Пейзажний образ в австралійській поезії ХХ століття: лінгвокогнітивний та лінгвосинергетичний аспекти

Синтаксичними засобами формування пейзажного образу, які призводять до ускладнення його розгортання, постають еліпсис, асиндетон, умовчання, інверсія. Еліптичні синтаксичні конструкції розвантажують пейзажний образ від змістовно надлишкових компонентів. Смислові лакуни, що створюються синтаксичними розривами різної глибини й протяжності, виявляються смисло- й сюжетотвірними. Пейзажний образ будується іконічно і має рамковий спосіб синтаксичної організації.

Просторовий спосіб синтаксичної організації притаманний пейзажним образам, які розгортаються в поетичних текстах без будь-якої пунктуації. Для виділення правильних акцентів у змістовій сегментації словесних поетичних образів застосовано метод позиційного аналізу, що ґрунтується на теорії золотого перетину та теорії сильних позицій тексту (І.В. Арнольд). У рамках лінгвосинергетичного підходу (Г.Г. Москальчук) виділяємо: абсолютний початок (Абс.П - перша словоформа), зачин (початок - на відстані 0,146 від початку тексту), зону початку гармонійного центру та кінця (ГЦп, ГЦк - на відстані 0,236 від початку тексту), гармонійний центр (ГЦ - на відстані 0,618 від початку тексту), абсолютно слабкі позиції (АСП1, АСП2 - на відстані 0,236 праворуч та ліворуч від ГЦ тексту). Сильні позиції дають поштовх для послідовного розгортання пейзажного образу в поетичному тексті, забезпечують єдність поетичного твору, оскільки є більш змістовними. Слабкі позиції, навпаки, готують ґрунт для сильних позицій, підсилюють інформацію, що міститься у гармонійному центрі. Гармонійний центр є смисловим і емоційним стрижнем, в якому містяться найбільш важливі елементи смислу, що уможливлює легке та швидке декодування авторського наміру. Атрактори, до яких відносимо словесні поетичні образи, риторичні питання, символи, власні назви, порівняння, виступають креативною точкою, кульмінаційним центром твору і створюють семантичне й емоційне напруження.

The WimmeraАбс. П / атрактор

ІSteel lines melt

Into the rim of the horizon

Where plain and sky are welded початок

And at intervals shimmer

Along the tracks like bins

The silver temples of Ceres

ГЦп / атрактор

ІІIn whose shadow tractors crawlАСП1

Over the floor of the plain

As mortal as menатрактор

Before the vast seasons

Brown green and blond

ГЦ

That move as slow as

Fairweather cumulusАСП2

Over tin towns and temporary homes

ГЦк

ІІІAnd the sky fits

The walls of the horizon

Like a silver lid Абс. К / атрактор

Відсутність пунктуації у наведеному поетичному тексті перешкоджає відтворенню смислу пейзажного образу, що приводить до свободи тлумачення його змісту реципієнтом. Згідно з ідеєю композиційно-тематичної моделі виділяємо сильні позиції: початок (І), середину (ІІ) та кінець (ІІІ). Цілісність тексту на лексичному рівні забезпечує тема природи, яку ми реконструюємо із ключових слів даного тексту: horizon, sky, plain, cumulus, towns. Перші два рядки є зоною початку формування змісту тексту, з третього по сьомий рядок відбувається його поглиблення. В зоні ГЦ зміст розвивається, набуваючи своєї кульмінації і під кінець стабілізується та затверджується. Атракторами, що спрямовують правильне розгортання смислу вірша, стають власні назви The Wimmera й Ceres та художні порівняння as mortal as men, fits like a silver lid. Номінативна одиниця Wimmera займає сильну позицію - абсолютного початку вірша (заголовок), тому саме її значення дає змогу читачу адекватно інтерпретувати подальший зміст. Так, Віммера має посушливі сільськогосподарські території. Для цього регіону характерні неосяжні рівнини, низькі плато, які обрамлені Грампіанськими горами та горою Арапайлс. Звідси з перших рядків читач починає сприймати пейзаж як такий, що поглинає неосяжністю своєї території, поєднуючи в єдине ціле і небо, і рівнину.

