Про проблему передачі звучання англійської лексики в перекладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Про проблему передачі звучання англійської лексики в перекладі

М.Є. Люлько

старший викладач

В.І. Швидун

студентка 4 курсу ФАМ

Актуальність. Лексика звучання є вагомим компонентом мовних картин світу, оскільки саме на основі перцептивної інформації про навколишній світі відбувається концептуалізація дійсності у тій чи іншій мові. У центрі нашого дослідження стоїть проблема вербалізації просодичних характеристик голосу в англійській мові та особливості їх перекладу.

В рамках сучасних парадигм теорії художнього перекладу особлива увага приділяється використанню результатів контрастивних досліджень, які дають об'ємне уявлення про кореляції мовних картин світу, сприяючи досягненню адекватності в перекладі. Завдяки універсальності лексики чуттєвого сприйняття, представляється можливим виділити дивергентні та конвергентні характеристики мов, задіяних у процесі перекладу, а також виявити способи досягнення адекватності при передачі піддослідного пласта лексики в структурі переказного тексту.

Актуальність обраної теми зумовлена зростаючим інтересом до перекладацьких аспектів аналізу лексичних одиниць, зокрема, до можливостей передачі їх семантичного обсягу засобами переводу мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед напрямків вивчення способів та прийомів передачі лексики чуттєвого сприйняття в перекладі можна виділити наступні: використання лексики чуттєвого сприйняття як ілюстративного матеріалу для перекладацьких положень та інтегрального опису мовної системи (Ю. Апресян, Ю. Найда, Дж. Кетфорд, Р. Якобсон); контрастивне дослідження сенсорних мікрополів (Л. Єрасова, А. Куценко, В. Ковальська); психолінгвістичний аналіз лексики чуттєвого сприйняття (А. Вежбицкая, Л. Соболєва). Методологічною основою дослідження послужили роботи теоретиків художнього перекладу (Р. Гачечиладзе, Р. Зорівчак, В. Комісарова, В. Коптілова, Р. Мірама, Н. Пелевіної, А. Швейцера).

Метою даної статті є виявлення семантичних особливостей англомовних вербалізаторів просодичних характеристик голосу, що детермінують способи їх перекладу.

Методи і матеріали дослідження. Відправною точкою дослідження послужив постулат про те, що мовна картина світу - це комплекс мовних засобів, в яких відображені уявлення народу про дійсність [1: 5], а також постулат про найтісніший зв'язок мислення з тілесним [2: 68; 3; 4: 17-21]. Саме аналіз засобів мовної репрезентації того або іншого явища дійсності, визначення принципів кодування і декодування вербального матеріалу при переході від однієї картини світу до іншої може вирішити завдання дослідження способів осмислення представниками різних мовних колективів навколишнього світу.

Результати. Сучасне перекладознавство як наука, розвинулася в напрямку вивчення взаємоперехрестних мовних картин світу в перекладі, плідно використовують методи контрастного дослідження. Метою перекладницького напрямку контрастивних досліджень є визначення функціонально-семантичного відповідності та ступеня еквівалентності засобів двох порівнюваних мов, які передбачає виявлення зв'язків між двома відповідними ЛСП.

Однією з основних характеристик ЛСП є дифузність, яка маніфестується як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівнях, оскільки одна і та ж лексична одиниця може входити до складу кількох мікрополей одного поля, так і різних полів. Ступінь дифузності ЛСП у системах різних мов визначається особливостями конкретних мовних картин світу, де зафіксована своєрідність дискретизації реальної дійсності носіями цих мов. Таким чином, комплекс мовних засобів тієї або інною мовної картини світу відображає певний спосіб сприйняття й організації (концептуалізації) дійсності на вербальному рівні носіями тої чи іншої мови.

До теперішнього часу виконано ряд досліджень звукономінуючої лексики як комунікативно-значущою угруповання лексичного складу сучасної англійської мови [4:4], а також окремих пластів англійської лексики звучання, що включає звукономінуючу лексику, що відображає особливості мовлення (говоріння), співу, а саме - функціонально-граматичного аспекту контекстуального варіювання дієслів, що вводять пряму мову [1], фонаціонних дієслів як явища паралінгвістики [3], дієслів говоріння, володіють емоційної прикрасою [4]. Предметом вивчення обиралися синтаксичні, лексичні, семантичні і функціональні особливості номінативної одиниць з ім'ям іменником "voice". Іменник "voice" розглядалося як семантична домінанта, що регулює утворення відповідних одиниць, що описують голосові модуляції, а також можливість їх функціонування у прямих і непрямих мовленнєвих актах [2].

Результати таких досліджень дають деяке уявлення про семантичному просторі, що відбиває звучання людського голосу в процесі виробництва звуків, звукових ефектів, а також мововідтворення, проте ЛЕ, вербалізуюче звучання мовленнєвого голосу як окремого феномена, не виділяються у самостійний корпус.

Існує ряд наукових робіт, виконаних на матеріалі української мови, присвячених вивченню феномена звучання в інтерпретації української звукової метафори, голоси, голосових ознак і способів мовного подання голосових і тональних характеристик в письмових текстах [1: 42-47], а також опису семантичного простору уявлень про емоційне забарвлення мови. Роботи виконувалися на матеріалі художніх текстів [1; 2; 3], а також на матеріалі словників і художніх текстів. Подібні дослідження становлять для нас особливий інтерес, в них вперше робиться спроба відокремити мовленнєвий голос від немовних голосових звуків і, відповідно, виявити і описати засоби вербалізації мовленнєвого голосу.

Так, Н.А. Мишанкина підкреслює, що для сприйняття образів звучання людини" виявляються актуальними параметри голосове / не голосове, вербальне / невербальне звучання, а також зазначає, що для оцінки різних типів звучання велике значення мають акустичні ознаки, параметри звучання людського голосу (висота, тональність, інтенсивність). Звідси випливає, що семантика звуконаслідувальних слів, які репрезентують голосове вербальне звучання, характеризується специфічними фонетичним комплексом, відносним з тим або іншим акустичним типом.

Р.Е. Крейдлін зафіксував сполучуваність слова "голос" з прикметниками, що позначають різні ознаки і властивості голосу. Серед семантичних груп прикметників була, в першу чергу, виділена група слів, фіксуючих фізичні властивості звучного голосу: висоту, гучність, силу, тембр і чіткість звучання, швидкість виробництва звукової мови, різні голосові вібрації і модуляції. Особливу увагу було приділено розмежуванню видів голоси як джерела мовних звуків і видів голоси як джерела музичних звуків. Також в роботі розглядались функціональні характеристики мовного подання звучання людського голосу, а саме - голосове вираження емоцій і передача інформації про особу мовця (стать, вік) [3: 43-46].

Е.Ф. Бажин і Р.А. Крилова роблять спробу систематизувати семантичний простір уявлень про емоційно забарвленої мови в українській мові, окресливши межі термінів, визначень емоційного звучання людського голосу в процесі мововідтворення, виділити центр і периферію досліджуваного семантичного простору. Серед зафіксованих прикметників, термінів, визначень іменника "голос" в окрему групу виділялися ЛЕ, що описують фізико-акустичні параметри людського голосу ( висота, сила, інтенсивність і т. д.) Як бачимо, в даному дослідженні основний упор робиться на здатність голосу передавати ЕС мовця і його вербальну репрезентацію.

На відміну від дослідників, оперують акустичними термінами для опису корпусу мовних засобів, вербалізуючих звучання людського голосу, ми будемо спиратися на терміни просодії, що визначають основні характеристики мовленнєвого голосу. У семантичному просторі, що відбиває сприйняття звучання мовленнєвого голосу представниками англійської колективу, ЛЕ будуть вербалізувати цілком конкретні ПХ, а саме - мелодику, гучність, темп і якість голосу. Мовні засоби вербалізації імовірно можуть бути прямими і переносними (метафоричними), можуть бути зафіксованими в словнику або реалізувати мовоголосове значення лише контекстуально, включати різні частини мови: дієслова, іменники, прикметники, прислівники в певній сполучуваності і комбінаціях. Так як мовний голос несе інформацію про сталі властивості особистості (стать, вік, національність, професія, риси характеру), а також сигналізує про ситуативних проявах характеру особистості, а саме, по емоційних станах, то і його мовні репрезентанти будуть виконувати ті ж функції, а це означає наявність певних функціонально-стилістичних особливостей вербалізації просодичних характеристик.

Висновки та перспективи. Таким чином, в склад англійської лексики звучання входить окремий пласт, який представляє звучання людського голосу в процесі виробництва мовлення і формує окремий фрагмент англійської мовної картини світу. Специфіка семантичних структур виділеного корпусу лексичних одиниць зумовлена природою досліджуваних явищ, іншими словами, природа просодичних параметрів викликає у носіїв мови цілком конкретні асоціації, уявлення і, отже , конкретні типи мовних репрезентацій, що відбиваються в категоріях признаковості (мелодика, якість голосу), процесуальності (гучність), признаковості процесу (темп). Подібні асоціативні зв'язки між явищами і засобами їх мовної репрезентації, що виникають у свідомості носіїв мови, необхідно враховувати в процесі перекладу, оскільки саме вони зумовлюють необхідність застосування тих чи інших перекладацьких трансформацій. Вербалізатори просодичних характеристик голосу, а саме - гучності, мелодики, якості голосу, темпу, виконують функцію передачі соціоінформації про співрозмовника у відповідності з етномовними парадигматичними принципами, що може призвести до виникнення певних труднощів при перекладі.

Перспективи цього дослідження лежать у площині вивчення способів передачі семантики вербалізаторів просодичних характеристик голосу в перекладах англомовної прози, а також виявлення зв'язків між дивергентністью двох мовних систем і трансформаціями в перекладі.

Список використаних джерел

вербалізатор лексика звучання переклад

1. Арутюнова, Н.Д. Жанры общения [Текст] / Н.Д. Арутюнова // Человеческий фактор в языке. Коммуникация, модальность, дейксис: Сб. ст. - М., 1992. - С. 7-23.

2. Быкова, И.А. Когнитивно-прагматические основы межъязыковой межкультурной коммуникации: текст, дискурс, перевод [Текст] / И.А. Быкова. - М.: Изд-во РУДН, 2005. - 143 с.

3. Глинчевский, Э.И. Средства речевого воздействия [Текст] / Э.И. Глинчевский // Вестник МГУ. Серия 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. - 2005. - № 4. - С. 60-75.

4. Голодов, А.Г. Деградация социально престижных и духовно возвышенных понятий в спортивной публицистике [Текст] / А.Г. Голодов // Проблемы семантики языковых единиц в контексте культуры (лингвистический и лингвометодический аспекты): Сб. ст. - М.: Эллипс, 2006. - С. 682-686.

Размещено на Allbest.ru