Політичні афективи як знаки вербальної агресії в політичному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 801.5+802.0

політичні афективи як знаки вербальної агресії в політичному дискурсі

Мельниченко І. С., викладач

Житомирський державний технологічний університет

irene_8@mail.ru

Стаття присвячена аналізу функціонування політичних афективів у політичному дискурсі для вираження вербальної агресії до політичного опонента, приниження його статусу, завдання шкоди його позитивному іміджу. Політичні афективи покликані змінювати суспільний світогляд, спотворюючи при цьому певні аспекти реальності. Зрозумілість, доступність нейтральної лексики, що становить базу для політичних афективів, робить її універсальним засобом вираження вербальної агресії.

Ключові слова: політичний афектив, вербальна агресія, політичний дискурс.

ПОЛИТИЧЕСКИЕ АФФЕКТИВЫ КАК ЗНАКИ ВЕРБАЛЬНОЙ АГРЕССИИ В ПОЛИТИЧЕСКОМ ДИСКУРСЕ

Мельниченко И. С., преподаватель

Житомирский государственный технологический университет

Статья посвящена анализу функционирования политических аффективов в политическом дискурсе для выражения вербальной агрессии к политическому оппоненту, умаления его статуса, нанесения вреда его позитивному имиджу. Политические аффективы призваны менять общественное мировоззрение, искажая при этом определенные аспекты реальности. Понятность, доступность общей лексики, которая составляет базу для политических аффективов, делает ее универсальным средством выражения вербальной агрессии. Ключевые слова: политический аффектив, вербальная агрессия, политический дискурс.

POLITICAL AFFECTIVES AS SIGNS OF VERBAL AGGRESSION IN POLITICAL DISCOURSE

Melnychenko I. S.

Zhytomyr State Technological University

The article deals with political affectives functioning in political discourse in order to express verbal aggression against a political opponent, to discriminate against him, to derogate his status, to threaten his positive face. Political affectives aim at changing public outlook by distorting certain aspects of reality. The transparency, availability of common vocabulary which is the basis of political affectives makes them a universal means of expressing verbal aggression. Linguistic studies investigate political affectives as “loaded” language and characterize them as units with a wide spectrum of condensed notional, emotive and political connotations. We understand this notion as a core unit of an utterance the main notion of which is the reduction of descriptive matter that puts the emotional and attitudinal component first. Political affectives can activate strong emotions needed to change the audience's point of view on important issues. They can be considered an economical and effective means of verbalizing and modifying political reality. As shown by the research, participants of political communication employ these signs to express disapproval of the political opponent's actions, to accuse him of antisocial and antihuman policies. Speakers tend to use political affectives to express their hostile attitude to the opponent thus contributing to creating his negative image. In many cases these lexical units change and distort facts in order to influence the addressee's attitude towards the political rival.

Key words: political affective, verbal aggression, political discourse.

Політичний дискурс останніх десятиліть характеризується вкрай агресивним ставленням політичних сил і опонентів один до одного. Незважаючи на той факт, що політична мова є особливою знаковою системою, призначеною саме для політичного дискурсу, на сьогоднішній день спостерігаємо тяжіння учасників політичної комунікації до нейтральної лексики загального вжитку. Така тенденція пов'язана з намаганням політичних опонентів змінити, понизити статус свого супротивника, використовуючи при цьому зрозумілі широкій аудиторії лексичні одиниці. Саме така “розмитість” кордонів між політичною і нейтральною лексикою сприяє активному дослідженню політичних афективів як особливого пласту лексики з чіткою негативною оцінністю в роботах таких учених, як Т. Бережна, Т. Куранова, О. Шейгал.

Актуальність дослідження зумовлена тим фактом, що в переважній більшості сучасні дослідження політичних афективів присвячені дослідженню реалізації їх маніпулятивного потенціалу, тоді як їх агресивному потенціалу не приділяється увага з боку дослідників. Метою статті є дослідження функціонування політичних афективів у політичному дискурсі для вираження вербальної агресії в бік політичного опонента, з метою створення загрози його позитивному іміджу. Необхідність аналізу вживання політичних афективів для вираження вербальної агресії зумовлена діалектикою агресивності, яка виступає невід'ємним складником сучасної політичної діяльності. Завданням є вивчення структури і функцій політичних афективів у політичній комунікації, простежити їх агресивний потенціал і зв'язок з інтенціями мовця під час реалізації в мовленні.

Політичні афективи аналізуються у представленому дослідженні з опорою на лінгвістичні розвідки “навантаженої мови”, знаків-конденсатів [4], [6, с. 33], [1], [3, с. 142]. Поняття знаку-конденсату знаходимо в М. Едельмана, який у межах політичних вербальних знаків виокремлює референтні знаки (referential symbols) і знаки-конденсати (condensation symbols) [5]. Знаки-конденсати, за О. Шейгал, викликають потужну афективну реакцію, яка асоціюється з позначуваною реалією; вони концентрують у собі патріотичну гордість, пам'ять про минулу славу або приниження, тривогу й занепокоєння, надію на майбутню велич і т. п. [3, с. 141]. Інші науковці досліджують це явище, використовуючи для нього термін “навантажена мова”, під яким розуміють мовні засоби, що характеризуються наявністю широкого спектру конденсованих змістовних, емотивних, ідейно-політичних конотацій [1]. У представленому дослідженні використовуватимемо, слідом за О. Шейгал, термін політичний афектив. У найзагальнішому розумінні афективом є емотив, значення якого для такого слова є єдиним способом відображення емоції, не називаючи її [2]. Визначаємо політичний афектив як ядерну одиницю висловлювання, що характеризується редукцією дескриптивного змісту, у зв'язку з чим на перший план виходить емоційно- оцінний компонент.

На думку Д. Грейбер, значимість політичних афективів у політичній комунікації зумовлена їх властивістю:

створювати образні асоціації, викликати з пам'яті яскраві картинки минулого досвіду;

активізувати сильні емоції, провокувати бажану реакцію і, тим самим, виступати сильним мобілізаційним засобом;

забезпечувати швидку категоризацію поняття (входження до мовної картини політичного світу), пропускаючи його через той чи інший “оцінний фільтр”;

виступати економним, зрозумілим масам, а отже, ефективним позначенням складних політичних реалій, що значно полегшує процес комунікації [7, с. 291-294].

Водночас Д. Грейбер справедливо зауважує, що наведені переваги політичних афективів мають й інший бік, внаслідок чого їх використання в ситуаціях конфлікту може мати негативні наслідки:

вони спрощують і спотворюють картину реальної дійсності через встановлення хибних казуальних зв'язків;

денотативна розпливчастість і двозначність таких знаків може призвести до серйозних політичних розбіжностей між соціальними групами;

вони притуплюють здатність політичних агентів до раціональних дій, до критичного осмислення дійсності [7, с. 308].

Саме такі характерні риси політичних афективів дають можливість ототожнювати їх з лозунгами або лозунговими словами. Підтвердженням цього виступають лозунгові слова, які порівняно з нейтральною лексикою поширених висловлювань апелюють до вже наявних у свідомості слухача образів і змінюють його сприйняття в найкоротші строки. Наприклад:

Democracy In Iraq? Let The Iraqis Vote On The Occupation!

Усі зазначені лозунги швидко категоризують понятійний апарат і активізують створення яскравого образу ворога (Джорджа Буша), який у наведених прикладах руйнує істинні засади демократії.

Однак політичний дискурс не обмежується лозунгами як найбільш економними, редукованими мовними засобами для негативізації політичного опонента. Загальновживані нейтральні лексичні одиниці створюють набагато більшу базу для порушення норм мовленнєвої поведінки, зміну політичної реальності і впливу на свідомість адресата.

Викривлення дійсності шляхом використання політичних афективів, які вживаються з метою вербальної атаки на опонента, його дискримінації, а також зручну підміну політичних реалій, апелювання до емоційного стану електорату знаходимо далі:

I voted for Justice Breyer and Justice Ginsburg. Not because I agreed with their ideology, but because I thought they were qualified and that elections have consequences when presidents are nominated. This is a very important issue we're talking about.

Senator Obama voted against Justice Breyer and Justice Roberts on the grounds that they didn't meet his ideological standards. That's not the way we should judge these nominees. Elections have consequences. They should be judged on their qualifications. And so that's what I will.

Центральним аргументом наведеного докору є хибність позиції (тоді ще) сенатора Обами в оцінці відповідності будь-якої особи тій посаді, яку вона займає. Агресивність з боку адресанта проявляється за рахунок вживання заперечень (against, didn't, not), за допомогою яких відбувається атака на позитивний імідж адресата. Крім того, політичний опонент Барака Обами оперує поняттям “ідеологічні стандарти” для акцентування уваги на відмінності останніх від стандартів усього суспільства, оскільки на їх основі Обама приймає помилкові рішення.

Докір-відповідь з боку сенатора Обами відображено в наступному прикладі, де кандидат у президенти дає різку негативну оцінку політичному опоненту сенатору МакКейну та його недалекоглядності у сфері реформ освіти:

OBAMA: But the - but here's the thing, is that, even if Senator McCain were to say that vouchers were the way to go - I disagree with him on this, because the data doesn't show that it actually solves the problem - the centerpiece of Senator McCain's education policy is to increase the voucher program in D.C. by 2,000 slots.

That leaves all of you who live in the other 50 states without an education reform policy from Senator McCain.