Роль морфологічної позиції при дослідженні морфологічної структури відприкметникових похідних

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2'366

Роль морфологічної позиції при дослідженні морфологічної структури відприкметникових похідних

Галина Пристай

У статті проаналізовано причини та місця виникнення морфонологічних перетворень при відприкметниковому словотворенні. Установлено, що морфонологічна позиція забезпечує дотримання норм з'єднання компонентів словотвірної структури слова на морфемному шві. З'ясовано, що морфонологічну позицію формують словотворчий афікс, твірна основа, напрямок словотвірної похідності. Описано сім морфонологічних позицій, які характеризуються морфонологічними перетвореннями кількісного чи якісного характеру.

Ключові слова: прикметник, морфонема, субморфема, контактна зона, морфологічна позиція, морфонологічна трансформація.

В статье проанализированы причины и места возникновения морфонологических преобразований в отадъективном словообразовании. Установлено, что морфонологическая позиция обеспечивает соблюдение норм соединения компонентов на морфемном стыке в словообразовательной структуре слова. Выяснено, что словообразовательный аффикс, производящая основа, направление словообразовательной производности формируют морфонологическую позицию. Описаны семь морфонологических позиций, которые характеризуются морфонологическими трансформациями количественного или качественного характера.

Ключевые слова: имя прилагательное, морфонема, субморфема, контактная зона, морфонологическая позиция, морфонологическая трансформация.

Постановка проблеми. Поняття позиції належить різним рівням мови. Фонологічна позиція визначає положення фонеми щодо іншої фонеми або щодо місця наголосу в слові, морфологічна (морфемна) позиція характеризує місце морфеми в лінійній послідовності морфем слова, позиція синтаксична виявляється в розташуванні однієї синтаксичної одиниці щодо інших. У фонології морфонологічна позиція - це місце з'єднання сусідніх морфем - так званий «морфемний шов», чи «морфемний стик» - та спричинені ним зміни у фонемному складі морфем-контактерів задля забезпечення їхньої словотвірної взаємодії.

Аналіз останніх джерел досліджень і публікацій. Поняття морфонологічної позиції трактувалося в працях багатьох лінгвістів: О. Реформатського, М. Панова, О. Земської, В. Лопатіна, Н. Ільїної, С. Толстої, М. Федурко, О. Кретова, В. Чурганової. Було, зокрема, встановлено, що морфонологічна позиція морфонеми може бути сильною (у ній виступає основний репрезентант морфонеми) та слабкою (з позиційними різновидами морфонеми) [4, 32]; синтагматичною, трактованою як сполучуваність одиниць одного рівня - фонем у складі морфем, морфем у складі слів, і парадигматичною - як послідовність алоодиниць (алофонів, аломорфів) кожної з наявних у системі мови словотворчих морфем [5, 269].

Мета статті - дослідити морфонологічні позиції, властиві відприкметниковому словотворенню, шляхом синхронного опису морфонологічних трансформацій. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) установити поняття морфонологічної позиції як механізму вибору типу зовнішнього перетворення словотворчих морфем; 2) визначити типи морфонологічних позицій, які характеризують відприкметникові похідні; 3) проаналізувати морфонологічні засоби морфемного варіювання.

Виклад основного матеріалу. Морфонологічну позицію трактуємо як взаємодію двох правил: принципів розміщення й функціонування одиниць нижчого рівня в одиницях вищого (фонем у морфонемах і субморфемах, морфонем і субморфем у морфемах) з принципами їхнього (цих одиниць) пристосування в морфемній структурі слова при деривації. Таке розуміння морфонологічної позиції допомогло встановити видозміну морфем, залучених до відприкметникового словотворення. Морфонологічну позицію формують словотворчий афікс, твірна основа, напрямок мотивації, тобто напрямок словотвірної похідності (за вихідну форму приймаємо форму називного відмінка однини чоловічого роду непохідного прикметника).

Урахувавши фактичні дані, виділяємо 7 морфонологічних позицій - палаталізації та депалаталізації приголосних фонем, чергування голосних фонем, усічення основи/нарощення суфікса, акцентні та амбівалентну позиції.

