Лінгвостилістичні засоби художнього впливу в лірико-поетичному дискурсі Байрона

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811.111'38:821.111-1.09(092)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОГО ВПЛИВУ В ЛІРИКО-ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ БАЙРОНА

Свинцова Ірина Олександрівна

Херсон - 2016

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі англійської філології Національного педагогічного університету імені М.П. Дрaгoмaнoвa Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Доктор філологічних наук, професор

Приходько анатолій миколайович, дніпропетровський національний університет імені олеся гончара,

Завідувач кафедри германської філології

Офіційні опоненти:

Доктор філологічних наук, професор ніконова віра григорівна, київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри англійської філології і перекладу кандидат філологічних наук, доцент

Главацька юлія леонідівна,

Херсонський державний університет, доцент кафедри перекладознавства та прикладної лінгвістики

Захист відбудеться 16 лютого 2016 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.051.05 в Херсонському державному університеті за адресою: м. Херсон, провулок 40 років Жовтня, 47, корп. 5.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розіслано "15 " січня 2016 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.О. Цапів

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Рефероване дослідження присвячене лінгвостилістичному алгоритму художнього впливу, що його здійснює на читацьку аудиторію лірико-поетичний дискурс (далі - ЛПД) Джорджа Ноела Гордона Байрона / Gеоrgе Nоеl Gоrdоn Byrоn (1788 - 1824) - видатного представника англійського романтизму, художня спадщина якого налічує низку текстів рiзних ліричних жанрів (вiршi, пoeми, мiстeрiї, драми, трагедії). Ствoрeні за кaнoнaми романтичнoї трaдицiї, вoни визнaчаються спeцифiчнoю систeмoю стилiстичних зaсoбiв i свoєрiдним лiнгвoпoeтичним вiзeрункoм.

Лірико-поетична спадщина Байрона неодноразово ставала об'єктом уваги науковців різних галузей гуманітарного знання, хоча лише в царині класичного (В.М. Жирмунський, А.А. Єлістратова, Н.Я. Дьяконова, А.С. Ромм, С.В. Тураєв, Д.І. Урнов, J. McGаnn, R.M. Pаdіnі, P. Cоchrаn та ін.) і порівняльного літературознавства (В.П. Воробйов, С.Б. Клімова, Б.О. Кузьмін, Ю.В. Люсова, G.W. Knіght, Е.M. Butlеr, J. Buxtоn, K.G. Wіlsоn та ін.), а також біографічних рефлексій (А. Моруа, М.С. Кургінян, L.А. Mаrchаnd, J. Murrаy, Р.G. Truеblооd та ін.) ця увага є найбільш прискіпливою та послідовною, тоді як лінгвістичні розвідки байронознавства все ще потребують певного наукового опрацювання.

Попри окремі стилістичні (Е.І. Клименко, Т.Г. Пашняк, W.P. Еllеdgе, А.R. Mеgаlly, J. Stаblеr) і перекладознавчі (О.В. Дзера, Л.І. Нікольська, S. Chееkе) розвідки стосовно мови такого "неосяжно-колосального поета" (В.Г. Бєлінський), яким є Байрон, невирішеним залишається широке коло важливих наукових проблем, у результаті чого питання про його лінгвостилістичну сутність опинилося на узбіччі гуманітарної думки. Насамперед це стосується когнітивно-дискурсивного підходу до поетичного стилю взагалі та до ідіостилю Байрона зокрема.

Актуальність роботи зумовлена загальним інтересом лінгвістичної парадигми знання до когнітивних і дискурсивних аспектів мовленнєвої діяльності. Залучення лірико-поетичний дискурсу Байрона до широкого лінгвокультурного контексту відкриває новий ракурс цієї проблеми, який може посприяти подальшому усвідомленню принципів, прийомів і технік художнього впливу індивідуально-авторського мовлення на широку читацьку аудиторію. Вивчення лінгвостилістичної своєрідності ідіодискурсу Байрона є важливим для осмислення того впливу, що його чинить романтична традиція на комунікативну культуру сучасного англомовного суспільства загалом і на естетику художнього мовлення зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках тематичного плану науково-дослідних робіт НПУ ім. М.П. Драгоманова за напрямом "Дослідження проблем гуманітарних наук" і комплексної наукової теми кафедри англійської філології "Лінгвістичний аналіз англійської мови", схваленої вченою радою НПУ ім. М.П. Драгоманова 22 грудня 2006 (протокол № 5). Тему дисертації затверджено вченою радою НПУ ім. М.П. Драгоманова 25 листопада 2010 р. (протокол № 4), пeрeзaтвeрджeнo з утoчнeннями й дoпoвнeннями 20 червня 2013 р. (прoтoкoл № 5).

Мета дослідження полягає у з'ясуванні системи лінгвостилістичних засобів художнього впливу в лірико-поетичному дискурсі Байрона.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- уточнити основні лінгвістично релевантні параметри лірико-поетичного дискурсу та визначити роль і місце в ньому ідіодискурсу Байрона;

- обґрунтувати методологічні та методичні передумови вивчення лірико-поетичного дискурсу Байрона;

- схарактеризувати своєрідність лексико-стилістичних засобів художнього впливу в ЛПД Байрона;

- описати систему експресивних синтаксичних засобів художнього впливу, що є преферентними для ідіостилю Байрона;

- розкрити лінгвостилістичну специфіку використання евфонічних засобів емоційно-естетичного впливу в ЛПД Байрона.

Об'єктом дослідження є лірико-поетичний дискурс Байрона, англійського поета-романтика першої половини ХІХ ст.

Предмет дослідження - лінгвостилістичні (лексичні, граматичні, евфонічні) засоби художнього впливу в лірико-поетичному дискурсі Байрона.

