Проблема вивчення символів у мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема вивчення символів у мові

Однією з категорій, які беруть участь у прагматичному відтворенні позамовної дійсності за допомогою лексичних одиниць, є символ. Логіко-семіотичний механізм виникнення символів полягає в тому, що «багато предметів, з якими мовознавці близько і безпосередньо стикаються, мають певну властивість, що сприймається як їхня постійна й особлива ознака [9, с. 61]. Завдяки цьому співвідношення предмета й ознаки інколи настільки змінюються, що предмет стає «символом властивості, вираженої його ознакою» [14].

Слово «символ» у сучасної людини викликає не тільки низку абстрактних понять чи конкретних уявлень, асоціацій, образів, а й відчуття магічного, загадкового. Символ - потужна категорія культури, духовного розвитку, повсякденного спілкування [13]. Слова-символи відображають особливості культури: історію, традиції, звичаї етнічної спільності. Характерною властивістю символу є те, що значення мотивується передусім через фонові знання, а функціонування у мовленні можливе лише за наявності певних фонових знань.

Символічне значення того чи іншого слова виникає на основі важливої соціальної ролі предмета чи явища, які позначені цим словом, у рамках національної культури.

Доцільно зауважити, що проблема вивчення символів є предметом дослідження таких науковців, як С. Аверинцев [1, с. 2], О. Лосєв [10; 11], Ю. Лотман [13],

О. Потебня [14]. Проблема походження, виникнення символу, як і самої етнокультурознавчої лексики, у світовій та вітчизняній теоретичній думці недостатньо досліджена. Саме цим обумовлено актуальність нашої статті. Лінгвістика символу представлена роботами в галузі семасіології, теорії мови та фрагментарно в філософії мови. Ідеалістичне розуміння символу спочатку було притаманне західній думці, воно йде корінням в середньовічне схоластичне богослов'я, що утверджувало несумісність між символом та реальністю [10]. Реалістичне розуміння символу розроблено у працях В. Іванова, О. Лосєва, М. Мамардашвілі, А. П'ятигорського, О. Флоренського.

Якщо брати до уваги той факт, що символ не є застиглою схемою, він багатошаровий та змінний, тож його зміст легше зрозуміти у співвідношенні з його подальшими символічними зчепленнями. Тобто символи не ізольовані один від одного, вони можуть існувати і функціонувати сукупно, причому ці сполуки є або епізодичними, або постійними, стійкими, незмінними [17, с. 18].

Важливо також зазначити, що незважаючи на фундаментальне значення символу для мови, у дослідженнях все частіше зустрічається думка про те, що поняття символу недостатньо чітко окреслено в лінгвістичній літературі [16, с. 125]. О. Красикова загострює увагу на причинах лінгвістичної непродуктивності і підкреслює необхідність розглядати символ цілісно [8].

Лінгвістична теорія символу можлива в єдності з його фундаментальним осмисленням, з опорою на символологію в цілому. «Символічні відносини не є самі по собі власне лінгвістичними. Вони припускають ієрархію сигніфікативних зв'язків, можливу тільки у великих дискурсивних одиницях» [13, с. 10].

Лінгвістика символу ґрунтується як на власне лінгвістичних, так і на екстралінгвістичних параметрах комунікації, що зв'язують воєдино мову, свідомість і культуру. Перш ніж оперувати поняттям «символ», що є ключовим у цієї статті, необхідно зрозуміти, що є символом та якою є його логіка і структура. Метою даної статті є визначити поняття «символ» у мові.

У мовнокультурній компетенції символи зафіксовані у квазісимволах - мовних знаках символів. Доречно відмітити, що вчені пропонують таке визначення поняття «символ»: символ - знак, прикмета, признак; знак, який слугував доказом союзу гостинності, укладеного між двома родинами; av^-ftalXa - «скидати в одне місце, зливати, з'єднувати» [5, с. 1176].

Символ має надзвичайно глибокий зміст і певну діалектику каузального згортання. О. Потебня вбачав у механізмі формування символу три типи логічних відношень: порівняння, протиставлення й каузальне [14]. Семантика

символів багатошаровою, адже її недостатньо звести до дефініції, оскільки за цією дефініцією також стоїть символ, часто більш інтелектуалізований.

О. Лосєв зауважував, що символ містить узагальнений принцип подальшого розгортання наявного в ньому змісту [10].

Отже, символ має особливу логіку розгортання власного змісту. Якщо він утрачає таку безкінечну смислову перспективу, то руйнується. Можливим є оновлення символу за умови його образної трансформації та переінтерпретації в іншій поняттєвій сфері культури [9, с. 65].

Літературознавці кваліфікують символ у мистецтві як естетичну категорію, зміст якої розкривається шляхом зіставлення його із суміжними категоріями - образу, знака й алегорії [3, с. 378]. Символ, на відміну від алегорії, яка розпізнається будь-ким, у знаковій формі вільно розпізнається лише «своїми» (етнічною й культурною спільнотою), служить засобом їхнього об'єднання, у чому виявляється його комунікативна специфіка. Порівняно з образом, символ має більш високий семіотичний статус, ніж образ [4, с. 346]. Образ є психологічним явищем, символ - стабільною функціональною категорією культури. Символ виконує потужну регуляторну й інтегрувальну функцію в культурі. Це зумовлює твердження про те, що в основі символу лежить образ. Поряд із словом-символом часто вживається інше слово - поняття, розкрити зміст якого якраз і покликане це слово-символ.

Отже, символізм мовних одиниць реалізується в лінгвокультурному просторі етносу. З цього виходить, що в мові слова-символи найчастіше позначають явища та об'єкти. Образно-символічного значення набувають мовні одиниці, пов'язані з уявленнями етносу про власні та чужі морально-етичні норми та про своє ставленням до сусідніх етносів (це часто виявляється в опозиції свій / чужій). Символізації набуває предметна діяльність індивіда, його взаємодія з навколишнім світом та іншими представниками соціуму [15]. Значна частина символічних мовних одиниць несе відбиток народнопоетичної традиції, оскільки символіка різного характеру часто використовується у піснях, думах, веснянках, замовляннях, що передають образне значення у специфічних мовних контекстах або стереотипних ситуаціях.

Таким чином, можна зробити висновок, що мова - це генетичний код нації, який поєднує минуле із сучасним і спрямований у майбутнє. Отже, будь-який фрагмент картини світу, відбиваючись в етнічний свідомості, потрапляє в коло постійних асоціативних зв'язків, і, переосмислюючись, втілюється у стереотипний образ [9, с. 66]. Так, зовнішні асоціації етносу постають у мові його духовною сутністю. Шляхом асоціативних зв'язків відбувається перехід від слова, що позначає предмет, до образу цього предмета в етнічній та індивідуальній свідомості, до символу, що містить архетипні уявлення етносу, що вкорінюються в його культурі й постають її показниками - знаками.

Список використаної літератури

символ мова семіотичний

1. Аверинцев С.С. Заметки к будущей классификации типов символа / С.С. Аверинцев // Проблема изучения культурного наследия / под ред. Т.В. Степанова. - Москва: Наука, 1985. - 400 с.; Averintsev S.S. Zametki k budushchey klassifikatsii tipov simvola / S.S. Averintsev // Problema izucheniya kulturnogo naslediya / pod red. T.V. Stepanova. - Moskva: Nauka, 1985. - 400 s.

2. Аверинцев С.С. Символ / С.С. Аверинцев // Краткая литературная энциклопедия в 9-ти т. / под ред. А.А. Суркова. - Москва: Сов. Энциклопедия. - 1972. - Т. 7. - С. 2; Averintsev S.S. Simvol / S.S. Averintsev // Kratkaya literaturnaya entsiklopediya v 9-ti t. / pod red. A.A. Surkova. - Moskva: Sov. Entsiklopediya. - 1972. - T. 7. - S. 2.

3. Арутюнова Н.Д. Образ, метафора, символ в контексте жизни и культуры / Н.Д. Арутюнова // Res philologica. Филологические исследования памяти акад. Т.В. Степанова (1919-1986) / отв. ред. Д.С. Лихачёв. - Москва; Ленинград: Наука, 1990. - С. 71-88; Arutyunova N.D. Obraz, metafora, simvol v kontekste zhizni i kultury / N.D. Arutyunova // Res philologica. Filologicheskie issledovaniya pamyati akad. T.V. Stepanova (1919-1986) / otv. red. D.S. Likhachev. - Moskva; Leningrad: Nauka, 1990. - S. 71-88.

4. Арутюнова Н.Д. Язык и мир Человека / Н.Д. Арутюнова. - Москва: Языки русской культуры, 1999. - 896 с.; Arutyunova N.D. Yazyk i mir Cheloveka / N.D. Arutyunova. - Moskva: Yazyki russkoy kultury, 1999. - 896 s.

5. Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь / А.Д. Вейсман. - 5-е издание, репринт. - Санкт-Петербург, 1899. - 1370 с.; Veysman A.D. Grechesko-russkiy slovar / A.D. Veysman. - 5-e izdanie, reprint. - Sankt-Peterburg, 1899. - 1370 s.

6. Иванов Вяч. Две стихии в современном символизме // Иванов Вяч. Родное и вселенское / Вяч. Иванов; сост., вступ. ст. и прим. В.М. Толмачёва. - Москва: Республика, 1994. - 428 с.; Ivanov Vyach. Dve stikhii v sovremennom simvolizme // Ivanov Vyach. Rodnoe i vselenskoe / Vyach. Ivanov; sost., vstup. st. i prim. V.M. Tolmacheva. - Moskva: Respublika, 1994. - 428 s.

7. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: нариси: навч. посіб. / В.В. Жайворонок. - Київ: Довіра, 2007. - 262 с.; Zhaivoronok V.V. Ukrainska etnolinhvistyka: narysy: navch. posib. / V.V. Zhaivoronok. - Kyiv: Dovira, 2007. - 262 s.

8. Красикова Е.В. Семантика символа в языке художественной литературы (на материале русской реалистической прозы конца XIX - начала XX веков): автореф. дис…. канд. филол. наук: спец. 10.02.01 / Елена Владимировна Красикова; Ун-т дружбы народов им. П. Лумумбы. - Москва, 1986. - 16 с.; Krasikova Ye. V. Semantika simvola v yazyke khudozhestvennoy literatury (na materiale russkoy realisticheskoy prozy kontsa XIX - nachala XX vekov): avtoref. dis…. kand. filol. nauk: spets. 10.02.01 / Yelena Vladimirovna Krasikova; Un-t druzhby narodov im. P. Lumumby. - Moskva, 1986. - 16 s.

9. Кобиленко Н.К. Символи в мові / Н.К. Кобиленко // Актуальні проблеми іноземної філології: лінгвістика та літературознавство. - 2012. - Вип. VII. - С. 61-68;

10. Лосев А.Ф. Мифология и диалектика // Лосев А.Ф. История античной эстетики в 8-ми т. / А.Ф. Лосев. - Москва: Фолио; ACT, 2000. - Т. 5: Ранний эллинизм. - С. 904-912; Losev A.F. Mifologiya i dialektika // Losev A.F. Istoriya antichnoy estetiki v 8-mi t. / A.F. Losev. - Moskva: Folio; ACT, 2000. - T. 5: Ranniy ellinizm. - S. 904-912.

11. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство / А.Ф. Лосев. - 2-е изд., испр. - Москва: Искусство, 1995. - 320 с.; Losev A.F. Problema simvola i realisticheskoe iskusstvo / A.F. Losev. - 2-e izd., ispr. - Moskva: Iskusstvo, 1995. - 320 s.

12. Лотман Ю. Символ в системе культуры // Лотман Ю. Избранные статьи / Ю. Лотман. - Таллинн, 1992. - Т. 1. - С. 191-199; Lotman Yu. Simvol v sisteme kultury // Lotman Yu. Izbrannye stati / Yu. Lotman. - Tallinn, 1992. - T. 1. - S. 191-199.

13. Мейзерский В.М. Философия и неориторика / В.М. Мейзерский. - Киев: Лыбидь, 1991. - 192 с.; Meyzerskiy V.M. Filosofiya i neoritorika / V.M. Meyzerskiy. - Kiev: Lybid, 1991. - 192 s.

14. Потебня А.А. Мысль и язык // Потебня А.А. Слово и миф / А.А. Потебня. - Москва: Правда, 1989. - С. 256-270; Potebnya A.A. Mysl i yazyk // Potebnya A.A. Slovo i mif / A.A. Potebnya. - Moskva: Pravda, 1989. - S. 256-270.

15. Топоров В.Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ: Исследования в области мифопоэтического: Избранное / В.Н. Топоров. - Москва: Издательская группа «Прогресс», «Культура», 1995. - 624 с.; Toporov V.N. Mif. Ritual. Simvol. Obraz: Issledovaniya v oblasti mifopoeticheskogo: Izbrannoe / V.N. Toporov. - Moskva: Izdatelskaya gruppa «Progress», «Kultura», 1995. -624 s.

16. Шелестюк Е.В. О лингвистическом исследовании символа / Е.В. Шелестюк // Вопросы языкознания. - 1997. - №4. - С. 125-142; Shelestyuk Ye. V. O lingvisticheskom issledovanii simvola / Ye. V. Shelestyuk // Voprosy yazykoznaniya. - 1997. - №4. - S. 125-142.

17. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) / О.О. Селіванова. - Київ: Фітосоціоцентр, 1999. - 148 с.; Selivanova O.O. Aktualni napriamy suchasnoi linhvistyky (analitychnyi ohliad) / O.O. Selivanova. - Kyiv: Fitosotsiotsentr, 1999. - 148 s.

Размещено на Allbest.ru