Концептуальне моделювання ікогнітивно-ономасіологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Концептуальне моделювання ікогнітивно-ономасіологічний аналіз

Селіванова Олена Олександрівна,

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та практики перекладу Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

У статті розглянуто співвідношення методу концептуального моделювання й когнітивно-ономасіологічного аналізу. Визначальною для моделей концептуального аналізу є демонстрація зв 'язків різних пізнавальних механізмів свідомості й позасвідомого, кореляції різних компонентів моделей. Зразки такого типу концептуального аналізу грунтуються на запропонованій нами моделі ментально-психонетичного комплексу. Концептуальний аналіз на підставі цієї моделі передбачає: 1) опис ядерної пропозиційної частини концепту, яка містить мисленнєві аналоги ситуацій, пов'язані із ним і вербалізовані знаками мови у прямих значеннях, тобто предикатно-актантні рамки з урахуванням родо-видових й опозиційних відношень; 2) характеристику різноманітних метафоричних корелятів ядра в асоціативно-термінальній частині МПК, представлених фігуральними позначеннями; 3) аналіз модусного складника моделі, тобто оцінки концепту; 4) з 'ясування зв 'язків пропозиційного, асоціативно-термінального та модусного складників концептуальної моделі з психічними функціями відчуттів, почуттів, образами та колективним позасвідомим (останнє виявляється в свідомості у вигляді архетипів); 5) аналіз прагматичного компонента концептуальної моделі як інструкції по використанню знаків концепту в дискурсивній діяльності носіїв мови.

Оскільки концептуальна інформація насамперед маніфестована мовними позначеннями, особливої ваги для моделювання концепту набуває когнітивно-ономасіологічний аналіз, що дає змогу реконструювати відповідні фрагменти пропозиційного, асоціативно- термінального й модусного компонентів концептуальної моделі, а також їхню кореляцію зі складниками чуттєвої сфери, образами й архетипами колективного позасвідомого. Прикладом для застосування цієї методики в розділі обрано українську номенклатуру ентомофауни, вшучену з визначників й атласів комах України. Ключові слова: концептуальне моделювання, ментально-психонетичний комплекс, когнітивно-ономасіологічний аналіз, пропозиція, метафора, модус, архетип, ентомонім.

Постановка проблеми

Наприкінці 90-х р. р. XX ст. у складі когнітивної лінгвістики виокремлено нову галузь - лінгвоконцептологію, метою якої став опис концептів і мовних засобів їхньої репрезентації. Завданнями лінгвоконцептології стали:

дослідження процесів концептуалізації світу та внутрішнього рефлексивного досвіду;

аналіз залежності концептуалізації від різноманітних чинників: етносвідомості, соціуму, культури та субкультури певної групи, індивідуальної свідомості; 3) опис концептуалізації у філогенезі й онтогенезі; 4) визначення параметрів концептосистеми та її зв'язку з концептуальною й мовною картинами світу; 5) диференціація предметних сфер (доменів) у концептосистемі й етносвідомості; 6) опис констант культури як системи культурних концептів народу; 7) обґрунтування поняття концепту, його співвідношення з поняттям і значенням; 8) з'ясування структури концепту; 9) визначення ролі мовної репрезентації у встановленні його складу; 10) розроблення методики концептуального аналізу; 11) створення типології концептів; 12) характеристика текстових і художніх концептів у творах і творчості майстрів слова тощо [1, с. 467].

Попри бурхливий розвиток лінгвоконцептології, захоплення її проблематикою за відсутності чітких методик, інструментарію й поняттєвого апарату зумовило досить вільне тлумачення предмета й об'єкта аналізу та невдалі спроби підмінити традиційний семантичний аналіз нібито концептуальним. Опис концептів набув характеру вільного спостереження за їхніми ключовими словами в контексті, що викликало дивну дискусію із приводу того, що може і що не може бути концептом.

При цьому багатьох із численних дослідників концептів не хвилювало питання щодо того, як співвідноситься концепт з організацією свідомості, пам'яті людини, її пізнавальною здатністю; а також яке відношення має до опису концептів складний поняттєвий апарат і процедури моделювання когнітивної та комп'ютерної лінгвістики. Не можна в цілому не погодитися зі словами деяких російських науковців, які зазначають: «Зараз у вітчизняній науці про мову стало надзвичайно модним включати себе до складу прибічників когнітивного підходу («нової парадигми»), хоч для такого кроку не завжди наявні вагоме підґрунтя й відповідна професійна підготовка: когнітологія своєю базою має насамперед когнітивну психологію, що передбачає якесь розуміння процесів взаємодії нейробіологічних механізмів у формуванні ментальних образів і станів» [2, с. 14]. А отже, аналіз концептів у мовознавстві не може бути довільно дескриптивним, а має ґрунтуватися передусім на знаннях у галузях психології, теорії пізнання, теорії інформації з урахуванням доробку когнітивного й комп'ютерного моделювання.

Концептуальний аналіз як новий конструктивний лінгвістичний метод, загальними процедурами якого є формалізація, ідеалізація й моделювання, передбачає конструювання об'єкта дослідженім у вигляді спрощеної, гіпотетичної абстрактної схеми або моделі. Основною метою цього методу є реконструкція концепту із застосуванням метамов лінгвістики на підставі його репрезентантів у відповідній мові й мовленні. Ми кваліфікуємо концепт як інформаційну структуру свідомості, різносубстратну, певним чином організовану одиницю пам'яті, яка містить сукупність знань про об'єкт пізнання, вербальних і невербальних, набутих шляхом синергетичної взаємодії психічних функцій свідомості: мислення, відчуттів, почуттів, інтуїції, - а також колективного позасвідомого [3, с. 112].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У науковій літературі існує чимало підходів до кваліфікації й опису концептів. Український лінгвіст А. Приходько розрізнює кілька дефініційних моделей концепту: 1) концепт як епістемічне утворення, що ґрунтується на усвідомленні інформаційних витоків знань і досвіду людини; 2) концепт як психоментальне утворення, зумовлене розумінням концепту як продукту людської свідомості; 3) концепт як етнокультурне утворення, що відбиває уявлення про концепт як концентроване вираження духовно-емоційного досвіду певного етносу, згусток культури; 4) концепт як прагмарегулятивне утворення, що відображає інтенційний характер використання ментальних сутностей у дискурсі; 5) концепт як аксіологічне утворення, що є результатом ціннісних домінант культури; 6) синтетичну дефініцію концепту, що містить поєднання кількох аспектів [4].

Основними дискусійними проблемами, пов'язаними із кваліфікацією феномена концепту є: 1) розмежування концепту й поняття; 2) залежність концепту від мовної вербалізації; 3) його кваліфікація за способами формування; 4) зв'язок концепту та значення; 5) наявність у структурі концепту оцінно-емотивних, ціннісних і прагматичних компонентів; 6) наявність концептів в індивідуальній або колективній (загальнонаціональній, груповій, регіональній) свідомості; 7) обсяг концепту залежно від індивідуальної чи етнічно-колективної репрезентації, наукової чи наївної картини світу; 8) типологія концептів; 9) їхня структура; 10) методи та процедури опису й аналізу концептів тощо [5].

Найбільш актуальним питанням концептуального моделювання є структура концепту. Метафорично концепт представляють у вигляді хмари (3. Попова), або сніжної грудки (М. Болдирєв), або плоду (Й. Стернін). В основу його структури покладено різноманітні ментальні репрезентації, ідеалізовані когнітивні моделі: пропозиції, схеми, фреймові мережі, сценарії, ментальні простори тощо. Більшість дослідників обстоюють польову модель концепту, яка містить ядро та периферію. Ядерну зону нерідко ототожнюють зі значенням відповідної ключової лексеми [6, с. 23], із поняттям, яке здебільшого постає у вигляді семного набору ключового слова; з образом предмета чи явища [7, с. 26] тощо. Периферію концепту представляють також по-різному: як дистрибуцію ключового слова, асоціативні зв'язки з іншими концептами; поглиблену інформацію, суб'єктивні досвідні знання, конотативні елементи тощо. Й. Стернін пропонує як ядро концепту базовий шар як чуттєвий образ, що кодує концепт як мисленнєву одиницю в універсальному предметному коді. На чуттєвий образ нашаровуються інші концептуальні ознаки, що відображають розвиток концепту, його відношення з іншими концептами [8, с. 58-59].

Дослідники розглядають також сіткову структуру концепту, представляють його в мережі структурованих концептуальних доменів, асоціатів вербальної сітки тощо. Інколи структура концепту отримує вигляд рівневої моделі або кількох шарів: смислового та вербального або смислового, образно-асоціативного та предметно- почуттєвого. Ю. Степанов, демонструючи історичну мінливість концепту, виокремив у його структурі етимологічний шар, який є основою концепту; історичний шар, що сформувався протягом розвитку концепту, й активний шар, актуальний для сучасного стану [9, с. 21-44]. Автори колективного навчального посібника «Введение в когнитивную лингвистику» розрізнюють у складі концепту поняттєвий, образно- перцептивний і ціннісний рівні: перший співвіднесений із денотатом, другий - із гештальтом, третій - з оцінкою предмета концептуалізації в етносвідомості й культурі [10, с. 73]. В. Карасик і В. Слишкін виокремлюють у культурних концептах принаймні три складники: образ, поняття, цінність [11, с. 73]. Деякі дослідники, розглядаючи польову природу концепту, долучають до неї різні ціннісні шари: етнопсихологічний, лінгвокультурологічний, соціодискурсивний [12, с. 213].

Альтернативною позицією опису концепту є дифузність, розпливчастість його структури, яку, як уважають, в принципі змоделювати неможливо: «Усередині концепту перетікають і переливаються концептуальні ознаки, концепт не має чітких абрисів і меж, [...] жорсткої послідовності шарів; їхнє взаємне розташування індивідуальне й залежить від умов формування концепту в кожної особистості» [13, с. 11]. Однак за умови такої дифузності, на нашу думку, було б неможливим оперування концептуальною інформацією, її інтегрування з мовними знаннями, які є жорстко структурованими, про що свідчать дані як асоціативних експериментів, так і експериментальна діяльність у галузі нейропсихолінгвістики. Як здається, принцип дифузності концептів зумовлений намаганням відокремити мовне як структуроване й концептуальне як розмите та невизначене в пізнавальних процесах.

Мета статті - розглянути співвідношення методу концептуального моделювання і когнітивно-ономасіологічного аналізу. Досягнення цієї мети передбачає розв'язання певних завдань: 1) обгрунтувати базову модель і метамову концептуального аналізу; 2) схарактеризувати основні методики опису концептів; комаха концепт ономасіологічний

описати вагу та процедури когнітивно-ономасіологічного аналізу в межах концептуального моделювання; 4) продемонструвати використання когнітивно- ономасіологічного аналізу з метою моделювання концепту КОМАХА в науковій та наївній картині світу українців. Об'єктом дослідження є українські назви комах, а предметом -- їхні мотиваційні ознаки в структурі концепту КОМАХА.

Виклад основного матеріалу

Процедури концептуального аналізу відмінні в різних напрямах і течіях. Основною проблемою різних підходів до концептуального аналізу є пошук проміжної метамови опису концептів. Якщо таку метамову не використовують, то концептуальний аналіз обмежується дистрибутивним і контекстуальним аналізом, які інтерпретують зміст певного поняття шляхом опису контекстного оточення й пояснення різних метафоричних перенесень ключового знака концепту та його дистрибуції. Такий підхід чимало лінгвістів сприймає досить критично через його інтроспективність і суб'єктивізм.

На нашу думку, методика концептуального аналізу має враховувати насамперед досвід моделювання різноманітних структур репрезентації знань, апробованих на мовному й текстовому матеріалі. Визначальною для моделей концептуального аналізу є демонстрація зв'язків різних пізнавальних механізмів свідомості й позасвідомого, кореляції різних компонентів моделей. Зразки такого типу концептуального аналізу ґрунтуються на запропонованій нами моделі ментально-психонетичного комплексу (далі - МПК) [3; 14; 5; 1], яка відображає інформаційну структуру свідомості як холі стичного психофункціонального континууму поєднання окреслених вище пізнавальних функцій і колективного позасвідомого. МПК демонструє синергетичну системну природу свідомості, організованої шляхом взаємодії різних функціональних модулів зі знаковими, граматичними, прагматичними ресурсами природної мови, що сприяє переведенню інформації різних типів у мовний формат.

Використання моделі МПК зумовлене також недостатністю проекції мовнопороджувальних механізмів лише на лінійні синтактикоподібні структури вербального мислення. Номінативні процеси ґрунтуються на багатовимірності та нелінійності концептуальних структур, які є результатом холістичної (синергетичної) взаємодії різних каналів отримання цієї інформації, вербальних і невербальних, мисленнєвих і немисленнєвих, і застосовують для позначення різні способи її оброблення. Функція мислення, що взаємодіє з відчуттями, почуттями, інтуїцією шляхом формування образів й інтегрована з колективним позасвідомим, організує ментальний лексикон як вербальний компонент МПК, «діючу систему, у якій кожна одиниця записана з інструкцією використанім, з даними про оперативні можливості одиниці: прагматичні, семантичні, граматичні» [15, с. 369].

МПК є зразком тотальних моделей, які «охоплюють одночасно безліч самих різних аспектів аналізованого предмета», є «продуктом об'ємного мислення», що «містить і компоненти фонового мислення, і процедури співвіднесення фігуративного й фонового мислення з невидимим» [16, с. 103-104]. Структура МПК зумовлена, по-перше, конекційною природою знань, основним принципом використання яких є активація як збудження певної ділянки нейронів кори головного мозку в когнітивних процесах; подруге, відмовою від абсолютизації мислення як єдиного пізнавального механізму людини; по-третє, енграмною природою пам'яті й особливою квантово-хвильовою здатністю кодування та перекодування інформації людським мозком.

Ядром МПК є пропозиційні структури - мисленнєві аналоги ситуацій, що характеризуються відносною об'єктивністю, внутрішньою несуперечливістю й позначаються мовними одиницями у прямих значеннях. Експериментально доведено, що «довгочасна пам'ять людини є великою сіткою взаємно перехрещених пропозиційних дерев, кожне з яких містить певний набір вузлів пам'яті з численними зв'язками» [17, с. 134]. Дж. Лакофф наголошував на тому, що «більша частина структури нашого знання має форму пропозиційних моделей, а їхньою особливістю є те, що вони виокремлюють елементи, надають їм характеристики та вказують на зв'язки між ними» [18, с. 31]. Транспонована до лінгвістичних студій позитивістом Б. Расселом, пропозиція ґрунтувалася на положенні про відносну об'єктивність людського сприйняття світу як така, що відповідає істинному стану справ у світі. Дж. Лакофф як фахівець у галузі когнітивної семантики, яка обстоює феноменологічну епістему, застерігав проти «об'єктивістського присмаку» пропозиційних структур: хоч вони й містять реально існуючі відношення, вони є результатом інтеріоризації людиною дійсності, тобто «коли людина усвідомлює свій досвід, проектуючи на нього пропозиційні моделі, вона накладає на світ об'єктивістську структуру» [19, с. 177]. Саме тому дослідник обстоював головну ознаку пропозиції як ідеалізованої когнітивної моделі, ментальної сутності, у якій не використовуються «механізми уяви». Отже, пропозиція насамперед залежить від досвіду людини і є несуперечливим аналогом події, позбавленим ірраціональності та фігуральної вербалізації.

Необмеженість подій, явищ реального світу, їхніх учасників і складників протистоїть браку їхніх відповідних мовних найменувань у прямих значеннях, а також специфіці їхньої інтеріоризації носіями мови. Ця суперечність усувається використанням на позначення одного домену знаків інших доменів за принципом припущення аналогії, подібності. Такі чужорідні, фігуральні знаки формують асоціативно-термінальний компонент МПК, що корелює із пропозиційним ядром, заміщуючи нерідко нульові знакові позиції пропозиційних елементів. Асоціативно- термінальний компонент пов'язаний також з образами, чуттєвою сферою, інтуїцією і колективним позасвідомим.

МПК демонструє інтеграцію пропозиційного й асоціативно-термінального складників із наскрізним для них оцінно-емотивним компонентом - модусом, що корелює з аксіологізованими відчуттями, почуттями й емоціями; і концептуальним планом як прагматичним компонентом, який контролює відповідність концептуальної інформації умовам номінативного чи комунікативного актів. Н. Арутюнова цілком слушно наголошувала на тому, що «роль оцінки полягає в тому, щоб співвіднести предмети й події з ідеалізованою, тобто нормативною картиною світу. Ідея нормативності пронизує значний життєвий цикл, який бере початок із сприйняття явищ дійсності, переходить до сфери комунікації й мовної семантики й завершується у словесній творчості» [20, с. 8].

Концептуальний аналіз на підставі моделі МПК передбачає: 1) опис ядерної пропозиційної частини концепту, яка містить мисленнєві аналоги ситуацій, пов'язані із ним і вербалізовані знаками мови у прямих значеннях, тобто предикатно-актантні рамки з урахуванням родо-видових й опозиційних відношень; 2) характеристику різноманітних метафоричних корелятів ядра в асоціативно-термінальній частині МПК, представлених фігуральними позначеннями; 3) аналіз модусного складника моделі, тобто оцінки концепту; 4) з'ясування зв'язків пропозиційного, асоціативно- термінального та модусного складників концептуальної моделі з психічними функціями відчуттів, почуттів, образами та колективним позасвідомим (останнє виявляється в свідомості у вигляді архетипів); 5) аналіз прагматичного компонента концептуальної моделі як інструкції по використанню знаків концепту в дискурсивній діяльності носіїв мови.

На окреслених етапах концептуального аналізу застосовуємо різноманітні методики: 1) пропозиційного моделювання з метою встановлення вербальних позначень предикатно-актантних рамок ядра концепту, його гіперо-гіпонімічної ієрархії в системі мовної категоризації; 2) компонентного, дистрибутивного, контекстуально-інтерпретаційного аналізу для з'ясування семного набору й оцінки найменувань концепту і його складників; 3) етимологічного й когнітивно- ономасіологічного аналізу з метою визначення етимонів і сучасної мотивації мовних експонентів концепту; 4) метафоричного моделювання для встановлення складу асоціативно-термінальної частини моделі і з'ясування механізмів використання на позначення концептуальних складників знаків інших доменів; 5) архетипного аналізу з метою вияву зв'язків концепту з архетипами колективного позасвідомого; 6) асоціативного експерименту для встановлення найближчих і найчастотніших мовних реакцій на найменування концептуальних складників: 7) дискурсивного аналізу з метою висвітлення функціонального статусу позначень концепту в різноманітних дискурсивних практиках. Вагомим для концептуального аналізу є використання квантитативних методів.

Оскільки концептуальна інформація насамперед маніфестована мовними позначеннями, особливої ваги для моделювання концепту набуває когнітивно- ономасіологічний аналіз, що дає змогу реконструювати відповідні фрагменти пропозиційного, асоціативно-термінального й модусного компонентів концептуальної моделі, а також їхню кореляцію зі складниками чуттєвої сфери, образами й архетипами колективного позасвідомого.

Прикладом для застосування цієї методики в розділі обрано українську номенклатуру ентомофауни, вилучену з визначників й атласів комах України. Мовні кореляти пропозиційного компонента в назвах комах дають змогу визначити відносно об'єктивні знання, зокрема, щодо їхньої таксономії у науковій картині світу. Приміром, видові назви комах здебільшого застосовують позначення родини, інколи ряду чи підряду (цикадка зелена з родини цикаделін підряду цикадин). В одній із родин, що належать до певного ряду чи підряду, нерідко відбувається дублювання гіпероніма як назви виду та родини, що свідчить про радіально-прототипний принцип диференціації комах у науковій картині світу етносу. Найкращому зразку родини, що отримує назву ряду чи підряду, інколи протистоїть назва комахи з мотиватором-корелятивом - мисленнєвим аналогом відповідності / невідповідності нормі (пор. щитівка несправжня дубова, строкатка несправжня звичайна; комарі справжні, комарівка звичайна, гнойовик звичайний, летюха звичайна). На відповідність нормі вказують і позначення розмірів як відхилення від неї (волохокрилець великий, совка південна велика, вуховертка мала).

Мовні позначення комах проектуються також на різноманітні предикатно- аргументні структури, використовуючи як мотиватори інформацію різного гатунку, що відповідає компонентам:

предикатів руху (стрибок курячий, стрибун сірий, летюха звичайна, плавт, хребтоплав), локалізації {плодожил, коренежил), звучання {цвіркун лобатий, дзижчало чорне), харчування {сіноїд, мертвоїд, деревогриз борозенчастий, насіннєїд ясеновий, плодожерка грушева), полювання {павуколов бурий); уподобання {мурашколюб, водолюб великий чорний), пошкодження {черепашка шкідлива); фізичної дії {бджола листоріз бурогрудий - «З листків різних кущів вирізує овальні шматки, якими вистилає комірки свого гнізда в ґрунті»; оса товстоголова риюча; деревоточець західний); перетворення {горіхотворка волосиста смугаста), сприйняття вигляду комахи людиною {блищунка, світляк);

об'єктів харчування {трипс житній (огірковий, гороховий); пухоїд качиний, пероїд курячий; волосоїд овечий (бичачий); хижак-короїдник, листоїд; зернівка горохова; кровососка кінська), пошкодження {медяниця грушева (яблунева, морквяна);

попелиця звичайна коренева кукурудзяна; бджоложук звичайний; мурахожук - «шкодять бджолам і знищують личинки мурашок»; комар кусака);

темпоративу (одноденка двокрила, веснянка велика, гробарик осінній, п 'ядун присмерковий, нічниця);

комітативу як показнику супровідного предмета чи явища (льодовичник, дощовиця, листовійка приморозкова звичайна, квітківниця дощова);

локативам, що варіюються від конкретного місця до широкого регіону локалізації комахи, країни її розповсюдження тощо (;цвіркун домовий (польовий); муха хатня, златка пенькова соснова, лишайниця тополева, вуховертка городня (прибережна); прибережник; попелиця баштанна; богомол кримський, совка південна велика, черепашка австрійська);

трансгресиву як результату каузації перетворення {трубкокрут дубовий, коконопряд) тощо.

Актуальними у процесах творення номенів комах є показники рівнів якості - забарвлення тіла і його частин {одноденка білохвоста, дибка зелена, трав'янка червононога, ковалик сірий (чорний); зеленушка зелена), кількості - розміру тіла чи його частин, кількості частин або крапок чи інших візерунків на тілі {дзижчало велике, великоголовка жовтоноса, мертвоїд чотирикрапковий, зеленчук короткокрилий), партитиву як частини цілого {товстоголовка, кутокрилка, серпокрилка, кобилка блакитнокрила).

Альтернативним способом позначенім комах є метафоризація мотиваторів, що демонструє у структурі МІЖ різноманітні кореляції з іншими концептами. Найбільш стереотипною донорською зоною для номенів ентомофауни є концепт ЛЮДИНА, з якою порівнюють комах зважаючи на аналогію частин тіла, поведінки, ознак тощо. Чимало мотиваторів у назвах комах ототожнені з позначеннями людини, які отримують вторинне метафоричне значення на підставі аналогії сценаріїв двох концептуальних доменів {богомол -- «в спокійному стані вони тримаються на рослинах другою і третьою парою ніг, а передні ноги підняті, наче для молитви»; облудник-злодій - «при небезпеці жуки прикидаються мертвими, витягуючи вуса і ноги уздовж тіла»; гравер звичайний, пильщик-ткач ялиновий, бджола-тесляр, короїд-типограф, поліграф пухнастий мотивовані способом харчування) або за гештальтною подібністю {капуцин із родини капюшонників має голову, втягнену в передньогруди, які прикривають їх ніби капюшоном; звукові гештальти опосередкують номінацію ковалик сірий; за ознаками забарвлення названі солдатик, адмірал, ковалик-хрестоносець). Знаки соматизмів людини, її властивостей і дій також стають ономасіологічними ознаками ентомонімів {довгоносик великий люцерновий, цвіркун лобатий, щитник гостроплечий, чубатка пустельниця, трав'янка струнка, гребляк, златка мінуюча, свердлик листяний).

Чимало номенів комах отримують мотиватори з доменів інших тварин: ссавців {кобилка болотяна, коньок бродячий, слоник, верблюдка, мурашиний лев, ведмедиця гера), птахів {казарка, ктир яструбниця руда, павине очко), комах інших класів {комарівка, скорпіонниця звичайна, мурашковидка звичайна, ктир шершнеподібний). Здебільшого підґрунтям такої метафоризації служить гештальтна аналогія конфігурації тіла, забарвлення або подібність за розміром порівняно з представниками родини чи ряду.

Спостереження ентомологів за зовнішнім видом комах спричиняють аналогію з рослинним світом {богомол-ірис названий за фіолетово-чорною плямою на крильцях) або найчастіше з артефактами, що відбивається в ономасіологічній структурі номенів (приміром, пластинокрил-серпоносець має загнутий яйцеклад із дрібними зубчиками; в самця списовуски довговусої наявні вусики з широко-яйцевидною чорною булавою; подушечниця березова має білий опуклий яйцевий мішок; в шашечниці червоної крила з жовтою облямівкою та чорними крапками).

Доволі поширеним є застосування у процесі творення ентомонімів графічних знаків і символів, які вказують на специфіку забарвлення частин тіла комахи, що є важливим для диференціації видів (наприклад, совка іпсилон, совка оклична, совка С-чорна, совка-гама, стрілчатка псі, чубатка-зигзаг, кутокрилка С-біле, товстоголовка-кома, стрілка-плосконіжка, щитівка яблунева комоподібна). Використання мотиваторів на позначенім природних явищ чи речовини у номенів комах зумовлене здебільшого стереотипним уявленням про колір і схожістю з ним забарвлення ентомофауни (вогняниця золотиста, трав'янка-вогнівка вохряно-жовта, златка тополева золотиста, перламутрівка польова). Інколи речовина, яку виділяє комаха, нагадує відповідну речовину, назва якої стає її мотиватором (медяниця грушева - «виділяє клейку цукристу рідину - медяну росу»).

Представлення у назвах комах оцінного компонента, що є модусом МПК, надає інформацію про особливості сприйняття ентомофауни етносом, а також про оцінні пріоритети, стереотипізовані в етносвідомості. Обрання саме оцінки мотивуючою ознакою ономасіологічної структури ґрунтується на різних пізнавальних функціях: сенсорних механізмах інтеріоризації світу, емоційному сприйнятті, мисленнєвій раціональній обробці, образно-метафоричному уподібненні з опертям на стереотипи, культурну символіку, архетипи колективного позасвідомого.

У масиві українських ентомонімів застосовуються мотиватори переважно естетичної та утилітарної оцінки: перша фокусує увагу на зовнішній красі комахи, що є, безперечно, результатом її інтеріоризації фахівцями в галузі ентомології, друга на її шкідливості для людини та її довкілля (красуня блискуча, красуня-дівчина, цикадка красива, бітома красива, комар-довгоніг шкідливий). Модусний компонент корелює не лише з пропозиційним, а і з термінальним компонентом у випадках, коли оцінку комасі надають метафоричні мотиватори, що ґрунтуються на оцінних стереотипах певних об'єктів, які переважно є прецедентними феноменами - найменуваннями богів чи богинь, героїв та інших міфологічних істот грецької чи римської міфології, що розпізнаються науковцями (сонечко - корисна комаха; цирцея, галатея, дріада -- красиві метелики родини бархатниць; подалірий, махаон, поліксена, мнемозина належать до родини парусників - великих, ширококрилих красивих метеликів).

Концептуально значущу інформацію надають ентомоніми, у яких поєднано різні за статусом у МПК мотиватори. Українські ентомоніми здебільшого мають дві чи три ономасіологічні ознаки й переважно є складеними назвами, які, з одного боку, передають відносно об'єктивну інформацію про комаху, з іншого, увиразнюють її назву за рахунок метафоричних аналогій, що спрощує видову диференціацію (приміром, ентомонім пальцекрилка візерунчаста ширококрила інформує про розмір і схожість частини тіла комахи (крила) із соматизмом людини (пальцем), а також про подібність забарвлення комахи до штучно створеного малюнку чи вишивки (домен АРТЕФАКТ).

Висновки та перспективи дослідження

Когнітивно-ономасіологічний аналіз є лише однією із процедур концептуального моделювання, але він надає значну частину інформації про сприйняття об'єкта концептуалізації науковою і наївною етносвідомістю. Окреслена процедура має бути доповнена іншими методиками, що становить перспективу дальшого дослідження.

Список використаної літератури

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми / О. О. Селіванова. - 2-е вид., випр. і доп. - Черкаси, 2017. - 890 с.

Сусов А. А. Размышления о концептах / А. А. Сусов, И. П. Сусов // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія Романо-германська філологія. - Харків : Константа, 2006. -№ 726. - С. 14-20

Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология / Е. А. Селиванова. - К. : Фитосоциоцентр, 2000. - 248 с.

Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. ЕІриходько. - Запоріжжя : Прем'єр, 2008. - 332 с.

Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке. Монографічне видання / О. О. Селіванова. - Черкаси : Ю. Чабаненко, 2012. - 488 с.

Попова 3. Д. Очерки по когнитивной лингвистике / 3. Д. Попова, И. А. Стернин. - Воронеж : Истоки, 2001. - 192 с.

Болдырев Н. Н. Когнитивная семантика / Н. Н. Болдырев. - Тамбов : Изд-во Тамбовского ун-та, 2000. - 123 с.

Стернин И. А. Методика исследования структуры концепта / И. А. Стернин // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. - Воронеж, 2001. - С. 58-70.

Степанов Ю. С. Константы. Словарь русской культуры. Опыт исследования / Ю. С. Степанов. - М. : Школа «ЯРК», 1997. - 824 с.

Введение в когнитивную лингвистику: учебное пособие / В. И. Карасик, М. В. Пименова и др. - Кемерово : Кузбассвузидат, 2005. - 190 с.

Размещено на Allbest.ru