Фразеологізми в художньому світі С. Давідовіча

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фразеологізми в художньому світі С. Давідовіча

Ю.О. Маркітантов

Анотація

У статті йдеться про своєрідне поетичне бачення історії та сьогодення Білорусі С. Давідовічем. Висвітлюється роль фразеологізмів як художньо-зображальних засобів та прийомів їх вводу у текст.

Ключові слова: фразеологізм, поезія, субституція, поширення компонентного складу, контамінація, фразеологічний натяк.

Summary

This article deals with the peculiarity of poetical vision of Byelorussian history and nowadays by S. Davidovich. Here is elucidated the role of phraseological units as artistically-depicted means and ways of inputting them into the text.

Key words: frazeological unit, poetry, substitution, expansion, contamination, phrazeological hint.

Поетичні твори С.Ф. Давідовіча вражають чистим громадянським пафосом, філософськими роздумами про життя і долю Білорусі й білорусів, глибиною розуміння життя і психології людини. У його ліриці - безмірна любов до малої батьківщини, де криниці - найчистіші, небеса - найблакитніші, сіно - найдухмяніше. Та найціннішим багатством, за оцінкою автора, на його Лагойщині є люди, адже:

Мой зямляк - славуты, знакамітьі Тым, што с роднай мовай век зжывае,

Тым, што шчыры, сціпльї, працавітьі,

Тым, што злості у сэрцы не трымае... [1, 22]

Життєва мудрість, розміреність ритму, влучна невимушена метафора - усе це породжує відчуття причетності до того високого поетичного світу, яким висвічує кожен твір талановитого поета. Та чи не найсуттєвішим виражально-зображальним засобом, активним образотворчим чинником поетичного доробку Сяргея Давідовіча є іскрометні згустки народної мудрості - фразеологізми, як-от у вірші «Вядуць у Рым не усе дарогі»:

Не, не нясуць удалеч ногі,

У Рым, дзе тлуста дні гудуть.

Мяне сцяжьінкі усе, дарогі Сюды - у Карпілауку вядуць [1, 73]

Відома фразеологічна одиниця всі дороги ведуть до Риму під пером автора виростає у глибоку національну формулу, що є виразником безмежної любові до рідного краю.

Актуальність статті пояснюється необхідністю якомога ширшого і глибшого дослідження функціонального аспекту такого мовного феномену, яким є фразеологічна одиниця (ФО). Особливо яскравим матеріалом у цьому сенсі є поетичне мовлення С. Давідовіча.

Питанням функціонування ФО у художньому мовленні присвячені роботи як українських, так і російських та білоруських учених-фразеологів. Серед найвідоміших назвемо праці Л. Авксентьє- ва, М. Алексеєнка, Л. Щербачук, А. Емірової, І. Гнатюк, В. Ужченка, М. Бакіної, І. Дубинського, М. Шанського, А. Аксамітова, І. Лєпєшева та ін. Однак непересічний характер об'єкта дослідження (ФО) зумовлює можливість і необхідність подальшого вивчення цієї проблеми.

Відсутністю ґрунтовних праць, присвячених аналізу ФО в поетичних текстах талановитого білоруського поета С.Давідовіча, зумовлено вибір теми нашої статті, мета якої - висвітлення прийомів відбору і способів уведення фразеологізмів у тексти його поетичних творів.

Фразеологізм у поетичному тексті, як відомо, “одночасно акумулює і породжує додаткові текстові смисли, віддзеркалюючи специфіку авторського бачення світу” [7, 90]. При цьому фразеологізми можуть належати до високого стилю: навчання діти порушення мова

Давайце збіраць каменне І серць дабра насенне!

Давайце! [1, 116],

чи низького:

Ото ужо бывае - Свінні свінню падкіне.

Яна хоць не жывая,

А трэслася у машыне [1, 215-216]

в залежності від поетичної картини, яку сприймає й репродукує поет.

С. Давідовіч відверто щирий у своїх поетичних творах, які то наповнені патетикою з лексико- фразеологічними засобами високого стилю, то гнівно викривальним чи сатирично-гумористичним змістом, де найдоречнішим є знижені розмовно-просторічні мовні формули, як-от вигуковий грубо просторічний фразеологізм едрыт тваю качалку!

Едрыт тваю качалку! - Эх расхвашчу цяперка На дробныя кавалкі Хлустлівае люстэрка! [1, 147].

