Характеристика зовнішності людини в національних фраземних картинах світу українського та німецького народів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика зовнішності людини в національних фраземних картинах світу українського та німецького народів

Л.Й. Пулатова

У статті аналізується специфічна характеристика зовнішності людини в національних фраземних картинах світу українського та німецького народів, досліджуються семантичні властивості фраземних знаків на позначення зовнішності людини в поєднанні з етнокультурою українського та німецького народів, особливості їх творення і вживання.

Summary. The article deals with the specific characteristics of person's appearance in national phraseme world outlook of the Ukrainians and the Germans. The semantic peculiarities of phraseme signs that indicate the appearance of a person together with ethnoculture of Ukrainian and German nations, the peculiarities of their formation and usage are analyzed.

Постановка проблеми в загальному вигляді, її актуальність та зв'язок із науковими завданнями

Лінгвістика ХХІ століття спрямована на дослідження мови не лише як засобу комунікації та пізнання, а й як культурного коду нації. Вивчення мови в культурному контексті пов'язане з поверненням лінгвістики в русло антропоцентричної парадигми, яка обумовила актуальність лінгвістичних досліджень, присвячених національно-культурній своєрідності мов.

Мова є відображенням національної культури народу, який розмовляє нею. Уявлення людини про оточуючий її світ формується у процесі взаємодії її з цим світом, при цьому мова обумовлює характер мислення, спосіб пізнання світу, впливає на свідомість людини.

У сучасній лінгвістиці активно обговорюються проблеми формування мовної картини світу. На перший план висуваються питання про те, яким чином відображений навколишній світ у свідомості людини, яка роль вербальних засобів у цьому процесі.

Поняття мовної картини світу розроблялась такими лінгвістами як В. фон Гумбольдт,

О.О. Потебня, Ю.Д. Апресян, С.А. Васильєв, А. Вежбицька, Р.М. Фрумкіна, В.А. Маслова О.П. Бурменкова та ін.

Мовну картину світу вчені ототожнюють з синхронним поєднанням різночасових сприйнять та тлумачень, під картиною світу розуміють уявлення про світ, духовну культуру етносу у відповідний хронологічний період [8, 20]. Мовна картина світу - це картина світу, створена лінгвістичними засобами, а саме:

- номінативними засобами мови - лексичними та фразеологічними, які забезпечують те чи інше членування й класифікацію об'єктів національної дійсності значущою відсутністю номінативних одиниць (лакунами різних типів);

- граматичними засобами мови;

- функціональними засобами мови (відбір найбільш вживаної лексики та фразеології визначає склад комунікативно релевантних мовних засобів);

- образними засобами (напрямки розвитку переносних значень, внутрішня форма мовних одиниць, національно-специфічна образність);

- фоносемантикою мови;

- дискурсивними засобами мови (специфічними засобами і стратегіями текстобудови, аргументації, ведення діалогу, побудови монологічних текстів, особливостями стратегій і тактик комунікативної поведінки в стандартних комунікативних ситуаціях, тощо) [8, 20].

Мета статті - аналіз специфічної характеристики зовнішності людини в національних фраземних картинах світу українського та німецькомовного народів.

Завдання статті:

- обґрунтувати поняття „картина світу”, „національна картина світу”, „фраземна картина світу”;

- дослідити семантичні властивості фраземних знаків на позначення характеристики зовнішності людини в поєднанні з етнокультурою українського та німецького народів, особливості їх творення і вживання.

Наукові результати

Різні умови існування етносів, соціально-історичні, культурні фактори, які вирізняють один народ з-поміж іншого, є об'єктивною основою для визначення національної картини світу, яка являє собою сукупність концептів, базисних для національного мислення. Національна система концептів включає як одиниці, зафіксовані мовними знаками, так і ті, які не виражені засобами національної мови, але існують у національній концептосфері й забезпечують національну мис- лительну діяльність [8, 22].

