Морфологічний спосіб творення термінів будівництва та архітектури

Н.А. Цимбал

Здійснено лінгвістичний аналіз термінотворення в галузі будівництва та архітектури, зокрема термінів, утворених морфологічним способом. Описано мотиваційну базу, словотвірні моделі та морфемний інвентар сучасної української терміносистеми будівництва та архітектури. Результати дослідження можуть бути використані у термінографічній практиці.

Ключові слова: терміносистема будівництва та архітектури, термінотворення, мотивація.

архітектура будівництво термін

Summary. The paper gives the linguistic analysis of term formation in the field of building and architecture, particularly terms, formed by the morphological means. The motivational base, t h e word-building patterns and the morphemic inventory of the modern Ukrainian terminological system of building and architecture are described. The results of the research can be used in the terminographic practices.

Key words: building and architecture term system, term formation, motivation.

Для будь-якої галузі науки і техніки велике значення має ступінь розвитку й унормованості термінології, яка є основним інформативним шаром лексики мови науки.

Номінація (процес і результат) є мовним моделюванням дійсності через її інтеріоризацію в мисленні, концептуальній системі мовців, вербалізацію концептів згідно з системно-структурною й ономатологічною організацією певної мови [4, 4]. Процеси найменування повинні задовольняти потреби комунікації, зокрема в галузі науки, адже вільно володіти науковим дискурсом, спрямовувати та корегувати дослідження науковець може тільки за наявності уніфікованої, стандартизованої (на внутрішньо- і міжгалузевому рівнях) системи термінів.

Методологічні засади дослідження термінології в лінгвістиці пов'язані з іменами Б.М.Го- ловіна, Г.Й. Винокур, В.П.Даниленко, Т.Л.Канделакі, Т.Р.Кияка, В.М.Лейчика, Д.С.Лотте, Г.П.Мельникова, Т.І. Панько, О.О.Реформатського, Е.Ф.Скороходька, С.Д.Шелова та ін. Значна частина робіт являє собою лінгвістичний опис конкретних терміносистем, спрямований на виявлення структурно-семантичних особливостей термінолексики галузевих субмов та дослідження їхньої генези. Зокрема, в україністиці дослідженню біологічної термінології присвячено праці Л.О.Симоненко, математичної - А.М.Крейтор, геологічної - М.П.Годованої, психологічної - Л.П.Веклинець, педагогічної - Т.О.Бевз, О.Ю. Зелінської, військової - Л.В.Мурашко, Н.О.Яценко, землеробської - С.Б.Любарського тощо.

Мета пропонованого дослідження - лінгвістичний аналіз особливостей і закономірностей термінотворення (морфологічний спосіб творення) в сучасній українській терміносистемі будівництва і архітектури.

Основними типами термінотворення в галузі будівництва є: творення термінів усіма відомими способами морфологічного словотвору української мови, неморфологічний словотвір, а також творення складених номінативних одиниць.

Морфологічна деривація в терміносистемі будівництва представлена у своїх основних різновидах: афіксації, осново- і словоскладанні та абревіації. Афіксація. Афіксація - один із найпродуктивніших способів термінотворення в будівельній галузі та один із найважливіших способів творення термінологічної лексики взагалі. Як зазначає Т.Панько, «У морфологічній структурі слова-терміна, утвореного шляхом афіксації, органічно закладені основи структурної систематизації, які мають першочергове значення для термінології» [2, 120]. Афіксація виступає у трьох різновидах: суфіксальному (у тому числі нульової суфіксації), префіксальному та префіксально-суфіксальному.

Суфіксальний спосіб полягає в поєднанні суфікса ономасіологічної бази з ономасіологічною ознакою з метою формального вираження належності деривата до певної категорії (атрибутивності, предметності, процесуальності) та вираження конкретного словотвірного значення. Словотвірні значення суфіксів можуть диференціюватися в межах ономасіологічної категорії за семантичним наповненням дериватів, до складу яких вони входять.

