Стилістичні функції діалектизмів у мові місцевої преси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стилістичні функції діалектизмів у мові місцевої преси

М.В. Бігусяк

У статті проаналізовано функціонально-стилістичні можливості діалектної лексики, її етноспецифіку, виявлено шляхи і способи введення діалектизмів у мову регіональних ЗМІ.

Ключові слова: діалектизми, регіональна преса, мова газети, ЗМІ.

Характерною рисою сучасних періодичних видань є безперервні пошуки різноманітних засобів суб'єктивного увиразнення їх мови, оскільки ключовою функцією друкованих ЗМІ стає при-вернення уваги читача. Задля цього журналісти вдаються до різноманітних мовностилістичних засобів, зокрема залучення шарів лексики обмеженого побутування, нелітературних, розмовних елементів тощо. На шпальтах газет проходять апробування новотвори, освоюються запозичення. З огляду на це актуальність теми дослідження зумовлена, з одного боку, активізацією в останнє десятиліття вживання діалектної лексики в мові українських газет, з іншого, недостатньою вивченістю функціонування діалектизмів у мові сучасної української періодики. Висвітлення питань, пов'язаних із функціонуванням діалектної лексики в пресі, сприятиме більш глибокому пізнанню проблеми мовного динамізму, багатогранних взаємовідносин мови і суспільства в період демократизації всіх галузей громадського життя, адже будь-які трансформації в житті суспільства миттєво віддзеркалюються у мові мас-медіа. лексика діалектизм преса стилістичний

Метою статті є виокремлення основних напрямів та прийомів використання журналістами нелітературних, розмовних елементів, а також з'ясування функціонально-стилістичних потенцій діалектизмів у мові сучасної регіональної преси.

Матеріалом для дослідження послужили діалектизми, відібрані з газет «Коломийські вісти» та «Коломийська правда» за 2011-2012 рр. (далі подаємо скорочену назву газети, її номер, дату виходу та вказуємо сторінку). Укладена картотека нараховує 702 одиниці.

Зазначимо, що на сьогодні лексико-семантичні трансформації, відображені на сторінках пе-ріодичних видань, стали предметом активних лінгвістичних досліджень сучасних мовознавців. Слід констатувати, що вагомий внесок у вивчення особливостей мови ЗМІ наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. зробили О. Стишов, Н. Андрейченко, Б. Коваленко, Т. Коць, О. Мітчук, І. Холявко, О. Чередниченко, Г. Шаповалова, А. Марковська та ін.

Професор Л. Мацько наголошує, що «у публіцистичному стилі української мови ідеологічна одноманітність змінилася плюралістичним багатоголоссям, що значно розширило мовний арсенал його із залученням у свій обіг різношарової лексики» [4, 16].

Високим ступенем стилістичної виразності та експресивним потенціалом відзначаються діалектизми, які на сьогодні є досить продуктивними елементами газетного дискурсу. Функці-ональне призначення діалектизмів у мові української періодики досліджували у своїх працях О. Пискач, І. Кириченко, В. Путрашик та ін. Як вже зазначалося, масова комунікація має чималі можливості впливу. Наприклад, враховуючи регіональну належність адресата й уживаючи рідні для нього мовні засоби (діалектизми), журналістам вдається глибше проникнути в свідомість реципієнта, латентно підкреслити його мовнокультурну специфіку, більш конкретно й чітко донести суть висловлюваного [1, 357-358].

Однак, незважаючи на значну кількість праць, що присвячені вивченню мови ЗМІ, у вітчиз-няній лінгвістиці бракує досліджень словникового складу регіональних періодичних видань, зо-крема таких, де б досліджувалося використання діалектної мови.

