До проблеми кореляції фразем та їх компонентів у просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми кореляції фразем та їх компонентів у просторі

У статті проаналізовано просторове поширення фразем та їх компонентів на матеріалах зразків діалектних текстів із південно-західного наріччя, лексикографічних праць. Аналіз засвідчив наявність ареальних кореляцій, коли територія побутування фраземи та її компонентів збігається повністю або частково.

Summary

Key words: lexical unit, phrazeological unit, dialect language, dialects.

На сучасному етапі розвитку фразеології важливими стали комплексні дослідження, у яких поєднано структурно-значеннєвий аналіз фразеологічних одиниць, ураховано функціональні особливості та їх семантичну організацію, контекстуальні можливості. Особливо актуальним, на нашу думку, є вирішення проблемних питань про просторове буття фразеологізму і власне його компонентів.

Фразеологізми діалектного мовлення стали об'єктом ґрунтовних досліджень останніх десятиліть. Із-поміж публікацій, які фіксують сучасний стан фразеологічної системи в кінці ХХ - першому десятилітті ХХІ ст., варто виокремити українські діалектні словники: 1) північного наріччя (Г.Л. Аркушин, З. Мацюк, Г. Доброльожа); 2) південно-східного (В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко, В.А. Чабаненко); 3) південно-західного (Г.Л. Аркушин, Н.Д. Вархол та А.О. Івченко, Н.Д. Коваленко, Н.В. Кірілкова). Лексикографічні праці підтверджують надзвичайно багатий фонд стійких сполучень слів, активне варіювання фразем в ареальній проекції на усіх рівнях.

Предметом статті є просторове взаємовідношення між фраземами та їх компонентами. Стаття ґрунтується на системно зібраному матеріалі записів живого мовлення подільських, волинських, буковинських і наддністрянських говірок, опублікованих діалектних текстів, лексикографічних праць. Відсутність достатньо повної фактичної бази з усіх ареалів, спеціальних наукових досліджень фразеоглос ускладнюють ареальний опис фразем і їх компонентів, через що аналіз матиме лише попередній характер.

Лексему бамбула в західноподільських уживають, характеризуючи неосвічену, нерозумну людину: дур|на, ту|па л'у|дина, також поширеним є фразеологізм з даним словом: от |лаiка таi|кажут / ти бам|була дур|на / так прози|валис'а (Станіславівка Віньк.). У буковинських говірках - це `незграба', з грубими рисами обличчя людина, наприклад: той Мігай такий бамбула, як йго тато (СБГ, 23), хоч у сучасному мовленні фіксуємо: буў ў нас ў си|лови Тро|хан / ка|зали бам|була неи|хитриi / в'ін хо|диўси на веичор|ниц'і з |нами / |фаiниi буў на ли|це / а н'і|чого неи |помниўсти (смт Кельменці Кельм.). Затемнену семантику лексеми бамбула мовці намагаються розкрити через допоміжний компонент нехитрий. У волинських говірках домінує обов'язковий елемент дурний у виразі компаративного типу: дурний йак бам|була (Великі Орлинці Крас.).

Г.Л. Аркушин у західнополіських говірках зафіксував таке значення лексеми: `тюхтій, нездара'. Слово може вживатися однотипно, як до жіночої, так і до чоловічої статі, наприклад: то так'і бамбула, шо сам ни гожениц:а (Аркушин, І, 10). У говірках Чемеровецького р-ну - це сильна, кругла з вигляду людина, наприклад: ну це от |кажеи круг|лен'ка йак бам|булка / бам|бул'ка; ти |кажеи та|ка к|репка йак бам|була / бам|бул'а; значення `великий, товстий' має лексема у говірці с. Оринин Кам'янець-Подільського р-ну.

Семантика фразем зі значенням `порозумнішати' у подільських говірках, як і в інших українських, базується на спостереженнях навколишнього світу, явищ природи. Так, асоціативно
розум уявляється як щось світле, ясне, день, сонце: |сонце ў голо(y)|в'і з'їіш|ло (Косиківці Нов.). Однакову мотиваційну базу мають фраземи роз|вид'н'ілос'а ў голо(y)|в'і (Китайгород Кам.), роз|вид'н'ілос' ў моз|гах (Іванківці Гор.). У говірках Новоушицького р-ну побутує пройас|нилос'а ў ба|мбул'і, де компонент бам|була набув значення `голова'. Лексема прибамбурений демонструє функціональне усічення ФО у мовленні східнослобожанських і степових говірок, а додавання ще одного компонента підсилює експресію - Альоша прибамбурений `дивна людина, недоумкуватий' (УУ, 38).

Уживаною в говірках південно-західного наріччя є лексема слуп, що походить з польської, а в словнику української мови фіксується з ремаркою застаріле (СУМ, 8, 381). У говірках Західного Поділля (Станіславівка Віньк., Вікторівка Чем. та Косиківці Нов.) слуп - це стоўп / с|лупи кла|дут на во|рот'ах; на|во |кажеи пок|лали теилеи|фон'і с|лупи; слуп доу|пуст'ім ў |менеи за|копаниi ў во|рот'ах чи п|росто до |него б|йес'а дош|ки чи пати|ки.

У деяких говірках Одещини (Москаленко, 67), у гуцульських говірках теж слуп - це стовп (Лесюк, 119), (Неґрич, 159). На фразеологічному рівні все ж виявлено вживання двох лексем: гуцульські - [пус|тиi] йек слуп [2, 112, 169], iти та йек на стоўп [2, 43], сто|йети стоў|пом [2, 23, 32]; подільські - сто|йати йак стоўб неиоп|тесаниi, ў|копаниi йак стоўб, сто|йати йак стоўп (Врубівці Кам.), сто|йати стов|бом (Віньківці Віньк.), сто|йати йак слуп (Китайгород Кам.), йак Ма|л'ійіўс'киi слуп `непорушно стояти' (Мала Кужелівка Дун.), стоў|бичиeти йак слуп `стояти довго на одному місці' (Вільне Кам.).

У буковинських говірках аналізована лексема вживається з двома значеннями: слуп - 1. стовп, наприклад: Хто цей слуп від радії вікришив; 2. перен. дурень: Та ви шо смієтеси, би я за цего слупа ішла? (СБГ, 502).

У сучасних волинських говірках уживається стовп як у зв'язних текстах, так і в складі фразеологізмів: то дозво|л'аў соу|б'і ў |хату ўкла|дати стоў|пи та|к'і / йак ка|зали хата на стоў|пах пос|таўлеина (Хотьківці Крас.), хоч у діалектному словнику говірок Рівненщини зафіксовано слуп - стовп у стіні будівлі [1, 116].

У середньополіських говірках та наддніпрянських говірках південно-східного наріччя, у лемківських компонентом фразем є лише стовп: дурний як стовп (Івченко, 8); кожному стовпу кланяться `часто робити зупинки (про транспорт)' (Чабаненко, 68); лінивий як стовп `дуже лінивий' [3, 80], як телефонний стовп `дуже високий' [3, 83].

Носії сучасних наддністрянських говірок уживають слуп у мовленні, ця ж лексема є компонентом ФО: та йак с'і то|д'і ўс'а то|та веи|с'іл'на про|цес'і йа ўри|вала ў ту сто|долу / то аж |с'іни трис|т'іли / а пи|л'ука ўже йак си погу|л'али дв'і три го|дини пи|л'ука сто|йала с|лупом дого|ри (Жизномир Буч.).

У сучасних текстах живого мовлення носіїв боржавських говірок Закарпаття зафіксовано вживання лексеми стовп (і як компонента ФО): стоупи тилиграфн'і (УЗГ, 111), увун меине реўноваў до каждого стоўпа / неи мож із ним было н'іґде ходити (там само, 107).

«Словник української мови» в одинадцяти томах фіксує омоніми: ПУД¹ заст. пуд. У Росії, Білорусії та на Україні до запровадження метричної системи мір - міра ваги, що дорівнює 40 фунтам (близько 16,4 кг) // Велика кількість чого-небудь; щось дуже важке; ПУД² діал. Страх. Давати (дати) пуду; Наганяти (нагнати) пуду - лякати, страшити кого-небудь; Набратися (зазнати) пуду - перелякатися (СУМ, 8, 384).

При автокоментарі носії західноподільських говірок так пояснюють значення лексеми пуд:це та|к иi буў пуд / ў |менеи йе п'іў|пудник // пуд це та|киi жи|л'ізниi йак та|во |гира шо спорц|мени п'ідн'і|майут дого|ри то ў |н'ому бу|ло ш'іс|нац'іт' к'і|ло / а ў п'іў|пудников'і |в'іс'ім // ко|лис' важили ўс'о / бу|ло ко|ромисло та|ке і ўч'іп|л'али |пудники і п'іу|пудники / зеир|но |важут чи бу|рак (Станіславівка Віньк.). Відповідно побутують і фраземи: н'іби пуд зс плеи|чеi зва|лиўс'а (Гринчук Кам.); бук. зйісти пуд вол'і (Романківці Сок.), значення яких умотивоване компонентом (за кодифікацією словника).