Національна картина світу обумовлює специфічні для даного етносу прийомі аналізу дійсності. На думку О.М. Чарикової, національна картина світу втілює в собі загальне, стійке,

яке повторюється в картинах світу окремих представників народу. Тому, з однієї сторони, вона є деякою абстракцією, з іншої - когнітивно-психологічною реальністю, яка виражається через пізнавальну діяльність народу, його поведінку - фізичну й вербальну [15]. Національна картина світу виявляється в однаковості поведінки народу в стереотипних ситуаціях, в уявленнях та судженнях про дійсність, у висловлюваннях і „спільних думках”, у прислів'ях, приказках, афоризмах.

Картина світу, яка фіксується фраземними засобами мови й розглядається як мовний феномен національно-культурного спадку є фраземною картиною світу. Фразеоодиниці виступають засобом освоєння світу людиною. Вони фіксують, зберігають і відтворюють її почуття, емоції, відчуття, оцінки, настрої. Фраземна картина світу найбільш яскраво відображує національну своєрідність мови, оскільки саме фразеоодиниці найчастіше містять компоненти значення з інформацією про національно-специфічні особливості сприйняття дійсності. Фраземи являють собою одиниці мови, в яких зафіксована народна мудрість, ціннісна картина світу етносу, а також знання як про зовнішню дійсність, так і про внутрішній світ людини [1, 51].

В основі національної фраземи (далі НФ) укр. як на картині намальований [10, 646]; укр. з виду як намальований [10, 232]; укр. хоч картину малюй, хоч малюй [12, 366], укр. гарненька як крашаночка, як писанка, як картинка [9, 967] лежить важливе для української народної культури уявлення про естетичну значущість творів мистецтва і атрибутів народних обрядів. У фраземах гарненька як крашаночка, як писанка лексеми крашанка, писанка є символом народження, життя, сонця, воскресіння. „У писанці зосереджена чарівна магічна сила, яка наділена особливою святістю приносити добро, щастя, любов, достаток” [2, 370]. Характер інших наведених фразем увиразнюється семантикою компонентів картинка та намальований. В українській мові лексема картина розвинула переносне значення - „про кого-, що-небудь, що своїм виглядом викликає захоплення” [11, V, 110], слово намальований у мовній картині світу українців теж пов'язане з естетичними уявленнями про прекрасне. [9, 65].

У німецькій мові лексема das Bild (картина) також є основою для фразем із семантикою красивого: нім. das Bild der Unschuld - „уособлення цноти, невинності, скромності, чистоти”. Із семантикою „красива людина” у зіставлюваних мовах вживаються НФ нім. ein Bild von einem Mдdchen (розм.) [6, 84] - укр. писана красуня, нім. ein Bild von einem Mann (розм.) [6, 84] - укр. красень чоловік. Фразема як намальований не має прямого німецького еквівалента, оскільки з лексемою malen вживаються здебільшого фраземи з семантикою негативного, потворного: нім. den Teufel an die Wand malen (розм.) „малювати всякі страхіття” (лякаючи когось); нім. schwarz in schwarz malen „малювати (зображувати) в чорному (темному) кольорі” [6, 505].

Утворення фразем укр. ясний (гарний) як сонечко; як ясна зоря, зі сл. гарна [9, 69] пов'язані з архаїчними уявленнями українців про навколишній світ. Образ сонця був символічним для давніх слов'ян. Вони вважали його джерелом життя і достатку. „...Яскраве Сонце через те, що воно - відблиск лиця Божого” [3, 497].

За одним із українських міфів, „.Зоря - це гарна панна, яка живе там, де сходить Сонечко” [3, 203]. День у народній уяві асоціюється зі світлом, сонцем, життям на противагу ночі - „матері смерті та сну” [3, 336]. Німецьким еквівалентом фраземи укр. гарна як зоря є schцn (чи frisch) wie der junge Morgen (горд.) - прекрасна або свіжа, як вранішня зірка [6, 401]. Лексеми сонечко, зоря у наведених стійких висловах мають означення ясний (ясна), що асоціаціює обличчя людини („привітний”, „усміхнений”, „спокійний”) з ясними сонечком, зорею.