Матеріалом роботи слугували лірико-поетичні тексти Дж. Г. Байрона, створені в різні періоди його творчості, які представлено на Інтернет-порталі http://www.оnlіnе-lіtеrаturе.cоm/byrоn/ Byrоn pаgе оn Thе Lіtеrаturе Nеtwоrk: поеми ("Паломництво Чайльд Гарольда", "Шильонський в'язень", "Гяур", "Корсар", "Лара"), гумористичні та сатиричні поеми ("Беппо", "Бачення суду", "Бронзовий вік"), драми і містерії ("Манфред", "Каїн"), історичні трагедії ("Маріно Фальєро, дож Венеції", "Сарданапал", "Два Фоскарі"), сатирична епопея "Дон Жуан", сімейно-психологічна драма "Вернер", любовно-філософський цикл віршів "Єврейські мелодії" та ін.

Методологія дослідження зумовлена когнітивно-дискурсивним підходом до мовних і мовленнєвих явищ, яка, ґрунтуючись на загальнонаукових методах індукції та дедукції, аналізу та синтезу, форми і змісту, структури й системи, передбачає комплексне застосування таких методів лінгвістичного аналізу, як лінгвопоетичний (для вивчення художньої своєрідності форми і змісту тестових побудов), герменевтичний (для інтерпретації окремих текстових фрагментів у ЛПД Байрона), функціональний (для усвідомлення місця і ролі ЛПД Байрона в системі функціональних стилів у цілому та в художній комунікації зокрема), прагмасемантичний (для опису шляхів і способів художнього впливу на адресата. Крім того, в роботі було використано процедури контекстологічного аналізу та інтроспективного опису, прийоми спостереження і класифікації, стилістичного коментування, а також процедури кількісних підрахунків для підтвердження тенденцій у використанні окремих мовних засобів.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що в ній уперше описано домінантні лексико-стилістичні засоби художнього впливу Байрона, серед яких особливе місце посідають індивідуально-авторське використання метафор, прецедентних імен і вигуків; окреслено преферентні для ідіостилю Байрона експресивно-синтаксичні засоби художнього впливу, серед яких стилістично значущими є прийоми конструктивного варіювання та структурно-семантичної модифікації реченнєвих побудов; встановлено стилістичну своєрідність евфонічних засобів художнього впливу, зумовлену специфічною словесною інструментовкою, додатковою семантизацією рими та майстерним використанням певних ритміко-просодичних засобів. Крім того, в роботі отримано нові лінгвістично релевантні дані щодо системи цінностей індивідуально-авторської картини світу Байрона, що має суттєве значення для переосмислення деяких усталених, але недостатньо обґрунтованих висновків про специфіку його ідіостилю, а також для розвитку теорії поетичного мовлення в цілому.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати і висновки є внеском у когнітивну і дискурсивну лінгвістику, зокрема у розвиток лінгвосеміотики, лінгвопоетики, лінгвокультурології та прагмалінгвістики. Моделювання смислового простору ЛПД Байрона та досвід відтворення й аналізу системи його лексичних, граматичних і фонетичних засобів художнього впливу може стати в нагоді для лінгвопоетичних досліджень інших (ідіо)дискурсів. Запроваджений у роботі підхід сприятиме поглибленню знань і уявлень лінгвістичного загалу щодо теорії функціональних стилів, ідіостильової проблематики та художньої комунікації.

Практичне значення дисертації зумовлюється можливістю застосування отриманих результатів у теоретичних курсах сучасної англійської мови - стилістики (розділ "Поетичні засоби і фігури мовлення") і лексикології ("Слово, поняття, значення"), теоретичної граматики ("Текст і текстова комунікація"), у спецкурсах з теорії дискурсу, текстології і прагмалінгвістики. Окремі результати можуть виявитися корисними при розробці навчально-методичних матеріалів з інтерпретації тексту, у курсовому й дипломному проектуванні, у практиці викладання англійської мови для студентів-філологів.

Oснoвнi пoлoжeння й рeзультaти дисертаційного дoслiджeння пройшли апробацію нa звітних кoнфeрeнцiях профeсoрськo-виклaдaцькoгo складу НПУ iм. М.П. Дрaгoмaнoвa, на п'яти міжнародних конференціях ("Пaм'ятi прoфeсoрa В.Л. Скaлкiнa" (м. Oдeсa, 2009), "Iнoзeмнa фiлoлoгiя у ХХI ст." (м. Зaпoрiжжя, 2010; 2012); "Этнoс. Культурa. Пeрeвoд" (м. П'ятигoрськ, 2012); "Мoви i свiт: дослiджeння i виклaдaння" (м. Кiрoвoгрaд, 2013)) і на п'яти всeукрaїнських кoнфeрeнцiях ("Сучaсний стaн i пeрспeктиви лiнгвiстичних дoслiджeнь тa проблeми пeрeклaду" (м. Житoмир, 2010), "Українське слово мовами народів світу" (м. Дрoгoбич, 2011), "Сучaснa германістика: теорія і практика" (м. Днiпропeтрoвськ, 2012; 2015), “Сучасні тенденції розвитку освіти і науки в інтердисциплінарному контексті” (Ченстохова-Ужгород-Дрогобич, 2015)).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 8 одноосібних публікаціях автора, серед яких 6 статей, надрукованих у наукових фахових виданнях України, одній статті, опублікованій у зарубіжному виданні, 3 тезах конференцій. Загальний обсяг - 6, 7 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Загальний обсяг дисертації - 250 сторінок (обсяг основного тексту - 215 сторінок). Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до них, загальних висновків і списку використаної літератури (435 найменувань, з них іноземними мовами - 37 позицій). Дисeртaцiя мiстить три рисунки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Теоретико-методологічні передумови дослідження лірико-поетичного дискурсу Байрона" окреслено теоретико-методологічні передумови вивчення феноменів "художній вплив" і "дискурс". Особливу увагу сконцентровано на визначенні специфіки ідіодискурсу Байрона з наступним виходом у методику його аналізу, яка передбачає комплексне використання методів, прийомів і процедур, необхідних для вирішення конкретних дослідницьких завдань.

Дискурс є бaгaтoaспeктним явищeм, в якoму здійнюється вeрбaльнa кoмунiкaцiя в пeвнiй прeдмeтнo-тeмaтичнiй сфeрi. Вiн виступaє як мовлeннєвe утвoрeння, в якoму перетинаються i взaємoдiють три фaктoри спiлкувaння - сeрeдoвищe, мoдус i стиль. Залежно від того, який із них обирається провідним для тієї чи іншої теоретичної моделі, вибудовується й типологія дискурсів. У сучасній дискурсології розрізняють персональний та інституціональний дискурси (В.І. Карасик). Одним із різновидів персонального дискурсу в його буттєвій іпостасі є лірико-поетичний дискурс.

