунії, в Банаті поширені закарпатські говірки, хоча в одному селі «лише частково» знаходяться й гуцули [7, 23-24]. За нашими спостереженнями в Мп. цей діалектний тип розчиняється в іншодіалектному оточенні дуже інтенсивно (в цьому селі переважає західнополіська діалектна група і його говірка більше за Нс. піддається впливу південно-бессарабського діалектного типу української мови). Деякі причини і шляхи стирання питомих діалектних морфологічних рис ілюструє цитата діалектного мовлення переселенців з Банату: тут см'ійалис'а з нас шо //йа ¹ помн'у п'іШла кблис' йа в магаізин / хл'іб купЛ'ала //нуі попрОсила булку хЛ'іба // говор'у ¹ дайте мОн'і той / май при жарений // тарозсм'і йалис'а з Мене //бо// май / май / шо це май? // Майа нема ше! / шо ти майкайеш? // см'ійалис'а з нас тут // (Мп.). Серед таких рис, через які з них сміялися, мовці пригадують передусім май файно, а також хбдилисте, ішЛам,¹ былам, мойа, твойа,¹ кажут, причому лише остання риса ще більш-менш системно виявляється в їх мовленні.

З південно-західного наріччя найміцніше утримується закарпатський діалектний тип у с. Пб., що й переважає там західнополіський. Діалектоносіями є переселенці з сс. Синевір і Негровець Міжгірського р-ну Закарпатської обл. та їх нащадки. Переселення, за свідченнями мовців, було добровільним. Резистентності діалектної системи сприяють міцні родинні зв'язки (родичі із Закарпаття регулярно приїздять до них, а вони - на Закарпаття). Назвемо основні діалектні ознаки їх говірки на рівні граматики. Іменникові особливості такі: специфічні сполуки числівника два з формами с. р. ІІ відм. (дв'і в'ідра); форми орудн. відм. І відм. (зеЖл'оу, булиц'оу, дршоу); форми дав. відм., місц. відм. ІІ відм. з флексією -ови, що вживаються поряд з -ов'і (синові, Хлопц'ові, братови, женПхови, молбкови); форма орудн. відм. мн. (йай¹ цима); форми род., дав., місц. відм. ІІІ відм. з флексією -и (соли, смерти, радости, матери); специфічні форми дав. відм. ІУ відм. (тбл'ати і тбл'ови, лЗшати і лЗшови). Крім того, нормативними є конструкції знах. відм. назв істот, що збігається з наз. відм. (йа майу б'іти).

Серед словозмінних особливостей прикметників слід відзначити форми, що свідчать про перевагу твердої групи відмінювання, зокрема, наз. відм. ч. р. (синий, домашний, Житний); наз. відм. с. р. (сине, верхне, дбмашне, Житне); наз. відм. ж. р. (сина, верхна, дбмашна, Жит- на); род., місц. відм. мн. (синих, вчорашних, ¹ житних); дав. відм. мн. ( синим, вчорашним, Житним); орудн. відм. мн. (синими); а також зафіксовано (можливо, в ж. р. це вже результат західнополіського впливу) і нестягнені форми типу бинейе, бобрайа.

Серед засобів ступенювання на увагу заслуговує частка май, що, хоч і поширена в низці південно-бессарабських українських говірок більш ранньої формації з ознаками північно-бессарабського моногенезу (Пк, Вс., Ну., Рл.1. тощо) та внаслідок міждіалектного впливу може входити в говірки інших типів (Гн., Ск.), все ж невластива більшості говірок ареалу. Фіксуємо форми (май бобрий(май файно, май крбс'іво), де наголос розрізняє ступені порівняння, поряд з іншими засобами ( самий добрий,¹ самий май ¹ добрий, фест¹ файний). Як засіб вираження найвищого ступеня виступає сполука шче май, що, як, до речі і слово май, може виступати не лише з прикметниками і прислівниками, але й дієсловами та іменниками (шче май бобрий, шче май Фомне, шче май пор'адок).

Як і в низці інших говірок (Мл., Пк.), зафіксовано ситуацію конфлікту свідчень, отриманих за допомогою різних прийомів, коли констатуємо негативну відповідь на питання програми про наявність реалізації числівника один як йебин, йед¹ на в говірці, натомість у текстах такі форми знаходимо. До того ж вони реалізуються переважно в займенниковій функції (у нас й'ед¹ на надо йіла). І одне і друге є маркером стадії витіснення материнської архаїчної діалектної риси літературно нормативною.

Чимало діалектних відмінностей закарпатського діалектного типу в ареалі пов'язано з формами займенників, зокрема вказівних той, цей: наз. відм. ч. р. (тот, сис'); наз. відм. ж. р. (тбта, с'а, сОс'а); наз. відм. мн. (то¹ ты, сі, с'і^ес'і); знах. відм. ж. р. (с'у, себ'у); знах. відм. с. р. (се, себе). Фіксовано варіантні форми род. відм. займенника він: до¹ него і до¹ його, Поло¹ н'ого і¹ коло¹ него. Як варіанти до форм з іншим наголосом зауважено форми присвійних займенників (мойа, твойа, свойа; Мого, Твого, Свого; Мойіх, Твойіх, Свойіх), форми род. відм. вказівного ¹ цейі,¹ цего поряд з ¹ ц'ойі,¹ ц'ого (такі специфічні форми, що властиві південно-західним діалектам, поширені в МДД і в окремих говірках старшої формації з південо-західною діалектною основою).

