Етапи східноподільського традиційного будівництва: номінація і народні вірування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етапи східноподільського традиційного будівництва: номінація і народні вірування

Л.Б. Поліщук

У статті з'ясовано особливості номінації етапів традиційного сільського будівництва у східноподільських говірках південно-західного наріччя, та описано через призму слова обряди і повір'я, пов'язані із початком та завершенням будівництва сільського житла.

Ключові слова: традиційне будівництво, номінація, лексико-семантична група, будівельна лексика, східноподільські говірки.

Будівельна лексика є дуже давньою та неоднорідною за своїм складом та походженням. Вона формувалася упродовж багатьох століть і відображає тривалу еволюцію житла від примітивного до раціонального та найкраще естетично оформленого. До її складу входить номенклатура будівельних матеріалів, інструментів і знарядь, житлових і господарських приміщень та їх елементів, процесів будівництва, фахівців з будівельної справи тощо. Значна частина будівельної лексики під впливом літературної норми зазнає змін, частина її виходить з ужитку і тим самим безслідно зникає [4, 67]. У вивченні будівельної лексики різних ареалів української мови маємо напрацювання К. Глуховцевої, О. Євтушка, Л. Дорошенко, Р. Сердеги, І. Лучиць-Федорець, Н. Кореня та М. Шушкевича, М. Никончука, Л. Тищенко, В. Пілецького та інших. Лексику традиційного будівництва на Поділлі значною мірою фіксують етнографічні та історичні праці. Важливим джерелом слугує монографія Т. Косміної «Сільське житло Поділля: кінець ХІХ - ХХ століття. Історико-етнографічне дослідження» [2], де докладно описано етапи будівництва житла, техніку зведення, конструктивні типи стін, стелі, даху, художнє оформлення, зміни тенденцій у будівництві житла, що відповідно зумовлює зникнення окремих найменувань і появу нових.

Східноподільські говірки, які стали об'єктом нашого дослідження, займають територію, що на півночі обмежуються ізоглосою по лінії: від верхів'я р. Рось північніше м. Ставища до верхів'я р. Гнилий Тікич; від р. Гнилий Тікич по р. Синюха до р. Південний Буг у напрямку на Ананьїв - Балту Одеської обл. - Чечельник Вінницької обл. зі сходу і півдня, від Чечельника Вінницької обл. до верхів'я р. Рось на заході [3]. Мета статті - з'ясувати особливості номінації етапів початку й завершення будівництва хати, вивчити народні обряди та вірування, пов'язані з будівництвом житла, оскільки «лексика, розглянута в контексті народних звичаїв, обрядів, повір'їв, пов'язаних із сільським будівництвом, має неперехідне значення для реконструкції стану і шляхів еволюції будівельної культури» [1, 325].

Будівництво житла для подолян було однією з найважливіших подій. З новим житлом планувалось і нове життя. Саме це сприяло виникненню своєрідних звичаїв, вірувань і обрядів. Етнографи зауважують, що «колись суворо канонізований та регламентований комплекс обрядовості, пов'язаної з житлом, сьогодні існує лише у вигляді розрізнених елементів і побутує серед невеликої частини сільського населення» [5, 26].

Більшість обрядів, пов'язаних із будівництвом, на Східному Поділлі, редукувалися. Найбільш стійкими виявилися обряди і повір'я, пов'язані із початком і завершенням будівництва житла.

Будівництво нового житла розпочиналося із вибору місця. Існували перестороги у виборі місця: люди не будували житла на місці кладовища, церкви, на перехресті вулиць, на згарищах, сміттєзвалищах, на мокрих місцях: там де 1 була 1 церква неможна / 1 хата з горит' в-ід у1 дару блискауки / бог накаже / побйе (Черп.). Щоб перевірити, чи придатне місце для будівництва житла, на Східному Поділлі вдавалися до різних ритуальних дійств: забивали чбтири 1 колики по вугбах 1хати / і у 1 колики насбпали по Жмен'і Жита і залбшали йбго нан'іч / йажшо рано пеиреив-ірили і Жито стбйіт' на Жіс'ц'і / ниров:ун'ане / то з1 начит' на) тому Жіс'ц'і Можна стройіти /1 йакшордс:ун'ане / то треба було в:унути1хату і пробувати зноу/рббили чолов-іки / бтавили ст'ілец'/ на1 н'ого1 воду / йак1 шо во1 да неи бменшилас' за н'іч / то це хароша прикмета (Дуб.); вибирали / брали кувок зеим)л'і / обм-ір'али і тод'і / забили1 колики / поблали хрестика і насбпали Жита на ус'іх вугбах / йабшо приедут рано / і Житеичкоробгарбане на йбкому вублу / то тут бати стройіти неи можна / пеиреисувайут' у друге м-есто (Ул.); п'іт шос' меитвлеве побтавити воуну / йабшо на ранок воуна срха / то ''м-ісце срхен'ке / 1 йакшо 1мокра / то 1хата буде ^мокра (Дуб.). Інколи на це не зважали, а згадували уже потім, як трапилось якесь лихо: слрчилас'/ дд пус'ц'ім / ' б-іда / то це Жіба зр йазували зс тим / шо це ' хату неи' там будр вали / бувало тод'і довадувалис' / до пус'ц'ім / йаб шо шос' у с'ім' йі неи бадиц'а / бол'ійут' / то тод'і уже до гадувалис' / шо це чи ''м-ісце неи та) ке ' вибрали / чи ''хату неи то1 д'і по1 чали буду вати // ка)н'ешно / бувало і вараз бувайе / неи' т'іл'ки тод'і (Коч.); а шо неи було / йак у ад'інац'ат'ій