Дослідники стверджують, що засоби масової інформації з одного боку відбивають кодифіковані мовні норми, з іншого - репрезентують їх динаміку та розвиток. Г. Солганик відзначає, що газетно-публіцистична норма - ширша, ніж загальнолітературна, і набагато терпиміша до не- літературної лексики [8, 52]. Тому введення у канву оповіді окремих говіркових елементів, які подибуємо у коломийській пресі, на нашу думку, тільки підсилює виражальні можливості публіцистичного тексту: напр. телефоннарурка - «трубка» - Тому він за день перечитує всі галицькі часописи і потім мені в телефонну рурку їх переказує, бо я лінуюся читати [К. в. № 24, 16 чер. 2011, 12]; сопух - `запах' - Спостерігаючи за ними, на гадку приходять реалістичні картини нашої буденності з бабцею зі своїм лахміттям під стінами поштамту, сопух од якої, даруйте на слові, змушує переходити на протилежний бік проспекту [К. в. № 31, 9 лип. 2012, 15]; студінь - `холоднеча', трачка - `тирса деревна' - То було серед зими, студінь, гості танцювали на дворі, де настелили соломи і трачки, хотілося спати... [К. в. № 5, 3 лют. 2011, 3]; калабаня - `калюжа' - Дорога вирішить проблему для звичайних людей, які щоденно ходять там, оминаючи численні калабані та болото [К. в. № 11, 22 бер. 2012, 3]; капара - `безлад' - Картина всередині була просто шокуюча, як то у нас кажуть, капара у всій своїй «красі»: безлад всюди, куди оком не кинь, усі речі порозкидані, діти у брудному одязі та й самі не дуже чисті, пси гавкають, коти м'явкають [К. п. № 4, 1 лют. 2013, 10].

Мовознавці також відзначають, що звертаючись до шарів національної мови, які не мають літературних якостей, газета переробляє, освоює їх і в кінцевому підсумку олітературює [8, 52]. Інколи діалектна лексика починає витісняти літературну. Так, в коломийській пресі спостерігаємо тенденцію до заміни більш експресивною лексемою ґазда літературного відповідника господар. Пор.: На це міський голова, мабуть, як справжній ґазда міста, напевно сподіваючись на те, що жоден з його заступників не посміє дати інформацію щодо того, кому належить ця будівля, відповів, що посадовці зустрічалися з керівництвом кооперативу, яке поставило умову: дасте землю - наведемо порядок [К. в. № 41, 13 жов. 2011, 2]; І аж коли її ґазда твердо засне й захропе, тоді через вікно залазила тихенько до хати і засинала на лаві під веретою [К. в. № 24, 16 чер. 2011, 12]; Не один місцевий ґазда на вітчизняних і закордонних заробітках і здоров'я втратив [К. в. № 17, 29 квіт. 2011, 6]. У текстах коломийських ЗМІ слово «ґазда» // «ґаздиня» має переважно позитивне забарвлення, пор.: Він шукає папір, знаходить кошти, він є ґаздою у повному розумінні цього слова. Коломиї, на жаль, такого ґазди бракує [К. в. № 6, 10 лют. 2011, 3]. На позитивну семантику вказують такі означення, як `добрий', `добродушний', `чесний', `працьовитий', `заповзятливий', `метикуватий'; `чемна', `порядна', `гарна'; `добропорядні', які часто зустрічаються на сторінках досліджуваних газет. У коломийській пресі слово ґазда нерідко вживається в переносному значенні, а також реалізується в семантичних опозиціях `ґазда / неґазда', `добрий / поганий', `справжній / несправжній ґазда': Втім, допускаємо, що заявляючи подібне перед виборами, мер просто піарився, дотримуючись сформованого технологами образу доброго ґазди [К. в. № 31, 4 сер. 2011, 4]; Але унікальний спортивно-відпочинковий об'єкт так й не вдалося завершити, а місцеві «добропорядні» ґазди порозбирали залишки конструкцій та механізми, «аби хтось не вкрав» [К. п. № 46, 16 лис. 2012, 10]; Виглядаєте Ви не на мера міста, не на ґазду, а на якогось мстивого маленького пустунчика [К. в. № 19, 12 трав. 2011, 3]; Кожен справжній ґазда починає з себе, свого дому, двору, прилеглої території... [К. в. № 17, 29 квіт. 2011, 4].