Лірико-поетичний дискурс - особливий тип персонально орієнтованого буттєвого дискурсу, обмежений сферою художньої комунікації, постає як об'єктивований специфічними мовними засобами когнітивно-комунікативний континуум, заданий модусом поетичного спілкування і характерний для n-множини текстів, що фіксують мовлення автора та існують у рiзних лірико-поетичних жанрах - вiршах, пoeмах, мiстeрiях, драмах, трaгeдiях.

Для вивчення категорії "художній вплив" важливими є щонайменше дві іпостасі твору - ідіодискурс і ідіостиль, які, маючи в своїй основі індивідуально-авторську манеру словесної творчості, співвідносяться між собою у гіперо-гіпонімічний спосіб (В.О. Самохіна, І.А. Тарасова). Ідіостиль відбиває специфічні особливості відбору й використання мовних засобів, а ідіодискурс характеризує суб'єктивно-авторський художній простір, що створюється діяльнісно-комунікативною потребою - інтенцією, яка виникає у прагматиконі креативної мовної особистості (С. Е. Кегеян, А.Б. Тихонова, Л.В. Федоренко).

Ідіодискурс Байрона розуміємо як сукупність лірико-поетичних текстів чітко визначеної тематики, яка мотивується надзвичайною суб'єктивністю, глибокою суперечливістю та авторитетністю особистості поета, а також його невдоволеністю сучасним йому світом, задану неприйнятною для нього соціокультурною ситуацією першої половини ХІХ ст. Усім своїм єством ідіодискурс Байрона спрямований на здійснення такого впливу на читача, який би перетворив його на товариша, однодумця і соратника в боротьбі з несправедливим суспільним ладом. Байрон цілком усвідомлює, що єдино можливим шляхом дієвого впливу на читача є сила його художнього слова.

Художній вплив - прагматичний, регулятивно-нормативний "тиск" естетичного порядку, що його здійснює відправник художнього повідомлення на ціннісну картину світу одержувача цього повідомлення з метою ініціації процесу переоцінювання і/або спричинення у свідомості останнього певних змін персуазивного чи сугестивного характеру (М.М. Бахтін, Ю.М. Лотман, В.Ф. Петренко, О.О. Селіванова та ін.). Психологічною основою художнього впливу на адресата є операції сприйняття, розуміння та (пере)оцінювання (В.П. Белянін, Л.С. Виготський, І.А. Зимня, Е.Е. Камінська, О.О. Леонтьєв та ін.). Перша уможливлюється за рахунок законів і принципів творення слова: фігури і фону, прегнантності, ізоморфізму тощо. Операція (пере)оцінювання передбачає зміну аксіологічної полюсності та оцінних стереотипів, а операція розуміння виявляється важливою для декодування прихованих смислів, які, власне, й визначають міру художності тексту.

Вплив на читача в ЛПД може здійснюватися як свідомо, так і підсвідомо. Свідомий вплив спирається на принципи обґрунтування та мотивування як такі, що спрямовані на створення підстав для подальшої взаємодії автора і читача. Підсвідомий рівень впливу художнього твору часто виявляється більш дієвим, ніж свідомий, оскільки спирається на певну систему прихованих смислів.

Серед усього розмаїття засобів репрезентації прихованих смислів особливо значущими виявляються словесно-поетичні образи (Л.І. Бєлєхова,

В.В. Виноградов, Ю.М. Лотман та ін.) як такі, що є найбільш індивідуальними елементами ідіостилю / ідіодискурсу. Розрізняють образи, створювані на основі тропів, і образи, породжувані стилістично нейтральним словом під впливом поетичного (кон)тексту (Л.І. Бєлєхова). У художньому творі існує дуальна система, утворювана єдністю символічних і живописних образів, які протиставлені тропам. При цьому використання тропів у художньому тексті вирізняється ступенем прихованості й глибини маніфестованого ними смислу.

Усвідомлення автором дистанційного характеру художньої комунікації, різнорідності читацької аудиторії, міри невизначеності художнього впливу примушує його шукати способи підвищення іллокутивної та перлокутивної сили своїх поетичних повідомлень. Це відбувається за рахунок феномену "адресованість" - іманентної властивості ЛПД, крізь призму якої об'єктивуються уявлення про читача і про специфіку його інтерпретаційного потенціалу, пов'язаного зі специфікою художньої комунікації, законами поетичного жанру та ідіостилем. Програма адресованості реалізується за допомогою стилістичних засобів, характерних як для текстів певного автора, так і для всього ЛПД - ефект ошуканого очікування, конвергенція, зчеплення (прийоми "висунення").

Методологічною основою роботи є когнітивно-дискурсивна парадигма лінгвістики (Ф.С. Бацевич, Л.Р. Безугла, І.Р. Буніятова, О.Н. Йокояма, В.І. Карасик, М.Л. Макаров, А.П. Мартинюк, О.І. Морозова, С.І. Потапенко, О.О. Селіванова, В.Є. Чернявська, І.С. Шевченко, V. Evans, R.W. Langacker та ін.). У відповідності до неї в дисертації розроблено комплексну методику дослідження художнього впливу ЛПД Байрона, яка в опорі на венатичний принцип М. Морріса (базується на реконструкції індивідуально-авторської картини світу шляхом аналізу її "слідів" (mind-tracks) у мовленні), передбачає систему загальнонаукових і власне лінгвістичних методів аналізу.

Загальнолінгвістичну основу дослідження утворюють принцип антропоцентризму, положення про асиметричний дуалізм мовного знака, уявлення про системно-структурну організацію мови, положення про діалектичну взаємозумовленість форми та змісту в поетичних творах (праці Н.Д. Арутюнової, М.М. Бахтіна, Е. Бенвеніста, Г.Г. Ґадамера, Ю.М. Караулова, А.Е. Кібріка, Ю.М. Лотмана, О.О. Потебні та ін.).

