Структурно-типологічні особливості українських і німецьких народних загадок

Усі загадки-розповіді й загадки-описи при цьому побудовані у формі одночленного або заперечного паралелізму. Загадки, побудовані у формі одночленного паралелізму (іншим членом є відгадка), вирізняються композиційною стрункістю та ліризмом і зазвичай мають форму простого поширеного розповідного речення (повного або еліптичного). В обох мовах можна знайти приклади оформлення загадок еліптичними реченнями, у більшості з яких в образній частині відсутній будь-який граматичний конкретизатор, тобто присутність загаданого предмета нічим не зазначено. Зазвичай це пояснюється явищем табу, узагальненим імпліцитним дейксисом, за С. І. Тереховою [5], семантично-граматичними показниками якого є відповідні застиглі безособові дієслівні форми та повні або короткі прикметники, а особові закінчення вказують на певну особу, наприклад: укр. Наскакалось, назвивалось, під припічком заховалось /віник/, нім. Hdngt an der Wand, hat den Hintern verbrannt /die Bratpfanne/ тощо.

Серед текстів німецьких народних загадок їх значно менше, що спричинено граматичними особливостями обох мов: 35,51% (1172 од.) традиційних українських і 5,18% (171 од.) німецьких народних загадок, а також 36,86% (258 од.) українських і 7% (49 од.) німецьких загадок-задач і шарад представлені еліптичними реченнями, що становить 35,75% (1430 од.) українських і лише 5,5% (220 од.) німецьких народних загадок від загальної кількості проаналізованих текстів.

Серед синтаксичних структур еліптичних речень, характерних для українських і німецьких загадок, найвищою частотністю визначаються номінативні речення, але іменники можуть бути поширені прикметниками, субстантивами в ролі прикладки або числівниками, наприклад, укр. Три ноги, два вуха, а шостий живіт /самовар/, нім. Inwendig Hulse, auswendig Fleisch /der Magen des Geflugels/, укр. В хлівці два ряди баранців і всі біленькі /зуби/, нім. Zwolf Adler, sechzig Tauben, sechshundert Meisen. Was ist das? /Jahr, Wochen und Tage/ та інші. Основне семантичне навантаження припадає на залежне слово, тобто основну інформацію у словосполученнях подібної структури зазвичай несе прикметник або числівник, і, таким чином, суб'єкт усе ж присутній у загадці, хоч і імпліцитно.

Як свідчать приклади укр. Холодна, біла, ліс оголила, скувала річку, струмок спинила /зима/, нім. Grun wie Jasmin, aber es ist nicht Jasmin; weifi wie Baumwolle, aber es ist nicht Baumwolle /der Kapernstrauch/ та інші, субстантивовані прикметники здебільшого виконують функцію узагальнення ознак, вони можуть навіть виконувати функцію підказки. Однак усе ж таки частіше трапляються двоскладні (повні або неповні) речення, ніж односкладні, оскільки у формі двоскладних речень виразніше передається опис закодованих денотатів.

Щодо використання особових займенників у ролі «слів-замінників», то проаналізований матеріал дозволяє дійти висновку, що в українських загадок випадки використання у функції підмета в образній частини загадки особових займенників є поодинокими, на відміну від німецьких загадок, де особові займенники, особливо es та ich, доволі часто стають «словами-замінниками» - нім. Ich habe vier Fufie und kann nicht gehen, ich werd' nimmer mude und mufi immer stehn! /der Tisch/, нім. Verfertigt ist's vor langerer Zeit, doch mehrenteils gemacht erst heut, hochst schatzbar ist es seinem Herrn und dennich hutet's niemand gern /das Bett/.

Німецькі загадки з особовим займенником es навіть стають відповідниками українських загадок у формі розповідних узагальнено-особових речень, у яких головний член виражений дієсловом 3-ої особи однини теперішнього або майбутнього часу і які за формою наближаються до прислів'їв, наприклад, укр. Мовчить, а всіх людей навчить /книга/, що якнайкраще втілює прийом «відсторонення». Такі загадки найбільше відповідають загальній природі загадки й уможливлюють загадування будь - якого предмета навколишньої дійсності, бо можуть бути словами-замінниками як предметів, так і живих істот і часто розпочинаються конструкцією Es ist…, наприклад, нім. Es ist kein Vogel und hat doch Flugel, es kann sich drehen, aber nicht laufen, gewohnlich steht es auf grunem Hugel, mit welchem Namen willst du es taufen? /die Windmuhle/.

Інші особові займенники також можуть виступати в загадках як слова-замінники підмета, часто вживаним є займенник я / ich. Однак зафіксовані в текстах загадок слова я / ich або мене / mich насправді не мають відношення до адресанта, від особи якого нібито і йде мова в тексті, не завжди названий займенником суб'єкт позначає і предмет загадування. Часто він служить лише формальним засобом поєднання в цілісну ситуацію загаданих об'єктів і не співвідноситься з відгадкою, наприклад, укр. Я маю диво на стіні, каже «так», не каже «ні» /годинник/, нім. Ich habe ein hubsches Topfchen ohne Boden und Deckel, welches aber sehr gern Fleisch in sich aufnimmt /der Ring/.

Це надає загадці більшої суб'єктивності, незавершеності й достовірності, хоча зовнішня спрямованість загадки на навколишню дійсність є тільки одним із засобів реалізації загальної прагматичної настанови на кодування та приховування інформації про предмет.

Загадки, побудовані на основі заперечного паралелізму (інша назва не-загадки), обов'язково містять виключення або заперечення, характеризуються денотативною однозначністю. Протиставляються як суперечливі якості або риси одного об'єкта чи об'єктів, так і самі об'єкти, що мають різні характеристики. Лексична основа антитези - антонімія, синтаксична основа - паралелізм конструкцій. Також спостерігається загальна тенденція до надання таким загадкам форми складносурядних речень, де предикативні частини поєднуються між собою переважно за допомогою протиставних сполучників і (часто разом із не), а, але, та (але), да, ані / und, aber або безсполучниково, з використанням заперечного слова нема або слів із префіксом ні- в українській мові та заперечень nicht, kein у німецькій мові, наприклад, укр. Біле, а не цукор, м'яке, а не вата, без ніг, а йде /сніг/, нім. Er fliegt und ist kein Vogel, er brummt und ist kein Bar, friftt Laub wie eine Ziege, fliegt nur im Mai umher /der Maikafer/ та інші.

Образна частина загадки іноді складається і з декількох об'єднаних різними типами логічного, лексичного, граматичного, стилістичного зв'язку речень, які, зберігаючи свою функціонально-змістову самостійність, усе ж таки пов'язані між собою однією темою, тобто становлять одне синтаксичне ціле. До цієї групи можна умовно віднести й наявні тільки в корпусі українських народних загадок так звані «книжні» загадки, представлені невеликою кількістю прикладів. Це міні-твори, що мають сюжет, і, вочевидь, потрапили до фольклору з апокрифічної літератури; їхня мова вирізняється нагромадженням старослов'янізмів і слів, пов'язаних із церковною догматикою, наприклад, укр. Ко мні, растущу у землі, прийде сівня Адамова; обрубаста мі руці і нозі, возложиша на главу мою вінець і омрачихомся ми світ /млинове каміння/. Можна знайти також невелику кількість загадок, побудованих у формі розгорнутого оповідання, наприклад, укр. В одної хазяйки було чотири постояки; Полягали вони спати всі на одній кроваті. Хазяїн прибіг та вхопив батіг, Став їх пробуджати, вони стали кричати. Ніхто їх не рятує та під крик танцює /скрипка і струни/.

Декілька німецьких народних загадок мають форму розповідей [6], проте їх не можна повною мірою віднести до «книжних», тож можна стверджувати, що «книжні» загадки - це різновид українських народних загадок. Однак у часи братів Грімм дуже популярними стають розповіді-загадки й казки-загадки (Rdtselmdrchen), які мають довгу передісторію виникнення та еволюції і на сьогоднішній день залишаються поза увагою дослідників. Це історії без мотиву чуда, або шванки-загадки, тобто розповіді й казки, у яких загадування і розгадування загадки стають кульмінацію цілої низки подій та зумовлюють долю героя, а сам словесний поєдинок сприяє виникненню антифонії, діалогу, майбутньої стихоміфії і власне загадки [7]. Такі загадки слід вважати текстовими утвореннями не тільки за планом змісту, а й за планом вираження, як власне і деякі інші форми.

Проведене зіставне дослідження текстів українських і німецьких народних загадок не тільки дозволило виявити специфіку структурно-типологічної та композиційної організації, а й відкрило додаткові можливості для подальшого вивчення народних загадок неблизькоспоріднених мов, надавши можливість переконатися в тому, що зіставний підхід є продуктивним у плані вивчення не тільки лексичних систем, а й окремих мовних одиниць і навіть текстотипів різних мов.

Список використаної літератури

загадка енігматичний текст німецький

1. Березовський І.П. Українські народні загадки /І. П. Березовский // Загадки: упоряд. І.П. Березовський. - Київ: Наукова думка, 1962. - 326 с.; Berezovskyi I.P. Ukrainski narodni zahadky / I.P. Berezovskyi // Zahadky: uporiad. I.P. Berezovskyi. - Kyiv: Naukova dumka, 1962. - 326 s.

2. Велівченко В.Ф. До статусу універсальної категорії імпліцитності (на прикладі емотивного дискурсу) / В.Ф. Велівченко // Актуальні проблеми металінгвістики: зб. статей за матер. V міжнар. наук. конф., м. Черкаси, 18-19 травня 2007 р. - Черкаси, 2007. - С. 201-204; Velivchenko V.F. Do statusu universalnoi katehorii implitsytnosti (na prykladi emotyvnoho dyskursu) / V.F. Velivchenko // Aktualni problemy metalinhvistyky: zb. statei za mater. V mizhnar. nauk. konf., m. Cherkasy, 18-19 travnia 2007 r. - Cherkasy, 2007. - S. 201-204.

3. Гнатюк В.М. Вибранні статті про народну творчість / В.М. Гнатюк. - Київ: Народознавство, 1966. - 247 с.; Hnatiuk V.M. Vybranni statti pro narodnu tvorchist / V.M. Hnatiuk. - Kyiv: Narodoznavstvo, 1966. - 247 s.

4. Пазяк М.М. Загадка / М.М. Пазяк // Українська літературна енциклопедія в 5-ти т. - Київ: Головна ред. УРЕ ім. І. П. Бажана, 1990. - Т. 2: Д-К. - С. 225-226; Paziak M.M. Zahadka / M.M. Paziak // Ukrainska literaturna entsyklopediia v 5-ty t. - Kyiv: Holovna red. URE im. I.P. Bazhana, 1990. - T. 2: D-K. - S. 225-226.

5. Терехова С. І. Типологія дейксису (на матеріалі української, російської і англійської мов) / С. І. Терехова // Мовознавство. - 2004. - №2-3. - С. 48-54; Terekhova S.I. Typolohiia deiksysu (na materiali ukrainskoi, rosiiskoi i anhliiskoi mov) / S.I. Terekhova // Movoznavstvo. - 2004. - №2-3. - S. 48-54.

6. Bausinger H. Strukturen des alltaglichen Erzahlens / H. Bausinger // Fabula. - 1958. - №1. - S. 239-254.

Размещено на Allbest.ru