Більше учених наголошує на комунікативній функції преси: сучасні медіа-тексти являють собою масове спілкування, а не односпрямовану інформацію й пропаганду, вони за своїми пара-метрами схожі з текстами звичайних розмов - непередбачуваність тематики, імітація природного культурного оточення, зв'язок з розмовним звучанням [9], пор.: Же значицця, як у кождій справі, так і в нашій треба зачинати від того, звідки це ся взяло [К. в. № 24, 16 чер. 2011, 12]; Старше покоління довколишніх мешканців, ще й тепер вам розповість про весілля з обов'язковою бочкою пива «з шумою», яке тиском повітря велосипедної помпи подавали через «піпу» з краником [К. п. № 35, 31 сер. 2012, 10]; Далі була знов война, перші й другі совіти, німці, і тут кождий чи кожда думав як ніч переночувати, а як мав якусь ідею, то витрясав її з голови і озирався на всі боки, аби хтось не уздрів у його голові ту ідею [К. в. № 18, 5 трав. 2011, 14]; Отож перший-ліп- ший дощ спричинив утворення водяної загати [К. в. № 29, 21 лип. 2011, 15].

Професор П. Гриценко зазначає, що робота письменника над діалектним словом чи діалек-тним значенням уживаної в літературній мові лексеми завжди набагато складніша і тонша, ніж використання фонетичних, морфологічних чи синтаксичних діалектизмів. Тут же вчений наголошує на цікавій тенденції, яка пов'язана саме із використанням діалектної лексики та фразеології, що окрім досягнення виразності художнього мовлення, ще й «сприяє розширенню кола понять, які з регіональних, обласних, можуть переходити у розряд широковідомих» [2, 32].

Беручи до уваги традиційний поділ лексичних діалектизмів на дві групи, а саме: назви, пов'язані з етнографічними особливостями носіїв певних говірок (позначають реалії, поняття, по-бутування яких територіально окреслене), і діалектні назви відомих у різних регіонах реалій, - такі лексеми мають один чи декілька літературних відповідників, у текстах коломийських газет, за на-шими спостереженнями, переважають номінативи першої групи, серед яких часто вживаними є, наприклад, бартка - `топірець (металевий або дерев'яний) з довгою ручкою, прикрашений орна-ментом' [3, 21] - Про гуцула кажуть, що він народився з барткою, яка наче є його третьою рукою [К. в. № 18, 5 трав. 2011, 15]; будз -- `овечий сир зі свіжого молока у формі кулі; великий шматок (сиру)' [3, 30] - Не одну байку він розповів допитливим туристам, заспівав місцевих коломийок, а також пригостив смачним овечим будзом [К. в. № 38, 22 вер. 2011, 7]; дараба - `пліт із круглих колод для сплаву лісу по річці' [5, 60] - Та й сама вода стала меншою, хоча вона ще не стерла з пам'яті той час, коли її бурхливим плесом справляли дараби [К. в. № 21, 26 трав. 2011, 15]. До другої групи належать, наприклад: кріс - `рушниця' [3, 105] - Довгих чотири роки Петро Кузик не опускав кріса, аж поки не скосив його інший підступний ворог - тиф, який наче шукав замучених війною вояків [К. в. № 5, 3 лют. 2011, 15]; дзиґарі - `годинники' [3, 59] - Щодо останніх, то заледве дзиґарі проб'ють північ з 31-го на 1-ше січня, як одразу в дверях обивателя лунають дзвінки міської дітлашні, яка просить дозволу засівати [К. в. № 2, 13 січ. 2011, 15]; перестанок - `перепочинок' [3, 146] - А вже далі за містом наступний перестанок був у Сопові [К. п. № 37, 14 вер. 2012, 9]. Не дивлячись на те, що переважна більшість діалектних слів має свої нейтральні сино-німічні відповідники, коломийські журналісти зумисне використовують діалектизми, створюючи органічне чергування експресії та стандарту. Особливо виразно діалектні слова виявляють себе в одному контексті з новітніми запозиченнями, адже в опозиції такі слова значною мірою взаємно посилюють значення й функціональне навантаження одне одного: Після цього трафунку їздимо із новітнім техно-гідом-навігатором [К. п. № 21, 25 трав. 2012, 10] тощо.

