Вербалізація поняття "шлях руху" в староукраїнській мові XVII-XVIII століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2'367.63'282.3'04

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ШЛЯХ РУХУ» В СТАРОУКРАЇНСЬКІЙ МОВІ XVII-XVIII ст.

Тетяна Сивокозова Інститут Української мови НАН України, м. Київ

У статті основну увагу зосереджено на таких засобах вираження семантики шляху руху, як безприйменникові відмінкові форми та прийменниково- субстантивні комплекси, засвідчені в пам'ятках української мови XVII-- XVIII ст. зі Східного Полісся. Автор визначила структурні й семантичні особливості прийменниково-субстантивних комплексів із відповідним значенням.

Ключові слова: прийменниково-субстантивний комплекс, модель прийменниково-субстантивного комплексу, динамічна локалізація, шлях руху.

The article is devoted to the units, which represent the development of locative semantics and form the group of synonymic case-forms and prepositional substantival complexes with the semantic of dynamic localization. Investigation of the semantic-syntactic units of language is an actual problem of modern linguistics. Many linguists in Ukraine and abroad investigate the question of the theoretical underground and lingual specific of locative semantics. The complex study of locative category involves the analysis of all means of verbal expression of locative semantics in diachrony and synchrony, its influence on the grammatical structure of the language.

Keywords: prepositional substantival complex, model of prepositional substantival complex, dynamic localization, way of movement.

До важливих джерел дослідження мовних процесів останніх століть належать староукраїнські пам'ятки, що є цінним матеріалом не лише для з'ясування розвитку діалектів, а й української літературної мови загалом. І.Г Матвіяс зауважував, що на темпи розвитку української мови в різних місцевостях мали беззаперечний вплив позамовні чинники, серед яких і політичні, що тісно пов'язані з адміністративним членування українських земель. Наслідками такої нерівномірної в різних місцевостях взаємодії літературної мови та її діалектів є те, що різні наріччя неоднаково зберегли архаїчні риси. Мовознавець зазначав, що староукраїнська мова наприкінці XVIII ст. характеризувалася найтіснішим зв'язком із розмовною мовою українського народу [10: 3, 5]. Діалектні риси північного Лівобережжя, тобто Східного Полісся, учені пов'язують з історією цього краю. Т.О. Агапкіна переконана, що за низкою ознак Нижня Прип'ять разом із територією межиріччя Дніпра та Прип'яті становить єдиний етнографічний ареал, своєрідне ядро всього центрально-східнополіського масиву [1: 322]. Деякі сучасні лінгвісти навіть припускають існування особливої поліської спільноти, мова якої мала потенційну можливість перетворитися на окрему національну мову чи окремий варіант української літературної мови [5: 12; 12: 31].

Кожна синтаксична система має свій набір формально-граматичних засобів для кожного типу синтаксичних одиниць, яким властивий над- діалектний характер [16: 48]. Саме тому особливості складу та структури локативних синтаксем, засвідчених у пам'ятках української мови ХУЛ -- XVIII ст. зі Східного Полісся, потребують докладного вивчення. До найдавніших засобів вираження динамічної локалізації, зокрема шляху руху, належать іменники у формах знахідного й орудного відмінків однини, що позначають обмежений / необмежений простір, у межах якого або через який пролягає рух, переміщення.

Безприйменниковий і прийменниковий орудний відмінок формують у сучасній українській мові групу вторинних маркерів динамічної локалізації [8: 144]. Безприйменниковий орудний, на переконання Є.К. Тим- ченка, сягає індоєвропейської доби [15: 20]. У пам'ятках ХУП--ХУШ ст. зі Східного Полісся локативні синтаксеми, виражені іменниками у формі орудного відмінка, визначають переважно необмежений простір, у межах якого пролягає спрямований рух (виражений відповідно дієсловами ити, пойти, ехати, шествовати, текти тощо) або переміщення (рушити, провадити тощо). Субстантив у формі орудного відмінка най- ширше репрезентований:

