Прагматичні та лінгвокультурологічні аспекти перекладу інтерв’ю як типу тексту (на матеріалі перекладів англомовних інтерв’ю російською мовою)

Інтерв'ю із акторкою Кейт Уінслейт для британської версії журналу “Marie Claire” журналіст Марта Хейєс публікує під назвою Coming up roses. [M.C.(UK), 2014, № 11. c.240] З одного боку, цією назвою автор натякає на одну з найбільш успішних ролей співачки, її візитівку, роль Рози Доусон у фільмі “Титанік”, про що неодноразово згадується у тексті інтерв'ю, зокрема у запитаннях щодо її стосунків із партнером по фільму. З іншого боку, цей ідіоматичний вислів означає успішне завершення певної справи, а журналіст ставить численні запитання, що пов'язані з успіхом акторки у різноманітних сферах життя: початок партнерства із маркою косметики “Lancфme”, номінація на премію “Оскар”, народження дитини, тощо. Тож загалом багатозначний для світової культури символ троянди у цьому випадку поєднує у собі алюзію із популярним фільмом, що уособлює особистість акторки, та асоціацію з успіхом.

Заслуговує на увагу той факт, що у російськомовній версії видання символ збережений, але набуває дещо іншої конотації. Тут інтерв'ю опубліковане під назвою Роза Британии. [M.C.(Украина), 2015, № 1, c. 52] Цей символ для російськомовного читача знову ж таки містить алюзію із відомим фільмом, натякаючи на особистість Кейт Уінслейст, тобто цей ефект у тексті перекладу збережений. Разом із тим троянда є символом Великобританії та королівської родини, що використовується як емблема, зокрема у Верховному суді, є деталлю кокарди військовослужбовців та має глибоко культурне значення у тому числі й в історичній ретроспективі. Іншими словами, цей символ скоріше асоціюється з аристократизмом, аніж успішністю. Отже, у перекладі оригінальний символ зберігає свій контекстуальний компонент значення, тоді як загальний підмінюється на зовсім інший, хоча і з тією самою номінацією.

Варто однак зазначити, що тенденція до нівелювання функцій символу та концепту у рамках інтерв'ю дискурсу масової культури не є тотальною, адже окрім уже описаних тактик та стратегій, у ході нашого дослідження були також виділені приклади компенсації тих конотативних значень, які не підлягають еквівалентній заміні шляхом експлікації, додавання або логічного розвитку поняття. В окремих текстах зафіксовано використання тотальних адаптацій, які сприяють створенню тексту перекладу, найбільш адекватного з огляду на реалії вихідної та цільової культур, однак такі тенденції у рамках досліджуваного матеріалу мають скоріше факультативний характер та навряд чи слугують загальним правилом перекладу такого типу тексту.

Труднощі, що виникають у процесі перекладу цього типу тексту, в основному пов'язані з двома чинниками. По-перше, у вихідній та цільовій лінгвокультурах спостерігається глибока асиметрія у ціннісних орієнтирах та стереотипних уявленнях соціуму. Відповідно прагматична функція у межах дискурсу масової культури базується саме на етноспецифіці, а тому цей аспект вимагає застосування адаптацій на різних рівнях тексту - від окремої лексеми до висловлювання, або й усього тексту - та експлікацій у рамках перекладу. По-друге, комунікативний ефект для тексту у сфері масової культури виступає принциповим чинником, який зазвичай актуалізується імпліцитно шляхом застосування позатекстових явищ, як-от образні, аксіологічні ознаки лексем, фраз, а також символів та концептів, що ґрунтуються на характерній для представника окремої етнічної групи картині світу та асоціативних зв'язках таких текстових та ментальних утворень із поняттями загального характеру на кшталт “добро”, “зло”, “норма” тощо. Іншими словами, для реалізації прагматичної функції використовуються фактори не суто лінгвістичного, а скоріше ментального характеру, що знову ж таки базуються на надбаннях тієї чи іншої етнокультурної спільноти.

Висновки

Феномен масової культури слугує об'єктом дослідження у руслі таких наукових дисциплін, як філософія, когнітивістика, культурологія, лінгвокультурологія, тощо. Спільним для всіх цих наукових розвідок слугує виокремлення двох домінантних ознак зазначеного поняття, а саме система оцінних стереотипів, як база формування цього феномену, а також інституційний характер, що розкривається у спрямованості масової культури на насадження суспільної думки, форматів поведінки, звичок. У друкованій періодиці, розрахованій на масового читача, зазначені характеристики інтенсивно актуалізуються, що дає підстави висновувати про формування дискурсу масової культури через об'єктивацію у межах популярних журналів.