Цікавими є самі механізми введення діалектизмів в газетні тексти. У пресі такі слова нерідко друкують в лапках, що свідчить про нехарактерність цих лексем для писемної форми публіцистич-ного стилю. На думку М. Пилинського, «лапки означають просто своєрідну цитацію розмовного стилю» [6, 39], аналогічний підхід спостерігаємо і в коломийській періодиці: Це вигідне сполучення виявилося привабливим для людей цивільних, вірніше тієї частини європейської аристократії, яка з початком нового тисячоліття масово прибувала сюди на свіжий «люфт» [К. в. № 20, 19 трав. 2011, 15], де люфт - `повітря' [3, 117]; І скільки не носила потім «штафети» до Слободи, Рунґурів, було страшно, якби спіймали москалі, хоч лиґай ті «штафети» [К. в. № 18, 5 трав. 2011, 7], де штафети - `своєрідні листи в добу УПА' та ін. Часто з метою забезпечити правильне розуміння нестандартних слів журналісти вдаються до найрізноманітніших прийомів. Насамперед це різновиди тлумачень говіркових лексем - через детальний опис позначуваної діалектизмом реалії: [...] накладали часом мідних монет на рейки, аби зробити потім з розплесканого металу «цикало» - забавку, що стріляла з сірки сірників [К. в. № 6, 10 лют. 2011, 6]; Серед первозданної карпатської природи почувався добре і навіть полюбляв кінні променади «райштоками» - обла- штованими гірськими стежками [К. в. № 31, 4 серп. 2011, 15]; іноді творять семантико-тавтоло- гічні словосполучення за моделлю прикладок, у яких одна з лексем є літературним еквівалентом діалектизму, при цьому потенційно незрозуміле слово нерідко все одно пишеться в лапках: Дорога до школи проходила через залізничне полотно-«штрику», що було прокладено з Сопова до Кова- лівки [К. в. № 6, 10 лют. 2011, 6]; І якось він забув макогін. Довелося шукати щось подібне в будинку культури. Знайшов віник-драпак [К. в. № 14, 7 квіт. 2011, 12]; через уведення ряду еквівалентів чи синонімів: Біля підніжжя росолища, або, як тут кажуть «шиби», протікає живий ручай з кришталево-чистою водою, який зветься сухим, як, зрештою, й саме урочище, бо літніми місяцями він місцями ненадовго пересихає [К. в. № 25, 28 чер. 2012, 15]; Тут одразу привертає увагу копиця сіна (або, як називають її у селі, вішінка) [К. п. № 3, 20 січ. 2012, 11].

Досліджуваний матеріал дає підстави твердити, що діалектні елементи в мові коломийської преси найчастіше пояснюються літературним еквівалентом, який записується в дужках, поряд із нестандартним словом, пор.: Дмитро почув музику і пішов подивитися на танці на толічці (майдані) [К. п. № 20, 18 трав. 2012, 9]; В кожній країні, місті, краї є свої покровителі і Коломия має свою опікунку - Матінку Божу Коломийсько-Покутську, образ (ікона) якої є в Коломиї [К. в. № 9, 3 бер. 2011, 13]; Тоді в місті популярності набув віц (анекдот) про селянку, яка з повними бесагами поспішала на ринок [К. п. № 37, 14 вер. 2012, 9]. Подекуди смислова неповнота літературного елемента в мові коломийської преси компенсується діалектним словом, яке є більш зрозумілим для місцевих читачів: По галявинах, над ріками, по зарінках, під лісом - скрізь гурти молоді, часто діти, підлітки уже звечора палять шини (скати) від машин, вдихають смердючі бовдури [К. в. № 27, 7 лип. 2011, 13]; Перебродили води Пістиньки, Лючки, Сопівки, як верталися по домівках, аби відчути ранішнє свято Івана, хоч на річках були кладки (лавки) [К. в. № 27, 7 лип. 2011, 13]; І на свято Івана сюди приходили звечора розкладати велике багаття (вибру), сідали кругом парубки і дівчата та співали пісень, розповідали легенди про русалок, про лісовиків, інші життєві історії, перекази про церкву тощо [К. в. № 27, 7 лип. 2011, 13]. Таким діалектним конкретизатором журналісти зазвичай вказують на мовну специфіку жителів описуваної ним території, пор.: Ввечері, перед Святою Вечерею, брали шутку, яку зберігали від Великодня, свічку, що була прикріплена до паски, а до того у мисчину з усеї страви, яка варилася на Свят-вечір, і калач, з усім тим виходили надвір, де вже худоба (маржина) була зігнана до одної кошари [К. в. № 1, 6 січ. 2011, 12]. Трапляються випадки, що значення одного діалектиз- ма увиразнюється іншим: На тій же коломийській вулиці Міцькевича, де народився пілот-кон- структор Антін Кіркорович, викупив «парцелю» (ґрунт) на 20 сотиків у сусідки своєї матері пані Яворської, з - Павловських [К. в. № 7, 17 лют. 2011, 15], де парцеля // ґрунт -- `земельна ділянка; частина землі після поділу' [3, 54].

