Предикатно-арґументна структура речення у концепціях рольової граматики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Предикатно-арґументна структура речення у концепціях рольової граматики

Пропозиційний тип репрезентації знань часто перебував у центрі уваги мовознавців. Принципи вивчення й опису зв'язку предиката (й особливо дієслова як «предиката подій» [17]) з аргументами, залежності морфолого-семантико-синтаксичних особливостей аргументів від семантики предиката розглядали у своїх дослідженнях Ю. Апресян, Р. Ван Валін, С. Вечслер, І. Вихованець, Д. Давті, Дж. Ґрімшов, Р. Джекендофф, А. Загнітко, В. Крофт, Б. Левін, Ч. Філлмор та ін. Чільне місце у згаданих розвідках посідають підходи у межах рольової граматики. За усього різноманіття тлумачень і класифікацій семантичних ролей досі залишається багато дослідницьких лакун, що і визначає актуальність нашої роботи. Отож предметом вивчення є особливості трактування предикатно - арґументної структури речення. Мета розгляду - проаналізувати основні концепції рольової граматики. Відповідно до мети було поставлено такі завдання: окреслити активно опрацьовувані напрямки рольової граматики; встановити відмінності у підходах до класифікації семантичних ролей; з'ясувати перспективи практичного застосування теорії проектування аргументів.

Активний і прискіпливий аналіз інвентарю семантичних типів аргументів (семантичних ролей, тематичних ролей, тета-ролей, глибинних відмінків) почався 1968 року, коли Ч. Філлмор увів термін «глибинний відмінок» (deep case) для опису стереотипних рольових характеристик імен дієслівного оточення, а термін «поверхневий відмінок» застосував до морфологічно оформлених словоформ довкола дієслова. Поступово неоднозначні тлумачення кількості та якості ролей, різне визначення їхніх статусів призвели до надмірної фрагментації ролей і нічим не обмеженого їх збільшення у результаті семантичного та синтаксичного аналізу. Отож згодом з'являються спроби уніфікації ролей (В. Крофт - «суперролі», Р. Ван Валін - «макроролі», Д. Давті - «проторолі»), зведення їх кількості до «керованих» розмірів і запровадження для них інтегрованої семантичної картини, що ознаменувало виникнення нових підходів у рольовій граматиці.

Як уважає Б. Левін [14], зародком узагальнених семантичних ролей стала праця Р.М.В. Діксона про ергативність [5], де автор тлумачить зв'язки суб'єкта / об'єкта із предикатом як «синтаксично-семантичні примітиви». Спроба застосувати поняття прототипу до аналізу предикатно - арґументної структури належить ще Дж. Лейкоффові [12], дещо пізніше прототиповість поняття перехідності тлумачить П. Гоппер [10], а Р. Ланґакер розглядає позицію суб'єкта й об'єкта при перехідному дієслові як «концептуальний архетип» [13, с. 486-497].

1991 року Д. Давті [7] не просто обґрунтує систему семантичних ролей, але й запропонує об'єднати семантичні ролі у певні прототипові кластери, а також детально розтлумачить ознаки проторолі агенса та пацієнса. Істотними властивостями агенса, за Д. Давті [7, с. 572], є: 1) волітивне залучення до події / стану; 2) чуттєвість (і / або чуттєве сприйняття); 3) спричиняє подію або зміну стану; 4) рух (щодо позиції іншого учасника); 5) існує незалежно від події, названої дієсловом. Натомість пацієнс: 1) підлягає зміні стану; 2) є додатковою темою; 3) засвідчує зміни, спричинені іншим учасником; 4) незмінний щодо руху іншого учасника; 5) не існує незалежно від події, названої дієсловом.

Згадані властивості агенса та пацієнса Д. Давті використовує у своєму правилі реалізації аргументів, щоб показати, чому у структурі речення агенс виступає суб'єктом, пацієнс - об'єктом. В основному фокусі уваги американського лінгвіста перебуває, звичайно, роль суб'єкта-агенса, що є ієрархічно вершинною. Окрім усього, «лівобічний аргумент має найважливішу прагматичну значущість…, правобічні аргументи є рангово нижчими, оскільки їм не властива висока топікальність» [1, с. 86]. Проторольовий підхід Д. Давті знайшов чималу підтримку у подальших дослідженнях (див., напр. [2; 4]), проте, спираючись на аналіз базових дієслів і в основному на матеріал англійської мови, не розвився як окрема граматична теорія.

Суттєвий крок уперед у проектуванні аргументів й інтерпретації значення клаузи (clause, або елементарного речення) здійснено у межах Референційно-рольової граматики (Role and Reference Grammar) [див.: 20; 21; 22; 23]. Варто зауважити, що структурно-функційна теорія Р. Ван Валіна опирається на типологічні дослідження і дані різноманітних мов. Її основні складники - це: 1) теорія структури клаузи; 2) теорія семантичних ролей і семантичних обмежень; 3) теорія складного речення.

Клаузу формують центр і периферія (усередині центру - ядро - предикат клаузи, центр заповнюють також і аргументи; периферійні елементи є «не-арґументними», за Р. Ван Валіном). Особливий аспект клаузи - її інформаційна структура, для пояснення якої Р. Ван Валін і вводить власне диференціювання узагальнених семантичних ролей на «Діяча» (Actor) та «Того, хто зазнає впливу» (Undergoer). Визначення макроролей передбачає класифікацію предикатів (у Р. Ван Валіна - дієслів), яка у РРГ базується на розвідках З. Вендлера і виокремлених ним чотирьох основних класах, а це: стани (states), досягнення (achievements), виконання (accomplishments), діяльності (activities) [24]. Кожен клас відповідно має свою логічну структуру, що і визначає набір аргументів. Макроролі «Діяч» і «Той, хто зазнає впливу» Р. Ван Валін інтерпретує як множини тематичних взаємин між предикатом й аргументом, ієрархія яких виглядає наступним чином:

Agt > Eff > Exp > Loc > Th > Pat [23, с. 226].

Отож, за Р. Ван Валіном, найбільш «агенсні» ролі перебувають на одному кінці континууму, найбільш «пацієнсні» - на другому. До макроролі «Діяч» зараховано семантичні ролі агенса, експерієнцера, інструмента, джерела, реципієнта, тоді як макророль «Той, хто зазнає впливу» узагальнила семантичні ролі пацієнса, теми, стимулу, місця. Найтиповіший «Діяч» - це агенс, але ним може бути й ефектор, і експерієнцер, і місце, а навіть і тема [21]. Назви, прийняті у РРГ, умовні: деякі позначення - це збірні характеристики для груп взаємин (наприклад, місце може передбачати і джерело, і шлях, і мету [21]), а самі макроролі синтезують семантичні (тематичні) та синтаксичні категорії.

У пізніших працях Р. Ван Валін трансформує та модифікує семантичні ролі, визначаючи їх як позиції у предикативних структурах і частково використовуючи підхід декомпозиції [22, с. 10].

Р. Ван Валін критикує теорію раннього Д. Давті через надто «синтаксичний» статус проторолей, які, на думку Р. Ван Валіна, виступають звичайними узагальненнями суб'єктно - об'єктних зв'язків дієслова [21, с. 386]. Натомість РРГ, як уважають Б. Левін і М. Раппапорт Говав, постульовано як глобальну семантико-синтаксичну теорію, що претендує на аналіз мови у цілому [14, с. 66-67]. Необхідно зауважити, що у своїх пізніших дослідженнях Д. Давті опрацював проблему семантичного мотивування реалізації аргументів дієслова [див.: 6].

Лінгвістична інтерпретація поняття семантичних ролей базується на визнанні факту, що значення дієслова диктує інвентар його аргументів. У кінці ХХ ст. теоретичного підґрунтя набула декомпозиція семантики дієслова - розклад складніших значень на простіші, аж до елементарних. Прихильники семантичної декомпозиції висловилися за існування обмеженого набору універсальних семантико - концептуальних компонентів (праймів, або примітивів, або ядерних предикатів), на які усі дієслова можуть бути розкладені [3; 11; 15; 19; 25]. Окреслення необхідної та достатньої множини семантичних примітивів на сьогодні має два спрямування: 1) вироблення семантичної метамови з визначеною (мінімальною, але достатньою) кількістю прототипових атомарних одиниць і репрезентація через їхнє комбінування усіх можливих лексичних значень (Ю. Апресян, А. Вежбицька і послідовники); 2) формування семантичної метамови з відкритою множиною елементарних одиниць (Р. Джекендофф, В. Крофт, Б. Левін).

Предикатами-примітивами найчастіше виступають: ACT / DO, CAUSE, BECOME, GO, BE, STAY, LET [11, с. 50-60]. Наприклад, предикат CAUSE часто трактують як елемент, спільний за декомпозиції для каузативних дієслів break, open, dry та ін.: dry: [[X ACT] CAUSE [Y BECOME <DRY>]] open: [[X ACT] CAUSE [Y BECOME <OPEN>]] shorten: [[X ACT] CAUSE [Y BECOME <SHORT>]] [14, с. 71].

На думку Б. Левін та М. Раппапорт Говав, семантична декомпозиція предикатів є перспективнішою, ніж проектування семантичних ролей, бо вона дозволяє виявити не лише набір аргументів, але й причини їх реалізації [14, c. 75].

Детальний аналіз дієслівних предикатів на основі семантичних ролей їхніх аргументів відкрив перспективу подальших наукових пошуків; розвиток комп'ютерної лінгвістики уможливив практичне застосування отриманої інформації. Результатом стала поява спеціалізованих ресурсів FrameNet [8], VerbNet, PropBank [16] (усі - на базі англійської мови), FrameBank (на базі російської мови) та ін., де можна отримати дані про дієслова й асоційовані з ними конструкції, а також ілюстрації з корпусів текстів.

Список використаної літератури

рольовий граматика семантичний декомпозиція

1. Загнітко А.П. Семантичні ролі в слов'янському простому реченні: ієрархія агенса, об'єкта, інструмента [Електронний ресурс] / А.П. Загнітко, Н.Г. Загнітко // Філологічні студії. - 2015. - Вип. 13. - С. 84 - 97. - Режим доступу: http://journal.kdpu.edu.ua/filstd/article/viewFile/1707/1335.

2. Aranovich R. Split Intransitivity and Reflexives in Spanish / R. Aranovich // Probus. - 2000. - Vol. 12. - P. 165-186.

3. Croft W. Event Structure in Argument Linking / W. Croft // The Projection of Arguments: Lexical and Syntactic Constraints [M. Butt & W. Geuder, eds.]. - Stanford, CA: Stanford U-ty Press, 1998. - P. 21-63.

4. Davis A.R. Linking as Constrains on Word Classes in a Hierarchical Lexicon / A.R. Davis, J.-P. Koenig // Language. - 2000. - Vol. 76. - P. 56-91.

5. Dixon R.M.W. Ergativity / R.M.W. Dixon // Language. - 1979. - Vol. 55. - P. 59-138.

6. Dowty D.R. `The Garden Swarms with Bees' and Fallacy of `Argument Alternation' / D.R. Dowty // Theoretical and Computational Approaches [Y. Ravin & C. Leacock, eds.]. - Oxford: Oxford U-ty Press, 2000. - P. 111-128.

7. Dowty D.R. Thematic Proto-Roles and Argument Selection [Electronic resource] / D.R. Dowty // Language. - 1991. - Vol. 67. - P. 547-619.

8. FrameNet: Theory and Practice / [Fillmore C., Johnson C., Petruck M. at al.]. [Electronic resource]. - Mode of access: http: //www.icsi.berkeley.edu/framenet.

9. Grimshaw J. Argument Structure / J. Grimshaw. - Cambridge, MA: The MIT Press, 1990. - 279 p.

10. Hopper P.J. Transitivity in Grammar and Discourse / P.J. Hopper, S.A. Thompson // Language. - 1980. - Vol. 56. - P. 251-295.

11. Jackendoff R. Semantic Structures / R. Jackendoff. - Cambridge, MA: The MIT Press, 1990. - 322 p.

12. Lakoff G. Irregularity in Syntax / G. Lakoff. - NY: Holt, Reinhart & Winston, 1970. - 207 p.

13. Langacker R.W. Clause Structure in Cognitive Grammar / R.W. Langacker // Studi Italiani di Linguistica Teorica e Applicata. - 1993. - Vol. 22. - P. 465-508.

14. Levin B. Argument Realization / B. Levin, M. Rappaport Hovav. - Cambridge: Cambridge U-ty Press, 2005. - 278 p.

15. Lexical Semantics, Syntax, and Event Structure: [M. Rappaport Hovav, E. Doron, I. Sichel, eds.]. - Oxford: Oxford U-ty Press, 2010. - 424 p.

16. Palmer M. The Proposition Bank: A Corpus Annotated with Semantic Roles [Electronic resourse] / Palmer M., Gildea D., Kingsbury P. - Mode of access: http://verbs.colorado.edu/~mpalmer/projects/ace.html.

17. Parsons T. Thematic Relations and Arguments / T. Parsons // Linguistic Inquiry. - 1995. - Vol. 26. - P. 635-662.

18. Rappaport Hovav M. Building Verb Meaning / M. Rappaport Hovav, B. Levin // The Projection of Arguments: Lexical and Syntactic Constraints [M. Butt & W. Geuder, eds.]. - Stanford, CA: Stanford U-ty Press, 1998. - P. 97-134.

19. Schlesinger I.M. On the Semantics of the Object / I.M. Schlesinger // The Verb in Contemporary English. Theory and Description [B. Aarts & Ch. F. Meyer, eds.]. - Cambridge: Cambridge U-ty Press, 1995. - P. 54 -74.

20. Van Valin R.D. Exploring the Syntax-Semantic Interface / R.D. Van Valin. - Cambridge: Cambridge U-ty Press, 2005. -334 p.

21. Van Valin R.D. Generalized Semantic Roles and the Syntax-Semantic Interface / R.D. Van Valin // Empirical Issues in Formal Syntax and Semantics [F. Corblin, C. Dobrovie-Sorin, J. Marandin, eds.]. - The Hague: Thesus, 1999. - P. 373 -389.

22. Van Valin R.D. Semantic Macroroles in Role and Reference Grammar [Electronic resource] / R.D. Van Valin. - Mode of access: http://linguistics.buffalo.edu/people/faculty/vanvalin/rrg/vanvalin_papers/SemMRsRRG.pdf.

23. Van Valin R.D. Semantic Parameters of Split Intransitivity / R.D. Van Valin // Language. - 1990. - Vol. 66. - P. 221 -260.

24. Vendler Z. Verbs and Times [Electronic resource] / Z. Vendler // The Philosophical Review. -1957. - Vol. 66. - P. 143-160. - Mode of access: http://semantics.uchicago.edu/scalarchange/vendler57.pdf.

25. Wunderlich D. Cause and the Structure of Verbs / D. Wunderlich // Linguistic Inquiry. - 1997. - Vol. 28. - P. 27-68.

Размещено на Allbest.ru