Школ'і д'іти Мерли / то на стад'іон'і ворота фут)бол'н'і удали / дитину придавило / то дОрогу пеирешходило / то у учитеил'ки дШтина умерла н'і с 1 того / н'і в':ого / то тод'і нагадали / шо постройіли1 нову Школу на цвинтар'і (Ум). житло лексика говірка

Будівництво житла в усіх досліджуваних говірках розпочинали навесні: будувати ''хату Мона б^ло уже веис'нойу ' п-ісл'а Благо''в-ішчеин':а д-іс'л'а Паски / бо Гобпод' поблагосло''виу Земл'у (Росош.); Л'ітом або веибнойу / коди неи було с'ват (Тауж.). Найбільш несприятливим для будівництва вважається високосний рік, який інформатори називають нешчабливиі (Лук.), т'ажкиї (Росош.), нихорошиї (Од.), шк'ідливиї (Ул.), пубтиї (Тауж.): т'іл'ки неи у висоЛоснш / бо це т'ажжиїгод / висоКосниї/ йак Лажут' / і урожайу нешмайе / у висо''косному / і Л' уди почШнайут' помирати буже / в-ін дуже неивешселиї (Ват.); бо буде висо'ч'іти / висоЛ'іти і неи височит' (Тар.). Важливою для початку будівництва хати є фаза місяця: усе треба ПОЧШнати на молоди1 ку, п-іт>поун'а, ' поуниї 'м-іс'яц' / кдли 'м-іс'ац'робте / щоб усе прибауЛ'алос'а у так-ії Хат'і (Од.), йак 'м-іс'ац' доуниї/ то у хаЗ'айіна ' поуно у двор'і' буде (Черп.). Ймовірно, ці прикмети асоціативного походження: зростання, збільшення місяця, його повнота мали аналогічним чином відобразитися на достатках, заможності, здоров'ї меш-канців новозведеної хати.

Найкращими для початку будівельних робіт вважались вівторок, бо це пдчаток 'тижн'а і чолов-ічиї ден' (Трид.), та четвер, тому що це сиериедина 'тижн'а і виг-ідниїден' (Гайв.). В окремих н.п. мовці відзначали сприятливими в'ірторок / середа / кр'ім понед'ілка / суботи / бо неи можна / бо то короткиї ден' / а то т'аж' киї ден' (Кібл.) та жіночі дні - б йатниц'а а бо сериеида / ж-іноч-і дн'і / шоббули так-і харош-і / шоб неи' були ураж-і дн'і (Апол.). Важким днем для всякої роботи був понеділок, хоча окремі діалектоносії вважають, що у понеид'ілок св-іт наставау і у понеид'ілок ПОЧШ нати будову (Тар.), у понид'ілок Зехко стройіц'а Хата (Довж.).

Магічною силою подоляни наділяли жито, зерно, копійки, пташине пір'я, і використовували їх в обрядах: к>лали грош-і / у ку1 ток з йдкойі сторбни сходило Зонце / хаЗ'айін / каЗау шоб грош-і' велис'а / шоб пЛм-іг годпод' ' хату пострвйіти / шоб постройітис'а йакнаї\лекше і йакнаїшвидше (Росош.), хаЗ'аїка або хаЗ'айін приморл'а / шоб гобпод' йіх охрЛн'ау / помабау йім / шоб жШлос'а харб шо / шоб ни напб дали зл'і З'уди (Апол.), йакЗату за стройуйут' кла дут' на угЛи грош-і / ' жито / шоб' добре буХо ' жити / багатими ' бути (Лукаш.), ' п-іра / грош-і / шоб втиц'а водилас'а у гбб-іс'т'і / шоб З'уди ни' б-ідн'і у' хат'і' були / кХалос'а у правиїкуток / там де буде по''кут'а (Од.), к>лали на п-іуден:ому бход'і кдп-іїку дл'а добробуту (Пол.), клали у ку1 ток до сходу сонц'а хаз'а1 йі (Тар.), коп-іїки треба лвжити / шоб задобрити домового / йвкиї' наче йауЛ'аус'а хаз'а йіном' цейі' хати / шоб З'уд'ам Зуче жШлос'а / шоб неи л'а кало йіх н'і чого (Каз.).

Визначальна роль у проведенні обрядів, пов'язаних із початком будівництва хати, відводилась господареві: бтавиу чолов-ік / боже помвжи каЗау (Вел.Сев.), 'жито / зеирно / грош-і клау чолов-ік (Тауж.).

На позначення початку процесу будівництва хати у досліджуваних говірках зафіксовано вільні словосполучення закладати підмурок, закладан'.а підмурку та однослівні номе- ни закладини, зак>ладтка, похідні від питомого *класти (ЕСУМ, ІІ, 455): закладини / випили по ' чарц'і гор'ілки / хаЗ'айі / де начШнали буд'ірництво / старалис'а харашо пригостити стройіт'іл'іу / шоб1 гарно прац'у1 вали ірвбили усе' добре (Од.). На зак)ладиниро]'дина збиралас'а і т'і / хто будувати мау / і л'уди / кого там провили / шоб т'і слупиростаул'али / закопували / хто ш там ше м-іг збиратис'а / йаХ>шо давали л'уд'ам' йісти / то це буу і об-ід / в-інробиус'а над1 вор'і' коло маїбутн'ойі' хати (Терн.).

В антонімічні відносини з лексемами закладини, заХ>ладтка вступає лексема обжинки на позначення завершення будівництва хати: це уже обжинки / прШход'ат / стаул'ат букети с квіток / стаул'ат на вуг>ли' хати / а то''д'і уже / йак ковчат муру1 вати / стаул'ат там тоже (Черп.). Лексема є вторинною номінацією, оскільки літературній мові та діалектам вона відома зі значенням «закінчення, останній день жнив і свято з цієї нагоди» (СУМ, V, 496). Визначальною у формуванні семантики лексеми, очевидно, є сема закінчення.

Стійким у східноподільських говірках виявився обряд «квітки», що символізує завершення будівництва хати, суть якого полягає у тому, що по завершенні будівельних робіт на гребені даху у населених пунктах Східного Поділля ставили букет, уквітчану гілочку або деревце, хрест. У більшості обстежених східноподільських говірок квітку викидали на хату лише по завершенню основних будівельних робіт: йак вигнали верх тод'і і хрестик на хат'і прибивали / і квіти с тавили (Вишн.); с тавили Мито / колос ки / к'і нец' буд'ір ництву / к'і нец' / шо вв ни уже постройіли / могрич у же / класти о б ід а / коли зро били верх / то пос тавили з'' верху / і так во^но там і сто''йало / і хрестик (Кібл.). У декількох говірках відзначено вшанування квітами різних етапів будівництва хати: прШход'ат стаул'ат букети с кв 'іток стаул'ат на вугЛи Хати / а тод'і уже / йак коК чат мурувати / с таул'ат там' тоже (КГ); колос ки і кв іти с тавили і на по''чатку / йак завершували (Трид.).

Мовці вже не можуть чітко вмотивувати необхідність такого обряду: так маст'іра робл'ат - і сам обряд нівелюється як магічне дійство: з1 начеин'.а буЛо / шо це уже к інец' буд'ірництва / тре буЛорозраховуватис' з Маїст'ерами / с'і дати у же могрич Лити (Черп.).

Для номінації обряду завершення будівництва у східноподільських говірках зафіксовано такі дієслівні словосполучення: Класти К в ітку, викинути К в ітку, викК дати К в ітку: 3 водат 1 хату і викК дают К в ітку / 3 начит' 1 викинули 1 верха / пб том ц'у К в ітку 1 кидайут на 1 гору (Тар.). Звичайно, букет із квітів не викидали, а ставили у банку чи вазу або просто прив'язували до крокви: зробл'аниї бркет Стаул'ат' у Слойік на \ хат'і / шо Хата Кончина / по заік 'інчин'.у рс'ого (Кот.). Респонденти вказували, що ставив букет з колосків чоловік, тому, що чоловік асоціюється з добром: чолов ік Лекшиїна руку (Риж.).