Позиція палаталізації вимагає альтернації твердих кінцевих консонантів основи з їхніми м'якими корелятами. Морфонологічне чергування підготовляє основу до поєднання з словотворчим суфіксом. У відприкметниковому словотворенні найактивніше неперехідне чергування приголосних за твердістю/ м'якістю. У фіналях прикметникових основ зафіксовано такі альтернаційні пари: д//д' (молод(ий) ^ молод'-ість, руд(ий) ^руд'-к(о)), т//т' (свят(ий) ^ свят'-ох(а)), л//л'(весел(ий) ^ весел'-ість, мал(ий) ^мал'-ок), р//р'(добр(ий) ^ добр'-і-ти, хоробр(ий) ^ хоробр'-ість), с//с' (висок(ий)^ вис'). Граматична умова неперехідної палаталізації, тобто його «суб'єкт», - суфікси з початковими морфонемами {а}, {у}, {і}: - 'аг- (добр(ий) ^ добр'-аг(а), скромн(ий) ^ скромн'-аг(а)); -'ак (бідн(ий) ^ бідн'-ак, добр(ий) ^ добр'-ак); -'ат/ин(а) (кисл(ий) ^ кисл'-ат/ин(а)); -'ан/к(а)/-'ут/к(а) (смугл(ий)^ смугл'-ан/к(а), мал(ий) ^ мал'-ут/к(а)); - 'ат/к(о) (мал(ий) ^ мал'-ат/к(о)); - 'ач- (добр(ий) ^ добр'-ач(ий)); -ій (багат(ий) ^ багат'-ій, гуманітарн(ий) ^ гуманітар'-ій); -ісіньк- (чист(ий) ^ чист '-ісіньк(ий), ціл(ий) ^ ціл '-ісіньк(ий)); -іш- (зелен(ий) ^ зелен'-іш(ий), добр(ий) ^ добр'-іш(ий)); -ість (молод(ий) ^ молод'-ість, ніжн(ий) ^ ніжн'-ість); -інь (глиб/ок(ий) ^ глиб'-інь, тепл(ий) ^ тепл' -інь); -ітет (суверен/н(ий) ^ суверен'-ітет, імун/н(ий) ^ імун'-ітет); -'уг- (п'ян(ий) ^ п'ян'-уг(а), жадн(ий) ^ жад'-уг(а)); - 'ук (гарн(ий) ^ гарн'-ук); -'усіньк- (мал(ий) ^ мал'-усіньк(ий), тонк(ий) ^ тон'-усіньк(ий)); -'уч- (зл(ий) ^ зл'-уч(ий), худ(ий) ^ худ'-уч(ий)); - 'ущ- (хитр(ий) ^ хитр'-ущ(ий), багат(ий) ^ багат'-ущ(ий)); -0 (міцн(ий) ^ міц', висок(ий) ^ вис'); -і- (ніжн(ий) ^ ніжн '-і-ти, рад(ий) ^рад '-і-ти).

Морфонологічна позиція палаталізації при відприкметниковому словотворенні враховує фонемний склад поєднуваних морфів: у неї не потрапляють губні, шиплячі, гортанна й задньоязикові фонеми. Вона перед ініціаллю {і} суфіксів-палаталізаторів допускає тільки м'які консонанти у фіналі твірної основи, тоді як напівпом'якшені фонеми /б '/, /п '/, /в '/, /м '/, /ж '/, /ч '/, /ш '/, /г '/, /ґ'/, /к'/, /х'/ - функціональні відповідники твердих фонем - не «досягають» морфонологічного рівня.

Примітно, що чужомовні основи за приєднання суфіксів -ізм, -іст, -із/ува- часто не потрапляють у позицію неперехідної палаталізації. Причини дві: 1) палаталізована приголосна, що передує субморфу кореневих морфів мотивувальних слів (як правило, це контактні зони зі сполукою льн); 2) основи слів на консонантний комплекс вн. Пор.: раціонал'/н(ий) ^ раціонал'-ізм ^ раціонал '-іст; позитт/н(ий) ^ позитив-ізм; радикал'/н(ий) ^ радикал '-ізм; візуал'/н(ий) ^ візуал'-із/ува-ти; вербал'/н(ий) ^ вербал'-із/ува-ти; візуал'/ н(ий) ^ візуал '-із/ува-ти, але гуман/н(ий) ^ гуман'-із/ува-ти.

