Когнітивний інструментарій перекладацького аналізу мовної гри Л. Керролла

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 8П.Ш'255.4:821.ШКер.03

Когнітивний інструментарій перекладацького аналізу мовної гри Л. Керролла

Л.А. Богуславська,

канд. філол. наук (Харків)

У статті обґрунтовуються засади когнітивного аналізу англо-українських перекладів мовної гри Л. Керролла, закоріненого на застосуванні інструментарію теорії концептуальної інтеграції, на прикладі аналізу лінгвального нонсенсу з поеми Л. Керрола «Полювання на Снарка». Інструментарій теорії концептуальної інтеграції дозволяє взяти до уваги когнітивні механізми, що лежать в основі комунікативно успішного перекладу мовної гри. Лінгвальні вияви мовної гри Л. Керролла активують у свідомості інтерпретатора два вхідних ментальних простори, що містять інконгруентні семантичні структури, які відображають асоціації, породжувані мовною грою у реальному просторі, що узгоджується з онтологічними нормами, і у фантазійному просторі Л. Керролла, що суперечить цим нормам. Проектування інконгруентних структур у бленд і усвідомлення їх семантичної інконгруентності у процесі «розпаковування» бленду породжує комічний ефект. У процесі зворотного проектування у вхідні простори інконгруентність переосмислюється на основі енциклопедичного знання і більш широкого лінгвального контексту і породжує множинність інтерпретацій. Комунікативно успішний переклад мовної гри повинен відображати семантичну інконгруентність оригіналу, що відкриває можливість для таких інтерпретацій. Ступінь реалізації інтерпретаційних можливостей перекладу залежить від когнітивного і емоційного досвіду читача. Застосування інструментарію теорії концептуальної інтеграції задає алгоритм перекладацького аналізу, що дозволяє уникнути суб'єктивності.

Ключові слова: лінгвальний нонсенс, мовна гра, перекладацький аналіз, теорія концептуальної інтеграції.

Богуславская Л.А. Когнитивный инструментарий переводческого анализа языковой игры Л. Кэрролла. В статье обосновываются принципы когнитивного анализа англо-украинских переводов языковой игры Л. Кэрролла, основывающегося на использовании инструментария теории концептуальной интеграции, на примере анализа лингвального нонсенса из поэмы Л. Кэрролла «Охота на Снарка». Инструментарий теории концептуальной интеграции позволяет учесть когнитивные механизмы, лежащие в основе коммуникативно успешного перевода языковой игры. Лингвальные проявления языковой игры Л. Кэрролла активируют в сознании интерпретатора два входных ментальных пространства, содержащих инконгруэнтные семантические структуры, отображающие порождаемые языковой игрой ассоциации, подчиняющиеся онтологическим нормам в реальном мире, и отклоняющиеся от этих норм в фантазийном мире Л. Кэрролла. Проектирование инконгруэнтных структур в бленд и осознание их семантической инконгруэнтности в процессе «распаковки» бленда порождает комический эффект. В процессе обратного проектирования во входные пространства инконгруэнтность семантических структур переосмысливается на основе энциклопедического знания и более широкого лингвального контекста и порождает множество интерпретаций. Коммуникативно успешный перевод языковой игры должен отражать семантическую инконгруэнтность оригинала, открывающую возможность для таких интерпретаций. Степень реализации интерпретационных возможностей перевода зависит от когнитивного и эмоционального опыта читателя. Применение инструментария теории концептуальной интеграции задает алгоритм переводческого анализа, позволяющий избежать субъективности.

Ключевые слова: лингвальный нонсенс, переводческий анализ, теория концептуальной интеграции, языковая игра.

Boguslavska L.A. Cognitive instruments of the translation analysis of L. Carroll's language game.