Серед суфіксів, які використовуються для термінотворення будівництва, виділяються питомі іменникові: -ин, -ок, -нн-, -енн, -інн, -ач (-ч), -ник, -к-; прикметникові: -ов, -ист (-іст), -уват (-юват), -н-, -арн-, -альн, -ичн, а також іменникові суфікси іншомовного походження: -аці[й], -изм (-ізм), -ин (-ін,-їн), -ент, -ант (-янт), -ик (-ік), -ер, -ор, -атор (-ятор)та ін. Наприклад: різання, змішувач, плитка, клінкерний, маслянистий, клейовий, пальник, синтетичний, клі- матизація, капітальність, технік, плиточник, коагулянт, інгредієнт та ін. Значна частина аналізованих морфем виділяється у складі прямих запозичень.

Ономасіологічна категорія предметності у термінології будівництва в аспекті частиномовного вираження представлена іменниками. Предметність виражається за допомогою суфіксів -ч,-ник,-ер, -ант (-янт), -ент (-єнт), -ор, -атор (-ятор), -он, -ин (-ін,-їн), -ік (-ик), -ок та ін., які мають словотворчі значення інструментальності, речовинності, об'єктності та суб'єктності.

Словотвірне значення об'єктності мають назви будівельних споруд та їх елементів, будівельних матеріалів. У структурі цих термінів наявні суфікси -ин, -як, -ець, -ак : свердловина, ско- сак, дрібняк, східець.

Словотвірне значення інструментальності виражається суфіксами ономасіологічної бази -ч, -ник, -ор, -ер, -ант, -янт, які наявні у структурі похідних віддієслівних іменників (самохідний нарізник швів, піскопромивач, підйомник, пиловловлювач, синхронізатор).

Словотвірне значення суб'єктності. У терміносистемі будівництвата архітектури назви осіб за професією чи родом діяльності творяться за допомогою суфіксів ономасіологічної бази -ік (-ик). Це назви діяча з акцентуванням об'єкта дії: будівельник, плиточник. У співвідносній семантичній структурі простого елементарного речення номінації із суфіксом -ик відповідає суб'єкт-носій абстрактної дії, вираженої предикатом. Суб'єктність формується додаванням суфікса до основи іменника-об'єкта: будівельник - той, хто створює будівлю. Термін облицювальник - той, хто облицьовує кахлем - є номінацією діяча з акцентуванням власне дії.

Суб'єкт і інструменталь мають часткову спільність щодо словотвірних ресурсів і механізмів конденсації словотвірної структури. Відмінність семантичного плану:

суб'єкт інструментальтой, що зумовлює дію те, за допомогою чого зумовлюється дія визначає точну диференціацію термінів та морфем за словотвірними значеннями.

Словотвірне значення речовинності мають суфікси ономасіологічної бази в назвах речовин з конкретною семантикою.Семантична предметність у назвах матеріалів і речовин з конкретною семантикою виражається за допомогою суфіксів: -ок, -ин, -он, -ін (-їн, -ин), -ит.Питомі суфікси такі: -ил, -ин, і вони непродуктивні: білило, тканина. Решта - суфікси іншомовного походження, вони виділяються у складі запозичень: сульфіт, сульфат, бентоніт, церезіт, ондулін, бензин, етерніт та ін.

Ономасіологічна категорія процесуальності в частиномовному вираженні представлена віддієслівними іменниками і дієсловами. Як правило, спостерігається бінарне вираження наукового поняття: віддієслівним іменником і співвідносним з ним дієсловом. Іменнику належить провідна роль, особливо у сфері фіксації (тлумачні словники, термінологічні стандарти), дієслова використовуються переважно у сфері функціонування (монографії, усне спілкування). Проте, не можна абсолютизувати перевагу якоїсь з частин мови в термінології: якщо термін розглядається як абстракція поза текстом, вона безумовно виражається іменником (напр., подання термінів у тлумачних термінологічних словниках), якщо термін розглядається як складник науково-технічного тексту, предикативність найчастіше виражається дієсловом, а об'єктність-суб'єктність - іменником. Отже, варіювання «віддієслівний іменник - дієслово» (ізоляція - ізолювати, клепання - клепати) зумовлюється: по-перше, сферою використання терміна, по-друге, потребами контексту.