Рідше в дужках подаються визначення діалектизмів: Всього ж на рахунку його доброчинності не більше і не менше, як 10.000 шт. цегли і понад сотні «льондин» (стовбури для риштування) [К. в. № 3, 26 січ. 2012, 15]; На «посазі» (спеціальний вечір для молоді) ключівські парубки й дівки на-вчалися самостійно співати й танцювати, а також поводитися [К. в. № 36, 8 вер. 2012, 13]. Інколи журналісти вдаються до пояснення етимології діалектних слів, що сприяє однозначному розумінню їх реципієнтом, як правило, використовується народна етимологія: пор. Майстрині виготовляли прикраси способом силяння, від технології якого й поширилася назва «силянки»[...]. Сім'я Белюхів пригощала гостей цікавим напоєм «медовий вкляк», рецепт якого тримають у таємниці, а назва напою - від того, що випив - і вкляк [К. в. № 33, 18 серп. 2011, 1]. Подекуди етимологія власної на-зви потребує залучення діалектного елемента: Тут і досі одну з криничок іменують Маржинською (похідне від слова маржина - худоба) [К. в. № 8, 24 лют. 2011, 15].

Використання журналістами діалектизмів зумовлене не лише потребою увиразнити тексти ЗМІ, а й намаганням уникнути тавтології. На наш погляд, це цілком виправданий прийом, оскільки діалектна лексика допомагає не тільки запобігти надлишковості літературних елементів, але й розширює синонімічне багатство газетної мови, пор.: нафта // ропа - Вже ціла дорога вказувала, що наближаємося до місцевості охопленої нафтою, бо зустрічали фіри, які везли звідти бочки наповнені ропою, до дистилярні [К. п. № 36, 7 вер. 2012, 10]; велосипед //ровер - А якщо врахувати, в якій місцевості ми живемо, - розповідають учасники велопробігу, - то велосипед має бути в кожній хаті. Дуже приємно покататися наровері в гірській місцевості [К. в. № 17, 4 трав. 2012, 16]; обідня перерва // полуденок - Цей немолодий чоловік, якому на час нашого знайомства було трохи більше за сімдесят (народився 26 грудня 1919року), жив за строго виваженим графіком: вранці на роботу, в обідню перерву - пішки додому на вулицю Міцькевича, де чекала з полуденком дружина, пані Стефа [К. в. № 2, 13 січ. 2011, 14]. Інколи вживання діалектизмів сприяє економії мовних засобів, що є особливо цінним для друкованих текстів ЗМІ, пор.: проводити літо // літувати - Відомо, що там вони познайомилися з коломийським лікарем Володимиром Кобринським, який «літував» тут з дружиною і сином Богданом та опікувався здоров'ям Доньки Прометея [К. п. № 5, 3 лют. 2012, 10].