У більшості говірок південно-західного наріччя лексема пуд зі значенням `страх' побутує лише у фраземах: західнопод. |дати |пуду кому `налякати' (Нігин, Вербка Кам.), пуд наг|нати на кого `налякати' (Пилипи Хребтіївські Нов.), пуд по|бачиети `злякатися' (Зеленче Дун.); гуц. дістати пуду `перелякатися' (Неґрич, 147); дати пуду `перелякатися' (ГГ, 159); бук. дати пуду `налякати': Такого дав мені пуду, шо ніколи не забуду (СБГ, 446). Носій волинських говірок, щоб пристосувати до своєї мовленнєвої традиції слово пуд, ужив у розмові фразему на |пудтки ў|з'ати (Грибенинка Стар.), можливо, мовці переймуть таку вимову і вираз закріпиться у мові.

На особливу увагу заслуговують вияви досліджуваної лексеми в українських закарпатських говірках. На позначення `налякатися', `злякатися' мовці вживають такі варіанти: р'ішила йійі настраш'ітиі (УЗГ, 24); порос'а йак напэдило, йак почало б'іхти (там само, 29); йа i так с'а дуже напудиіла шом лехко i пос'ів'іла (там само, 31), чиридар' пригнав коровы і боў дуже напуженыi (там само, 81), таi надумала іти пужати л'эди (там само, 81). У текстах говірок Закарпаття фразема набралас'а страху (УЗГ, 24) вживається для вияву експресії вищого рівня вияву. Крім того, виявляємо розвиток омонімічних відношень: пуд - горище (Пушок лис вил'із на пуд (УЗГ, 79); і в'іт:оды ўже нич ни грим'іло на пуд'і (там само, 128)); пуд - прийменник пуд (пуд йалиц'ами (там само, 367)).

П.С. Лисенко в поліських говірках зафіксував пуд - орнітол. сорокопуд, наприклад: Паймали пуда (Лисенко, 177).

У «Словарі української мови» Б. Грінченко подав переносне значення слова ключка `хитрость, зацhпка; придирка' з посиланням на місце побутування - Каменецкий уезд (Західне Поділля) (Грінченко, ІІ, 255). ФО ключки собі шукати `придиратись' знаходимо ще у словнику Є. Желехівського 1886 року видання (Желехівський, 361). Стійке сполучення слів шу|кати к|л'учки `чіплятися, прискіпуватися до дрібниць' уживають і в сучасному західноподільському діалектному мовленні (Михайлівка Борщ.). Трапляється й функціональне усічення ФО у мовленні, коли відбувається згортання фраземи до одного слова, що може виявитися лише у зв'язному усному тексті: |кажу / йа п|ригоршчу йе|му |дала |с'ічки / там та|ко ў тоi жоулу|бец ма|лен'киi // ну то шо / |кажи / йа неи |бачила шо с|тирка / а шо |с'ічка // і ўс'о // та|ко / се та|ку к|л'учку / к|л'учку / к|л'учку // оi / то с'а|ке / то та|ке // так с'а би сва|рити (Залуччя Чем.)

Інформатори з Поділля так пояснюють значення лексеми ключка: д'іста|вати грушеич|ки / |йаблучка к|л'учкойуо (Станіславівка Віньк.); к|л'учка л'у|ба чи зие|л'ізна та шо |с'іно ш|микати / чи к|л'учки деиреиў|л'ана / чеи|решн'і р|вати чи |йаблучка (Косиківці Нов.); к|л'учка так і йе к|л'учка / на во / |кажеи / заўйа|жи ў к|л'учку / шо|би |добре розўйа|зати (Маків Дун.).

На Гуцульщині ключкою називають жердину з гачком для витягнення води з колодязя, також клю'чка - це петля або в переносному значенні - зачіпка, наприклад: уна же шукат кл'учки, аби мене зачепла на сварку) (ГГ, 97), невелика гакоподібна палиця для нагинання гілок плодових дерев (Неґрич, 94). У бойківських говірка ключька - це гачок, на який натягують “полуйки”, по-іншому - клюка; кілок, на якому вішають будь-що; бант' зав]азати на кл'учку; гл'ад'іти кл'учки - шукати зачіпки (Онишкевич, 359). На Полтавщині ключка, -ки - це прилад для смикання соломи чи сіна з скирти, наприклад: бери ключку та йди смикати солому (Ващенко, 45). У буковинських говірках лексема клю'чка вживається в багатьох значеннях, а саме: защіпка на вікні; крючок для в'язання; дрючок, що має форму одиниці, яким прикріплюють рубель під час перевезення снопів; вузол з петлею, який швидко розв'язується; петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають (СБГ, 211). Отже, у фраземі до|вести до к|л'учки кого `завдати шкоди комусь' (Маків Дун.) іменниковий компонент ужито зі значенням `петля', хоч у подільських говірках таке значення в автокоментарях інформанти не подають, а в більшості говірок Чемеровецького р-ну не можуть пояснити значення слова ключка.

Системне дослідження діалектної лексики та фраземіки дає простежити аналогійні явища в різних говірках. Аналіз фразем та їх компонентів у просторі (на підставі діалектних текстів і словників) може виявити як нефіксовані раніше стійкі сполучення слів, так і відсутність сподіваних їх компонентів, стійкість різних діалектних явищ. Попередній аналіз підтверджує думку про наявність ареальних кореляцій, коли територія побутування фраземи та її компонентів збігається повністю або частково.

фразера діалектний кореляція

Умовні скорочення

Віньк. - Віньковецький р-н, Кам. - Кам'янець-Подільський р-н, Дун. - Дунаєвецький р-н, Чем. - Чемеровецького р-н, Гор. - Городоцький р-н, Нов. - Новоушицький р-н, Крас. - Красилівський р-н, Стар. - Старокостянтинівський р-н Хмельницької обл.; Борщ. - Борщівський р-н, Буч. - Бучацький р-н Тернопільської обл.; Кельм. - Кельменецький р-н, Сок. - Сокирян- ський р-н Чернівецької обл.

Список скорочень джерел

Аркушин - Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок : у 2-х т. / Аркушин Г.Л. - Луцьк : ред.-вид. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - Т. 1. - 354с.

Ващенко - Ващенко В.С. Словник полтавських говорів / В.С. Ващенко. - Харків : Вид. Харк. держ. ун-ту ім. О.М. Горького, 1960. - 108 с.

ГГ - Гуцульські говірки : короткий словник [відп. ред. Я. Закревська]. - Львів, 1997. - 232 с. Грінченко - Словарь української мови / За ред. Б.Д. Грінченка. - К., 1907-1909. - Т. 1-4. Желехівський - Желехівський Є. Малоруско-нїмецкий словар / Євгений Желеховский. - Львів, 1886. - Т. 1. - 608 с.

Івченко - Івченко А.О. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія / А.О. Івчен- ко // Харківське історико-філологічне товариство. Наукова бібліотека. - Харків : Око, 1996. - 158с. - (Наукові розвідки; Т.1).

Лесюк -- Лесюк М. Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району) / Лесюк Микола. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2008. - 328 с.

Лисенко - Лисенко П.С. Словник поліських говорів / П.С. Лисенко. - К. : Наукова думка, 1974. - 260 с.

Москаленко - Москаленко А.А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області / А.А. Москаленко. - Одеса, 1958. - 78 с.

МСБГ - Матеріали до словника буковинських говірок : Навчальний посібник / В.А. Прокопенко та ін. - Чернівці, 1971-1979. - Вип. 1-6.

Неґрич -- Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березовий / Неґрич Микола. - Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (Серія “Діалектологічна скриня”), 2008 - 224 с.

Онишкевич -- Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок / М.Й. Онишкевич. - К. : Наукова думка, 1984. - Ч. 1 (А-Н). - 446 с.

СБГ -- Словник буковинських говірок / за заг. ред Н.В. Гуйванюк. - Чернівці : Рута, 2005. - 688 с.

СУМ - Словник української мови : в 11 т. - К.: , 1970 -1980. - Т. І - ХІ.

УЗГ - Українські закарпатські говірки: Тексти / Упор. та передм. О.Ф. Миголинець, О.Д. Пискач. - Ужгород : «Ліра», 2004. - 400.

УУ - Ужченко В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу / Віктор Ужченко, Дмитро Ужченко. - Вид. 6-е, доповн. й переробл. - Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. - 552 с.

Чабаненко - Чабаненко В.А. Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини / Чабаненко В.А. - Запоріжжя : [б.в.], 2001. - 201 с.

Список використаних джерел

1. Євтушок О.М. Вивчення лексики говірок Рівненщини / О.М. Євтушок. - Рівне, 1997. - 164с.

2. Олійник М.Я. Фразеологія гуцульських говірок: Дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська мова» / Олійник Мирослава Ярославівна. - Львів, 2002.

3. Ступінська Г.Ф. Фразеологія лемківського говору української мови: Дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська мова» / Ступінська Галина Федорівна. - Івано-Франківськ, 2002. - 188с.

Размещено на Allbest.ru