За перехідної палаталізації прикметникові основи з фінальними морфонемами {д}, {т}, {з}, {с}, {б}, {п}, {в}, {м}, {к}, {х}, {г} виступають «об'єктами» позицій палаталізації перед дериваторами -енн-, -озн-, -ин-, -0, ува-, -'ува-, -н'-, -ен-, -ен 'н'-, - 'а-, -и-, -і- - альтернаційні пари г//ж (дорог(ий) ^ дорож- и-ти, благ(ий) ^ блаж-енн(ий)); х//ш (тих(ий) ^ тиш-ин(а), глух(ий) ^ глуш-и-ти, пахк(ий) ^ паш-і-ти); к//ч, к//ц' (широк(ий) ^ широч-енн(ий), велик(ий) ^ велич-н(ий), велиц'-озн(ий)); д//дж (холодн(ий) ^ холод-и-ти ^ ви-холодити ^ вихолодж-ен(ий)); д//ж (гидк(ий) ^ гиж-(а)), т//ч (крут(ий) ^ круч-(а), жовт(ий) ^ жовч, сит(ий) ^ сит-и-ти ^ на-ситити ^ насичений)); с//ш (висок(ий) ^ Виш-н(ій)), ст//шч (густ(ий) ^ гущ-(а), товст(ий) ^ товщ-(а), прост(ий) ^ с-прост-и-ти ^ спрощ-ен(ий)).

Позиція депалаталізації за творення відприкметникових дериватів активна у морфонологічних типах прикметників з вершинами на -н(ій), -з'к(ий), -л 'н(ий). Їх детермінують морфи-веляризатори -езн- (давн'(ій) ^ давн-езн(ий), -ен 'к- (син'(ій) ^ син-ен 'к(ий), близ'к(ий) ^ близ-ен 'к(ий)); -есен 'к- (давн'(ій) ^ давн-есен'к(ий), низ'-к(ий) ^ низ-есен'к(ий)); -ист- (порожн'(ій) ^ порожнистий)); -уват- (пізн'(ій) ^ пізн-уват(ий)); -еч- (порожн'(ій) ^ порожн- еч(а), -ец' (син'(ій) ^ син-ець); -изн- (син'(ій) ^ син-изн(а)); -ил(о) (син'(ій) ^ син-ил(о)); -ин(а) (вуз'-к(ий) ^ вуз-ин(а), порожн'(ій) ^ порожн-ин(а)); -к- (нейтрал'/н(ий) ^ нейтрал-к(а)); -ок, -ец', на-...-ку (останн'(ій) ^ остан-ок, остан-ец', на-остан-ку); -от(а) (низ 'к(ий) ^ низ-от(а)); -0 (універсал Ун(ий) ^ універсал); -и- (син'(ій) ^ син-и-ти, низ'к(ий) ^ низ-и-ти); -о (ранн'(ій) ^ ран-о).

Морфонологічна позиція вокалічних чергувань в основах відприкмет- никових дериватів детермінує альтернації у//о//и//0 (сух(ий) ^ сох-ну-ти, за- сих-а-ти, за-с0х-ну-ти), о//е (чорн(ий) ^ черн-ець), е//і (весел(ий) ^ весіл'л'-(а)), е//и (мертв(ий) ^ у-мир-а-ти), о//а у супроводі к//ч (мокр(ий) - мач-а-ти), о//і (кос(ий) ^ у-кіс, червон(ий) ^ червін-ець), 0//е (пев0н(ий) ^ певен, яс0н(ий) ^ ясен), о//0 (біл(ий) ^ біл-ок ^ біл0к-ов(ий)), и//0 (єдин(ий) ^ єд0н'-ість), 0//о (біл(ий) ^ біл'-ан/0к(а) ^ біляноч-к(а).