Нерідко діалектизми використовуються для індивідуалізації мовлення персонажів, завдяки чому журналіст намагається познайомити читача з мовними особливостями тієї території, про яку він пише, створити місцевий мовний колорит, пор.: Він згадував: Старші ґазди ґальоп підкинули до ватри дров і полум'я добре освітлювало колибу. Ми всі знали, що до колиби йде Малпа бо такі випадки вже траплялися з лісорубами не раз, особливо, коли якийсь леґінь забанує в лісі за дівочкою, то за ним приходить Лісна. [...] Раптом ми почули кроки вже зовсім близько коло колиби. Всі завмерли в чеканні. І тут через двері зверху всередину колиби просунулася чорна, тоненька рука [...]. Мій брат Лукин вхопив шіліґуру, прицілився і влучив Малпі просто в руку. Вона заскавулила, як пес, вихопила руку і поволі почала віддалятися в лісові хащі, наповнюючи гори диким ревінням-пищанням. [К. в. № 5, 3 лют. 2011, 6]. Прочитавши такий текст, читачеві стає зрозумілим, що оповідь ця із Гуцульщи- ни. Трапляються випадки одночасного використання діалектної лексики і автором, і персонажем, про якого він пише: Мій дідо, який ще за цісаря служив і по войнах утратив два пальці на лівій нозі, бувало любив мене повчати: «Дивися, Рудольфе, жеби ти часом не завдав нам устиду і не залюбився в якійсь польці або жидівці [...]. Особливо вдалим слід визнати введення в мову персонажів таких слів, що сприймаються як фонетичні варіанти літературних назв. Серед них можуть бути і власне діалектні слова, і просторічні варіанти слів літературного походження, наприклад: 1829-го власник Великої Кам'янки герцог Калиновський кіньми перетягав дивну фігуру на високе двірське подвір'я, кажучи при тому: «Хочу, аби її видко було аж із Коломиї» [К. в. № 26, 5 лип. 2012, 15].

Доцільним, на нашу думку, є використання діалектизмів в заголовках, адже сучасне бурхливе поширення інформації й зростання темпів життя вносить корективи в усталені способи ознайом-лення з повідомленнями в друкованих ЗМІ, оскільки нинішній читач нерідко насамперед читаючи заголовки й підзаголовки газетних текстів, шукає узагальнення найголовнішого з того, що містить текст. Звідси постають підвищені вимоги до лаконічності й водночас змістової місткості назв мате-ріалів, а також їх примітності й впливу на адресата. Дослідник В. Путрашик наголошує на тому, що «ключовою функцією заголовків сучасних ЗМІ стає привернення уваги читача, його зацікавлення» [7, 169]. З цими завданнями, на нашу думку, успішно справляються діалектизми у заголовках, пор.: «Штрика» в пам'яті живе [К. в. № 6, 10 лют. 2011, 6]; У Коломиї виготовляли силянки [К. в. № 19, 1 трав. 2011, 12]; Гуцульська трембіта покликала літувальників на полонину [К. п. № 24, 15 чер. 2012, 9]; Прикарпатська розколяда лунала у Києві [К. в. № 6, 16 лют. 2012, 3]; На храмовий празник в Корничі освятили дзвіницю [К. в. № 20, 24 трав. 2012, 4]. Значення діалектизмів зазвичай розшифровується в контексті: Поет яворової фрілки - Переважно найбільше грали у фре- ло, у фрілку (різновид сопілки) ті хлопці, що сиділи в царинах, попід ліси [К. в. № 5, 3 лют. 2011, 3]; «Бики», тунелі, віадуки - Згаданий цісар Наддунайської імперії запропонував перспективним молодим інженерам Віденської академії створити відмінні один від одного проекти залізничних мостів. Тому деякі з опор, або як у нас кажуть «биків», виконані в різних архітектурних задумах і стилях [К. в. № 20, 19 трав. 2011, 15].

Лексичні діалектизми найбільшою мірою «дають змогу виявити складники етнокультурної картини світу місцевих мешканців» [7, 170]. За нашими спостереженнями, у мові коломийських друкованих ЗМІ насамперед використовують діалектні іменники та дієслова, значно рідше - слова інших частин мови. Щодо кількісних показників діалектних іменників та дієслів, то у мові коломийської преси іменники переважають, однак це буде предметом розгляду іншого дослідження.

Цікавим є те, що діалектна лексика функціонує також у складі пропріальних утворень, най-частіше геортонімів - власних назв урочистостей, свят, культурно-мистецьких заходів, акцій - концертів, виставок, фестивалів, флешмобів тощо. Позбавлені лексичного значення, такі структури є денотативними знаками, словесними маркерами певних об'єктів. Разом з тим у свідомості читача мимоволі актуалізується семантичний обсяг апелятивів, що лягли в основу оніма [7, 174], пор.: Ті, що прийдуть на «Лудинє-фест» у давній народній ноші, зможуть узяти участь у спеціальній конкурсній програмі для гостей [К. в. № 24, 16 чер. 2011, 2]; У смт. Ясіні Рахівськогор-ну Закарпатської обл. завершився четвертий фестиваль гуцульського гумору «Бербеницьи фіґлів» [К. в. № 29, 21 лип. 2011, 2]; «Ковалівські галушки» - саме під такою назвою у с. Ковалівці відбулося святкування Дня села [К. в. № 36, 8 вер. 2011, 4]; Свого часу турнір заснував молодіжний центр спільно з проектом «Фіра танків», а цьогоріч дійство перенесли у стіни Народного Дому [К. в. № 39, 4 жов. 2012, 13].

