Релігійний і президентський дискурс (на матеріалі аналізу прагматичних функцій промов Б. Обами)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Релігійний і президентський дискурс (на матеріалі аналізу прагматичних функцій промов Б. Обами)

Добош О.С., Альбота С.М., асистенти кафедри

прикладної лінгвістики Національного

університету «Львівська політехніка»

У статті розглянуто основні ознаки політичного та релігійного дискурсу. Увагу зосереджено на президентському субдискурсі як одному з видів політичного дискурсу. Проаналізовано низку прагматичних функцій промов американського президента Барака Обами, на основі яких виявлено взаємозв'язок релігійного та президентського дискурсу.

Ключові слова: дискурс, політичний дискурс, президентський субдискурс, релігійний дискурс, промова Б. Обами, прагматична функція.

Добош О. С., Альбота С. М. Религиозный и президентский дискурс (на материале анализа прагматических функций выступлений Б. Обамы).

В статье рассмотрены основные признаки политического и религиозного дискурса. Внимание сосредоточено на президентском субдискурсе как одном из видов политического дискурса. Проанализировано ряд прагматических функций речей американского президента Барака Обамы, на основе которых выявлена взаимосвязь религиозного и президентского дискурса.

Ключевые слова: дискурс, политический дискурс, президентский субдискурс, религиозный дискурс, речь Обамы, прагматическая функция.

Dobosh O. S., Albota S. M. Religious and presidential discourse (based on the analysis of B. Obama's speech functions).

The object of the study is the political (in particular presidential) and religious discourse. The main characteristics of these discourses and their correlation are discovered.

The main aim of the article is to establish a relation between religious and presidential discourse having analyzed the functions of such President Barack Obama's speech: Inaugural Address (January 20, 2009); Remarks on the American Recovery and Reinvestment Act (February 7, 2009); Address at Cairo University (June 4, 2009); 9/11: the 10th anniversary (September 12, 2011); Memorial Service for Tucson shooting victims (January 12, 2011); Second Inaugural Adress (January 21, 2013); President Obama's Farewell Speech (January 10, 2017).

Key words: discourse, political discourse, presidential subdiscourse, religious discourse, B. Obama speech, pragmatic function.

Із погляду сучасної соціальної лінгвістики, кожному соціальному інституту сучасного суспільства властивий свій інституційний тип дискурсу. Так, В. Карасик виділяє науковий, релігійний, діловий, політичний, масово-інформаційний, юридичний, дипломатичний, педагогічний, медичний, військовий, рекламний, спортивний та інші типи інституційного дискурсу [3, с. 25-33]. Докладніше зупинимось на двох із перерахованих: політичному і релігійному. Н. В. Кондратенко визначає політичний дискурс як вияв політичної комунікації [4, с. 12]. Витлумачення політичного дискурсу як інституційного різновиду дискурсивної діяльності людини актуальне для праць багатьох науковців (В. І. Карасик, М. Л. Макаров, М. В. Піменова, К. С. Серажим, О. Й. Шейгал тощо). Релігійний дискурс визначається дослідниками як «релігійний текст у ситуації реального спілкування» [1, с. 120], як система мовленнєвої взаємодії між індивідами щодо релігійних текстів, а також як тексти, які містять переконання, що поділяються усіма віруючими [6]. Водночас ці тексти виконують пізнавальну функцію, закріплюючи у свідомості віруючих відповідні доктрини, їхній вплив збільшується завдяки повчальним висловлюванням, які готуються для певної групи віруючих. Президентський дискурс є окремим комунікативно організованим напрямом політичної діяльності, пов'язаним із діяльністю окремого інституту, тому його можна визначити як один із субдискурсів політичного дискурсу. Місце президентського субдискурсу у системі політичної комунікації визначається соціально-політичною роллю, що її виконує президент у реалізації цілей політичної комунікації. Основними характеристиками дискурсу президента як вищого політичного інституту в державі є стратегічність, всеосяжність і публічність. Розгляд особливостей президентської дискурсивної практики як об'єкт чисельних лінгвістичних розвідок охоплює широкий міждисциплінарний спектр, що інтегрує різні сфери наукового пізнання, як-от: теорії мовної комунікації, лінгвоконцептології, дискурсології, лінгвістики тексту, соціолінгвістичних студій із залученням емпіричних даних політології, риторики тощо [2, с. 352], де розглядаються прагматичний, аргументативний, лексико-граматичний, стилістичний, риторичний та інші аспекти.

