До питання про мовну толерантність (результати опитування, проведеного у Вінницькій області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'246:81'27(477.44)(045)

До питання про мовну толерантність (результати опитування, проведеного у Вінницькій області)

Тарас Ткачук

Ключові слова: українсько-російський білінгвізм, двомовність, фактори впливу на формування білінгвізму, престижність мови.

Our surveys showed that the evolution of language is strongly influenced by the combination of factors, some of which are the result of external historical events that have occurred locally or internationally, while others still occur due to the ongoing search of the speaker to find a way of expressing his/her thoughts.

This article presents the results of the survey that allow us to clarify the role of different factors in a situation when bilingual speakers have to choose their language of communication. Our study is the continuation of previous projects in which we have identified the factors that might influence the choice of language in the Ukrainian-Russian language environment formed over a long period of time in Vinnytsia and Vinnytsia region.

Keywords: bilingualism, Ukrainian-Russian bilingualism, language functions, psychological factors.

У сучасному світі мовець усе частіше опиняється в ситуації вибору мови в білінгвальному або навіть полілінгвальному середовищі. Зрозуміло, що зазначена проблема зачіпає чимало психологічних, морально-етичних, історичних, соціологічних чи політичних аспектів, які залежать від зовнішніх та внутрішніх чинників, що спричиняють перемикання з однієї мови на іншу залежно від різних умов. Саме тому в попередніх опитуваннях ми проаналізували такі фактори, котрі впливають на респондента в ситуації вибору мови, як: зовнішні чинники (ЗМІ, професійне середовище, читання книг тощо) [Tkachuk 2012], мова друзів респондентів [Tkachuk 2014], походження (місто/село) мовця та його батьків [Tkachuk 2014], освіта батьків (а також дідусів - бабусь) [Tkachuk 2015], освітнє середовище мовця (школа, однокласники, учителі) [Tkachuk 2015], фінансове забезпечення родини [Tkachuk 2016]. Практично в усіх опитуваннях впадав у вічі дисбаланс між мовою, яку респондент ідентифікував як рідну, та мовою, якою він реально користувався, спілкуючись у сім'ї, з друзями чи незнайомцями. Особливо помітною є тенденція до перемикання на іншу мову серед українофонів, натомість російськомовні респонденти демонструють більшу мовну стійкість і не так легко поступаються своєю мовою в спілкуванні з українськомовними користувачами. Таку ж тенденцію помітили дослідники проблеми контактування української та російської мов (аналіз проводили науковці з Інституту соціальної та політичної психології АПН України), виокремивши такі чотири групи чинників, що впливають на так звану «мовну толерантність»:

1) «особистісне відсторонення» -- небажання бути «білою вороною», незнання української мови та її непрестижність;

2) «психоідеологічна впертість» -- ідеологічні уподобання, небажання поступатися тиску, страх перед зміною власної особистості;

3) «зневажливе ставлення» -- непривабливість української мови;

4) «позиція знецінювання» -- ставлення до спілкування українською мовою як неважливого, відсутність українськомовного середовища, потреби спілкуватися українською («усі розуміють російську») [Movna: 4].

Результати згаданого дослідження засвідчили різний рівень мовної конформності в російськомовних та українськомовних регіонах України: «...ставлення студентів російськомовних регіонів виявилися більш однорідними й послідовними, ніж українськомовних: перші наполегливіші й безкомпромісніші у своїх мовних виборах, тоді як другі -- більш поступливі (при звертанні російською абсолютна більшість української молоді (90,6 %) переходить на російську мову спілкування)». Висновки, зроблені дослідниками, перегукуються з іншими, які стали результатом опитування, проведеного в 2002 році Ларисою Масенко та Ганною Залізняк у Києві: «83,2% опитаних українців при звертанні до них українською мовою відповідають також українською. Водночас при звертанні російською абсолютна більшість української молоді (90,6%) переходить на російську мову спілкування. Росіян же характеризує стабільна одномовність. Вони відповідають російською і тоді, коли до нихзвертаються по-російськи, і тоді, коли звертаються по-українськи (відповідно 98,2 і 95,3%)» [Zalizniak and Masenko: 7].