С. Давідовіч у своїй поетичній творчості активно послуговується фразеологічним багатством рідної мови, вживаючи ФО як у традиційній, так і в авторській, видозміненій формі. Особливо цінними у сенсі актуалізації й самої одиниці, й тексту є фразеологічні новотвори. Однак, не все, що видається нам новотвором, таким є насправді. Тому-то необхідним є розрізнення лексичної варіантності (узуальні зміни) і лексичної субституції (оказіональні зміни).

Важливим у дослідженні структурно-семантичних трансформацій ФО шляхом субституції, на чому наголошують учені, є розмежування цього типу індивідуально-авторських видозмін і лексичної варіантності компонентного складу ФО. Необхідність цього викликана тим, що досить часто навіть у роботах відомих науковців можна натрапити на випадки змішування цих понять.

Цікаво пояснює природу варіантності ФО В. М. Мокієнко: “Дійсно, оскільки більшість фразеологізмів у час свого виникнення була вільними сполученнями, то вільна змінюваність компонентів була їх природною властивістю. Відповідно, біля витоків стійкого сполучення міг і навіть мав бути не один, а кілька зворотів, взаємозамінюваність компонентів для яких - звичне явище. У цьому сенсі еволюція фразеологізму постає як рух від варіантного різноманіття до компонентної однаковості, «консервованості», від «антинорми» - до норми, а не навпаки. В процесі цього руху і кристалізується фразеологічна модель, формується її внутрішня логіка” [5, 32-33].

Скажімо, у фразеологічному словнику білоруської мови фіксується ФО вылузвацца (лузацца, лезці, вылазщь) са скуры як така, що має лексичні варіанти, з яких мовець має можливість вибрати той, що найбільше його задовольняє. Сяргей Давідовіч, наприклад, зробив свій вибір так:

І вось прад намі, як на парадзе,

Наперад лезуць з уласной скуры Тузы у навуцы, тузы ва уладзе,

Тузы у мастацтве, у літаратурьі [1, 21].

І в іншому творі поет обирає з чотирьох можливих саме компонент лезці:

Лез са скуры Манхэтан - Бляск агнёу, небаскробы.

А наускраі, за гэтым -

Царства бедных - трушчобы [1, 70].

Учені стверджують, що смислова тотожність фразеологізму не порушується від того, який лексичний варіант використовує автор твору. Однак, у наших прикладах тотожність фразеологічних одиниць порушується, але не через лексичну варіантність. У першому прикладі поет застосовує прийом поширення компонентного складу шляхом уведення прикметника, а в другому метафоризує фразеологізм (тип метафоризації «неживому - живе»). Додамо, що варіювання компонентів і відповідно збереження образної тотожності фразеологізму залежить не лише від лексико-семантичних відношень компонентів на рівні твірного словосполучення, але й від традиції, стереотипів слововживання [2, 74].

Особливістю творчого почерку С. Давідовіча є його прагнення застосовувати комбіновані прийоми трансформацій з метою актуалізувати семантику фразеологічної одиниці. Стилістично активний і потужний у художньому мовленні прийом лексичної субституції поет посилює подвійною актуалізацією, створюючи для цього відповідний контекст. Так, відомий фразеологізм лыжка дзёгцю <у бочцы мёду>. Мн. Не ужыв. У ролі розных чл. ск. Разм. Неадабр. Нязначная, але непрыемная дробязь, якая псує што-н. добрае [3, І, 585] С. Давідовіч трансформує у лыжку перцу у шклянцы вады, перед цим уживаючи вільне синтаксичне словосполучення зараза в крьіві:

Нелюбоу - як зараза в крыв^

Як у шклянцы вады - лыжка перцу.

І штодня не хапає любві І зямлі, і былшцы, і сэрцу [1, 53].

Лексична субституція використовується для конкретизації, тобто прив'язки ФО до ситуації, через що відбувається підсилення значення та збагачення ФО новими семантичними відтінками, що й призводить до актуалізації всієї ФО.

Згадаймо щодо цього цікавий приклад лексичної субституції з творчої лабораторії С. Даві- довіча, який в одному мікроконтексті зіштовхує, так би мовити, традиційну й новостворену ФО:

Не пуд, а з'еушы горы солі,

Я зразумеу -- і горка стала:

То ж адгукаецца нядоля,

А шчасце у рот вады набрала [1, 53].