Наступним атрактором, що знаходиться в зоні слабкої позиції і окреслює гармонійний центр, постає словесний поетичний образ "The silver temples of Ceres" - "сріблясті храми Церери". Згорнуту інформацію, яка міститься в міфологемі Церера, вилучаємо за допомогою лінгвисинергетичної операції рекурсії, тобто взаєморозкладання смислів, що містяться у власній назві, та лінгвокогнітивної операції наративного мапування й процедури інтертекстуалізації. Відомо, що Церера - це римська богиня родючості та хліборобства, яка в пошуках своєї доньки забула про людство, яке страждало від голоду. Храми, які будувалися для Церери, мали низький дах куполоподібної форми, широкі дерев'яні колони та просторі внутрішні зали (Cassell's Dictionary of Classical Mythology). З часом храми використовувалися для збереження зерна. Знання про міфологічний образ проектуються на попередні та наступні словесні поетичні образи, синтаксично об'єднані підрядним зв'язком та шляхом конструктивного мапування. У такий спосіб небо постає куполоподібним дахом для рівнини, що є родючою та зберігає врожай, як храм Церери, а бункери - це колони, які підтримують дах храму. Основний смисл аналізованого віршу концентрується в ГЦ, де кульмінація припадає на прикметники brown, green, blond, які експлікують прагнення поета побачити родючість регіона Віммери, коли зорані борозни (brown) зазеленіють першими паростками (green) і дозріє врожай (blond). Атрактори as mortal as men, fits like a silver lid, які займають сильні позиції в аналізованому поетичному тексті, породжують новий смисл, а саме: лише наполеглива праця та спільна взаємодія людини і природи здатні відродити посушливі землі.

У четвертому розділі "Типологія пейзажних образів в австралійському поетичному тексті ХХ ст." через класифікацію пейзажних образів на основі концептуального аналізу розкрито особливості етнокультурного сприйняття природи. В пейзажному образі реалізуються основні принципи світобудови, а саме: космологічний, антропоцентричний та антропокосмічний, які репрезентують ступінь інтерналізації та екстерналізації природи людиною.

Космологічними визначаємо пейзажні образи, в яких відображається міфопоетична картина світу австралійської лінгвокультурної спільноти, тобто відтворюються первісні, архаїчні уявлення про природу як живу істоту. Космологічний пейзажний образ структуровано архетипними та стереотипними словесними поетичними образами, сформованими на основі синкретичного (космологічного за В.М. Топоровим), асоціативного та аналогового поетичного мислення. Центральними концептами, у термінах яких осмислюються інші концепти, постають ПРИРОДА, ГАРМОНІЯ, ЦИКЛ, ВІЧНІСТЬ.

Для космологічних пейзажних образів характерним є осмислення навколишнього світу через природні явища та об'єкти, яке увиразнюється у лінгвокогнітивних механізмах формування словесних поетичних образів, а саме в операціях аналогового мапування. Наприклад, у словесному образі: "linchen pours from the boughs like a green arrested waterfall" (M. O'Connor), - за допомогою прямого мапування онтологічно споріднених властивостей сутностей царин джерела waterfall і мети linchen відтворюється образ дерева, вкритого зеленим лишайником, що спускається по його стовбуру як застиглий водоспад.

Релятивне мапування сутностей царин словесного поетичного образу постає домінантним механізмом формування пейзажного образу. Основним принципом відображення образної картини світу встановлено антропоморфізм, де людина (мікрокосм) і природа (макрокосм) постають як невід'ємні сутності. Мапування ознак людини на природу відбувається на основі зіставлення за ознаками дії та руху, тобто ґрунтується на принципі психологічного паралелізму (О.М. Веселовський), який відтворюється через релятивне й синестезійне мапування сутностей царин словесного поетичного образу. У словесному поетичному образі: "Such thickets Earth draws round like a shawl to keep out heat and chill" (M. O'Connor), - простежується релятивне мапування шляхом проектування аналогічних дій з однієї царини на іншу, тобто вкриття Землі зеленими хащами порівнюється із одягненням людиною шалі.

Пейзажний образ визначаємо антропоцентричним, якщо переважна більшість концептів осмислюється у термінах концепту ЛЮДИНА. Антропоцентричний пейзажний образ формується за рахунок розширення й перегляду конвенційних концептуальних структур, які відтворюють географічний, економічний, соціальний, метеорологічний, культурний та духовний простори, шляхом ситуативного та конструктивно-творчого мапувань і різних лінгвокогнітивних операцій. Осягнення суті буття і законів природи відбувається крізь матеріальні речі, де людина постає креативною діючою істотою. Згідно з концептуальними схемами, зафіксованими у культурній моделі ВЕЛИКИЙ ЛАЦЮГ БУТТЯ (G. Lakoff, M. Turner), розуміння суспільства як форми буття людини метафорично осмислюється у термінах форм буття сутностей нижчих за ієрархічною шкалою.

У словесному поетичному образі: "Long greening waves cash themselves, foam change / sliding into Ocean's pocket" (L. Murray), - шляхом ситуативного мапування, проектування ситуації грошового обігу в суспільстві на опис хвилювання океану, та субститутивного мапування, де океан (Ocean) метонімічно осмислюється як банк, зелені хвилі (greening waves) як долари, піна (foam) як монети, і у такий спосіб розкриваються капіталістичні відношення у суспільстві. Якщо в космологічному пейзажному образі пляж та узбережжя - це місце для роздумів, межа стихій, в антропоцентричному пляж постає місцем буття та побуту. У підґрунті такого образу лежить концептуальна метафора ЖИТТЯ Є НЕСКІНЧЕННИЙ КОЛООБІГ ГРОШЕЙ. Образ пляжу втрачає ознаку місця одвічного блаженства і стає місцем, де гинуть людські мрії про рай.

Пейзажний образ як антропоцентричний, так і антропокосмічний постає як сплетення концептуальних метафоричних і метонімічних схем, що веде до формування образу-метаболи й образу-параболи з ризомним переплетенням.

В антропокосмічному пейзажному образі шляхом прямого та непрямого напряму мапувань сутностей царин ідіотипних і кенотипних словесних поетичних образів відтворюється фізіологічна взаємодія з природою, людські почуття перемежовуються й змішуються з екологічними процесами та феноменами. Концептуальні референти СВІТ, ПРИРОДА, ЖИТТЯ осмислюються через концептуальні кореляти КОСМОС, ГАРМОНІЯ, ДУХОВНІ й ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЦІННОСТІ, АРТЕФАКТИ. У словесному поетичному образі: "Elsewhere the bio-sphere / is paper-thin, a waxed green blade thrust out / into the solar glare. Here / it's a hundred feet of fertile greening gloom" (M. O'Connor), - за допомогою атрибутивного мапування концепт ЖИТТЯ осмислюється через концепти АРТЕФАКТИ та ПРИРОДА. Якості й ознаки властиві номінативним одиницям paper-thin, waxed green blade проектуються на споріднені ознаки концепту ЖИТТЯ, об'єктивовані номінативними одиницями bio-sphere і fertile greening gloom.

В антропокосмічному пейзажному образі злиття людини з природою, відчуття космічної енергії та гармонії відбувається через мистецтво, танок, музику, яка створена людиною, космічну музику й музику природи. Музика стає провідником і єднальною ланкою між природою, людиною та космосом. У словесному поетичному образі краса побаченого краєвиду, який поглинає темрява, зображується через образи серця й музики: "The heart holds, as remembered music, / a landscape grown too dark to see" (G. Harwood), - шляхом аналогового мапування властивостей ритму музики на споріднені властивості серця. Так, відтворюється пейзажний образ, який змушує битися серце у музичному ритмі, назавжди закарбовуючи красу.

Висновки

З позицій лінгвокогнітивного підходу пейзажний образ розуміємо як тривимірний конструкт, що інкорпорує передконцептуальну, концептуальну і вербальну площини. У рамках лінгвосинергетичного підходу пейзажний образ тлумачимо як синергійне утворення, побудоване на тріаді людина (автор/читач - раціо) - природа (емоціо) - креативна діяльність (інтуіціо), кожен з елементів якої є її рівноправним членом і бере участь у вирішені протиріч між двома іншими, забезпечуючи цілісність пейзажного образу.

Запропонований інтегрований підхід до дослідження лінгвокогнітивних і лінгвосинергетичних механізмів творення пейзажного образу в австралійській поезії ХХ століття уможливив окреслення кола етноархетипів, що становлять підґрунтя пейзажного образу, реконструкцію складників змістової структури етноконцептів, які реалізуються в різних видах пейзажних образів (руристичних, урбаністичних), виокремлення фонографічних, лексичних і синтаксичних засобів творення пейзажного образу, вилучення етнокультурних смислів, актуалізованих пейзажним образом в австралійській поезії ХХ століття й розкриття етнокультурних особливостей концептуалізації навколишнього світу.