Зіставимо семантику базових лексем, які репрезентують концепт „краса” в німецькій та українській мовах згідно з даними етимологічних словників. У німецькій мові прикметник schцn є власне германською лексемою (порівняймо: середньоверхньонімецьке *schoene, давньоверхньонімецьке *sconi в значенні „красивий, блискучий, чистий”, готське *skaun[ei]s у значенні „граційний, привабливий”, нідерландське *schoon у значенні „красивий, чистий”, англійське *sheeny в значенні „блискучий”). Лексема schцn етимологічно сягає дієслова *schauen (бачити, дивитися), первинне значення якого „те, що видиме”. Отже, основним значенням лексеми schцn є опис явища, предмета чи особи, який є видимим (сприймається зором), за своєю природою чистий, виблискує, привертає увагу [14, ІІІ, 148].

Значення слов'янської лексеми красивий, на думку Н.Б. Мечковської, може розвиватися шляхом деривації від слів, що вказують на виділення предмета за кольором: „Праслов. *krasa мотивовано позначенням кольору, що сприймається символічно і в найвищому ступені позитивно: *krasa споріднене з *kresati / *kresiti - „викрешувати вогонь, іскри; сікти, рубати”. Семантично *krasa переконливо реконструюється як „цвіт життя”, звідки потім - „червоний колір, рум'янець (обличчя)”, „цвітіння, цвіт (рослин)” [2, 473] і, нарешті, більш загальне - „краса” [5, 45]. Думку дослідниці підтверджують українські НФ на позначення рослин червоного кольору - червона рожа, калина, маків цвіт, яблуко наливчате. Як бачимо, більшість таких фразем є символічними. Це говорить про те, що слово краса позначає процес створення явища чи речі, які б змогли привернути до себе увагу, тобто, основне значення слова краса - „прикрашати”.

Зіставлення основних значень лексем schцn і краса показує їх не пряму, але все ж таки схожість, яка полягає в тому, що в обох мовах красиве явище чи предмет привертає зорову увагу, впадає в очі.

Оскільки калина, маків цвіт, яблуко наливчате не поширені в німецькій етнокультурі, то семантика краси тут передається фраземами, які за зовнішньою формою відрізняються від українських. Напр.: нім. sie sieht aus wie eine Landpomeranze (розм.) букв. вона як сільський помаранч „гарна” - укр. як маків цвіт (про сільську дівчину); нім. wie eine Orchidee im Kьchengarten букв. як орхідея на городі - укр. як троянда серед будяків [12, 764; 6, 359].

НФ нім. sie sieht aus wie eine Pfingstrose - укр. вона як маків цвіт букв. як троянда на Трійцю [6, 437] має релігійне походження. Трійця - важливе християнське свято - відзначається в травні - червні місяці. Саме тоді троянди найкраще, найповніше розцвітають. Це і знайшло своє відображення у внутрішній формі даної фраземи. Українські варіанти фразем з компонентами роза - рожа - троянда такі: (з лиця) гожа як рожа (гарна (червона) як (наче) рожа; (личиком червона) як панська рожа [9, 64]. Нім. treibt ьppige Blьten [6, 95] - укр. розцвітає пишним цвітом „пишно гарно цвіте”. В обох зіставлюваних етнокультурах дівоча краса порівнюється з пишним цвітом.

Метафоричне вираження красивого передається і розмовно-фамільярними фраземами нім. dufte Biene (розм. фаміл.) „красотка, красоточка” букв. ароматна бджілка [16, 81; 6, 84]; нім. ein junges (також nettes, liebes, hьbsches...) Ding (розм.) „молоденька (гарненька, симпатична...) дівчина” букв. нова, улюблена річ [16, 66; 6, 127]; нім. sie ist zum Fressen (розм., фаміл.) „вона - просто пальчики оближеш; вона прегарненька” [16, 240; 6, 190]; нім. ein blonder Zahn букв. білі зуби (жарг.) „білява подруга парубка-підлітка” [6, 635]; нім. ein steiler Zahn букв. круті зуби (жарг.) „красива елегантна дівчина; висока й тонка подруга парубка-підлітка” [6, 635]; нім. die kleinen Mдdchen (розм. фаміл.) „молоденькі (чи сопливі) дівчата” [16, 497; 6, 384].