— лексемами на позначення водних просторів: Кромі тыхь, що хто човном для дров, албо для нужних господарских потреб, в поблизкии на ту сторону Днепра містца и оттоль водою переедет (1704, УП, 532); ибо наміреніе свое иміл ютцъ архимандрит ехатъ водою въ ЧернЪговъ (1719, ДНРМ, 97);

— назвами сухопутних просторів: почавши отърічки Бистриці яромъ Выхолками. ажь до дороги перекрестной... идетъ граница (1669, УП, 511); починается граница тыхъ кгрунтовъ отъ річки Вороныси л^сомъ и ровомъ, рубяжами по дорогу Халимонковскую (1693, АС, 84); а одтоль ихъ милость, рушивши степомъ къ Коломаку (1723, ДГК, 138);

— назвами шляхів сполучення: я зъ частю войска ишолъ среднимь трактомъ з Сівска на Калугу (1721, УП, 395); коней короставих не допускает до здорових и тому, хто оних смотрит, до других не касатся, и тоею дорогою оних да води не гонит и до того міста, и лічит их способ ему про- писанъ (1740, ДМ4, 322).

Однак розвиток синтаксичної структури мови передбачає утворення нових продуктивних граматичних моделей. Зокрема, згодом орудний безприйменниковий почали використовувати лише для позначення шляху спрямованого руху об'єкта, а для позначення простору, у межах або на поверхні якого відбувається рух чи переміщення, -- прийменниково-субстантивні комплекси із прийменниками по, черезъ (через, чрезъ, чрез, презъ, през). Локативні прийменниково-субстантивні комплекси -- це семантико- синтаксичні одиниці, утворені взаємозумовленою семантичною та граматичною єдністю їхніх компонентів -- прийменника та субстантива. Відмінною ознакою прийменниково-субстантивного комплексу моделі по+S є визначення шляху спрямованого руху чи переміщення без виходу на межі локативного орієнтира. Загалом у досліджених пам'ятках комплекс моделі по+S, який генетично нерідко є формою давального відмінка, полісемантичний і позначає:

— шлях руху, що пролягає вздовж локативного орієнтира видовженої форми: Пану полковникови лубенскому предложено ити правою стороною на Курскъ, на Тулу, и на Москву, по Тифинской дорозі (1721, УП, 395); Сего дня рано от Білой Церкви рушили в гору по ріки Росі и,... стали у деревні Шамраювки (1739, ДМ4, 266). Це значення розвинулося із давнього вживання прийменника по з іменниками у формі давального відмінка однини, які позначають річки, шляхи сполучення або предмети, якими можливий рух інших об'єктів [9: 308];

— шлях руху необмеженим простором: Ти уже, суко, не годна и по світу ходити (1714, ДНРМ, 71);

— шлях руху поверхнею предмета: зийшовъши по схудцяхъ к гурниці, одорвалемъ замочокъ (1717, ДНРМ, 93); течетърічечка по каменню въ яру (1725, ДМ1, 322);

— шлях руху в межах простору, визначеного субстантивом, без конкретизації напрямку руху: а самъ вожъ ихъ Адзи-gерей султанъ блудилъ по лісу дней 5 (1672, ЧЛ, 86); виділа зьлодія, по двору Але анъдришиномъ ходячого (1717, ДНРМ, 91).

Деякі значення прийменниково-субстантивного комплексу моделі по+S успадковані від прийменниково-субстантивного комплексу, у якому прийменник по поєднується із субстантивом у формі давального відмінка множини (модель по+S^ pl) [9: 309]. В аналізованих текстах комплекс моделі по+S pl для визначення руху або поширення дії в кількох однорідних місцях використано лише спорадично: Такожъ и суды иж бы везде по полкамъ со всякимъ надлежащимъ порядкомъ устроени были (1722, ДГК, 94); ездили кораблями и иншими суднами по улицамъ, медведями, собаками и свинями, зъ немалимъ зрящого народа удивленемъ (1722, ЧЛ, 100); а уживанішим із цим значенням є комплекс по+S : Бруховецкий, гетманъ, Алексеови Михайловичу, цару московскому, зменилъ и воеводъ московскихъ и москаловъ по городахъ велЫъ бити (1668, ЧЛ, 85); розославши копіи з оного во всі Сотні Полку тамошнего по городкахъ и селахъ (1722, УП, 180); за благословешемъ ходили по свтих містцах (1723, ДНРМ, 144).

Для позначення наскрізного шляху руху чи переміщення поверхнею локативного орієнтира вжито безприйменниковий знахідний місця в поєднанні з перехідними префіксальними дієсловами: наши перейшли яръ (1725, ДМ1, 321). Така локативна синтаксема рідковживана, продуктивнішим і точнішим для вираження контактного шляху руху є прийменниково-субстантивний комплекс моделі черезъ (через, чрезъ, чрез, презъ, през)+Басс, до складу якого входять прийменник черезъ (через), його церковнослов'янський відповідник чрезъ (чрез) або синонімійна неповного- лосна форма прийменника презъ (през), характерна для західнослов'янських мов [7: 111; 11: 148]. У пам'ятках зафіксовано використання цього прийменниково-субстантивного комплексу для позначення:

— наскрізного шляху руху через внутрішні межі локативного орієнтира з метою виходу за його межі [14: 19]: и пошолъ въ поля чрезъ Медве- довку волно (1664, ЧЛ, 84); проводили, бючи, до в[ашей] м[илости] за ворота, а одтоль чрез село во дворъ атаманский (1723, УП, 277); безъ всякой перепони перейшли черезъ тое місто (1725, ДМ1, 328);

— шляху перетину локативного орієнтира від одного краю до іншого: Презъ дорогу вь ярь Тривній, яромь тимь Гривнимь ажь до річки Бистриці, чрезь річку противъ Рыхолокъ (1669, УП, 511); Въ переізді чрезъ Десну Вашего Княжого Світлійшества (1720, УП, 395); а Ромодановскій изъ Якимомъ Сомкомъ, дядкомъ Хмелницкого, гетманомъ с^ерскимъ, вы- шедши зъ войсками московскими и козацкими, пошолъ инсперате потоп- томъ на Хмелницкого, который, не могучи прийти до справы, утекати по- чалъ на конехъ презъ Дніпрь, противъ Канева, и потонуло козаковъ его и ляховъ тисячи десеть и килка сотъ (1661, ЧЛ, 82);

— шлях руху через верхню частину локативного орієнтира, що є перешкодою: чрезъ тинъ скакънувши, поб^ъ скоро (1722, ДНРМ, 134).

Зауважимо, що цей комплекс може входити до складу двокомпонентної структури, що становить поєднання двох прийменниково-субстантивних комплексів у межах однієї структурної моделі та має певне просторове значення через вказівку на два локативні орієнтири відповідно. Зокрема, двокомпонентна структура моделі черезъ (через, чрезъ, чрез, презъ, през)+§жс + у (въ, в, во)+§жс визначає наскрізний шлях руху через внутрішні межі локативного орієнтира, який розташований на шляху до кінцевого пункту руху: тотъ посланникъ чрезъ Малую Россію въ Москву ехатиметъ (1722, УП, 211); По обіді поехал я через футор в Свар- ков (1735, ДМ4, 26).

На позначення контактного шляху руху із проникненням у внутрішні межі локативного орієнтира, окрім прийменниково-субстантивного комплексу моделі черезъ (через, чрезъ, чрез, презъ, през)+§л<х, використано також комплекс моделі внуmръ+Sgen: повернули вправо, внутрь горъ (1725, ДМ1, 323); татаре впали... внутръ Малой Россіи (1737, ДМ4, 113); а для характеристики шляху руху через внутрішні межі локативного орієнтира, що являє собою отвір, -- прийменниково-субстантивні комплекси моделей въ (ув)+8асс, крузъ+8асс, які, однак, у досліджених пам'ятках є малопродуктивними: асаулъ... вскочивъув окно хатное (1714, ДНРМ, 69); видМъ въ убранні ніякіесь перс[те]нкы и ретязыкъ такій, що крузъ руки пливет (1717, ДНРМ, 92).

Пам'ятки XVII--XVIII ст. зі Східного Полісся засвідчують також використання вторинного прийменника противъ, що має праслов'янське походження та є скам'янілою формою прикметника *protivb у формі називного-знахідного відмінка однини чоловічого роду (противъ) або у формі давального відмінка однини чоловічого роду (противу) [3: 47]. Зокрема, з дієсловами руху прийменниково-субстантивний комплекс моделі противъ (против, противу)+Ъ&еп використано для характеристики дистантного руху назустріч локативному орієнтиру: Аж противъ мене бижит син мой болшии (1725, ДНМР, 166); там получя извістіе о зближе- ніи княз Івана Федоровича Боратинского, виехали противу его на встрЫъ (1737, ДМ4, 108). У сучасному східнополіському говорі з відповідним значенням вживаються прийменниково-субстантивні комплекси моделей наупроти (наупротиу)+Ъ&еп, супроти (супротиу, супрат^+Ъ^. 1вишла напроти вас; супрат'меНе ішЛа [4: 10].

Прийменниково-субстантивний комплекс моделі противъ (против, противу)+Ъ&еп лише спорадично використано в досліджених текстах для визначення руху, що відбувається перед, на передньому плані локативного орієнтира: перенявши на ріку идучую Ерынку на улицы, а праве против ворот пана Ядловскаго (1615, АБ, 8 -- 9), проте в сучасному східно- поліському говорі з таким значенням цей комплекс є продуктивним: поротну дома стау; жиу протиу мене [4: 10].

На дистантний характер переміщення об'єкта позаду локативного орієнтира вказує прийменниково-субстантивний комплекс за+Sj^, оскільки позначає цілеспрямований шлях руху вслід або позаду предмета, особи, що рухається: ляхи гонилися за нимъ (1638, ЧЛ, 77); ляхи за Хмельницкимъ ишли въ тропи ажъ до Білой Церкви, города козацкого (1651, ЧЛ, 79); А а>цъ городничии самъ слЫомъ за тими двома молодиками пошолъ (1719, ДНРМ, 97); «чого ти за нами женешся?» (1719, ДНРМ, 98); А почувъши отездъ Кулинычовъ, заразъ за нимъ вслИъ... побігь (1722, ДНРМ, 134); Сего дня рано з лагера свого рушилисмо за обозом генералскимъ (1739, ДМ4, 276).

Семантику дистантного шляху руху за межами локативного орієнтира визначає прийменниково-субстантивний комплекс поза+Sins: поза тою засъ дорогою идетъ граница (1669, УП, 511), проте в пам'ятках зі Східного Полісся він є рідковживаним.

У поєднанні з дієсловами руху прийменниково-субстантивний комплекс моделі поподъ (по пудъ)+Ъп& позначає шлях руху, що пролягає в горизонтальній площині недалеко від локативного орієнтира, біля його нижньої частини [6: 47]. Із таким значенням дистантного шляху руху комплекс є малоподуктивним: увиділи татаръ отъ Тарку маршируючихъ на суккурсъ Кумтаркалцамъ по пудъ горами (1725, ДМ1, 321); Сегоднярано, спустившись зъ високой гори, где лагером стояли, на низъ маршировали по пудъ самими Караптаками (1725, ДМ1, 324).

Дистантний шлях руху в горизонтальній площині, що пролягає вздовж локативного орієнтира, визначає прийменниково-субстантивний комплекс моделі понадъ (понад, по-над) +Sins, що поєднується з дієсловами руху іти, їхати, бігти та ін. До складу комплексу входять лексеми, що означають просторові об'єкти видовженої форми: възялъ двохъ молодиковъ <,> а третого [!] Гарасима, пошолъ берегомъ понад Десною (1719, ДНРМ, 97).

Цього значення комплекс набуває також в описах кордонів і меж угідь: от копца повювши понад яром... до Довгое Кручи в лощину, а лощиною до дороги Сосницкой,. и понад яром менованымъ до дуба (1688, УМ, 72 -- 73); починается граница тыхъ кгрунтовъ отърічки Вороныси лісомь и ровомъ, рубяжами по дорогу Халимонковскую, з дороги певними рубяжами и коп- цами по-над Жоровнимъ болотомъ у Березовий мостъ (1693, АС, 84). Прийменниково-субстантивні комплекси моделей поподъ (по пудъ) +Sins, понадъ (понад, по-над)+8іт використовуються і в сучасному східнополісь- кому говорі із названими значеннями та з додатковою характеристикою вище або нижче локативного орієнтира: пройти по^над 1берегом, ли'тау поіад Лесам, поіудзимЛойу дробит'хо^ди [4: 8 -- 9].

Дистантний шлях руху, під час якого об'єкт минає локативний орієнтир на відстані, визначають прийменниково-субстантивні комплекси моделей мимо+S, мимо+S^: через дорогу мимо пен сухый дубовый, и мимо дубы (1688, УМ, 72--73); ехалем, мовитъ, з Рикова мимо Лизуненко- ви (1693, АС, 31); мимо ребра еи, под руку минувши, ножъ <,> ударился на полъ (1723, ДНРМ, 140). Із цим значенням зафіксовано також прийменниково-субстантивні комплекси моделей уз+S^ поузъ+S^. починается граница тыхъ кгрунтовъ отъ річки Вороныси л^омъ и ровомъ,.. з Березового мосту Сосновымъ болотомъ уз Великий лісь (1693, АС, 84); марширували поузъ дві деревні большіе, зовеміе Гиле и Перавль (1725, ДМ1, 324); ишли поузъ деревню Капчудай (1725, ДМ1, 328). Ці одиниці, за спостереженням І.Р. Вихованця, є виразниками лінійної динамічної локалізації близько локативного орієнтира [2: 133].

Дистантне переміщення об'єкта між локативними орієнтирами характеризує прийменниково-субстантивний комплекс моделі межи (межы, меже, между)+S.ns: орды Білагородскіе пришли подъ Кереберду, и тамъ совокупилися зъ Кримскими, и керовали бъ сюда въ осередокъ межи городи (1696, УМ, 193); ишли ущеллемъ между високими горами (1725, ДМ1, 323).

Зауважимо, що для позначення шляху руху можуть використовуватися не лише проаналізовані прийменниково-субстантивні комплекси, а й двокомпонентні структури, що мають синкретичну семантику шляху та напрямку руху від одного локативного орієнтира до іншого. Це двокомпонентні структури таких моделей:

— отъ (от, а>т, одъ, оды)+Sgen + до+S , яку використано на позначення контактного шляху руху або переміщення: Того жъ и другого 1719, войска великороссійскіе и малороссійскіе робыли подъ Царициномъ перекопъ у степу, отъ реки Дону до реки Олги (1701, ЧЛ, 99); Ходило комендерован- ныхъ козаковъ по указу, десять тысячъ, опрочъ кашеваровъ, въ Ладогу, на діло канала отъ Новой Ладоги до Слюсенбурха ділаючагося (1721, ЧЛ, 100);

— съ (с, зъ, з, изъ, из, исъ, и^+S^ +къ (к, ку, икъ, ^^S^, що визначає дистантний (взявши от речки Корита и къ Каневу понад Днепромъ по правой стороне по конецъ Корита (1682 -- 1687, УП, 572)) або контактний шлях руху: ишолъ з комори ку домови (1693, АС, 25); Вкхалемърано зъ Луки къ Андріевці (1725, ДМ1, 184);

— съ (с, зъ, з, изъ, из, исъ, uc)+Sgen + до+S , що узагальнено характеризує рух від одного локативного орієнтира до іншого (який є кінцевою межею руху) з відтінком проникнення всередину нього, тобто вказує на контактний шлях руху: а Чернецкий, набравши скарбовъ и гарматъ, вышолъ съ Чигирина, для того же и самъ Тетера, гетманъ, съ Чигирина до Полщи выражался (1664, ЧЛ, 84); А gдu повернулемъся з войска до господи <,> и оглядівшися въ дому, казал, реченнаго Юска и Ивана Проценка в домъ свой пред себе привести (1711, ДНРМ, 52);

— съ (с, зъ, з, изъ, из, исъ, и^+S^ + у (въ, в, во)+Sacc), який використано переважно на позначення руху, переміщення з одного локативного орієнтира в межі іншого: так я, у едну гусарку одягшися <, > пошъла зъ гурниці въ пекарню (1717, ДМНР, 91); Приехавши пнъ полковнике черні- говскій зъ старшиною енералною зъ Гамаліевки въ Глуховъ веліли готовить во всі полки універсали (1722, ДГК, 92); поволюк вон іс хати в сінці, на- двор (1726, ДНРМ, 179); покойного п. Войцеховича тіло припроважено зъ Москви въ Березу, близъ Глухова стоячое (1723, ДМ1, 17); Княз Шаховский в ночі против неделі виехал з Глухова в Почепъ и в свою маетност Волуйки, (1735, ДМ4, 4).

Найпоказовішою синтаксичною особливістю досліджених пам'яток XVII--XVIII ст. є накопичення цілої низки локативних синтаксем, виражених переважно прийменниково-субстантивними комплексами, що визначають шлях руху чи переміщення у просторі щодо кількох лока- тивних орієнтирів: я зъ частю войска ишолъ среднимъ трактомъ з Сівска на Калугу, на Можайске, на Волокъ Ламскій, и на Торжокъ до Вишнего Волочка, и сюды къ Новагороду (1721, УП, 395); Рано поехалемъ зъ Мутина черезъ Ворголъ на Уздиці (1723, ДМ1, 23); Кочубей получилъ вість, что коней его 12, Сулиминихъ 6, Раковичевихъ 3, за Сулакомъ отъ города верстъ у 5въ поліходившихъ, татаре напавши, загорнули (1726, ДМ2, 4); Ионде, взявши, волокли его черезъ увесь двор ажъ за ворота (1728, ДНРМ, 181); Сего дня рано з Тернов поехавши через Деркачовку и слободку графа Gоловнина, також Будки, до Піщаного Броду, всего верст якъ бы верст около 20 уехавши, там обід кушалъ (1737, ДМ4, 111).

Поєднання трьох і більше локативних прийменниково-субстантивних комплексів спостерігаємо переважно в описах меж, кордонів певних угідь або територій. Незважаючи на те, що кордони й просторові межі належать до характеристики статичної локалізації, проте для їхнього опису часто використовують прийменниково-субстантивні комплекси із семантикою динамічної локалізації. Це, на переконання О.О. Потебні, зумовлено тим, що перебування у просторі не відрізняється від спрямованого руху, оскільки якщо рух відбувається не у просторі, то очі або думка рухаються по ньому [13: 263]: почавши отъ річки Бистриці яромъ Выхолками, около яровъ ліснихь, дорогою Оболонскою, лежачою до Понур- ницъ, и ажь до дороги перекрестной, идучи зъ Сосницы до розныхъ селъ, и до монастыря поза тою засъ дорогою идетъ граница (1669, УП, 511); уні- версаломъ нашимъ, потвердили, якихъ то кгрунтовъ ограничене, в розездном писмі, такъ єстъ описано, почавши от Михайловского кгрунъту отрічки Бречици узялася Прорез, од Прорези до Лисиного Бугра, просто до Бродка Лисичного, лЪсомъ до Бродка Лиски, що од Чепеліова, а от Лиски Бродка Моховатимъ болотомъ просто в Догтярню до Трохъ Дубовъ з Крестами, а од Трохъ Дубовъ до річки Бречици и до Крутого Ярку, а од Крутого Ярку через річку Бречицу на Моховатие Болота... (1691, УМ, 141); межа лежить ЗарЪцкихъ зъ Коробками, почавши ют улици Коробковъской до самого Григорева по узгоркомъ (1701, ДНРМ, 23). Отже, у пам'ятках української мови XVII--XVIII ст. із території Східного Полісся широко використано локативні прийменниково- субстантивні комплекси таких моделей: по+Sj, въ(ув)+Sжc, крузъ+S^, черезъ (через, чрезъ, чрез, презъ, през)+Sacc, мимо+S, мимо+S^, уз+S^, поузъ+S^, противъ (против, противу)+Sgen, за+S^,, поподъ (по пудъ)+Sins, понадъ (понад, по-над)+S.ns, внутръ+S^, межи (межы, меже, между)+S.ns, що є основними засобами вираження різних відтінків значення шляху руху. Ці комплекси можуть утворювати сталі двокомпонентні структури із локативною семантикою.

Умовні скорочення

семантика прийменниковий шлях рух

АБ -- Акты Бориспольскаго мійскаго уряда 1612--1699 гг. / Предисл. А.В. Стороженка. -- К. : Изданіе журнала «Кіевская Старина» ; Типографія Г.Т Корчак- Новицкаго, Михайловская ул., домъ № 4, 1892. -- 112 с.

АС -- Актовая книга Стародубского городового уряда 1693 года / Под ред. В.Л. Модза- левского. -- Чернигов : Черниговская губернская ученая архивная комиссия, 1914. -- 136 с.

ДГК -- Лазаревский А.М. Отрывки из дневника гетманской канцелярии за 1722 -- 23 годы / А.М. Лазаревский // Чтения в историческом обществе Нестора Летописца. -- К., 1898. -- Кн. 12. -- Отд. 3. -- С. 90 -- 145.

ДМ1 -- Дневникъ генерального подскабія Якова Марковича (1717--1767 гг.) / Изданіе «Кіевской Старины», подъ ред. Ал.Лазаревскаго. -- Юевъ : Типографія Г.Т. Корчакъ-Новицкаго, Михайловская ул., д. № 4, 1893. -- Ч. I : 1717-- 1725 гг. -- 329 с.

ДМ2 -- Дневникъ генерального подскабія Якова Марковича (1717 -- 1767 гг.) / Изданіе «Кіевской Старины», подъ ред. Ал. Лазаревскаго. -- Юевъ : Типографія Г.Т. Корчакъ-Новицкаго, Михайловская ул., д. № 4, 1895. -- Ч. II : 1726-- 1729 гг. -- 342 с.

ДМ4 -- Дневникъ Якова Марковича. Том IV. 1735 -- 1740 роки. Видав Вадим Модзалевський // Джерела до історії України-Руси : [видає археоґрафична комісія наукового товариства імени Шевченка]. -- К. -- Львів, 1913. -- Т XXII. -- 385 с.

ДНРМ -- Ділова і народно-розмовна мова XVIII ст. : (матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України) / Підг. до вид. В.А. Передрієнко. -- К. : Наук. думка, 1976. -- 416 с.

ПЛ -- Приватні листи XVIII ст. / Підгот. до вид. В.А. Передрієнко ; відпов. ред. М.А. Жовтобрюх. -- К. : Наук. думка, 1987. -- 176 с.

УМ -- Універсали Ьана Мазепи (1687 -- 1709). Універсали українських гетьманів :

матеріали до українського дипломатарію / Упоряд. I. Бутич, В. Ринсевич. -- К. -- Львів : НТШ, 2006. -- Ч. II. -- 799 с.

УП -- Універсали Павла Полуботка (1722 -- 1723). Універсали українських гетьманів : матеріали до українського дипломатарію / Упоряд. В. Ринсевич. -- К. : НТШ, 2008. -- 721 с.