Інтерв'ю виступає одним із засадничих для такого роду видань типів тексту, що наявний у тому чи іншому вигляді в усіх зразках цієї гілки видавничої справи. У корпусі роботи інтерв'ю аналізується як мовна реалізація комунікації між інтерв'юером та респондентом. Саме комунікація виступає принциповим чинником у створенні та функціонуванні власне інтерв'ю. З іншого боку, з огляду на особливості дискурсу, значної ваги набувають два завдання, навколо яких формується рубрика журналу, представлена інтерв'ю, а саме - встановлення такого контакту із читачем, який дозволив би так чи інакше представити окрему актуальну тему та водночас розкрити цю тему під певним кутом зору. У такий спосіб окрім інформативної, естетичної та інших функцій мови, принциповими саме у рамках досліджуваного матеріалу виступають фатична та прагматична. У поєднанні із лінгвокультурними ознаками, що характеризують такий текст з огляду на його формування у сфері масової культури, функціональна специфіка формує особливий прагматичний потенціал інтерв'ю популярного журналу, що особливо актуально з огляду на перекладознавчі студії та зокрема пошук принципів відтворення зазначених позатекстових аспектів у перекладі.

Описані властивості матеріалу дослідження у тексті реалізуються у формуванні домінантних ознак, що підкреслюють його належність до класичного інтерв'ю, так само як і акцентують риси дискурсу, у якому він сформований. Так, установлено облігаторний характер діалогічності інтерв'ю як типу тексту, яка становить його інваріантну ознаку. У цьому контексті діалогічність ми розуміємо з огляду на текстове оформлення взаємодії комунікантів. Саме ця ознака дозволяє віднести досліджуваний текст до інтерв'ю навіть у тих випадках, коли класична форма текстової реалізації не збережена. Так само канонічною виявляється стійкість композиційної структури, що характерно для інтерв'ю. З іншого боку було встановлено, що для матеріалу дослідження сильну смислову позицію отримує саме вступна частина, яка задає тон усьому подальшому розгортанню смислового наповнення тексту.

З огляду на особливу увагу до особи респондента, ми окреслюємо цей вид інтерв'ю як портретний, що передбачає наявність характеристики героя крізь призму проблеми, але разом із тим і проблеми крізь призму особистості героя. Іншими словами, для інтерв'ю в дискурсі масової культури важливою ознакою виявляється подвоєння змістового центру, що реалізується у демонстрації двох принципових тематичних осередків: респондента та предмета бесіди між ним та інтерв'юером. Ці змістові центри у тексті можуть розкриватись найрізноманітнішими шляхами: від лексико-семантичних, стилістичних засобів до актуалізації понять етноспецифічного та ментального характеру, таких, як концепт і символ. Результати лінгвостилістичного аналізу переконують, що для оригінальних текстів характерним виявляється поєднання лексичних одиниць різного мовного регістру, де ті, що належать до розмовної лексики, переважають. Водночас зіставний перекладознавчий аналіз дає підстави стверджувати, що у перекладі інтерв'ю у популярних виданнях спостерігається тенденція до мінімізації стилістично маркованої лексики, яка або замінюється на еквівалентну, але нейтрального характеру, або тотально нівелюється, поряд із чим утрачений конотативний та аксіологічний компоненти значення не компенсуються, що загалом спричиняє спотворення прагматичного наповнення тексту.

З огляду на культурологічний характер понять символу та концепту з метою їх реконструкції у перекладі з'являється потреба пошуку певних відповідників у цільовій мові, та що найважливіше - у цільовій лінгвокультурі. На базі проведеного дослідження висновуємо, що до магістральних тенденцій їх відтворення належать часткова адаптація, або повне нівелювання цих явищ та їх елімінація у перекладі. Вартує на увагу, що така елімінація може супроводжуватись широким застосуванням компенсацій, зорієнтованих на мінімізацію культурної та прагматичної асиметрії між оригіналом та перекладом. Факультативною тенденцією виявилась тотальна адаптація символу та концепту до потреб адресата перекладу.