Особливе місце в національних картинах зіставлюваних мов займають образи тополі, верби, дуба, з якими пов'язані різні уявлення. Однією з функціонально-семантичних ознак фразеологізмів є те, що вони використовуються для позначення зросту людини. Разом із тим, реалізуючи у структурі фраземи своє основне значення, містять й інші семантичні елементи, що дозволяє говорити про певні особливості реалізації образних конкретизаторів у модельованій структурі фразем [9, 70]. Фразема укр. як тополя, зі сл. висока [9, 70] має додаткову сему „струнка”, нім. sie ist schlank wie die Pinie букв. струнка як пінія [6, 439]. НФ укр. як верба, зі сл. висока [9, 72] - додаткову сему „гнучка”, нім. sie ist schlank wie eine Tanne „вона висока і струнка” букв. як ялина [6, 559]. Верба в народному світосприйнятті „протиставляється сосні, ялині та дубу, які не завжди можуть витримати бурю, вербові ж гілки завдяки своїй гнучкості залишаються цілими”, це символ „...надзвичайної життєвої сили...” [2, 135]. Природно, що НФ укр. як тополя, як верба зі сл. висока валентні тільки з лексемами на позначення осіб жіночої статі, переважно, молодого віку, а фразема здоровий як дуб - тільки з лексемами на позначення осіб чоловічої статі [9, 70]. Усім фраземам даної моделі властива позитивна конотація. Як бачимо, дані НФ при спільному образі передають різні реалії.

Горіх, за народними уявленнями, - „.символ обожнення, краси та магічної сили” [2, 122].

В.Д. Ужченко та Л.Г. Авксентьєв пишуть, що „раніше поняття краси значною мірою вбирало в себе й поняття здоров'я. На батьківщині І. Франка говорять здоров як горіх... Не випадково приповідку укр. дівча як горіхове зерня автор пояснив: „здорове, гарне, миле” (Франко, XVI, с. 421)” [13, 130]. У німецькомовній культурі плоди лісового горіха здавна вважались символом життєвої сили й родючості. Як відомо, лісовий горіх цвіте ранньою весною ще до того, як розпуститься листя, розвивається дуже швидко і дає багато плодів (горіхів), які часто ростуть попарно. Зарості горішника вважаються в народних повір'ях місцем, де народжуються діти. Лісові горіхи дарують у Німеччині на Різдво й Новий рік на знак кохання. З іншої сторони, лісовий горіх маленький за розміром, тому він асоціюється з чимось незначним, нікчемним, що семантизується в наступній фраземі in die Haseln (Haselnьsse) gehen - „піти на побачення з дівчиною; вступити в інтимні стосунки з дівчиною” (ще до її одруження) [4, 13].

Семантика негарного передається НФ нім. hдЯlich wie die Sьnde букв. страшна як гріх - укр. страшна як смертний гріх [7, ІІ, 92]. Концепт негарний семантизується образним порівнянням як смертний гріх. Часткова еквівалентність цих фразем (образ спільний, а зовнішня форма - різна) пояснюється релігійними звичаями. У зіставлюваних етнокультурах діяли однакові християнські закони, де потрібно було боятися гріха. Гріх - порушення релігійно-моральних догм, настанов, за які відповідати доведеться у потойбічному світі перед Богом [11, ІІ, 171]. Українська НФ відрізняється від німецької наявністю ад'єктивного маркера „смертний”, який доповнює, увиразнює, підсилює основне смислове навантаження цієї НФ, вказує на невиправність, безповоротність даної ситуації. Смертний гріх - за релігійним уявленням - гріх, який не можна спокутувати, який карається вічними муками на тому світі (горіти в пеклі). Українська фразема вказує на більшу емоційність української нації в порівнянні з німецькою.