Найпродуктивнішими виразниками процесуальності в термінології будівництва є питомі суфікси -нн-, -енн-, -інн-:пакетування, перетворення, свердління, свічення, заміщення, фарбування, лесування, лущення, пиляння, лудіння, поглинання та ін. Суфікси приєднуються як до питомих основ дієслова (пересічення, перетинання), так і до запозичених (легування, пасивування). Творення девербатів від питомих дієслів істотно не відрізняється від аналогічного процесу в загальновживаній лексиці.

Поряд з вищеназваними суфіксами у творенні віддієслівних іменників бере участь суфікс -к-, проте в наш час спостерігається зменшення його продуктивності, натомість набирають продуктивності суфікси -нн-, -енн-, -інн-: порізка - порізування, сушка - сушіння, очистка - очищення, переробка - перероблення. Збереження видорозрізнювальних суфіксів, зменшена порівняно з іншими суфіксами тенденція до опредмечення є рисами, які сприяють утвердженню продуктивності моделі “дієслівна основа + -нн- (-енн-, -інн-)”.

У терміносистемі велика кількість термінів (у тому числі композитів) із запозиченим суфі- ком -аці[й]( -ізаці[й])-: кваліфікація (об'єктів), силікатизація, фільтрація, презентація синхронізація, рацемізація, флуктуація та ін. Ці суфікси виділяються у складі прямих запозичень, які є інтернаціоналізмами і співвідносяться з етимологічно споріденими, але по-різному адаптованими суфіксами в різних мовах, наприклад: в англ. condensation - конденсація.

Проблему в термінотворенні та нормуванні термінології становить не стільки вираження загальної процесуальності, скільки необхідність послідовної (по можливості) диференціації видових форм, опозиції «процес - наслідок», активної і пасивної дії тощо.

Нульова суфіксація також використовується для творення термінів будівництва. Це віддієслівні іменники узагальненої дії або її наслідку: вимір, вихід, розрив, згин, зсув, натяг, обрив, перенос, перегін, перепад, ріст, розклад, розподіл, розтяг, сплав (у деяких випадках важко визначити, які з таких термінів є результатом термінологізації загальновживаної лексики, а які безпосередньо утворені в терміносистемі).

Ономасіологічна категорія атрибутивності у частиномовному вираженні представлена іменниками та прикметниками.

Для творення термінів-іменників категорії атрибутивності використовується суфікс -ізм (-изм-): класицизм, постімпресіонізм, сингармонізм, магнетизм, ізоморфізм та ін.

Атрибутивність виражається також суфіксом -ість, який приєднується до основ відносних і якісних прикметників: точність, здатність, активність, світність, безперервність, заселеність, спорідненість, ін.

Якщо іменники репрезентують абстраговану ознаку (атрибутивність), то прикметники становлять власне атрибути, атрибути до імені, «без іменника, явного чи такого, що розуміється, немає прикметника» [3,c. 70]. Значна частина іменників-термінів категорії атрибутивності мають співвідносні прикметники: податливий - податливість, активний - активність, повзучий - повзучість.

У терміносистемі широко представлені як якісні, так і відносні прикметники. Якісні, зазвичай, належать до загальновживаної та загальнонаукової лексики: білий, легкий, міцний, точний, важкий. У багатьох випадках загальновживані слова-прикметники виступають конкретизатора- ми термінів-іменників (біла глина). Таким чином термінологізуючись, іноді з метафоризацією (легкий бетон), вони виражають конкретне термінологічне значення, мотивоване структурою самого поняття.

У термінологічній лексиці значної продуктивності набувають відносні прикметники, семантика яких формується через зв'язки з різними предметами, явищами, процесами. У терміносис- темі наявна велика кількість відносних прикметників, мотивованих основами іменників, з суфіксами -н-, -ов-, -ев-, -ічн (-ичн), -льн (-альн), -арн (-ярн), -ев, -ійн, -ист, -ивн, -івськ, -аст, -уват. Ці прикметники входять до складу термінів-словосполучень: кисневе різання, клейові фарби, кислотна корозія бетону, палі шпунтові, лазерний випромінювач, пальвий фундамент, ландшафтна архітектура, складчасті конструкції, свинцеві білила, секція житлова, селевий потік, серединна поверхня та ін.

Деякі суфікси, зокрема -ист (-іст), відзначаються багатозначністю в українській мові взагалі, перше значення цих суфіксів «такий, що характеризується інтенсивним виявом ознаки відповідно до значення твірної основи»: склепінчасте (перекриття); друге - «вміст певної кількості речовини»: маслянистий. Для термінології будівництва актуальні обидва значення.

Поряд із суфіксацією в термінології будівництва широко використовується префіксальний спосіб словотворення. Префікси відзначаються нижчим рівнем абстракції, ніж суфікси.

У терміносистемі представлені питомі: напів-, ви-, без-, не-, над-, роз-, між-, пере-, перед-, під- та іншомовні префікси: а- (ан-), ін- (ім-), дис- (диз-), дез-, де-, ре-, ко- (кон-), суб-, анти-, контра- та ін. Наприклад: перегородити, перепад, імбаланс, передпокій, випромінювати, підгрупа, конверсія, ангармонізм, дезактивація, супідрядність, субпідрядник, десольватація, інверсія, редукція тощо.

Префікси мають у терміносистемі такі словотвірні значення: протилежність-негативність: а- (ан-), не-, без-, анти-, де-, дез-, дис- (диз); інтенсивність: гіпер-, супер-, над-, суб-, полі-, екстра-; просторове розміщення: інтер-, між- та ін. Іншомовні префікси є міжнародними службовими терміноелементами.

Префіксально-суфіксальний спосіб. Префіксально-суфіксальний спосіб творення слів характеризується двобічним ускладненням твірної основи - одночасним приєднанням двох афіксів, - префікса і суфікса, які мають різне смислове навантаження [3, 100]. Таких утворень у терміносистемі будівництва небагато, в основному це дієслова - розрідити, зневоднити, отверди- ти, відновити та іменники: передбабинець, поребрик, причілок, приямок, підвіконня, підмурок, підколонник та ін. Є також іменники і прикметники, префікс ономасіологічної бази яких мав статус прийменника: піддашшя, безколірний та ін.

Складання. Це важливий спосіб термінотворення, адже складні слова «потрібні не тільки для задоволення потреб у нових словах, але й для того, що дуже часто існує потреба висловити дві ідеї в одному слові» [1,с. 354]. Складні слова-терміни, які поділяються на композити (осно- воскладання) та юкстапозити (словоскладання), широко представлені в терміносистемі будівництва та архітектури.

Композиція. Нами розглянуто терміни-композити будівництва та архітектури за трьома номінативними типами: синтагматичним, асоціативним, сумарним [4, 107].

Проаналізовано за цією класифікацією тільки ті композити, які утворені без участі міжнародних терміноелементів (формалізованих коренів). Їх кількість невелика, порівняно з композитами, які складаються з грецьких та латинських терміноелементів:

1) синтагматичний тип. Це утворення складних слів на основі мотивуючої синтагми (словосполучення чи речення): кислотривний (цемент), звукоізоляційний (матеріал), теплоізоляційні (засипки), комплектно-технологічні (карти), панелевіз, містобудування, па- лезабивне (устаткування)та ін.;

2) сумарний тип. Мотиваторами є лексеми, що перебувають у сурядному зв'язку, причому поняття, яке іменується композитом, містить ознаки обох поєднаних понять: залізобетонний, каркасно-капельна (конструкція), силікатно-бетонні (вироби), садово-паркова архітектура, капелино-променеве опалення, світлолокаційні системи, світлопрозорі конструкції та ін.

3) асоціативний тип композитної номінації. Це утворення слів, лексичне значення яких сприймається лише асоціативно, а не виходить з семантики ономасіологічних ознак. Термінів- композитів цього типу в будівництві не зафіксовано, очевидно, це пов'язано з загальною тенденцією термінологічних лексем бути правильно орієнтованими, позбавленими ідіоматичності семантики.

З погляду способу приєднання компонентів складних слів розрізняють дві групи композитів, компоненти яких поєднуються: за допомогою інтерфіксів: пиловловлювач, лісопиляння; без інтерфіксів: полімерцементні фарби, портландцемент.

Складниками композитіву термінології будівництва також є і міжнародні терміноелементи: поліхромія, люксметр, магнітоскоп, спектрограф, гідропульт, гідросфера, гідрофобність, телефотометр та ін.

Для кожної терміносистеми (згідно з будовою її концептуально-поняттєвого апарату) властивий певний набір терміноелементів. Так, терміноелементи галузі будівництва і архітектури можна об'єднати в групи за характером семантичних ознак, які вони відображають:

1. Елементи з акцентуванням зв'язку з різними речовинами, фізичними, хімічними і біологічними явищами, природним середовищем: аква-, карбо-, кріо- тощо.

2. Елементи з акцентуванням різних просторових відношень, розміру тощо: стерео-, мезо-, гіпер-, тощо.

3. Елементи з акцентуванням кількості чи числа: уні-, моно-, ди-, квадро- тощо.

4. Елементи з акцентуванням дії: -метр-, -граф-, -скоп- тощо.

Роль терміноелементів у творенні термінологічної лексики української мови дуже велика. Можна вважати загальновизнаним входження української наукової термінології до європейського термінологічного ареалу, що виявляється як у спільних інтернаціональних елементах, так і в словотворчих моделях.

Юкстапозиція. Спосіб творення термінів юкстапозицією, порівнюючи з композицією, є менш продуктивним. У терміносистемі будівництва можна виділити такі типи юкстапозитів:

1. Панель-оболонка (канелюрного типу) - атрибут, представлений першим компонентом.

2. Паля-колона, паля-оболонка, паля-стовп, глина-сирець тощо - атрибут представлений другим компонентом.

Абревіація. У терміносистемі будівництва наявні абревіатури таких типів:

1. Ініціальні:

а) буквені, які складаються з початкових букв кожного слова словосполучення чи компонента складного слова: сигналізація, централізація і блокування (СЦБ) - (на залізничному транспорті) комплекс електромеханічного обладнання, призначеного забезпечувати безпеку руху поїздів, збільшувати пропускну спроможність перегонів і станцій, усувати ручні операції; Державні будівельні норми (ДБН);

б) звукові, які складаються з початкових звуків кожного слова словосполучення чи компонента складного слова: система технічного обслуговування і ремонту будинків (ТОіР) - взаємопов'язана сукупність дій і робіт, що забезпечують необхідну підтримку і відновлення експлуатаційних якостей будинків, їх елементів та інженерного обладнання.

2. Складові: утворені з початкової частини першого слова і цілого слова: спортядро = спорт(ивне) ядро; склоблок = скл(яний)+ блок; пластмаса = пласт(ична) + маса.

Найпоширенішою є ініціальна абревіація.

Абревіація малопродуктивна в термінології будівництва, зазвичай, використовуються терміни-абревіатури на позначення будівельних матеріалів, які є термінами матеріалознавства та хімії, тобто залученими термінами в будівництві.

Отже, на сучасному етапі розвитку української терміносистеми будівництва і архітектури морфологічний спосіб термінотворення продуктивний в усіх своїх різновидах. Працюючи над упорядкуванням термінології (редагування, лексикографія тощо), варто аналізувати кожний приклад окремо, узгоджуючи з загальними закономірностями творення термінів конкретної терміносистеми і слів української мови. У перспективі нашого дослідження - зіставний аналіз термінотворення у різних галузях науки та техніки.

Список використаних джерел