Актуальність праці відзначається необхідність системного аналізу процесу маніпуляції суспільною свідомістю суб'єктами політичної діяльності та виявлення стратегій, до яких вони вдаються під час здійснення політичної комунікації.

Мета статті - встановити зв'язок між релігійним і президентським дискурсом, проаналізувавши прагматичні функції таких промов президента Б. Обами: Inaugural Address (January 20, 2009); Remarks on the American Recovery and Reinvestment Act (February 7, 2009); Address at Cairo University (June 4, 2009); 9/11: The 10th anniversary (September 12, 2011); Memorial Service for Tucson shooting victims (January 12, 2011); Second Inaugural Address (January 21, 2013); President Obama's Farewell Speech (January 10, 2017).

Президентський дискурс США, як і будь-якої іншої країни, зумовлюється та характеризується тими соціальними, економічними, політичними, психологічними та культурними змінами, які відбуваються в суспільстві на певному етапі його розвитку. Його характерною рисою є прагнення до рівних можливостей, мрії про ідеалістичне життя в Новому світі, а також віра у винятковість американського народу: the true strength of our nation comes not from the might of our arms or the scale of our wealth, but from the enduring power of our ideals: democracy, liberty, opportunity and unyielding hope [9]. Все це знайшло відображення в так званій американській мрії «the American dream», а також у тісному зв'язку дискурсу з релігією.

На периферії політичного і релігійного дискурсів чільне місце посідає президентський дискурс Б. Обами, який характеризується зрозумілістю і доступністю текстових повідомлень для своєї аудиторії. Релігійні погляди колишнього американського президента простежуються в усій ідеології його діяльності. Вибір біблійних цитат і те, яким чином Б. Обама використовує їх, належить до найбільш вражаючих і показових аспектів президентської ораторської промови і, як слушно зазначає І.Б. Морозова, об'єднує дві функції: функцію повідомлення інформації і функцію впливу [5, с. 64].

Провідною регулятивною функцією політичного дискурсу, на думку Є.І. Шейгал, є «його використання як інструменту політичної влади (боротьба за владу, оволодіння владою, її збереження, здійснення, стабілізація або перерозподіл)» [7, с. 34]. Крім того, у рамках цієї «інструментальної» функції дослідником виділяється низка інших, численні приклади яких яскраво продемонстровано у прощальній промові Б. Обами. Розглянемо деякі з них.

1. Соціальний контроль (маніпуляція громадською свідомістю): But, protecting our way of life, that's not just the job of our military. Democracy can buckle when it gives into fear.... we must guard against a weakening of the values that make us who we are. So let's be vigilant, but not afraid [9]. Б. Обама використовує алюзію на слова апостола Петра: Be sober, be vigilant; because your adversary the devil, as a roaring lion, walketh about, seeking whom he may devour [Peter 5:8], закликаючи свій народ бути пильним стосовно зовнішньої агресії, яка в писанні прирівнюється до диявола. Як справжній вірянин, він наголошує на важливості не допустити втрати істинних цінностей, які роблять нас тими, хто ми є. Ця цитата є ще одним підтвердженням еволюції дискурсу Б. Обами, яка допомагає йому перекроїти республіканську ідеологію, додаючи ліберальний компонент громадянської відповідальності. Він закликає до нової ери відповідальності - відповідальності не лише за збереження свого життя і здоров'я, але й за збереження людських цінностей.

2. Легітимізація влади (пояснення і виправдання рішень щодо розподілу влади та громадських ресурсів): Yes, our progress has been uneven. The work of democracy has always been hard. It has been contentious. Sometimes it has been bloody. For every two steps forward, it often feels we take one step back... And the good news is that today the economy is growing again. Wages, incomes, home values and retirement accounts are all rising again. Poverty is falling again [9]. Неодноразово Б. Обама висловлює свою підтримку демократичній формі правління, кажучи, що вона (демократія) може бути суперечливою (contentious), брудною чи кривавою (bloody), повільною, але, в кінцевому результаті, це все-таки краще, ніж інші альтернативні варіанти. Б. Обама як пастор терпимо не втомлюється закликати свою «паству» до порозуміння і об'єднання.

3. Відтворення влади (зміцнення прихильності системі): Look, politics is a battle of ideas. That's how our democracy was designed... But without some common baseline of facts, without a willingness to admit new information and concede that your opponent might be making a fair point, and that science and reason matter, then we're going to keep talking past each other [9]. Б. Обама завжди прагнув зменшити внутрішнє протистояння «двох Америк» і консолідувати націю. Для зміцнення прихильності влади Б. Обама використовує принцип релігійних засад: «зважування ідей та висловлювань», примирення, визнання своєї неправоти. Та найважливіше застереження «залишитись не почутим», якого боїться будь-хто: чи то очільник держави, чи пастир релігійної спільноти, чи проста людина, член соціуму, звучить в кінці промови: then we're going to keep talking past each other [9]. Утвердження миру в державі і поза її межами оратор ініціює через проактивне, а не реактивне мислення, вміння слухати і дослухатись.

4. Орієнтація (через формулювання цілей і проблем, формування картини політичної реальності у свідомості соціуму). So that's what we mean when we say America is exceptional. Not that our nation has been flawless from the start, but that we have shown the capacity to change, and make life better for those who follow... these newcomers embraced this nation's creed, and this nation was strengthened [9]. Б. Обама демонструє альтруїстичний підхід із метою вирішення наболілої проблеми країни - потоку мігрантів. Релігійний пацифізм, який простежується рядками промов Б. Обами, пропагує ідеї ненасильницької миротворчої позиції завдяки наголошенню на цінностях, відмові від насильства, відсутності опору, милосерді та прощенні.

5. Соціальна солідарність (інтеграція в рамках соціуму): I have learned from you. You made me a better president, and you made me a better man. It was on these streets where I witnessed the power of faith, and the quiet dignity of working people in the face of struggle and loss... So regardless of the station we occupy; we all have to try harder; we all have to start with the premise that each of our fellow citizens loves this country just as much as we do... [9]. У наведеному прикладі яскраво простежується апелювання до основних Божих чеснот: віри, надії й любові. Оратор наголошує на всемогутній силі віри (power of faith), яка здатна творити чудо тут, на землі; підкреслює, що кожен заслуговує на любов ближнього (is worthy of love), і що будь-які починання мають бути засновані на любові. За його словами, всі мають право надіятись (be hopeful), незалежно від статусу чи походження, бо саме ті «Божі чесноти» роблять нас кращими людьми.

6. Поширення інформації та Проекція в минуле і майбутнє: If I had told you eight years ago that America would reverse a great recession, reboot our auto industry, and unleash the longest stretch of job creation in our history... if I had told you all that, you might have said our sights were set a little too high [9]. Тут Обама використовує анафору для привернення уваги до фрагменту висловлювання, в якому реалізується локальна стратегія позитивної самопрезентації, до належної оцінки його досягнень, які ставились під сумнів і здавалися нездійсненними. Цим стилістичним засобом 44-ий президент підкреслює скільки всього людина може зробити, якщо повірить ув свої сили і могутність своєї нації під Божим покровительством.

Проаналізувавши лексично і прагматично численні промови Б. Обами, можемо зробити висновок, що прагматичні функції політичного дискурсу, завдяки частим цитуванням релігійної літератури, тісно переплітаються з основними функціями релігії, визначеними і окресленими доктором філософських наук П. Л. Яроцьким, а саме: 1) компенсаційною; 2) терапевтичною; 3) світоглядною; 4) регулятивною; 5) інтегративною; 6) комунікативною [8, с. 16].