ЧЛ -- Черниговская лЬтопись по новому списку (1587 -- 1725) / [Предисл. Ал. Лазаревського] // Материалы по исторіи, литератур! и этнографш Южной Рос- сіи. -- Юевъ : Типографія Г.Т Корчакъ-Новицкаго, Михайловская улица, домъ № 4, 1890. -- С. 70 -- 110.

Бібліографія

1. Агапкина Т. Нижняя Припять на фоне полесского этнографического ландшафта (на материале весенней обрядности) / Татьяна Агапкина // Український діалектологічний збірник / Упоряд., ред. передм. П.Ю. Гриценко ; ред.-кол. : П.Ю. Гриценко (відп. ред.) та ін. -- К. : Довіра, 1997. -- Кн. 3 : Пам'яті Тетяни Назарової. -- С. 322--324.

2. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І.Р Вихованець. -- К. : Наук. думка, 1992. -- 224 с.

3. Гумецька Л.Л. Вторинні прийменники і їх синтаксичні функції в українських грамотах XIV -- XV ст. / Л.Л. Гумецька // Дослідження і матеріали з української мови. -- К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1961. -- Т IV. -- С. 42--52.

4. Железняк Н.Г. Предложные конструкции в украинских восточнополесских говорах : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Украинский язык» / Н.Г. Железняк. -- К., 1989. -- 20 с.

5. Железняк Н.Г. Предложные конструкции в украинских восточнополесских говорах : дис. ... кандидата филол. наук : 10.02.01 / Н.Г. Железняк. -- К., 1989. -- 182 с.

6. Іваненко З.І. Прийменникові конструкції напрямку руху в сучасній українській мові : навчальний посібник / З.І. Іваненко. -- Чернівці, 1975. -- 56 с.

7. Колодяжний А.С. Прийменник : матеріали до лекцій з курсу сучасної української літературної мови / А.С. Колодяжний. -- Харків : Вид-во Харків. держ. ун-ту імені О.М. Горького, 1960. -- 168 с.

8. Костусяк Н. Засоби реалізації локативної семантики в поезії Лесі Українки / Наталія Костусяк // Типологія та функції мовних одиниць : науковий журнал. -- Луцьк : Схід- ноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2014. -- № 2. -- С. 138--149.

9. Ломтев Т.П. Очерки по историческому синтаксису русского языка / ТП. Ломтев. -- М. : Изд-во Москов. ун-та, 1956. -- 596 с.

10. Матвіяс І. Г. Взаємодія між українською літературною мовою і народними говорами на різних історичних етапах / І.Г. Матвіяс // Питання взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів : Тези доп. та повід. -- К. : Наук. думка, 1972. -- С. 3--6.

11. Мельничук О.С. Історичний розвиток функцій і складу прийменників в українській мові / О.С. Мельничук // Слов'янське мовознавство. -- 1961. -- Т III. -- С. 124--194.

12. Мойсієнко В.М.Північне наріччя української мови в XVI--XVII ст. Фонетика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / В.М. Мойсієнко. -- К., 2006. -- 42 с.

13. Потебня А.А. Предлог // Потебня А.А. Из записок по русской грамматике / А.А. Потебня. -- М. ; Л. : Изд-во Академии наук СССР, 1941. -- Т. IV : Глагол. Местоимение. Числительное. Предлог. -- С. 252 -- 285.

14. Степаненко М.І. Семантична і формально-граматична структура речень із просторовими поширювачами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / М.І. Степаненко. -- К., 2004. -- 40 с.

15. Тимченко Е.К.Вокатив і інструменталь в українській мові / Е.К. Тимченко. -- К., 1926. -- 118 с.

16. Юсікова О. Синтаксичні особливості говірки як предмет дослідження (на матеріалі говірки села Денисовичі Поліського району Київської області) / Олена Юсікова // Волинь -- Житомирщина : історико-філологічний збірник з регіональних проблем. -- Житомир, 2001. -- № 6. -- С. 47--53.

Размещено на Allbest.ru