У деад'єктивному словотворенні основи мотивувальних слів можуть входити до складу мотивованого в усіченому вигляді. Усікаються як окремі фонеми, так і сполуки фонем. М. Кравченко зазначає, що цей процес зумовлений надлишковою структурою мотивувальної основи, без усічення якої неможливий сам дериваційний процес [3, 183]. Обстежений матеріал дає підстави стверджувати, що у порівнянні з чергуванням, морфонологічна позиція усічення менш регулярна, охоплює групу лексем із морфонологічно членованим коренем. Вона простежується в дериватах, утворених від прикметникових основ, що містять у фіналі /к-, /ик-, /ок-, /ек- перед суфіксами: 1) суб'єктивної оцінки якості -іс/ін 'к-, -ус/ін 'к-, -ен 'к-, -ес/ен 'к-, -енн-, -ел/енн-, -езн-, -ел/езн-: глад/к(ий) ^ глад-ен 'к(ий), глад-есен 'к(ий), глад-езн(ий); вуз Ук(ий) ^ вуз-еньк(ий), вуз-есен'к(ий), вуз'-ісін'к(ий); солод/к(ий) ^ солод-'усін'к(ий), важ/к(ий) ^ важ-езн(ий), важ-енн(ий), важ-ел/енн(ий); 2) компаративними -ш-/-іш-: важ/к(ий) ^ важ-ч(ий); корот/к(ий) ^ корот-ш(ий); тон/к(ий) ^ тон-ш(ий); глиб/ок(ий) ^ глиб-ш(ий); дал/ек(ий) ^ дал '-ш(ий); 3) із значенням опредметненої ознаки -0, -ін', -іт, -ин-, -от-: вис/ок(ий) ^ вис'; глиб/ок(ий) ^ глиб, глиб-ин(а), глиб-інь; слиз Ук(ий) ^ слиз-от(а); лег/кий ^ лег-іт; 4) на позначення назв осіб -иш: кріп/к(ий) ^ кріп-иш; 5) перед дієслівними суфіксами -и-, -ну-: глиб/ок(ий)^ глиб-и-ти; близ 'к(ий) ^ близ-и-ти; солод/к(ий) ^ солод-и-ти; кріп/к(ий) ^ кріп-ну-ти; (виняток: гірк(ий) ^ гірк-ну-ти). Морфонологічну зміну в парі мокр(ий) ^ мок-ну-ти О. Земська кваліфікує як нетипове фонологічне усічення [2, 143]. Усікаються асемантичні сегменти /ав-, /ив-, /ок- перед прикметниковим суфіксом -ист-: яскр/ав(ий) ^ яскр-ист(ий); глиб/ок(ий) ^ глиб-ист(ий); іменниковими -ун, -уш-, -ак: гарк/ав(ий) ^ гарк-ун, гарк-уш(а); плюг/ав(ий) ^ плюг-аш; хирл '-ав(ий) ^ хирл '-ак; дієслівним -и-: почт/ив(ий) ^ почт-и-ти.

Усічення зазнає кінцевий консонант /н- за творення похідних іменників із нульовим суфіксом: настир/н(ий) ^ настир(а); суфіксами -об-: жад/н(ий) ^ жад-об(а); -ил-, -ін '/-єн': дур/н(ий) ^ дур-ил(о), дур-ень; тем/н(ий) ^ тем-інь; черв/он(ий) ^ черв-ень; -ій: чуд/н(ий) ^ чуд '-ій; -ств-, -оньк-, -очк-: провор/ н(ий) ^ провор-ств(о); яс/н(ий) ^ яс-онь/к(а), яс-оч/к(а); вербативів із суфіксальним морфом -и-: ніж/н(ий) ^ ніж-и-ти.

Основи прикметників чужомовного походження, залучені до дериваційних процесів, втрачають кінцеву фонему /н- чи сегменти вн, чн, льн за творення: 1) дієслів із суфіксом -ува-, -із/ува-, -фік/ува-: актив/н(ий) ^ актив-ува-ти; нормал Ун(ий) ^ нормал '-ізува-ти; натурал Ун(ий) ^ натурал '-ізува-ти; інтенсив/н(ий) ^ інтенси-фікува-ти; 2) іменників із суфіксами -щин-, -ист: вульгар/н(ий) ^ вульгар-щин(а); популяр-н(ий) ^ популяр-щин(а); банал Ун(ий) ^ банал '-щин(а); максимал Ун(ий) ^ максимал '-іст); 3) перед дериваторами -0, -0к-, -іст, -ізац-, -іу: екстремал Ун(ий) ^ екстремал '; сепаратУн(ий) ^ сепарат-к(а); цивіл'-н(ий) ^ цивіл-к(а) ^ авто-цивілк(а); цивіл '-н(ий) ^ цивіл '-іст; віртуал Ун(ий) ^ віртуал '-ізац(ія), гуманітарУн(ий) ^ гуманітар'-ій.