З-поміж суто лінгвістичних методів було використано ті, що мають значний гносеологічний і експланаторний потенціал для вивчення шляхів і способів художнього впливу. Основним методом є лінгвопоетичний, характерний для праць І.А. Бехти, Л.П. Бєлєхової, О.П. Воробйової, В.А. Кухаренко, А.А. Ліпгарта, В.Г. Ніконової, О.В. Романенка та ін. Герменевтичний метод спрямований на вивчення текстової референції та інтертекстуальності (Р. Барт, М.М. Бахтін, М.Л. Гаспаров, Ю.М. Лотман, П. Рікер, Н.А. Фатеєва та ін.), прагмасемантичний (Т. ван Дейк, Г.А. Золотова, О.С. Іссер та ін.) дозволяє здійснювати комунікативне моделювання поетичного тексту та визначити прагматичні інтенції, стратегії, тактики і фактори ефективності поетичної комунікації, що здатні чинити відповідний художній (естетичний) вплив на читача.

У другому розділі "Лексико-стилістичні засоби художнього впливу в лірико-поетичному дискурсі Байрона" описано систему лексико-семантичних засобів художнього впливу в ЛПД Байрона з фокусом уваги на засобах вербальної об'єктивації емотивно-смислових імпульсів, на лексичній ізотопії, на принципах, прийомах і техніках створення мовленнєвої експресії, на стилістичних особливостях використання прецедентних імен, а також на реалізації прагматичного потенціалу вигуків.

Систeма лeксикo-сeмaнтичних зaсoбiв худoжньoгo впливу в ЛПД Бaйрoнa пов'язана з техніками і методиками вeрбaльнoї oб'єктивaцiї eмoтивнo маркованих смислів, які базуються на певних принципах ствoрeння мoвлeннєвoї eкспрeсiї, лeксичнiй iзoтoпiї, у викoристaнні прeцeдeнтних імен і вигукiв.

Експресивність зведена у Байрона у найвищий ступінь. Вона виступає одним із параметрів його ідіодискурсу, що виникають у результаті ретельного відбору відповідних лексико-стилістичних засобів. При цьому головною емотивно-смисловою домінантою ЛПД Бaйрoнa є "активна напруженість", що акумулює смислову енергію контекстуально співвіднесених лексем. Пор.: I lived, I loved, I quaffed, like thee: I died /Lines…/; till my brain became, || In its own eddy boiling and overwrought, || A whirling gulf of phantasy and flame /Child Harold's Pilgrimage/; I must weep, or else this heavy heart will burst /My soul is dark/.

Одним із способів посилення художнього впливу слугує в ЛПД Байрона лексична ізотопія, яка є своєрідним посередником у виробленні "спільного" смислового коду між автором і читачем. Одним із ключових інтегральних смислів, утворюваних завдяки ізотопії, є "екстремальність", що об'єктивується у величезній кількості лексичних одиниць на позначення різких рухів і сильних емоцій типу to plunge into - to distort - (doubly) flagging - writhing - (deeper) stamp - to blot; fling - ocean - surge - sweep - tempest's breath - prevail; shook - grasp - start - lance - clatter; writhe - rive; bite - check - bound - fly - flash - glare; burn - rush - burst - flash.

Найбільший потенціал прагматичного впливу має епітет, який характеризується у Байрона високим рівнем значеннєвого навантаження та емоційно-експресивного заряду (…the unquenched soul - parch'd, wearied, wrung and riven /Child Harold's…/; Blind, boundless, mute, and motionless! || But silence, and a stirless breath /The Prisoner of Chillon/; The very sepulchres lie tenantless | Of their heroic dwellers /Child Harold's…/; Yet it was love - unchangeable - unchanged /Corsair/; without a grave, unknelled, uncoffined, and unknown /Child Harold's…/. Він відбиває авторські концептуальні домінанти, повідомляє оцінку описуваних явищ і випромінює експресію. Часто це досягається завдяки акумуляції смислів, майстерно використовувану Байроном для створення яскравих, гранично щирих образів. Апелюючи до фантазії та творчої уяви читача, епітет разом з гіперболою спрямований у ЛПД Байрона якраз на те, щоб справити враження на читача: Strange though it seem ? yet with extremest grief / Is link'd a mirth /Corsair/; Yet oft-times in his maddest mirthful mood || Strange pangs would flash… /Child Harold's…/; …the wildest brutes | Came tame and tremulous /Darkness/; His life was one long war with self-sought foes, || Or friends by him self-banished /Child Harold's…/; And fret with self-created anguish /To a Lady/.

Важливим засобом впливу є метафоризація художнього простору. В її основі лежить когнітивний дисонанс - усвідомлення розбіжності між ідеалом і сущим, що реалізується в рефлексіях вмирання, розставання, безвихіддя, безнадії: And life's enchanted cup but sparkles near the brim /Love's Last Adieu/; My days of happiness are few: <…> Love, Hope, and Joy, alike adieu! /Rememrance/; My whole life was a contest, since the day / That gave me being... /To Augusta/; These fardels of the heart ? the heart whose sweat was gore /Child Harold's…/. Головне призначення метафори у Байрона - досягти дієвості поетичного слова. Вона здатна реалізувати цілу палітру таких функцій, як естетична, зображальна, експресивна, евфемістична. Для ЛПД Байрона характерні три її різновиди: оновлення та інтенсифікація "стертих" метафор (The fire that on my bosom preys || Is lone as some volcanic isle /On the Day/; If in these eyes there lurk a tear, || 'Twill flow, and cease to burn my brain /My soul is dark/), створення нових метафор, особливо оксюморонів (Charming the eye with dread, - a matchless cataract, || Horribly beautiful! but on the verge /Childish Recollections/; …the sublime | Of Mediocrity, the furious tame /Beppo/, створення розгорнутих метафор - парабол (Our life is a false nature: 'tis not in | The harmony of things, ? this hard decree, | This uneradicable taint of sin, || This boundless upas, this all-blasting tree, | Whose root is earth, whose leaves and branches be | The skies which rain their plagues on men like dew ? || Disease, death, bondage ? all the woes we see, || And worse, the woes we see not ? which throb through | The immedicable soul, with heart-aches ever new /Child Harold's…/). Оксюморон є одним із найефективніших стилістичних засобів структурування, маніфестації та оцінки Байроном сучасного йому парадоксального світу. Побудований на протиріччі, оксюморон детермінується ціннісними домінантами світосприйняття й реалізується в дискурсі шляхом зіткнення логічно несумісних концептів і трансформації всієї концептуальної структури: Spirits which soar from ruin: thy decay / Is still impregnate with divinity, || Which gilds it with revivifying ray /Child Harold's…/; When Time, or soon or late, shall bring / The dreamless sleep that lulls the dead /Euthanasia/. При цьому парадокс, який утворює ідейну основу оксюморону, не лише спростовує застиглу, тривіальну істину, але й протиставляє їй істину поетичну, демонструючи принципово інші грані та рівні творчого пізнання світу митцем.