В онтологічному ключі пейзажний образ розглянуто на тлі змін уявлень людини про природу та місце її у Всесвіті, що супроводжуються зміною типів художньої свідомості й видів поетичного мислення, які детермінують, у свою чергу, форму, значення і функції пейзажного образу в поетичному тексті. Гносеологічні властивості пейзажного образу досліджено у зв'язку з його здатністю втілювати асоціативно-символічні смисли, які перетворюють його у засіб вираження почуттів і переживань, призму, крізь яку осмислюється навколишній світ і вибудовується ставлення до нього.

Передконцептуальна площина є ядром пейзажного образу, в якій втілені первісні знання й уявлення австралійської спільноти про першоелементи буття, про природу, викликані її емоційним досвідом. Доведено, що у підґрунті руристичного й урбаністичного пейзажних образів лежать різні архетипи та етноархетипи. Концептуальна площина пейзажного образу формується системною взаємодією етноконцептів BUSH, PADDOCK, CITY, HOME/HOUSE, складники яких реалізуються в руристичному й урбаністичному пейзажних образах. Вербальне втілення складників передконцептуальної і концептуальної площин відбувається через реалізацію лінгвостилістичних засобів фонографічного, лексичного й синтаксичного рівнів, що актуалізуються у тексті за допомогою лінгвокогнітивних операцій та процедур і завдяки лінгвосинергетичних процесам, які становлять комплексний механізм формування пейзажного образу. Етнокультурні особливості концептуалізації навколишнього світу, а саме природи, виявлено через типологію пейзажних образів, серед яких виокремлюємо космологічні, антропоцентричні й антропокосмічні.

Подальші перспективи дослідження передбачають вивчення функціонування пейзажного образу в американських, ірландських та австралійських баладах, виявлення індивідуально-авторської специфіки репрезентації пейзажного образу в окремих поетів та письменників.

Основні положення дисертації висвітлено в публікаціях автора

1. Свірідова Ю. О. Семантико-когнітивні та культурологічні аспекти поетики пейзажу в австралійській поезії ХХ ст. / Ю. О. Свірідова // Науковий вісник Херсонського державного університету: Серія "Лінгвістика". - Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. - Вип. 5. - С. 353-359.

2. Свірідова Ю. О. Пейзаж чи геопоетичний образ: досвід лінгвокогнітивного аналізу (на матеріалі австралійської поезії ХХ ст.) / Ю. О. Свірідова // Наука і сучасність. Сер. Педагогіка. Філологія: зб. наук. праць. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - Т. 59. - С. 229-236.

3. Свірідова Ю. О. Поетика пейзажу в історичній ретроспективі / Ю. О. Свірідова // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : [зб. наук. праць / Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка]. - К.: Логос, 2007. - Вип. 12. - С. 363-369.

4. Свірідова Ю. О. Іконічний спосіб зображення пейзажу в австралійській поезії ХХ ст. / Ю. О. Свірідова // Наукові записки. Серія Філологічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - Вип. 75 (3). - С. 102-105.

5. Свірідова Ю. О. Фонографічні засоби створення пейзажу в австралійській поезії ХХ століття / Ю. О. Свірідова // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - Вип. 42. - С. 216-220.

6. Свиридова Ю. А. Композиция пейзажа в поэтическом тексте (на материале австралийской поэзии ХХ столетия) / Ю. А. Свиридова // Научная дискуссия: вопросы филологии, искусствоведения и культурологии. - Москва: Изд. "Международный центр науки и образования", 2013. - Вип. 7(14). - С. 47-54. - ISSN 2309-1924

7. Свірідова Ю. О. Опис природи і пейзаж: критерії розрізнення (на матеріалі австралійської поезії ХХ ст.) / Ю. О. Свірідова // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. - Вип. 2 (74). - С. 227-232.

8. Свірідова Ю. О. Методика аналізу поетики пейзажу в австралійських віршованих текстах ХХ століття / Ю. О. Свірідова // Науковий вісник Херсонського державного університету: Серія "Лінгвістика". - Херсон: Вид-во ХДУ, 2015. - Вип. 23. - С. 128-134.

9. Свірідова Ю. О. Передконцептуальна основа формування пейзажу в австралійській поезії ХХ століття / Ю. О. Свірідова // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: матеріали VI Міжвузівської конференції молодих учених( м. Донецьк, 28-29 січня, 2008 р.). - Донецький національний університет, 2008. - Т.2. - С. 69-72.

Размещено на Allbest.ru