Отже, морфонологічна позиція усічення детермінує перетворення в похідних, утворених від прикметника із вершиною, що містить: 1) зв'язаний корінь із колишнім суфіксом вторинної прикметниковості, тобто суфіксом, який підкреслює належність відповідних слів до категорії прикметника (учт/ив(ий), крас/н(ий), рід/к(ий), вел/ик(ий), глад/к(ий), гір/к(ий), яр/к(ий)); 2) чужомовний прикметник (стерил Ун(ий), тривіал Ун(ий)). Усікається зазвичай субморф основи, колишній словотворчий суфікс, чи суфікс, який указує на належність твірної основи до морфологічного класу прикметників.

Механізм впливу на формальну структуру словотворчих суфіксальних морфем - нарощення (субморфемізації) суфікса. Для морфонологічної позиції нарощення релевантними є такі ознаки: 1) кількість складів мотивувальної основи; 2) морфонологічна будова контактної зони основи; 3) частиномовна належність суфікса; 4) морфонологічна структура суфікса; 5) акцентна характеристика суфікса.

Як показав обстежений матеріал, основа твірного слова містить один чи два склади, закінчується на одиничну консонантну велярну фонему чи сполуку фонем ст, вт, вг, мн, бн, рн, сл, дк, рк, рд, хл: чуж(ий) ^ чуж- анУиц '(а); мал(ий) ^ мал-ишУк(о), мур(ий) ^ мур-овУаст(ий), куц(ий) ^ куц- инУк(а); мал(ий) ^ ман'-ісДньк(ий); м 'як(ий) ^ м 'як-ушУк(а), дорог(ий) ^ дорож-нУеч(а) (з чергуванням гУУж), сух(ий) ^ сух-ітУк(а); сліп(ий) ^ сліп- унУець, крив(ий) ^ крив-увУаст(ий); молод(ий) ^ молод-нУеч(а), довг(ий) ^ довг-унУець, трухл(ий) ^ трухл'-авУин(а) (з чергуванням лУУл'), нахабн(ий) ^ нахабн-ичУа-ти; наївн(ий) ^ наївн-ичУа-ти, скромн(ий) ^ скромн-ичУа-ти, дик(ий) ^ дич-авУі-ти (з чергуванням кУУч) і т.д. Суфікси, поєднувані з палатальними основами нарощуються рідше: достой/н(ий) ^ достоj-ін/ств(о); син'(ій) ^ син'-ат/к(а), син'-іт/к(а); глобалУн(ий) ^ глобал '-із/ува-ти, вербал'н(ий) ^ вербал'-із/аціу '(а).

У морфонологічну позицію нарощення потрапляють одно-, дво-, трифо- немні прикметникові, іменникові, дієслівні суфіксальні морфеми. Наприклад, прикметникові -н'- (нов(ий) ^ нов-іт/н(ій)), -к¹- (ціл(ий) ^ ціл '-іс Ук(ий), -ав- (глуп(ий) ^ глуп-т/ав(ий), -аст- (крив(ий) ^ крив-ув/аст(ий)), -езн- (довг(ий) ^ довж-ел/езн(ий)), -енн- (груб(ий) ^ груб-ел/енн(ий), -ист- (мур(ий) ^ мур- ан/ист(ий)), -лив- (свят(ий) ^ свят-об/лив(ий)), -ляв- (худ(ий) ^ худ-ор/ляв(ий); іменникові -к²- (мал(ий) ^ мал-иш/к(о)), -0к- (част(ий) ^ част '-ів/к(а)), -ан (груб(ий) ^ груб-іу/ан), -ин- (чист(ий) ^ чист-ен/ин(а)), -ість (готов(ий) ^ готов-н/ість), -ств- (стар(ий) ^ стар-ш(ий) ^ старш-ин/ств(о)); дієслівні -а- (наївн(ий) ^ наївн-ич/а-ти), -и- (гір/к(ий) ^ гор-ен/и-ти), -і- (дик(ий) ^ дич-ав/і-ти, дріб/н(ий) ^ дріб-от/і-ти)), -ну- (жовт(ий) ^ жов-к/ну-ти), -ува- (лукав(ий) ^ лукав-н/ува-ти, прям(ий) ^ прям-цУува-ти), вербал Ун(ий) ^ вербал'-із/ува-ти, інтесив/н(ий) ^ інтенси-фік/уа-ти). Суттєво, що нарощені суфікси взаємодіють з обома типами основ - питомими і запозиченими.

Наголос у процесах словотворення виконує конститутивну функцію, організовуючи навколо себе певну кількість словотвірно визначених морфів, об'єднуючи їх у слово [1, 200]. Як засвідчив проаналізований матеріал, наголос у відприкметникових похідних може бути нерухомим і рухомим. Порівняймо, ліпш(ий) ^ ліпш-еньк(ий), ліпш-а-ти, ліпш, по-ліпш-и-ти, перший- ліпший, у-ліпш-и-ти та багат(ий) ^ багат-еньк(ий), багат-ш(ий), багат'- ущ(ий), багат'-(ій), багат-ств(о), баг-ач, багат'-і-ти. У деад'єктивах наголошеними можуть бути усі типи морфів: кореневі (лж(ий) ^ лж-ав(ий), легк(ий) ^ легший), суфіксальні (лж(ий) ^ лис-уват(ий), легк(т) ^ лег- есеньк(ий)), префіксальні (лж(ий) ^ ви-лис-і-ти, легк(Ш) ^ по-легк-и), флексійні (лж(ий) ^ лис-к(о), легк(ий) ^ легк-ов(т)). Морфонологічна позиція зміни місця наголосу детермінована морфемною структурою похідного, зокрема структурою та морфонологічними властивостями суфікса-дериватора. Скажімо, іменниковий суфікс на позначення абстрактних понять -ість завжди перебуває в преакцентній морфонологічній позиції (сух(ий) ^ сух-ість, молод(ий) ^ молод'-ість, добр(ий) ^ добр'-ість, щир(ий) ^ щир'-ість). У певних основах прикметників наголос здійснює семантичну функцію: прав(ий) `протилежний лівому', прав(ий) `справедливий' і прав(йй) `прямий, не погнутий' [ВТССУМ, 916], гладк(ий) `без загинів', гладк(ий) `жирний' [ВТССУМ, 184]. Деякі вершинні прикметники мають варіантний наголос, пор.: прост(ий), ясн(ий), прост(ий), ясн(ий) - із тим самим значенням.

Амбівалентна морфонологічна позиція допускає і тверді, і м'які фінальні фонеми твірної основи за поєднання з тим самим дериватором: руд(ий) ^ руд-ав(ий) і руд '-ав(ий), син '(ій) ^ син-ав(ий) і син '-ав(ий), пізн '(ій) ^ пізн-о- й пізн 'о- (як компонент складних слів, пор., пізньостиглий).