Такий асиметричний характер використання двох мов у ситуації білінгвізму означає, що інерційний процес русифікації триває й досі, хоча супутнім результатом цього процесу є поява мовців, які вільно володіють і, головне, користуються двома мовами, а також білінгвів, які розуміють українську та російську, але надають перевагу лише одній із них (переважно російській). Психологічний портрет таких мовців може бути різним, про що говорить у своєму дослідженні Р. Ґарднер, виокремлюючи два типи білінгвів: перші мають певне сформоване ставлення безпосередньо до мови, другі - до мовної спільноти [Gardner: 50]. У нашому досліджені ми зосередилися лише на другому типові, а точніше - на з'ясуванні причин пасивного вживання української мови тими респондентами, які вважають рідною мовою українську, але в різних комунікативних ситуаціях переходять на російську. Для опитування ми обрали метод кейс-стаді: загалом в анкетуванні взяли участь 517 старшокласників віком 14-17 років з Вінниці (основна група) та 45 школярів з містечок Липовця і Тульчина (контрольна група). Частину анкет (80%) для заповнення було надруковано українською мовою, а частину (20%) - російською. За всіма опитаними було проведене спостереження, у результаті якого експерт визначав, котрою мовою переважно користується респондент у ситуації вільного спілкування з однолітками.

Результати опрацювання анкет з питаннями російською мовою відрізняються від результатів анкет, надрукованих українською мовою. Виявилося, що мова анкети для опитування має певний вплив на результати: 87% респондентів в анкетах з українською мовою вказали рідною українську, натомість в анкетах, надрукованих російською, цей показник нижчий - 79% респондентів визнали рідною українську. Така ж різниця між даними по тих респондентах, які визнавали рідною російську: 13% вказали рідною російську в анкетах українською мовою та 21% - в анкетах російською.

Спостереження експерта за респондентами дало змогу з'ясувати, що старшокласники в анкеті вказують дані, які відрізняються з реального використання мови: серед тих, які назвали рідною українську мову, 79,8% за оцінками спостерігача спілкуються українською, а серед тих, хто назвав рідною російську мову, відсоток є вищим - 82,2% реально користуються російською.

Відрізняються результати в основній та контрольній групах: в групі опитаних з Вінниці рідною визнали українську мову 85 % респондентів, а в містечках Липовці й Тульчині - 98 %. Так само відрізняються результати з різних частин Вінниці: у центральних школах міста 78 % дітей визнали рідною українську мову, такий самий показник у приватних школах, натомість у периферійних міських школах до 95 % вибрали українську як рідну мову.

Відрізняються результати і серед тих респондентів, які навчаються в школах, які до 1991 року мали статус російськомовних: 90% опитаних школярів українськомовних шкіл у Вінниці вважають рідною українську мову. Серед колишніх російськомовних шкіл цей показник менший: 71% опитаних учнів у таких школах вважає рідною українську.

Мова батьків суттєво впливає на вибір респондентом рідної мови в письмовому анкетуванні: серед батьків, які спілкуються українською (або батько, або мати), 96% опитаних учнів назвали рідною українську мову, і тільки 4% - російську. Якщо мама або тато спілкуються російською, учні були схильні частіше обирати як рідну російську мову (див. Діагр.1).

Діагр. 1.

Одним із пріоритетних факторів впливу на вибір мови є середовище друзів (цей показник завжди був найвищим у всіх наших попередніх дослідженнях):

Діагр. 2.

Найвагоміший вплив у білінгвальному середовищі мають соціальні мережі.

Для російськомовних респондентів (тих, які визнали рідною російську) ситуація спілкування з незнайомцем сильніше впливає на перехід на іншу мову, ніж соцмережі (7% опитаних обирають українську), однак українськомовні користувачі в цій ситуації є надзвичайно конформними (65% обирають для спілкування російську).

Понад половина респондентів, які вказали рідною мовою українську, сторінку в соцмережах ведуть російською мовою, натомість серед тих опитаних, які визнали рідною російську, лише 5% ведуть сторінки українською:

Діагр. 3.

У спілкуванні з незнайомцем по телефону показник переходу на іншу мову серед російськомовних зростає до 21%, а серед українськомовних - навпаки: лише 26% починають розмову російською:

Діагр. 4.

Щодо психологічних факторів, які можуть впливати на вибір мови респондентом, ми поставили в анкеті такі питання:

Я НЕ користуюся українською/російською, тому що: