Перспективи розвитку когнітивно-дискурсивної парадигми знання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи розвитку когнітивно-дискурсивної парадигми знання

Нинішній час характеризується радикальними змінами в засадах теоретичної лінгвістики, внаслідок чого простежується стрімкий розвиток наукових програм міждисциплінарних досліджень, спрямованих на подальше вивчення інтелекту людини під кутом зору її поглибленого знання світу. Відомості про мову все частіше розглядаються як невід'ємний і органічний складник сприйняття, пам'яті, уваги, мислення і т. ін. Проведення когнітивних досліджень спричиняються до появи нових уявлень про мову й мовні дані як про засоби доступу до роботи свідомості людини, а значною мірою - і до розуміння всієї природи й суті людини.

Без розуміння того, що когнітивна наука - це нова галузь досліджень, яка об'єднує всю інформацію про розум і мисленнєву здатність людини з багатьох наукових дисциплін: психології, лінгвістики, антропології, філософії та комп'ютерної науки [3, с. 9], не можна адекватно оцінити радикальність змін, що відбулися у сфері теоретичної лінгвістики і дають змогу по-новому розглянути актуальні її завдання та точніше окреслити сфери застосування когнітивної лінгвістики як особливого напряму, що висуває свої власні наукові парадигми. Останні зосереджені на розв'язанні проблем, пов'язаних зі співвідношенням мовних структур зі структурами досвіду людини, знаннями й думками про навколишній світ. При цьому пропонуються нові методики й нові процедури аналізу, придатні для розв'язання назрілих проблем, до яких належить і когнітивно-дискурсивна парадигма знання, що виникла в надрах класичного когнітивізму [1].

Когнітивно-дискурсивна парадигма ставить перед собою такі завдання: 1) зрозуміти, як репрезентований світ у свідомості людини і які формати / структури знання можна виділити під час взаємодії людини з навколишнім середовищем; 2) як відбуваються в людині процеси впорядкування інформації, що надходять їй із різних каналів; 3) через які акти концептуалізації й категоризації світу відбувається таке впорядкування і яка різниця в цих актах; 4) як співвідносяться між собою в будь - якому з перелічених актів мисленнєвої діяльності дані з різних галузей інших когнітивних наук з відомостями, що випливають безпосередньо з мови.

Передумови і припущення у вітчизняній когнітивно-дискурсивній парадигмі, предметні царини її інтересів, підходи до проблем, що висуваються, і запропоновані способи їх розв'язання явно відрізняються від зарубіжних парадигм знання, оскільки базуються на лінгвістичних даних, тобто на тому, що може вибрати лінгвіст під час аналізу мовних явищ, одиниць, категорій та різних мовних форм. У такому разі повинні враховуватися не тільки традиції вітчизняного мовознавства, а й той теоретичний фундамент, на якому формувалася в нас система освіти й навчання філологічним наукам. До них, зокрема, належать: проблеми мови й мислення, мови й суспільства, номінативної діяльності в мові, словотворенні й неології, функціональна граматика, функціональні стилі мови (передвісники майбутніх дискурсивних досліджень) і теоретичної ономасіології як особливого відгалуження теоретичної семантики.

Перелік зазначених вище дисциплін є вказівкою на те, які предметні галузі мовознавства викликають у нас підвищений інтерес як під час дослідження ролі фактора людини в мові, так і мови як особливої семіотичної системи - системи знаків, втіленої в мозку у вигляді унікальної матеріальної нейронної мережі, про яку ми ще мало знаємо. Для лінгвіста важливо знати унікальність для кожної окремо взятої мови сукупності таких матеріальних одиниць, як знаки з трьома вісями їх буття - синтактикою, семантикою й прагматикою.

Межі того, що може в перспективі дати лінгвістика для розуміння свідомості, інтелекту й поведінки людини, можна висловити таким твердженням: мова як знакова система фіксує ті фрагменти інформації про світ, які вже пройшли в попередньому існуванні природної мови стадію її обробки у процесах концептуалізації й попередньої категоризації. У своїй взаємодії зі світом, що чуттєво сприймається, людина аж ніяк безпосередньо не «віддзеркалює» навколишнє середовище - вона розчленовує його відповідно до своєї власної інтерпретації, релевантності, помітності, важливості для здійснення нею постійно контактувань із середовищем, що відбувається на різних рівнях осмислення дійсності, спрямованих на досягнення кращого пристосування до неї і, врешті - решт, удосконалення адаптивних механізмів.

