Лексико-семантична група "стоячі води" у народній географічній термінології західно-подільських говірок

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ГРУПА “СТОЯЧІ ВОДИ” У НАРОДНІЙ ГЕОГРАФІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЗАХІДНОПОДІЛЬСЬКИХ ГОВІРОК

І.М. Потапчук

Багатство лексики народних говорів, різноманітність мотивів номінації актуалізує дослідження її складу, закономірностей системної організації, особливостей функціонування. Зважаючи на це, важливі дані містять праці П. Ю. Гриценка [5], Т. В. Громко [6-7], О. К. Да- нилюк [9-10], Й. О. Дзендзелівського [11-12], Т. О. Марусенко [14-15], Е. М. Мурзаєва [16], Н. П. Сіденко [17], М. І. Толстого [19], Є. О. Черепанової [21-22] В. П. Шульгача [23], М. Юр- ковського [24]. У роботах більшості названих авторів викладені результати спостереження над народною географічною термінологією різних діалектних зон.

Зважаючи на відсутність системних студій над тематичною групою лексики, зокрема, найменуваннями на позначення стоячих вод, що побутують у західноподільських говірках, запропонований матеріал видається нам цінним.

Мета нашої розвідки: зафіксувати апелятиви на позначення непроточних вод у межах південних районів Хмельницької та східного району Тернопільської областей, визначити особливос-

ті функціонування найменувань, регулярність уживання загальнонародних і діалектних елементів.

Водні реалії зі стоячими водами - це переважно об'єкти антропогенного походження, що широко використовуються у господарській діяльності.

У західноподільському діалектному мовленні для реалізації семи `озеро' побутує незначна кількість номенів: вода, водОйом,возеиро,дзеиро, стау.

Найбільш поширений географічний термін 1 озеиро “Природна або штучна заглибина, заповнена водою” [18, V, 653] притаманний не лише загальноукраїнському простору, але й слов'янському [20, ІІІ, 125], зокрема, можемо навести такі термінологічні паралелі: блр. возера, азярцо, азарына, болг. езеро, п. івгіого, ч. і словен. івгото, слц. іагвто [16, 408].

Апелятивна назва возеиро з протетичним [в] на досліджуваній території не становить суцільного масиву, а притаманна говіркам окремих н. пп. Городоцького, Чемеровецького, Ярмолинецького р-нів.

Найменування `груп озер' розширюють ареали побутування апелятивів зі згадуваною протезою (охоплюють більше н. пп. у межах тих самих р-нів) та декларують акцентуаційні відмінності: вовера, воверц'а, возеирц'а. Найчастотнішим уживанням характеризується загальновживаний апелятив одера, демінутивне утворення оОерц'а зафіксовано у 3 н. пп.

Появу географічної реалії `заболочене, заросле озеро' найчастіше зумовлюють чинники натурогенного походження. Найширше у номінативному мікрополі поняття представлено утворені за допомогою різноманітних суфіксальних формантів ( -ур-, -ин-, -н-, -ят-, -ик) лексеми з коренем жаб-, що акцентує увагу на ознаці “заросле жабуринням”: Жабл'аче, жабурин'е, жабурин':а, жабурин'а, жабуратник. Звертаємо увагу на двофонемну сполуку [бл'] у номені Жабл'аче, що засвідчує особливості подільського говору [2, 66].

Синонімічний ряд на позначення семи `заболочене, заросле озеро' продовжують апелятиви вочеиреит'ане, варосл'і, Мочар, стави, сухоСтау. Полісемантичні назви Оаросл'і, Мочар - похідні утворення від коренів дієслів заростати та мокнути. Географічний термін вочеиреит'ане мотивовано іменником очерет (діал. вочерет). Мовці часто не мають потреби диференціювати подібні географічні реалії, що засвідчено побутуванням назви стави з семантикою `заболочене, заросле озеро'. Композитна лексема сухоС тау містить вказівку на відсутність води у згадуваній водній реалії.

