Варіантність словотвірної структури агентивів у покутсько-буковинських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2:81'282

ВАРІАНТНІСТЬ СЛОВОТВІРНОЇ СТРУКТУРИ АГЕНТИВІВ У ПОКУТСЬКО-БУКОВИНСЬКИХ ГОВІРКАХ

Людмила Колєснік Інститут української мови НАН України, м. Київ

Анотація

У статті описано словотвірну варіантність агентивних назв у покутсько- буковинських говірках. Визначено найпродуктивніші афіксальні словотворчі засоби та моделі творення агентивів у досліджуваному ареалі. Схарактеризовано мотивацію та генезу таких лексем як додаткові чинники, що впливають на появу номінативних опозицій у цій лексико-семантичній групі.

Ключові слова: агентив, лексико-семантична група, словотвірна структура, варіантність, мотиваційна модель, покутсько-буковинські говірки.

On the derivative variability of nomina agentis in the Pokuttia-Bukovyna dialects is described in the paper. This group of names is one of the richest word-formation unit concerning both the number of lexemes and the diversity of word-forming types. The most productive affixal wordforming means and models of nomina agentis forming in researched area are determined.

Keywords: nomina agentis, lexico-semantic group, derivational structure, variability, model of motivation, Pokuttia-Bukovyna dialects.

Окремі розвідки присвячені словотвору агентивів в українських говірках: волинських [13], західноподільських [17], лемківських [16], закарпатських [10], буковинських [9], говірках полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя [3]. Деякі типи агентивних назв були об'єктом докладного вивчення в спеціалізованих дослідженнях [18]. В ареальному аспекті словотвір агентивних назв представила Я.В. Закревська, узагальнивши спостереження над діалектним словотвором у своєму монографічному досліджені [4].

І.І. Ковалик зазначав, що процес нормалізації і спеціалізації словотвірних типів в межах сучасних східнослов'янських агентивних і професійних назв в основному вже закінчений, і словотвірні дублети трапляються рідко [7: 62]. Однак таке твердження справедливе лише для літературної мови. Поширення агентивів, оформлених різними суфіксами, у діалектній мові зумовлює варіантність номінації в говірках, тому докладне вивчення цих явищ і досі є актуальним. Нашу розвідку виконано на матеріалі сучасних покутсько-буковинських говірок Матеріал для дослідження зібрано у 82 говірках Буковини та Покуття впродовж 2008--2011 рр., що дає змогу з'ясувати реальне функціональне навантаження агентивної лексики, визначити, яка її частина відійшла до пасивного складу словника, які з назв стали історизмами. Важливим аспектом дослідження таких лексем є з'ясування генези, оскільки з огляду на специфіку досліджуваного діалектного ареалу тут досить поширена іншомовна лексика. Мета пропонованого дослідження -- з'ясувати словотвірну структуру й походження агентивів та встановити їхнє функціональне навантаження в сучасних покутсько-буковинських говірках.

Агентивні назви семантично тяжіють до термінів, тому це насамперед однослівні номени, які мають різну словотвірну структуру та постали переважно суфіксальним способом.

Агентиви, утворені від питомих українських назв, оформлені здебільшого суфіксом -ник і є кількісно найбільшою групою назв діячів у покутсько-буковинських говірках. У її складі відіменникові похідні різної мотивації.

Назви діячів, мотивовані об'єктом дії: дв'ірник заст. `голова сільської ради', свинарник `той, хто доглядає свиней', Пас'ічник (пас'ішник) `пасічник', бдж'ілик (бджилик, бджоляник) `тс.', нове ст'р'елочн'ік `робітник, який переводить стрілки на залізничних коліях', погромник `перевізник на поромі', пороншчик `тс.', р'іл'ник `землероб', норник `той, хто шукає місця, де є вода, для колодязів', йаг'н'атник `пастух ягнят',рибник `рибалка', цв'іт'ник `садівник', мйадник (.мн'адник, мн'есник) `той, хто робить м'ясні вироби'. За такою ж моделлю утворені росіянізми скотник `тваринник', баришник `перекупник, перепродувач' ^ багриш `вигода'.

Назви, мотивовані результатом дії: п'Нник (П'ічник, п'ічн'ік, П'ечник) `пічник', кирЫичник (кирнишник) `той, хто копає колодязі', 1бочник `боднар', горшечник (горкетник) `гончар', сакожник (сакожн'ік) `швець', пкотник `столяр', куЖушник `кушнір', ковбасник `тс.'.

Агентиви, мотивовані місцем праці, перебування: дорожники `робітники залізниці', ґу'рал'ник `працівник гуральні' гуральня `спиртзавод', кок'еїник `залізничник' колія `залізниця', заст. огородник (огородник, городкик) `садівник' оґрод `парк, сад' (СБГ: 361), колгоспник `працівник колективного господарства', зал'ізнодорожник (жил'ізнодорожник) `залізничник', зал'ізкичник `тс.', т'у'ремник `в'язень', заст. кримикалник (крим'ікал'ник) `тс.' кримінал `в'язниця' (СБГ: 234).

Значно менше у покутсько-буковинських говірках віддієслівних похідних із суфіксом -ник: у загальних назвах діяча робітник, прац'іукик; у лексемах, мотивованих назвою процесу: пров'ідкик `працівник залізничного транспорту, який супроводжує пасажирський вагон', перек'ізник `перевізник на поромі', обх'ідкик `наглядач',рах'іукик `бухгалтер', буд'іукик `будівельник', р'ізкик `різник', Мелник (мел'н'ік) `мірошник', моПлотник (молоткик) `той, хто молотить', горшкокатник `гончар', пом'ічкик `той, хто допомагає', учебник `учень', варт'іукик `помічник шандарів', в'із1ник `той, хто керує кінним екіпажем', праш'іукик `той, хто сапає' прашувати `сапати'. У двох застарілих назвах актуалізована мотивація способу дії: наск'іуник `той, хто веде господарство спільно з кимось', треЫин:ик `той, хто працює за третину врожаю'. Спорадично фіксуємо цей формант у фонетичному оформленні -нік, переважно в росіянізмах: пкотн'ік `столяр', ох[ран':ік `сторож'.

У покутсько-буковинських говірках у агентивах суфікс -ар послідовно вжитий у фонетичному варіанті -арь. Серед таких назв переважають відіменникові похідні, адже деривати від іменникових основ, оформлені суфіксом -ар (-яр), є характерною рисою українського словотвору порівняно з іншими слов'янськими мовами [15: 77]. Такі назви утворено за моделями:

„об'єкт діяч”: кв'ітникар `садівник', рибар `рибалка', свикар `той, хто доглядає свиней', скотар `тваринник', бджок'ар0 (бджокар', бджик'ар) `пасічник'; „результат діяч”: п'ічкар0 `той, хто робить печі', '[боднар(,) (бондар,)) `бондар', бочкар `тс.', кожухар (кожукар*) `кушнір', чобо'[тар() `швець', перукар `перукар'.

„знаряддя, засіб діяч”: скрикар (скрипкар' ) (пор. літ. скрипаль), гонкар (ганкар) `гончар', глик'ар `тс.', драник'ер' `майстер, який покриває дах драницями' драница `дранка, вид покрівлі з невеликих дерев'яних дощок' (СБГ: 102) (< рум. dranita `гонт' ), бл'екар0, лозбйар `кошикар' ^ лоза;

„місце діяч”: пош[тар(,) `листоноша', шкок'ар `школяр', штрикар `працівник залізниці' штрека `залізничне полотно' (СБГ: 675), склепар(') `продавець' склеп `крамниця' (СБГ: 494), 1кухар' `кухар', коршМар) корчМар) `шинкар', шинкар' `тс.', брокар `працівник спиртзаводу, який виробляв брагу'.

„процес діяч”: жнивар `жнець', клакар `той, хто працює на клаці' клака `гуртова допомога, толока' (СБГ: 206), толокар `тс.' (дві останні назви вживаються переважно у множині щодо більшої кількості осіб);

„дія виконувач дії” (менш продуктивна): коісар, `косар', жаткар `жнець', молотар `той, хто молотить зерно', Іл'ікар(') `лікар', Писар, заст. `секретар сільської ради', Ыокар `токар', гол'ар `той хто, голить чоловіків', пач^кар' `поганий майстер' ^ рос. пачкать `бруднити', ґендл'ар гендл'увати зневажл. `торгувати' (< нім. Handel `торгівля'), ґешефтар' зне- важл. `торговець' ґешефтувати `торгувати' (СБГ: 82).

Частина агентивів, оформлених суфіксом -ар, сягає іншомовних джерел. У такій формі вони поширилися з мови-джерела, переважно німецької та румунської: секреІтар, секретар, с'ікре'ітар `секретар' < нім. Sekretar `тс.', раніше Sekretar `діловод' (ЕСУМ V: 206), ком'іїсар `наглядач' < нім. Kommissar `комісар' (ЕСУМ II: 538); падур'[ар(,) `лісник' < рум. padurar `лісовий сторож' (УРС: 429), приМар(,) (пр'і}марТ) заст. `голова сільської ради' < рум. ргітar `примар, бургомістр, мер' (РУС: 372), олар' `гончар' < рум. olar `тс.' (УРС: 184), мариФар' `моряк' < рум. marinar `тс.' (УРС: 456), тимФлар' `столяр' < рум. timplarie `тс.' (УРС: 777), морар' `мельник' < рум. morar `тс.' (УРС: 451), вакар,2 `пастух корів' < рум. vacar `чередник' (ЕСУМ I: 321), мачелар' `м'ясник' < рум. macelar `тс.' (УРС: 459). Імовірно, за аналогією до інших агентивних назв утворено номени позар' `фотограф' < рум.poza `фото' (УРС: 833), кару'цар' `чоловік, який робить вози' < рум. caruta `віз' (ЕСУМ II: 398). Загалом, як зазначає Я. В. Закревська, покутсько-буковинські говірки, у яких активніше від інших функціонують паралельні структури з обома суфіксами -ар і -ник, належать до перехідної смуги між говорами карпатського ареалу [2: 61].

Суфікс -ець як показник агентивності в покутсько-буковинських говірках поширений переважно у фонетичному варіанті -ец: швец(,) (ше^вец) `той, хто шиє взуття', кравец, `той, хто шиє одяг', торговец `той, хто займається торгівлею', заст. купец `тс.', жнец(,) (жн'ец) `той, хто жне',

Суфікс -ар поширений у пастуших агентивах, пор. стадарь `пастух' (СБГ: 517), струн- ґарь`помічник пастуха, який жене овець через струнґу' (СБГ: 529). Такі назви відходять до пасивного словника діалекто носіїв, оскільки тваринництвом займаються значно менше і спростився сам процес випасання тварин.

Значно менша кількість агентивів у покутсько-буковинських говірках оформлена іншими словотворчими засобами. Спорадично фіксуємо номени на позначення діячів із суфіксом -ач: трубач `той, хто грає на трубі', скрипач `скрипаль', ковач `коваль', заст. огл'адач `ветеринар', коПач `той, хто копає колодязі', покривач `той, хто накриває хати', поШивач (поши'вач) `тс.', партач `поганий майстер'. В одній із говірок, яка належить до білінгвальних українсько-румунських, натрапляємо на агентив фарМач `аптекар', імовірно, утворений діалектоносієм спонтанно (оскільки рум. `аптекар' -- farmacist) додованням агентивного суфікса -ач до рум. основи іменника farmacie `аптека'. За допомогою суфікса -ак утворені такі назви: 1войак `вояк, солдат', сп'Ьвак `той, хто гарно співає', бурсак `студент', партак `поганий майстер', бат'рак `найманий робітник', скрип'лак `скрипаль', кр'ї'пак `кріпак', ри'бак `рибак', мор'ак `моряк'. Менш поширеними є назви з агентивним суфісом -ик / -ік: кормовик `за- готовельник кормів', механ'ік `той, хто ремонтує машини', сп'іртовик `працівник спиртзаводу'; це переважно неологізми. Натрапляємо лише на поодинокі назви із суфіксами -аг-(а): заст. ва'таг(а) `той, хто керував роботою наймитів'; -аш: торгаш зневажл. `той, хто торгує'; -айл-(о): по- ши'вайло `той, хто „пошиває” (покриває) хати'; -ух: пастух `пастух', кон'ух `той, хто доглядає коней'; -ук: заст. стороЖук `сторож'; -ан: клакан (клачан) `той, хто працює на толоці', штра'кан `залізничник'; -ал': ковал' `коваль', скрипал' `скрипаль'. Ці словотвірні типи належать до непродуктивних і в літературній мові [15: 63].

Сучасна словотвірна норма блокує творення іменників назв особи на -чик /-щик [6: 56], оскільки воно не властиве українській мові. У покутсько-буковинських говірках і досі натрапляємо на агентиви з такими словотворчими формантами, однак це переважно назви-залишки радянської доби: каменшчик `той, хто мурує', муроушчик `тс.', по'роншчик `поромник', перевожчик `тс.', бара'баншчик `той, хто грає на барабані', уЖотчик `той, хто веде облік', шчика'туршчик `штукатур', заст. прикажчик `наглядач', у заст. словах: обЖжчик `лісник', ізвошчик (вошчик, звошчик) `візник', молоЖ'іл'шчик `той, хто молотить', чис[т'іл'шчик `той, хто лупить кукурудзу', зайомшчик `той, хто збирав податок', закроїшчик `кравець', по^деншчик `найманий робітник на один день', складоуш'чик `комірник', танцоушчица `танцюристка'.

Значна частина агентивної лексики є запозиченою і оформлена суфіксами:

-ер: Маїстер ` фахівець з якогось ремесла' < нім. Meister (ЕСУМ III: 363), шнаїдер `кравець' < нім. Schneider `тс.', йегер' `лісник' < нім. jager `мисливець, стрілець' (ЕСУМ II: 178), шпикЖер `завскладом зерна' (метонімічна назв діяча) шпихлір `комора, склад' < нім. Speicher `комора, склад' (ЕСУМ IV: 463), ґраникер (ґран'ікер, ґреникер) `прикордонник' < молд. грэничер `тс.' (ЕСУМ I: 584);

-ір('): ка'с'ір', кас'ійер `касир' < з нім. Kassier і пол. Kasjer `тс.' (ЕСУМ II: 399), кушк'ір('> `той, хто шиє кожухи' < через польське посередництво запоз. з нім. kursenoere, kurs(e>ner пов'язане з двн. Kursinna `хутро, шуба' (ЕСУМ III: 170). Адаптація запозичень на діалектному ґрунті зумовила їх численні фонетичні модифікації, пор. варіанти лексеми фр'ікер('> (фризер('>, фриіїзир, фр'ікир('>) `перукар'< нім. friseur. Деякі запозичення потрапили в говірки з російської мови: парихМахир (пар'іхМахир, парихМахер, пал'ікМахер, пал'іхМахер, пахер- Махер, пелехМахер) `перукар' < нім. Paruckenmacher `майстер, який виготовляє перуки' (ИЭСР II: 6), бухгалтер (бу'галтор('>, похідне бу'галтор'ка) `рахівник, бухгалтер' < нім. Buchhalter (ЕСУМ I: 311--312), бригадир < нім. Brigadier (ЕСУМ I: 254), м'іл'іц'і'н'ер `міліціонер' міліція < лат. militia `військо, військова служба; війна' (ЕСУМ III: 475), пор. літ. міліціонер `тс.'.

Суфікс -ор поширений переважно в іншомовних словах, зокрема в давніх латинських запозиченнях: дохтор('> (}доктор('>) `лікар' < лат. doctor `учитель' (ЕСУМ V: 407), професор('> `вчитель' < лат. profesor `викладач, учитель' (ЕСУМ IV: 612), директор' (дирехтор*) `директор (школи)' < лат. director `той, хто спрямовує' (ЕСУМ II: 75); у германізмах: фештор' (фештир*) `лісник' < нім. forster `тс.', фел'шор `фельдшер' < нім. Feldscher спочатку `військовий польовий хірург' (ЕСУМ IV: 85); у румунізмах: анвацФтор `вчитель' < рум. mvatator `тс.' (УРС: 166), кройетор ' `кравець' < рум. croitor `тс.' (УРС: 407). Імовірно, аналогійно за допомогою суфікса -ор утворені агентиви кодатор' `косар', пор. рум. косар -- cosa§ (УРС: 405), каФтатор' `співак', пор. рум. співак -- cantor (УРС: 765).

Суфіксом -ист/-іст оформлені як відносно давні запозичення (спе- ц'іак'іст, г'тнакист, сеМ'інарист, артил'ер'іст), так і нові слова: тракторист, танц'урист, райок'іст `той, хто збирав поставку по району'. Цей суфікс є продуктивним для творення назв музикантів від лексем на позначення музичних інструментів: байак'іст (бойак'іст), бад'іст, гар- мод'іст, ґорк'іст, цимбад'іст, бубк'іст, бандурист, барабак'іст -- хоч фіксуємо і бараданшчик, акордеок'іст, кларнеФ'іст. Дослідники зазначають, що серед усіх запозичень на -іст назви музикантів виокремилися вже в кінці XVIII ст. -- на поч. XIX [1: 261].

Словотворчий засіб може свідчити про джерело запозичення лексеми, напр., німецьке походження агентивів маркують суфіксоїди -ман, -мейстер [5: 207]: заст. р'імерман `будівельник' < нім. Zimmermann `тесляр', ф'ірман `візник' < нім. Fuhrmann `тс.', файірман `пожежник' < нім. Feuerwehrmann `тс.', вахМаїстир < нім. Wachtmeester (ЕСУМ I: 280), ка- Р'іл'маїстир `старший музикант' < нім. Kapellmeister від слів Kapelle `капела' і Meister `майстер, керівник' (ЕСУМ II: 370).

Фіксуємо також агентиви, утворені від запозичень за допомогою малопродуктивних суфіксів, зокрема:

-ай: тл'Ьцрї (полУцеї) `міліціонер' < нім. Polizei `поліція' (ЕСУМ IV! 494) / -ей: казнФчеї< казна' `державна скарбниця, гроші' < тюркської hazine (hazne) `казна';

-ант: музикант `музикант', арештант `в'язень', фабрикант `працівник фабрики', комерсант `торговець', пор. рум. comerciant (УРС: 801), мЧлЧцЧЧант, пор. рум. militian `тс.' (УРС: 449), пол. miliej'ant `zolnerz z mi- licji, policjant, straznik' (SGP II: 982), полЧцЧЧан `тс.', пор. пол. policjant `тс.' (SGP II: 982);

-тель: у давніх словах: уЧител', засЧЧател' `депутат' та росіянізмах, залишках радянської доби: пр'едс'едател' `голова сільської ради', зам'ест'іт'ел' `заступник', строЧіт'ел' `будівельник'.

Окрему підгрупу агентивних назв становлять назви жінок за професією та виконуваною дією. На їхнє формування впливали позамовні чинники, зокрема уявлення про специфічно чоловічі й жіночі види робіт та участь жінок у суспільному житті громади, яка раніше була дуже обмежена.

Як і в літературній мові, назви жінок утворюють від назв чоловіків переважно за допомогою суфікса -к-(а), причому як від питомих, так і запозичених номенів: швец -- шЧаЧка, 1кухар' -- куЧар'ка, пош[тар('> -- пош''тарС)ка, уЧител' -- уЧител'ка, секретар -- секреФар'ка (спорадично фіксуємо росіянізм секретарша), кройетор' `кравець' -- кройетор'ка `кравчиня'; заст. професор0 -- професорка `вчителька', директор0 -- дирехтор'ка, касЧЧер `касир' -- касЧЧерка, фершол `фельдшер' -- фершалка, нотарус -- нотаруска `жінка-нотаріус', нотарушка `тс.'. Чоловічим назвам із суфіксом -ник протиставлені фемінітиви із суфіксом -иц'-(а): те- Ч'атник -- теЧ'атниц('>а (теЧ'етница). Імовірно, за аналогією утворено назву у'боршница `прибиральниця'. Деякі назви жінок за професією не походять від назв чоловіків, напр., Прачка, покоЧіука (покоЧоука), килиМарка, запозичене мадЧска (моЧЧстка) < нім. Modistin `модистка'.

Для творення назв жінок-діячок також використані словотворчі компоненти -ин'-(а): крауЧин'а (криуЧин'а), шеуЧин'а, маїстрин'а; -их-(а): ураЧиха (ураЧЧха), криуЧиха, шеуЧиха, ва^рилиха `кухарка'. Первісно цей суфікс виражав значення `дружина ремісника', пор. коваЧиха `дружина коваля', голоЧиха `дружина голови колгоспу або голови сільської ради', однак зараз фіксуємо цей агентив і в значенні `жінка-голова сільської ради', пор. також лексеми судиЧіха `жінка-суддя', зубЧиха `жінка-стоматолог', враЧЧха `лікарка'. У говірках із сильним румунським впливом поширені назви, у яких значення фемінітивності виражено за допомогою суфікса -іц-(а): поштар'іца `листоноша', коваЧЧца `дружина коваля'.

У творенні жіночих назв від чоловічих помічено більшу варіантність словотворчих засобів тоді, коли заняття специфічно жіноче, пор: Човар `кухар' -- Човар'ка, повариха (повПрЧха); слуЧа -- сЧужниц'а, слуЖанка; краЧец -- крауЧин'а (криуЧин'а), криуЧиха; швец -- шеуЧин'а (шиуЧЧн'а), шеуЧиха, шЧал'а, шЧайа, шЧен'а, швеЧа, шЧаЧка; ткаЧ -- тЧал'а, тка- 'чиха. Назви для позначення жінки, яка тче (т'кал'а, тка'чиха), фіксумо дуже рідко, оскільки це заняття було частиною щоденної жіночої роботи, а не певною спеціалізацією, натомість в одній із говірок натрапляємо на номінацію квал'іф'і'кованиї ткач, тобто той, хто отримав спеціальну освіту. Спостерігаємо й семантичне розходження в деяких назвах, напр., лексема швец лише `той, хто шиє взуття', а похідні жіночого роду позначають особу, яка шиє будь-який одяг.