У деад'єктивному словотворчому акті можливе поєднання морфонологічних позицій: одна позиція створює умови для іншої. Наприклад, нарощений аутоакцентний суфікс «вимагає» пом'якшення основи в словотвірній парі лінйв(ий) ^ лін '-к/уват(ий), аутоакцентний суфікс -іст створює умови для усічення основи запозиченого слова в словотвірній парі мінімал '/н(ий) ^ мінімал '-іст). Поєднання двох протилежних морфонологічних явищ - нарощення суфікса та усічення основи - уможливлює деривацію похідних від членованих основ. Усічення усуває невластиві українській мові скупчення приголосних фонем у контактній зоні. Основне протиставлення нарощення й усічення полягає у тому, що усічення веде до утворення варіантів твірної основи, а нарощення сприяє збереженню основи твірного слова у незмінному вигляді. Крім того, усічення веде до кількісного скорочення, нарощення - до подовження основи. Згадані операції разом із переміщенням наголосу маркують похідні прикметники рідк(йй) ^ рід-н/йст(ий); іменники мокр(йй) ^ мок-л/ав/ин(а), мок-л/йна, мок-л/йц'(а), мок-л'/ак, мок-л'/ах(а), мок-л'/ач/ник; густ(йй) ^ гус- ну-ти ^ гус-л'ан/к(а); солод/к(йй) ^ солод-н/еч(а); дієслова дріб/н(йй) ^ дріб-ц '/ува-тй; стерйл Ун(йй) ^ стерйл '-із/ува-тй; туск/л(йй) ^ туск-н '/і-тй. Натомість словотвірна структура прикметника лін '-к/уват(йй) сформувалася за участю чотирьох морфонологічних операцій: нарощення суфікса -уват-, усічення фіналі /йв-, пом'якшення сонорної /н/, альтернації наголосу з основи на суфікс. Діалектний вербатив гор-ен/й-тй `віддавати гірким' [СУМ, 129] маркований операціями нарощення дієслівного суфікса, усічення приголосної /к- у контактній зоні, чергуванням голосних і//е, відтягуванням наголосу на словотворчий формант.

Отже, морфонологічна позиція забезпечує дотримання норм з'єднання компонентів словотвірної структури слова в контактній зоні. Морфонологічна трансформація - виразник морфонологічної позиції, засіб, який упорядковує поєднання мотивувальної основи й дериваційного суфікса. Перспективи подальших розвідок убачаємо в порівняльному аналізі морфонологічних перетворень відприкметникового словотворення в польській, англійській та українській мовах.

морфонологічний відприкметниковий словотворення афікс

Література

1. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія / В.О. Горпинич. - К. : Вища школа, 1999. - 208 с.

2. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование : [учеб. пособ.] / Е.А. Земская. - М. : Просвещение, 1973. - 304 с.

3. Кравченко М.В. Зменшено-емоційні іменники в сучасній українській мові / К.Г. Городенська, М.В. Кравченко // Словотвірна структура слова: відіменні деривати / М.В. Кравченко. - К. : Наук. думка, 1981. - Розд. 2. - С. 109-187.

4. Панов М.В. Позиционная морфология русского языка / М.В. Панов. - М. : Наука, Школа «Языки русской культуры», 1999. - 276 с.

5. Лопатин В.В. Русская словообразовательная морфемика : проблемы и принципы её описания / В.В. Лопатин. - М. : Наука, 1977. - 315 с.

6. Федурко М.Ю. Морфонологія відіменникового словотворення : [монографія] / М. Федурко. - Київ - Дрогобич : Вимір, 2003. - 271 с.

References

1. Horpynych, V.O. (1999). Suchasna ukrainska literaturna mova. Morfemika. Slo- votvir. Morfonolohiia [The modern Ukrainian literary language. Morphemics. Word formation. Morphonology]. Kyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

2. Zemskaia, E.A. (1973). Sovremennyi russkii iazyk. Slovoobrazovanie [The modern Russian language. Word formation]. Moscow: Prosveshchenie [in Russian].

3. Kravchenko, M.V., & Horodenska, K.H. (1981). Zmensheno-emotsiini imennyky v suchasnii ukrainskii movi [Reduced-emotional nouns in modern Ukrainian]. Slovotvirna struktura slova: vidimenni deryvaty - Word-forming structure of the word: noun derivatives (Section 2, pp. 109-187). Kyiv: Nauk. dumka [in Ukrainian].

4. Panov, M.V. (1999). Pozitcionnaia morfologiia russkogo iazyka [Positional morphology of the Russian language]. Moscow: Nauka, Shkola «Iazyki russkoi kultury» [in Russian].

5. Lopatin, V.V. (1977). Russkaia slovoobrazovatelnaia morfemika: problemy i prin- tcipy ee opisaniia [Russian word-formation morpheme: problems and principles of its description]. Moscow: Nauka [in Russian].

6. Fedurko, M.Yu. (2003). Morfonolohiia vidimennykovoho slovotvorennia [Morphonology of word formation from noun]. Kyiv - Drohobych: Vymir [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru