Маркери прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття

Размещено на http://allbest.ru

Маркери прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття

Л.Й. Меркотан

Одне з чільних місць у списку мовних категорій, що все більше привертає увагу сучасних лінгвістів, посідає категорія прецедентності, яку тлумачать як «процес відображення в тексті національної культурної традиції в оцінці й сприйнятті історичних подій та осіб, міфології, пам'ятників мистецтва, літератури, творів усної народної творчості» [9, 146].

Вагомий внесок у розробку питань, що пов'язані із категорією прецедентності та її деривативів, зробили такі мовознавці як Д. В. Багаєва, Н. С. Бірюкова, О. С. Боярських, О. О. Ворожцова, І. С. Грабовенко, Л. І. Гришаєва, Д. Б. Гудков, В. В. Джанаєва, І. В. Захаренко, М. Ю. Ілюшкіна, М. І. Косарев, В. Г. Костомаров, В. В. Красних, С. Л. Кушнерук, І. М. Міхальова, О. А. Нахімова, Н. О. Опален- ко, Ю. Б. Пікулева, Ю. Є. Прохоров, Г. Г. Слишкін, Ю. А. Сорокін, А. Є. Супрун.

Серед засобів відображення мовної картини світу яскравим показником власне мовних процесів є прецедентний текст. Володіючи великими можливостями у вираженні емоційно-оцінювального ставлення людини до оточуючої дійсності, прецедентні тексти сприяють створенню змістової, виразної картини світу.

Більшість дослідників прецедентних текстів базовим вважають визначення, запропоноване Ю. М. Карауловим, який трактує прецедентні тексти як тексти «(1) значущі для тієї чи тієї особистості в пізнавальному та емоційному плані; (2) що мають надособистісний характер, тобто добре відомі широкому оточенню цієї особистості, у тому числі її попередникам і сучасникам; (3) звернення до них відбувається неодноразово в дискурсі цієї мовної особистості» [5, 216].

Важливим моментом вивчення прецедентних текстів є проблема їх упізнавання, тобто встановлення лінгвістичних засобів, які вказують на позатекстове походження зазначених мовних одиниць. З метою вирішення цієї проблеми дослідники вводять поняття маркерів (репрезентант) прецедентності.

Тому мета нашої розвідки - з'ясувати основні підходи до способів вербалізації репрезентант прецедентних текстів, визначити маркери прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття та проілюструвати приклади.

Матеріал дослідження становить корпус текстів української прози початку ХХІ століття, зокрема твори Г. Вдовиченко, Л. Дереша, І. Карпи, Т. Малярчук, В. Шкляра.

У працях Н. С. Бірюкової [1] та О. П. Семенець [11] детально описано різні види маркерів прецедентності, які характерні для вербалізації прецедентних феноменів в політичних і газетно-публіцистичних текстах відповідно. Зокрема, О. П. Семенець виділяє два основних типи маркерів прецедентності в газетних текстах: графічний (використання засобів графіки: лапки, три крапки тощо) і текстовий (супровід цитати різними коментарями).

Серед текстових:

1) пряма чи непряма вказівка на авторство;

2) точна чи приблизна вказівка на текст-джерело;

3) введення необхідного контексту, важливого для розуміння (наприклад, прецедентної ситуації);

4) вказівка на героя, з чиїм іменем пов'язаний той чи інший прецедентний текст;

5) підкріплення прецедентного тексту цитатою з тексту-джерела [11, 131-134].

У своєму дисертаційному дослідженні Н. С. Бірюкова виділяє такі маркери прецедентності:

1) бібліографічне покликання (автор, назва публікації, видавництво, рік видання, сторінка тощо);

2) повне покликання (автор, назва твору, персонаж);

3) покликання на автора;

4) розширене покликання на автора (вказується не тільки прізвище, але й повідомляється про сферу його діяльності, походження, досягнуті успіхи та інші біографічні дані);

5) покликання на назву твору;

6) покликання на героя твору;

7) подвійне покликання (називається герой твору та його автор чи герой твору та назва твору);

8) невизначене покликання (автор у загальному вигляді вказує на джерело інтертекстуальності);

9) інші види покликань на джерело (покликання робиться не на автора, а на особу, певним чином пов'язану з автором);

10) використання лексичних і граматичних показників не зовсім традиційного сенсу імені (такі слова як «новий», «сучасний», «колективний», «другий»);

11) графічні вказівка на прецедентність (лапки, курсив тощо) [1].

Н. Ю. Новохачева виокремлює такі маркери прецедентності: графічні маркери; фонетичні репрезентанти (рими); кореневі маркери; граматичні репрезентанти; структурно-синтаксичні репрезентанти [10, 20-21].

Зафіксований у мові української прози початку ХХІ століття матеріал дає підстави виділити такі маркери прецедентних текстів:

1) покликання на назву твору: Він тоді боявся, що його підхопить смерч і занесе у незнайоме місце, як у «Чарівнику смарагдового міста» [2, 13]; «Оле Лукойє...» - пробубніла Євка. - «Ненавиджу Скандинавію... А може, і люблю» [7, 46]; Пойняла. Енер-джай-зе-е-ер! - проспівала я для закріплення ноти галерейної пісні «Ей ухнєм» [6, 45]; Так, правда. Але діти не винні, як і коні не винні [6, 134];

2) покликання на ім'я автора: На своїй білизні і носовичках, які бібліотекарки зголосились мені прати, я почав знаходити вишиті золотими нитками свої ініціали і цитати з віршів Ахматової, Лесі Українки і Ліни Костенко [8, 278]; ...і вона нізащо не понесе їх на продаж, навіть якщо в хаті не буде ані крихти хліба й жодного тома Еріха-Марії Ремарка [4, 15]; Вона дивилась на касети та платівки, підходила до шафи з книжками. Кафка, Іздрик, Берроуз (правда, Вільям, а не Едґар Райз), і Керуак, Маккена і Сковорода, Гроф, Уоссон, Перфецький, Бах, Маркес, Воннеґут і Андрухович, і Беккет, і Покальчук і купа інших [4, 77];

3) покликання на ім'я героя: Викапана Пеппі Довгапанчоха, але старша від книжкової на кілька років [2, 69]; - Це справжній Прометей! Він був сином титана Іапета [2, 179]; Кароліна озирнулась: поруч із Олею стояла дівчина в круглих окулярах, Гаррі Поттер у картатій спідниці [3, 41]; Йогурт помирає. Шлунок в коматозі. Ромео і Джульєта. Спррравжній сум [7, 54]; - Точно, - кажу я, - наші імена плюс імена Чайника Лєни, Дарта Вейдера, Шерлока Голмса... [6, 199]; Він сидів серед лушпиння, як Пантагрюель [8, 199]; Вона була сивою, але малювалася на фіолетово, щоб бути схожою на Мальвіну [4, 14];

4) покликання на назву твору та ім'я автора: - «Сестру Кері» шукаєте?-весело озвалась Оля. У неї видалось «віконечко», одні покупці йшли на вихід, інші щойно лиш заходили. Кароліна здивовано поглянула на неї: про що вона? - Роман Дрейзера, «Сестра Кері», - повторила Оля [3, 48]; Завтра о восьмій ранку в програмі «Книжкова хвилинка» вона читатиме уривок з «Лісової пісні» Лесі Українки [3, 230]; «Смерть у кредит». Книжка валялась поблизу того, що «туалет». Селін в оригіналі [7, 20]; Ласьчина мама розбила в полі її копицю сіна, коли я читала «Знедолених» Гюго [8, 185]; Люблю мармелад і читати античну літературу, зокрема - «Метаморфози» Овідія [8, 293]; Насправді ж під атласною суперобгорткою причаїлося «Те, що на споді» - збірочка еротичних новелок від Юрка Покальчука [4, 123];

5) покликання на ситуацію: На тому піднесенні, що її охопило, могла й два мішки квасолі перебрати, відділивши чорну від білої, і три кущі троянд пересадити, але прийшли Марина з дівчатами, і зупинили цей напад шаленої працездатності [3, 31]; Все на мазі - не докопаєшся. Аж тут раптом ця тупа коза Карпа пробігла, хвостиком махнула, всі фаберже побила і тікає в Індію до чувака, котрого знає днів зо п'ять [6, 267]; - Поїдемо борозною, яку проклав змій, - я все ще грався у казочки. - А там біля його двору ви мене почекаєте. Я покажу де [13, 123];

6) покликання на назву твору та ситуацію: - Якими пересіданнями? - не зрозумів Гордій. - «Аліса», шалене чаювання... [2, 112];

7) цитата: - Борітеся - поборете, -- насмішкувато кривить губи Лідія [2, 224]; - І я випадково почула! Щоб ти знав! І воно мені ду-у-уже сподобалось! Сюсі-пусі. Сю-сю-сю... Гуцулко Ксеню, я тобі на трембіті.„[3, 80]; Тепер я знаю, як буває Як буває восени... А Євка тепер знала, що таке зіпсоване (здеградоване, спаплюжене, похєрене, забите, закинуте) мистецтво [7, 32]; А та Надя і Драп чи Надя і Ганджубас римувалися не сильно, та й у місті Яремча, де ми в купоньці собі зростали, мирне населення надавало стовідсоткову перевагу важкому алкоголю і поняття не мало, що таке марихуана [6, 12]; - Всьо, Вася, папа, дуже приємно було тебе побачити! - Я здала назад, бо цей театр, де люди в ньом актьори, вже реально почав діставати [6, 105]; Нехай не помічає, мені що до того, - казала я собі. - Він мене обдурив, а я кинула в його корову камінь. Око за око [8, 66];

8) цитата та покликання на ім'я автора чи героя: Я, Христино, про це у Миколи Гоголя читав сьогодні, - Іван Іванович гортає книжку. - Ось. Послухайте! - і з вказівним пальцем вгору: - «Люди, що відбігли, здається, від схованого у самих себе, незбагненного для них світу душі, повертаються у її «прєдєли» [2, 157]; Але це, безумовно, буде суд світу цьому, як казав Матвій [2, 83];

9) цитата, покликання на назву твору та ім'я автора: Але коли я дивлюся на жінок, яких ніколи по-справжньому не зігрівав мужчина, такі жінки видаються мені нещасними скорботними совами, хоч як би вони вдягалися й хизувалися. Перекинула обкладинку, згорнувши сторінки - їй стало цікаво, що за книжка. «Коханець Леді Чаттерлей». Девід Герберт Лоуренс [3, 76]; - Це горілка? - запитала Кароліна. - Ображаєте! - кахикнувши, озвався Олег. - Хіба я можу запропонувати дамі горілку?.. Це чистий спирт! Кароліна недовірливо понюхала келишок. - Горілка! - глянула на Олега з докором. І з подивом - на решту, бо не зрозуміла, чого всі регочуть, обмінявшись швидкими поглядами. Ще раз понюхала. - Це Булгаков, - пояснила Марина. - Олег цитує «Майстра і Маргариту» [3, 82-83]; Сиділа, склавши ноги, як козак Мамай або як буддистський монах у медитації, видмухувала чітко й вгору, як пухирці повітря чи мильні бульбашки: «У!.. Вс-Я-ко-го! С-Во-Я!.. Д-о-л-Я!.. І-Св-і-й! Ш-л-Я-х! Ши-ро-ки-Й!..» - і далі, далі, далі вела монолог зі «Сну» Шевченка [3, 198];

10) графічний: Що,рідний, «врода моя колишня до тебе мовила» чи піснязчарувала? - Євка криво всміхнулась і відразу ж збагнула, як уже втомилася криво посміхатися [7, 22]; - Мене звуть Тамерлан. Або Там. - Ну от, ще не вистачало тільки «голих онучат» [13, 60].

Отже, прецедентні тексти є важливим засобом виразності мови художніх творів та невід'ємною частиною когнітивної бази лінгвокультурної спільноти. Як засвідчує аналіз ілюстративного матеріалу, найпоширенішими маркерами прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття є покликання на назву твору, ім'я автора та героя твору, цитата, подвійне покликання та графічні вказівки. Перспективними аспектами дослідження є з'ясування типів трансформацій прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття.

український текст лінгвістичний репрезентант

Список використаних джерел

1. Бирюкова Н. С. Восприятие студентами прецедентных феноменов, используемых в современной политической коммуникации : дис. ... канд. фил. наук : 10.02.01 / Бирюкова Наталья Сергеевна. - Екатеринбург, 2005. - 180 с.

2. Вдовиченко Г. Бора / Галина Вдовиченко; худож. М. Долгополова. - Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. - 240 с.

3. Вдовиченко Г. Купальниця : [роман] / Галина Вдовиченко ; передм. Г. Гудзьо. - Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. - 240 с.

4. Дереш Л. Культ : [роман] / Любко Дереш. - Львів: Кальварія, 2006. - 208 с.

5. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Юрий Николаевич Караулов. - Изд. 7-е. - М. : Издательство ЛКИ, 2010. - 264 с.

6. Карпа І. Добло і зло / Ірена Карпа. - Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,- 319 с.

7. Карпа І. 50 хвилин трави / Ірена Карпа // Жовта книга: 50 хвилин трави. Фройд би плакав. Сни Ієрихона [Текст]. - Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. - 320 с.

8. Малярчук Т. Божественна комедія / Худож.-оформлювач О. Г. Жуков. - Харків : Фоліо,- 825 с.

9. Немирова Н. В. Прецедентность и интертекстуальность политического дискурса / Н. В. Немирова // Лингвистика. Бюллетень Уральского лингвистического общества. - Т. 11. - Екатеринбург, 2003. - С. 146-155.

10. Новохачёва Н. Ю. Стилистический приём литературной аллюзии в газетно-публицистическом дискурсе конца ХХ-начала XXI веков : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01 / Новохачёва Наталья Юрьевна. - Ставрополь, 2005. - 279 с.

11. Семенец О. П. Прецедентный текст в языке газеты : динамика дискурса 50-90-х годов : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01 / Семенец Ольга Павловна. - С.-П., 2004. - 225 с.

12. Тимофеева Т. Н. Прецедентные феномены в англоязычных научных текстах экономической тематики : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04 / Тимофеева Татьяна Николаевна. - Тамбов, 2008. - 198 с.

13. Шкляр В. Елементал / Василь Шкляр. - 2-ге вид. - Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. - 224 с.

Анотація

Маркери прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття. Л.Й. Меркотан

Стаття присвячена проблемі маркування прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття. Здійснено аналіз основних підходів до способів вербалізації репрезентант прецедентних феноменів, зокрема прецедентних текстів. Зроблено спробу класифікації маркерів прецедентних текстів у мові української прози початку ХХІ століття.

Ключові слова: прецедентність, прецедентний текст, прецедентний феномен, маркер, покликання.

Summary

The article deals with the problem of precedent texts marking in the discourse of the Ukrainian prose of the beginning of the XXI century. The analysis of the main approaches to the ways of marker verbalization of the precedent phenomena, including precedent texts, has been realized. The markers of precedent texts in the discourse of the Ukrainian prose of the beginning of the XXI century have been classified.

Key words: precedence, precedent text, precedent phenomenon, marker, reference.

Размещено на Allbest.ru