The article outlines the principles of a cognitive analysis of English-Ukrainian translations of L. Carroll's language game which applies the apparatus of the conceptual blending theory to the analysis of the English-Ukrainian translations of nonsense words from L. Carroll's poem «Hunting of the Snark». The conceptual blending theory explains cognitive mechanisms which underpin a communicatively successful translation of nonsense words. Such nonsense words activate in the mind of an interpreter two input mental spaces containing semantically incongruent structure, representing associations a nonsense word has in the world of reality and in the fantastic world of L. Carroll's poem. Projection of the structure from the input spaces in the blend and realising this incongruity while unpacking the blend sanctions recognition of the humorous stimulus. In the process of backward projection to the input mental spaces this incongruity is reassessed against the background of encyclopaedic knowledge and broader linguistic context and gives rise to various interpretations. A communicatively successful translation of nonsense words must render semantic incongruity of the original which opens the possibility of such interpretations. Realisation of this possibility depends on the cognitive and emotional experience of the reader. Applying the instrumental notions of the conceptual blending theory in translation analysis builds the algorithm of analysis to avoid subjectivity.

Key words: conceptual blending theory, language game, nonsense words, translation analysis.

Протягом десятиріч не зменшується інтерес до дослідження перекладів творів майстра абсурду, англійського письменника 19 сторіччя Льюїса Кер- ролла. Актуальність нашої роботи визначається її когнітивним ракурсом, який є співзвучним пріо-ритетним антропоцентричним тенденціям сучасного перекладознавства, орієнтованого на вивчення перекладацької діяльності як одного із виявів творчої діяльності людини.

Мета цієї статті полягає в обґрунтуванні засад когнітивного аналізу англо-українських перекладів мовної гри Л. Керролла, закоріненого на застосуванні інструментарію теорії концептуальної інтеграції.

Основними завданнями статті є: 1) описати принципи застосування інструментарію теорії кон-цептуальної інтеграції у перекладацькому аналізі; 2) встановити когнітивне підґрунтя відтворення гумористичного ефекту мовної гри Л. Керролла у перекладі.

Об'єктом аналізу є приклади лінгвального нонсенсу в поемі Льюїса Керролла «Полювання на Снарка», а предметом - когнітивне підґрунтя перекладацьких прийомів, використаних в їх англо-українському перекладі.

Матеріалом роботи служить оригінальний текст поеми-нонсенсу «The Hunting of the Snark» Льюїса Керролла (у редакції М. Ґарднера) та його український переклад у виконанні Ю. Позаяка (2011). Приклади надаються за [24; 23].

2. Виклад основного матеріалу, результати дослідження

Мовна гра Л. Керрола ґрунтується на відхиленні від норми, а, як відомо, будь-яке відхилення від норми породжує гумористичний ефект. Переважна більшість лінгвістичних когнітивних теорій гумору пояснюють цей феномен на основі поняття інконгруентності (від incongruous - disagreeing, unsuitable, absurd [22]).

У найбільш загальному вигляді ідея інконгру- ентності зводиться до того, що гумористичний ефект виникає через несумісність очікувань і реального розгортання ситуації. Ця ідея сягає корінням учень: 1) Аристотеля, який увів поняття «тригерного (неочікуваного) ефекту» сміху й витлумачив його як «помилку і потворність, але такі, що не приносять ані болі, ані шкоди» [1, с. 917]; 2) Е. Канта, який описав психологічну ситуацію сміху й визначив сміх як емоцію, що виникає у результаті раптового перевтілення напруженого очікування у «ніщо» [2, c. 190]; 3) А. Шопенгауера, який розумів сміх як емоцію, що є результатом усвідомлення «абсурду», тобто конфлікту між фізичною реальністю й очікуваннями на підґрунті уявлень про цю реальність [21, c. 109]: «Сміх завжди виникає ні з чого іншого, як із несподіваного усвідомлення несумісності відомих понять і реальних об'єктів, <....> і сам він служить лише вираженням такої несумісності» [7, с. 61]; 4) Г. Гегеля, який визна-чив комічне як результат об'єднання несумісних сутностей в одній площині простору: «Смішним може бути кожен контраст суті та її прояву, необхідності й засобу, протиріччя, за допомогою якого прояв знищує самого себе й необхідність у своїй реалізації позбавляє себе мети» [14, c. 528] (див. більш детально [6, с. 37-39]).

Семіотичні і когнітивні лінгвістичні теорії комічного теж спираються на ідею інконгруентності. керролл ментальний мовний асоціація

Семіотичні теорії ґрунтуються на понятті бісоціації А. Кестлера (bisociation), яке він тлумачить як «сприйняття ситуації або ідеї <.. .> у двох логічних але несумісних референційних рамках <.> Подія <...>, в якій вони пересікаються, вібрує одночасно на двох різних хвилях <...>, прив'язана не до одного, а до обох асоціативних контекстів» [15, с. 35]. На думку дослідника, комічне виникає внаслідок різкого перемикання ходу думок з одного асоціативного контексту на інший. Необхідною умовою комічного є так званий «бісоціа- тивний шок», тобто неочікуваність, пов'язана з викидом емоційної енергії, що породжує сміх [там само, с. 24-36].

Скриптові або семантичні (когнітивні) теорії [8; 20] онтологічно пов'язані з генеративною граматикою Н. Хомського. Як вважає С. Аттардо, ці теорії покликані пояснити «гумористичну компетенцію» носія мови [8, с. 196]. Найбільш відомою є теорія скриптів В. Раскіна [20], розбудована С. Аттардо [8]. Сутність цієї теорії полягає у тому, що знання кожного мовця про будь-які рутинні ситуації та стандартні процедури зорганізуються так званими «повсякденними» скриптами тобто відрізками семантичної інформації, які містять знання мовця про певний фрагмент навко-лишнього світу [20, с. 81]; скрипти протиставлені за принципом опозиції як «реальне :: нереальне», «очікуване :: неочікуване», «можливе :: неможливе»; текст, який викликає гумористичний ефект, є орієнтованим на два різних скрипти [там само, с. 49]. Аналіз гумористичних текстів передбачає аналіз лексикону, що репрезентує всі лінгвальні знання мовця про слова та їхні значення, а також комбінаторні правила, що «інтегрують значення слів у семантичну інтерпретацію цілого речення, до якого ці слова належать» [там само, с. 76].

М. Мінський тлумачить гумор у термінах фрей-мової теорії: «спільним для усіх видів гумору є не- очікувана зміна фреймів: спочатку сцена описується з однієї точки зору, а потім неочікувано - для чого достатньо одного-єдиного слова - постає у зовсім іншому ракурсі» [3, с. 293-294].

У рамках теорії антиципації П. МакГі гуморис-тичний ефект є наслідком порушення логіки викладу подій. Адресат, як правило, є здатним передбачити логіку мислення адресанта, спираючись на спільну когнітивну базу. Коли подача події несумісна з очікуваним ходом речей, ця подія сприймається як інконгруентна. Слідом за цим настає фаза зняття протиріччя, фаза «знаходження пояснення, виправдання для одночасного існування несумісних елементів», на якій два несумісних елемента «примиряються». Несумісність очікуваного й реального розвитку подій створює гумористичний ефект [19].

Як справедливо зазначає А.С. Птушка, неважко помітити, що всі теорії інконгруентності спираються у своїй аргументації на когнітивні структури репрезентації знань у пам'яті людини. Хоча ці структури й мають різні назви (асоціативні контексти, фрейми, скрипти, антиципації), по суті всі вони репрезентують знання про стереотипні ситуації і передбачають наявність пов'язаних з цим знанням очікувань щодо можливого розвитку подій [4, с. 70].

У когнітивній лінгвістиці на позначення таких структур вживаються терміни «фрейм» / «домен» і «скрипт». Ці структури відображають один із клю-чових принципів когнітивної лінгвістики: концепту-альний зміст (концепт як мінімальний смисл, мінімальна операційна одиниця знання), що активується одиницею мови в акті когнітивного семіо- зису [5, с. 260], може бути осмисленим лише на фоні структур енциклопедичних знань, частиною яких цей концепт є [16, с. 152].

У рамках теорії доменів Р Ленекера інтерпретація одиниці мови у контексті висловлення пояснюється за допомогою співвідношення профілю і бази. Профілем називають концепт, що активується одиницею мови, а базою - домен або матрицю доменів, необхідних для розуміння цього концепту [там само, с. 183].

Фрейм тлумачать як «систему концептів, по-в'язаних таким чином, що для розуміння одного з них необхідно зрозуміти всю структуру, частиною якої вони є» [13, с. 111].

Фрейм / домен організує знання декларативного типу (ЗНАННЯ ЩО). Знання процедурного типу (ЗНАННЯ ЯК) зорганізуються динамічним різновидом фрейму, який називають «скриптом» або «сценарієм» (script / speech event frame). Скрипт/ сценарій організує інформацію, що стосується стереотипних повсякденних ситуацій [9, с. 151] «з урахуванням послідовності подій у певному контексті» [там само].

Когнітивні лінгвісти-дослідники гумору вказують на недосконалість теорій інконгруентності у спробі пояснити природу гумору (див., зокрема, [17; 18]). Справа у тому, що, слідуючи логіці цих теорій, гумористичний ефект мав би з'являтися кожного разу, коли б у процесі інтерпретації мала б місце активація несумісних фреймів. Проте метафори типу That surgeon is a butcher не викликають гумористичного ефекту, хоча й закорінені на інкон- груентності активованих фреймів (ДІЯЛЬНІСТЬ ХІРУРГА: ОПЕРАЦІЇ НА ПАЦІЄНТАХ З МЕТОЮ ПОРЯТУНКУ ЖИТТЯ :: ДІЯЛЬНІСТЬ М'ЯСНИКА: РОЗДІЛКА ТУШ МЕРТВИХ ТВАРИН З МЕТОЮ СПОЖИВАННЯ).

Більш адекватне пояснення гумору надає теорія концептуальної інтеграції Ж. Фоконьє і М. Тернера (Conceptual Blending Theory) [12].

У рамках усіх цих теорій конструювання значення одиниці мови у комунікативній взаємодії пояснюється у термінах мапування.

Поняття «мапування» визначає загальний процес осмислення одних об'єктів крізь призму інших шляхом проектування складників одних концепту-альних структур на інші [10, с. ххіі-xxiii]. Ж. Фо- коньє називає мапування «когніцією за лаштунками» (backstage cognition), пояснюючи, що саме воно є невидимою частиною айсбергу концептуа- лізації [там само]. Учений виокремлює три види мапування: метафоричне (проективне мапування - projective mapping), метонімічне (мапування прагматичної функції - pragmatic function mapping) та схемне мапування (schema mapping) [11]. Метафоричне мапування полягає у проектуванні структур однієї царини досвіду (домену джерела - source domain) на іншу царину досвіду (домену цілі - target domain) й лежить в основі концептуальної метафори [там само, с. 9]. Метонімічне ма- пування встановлюється між двома сутностями в рамках спільного домену досвіду «Два домени відповідають двом категоріям об'єктів, що проектуються один на одного на основі прагматичної функції» [там само, с. 11]. Схемне мапування «відбувається, коли загальна схема, фрейм або модель використовується для структурування пев-ної ситуації в контексті» [там само, с. 11].

Теорія концептуальної інтеграції відрізняється від інших теорій тлумаченням природи операційних когнітивних структур, що беруть участь у ма- пуванні. У теорії концептуальної інтеграції на позначення таких структур використовується термін «ментальний простір». Різниця між фреймами / доменами і ментальними просторами полягає у тому, що перші тлумачаться як стабільні, укорінені у пам'яті формати знання, тоді як другі розуміються як компактні формати знання, які конструюються і модифікуються по мірі розгортання комунікації. Ментальні простори породжуються он-лайн у процесі спілкування і є унікальними для певної ситуації [12, с. 102]. Продуктом взаємодії ментальних просторів є виникнення нових емергентних концептуальних структур [там само, с. 333].

Для нашого дослідження теорія інтеграції є особ-ливо привабливою, оскільки феномен емергентної структури пояснює природу гумористичного ефекту, який є обов'язковим продуктом комунікативно успішної мовної гри, і який не в змозі пояснити теорії інконгруентності, які напряму пов'язують гумори-стичний ефект з активацією несумісних фреймів.

Згідно теорії інтеграції (зміст теорії викладається за [там само]), мапування здійснюється на основі інтеграційної мережі ментальних просторів. Про- тотипна інтеграційна мережа включає, як мінімум, чотири ментальних простори: породжуючий мен-тальний простір (generic mental space), який містить найбільш абстракту інформацію про сутності, тематизовані у процесі мовленнєвої взаємодії, два вхідних простори (inputs) й інтеграційний простір або бленд (blended space), в якому поєднується інформація з двох вхідних просторів і породжується нова інформація (емергентна структура), на основі переосмислення інформації з вихідних просторів.

Сутності, репрезентовані в ментальних просторах, називаються елементами (elements). Елементи ментальних просторів фактично становлять предметні концепти (тобто концепти, що відсилають до предметних сутностей), позначувані як власними, так і загальними іменами, займенниками або дескриптивними словосполученнями.

Елементи породжуючого ментального простору проектуються на аналогічні елементи вихідних про-сторів за принципом ідентичності (James Bond - he), ролі (James Bond - Agent 007) або метафоричного уподібнення (surgeon - butcher). У всіх ментальних просторах елементи характеризуються за допомогою певних властивостей (properties), як статичних (ознак), так і динамічних (дій), а також відношень (relations). Для спрощення опису характеристики елементів ментальних просторів називатимемо атрибутами.

Проектування концептуальних структур із вхідних просторів в інтеграційний простір (бленд) має селективний характер: проектуються лише ті кон-цептуальні структури, які є релевантними для ро-зуміння конкретної ситуації.

У процесі інтерпретації структури, які активуються у бленді, проектуються назад у вихідні простори, де вони стають об'єктом переосмислення / переоцінки у ході ментальної операції зворотного проектування (backwards projection), продуктом якої і є виникнення нового знання інференційної природи.

Це нове знання є низкою інференцій (тобто умо-виводів) раціональної та емоційної природи, які ре-гулюють вербальну й невербальну поведінку людини, а на невербальному емоційному рівні можуть виявлятися і як реакція на перцептивно сприйману ситуацію у формі сміху [12; 18].

Комунікативно успішний переклад мовної гри Л. Керролла передбачає, що текст перекладу має активувати у свідомості читача всі (або якомога більше) ті ментальні простори, які активує текст оригіналу.

Наприклад, ім'я одного із персонажів «Полювання на Снарка», онім Bellman, буквально означає «людина із дзвоном» або «людина, яка дзвонить у дзвін». Звичайно дзвонять у дзвін з якихось серйозних причин - щоб сповістити про настання певної події (рутинної або нежданої, як-от небезпека). Відтак у семіотичному плані дзвін є індексаль- ним знаком, який навантажений значущою інформацією. З тексту поеми ж випливає, що Bellman дзвонить у дзвін зовсім не для того, щоб про щось сповістити, оскільки він є необізнаним, неосвіче- ним і невмілим базікою, і його дзвін зовсім не є семіотично значущим.

Для створення гумористичного ефекту комуні-кативно успішний переклад має активувати у свідо-мості читача два вихідних ментальних простори: реальний, де дзвін є індексальним семіотичним знаком, бо у дзвони дзвонять із серйозних приводів, і фантастичний ментальний простір поеми, де дзвін не є індексальним семіотичним знаком і не має стосунку до серйозних речей, що знецінює цю дію, перевертає її з ніг на голову Зіткнення цих несумісних смислів в інтеграційному просторі породжує інференційні процеси, результатом яких є усвідомлення комізму ситуації.

Завдання для перекладача ускладнюється тим, що онім Bellman, укупі з іншими онімами, створює стилістичний ефект дистантної алітерації, оскільки усі інші імена персонажів «Полювання на Снар- ка» теж починаються на літеру “B ”.

Перекладач Ю. Позаяк надає наступний коментар з цього приводу: «Найскладнішою для перекладу є назва головного члена команди, її капітана. В оригіналі він виступає під іменем Bellman, що перекладається як «глашатай», а буквально означає «людина зі дзвоном» (bell - «дзвін», man - «чоловік»). Необхідно було зберегти елемент «дзвін», оскільки у тексті Bellman часто калатає у дзвона, а також додати елемент, який би починався на літеру «Б» і в якийсь спосіб позначав лідерство персонажа. Назву Будодзвін («той, що будить дзвоном») довелося вмотивувати додатковою строфою, якої немає в оригіналі» (Ю. Позаяк, переклад «Полювання на Снарка»).

Юрій Позаяк вмотивовує свій переклад такими рядками: «Мідним дзвоном він совість команди будив, А знічев 'я частенько бив склянки». Ця мотивація видається надмірною, особливо з огляду на те, що у тексті оригіналу про склянки зовсім не йдеться (хоча окремі російськомовні перекладачі перекладали цей онім саме як Бил Склянки). Українське слово Будодзвін утворене за допомогою основоскладання за принципом знаменитих слів-портмоне Л. Керролла. І перша, і друга основи (будити - дзвонити) легко прочитуються і без коментарів. Окрім того, оказіональний неологізм

Будодзвін ще й римується зі словом пустодзвін (зневажл. той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов) [23]), і відтак, активує звукову пам'ять слова (здатність притягувати близькі за звучанням слова, створюючи паронімічну атракцію) і ритміко-синтаксичну пам'ять слова, переносячи цю характеристику на Будозвона. У підсумку, онім Будоздвін активує обидва ментальних простори (реальний, де існує елемент ДЗВОНАР з усіма йому притаманними характеристиками, і фантастичний, де за принципом метафоричного перенесення існує елемент БУДОДЗВІН, якому приписуються такі дії, як пробудження членів команди дзвонами і, водночас, беззмістовне базікання, а також (по мірі ознайомлення з текстом) - неумілість, необізнаність, неосвіченість, несерйозність і т.д.). Окрім того, у фантастичному ви-хідному просторі цьому елементу ще й приписується роль КАПІТАН. Зіткнення цих несумісних ха-рактеристик в інтеграційному просторі виступає тригером інференційних процесів, у результаті яких читачі усвідомлюють одіозність ситуації, її не-відповідність нормі, що і спричиняє гумористичний ефект.

3. Висновки і перспективи

Застосування інструментарію теорії концептуальної інтеграції у перекладацькому аналізі дозволяє, по-перше, ближче підійти до відтворення реальних інтерпретаційних процесів, що передують появі тексту перекладу, і по-друге, знизити суб'єктивність перекладацького аналізу.

Перспективи дослідження пов'язуємо із за-стосуванням розробленої моделі перекладацького аналізу для вивчення когнітивних механізмів англо- українських перекладів стилістичних прийомів різних рівнів як засобів маніфестації ідіостилів авторів художніх текстів різних жанрів, а також розгляду впливу на перебіг та результат перекладацької діяльності етнокультурних, соціокультурних та ідеологічних чинників.

Література

1. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории / Аристотель. - Минск : Литература, 1998. - 1392 с.

2. Кант И. Сочинения : [в 6-ти т.] / И. Кант. - М. : Прогресс. - 1966. - Т. 5. - 564 с.

3. Минский М. Остроумие и логика коллективного бессознательного / М. Минский // Новое в зарубежной лингвистике. - М. : Прогресс, 1988. - Вып. 23. - С. 281-309.

4. Птушка А. С. Об'єктивація гендерних стереотипів в текстах англомовних анекдотів : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 / Птушка Анастасія Сергіївна. - Харків, 2010. - 216 с.

5. Ребрій О.В. Сучасні концепції твор-чості у перекладі : [монографія] / О.В. Ребрій. - Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2012. - 376 с.

6. Сідак О.О. Роль комічного ефекту в реалізації конфронтаційної стратегії англомовної політичної образи : дис. . канд. філол. наук : 10.02.04 / Сідак Олеся Олександрівна. - Харків, 2013. - 204 с.

7. Шопенгауэр А. Полное со-брание сочинений / А. Шопенгауэр ; [в пер. и под ред. Ю.И. Айхенвальда]. - М. : Изд-во Д.П. Ефимова, 1900-1910. - Т. 1. - С. 1-61.

8. Attardo S. Linguistic theories of humour / S. Attardo. - Berlin-N.Y. : Mouton de Gruyter, 1994. - 386 p.

9. Croft W. Cognitive linguistics / W. Croft, D.A. Cruse. - Cambridge : Cambridge University Press, 2004. - 356 p.

10. Fauconnier G. Conceptual projection and middle spaces [Electronic resource] / G. Fauconnier. - San Diego : University of California, Department of Cognitive Science Technical Report 9401, 1994. - Access : http://www.blending.stanford.edu.

11. Fauconnier G. Mappings in thought and language / G. Fauconnier. - Cambridge, U.K. : Cambridge University Press, 1997. - 205 p.

12. Fauconnier G. The way we think : Conceptual blending and the mind's hidden complexities / G. Fauconnier, M. Turner. - New York : Basic Books, 2002. - xvii + 440 p.

13. Fillmore Ch. Frame Semantics / Ch. Fillmore // Linguistics in the Morning Calm: Selected Papers from the SICOL. - Seoul, 1982. - P. 111-137.

14. Hegel G.F.W. Vorlesungen uber Asthetik / G.F.W. Hegel ; [hrsg. von Moldenhauer E., Michel K.M.]. - Frankfurt/Main : Lang, 1979. - 620 S.

15. Koestler A. The act of creation / A. Koestler. - N.Y. : The Macmillan Company, 1964. - 751 p.

16. Langacker R.W. Foundations of cognitive grammar / R.W. Langacker. - Stanford : Stanford University Press, 1987. - Vol. 1. Theoretical prerequisites. - 516 p.

17. Martynyuk A. Metaphoric political insults: cognitive analysis / A. Martynyuk // US China Foreign Language. - 2015. - Vol. 13, № 1. - P. 19-26.

18. Martynyuk A. The art of metaphoric political insults within the cognitive framework / A. Martynyuk // Language - Literature the Arts: A Cognitive-Semiotic Interface. - Frankfurt am Main; Bern: Peter Lang, 2016. - P. 245-261.

19. McGhee P.E. Humor: Its Origin and Development / P.E. McGhee. - San Francisco, C. A. : W. Ltd, 1979. - 320 p.

20. Raskin V. Semantic mechanisms of humour / V. Raskin. - Dordrecht-Boston-Lancaster : D. Reidel, 1985. - 284 p.

21. Schopenhauer A. Werke in 10 Banden / A. Schopenhauer. - Zurich : Campus, 1977. - Bd. 2. Die Welt als Wille und Vorstellung. - 265 S.

Размещено на Allbest.ru