Здебільшого вживання діалектизмів у згаданих пропріативах зумовлене прагненням передати етнокультурну специфіку регіону, місцевий колорит, чим привернути увагу до відповідного заходу. Крім того, у такий спосіб територіально обмежені лексеми, по-перше, ніби консервуються, закріплюються у духовно-культурному континуумі, а по-друге, мають змогу вийти за його межі, набути поширення, адже заходи переважно самобутні й нерідко привертають неабиякий інтерес гостей з-за меж Прикарпаття.

Зібраний та проаналізований діалектний матеріал дає підстави стверджувати, що використання діалектизмів у мові сучасних періодичних видань мотивується багатьма чинниками: прагненням увиразнити публікації, надати їм більшої експресивності, що дає змогу привернути увагу читачів, оскільки діалектизми чітко виділяються на загальному мовному фоні видань; намаганням подолати стандартність мови друкованих ЗМІ, уникнути газетних штампів, адже бажання мовця висловитися в певних ситуаціях якомога експресивніше виявляється сильнішим, ніж суспільні настанови для журналістів про дотримання мовних норм; реалізацією принципів діалогічного мовлення, тобто контактовстановлення з читачем, тому що вживання таких слів є засобом стилізації неофіційного, невимушеного спілкування; запобіганням тавтології й розширенням синонімічного багатства газетного дискурсу, що допомагає задовольнити естетичні потреби реципієнта; виокремленням індивідуалізації мовлення персонажів, завдяки чому журналіст має можливість познайомити читача з мовними особливостями тієї території, про яку він пише, створити місцевий мовний колорит; потребою інколи компенсувати номінативну неповноту літературної мови; бажанням забезпечити лаконічність та влучність мови преси, особливо це стосується заголовків. Усі ці чинники свідчать про широке і переважно доречне використання діалектної лексики для відбиття етноспецифіки Прикарпатського краю.

Список використаних джерел

1. Арутюнова Н. Д. Фактор адресата / Н. Д. Арутюнова // Известия Академии наук СССР. Серия : литературы и языка. - М. : Наука, 1981. - Т. 40, № 4. - С. 356-367.

2. Гриценко П. Ю. Мови чисті джерела / П. Ю. Гриценко // Культура слова. - 1983. - Вип. 25. - С. 32-38.

3. Гуцульські говірки : короткий словник / відп. ред. Я. Закревська. - Львів, 1997. - 336 с.

4. Мацько Л. І. Українська мова в кінці ХХ ст. (Зміни в лексиці) / Л. І. Мацько // Дивослово. - 2000. - № 4. - С. 15-20.

5. Негрич М. Скарби гуцульського говору: Березовй / М. Негрич. - Львів, 2008. - 224 с.

6. Пилинський М. М. Експресивність стилю масової політичної інформації / М. М. Пилинсь- кий // Мовознавство. - 1977. - № 5. - С. 35-46.

7. Путрашик В. І. Функціонально-стилістичні можливості діалектизмів у заголовках сучасної закарпатської газети (на матеріалі часопису «Старий Замок «Паланок») / В. І. Путрашик // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т.24 (63). - № 4, ч. 1. - С. 169-176.

8. Солганик Г. Я. О закономерностях развития языка газеты в ХХ веке / Г. Я. Солганик // Вестник Московского университета. - Серия 10 : Журналистика. - 2002. - № 2. - С. 39-54.

9. Цвєтаєва О. В. Використання розмовної та жаргонної лексики в авторських колонках як засобу збільшення експресивності тексту (на прикладі «Газети по-українськи») [Електронний ресурс] / О. В. Цвєтаєва. - Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ sk/2010_1/files/SC110_44.pdf.

Размещено на Allbest.ru