Закономірно ядро ряду, що декларує сему `штучна водойма', становить географічний термін стау “водоймище (у природному чи штучному заглибленні) з непроточною водою; місце розлиття річки, струмка перед загатою” [18, ІХ, 624], що декларує псл. походження: в1аоъ “місце, де зупинилася (стала) вода” [13, V, 389]. На периферії за частотою вживання та широтою охоплення говіркового простору перебувають демінутиви ставок, ставочок. Ряд продовжують номени жо- луб, кд нал, ринва, що охоплюють по 3 н. пп., - дублети до названих вище апелятивів. Перенесення первинної семантики, очевидно, відбулося за ознакою “довгий” (про загальномовну семантику див. [18, ІІ, 543; IV, 86; VIII, 535]). За матеріалами Т. О. Марусенко, утворення ставишче із суфіксом -ищ- (що у даному разі має не аугментивне значення, а просторове) у досліджуваному ареалі декларує поняття `місце, де раніше був став' [14, 250] та `заглибина на місці водойми [15, 294].

Сему `мілке, поросле очеретом та рогозою місце в кінці ставу' в досліджуваних говірках реалізовано завдяки таким лексемам: восбка, еовока, вочеирет, вочеиреити, вочеиреитин'а, варосл'і, осбка, очеирети, очеиреит>н'ак, очеиреит'анка, рогова, сухобтау, трасовиена, трошча.

Більшість наведених номенів мотивовано основами іменників - назв рослин: осока “багаторічна болотна трава родини осокових з довгими гострими листками” [18, V, 780], очерет “багаторічна водяна або болотна трав'яниста рослина родини злакових із високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю” [18, V, 831], рогіз “багаторічна трав'яниста рослина родини рогозових; листя використовується для виготовлення мотузків, плетених виробів, паперу і т. ін., а кореневище - як цінний корм для деяких тварин” [18, VIII, 591], троща “діал. Очерет” [18, Х, 287]. Констатуємо тут широкі дериваційні можливості суфіксальних формантів у діалектному мовленні та протетичний [в], що покриває значний масив поширення досліджуваних говірок. У матеріалах І. Г. Верхратського лексему трощє подано як репрезентанта семантики `троща, очерет' [3, 71]. На підставі зазначеного кваліфікуємо лексему троща як південно-західний діалектизм.

Лише 2 лексемні одиниці та 1 фонетичний варіант декларують поняття `водопій': водоП'іі, водоПоі, 1 поілиешче.

Лексема водоп'іі має загальномовну семантику “1. Місце на річці, озері і т. ін., де напувають худобу або куди приходять пити дикі тварини” [18, І, 721]. Спільнокоренева народоназва 1 поілиешче мотивується дієсловом поїти.

Номінацію реалії підводне джерело на дні криниці у західноподільській народній географічній термінології здійснено за допомогою назв: в'ікниена, |еиреиЛо, Ј'урвак, жиериело, кеирниц'а, киерниц'а, кл'уч, криениц'а, нора, струм'ін'. найменування термінологія говірка лексема

Найбільшою частотністю вживання відзначено лексему ^еиреиЛо (діалектний варіант жиериело). Значний ареал поширення має лексема киерниц'а разом з фонетичним варіантом кеирниц'а та загальноукраїнським криениц'а “1. Глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі; колодязь. 2. рідко. Те саме, що джерело” [18, IV, 348]; рос. [крйнйца] “криниця”, блр. кршніца, п. кгупіса “джерело, криниця; цистерна, початок” - псл. *кгьпіса/*кгіпіса “джерело; (виритий) колодязь” [13, III, 93]. Лексема криниця підпорядкована говірковій кореляції: перехід ри (рі) у ри “з діалектним варіантом керниця, де ер (ир) з метатезою голосного розвинулося як відповідник, до того ж давньоруського ри, рі” [4, 230].

У 8 н. пп. побутує номен рурчак. Спорадично вживані апелятиви в'ікниена, кл'уч, нора, струм'ін' із семантикою `підводне джерело на дні криниці'. Лексема кл'уч (“рідко. Те саме, що джерело” [18, IV, 193]) виводиться від дієслова клюкати - псл. кЦикаН “стукати”, що, у свою чергу, похідне від звуконаслідувального кЦи-кЦи [13, II, 468].

Сему `канал, штучно створений рукав річки для відведення води з певною метою' подоляни передають найменуваннями водов'ід, заПлава, квнава, квнал, 1 копанка, проруб, р'іу, р'івец', ровец, р'ірчак, рУкау, фос, фоса.