Отже, у перекладі інтерв'ю спостерігається тенденція до часткової або тотальної адаптації, що реалізується у таких перекладацьких прийомах та засобах, як редукція, еквівалентні заміни, компенсації, спрямованих на відтворення у тексті перекладу культурно зумовлених та не цілком зрозумілих аспектів значення окремих лексем, або й висловлювань. Такий підхід супроводжує трансформацію цілісного образу респондента та прагматичного аспекту оригінального тексту, при чому ці зміни можуть бути як зумисними, так і викликаними недостатньою лінгвокультурною компетенцією перекладача.

На підставі проведеного дослідження висновуємо, що інтерв'ю, яке функціонує у дискурсі масової культури, має диференційні ознаки, що вирізняють його з-поміж інтерв'ю, що представляють інші сфери суспільного життя. Ці ознаки так чи інакше зорієнтовані на реалізацію у тексті двох домінантних функцій мови, а саме фатичної, яка відображає комунікативні особливості інтерв'ю, а також прагматичної, що детермінована особливостями дискурсу. Зважаючи на те, що власне масова культура базується на оцінних та ментальних характеристиках певного етносу та водночас їх продукує, лінгвокультурна специфіка виступає засадничим компонентом формування асоціативно-образної структури тексту. У процесі добору відповідного лексичного матеріалу, автор апелює до тих чи інших аксіологічних, етнографічних та поведінкових стереотипів певної національної спільноти, що зумовлює особливого роду прагматичний потенціал такого тексту.

У рамках перекладознавчої науки всі ці твердження звучать особливо актуально, адже з огляду на значення екстралінгвальних чинників у побудові тексту інтерв'ю дискурсу масової культури, його переклад вимагає не лише добору еквівалентів на лексичному, синтаксичному рівнях, але й пошуку способів реконструкції у тексті перекладу функціональної специфіки оригіналу шляхом адаптації понять культуро зумовленого характеру до умов цільової лінгвокультури, щоб відтворити комунікативний ефект на адресата тексту перекладу еквівалентний тому, що має вихідний текст на свого адресата. Тільки за таких умов текст перекладу можна назвати цілком адекватним оригіналу.

Перспективу подальших досліджень убачаємо у встановленні етноспецифіки та прагмаспецифіки нехудожніх публіцистичних текстів, зорієнтованих на масового читача, та пошуку шляхів відтворення цих особливостей у перекладі.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Коваленко А. О. Використання психоаналітичної моделі Дж. Гріндера та Р. Бендлера під час перекладу-адаптації текстів маскультури / А. О. Коваленко // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія «Філологічна» : збірник наукових праць. - Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2012. - № 3. - С. 131-134.

2. Коваленко А. О. Жанрово-стилістичні домінанти інтерв'ю: перекладознавчий аспект / А. О. Коваленко // Мова і культура : науковий журнал. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2013. - Вип. 16. - Т. ІІ (164). - С. 408-415.

3. Коваленко А. О. Перекладацькі тенденції у відтворенні текстів маскультурного спрямування / А. О. Коваленко // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія «Філологічна» : збірник наукових праць. - Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2014. - № 45. - С. 258-261.

4. Коваленко А. О. Символічність мас-культурного тексту в аспекті перекладознавчих досліджень / А. О. Коваленко // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія “Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов”. - Харків : Видавництво Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2015. - № 80. - С. 194-198.

5. Коваленко А. О. Стратегії перекладу текстів дискурсу мас-культури / А. О. Коваленко // Наукові записки. Серія “Філологічні науки” : збірник наукових праць / Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. - Ніжин : НДУ ім. Гоголя, 2013. - Кн 3. - С. 173-178.

6. Kovalenko A. O. Translation of interview as a Publicistic Genre / A. O. Kovalenko// The Advanced Science Journal. - USA, Washington, 2013. - № 1. - P.38-42.

7. Kovalenko A. O. A concept research from translational perspective / A. O. Kovalenko // The European scientific journal. - Portugal : University of the Azores, 2015. - № 20. - Р. 242-248.

8. Коваленко А.О. Актуалізація постулатів прагматики у перекладознавчій парадигмі / А.О. Коваленко // Scientific Journal “Science Rise”. - Харків: НВП ПП “Технологічний центр”, 2016. - № 1/1 (18). - С. 52 - 55

Размещено на Allbest.ru