Розглянемо їхню суть детальніше і наведемо приклади і цитати з промов Б. Обами.

1. Компенсаційна функція. Барак Обама неодноразово нагадує своїм громадянам, що політика - це «поле битви ідей», і без готовності приймати думку опонента буде неможливо досягти консенсусу, подолати ці «ідеологічні окопи» і пройти «цей фронт». А отже, політичне життя країни і демократія постраждають. Цим він висловлює важкість ідеологічних протистоянь і наголошує на тому, що будь-яка демократія в небезпеці, якщо ставитись до неї як до даності. Scripture tells us that there is evil in the world, and that terrible things happen for reasons that defy human understanding. In the words of Job, «When I looked for light, then came darkness». Bad things happen, and we have to guard against simple explanations in the aftermath. For the truth is none of us can know exactly what triggered this vicious attack [9]. Б. Обама закликав до нової ери ввічливості в політиці США (New Era of Civility in U. S. Politics): смиренно прийняти трагічні випадки, які стаються з невідомих причин, не озлоблюватись один на одного, а загострити наші інстинкти для співчуття (sharpen our instincts for empathy). Ще однією релігійною засадою колишнього президента для здійснення комунікативної функції є наступна: «We should talk with each other in a way that heals, not a way that wounds», тобто ми повинні говорити один з одним таким чином, щоб зцілювати, а не ранити.

2. Терапевтична (утішальна, лікувальна). Б. Обама намагається розрадити вбитих горем рідних рядками з Біблії про те, що справжню втіху, спокій і притулок знаходять у Господі: The Bible tells us - «weeping may endure for a night, but joy cometh in the morning». Yet today, it is worth remembering what has not changed. Our character as a nation has not changed. Our faith - in God and each other - that has not changed... There is a river whose streams make glad the city of God, the holy place where the Most High dwells. God is within her, she will not fall; God will help her at break of day [9].

3. Світоглядна функція. Б. Обама закликає до колективної пам'яті та відображає загальне бачення Америки. We the People have remained faithful to the ideals of our forebears, and true to our founding documents. Ifs the conviction that we are all created equal, endowed by our creator with certain unalienable rights, among them life, liberty, and the pursuit of happiness... [9]. Американці дуже побожно ставляться до своєї нації, історії та країни, а їхня «віра» розповсюджується одночасно і на Бога, на Отців-засновників та на ідеали американського народу. Б. Обама прекрасно розуміє, що соціально- історична спадщина є пасивом минулих традицій і базою для утворення нових. Оскільки для сучасного суспільства характерна дія живої традиції, що забезпечує спадковість соціального розвитку з попередніми його етапами, то Б. Обама, завдяки своїй по-особливому вибудованій президентській промові, стоїть у витоках цієї живої американської традиції.

4. Регулятивна функція. У розпал фінансової кризи президент Б. Обама підкреслив: We remain a young nation, but in the words of Scripture, the time has come to set aside childish things [9]. Б. Обама закликає націю «подорослішати», використовуючи алюзію на послання апостола Павла до коринтян: When I was a child, I spoke as a child, I understood as a child, I thought as a child: but when I became a man I put away childish things із прагматичною метою переконати своїх адресантів у тому, що лише вони, порівняно молода нація, здатні відкласти «дитячі пустощі» і робити дорослі кроки: взяти на себе відповідальність і стати творцями свого майбутнього.

5. Інтегративна функція. Б. Обама порушує питання релігії у своїй інавгураційній промові: We are a nation of Christians and Muslims, Jews and Hindus - and non-believers. To the Muslim world, we seek a new way forward, based on mutual interest and mutual respect [9]. Таким чином, колишній президент намагається послабити протистояння християнського та мусульманського світу. Він наголосив, що Америка стане притулком для представників всіх віросповідань, що Америка поважає кожну релігію і толерантно ставиться до різних релігійних поглядів. Заради політичної та релігійної коректності промовець використовує узагальнюючу лексему «God», а не «Jesus», адже звертається до людей, які сповідують різні релігії.