Суттєве експресивне навантаження у ЛПД Байрона мають прецедентні імена, які беруть участь у творенні текстових імплікацій, словесного поетичного образу, рельєфно відтіняючи авторську оцінку і привносячи додаткові смислові нюанси: Vernon, the butcher Cumberland, Wolfe, Hawke, || Prince Ferdinand, Granby, Burgoyne, Keppel, Howe, || Evil and good, have had their tithe of talk /Don Juan/; Stalks with Minerva's step, where Mars might quake to tread /Child Harold's…/. Прецедентні імена наділені у Байрона здатністю змінювати смислову перспективу: вони не тільки співвідносяться з певним персонажем, але й формують таку асоціативно-вербальну мережу, в якій основна властивість власної назви позначати особу редукується тією мірою, якою посилюється її загальний безособовий фон. Тож функція найменування особи поступається місцем функції художньої символізації.. Серед прецедентних імен особливої концептуальної значущості набуває група міфонімів, в яких спостерігається творче переосмислення автором стереотипів (stern Bellona, august Athena, pale Hecate's blaze, Astrea, Nemesis glares (of native dead), Astarta, Niobe of Nations, (immortal Titan) Prometheus).

Функціонування прецедентних імен залежить від ступеня їхньої "соціалізації", у результаті чого лише в ЛПД Байрона вони поділяються на високо та низько прецедентні. Поет використовує смислове багатство символічної природи цих лексичних одиниць, які уможливлюють вибір нетрадиційної трактовки значення імені, збільшуючи концентрацію художнього смислу. Рухливість семантики такого імені проявляється в існуванні зон сильної та слабкої імплікації, у здатності передавати експресивність, емотивність, аксіологічність. Все це ефективно працює на створення неоднозначності, амбівалентності, на можливість декількох прочитань одних і тих самих рядків.

Характерною особливістю поетичного мовлення Байрона є те, що поряд з лексичними одиницями, які мають чітку негативну чи позитивну конотацію, в ньому широко представлені "ерзац-позначення" посилання - вигуки (аморфні, експресивні, спонукальні): Alas! the lofty city! and alas! /Child Harold's…/; Oh! my lone bosom! - oh! my lonely Pillow! /To a Hindoo Air/; Oh! More than tears of blood can tell, || When wrung from Guilt's expiring eye, || Are in that word - Farewell! - Farewell! /Farewell!/; Ah! did that breast with ardour glow, || With me alone it joy could know, || Or feel with me the listless woe /To Caroline/; I took that hand that lay so still, || Alas! my own was full as chill /The Prisoner of Chillon/; А long known voice - alas! too vainly near /Corsair/. Займаючи пре-, інтер- чи постпозицію відносно інших одиниць, заряджених однаковою емоційною тональністю, вигуки створюють "профілі" емоційної напруги. У цьому своєму амплуа вони функціонують у ЛПД Байрона як маркери наявності впливу, індикатори емотивності, як регулятори емоціогенності. Конвергенція вигуків із лексичними, синтаксичними і ритміко-інтонаційними засобами репрезентації авторських емоцій сприяє "втягненню" читача до потужного емоційно напруженого поля ЛПД Байрона.

У третьому розділі "Синтаксичні засоби художнього впливу в лірико-поетичному дискурсі Байрона" здійснено лінгвопоетичний аналіз синтаксичних засобів художнього впливу в ЛПД Байрона, серед яких чільне місце посідають складні синтаксичні конструкції, риторичні питання, а також шляхи і способи компресії та акумуляції художньої інформації.

До поетичної мови входять синтаксичні конструкції, використання яких зумовлено ідіостилем, естетичними домінантами і конкретним художнім завданням. До найбільш дієвих засобів цього рівня в ЛПД Байрона належать складні синтаксичні побудови, риторичні питання, конструкції інтенсивного і екстенсивного порядку, що сприяють посиленню лінгвопоетичного ефекту.

Серед складних реченнєвих утворень певними ідіостильовими преференціями вирізняються контрадикторні (допустові, протиставні) побудови як такі, що спрямовані на подолання когнітивного дисонансу: Though women are angels, yet wedlock's the devil /To Eliza/; I die - but first I have possessed, || And come what may, I have been blessed /The Giaour…/; What I can ne'er express, yet cannot all conceal /Fill the goblet again/; I lov'd - but those I lov'd are gone; || Had friends - my early friends are fled /I Wish I Were a Careless Child/; Yet am I chang'd; though still enough the same /Child Harold's…/. Цей дисонанс маніфестується у вигляді "розриву" між підметовою та присудковою частинами речення. Встановлюючи смисловий зв'язок між ними, читач долає не лише логіко-синтаксичний, але й когнітивний "розрив". При цьому поет діє у псевдоінтровертивному режимі: фокусуючи увагу адресата, він одразу ж у післятексті пропонує можливу розв'язку загостреного протиріччя. В такий спосіб він "дублює" відповідний художній смисл, створюючи ілюзію самостійного розв'язання читачем заявленого протиріччя. стилістичний художній синтаксичний преферентний

Широке використання Байроном розділового паратаксису слугує надійним захистом поетичного повідомлення від комунікативного шуму, оскільки сприяє багатогранності, ясності створюваного поетичного образу та його вичерпній характеристиці. Використовуючи розділові сполучники, він пропонує альтернативний погляд на зображуване, навмисне створюючи смислову амбівалентність - один із найважливіших поетичних ефектів.

З метою дієвого впливу на читача Байрон використовує систему художніх прийомів, які надають ліричному зображенню підвищеного емоційного забарвлення. Компонентами цієї системи є численні риторичні питання, що вибудовують або переривають оповідь і виказують його щиру зацікавленість; ліричні повтори (анафора, паралелізм, відокремлення, ампліфікація), які, з одного боку, підкреслюють схвильованість ліричного суб'єкта, а з іншого, - підсилюють емоційний "тиск" на читача; ліричні відступи, в яких поет говорить безпосередньо від себе (вигуки як вираження схвилювання; звертання до свого героя, міфічних істот і персоніфікованих образів); а також парантетичні внесення (Are there no follies for his pen to purge? || Are there no fools whose backs demand the scourge? || Are there no sins for satire's bard to greet? || Stalks not gigantic Vice in very street? || Shall peers or princes tread pollution's path, || And 'scape alike the law's and muse's wrath? || Nor blaze with guilty glare through future time, || Eternal beacons of consummate crime? /Child Harold's…/; Have I not had to wrestle with my lot? || Have I not suffered things to be forgiven? /The Vision of Judgement/.

Використання експресивних конструкцій (інверсія, риторичне питання, питання зі зворотним смислом) підпорядковується в ЛПД Байрона одній загальній меті - лавиноподібному впливу на читача. Поряд із цим їм притаманний і набір конкретних функцій, які реалізують окремі авторські інтенції. Риторичні питання корелюють з фатичною комунікацією, де здійснюється емоційне спілкування, для якого характерні жалоби, співчуття, захоплення, побоювання тощо.

У творчій майстерні Байрона особливе місце посідає компресія та акумуляція інформації. Перша пов'язана з інтенсифікацією (стислим вираженням поетичної думки), для чого використовуються фігури скорочення (односкладні, непоширені речення, еліпс, анаколуф). Поет уникає, де тільки можливо, повторення службових слів, а ряди однорідних членів дозволяють йому вкласти найбільший зміст у найкоротшу форму (Better to err with Pope than shine with Pye /English Bards and Scotсh Reviewers/; Dart follow dart; lance, lance; loud bellowings speak his woes /Manfred/; For glances beget ogles, ogles sighs, || Sighs wishes, wishes words, and words a letter /Beppo/; The thorns which I have reaped are of the tree || I planted: they have torn me, and I bleed /Child Harold's…/; Crazed, querulous, forsaken, half forgot, || Expires unwept - is buried - Let him rot! /Hints/).

Акумуляція базується на екстенсивній презентації художнього слова та реалізується за рахунок фігур додавання (повтор, гемінація, перелічення, клімакс, ампліфікація, анафора, синтаксичний паралелізм): He lived - he breathed - he moved - he felt; || He raised the maid from where she knelt /The Bride of Abydos/; Circumstances... || Whose touch turns Hope to dust, - the dust we all have trod» /Child Harold's…/; So softly dark, and darkly pure /The Prisoner of Chillon/; Among the stones I stood a stone /The Prisoner of Chillon/; A wit as various, - gay, grave, sage, or wild, - || Historian, bard, philosopher, combined /Child Harold's…/; Youth wasted, minds degraded, honour lost /Child Harold's…/; With fiddling, feasting, dancing, drinking, masking… || And there are songs and quavers, roaring, humming || Guitars, and every other sort of strumming /Beppo/; Good company's a chess-board - there are kings, || Queens, bishops, knights, rooks, pawns, - the World's a game! /Don Juan/.

Значного поширення в ЛПД Байрона отримали конструкції, що базуються на "розриві" синтаксичних зв'язків (інверсія, парантеза), серед яких особливе місце посідає відокремлення (парцеляція). Пор.: Simple, erect, severe, austere, sublime - || Shrine of all saints and temple of all gods /Child Harold's…/; Though from our birth the faculty divine | Is chain'd and tortured - cabin'd, cribb'd, confined /The Corsair/; He sinks into thy depths with bubbling groan, || Without a grave, unknell'd, uncoffin'd, and unknown /Child Harold's…/; The world was void || <…> Seasonless, herbless, treeless, manless, lifeless /Darkness/; As haunts the unquench'd soul - parch'd, wearied, wrung, and riven /Child Harold's…/; So fair, so calm, so softly sealed | The first, last look by Death revealed /The Giaour…/; The corse is piled - sweet sight for vulgar eyes - /The Рreyer of Nature/; the Roman million's blame or praise | Was death or life - the playthings of the crowd /Child Harold's…/. Будучи стилістичним прийомом, що спричиняє логічне виділення певної частини висловлення, парцеляція призводить до розриву звичних синтаксичних зв'язків між частинами висловлення і як результат - до акцентування нових смислових відтінків у поетичному мовленні.

Додатковий семантичний простір утворюється у ЛПД Байрона відсутністю збігу синтаксичних і міжрядкових пауз, що його називають віршовим переносом, або анжамбеманом (enjambement). Цей ритміко-синтаксичний феномен трапляється в кожному поетичному творі автора, що дає підстави вважати його симптоматичним для Байрона, "візитівкою" його поетичного ідіостилю. Пор.: … but, oh never || That triumph the stranger shall know! /By the Rivers/; Nothing to loathe in nature, save to be || A link reluctant in a fleshly chain /Child Harold's…/; With beings brighter than have been, and give || A breath to forms which can outlive all flesh /The Dream/; The land of honourable death || Is here: up to the field, and give || Away thy breath! /On this Day/; I don't mean this as general, but particular || Examples may be found of such pursuits /Don Juan/.

Віршовий перенос створює додатковий смисловий простір за рахунок ефекту "ошуканого очікування": порушення ритмічного рисунка вірша і мотивації інтонаційного виділення лексичних одиниць, маркованих анжамбеманом. Будучи завжди порушенням, що змінює очікування, "запрограмоване" стереотипним повтором віршового рисунка, перенос спричиняє ритміко-інтонаційне виділення слів, розірваних між собою у суміжній катафорично-анафоричній текстовій зоні. Оскільки будь-яке виділення текстового елемента у ЛПД вмотивоване інтенцією автора, ці слова набувають суттєвої художньої значущості.