Кожен лінгвіст може вивчати репрезентацію тих чи інших категорій і концептів у свідомості (ментальності) людини виключно після того, як вона виявила їх у природному мовленні шляхом лінгвістичного аналізу представлених у ньому мовних формах. Лінгвістичний аналіз повинен здійснюватися на отриманні даних із усіх доступних джерел, починаючи з лексикографічних, зафіксованих у найкращих граматичних описах мов, а, головне - в текстах і дискурсивних джерелах, наявних у корпусній лінгвістиці. Метою лінгвістичного аналізу тоді стає виявлення і докладний опис структур знання, думок і оцінок, які стоять за кожною мовною одиницею, категорією і формою. В акцентуванні когнітивного складника цих явищ мова йде про їхні зміст і значення, а дискурсивного - про спосіб подавання й розподілу інформації по «поверхні» одиниць, що є предметом розгляду (від найменших до найбільших слів дискурсу). У цьому випадку не можна не погодитися із твердженням

О.С. Кубрякової про те, що «…адекватне визначення будь-якого мовного явища обов'язково вимагає його дослідження» на перетині когніції й комунікації», бо кожне мовне явище - це, по крайній мірі, дволикий Янус, а розподіл указаних сторін мовних явищ - умовне» [2, с. 30].

Більшій ефективності застосування когнітивно-дискурсивної парадигми в Україні все ще перешкоджає: 1) відсутність диференціації лексико-семантичних і когнітивних структур (знання, досвід, оцінки), а також концептуальних структур, які виділяються на різних рівнях абстракції із застосуванням різних методик їх установлення; 2) неможливість розрізнити мовні концепти, наявні у свідомості людини; 3) нечітке розмежування між концептами як гештальтами, самостійними (окремими) оперативними одиницями нашої свідомості та концептуальними структурами, які миттєво виникають і шукають у мові свого адекватного позначення (імена); 4) недостатня розробленість типології представлених у мові категорій та їхньої ієрархії, без чого не можна розглядати мовні картини світу й сукупність найзагальніших уявлень про будову та організацію навколишнього світу в тому вигляді, в якому він сприймається свідомістю кожного носія мови.

Зі сказаного вище випливає, що мова як знакова система виступає у вигляді засобу, призначеного для доступу до роботи свідомості людини, з одного боку, та до інформації, породженої маніпулюванням концептами, вже вербалізованими в концептуальній системі людини, - з іншого. Отже, мова допомагає людині вийти за межі її актуального досвіду, отриманого як у ході когніції - отриманні інформації повсякденною свідомістю, так і у процесі наукового пізнання й осягнення розумом світу та завдяки можливості давати номінальні визначення деяким гіпотетичним (абстрактним, безденотатним, метафізичним та ін.) об'єктам. Тож головним завданням когнітивної лінгвістики вважаємо визначення своєрідності, змістової структури, що виявляється лінгвістом у знакових (мовних) формах, які репрезентують різні концепти в дискурсі.

Список використаної літератури

лінгвістичний мовний лексикографічний знання

1. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения: научная монография / Е.С. Кубрякова. - М.: ИЯ РАН, Тамбов. гос. ун-т, 1997. - 327 с.

2. Кубрякова Е.С. Что может дать когнитивная лингвистика исследованию сознания и разума человека / Е.С. Кубрякова // Международный конгресс по когнитивной лингвистике 26-28 сентября 2006 г.: сб. материалов. - Тамбов: Изд-во Тамбов. гос. ун-та им. Г.Р. Державина, 2006. - С. 26-31.

3. Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи. Что категории языка говорят нам о мышлении: научная монография / Дж. Лакофф. - М.: Языки славянской культуры, 2004. - 792 с.

Размещено на Allbest.ru