Номінація атрибутів, що символізують завершення основних будівельних робіт, у східно- подільських говірках репрезентована загальнонародними лексемами букет, букети, в іник, в інича, в 'і нок, К в ітка, г'іл' це, двослівною номінацією зробл'аниї бу кет, у семантичній структурі яких спільною є сема «квітка, рослина»: квітка - частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки (СУМ, 4, 134); букет - пучок зрізаних або зірваних і складених до купи квітів (СУМ, І, 277); вінок - квіти, листя, гілки, сплетені в коло, яким звичайно прикрашають голову (СУМ, І, 703); гільце - обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками і т.ін. (СУМ, ІІ, 67); віник - зв'язаний жмуток віниччя, лозин, призначений для підмітання (СУМ, І, 702); віниччя - однорічна трав'яна рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується переважно для виготовлення віників (СУМ, І, 702). У народі квітка - символ краси і вроди, вона символізує зцілення, святість, незайманість, досконалість. Таке значення квітка має і в будівельному обряді. Господарі і ті, хто зводив будинок, почували себе щасливими від того, що Господь допоміг їм збудувати нову, гарну оселю. Використання кожного атрибута, що символізує завершення будівництва, має своє смислове навантаження:

1 жито / це ЖКт'.а, благопоЛуч'.а, шоб1 йіхн'е ЖКт'.а було шчЛсливим (Черп.); йак же без1 в іника / це хаІз'айін у1 хат'і і у ха)з'аіств'і (Трид.), 1 в іник Стаул'ат у1 хат'і і на 1 хат'і / шоб в'ідгаЛ'ау нКчистувилу (Родн.). Сему `гарна чиста хата' у східноподільських говірках реалізує порівняння йак у в інКу, що свідчить про закономірність використання вінка із квітів, колосків на завершальному етапі будівництва.

Переселенню в нову хату надавалося великого значення. Для цього господарі вибирали спри-ятливі дні тижня, фази місяця, виконували певні оберегові дійства. На всій досліджуваній території відзначено, що найсприятливішим для переходу був чеитвер до Зходу Конц'а на молодКку (Ум).

Обов'язковою умовою обряду переходу до новозбудованого житла було, щоб у хаті переночував кіт: йаКшо уранц'і к-іт спбк-іїно вКходит' / мурлика / то буде дуже Зарне жКт'.а у ц'і Лат'і / а йаК шо зЛ'аканиїі неисамовито вил'і тайе / то на хароше жК т'.а неи над'іїс'а (Ум.). Перший до господи заходив хазяїн із хлібом і сіллю на рушникові та іконами, хату освячували свяченою водою, виголошували прохання до вищих сил про гарне життя у новобудові: 3 св-ачували св-а) тойу водойу / промоуЛ'али/ Зосподи поможи у ц'іїХат'і1жити / усе Ыати і віка дбжити (Тар.), або 1 господи допомбжи / даї бог / шоб буЛо ус'о благопоЛучно/ 1 добриї1 ден' хаІз'айіну / да)ваї будем разом1 жити / 1 горе і рад'іс'т' попоЛам д'іЛити/ (Дуб.), за)ход'ат у1 хату одв-ачуйут св-а)ченойу водойу / промоуЛ'айут на ш1час'ц'а / на здороуйа / доуг-ійі Л'іта (Ват.).

У східноподільських говірках зафіксовано на позначення цього обряду лексеми, мотивовані дієсловами входити, переходити, селитися: рходини, новов'ел'ійе, пеирекхішчини та фонетичні варіанти пеирекх ічини, пеирекхотчини, пеирКхоч.ини: пеирекх ітчини / коЛи пеирекход'ат у нову Лату / хаз'айі пеирекход'ат у1 нову ''хату / це новов'ел'.а (КГ).

Обряди, повір'я, номінація східноподільського традиційного будівництва відображають духовну культуру подолян, засвідчують редукцію і трансформацію культурних традицій і відкривають перспективи до вивчення номінаційних процесів у східноподільських говірках.

Список використаних джерел

1. Дорошенко Л. Східнополіське традиційне будівництво у світлі номінації й народних вірувань / Любов Дорошенко // Український діалектологічний збірник: Книга 3. Пам'яті Тетяни Назарової / Упоряд., ред., передм. П. Гриценка; Редкол.: П. Ю. Гриценко (відп. ред.) та ін. - К. : Довіра, 1997. - С. 325 -343.

2. Косміна Т. В. Сільське житло Поділля: кінець ХІХ - ХХ століття. Історико-етнографічне дослідження / Т. В. Косміна. - К. : Наукова думка, 1980. -190 с.

3. Тищенко Т.М. Ареальна стратифікація східноподільських говірок / Т.М. Тищенко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / Відп. ред. М.Я. плющ. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова , 2007. - Випуск 3, книга 2. - С. 31 - 38.

4. Тодер Д. Будівельна лексика українських говорів Закарпаття як предмет наукового дослідження / Дмитро Тодер // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: збірник наукових праць / гол. редкол.: В. В. Барчан . - Ужгород : Ужгородський нац. ун-т, 1999. - Вип.17 : . - 2012 . - С. 63 - 67.

5. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюх, Т. В. Косміна та інш. - К.: Либідь, 1993. - С. 142 - 143.

Размещено на Allbest.ru