У четвертому розділі "Евфонічні засоби художнього впливу в лірико-поетичному дискурсі Байрона" розглянуто евфонічні засоби художнього впливу в поетичному мовленні Байрона: словесну інструментовку (алітерація, ономатопея, звукосимволізм, паронімічна атракція), з'ясовано специфіку комунікативно-семантичного навантаження його рими та описано своєрідність ритмічної організації вірша (метрика).

Евфонічні засоби художнього впливу співвідносяться з організацією звукового потоку - ритмом, римою, епіфорою, анафорою, алітерацією, асонансом, дисонансом. Для ЛПД Байрона актуальними є три групи таких засобів, здатних здійснювати істотний прагматичний вплив: словесна інструментовка, додаткове семантичне і ритміко-просодичне навантаження рими.

Вагомим джерелом художнього самовираження автора є словесна інструментовка (алітерація, звуконаслідування, паронімічна атракція). Найбільш частотні звуки й звукосполучення гармонують у Барона з фоносемантичними ознаками текстів. Одним із найтиповіших засобів словесної інструментовки у нього є звукосимволізм з його фонетично мотивованим зв'язком між фонемами та семантичною (незвуковою) ознакою денотата: [fl] - 'швидкий чи невизначений рух у повітрі' (flag, fly, fling, fleet), 'рух світла' (flame, flash) або 'раптовий прилив' (flow, flush, flood); [st] - 'раптовий початок, різкий прорив, виверження чогось' (storm, stream, start, strike, string, steed); [sp] - 'різке зняття напруги' (spring); [dr] - (drag, drive); [gl] - 'рефлективне, інтенсивне світло' (glow, glint).

Найбільш частотним фоностилістичним засобом у Байрона є алітерація: The black blood in its blackest spring | From thy own smile I snatch'd the snake /Manfred/; He rush'd into the field, and, foremost fighting, fell /Child Harold's…/; But the poor dog, in life the firmest friend, || The first to welcome, foremost to defend /Inscription on the Monument…/; They fight for freedom who were never free /Child Harold's…/; Shall peers or princes tread pollution's path» /English Bards and Scotсh Reviewers/; Whose bosoms heave with facied fears, | With fancied flames and frenzy glow /To Romance/; And tears, and tortures, and the touch of joy /The Dream/. За її допомогою створюється особлива ритмічна структура звукових повторів. При цьому ключова алітерація міститься переважно в семантично значущому для висловлення чи тексту слові, яке відображає мету й головну ідею художнього впливу. Не виключено, що в ідіостилі Байрона алітерація певною мірою впливає і на відбір лексичних засобів, і на вибір оптимальної лексичної одиниці для вираження поетичної думки: з усіх можливих способів вираження певного смислу відбирається саме та лексема, яка співзвучна ключовій, а тому вона є ритмічно органічною для висловлення чи тексту.

Іншим доволі поширеним у ЛПД Байрона фоностилістичним засобом художнього впливу є паронімічна атракція, завдяки якій текст стає багатомірним стереоскопічним утворенням: To me high mountains are feeling, but the hum | Of human cities torture /Stanzas to Augusta/; Sleep hath its own world, || And a wide realm of wild reality /The Dream/; Where was thine Aegis, Pallas! That appall'd …? /Child Harold's…/; While mountain spirits prate to river sprites /English Bards…/. За її допомогою відбувається ущільнення віршованого ряду, а слова поєднуються в певні асоціативно-семантичні поля, внаслідок чого отримують дещо інший смисл. У такий спосіб відбувається прирощення художнього змісту, засноване на фонетично зумовлених змінах у значенні слова завдяки асоціативного співзвуччя слів, які належать до різних лексико-семантичних груп.

Байронівська рима виступає одним із найпоширеніших способів актуалізації зв'язку між змістовим і формальним планами, завдяки чому відбувається прирощення додаткового художнього змісту. Деякі римовані слова набувають статусу художніх символів, постають як згорнуті мотиви, як своєрідний концентрований вираз світоглядних позицій (breath - death, life - strife, stream - beam, word - sword, hate - fate, gloom - tomb - doom). Проте значущим є й інший процес - асоціативно-смислове зближення ключових, постійно повторюваних мотивів, які формують концептуально важливі для нього буттєві опозиції (life - death, freedom - slavery, soul - clay, being together - parting, past - now). В їх основі - фундаментальна метафізична опозиція Байрона ideal - real, пов'язана з діалектичним законом єдності та боротьби протилежностей.

У пізньому ЛПД Байрона рима стає все більше несподіваною, набуває все більшої стилістичної значущості, хоча й отримує інше художнє завдання - слугувати засобом посилення контрасту і створення сміхового, іронічного ефекту, як, приміром, у “Дон Жуані”: surpass her - Macassar, intellectual - hen-pecked you all, abstruse - common use, true is - Louis, ghosts - roasts, attract - error tack'd, shod ill - (moral) model, theogony - cosmogony - mahagony, abbey - shabby - tabby, voluminous - illumine us, glorious - uxorious, whored - lord.

Римові опозиції та ритмічний рисунок є активними структурно-семантичними елементами вертикального виміру ЛПД Байрона, бо їх функціонування призводить до утворення додаткового смислового простору. Цей простір формується із змістовності структурних еквівалентів і їх порушень, а художній намір задається читачеві як деяка загальна тональність формально-змістових структур, що стає необхідною передумовою взаємодії смислів і максимально наближає адресата до авторського бачення світу.

Особливе ритміко-просодичне навантаження рими спирається у Байрона на розташуванні різних за своєю силою складів - наголошених і ненаголошених, довгих і коротких, які належать до сфери метрики, де чинними є віршові розміри, темпоритм і модулятори ритму. Поширеною у Байрона є також ритмічна інверсія, яка часто з'являється в ямбічному розмірі на початку рядка, унаслідок чого ненаголошений склад опиняється в наголошеній позиції.