Заміна компонентів ФО таїть у собі значні можливості виразності, що особливо суттєво виявляються, коли поет створює оказіональні фразеологізми, використовуючи лише структуру (модель) традиційної ФО, до якої інколи додається фрагмент її компонентного складу [4, 58]. М. Шанський називає це створенням за аналогією з загальновживаними фразеологізмами нових, індивідуально-авторських фразеологізмів [6, 152]. Часто в інноваціях зв'язок з традиційною одиницею зберігається. І завдяки такому зв'язку ми відчуваємо їх привабливість і доречність у поетичному творі. С. Давідовіч, використав лише модель вже згадуваної нами загальномовної одиниці вылузвацца (лузацца, лезці, вылазщь) са скуры без залучення семантики:

Ад такого вось лячэння Здрыганулася палата,

А прафесар ад здзіулення Ажно выскачыу з халата [1, 190].

Але не завжди новостворені фразеологізми формально нагадують відомі мовні формули, при цьому претендуючи на фразеологічний статус:

Сцяпан зірнуу на сябра:

- А ты - як пуп курыны.

Пагрэем зараз жабры

Цяпер не без прычыны [1, 220] (пагрэць жабры - випити спиртне). Серед улюблених прийомів трансформацій фразеологічних одиниць, до яких вдається поет, назвемо метафоризацію:

І сёння - у цемры чадных гушчароу,

Свайму пяру “не затыкаю рот”,

Хаця не раз сваіх гаспадароу «Узносіла» яно - на эшафот [1, 47] й подвійну актуалізацію (семантичний тип трансформацій ФО):

Прьімі - усё, што ёсць,

Прьімі - якое ёсць - І згіне маладосць,

І звяне прыгажосць.

І будзе чуцца: «...маць!»,

І будуть лёс ламаць.

Наломяць столькі дроу,

Што - паспявай прымаць... [1, 123].

Та трансформація фразеологізмів не є самоціллю поета. Подеколи його повністю влаштовують загальномовні одиниці. Для їх актуалізації достатньо створити відповідний контекст, як-от:

Папрацавау, пагаравау,

Здароуе шшчыу, жылы рвау,

Круціуся, як вавёрка у коле.

Дзівак! Насып на хвост ІМ солі... [1, 68].

Практично всі випадки перетворень фразеологізмів у поетичному доробку С. Давідовіча - це процес цілеспрямованого оновлення їх відповідно до ідейно-художніх завдань, які поет розв'язує в творах. Але й узуальні фразеологічні одиниці, уміло введені поетом у контекст, заграють по- особливому й свідчать про високу майстерність поета, уміння його відібрати єдино можливий у конкретному випадку мовленнєвий матеріал для створення високохудожнього твору.

Список використаних джерел

1. Давідовіч С. Горкая кропля: Вершы, гумарэскц паэмы / Сяргей Фёдаравш Давідовіч. - Мн. : Маст. літ., 1997. - 314 с.

2. Жуков А. В. Очерки по фразеологической семантике / Анатолий Власович Жуков. - Великий Новгород: НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2008. - 159 с.

3. Лепешау І.Я. Фразеалагшны слоунік беларускай мовы: В 2-х т. / Іван Якаулевіч Лепешау- Мн. : “Беларуская Энцыклапедыя” імя Петруся Броукі, 1993. - Т.1-2.

4. Маркітантов Ю.О. Фразеологія в східнослов'янському поетичному мовленні / Юрій Олександрович Маркітантов. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2011. - 148 с.

5. Мокиенко В.М. Образы русской речи: Историко-этимологические очерки фразеологии / Валерий Михайлович Мокиенко. - Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. - 280 с.

6. Шанский Н.М. Фразеология современного русского языка. - 3-е изд., перераб. и доп. / Николай Максимович Шанский. - М. : Высш. школа, 1985. - 160 с.

7. Tur S. Текстообразующая роль фразеологизма в современном русском поэтическом тексте // Nowa frazeologia w nowej Europie. Новая фразеология в новой Европе. Neue Phraseologie im neuen Europa. Slowo. Tekst. Czas. VI: Tezy referatow mi^dzynarodowej konferencji naukowej, Szczecin, 6-7 wrzesnia 2001 r. / Pod redakj Hany Waltera, Walerija Mokijenki i Michaila Alek- siejenki. - Greifswald, 2001. - С. 89-90

Размещено на Allbest.ru