Висновки

Проблема сутності національної мовної картини світу є однією з актуальних на сучасному етапі розвитку мовознавства. Досліджуючи принципи її формування, вчені вирішують питання про роль когнітивно-психологічних реалій, які впливають на індивідуальне й колективне сприйняття навколишньої дійсності. Картина світу в кожній національній мові має національну форму вираження, що проявляється у стійких національних рисах, звичках, традиціях, які формуються під впливом умов матеріального життя, особливостей історичного розвитку даної нації.

фраземний зовнішність український німецький

Список використаних джерел

1. Веренич Т.М. Черты национального характера во фразеологической картине мира (на материале французского и русского языков) [Текст] / Т.М Веренич // Филология и лингвистика в современном обществе: материалы междунар. науч. конф. - М.: Ваш полиграфический партнер, 2012. - С. 51-53.

2. Войтович В.М. Українська міфологія / Валерій Миколаєвич Вотович. - К.: Либідь, 2002. - 664 с.

3. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка / Илья Романович Гальперин. - М.: Изд. лит. на иностр. яз., 1958. - 459 с.

4. Мальцева Д.Г. Немецко-русский фразеологический словарь с лингвострановедческим комментарием / Дина Григорьевна Мальцева. - М.: Азбуковник. Русские словари, 2002. - 346 с.

5. Мечковская Н.Б. О недоверии к красоте и влечении к хаосу (по лингво-семиотическим данным) // Логический анализ языка. Космос и хаос: концептуальные поля порядка и беспорядка: Сб. науч. трудов. - М., 2003. - С. 41-53.

6. Немецко-русский фразеологический словарь / [Л.Э. Бинович, Н.Н. Гришин]. - М.: Русский язык, 1975. - 656 с.

7. Німецько-український фразеологічний словник / [В.І. Гаврись, О.П. Пророченко]. - К.: Радянська школа, 1981. - Т. 1: А - К. - 417 с. - Т. 2: L - Z. - 382 с.

8. Петрова Л.А. Языковая картина мира в русле теоретических изысканий / Л.А. Петрова // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 69. - С. 19-23.

9. Плетнєва О.Л. Фразеологія говірок центральної Слобожанщини: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / Плетнєва Ольга Леонідівна; Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Харків, 2004. - 230 с

10. Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка: [в 3-х т.] / [відпов. ред. М.А. Жовтобрюх]. - Харків: ХДУ, 1978 - 1979. - Т. 1 - 3.

11. Словник української мови: [в 11-ти т.] / [гол. ред. І.К. Білодід]. - К.: Наукова думка, 1970 - 1980. - Т. 1 - 11.

12. Словник фразеологізмів української мови / [уклад. В.М. Білоноженко, І.С Гнатюк]. - К.: Наукова думка, 2003. - 1096 с.

13. Ужченко В.Д. Історико-лінгвістичний аспект формування української фразеології: дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. філол. наук: спец. 10.02.02 „Російська мова” / Віктор Дмитрович Ужченко; Луганський державний педагогічний ун-т ім.. Тараса Шевченка. - Луганськ, 1994. - 453 с.

14. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка [в 4-х т.] / [Пер. с нем. и доп. О.Н. Тру- бачева]. - М., 1964-1973.

15. Чарикова О.Н. Роль глагола в репрезентации индивидуально-авторской модели мира в художественном тексте / О.Н. Чарикова. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 2000. - 193 с.

16. Duden. Redewendungen. Wцrterbuch der deutschen Idiomatik / [red. Dr. Brigitte Alsleben]. - Mannheim. Leipzig. Wien. Zьrich: Dudenverlag, - 2002. - S. 955.

Размещено на Allbest.ru