Віршовий ритм задає ритміку тієї особливої поетичної дійсності, яка змальовується в мистецькому творі, справляючи вплив на психоментальну сферу читача. В основі такого впливу лежить механізм іконічної зображальності - своєрідна проекція ритмічної організації тексту на створювану картину світу. Характерними для ідіодискурсу Байрона є й експресивні засоби візуальної зображальності, або акцентуатори (шрифт, курсив, великi літери, підкреслення тощо), які роблять словесний знак особливо помітним (Bear, know, feel, and yet breathe - into One word, || And that one word were Lightning, I would speak /Child Harold's…/; If Fate should seal my Death to-morrow, || (Though much ?I? hope she will ?postpone? it,) || I've held a share ?Joy? and ?Sorrow?, || Enough for ?Ten?; and ?here? I ?own? it /Egotism. A Letter to Becher/; Much is the VIRGIN teased to shrive them free | (Well do I ween the only virgin there) | From crimes as numerous as her beadsmen be /Child Harold's…/; …a land | Which was the mightiest in its old command, | And is the loveliest /Child Harold's…/; Yet must I think less wildly: I have thought | Too long and darkly, till my brain became /Child Harold's…/).

Основними чинниками внутрішнього регулювання фоностилістичних прийомів у Байрона є комплексна синергійна взаємодія всіх рівнів дискурсивної організації; актуалізація зв'язку між змістом і формою поетичного вислову, коли сама звукова матерія вірша стає важливим чинником породження смислу; мобілізація енергії системи, що допомагає стисло й влучно виразити думку. При цьому вершинні точки звукового аранжування ЛПД іноді є справжніми поетичними відкриттями, безцінними знахідками в царині художньої творчості.

ВИСНОВКИ

Ідіодискурс Байрона - це сукупність лірико-поетичних текстів, створених під впливом категоричного неприйняття поетом тієї соціокультурної ситуації, яка склалася в Англії першої половини ХІХ ст. Основною рухомою силою словесно-поетичної діяльності Байрона є потреба у впливі на адресата з метою його переконання в необхідності боротьби за кращий світ з позицій власного естетичного ідеалу. Цей ідеал виявляється "навіяним" когнітивними чинниками (цінності, ідеї, концепти), які об'єктивуються за допомогою тих мовних засобів, що найбільшою мірою відбивають авторський світогляд і протиставляють його побутовому, "не-естетичному".

У повній відповідності до своєї мотиваційної, когнітивної та семіотичної організації ЛПД Байрона вибудовує й свою неповторну систему засoбiв худoжньoгo впливу, яка реалізується на лексико-семантичному, синтаксичному та фонетичному рівнях. При цьому найважливішим стилістичним принципом творчого методу поета є "інформаційний резонанс", який уможливлює досягнення максимального художнього ефекту мінімумом задіяних мовних засобів.

Систeма лeксикo-сeмaнтичних зaсoбiв худoжньoгo впливу базується на специфічних техніках і методиках вербального втілення художніх інтенцій. Відбиваючи найхарактернішу рису ідіодискурсу Байрона - підвищену експресивність, лексичні засоби здатні реалізувати цілу палітру функцій: естетичну, зображальну, експресивну, прагматичну, евфемістичну. При цьому головною емотивно-смисловою домінантою художнього простору ЛПД Бaйрoнa стає "активна напруженість", яка акумулює смислову енергію лексем через тропеїзацію (епітет, метафора, оксюморон) і яка сприяє підвищеній фасцинативності його ЛПД.

Важливою сферою реалізації художнього впливу виступає в ідіодискурсі Байрона і його "емоційний" синтаксис, до найбільш дієвих засобів якого належать складні синтаксичні побудови, риторичні питання, конструкції інтенсивного і екстенсивного порядку. Не менш важливими для ЛПД Байрона є й стиснення синтаксичної матерії, що відбувається завдяки компресії та акумуляції, необхідних для влучного вираження поетичної думки. Для цього автор однаково активно використовує як фігури скорочення, так і фігури додавання. Значного поширення набувають у Байрона ті конструкції, що базуються на розриві синтаксичних зв'язків - інверсії, парантези, анжамбемані, парцеляції.

Два протилежних поетичних прийоми Байрона - синтаксичне стиснення та синтаксична розірваність - не "випадають" із текстового цілого, а, навпаки, сприяють його стилістичній гармонізації. Всі ланки поетичного повідомлення оживають в єдиному лірико-мовленнєвому потоці: будучи "пропущеними" через синтаксис, емоційно забарвлені лексеми ніби нарощуються Байроном на певну художню ідею.

На цю ідею плідно працює й звукове аранжування тексту - його звучання (евфонія). Для Байрона актуальними є три групи евфонічних засобів, здатних здійснювати значний прагматичний вплив: словесна інструментовка (алітерація, звуконаслідування, паронімічна атракція), рима та її ритміко-просодичне навантаження. Евфонічна функція рими має у Байрона особливий статус: актуалізуючи певні кореляції між сигніфікатами римованих одиниць, вона сприяє формуванню у них додаткового смислового навантаження. Завдяки особливій функціоналізації рими створюється додатковий смисловий простір, який нашаровується на основні смисли лексичних одиниць. Тож евфонічні засоби художнього впливу є водночас і засобами смислового «навіювання»: регулярно повторюючись, вони здійснюють на адресата сильний, хоча на перший погляд і непомітний вплив на асоціативному рівні.

Одиниці плану вираження охоплюються у Байрона своєрідними "сферичними полями", які, розкинувшись над і уздовж його ідіодискурсу, виявляються густо насиченими різноспрямованими потоками смислової взаємодії елементів різного ґатунку - тропеїчного, синтаксичного, ритмічного, звукового, контрастного тощо. Як складові комунікативної взаємодії ці елементи відіграють важливу роль у створенні сприятливих умов для здійснення активного художнього впливу на читача, оскільки уможливлюють більш ефективне сприйняття й розуміння ним відповідних авторських інтенцій. У свою чергу, їх інтерпретація дозволяє адресату змінити ставлення до світу й піднятися разом із автором по сходинках моральних цінностей на щабель вище.