Найбільшу територію охоплює лексема квнал та морфологічний варіант ж. р. квнава. !нші назви вживані спорадично. В окрему мікрогрупу виділяємо апелятив р'іу з демінутивними утвореннями р'івец',ровец,р'ірчак. Завдяки місцевим географічним термінам фос, фоса констатуємо хитання між чоловічим та жіночим родом. Апелятивний полісемант 1 копанка представлено в лексико-семантичних групах “яма”, “яр”, “місце добування матеріалів для господарських потреб”, “стоячі води” народної географічної термінології західноподільських говірок.

Композитну назву водов'ід, очевидно, мотивовано російськомовним водовод “водопровод” [8, I, 220]. Заплава “частина річкової долини, що затоплюється під час весняної повені” [18, III, 261] виводиться від псл. *рІиШі < *рІоиШі (*рІеиШі) “пливти”, *рІаиаШі ( < *рІаоШ “пускати вплав”) [13, IV, 446]. Копанка “Невелике водоймище з ґрунтовою водою, викопане для господарських потреб; сажавка” [18, IV, 279] - з псл. *кораШі, *вкорШ (корінь з рухомим в-) “каструвати”; споріднене з лит. кароШі “колоти, рубати”, лтс. караШ “сікти, колоти” [13, II, 565; 20, II, 317]. Лексему проруб мотивовано твірним дієсловом прорубати, тобто підкреслено спосіб утворення географічного об'єкта.

У господарській діяльності людини часто виникає потреба створювати штучні водойми. Нерідко це невеличкі, викопані вручну штучні ставочки для плавання домашньої птиці. Отож, услід за появою об'єктів необхідно їх іменувати. !з такою метою на досліджуваній території переважно використовують загальномовну лексику, що відома в назвах інших водних реалій чи об'єктів, як, наприклад: кв нава, кв нал, 1 копанка, крие ничка, ставочок.

Сему `штучна водойма, призначена для плавання домашньої птиці' передають діалектизмами: калабан'а, прачка.

Апелятивне утворення прачка - семантично прозоре.

Лексема саЖаука, що не траплялася серед репрезентантів інших семантичних рядів географічної термінології західноподільських говірок, відома на українському просторі для позначення невеликого штучного водоймища, в якому розводять і утримують рибу, копанки [18, I, 15]. Однак інформанти с. Балин Дунаєвецького р-ну вживають апелятив ще з семантикою `ставок біля панського маєтку, обсаджений деревами', очевидно, маючи на увазі конкретну водну реалію, тобто мікротопонім. У мікротопонімії Волинської, Львівської, Рівненської обл. назви Саджавка, Сажавка представляють досить широку семантику: “ставок”, “озеро”, “поле”, “яма”, “куток села”, “болото”, “урочище” [1, II, 310, 313]. У східнополіських говірках лексеми саж, сажалка побутують для позначення поняття “озеро” [21, 184].

Отже, в аналізованій лексико-семантичній групі ширше представлено найменування об'єктів антропогенного походження. Це засвідчує зацікавлення мовців такими реаліями (сему `мілке, поросле очеретом та рогозою місце у кінці ставу' передають 14 народоназв). З-посеред аналізованих похідних апелятивів значну кількість мотивовано основами твірних дієслів. Виявлено приклади граматичного хитання роду географічних апелятивів: квнава-квнал, фос-фоса. Най- численніші та найчастотніші назви - загальновживані лексеми (%еиреило, взеиро, р'ічка, стау). Меншою мірою представлені діалектні лексеми (возеиро, вочеирет), які, однак, вдало ілюструють риси подільського говору.

Список використаних джерел

1. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок : [в 2 т.]. - Т. 1. А-Н. - Луцьк : Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - XXIV + 354 с.; Т. 2 О-Я. - Луцьк : Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - 458 с.

2. Бевзенко С. П. Українська діалектологія / С. П. Бевзенко. - К. : Вища школа, 1980. - 246 с.

3. Верхратський I. Нові знадоби номенклатури і термінології природописної народної, збирані між людом / !ван Верхратський. - Львів, 1908. - 84 с.

4. Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках. - К. : Наук. думка, 1981. - 263 с.

5. Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики / П. Ю. Гриценко; відп. ред. І. Г. Матвіяс. - К. : Наук. думка, 1990. - 272 с. - (АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні).

6. Громко Т. В. Народні географічні терміни, похідні від мок-// мокр- (на матеріалі говірок Кіровоградщини) / Т. В. Громко // Наукові записки. - Вип. ХХІІ. Частина 1. - Серія : Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград : РВЦ КДПУ, 2000. - С. 168-172.

7. Громко Т. В. Семантичні особливості народної географічної термінології Центральної України (на матеріалі Кіровоградщини) / Т. В. Громко [відп. ред. В. В. Лучик]. - Кіровоград : РВЦ КДПУ, 2000. - 172 с.

8. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: [в 4 т.] / В. И. Даль. - М. : Русс. язык, 1990. - Т. 1-4.

9. Данилюк О. К. Географічна термінологія Волині : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01. “Українська мова” / О. К. Данилюк. - К., 2000. - 18 с.

10. Данилюк О. К. Словник народних географічних термінів Волині / О. К. Данилюк. - Луцьк : Надстир'я, 1997. - 108 с. - (НАН України, Інститут української мови).

11. Дзендзелівський Й. О. Спостереження над українськими народними назвами гідрорельєфу / Й. О. Дзендзелівський // Onomastica. - Krakow, 1972. - T. XVII. - S. 109-150.

12. Дзендзелівський Й. О. Українські народні назви гідрорельєфу. Відгалуження річки, рукава річки, затоки / Й. О. Дзендзелівський // Дослідження лексики і фразеології говорів Українських Карпат. - Ужгород, 1982. - С. 3-53.

13. Етимологічний словник української мови : [в 7 т.] / за ред. О. С. Мельничука. - Т. 1-5. - К. : Наук. думка, 1982-2006.

14. Марусенко Т. А. Материалы к словарю украинских географических аппелятивов (названия рельефов) / Т. А. Марусенко // Полесье (Лингвистика. Археология. Топонимика). - М. : Наука, 1968. - С. 206-255.

15. Марусенко Т. А. Названия рельефов в говорах Хмельницкой области / Т. А. Марусенко // Карпатская диалектология и ономастика [отв. ред. Г. П. Клепикова]. - М. : Наука, 1972. - С. 277-299.

16. Мурзаев Э. М. Словарь народных географических терминов / Э. М. Мурзаев - М. : Мысль, 1984. - 653 с.

17. Сіденко Н. П. Географічна апелятивна лексика східностепових говірок Центральної Донеччини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Н. Д. Сіденко. - Донецьк, 2003. - 22 с. : табл., карти.

18. Словник української мови : [в 11 т.]. - К. : Наук. думка, 1970-1980.

19. Толстой Н. И. Славянская географическая терминология. Семасиологические этюды / Н. И. Толстой. - М.: Наука, 1969. - 262 с.

20. Фасмер М. Этимологический словарь русского язика : [в 4 т] / М. Фасмер. - М. : Изд. “Прогресс”, 1964-1973.

21. Черепанова Е. А. Географическая терминология Черниговско-Сумского Полесья (опыт семантической классификации) / Е. А. Черепанова // Полесский этнолингвистический сборник : Материалы и исследования. [под ред. Н.И. Толстого]. - М. : Наука, 1983. - С. 173-189.

22. Черепанова Е. А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского Полесья: Словарь / Е. А. Черепанова. - Сумы, 1984. - 274 с.

23. Шульгач В.П. Словник географічних термінів Західного Полісся / В. П. Шульгач // Ономастика України та етногенез східних слов'ян. - К., 1998. - С. 215-226.

24. Jurkowski M. Ukrainska terminologia hidrograficzna / Marian Jurkowski. - Wroclaw etc.: Wyd. PAN, 1971. - 230 s.

Анотація

Ключові слова і словосполучення: лексема, сема, географічний термін, західноподільське діалектне мовлення, народна географічна термінологія.

The article analyses the realization of general names to denote “backwater” as a constitutional part of folk geographical terms in Western Podilya dialects. We differentiated typical Ukrainian elements. Regional peculiarities of nomination were distinguished. Western Podilya dialectical features were proved on the material of the recorded lexemes.