Маркерами закарпатського діалектного різновиду в МДД уважаємо й низку дієслівних форм: слова з суфіксом -ова (куповати, мал'овати); форми з препозицією частки -с'а (с'а вживайут, с'а говор'ат, с'а Стала, йак с'а Майете); інфінітив з формантом -чи (печи); форми з твердим [т] у флексіях 3 ос. одн. (мочит, Л'убит) і 3 ос. мн. (береЖут, пСчут,¹ кажут, сид'ат); форми наказового способу з часткою най (най бог Милуйе і хай бог Милуйе, най спит), аналітично-особові форми мин. часу типу хСдилам, ходилисте, ходилисме. Поряд з конструкціями без дієслівної зв'язки (пес злий, пес не злий) уживані й архаїчні (пес йе злий, пес не йе злий).

Чимало особливих морфологічних форм займенникових прислівників пов'язано зі збереженням специфічних материнських діалектних рис на рівні фонетики (с'уды, туды, куды, тогды, в'Ьт:огды, зВ'іткш). За відсутності / нетиповості поширених у південнобессарабських говірках прислівникових форм на зразок ¹ такечки,¹ тутечки,¹ тамечки,¹ теперечки фіксуємо специфічні ¹ туйкы, тСперкы. Увагу привертають також форми ¹ оде, ¹ онде за відсутності поширених у МДД ос'до, ондо; Много за відсутності баСац'ко; ¹ к'іл'ко ( к'іл'ко Соди то^уб'і?).

Специфічні діалектні риси стосуються і службових частин мови: сполучників (кобы не д'іти; неМайе грошей тому што пйе; демл'у треба обробл'ати / штоб родила), прийменників (п'і¹ шов на дрова (на воду);¹ чириз диму у значенні `упродовж зими' і `після зими'), часток, зокрема для вираження згоди використовується слово йо (поряд з да).

Висновки

Діалектна ситуація в аналізованих діалектних мікросистемах дуже мінлива: з'являються нові елементи, характеристики, оскільки динамічна сама демографічна ситуація. Тому інформацію, що ми знаходимо стосовно таких сіл на сучасних лінгвістичних картах [1], а також ту, що буде нанесено на карту регіонального атласу, треба сприймати радше як орієнтири щодо подальшого розвитку цих говірок. Однак на сьогодні безперечно, що дані діалектні типи, навіть якщо говірки будуть розвиватися не за сценарієм їхнього домінування, а поглинатимуться іншими діалектними різновидами, мають залишити свій слід у їх майбутньому вигляді.

Перспективою подальших наукових розвідок стане дослідження на підставі залученої методики морфологічного рівня й інших українських південно-бессарабських говірок, що уможливить створення регіонального атласу.

Список умовних скорочень

Бл. - с. Білолісся Татарбунарського р-ну;

В.К. - с. Веселий Кут Арцизького р-ну;

Вс. - с. Височанське Тарутинського р-ну;

Гн. - с. Ганнівка Тарутинського р-ну;

Мл. - с. Молдово Са- ратського р-ну;

Мп. - с. Мирнопілля Арцизького р-ну;

Нвс. - с. Новоселівка Арцизького р-ну;

Ну. - с. Новоукраїнка Тарутинського р-ну;

Ол. - с. Олександрівка Тарутинського р-ну;

Пб. - с. Прямобалка Арцизького р-ну;

Пк. - с. Петрівка Тарутинського р-ну;

Пл. - с. Плахтіївка Саратського р-ну;

Птк. - с. Пертівка Білгород-Дністровського р-ну;

Рл.1. - с. Ройлянка Саратсько- го р-ну;

Ск. - с. Скриванівка Тарутинського р-ну;

Ст. - с. Старокозаче Білгород-Дністровського р-ну;

С.Ц. - с. Стара Царичанка Білгород-Дністровського р-ну;

Яр. - с. Ярославка Саратського р-ну.

Всі села розташовані в Одеській області.

Список використаних джерел

1. Атлас української мови : [в 3 т.]. - Т. 1. Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі / [ред. тому І. Г. Матвіяс]. - К. : Наукова думка, 1984. - 498 с. - (391 карта) ; Т. 2. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі / [ред. тому Я. В. Закревська]. - К. : Наукова думка, 1988. - 520 с. ; Т. 3. Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор'я і суміжні землі / [ред. тому А. М. Залеський, І. Г. Матвіяс]. - К. : Наукова думка, 2001. - 266 с. - (206 карт).

2. Гриценко П. Е. Генезис и семантическая структура сельскохозяйственной лексики украинских западностепных говоров : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 «Языки народов СССР (украинский язык)» / П. Е. Гриценко. - К., 1980. - 27 с. с ил.

3. Дроздовский В. П. Украинские говоры Бессарабского Приморья (на материале обследования Саратского, Татарбунарского и Белгород-Днестровского районов Одесской области) : авто- реф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук : спец. 661 «Языки народов СССР (украинский язык)» / В. П. Дроздовский. - К., 1962. - 27 с.

4. Дроздовський В. П. Південнобессарабські українські говірки / В. П. Дроздовський // Праці Х республіканської діалектологічної наради. - К., 1961. - С. 132-155.

5. Мукан А. М. Украинские наддунайские говоры. Фонетико-грамматические особенности : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук : 661 «Языки народов СССР (украинский язык)» / А. М. Мукан. - К., 1961. - 16 с.

6. Мукан А. М. Українські наддунайскі говірки (особливості звукової системи) / А. М. Мукан // Діалектологічний бюлетень. - Випуск VII. - К.: Вид-во АН УРСР, 1960. - С. 44-60.

7. Павлюк М. Українські говори Румунії. Діялектні тексти / М. Павлюк, І. Робчук. - Едмонтон - Львів - Нью-Йорк - Торонто : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2003. - XVI, 784 с. - (Серія «Діалектологічна скриня»).

Размещено на Allbest.ru