6. Комунікативна функція. Б. Обама наголошує, що усім американцям властиве спільне прагнення жити в мирі та безпеці, отримати освіту і працювати гідно, любити свою сім'ю, свою громаду і свого Бога. Ці прагнення поділяє кожен, адже це надія всього людства:... all of us share common aspirations to live in peace and security, to get an education and to work with dignity, to love our families, our communities, and our God [9].

Дослідження президентських промов свідчить про те, що релігійний дискурс перетинається з президентським в аспекті механізмів дії та впливу, а точкою поєднання релігійного та політичного дискурсів є «міфологізація свідомості, віра в магію слів, роль лідера-Божества, використання прийомів маніпулятивного впливу, ритуалізація комунікації. Публічний виступ у США побудований на особливостях жанру релігійної проповіді, де тісно переплітаються світоглядна функція релігії і функція орієнтації та поширення інформації; комунікативна та інтегративна з функцією соціальної солідарності; легітимізація влади з компенсаційною; а за допомогою виконання терапевтичної функції легко досягається і персуазивна. Все це допомагає політику-оратору здобути ще й моральний авторитет (moral authority), яким володіє проповідник для переконання пастви у правоті та істинності своїх поглядів.

Отже, у президентських промовах Б. Обама використовує релігійні мотиви з метою створення почуття єдності у представників різних націй та віросповідань, що живуть у США. Політик-оратор звертається до джерел, які пропагують найвищі моральні стандарти - Біблії, Корану і Талмуду. Беззаперечним є той факт, що велика кількість біблеїзмів та цитувань іншої релігійної літератури підтверджує прагнення президента до забезпечення безінтерпретативної рецепції. Оскільки президент країни сприймається більшістю населення як символ нації, то він зобов'язаний відігравати важливу політико-релігійну роль, не тільки як політичний лідер країни, але і як своєрідний священнослужитель державного культу.

Перспективою подальших досліджень є виявлення новітніх методів формування іміджу політиків і використання різних мовних засобів для досягнення ними персуазивної функції.

релігійний президентський дискурс обама

Список використаної літератури

1. Богачевская И. В. Религиозный дискурс как объект философско-религиоведческой рефлексии / И. В. Богачевская // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2006. - Вып. 74. - С. 210-215.

2. Карасик В. И. Религиозный дискурс / В. И. Карасик // Языковая личность: проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики: сб. научн. тр. - Волгоград: Перемена, 1999. - С. 5-9.

3. Карасик В. И. Структура институционального дискурса / В. И. Карасик // Проблемы речевой коммуникации. - Саратов, 2000. - С. 25-32.

4. Кондратенко Н. В. Український політичний дискурс: текстуалізація реальності: [монографія] / Н. В. Кондратенко. - Одеса: Чорномор'я, 2007. - 156 с.

5. Морозова І. Б. Парадигматичний аналіз структури і семантики елементарних комунікативних одиниць у світлі гештальт-теорії: [монографія] / І. Б. Морозова. - Одеса: Друкарський дім, 2009. - 384 с.

6. Швед О. В. Коммуникативно-риторический анализ религиозного дискурса / О. В. Швед // VII Международные Кирилло-Мефодиевские чтения. - 2001 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http: //sobor.by/7km4tenia_shved.htm.

7. Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса: дисс.... д-ра филол. наук: 10.02.01, 10.02.19/ Е. И. Шейгал. - Волгоград, 2000. - 400 с.

8. Яроцький П. Релігієзнавство: навчальний посібник / П. Яроцький. - К.: Кондор, 2004. - 305 с.

9. Presidential Speech Archive [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://millercenter.org/president/obama/speeches/speech-5502

Размещено на Allbest.ru