Дієприкметник як перекладацька проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'255:81'367.625.43

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

ДІЄПРИКМЕТНИК ЯК ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРОБЛЕМА

Петрик О.М.

Постановка проблеми. Тексти художнього стилю в аспекті перекладу являють собою окрему проблему, розв'язувати яку дослідники пропонують різними шляхами та засобами. Це пояснюється тим, що художній стиль -- найскладніший конгломерат, який втілює в собі всі можливості, усе багатство національної мови [8, с. 313]. Для нього абсолютно послідовним і логічним є те, що неприпустимо в інших стилях. У художньому тексті є виправданим використання просторіччя, жаргонізмів та ін., коли це стадіях творчого процесу, втілюючи в себе те, що замислив і чого досяг художник. Взаємопроникнення цих двох необхідних сторін творчості особливо виразно відбивається в стилі художника» [6, с. 64]. Тому основним завданням перекладача є виявлення змісту у всій його повноті та відтворення його в новій формі.

Граматичний аспект перекладу, що передбачає відтворення формального боку оригіналу, на сьогодні є актуальною проблемою в перекла- дознавстві, оскільки здійснення перекладацького аналізу тексту неможливе без урахування суто мовного компоненту.

Специфіка перекладу дієприкметників викликає інтерес і тим, що це одна з найнеоднозначні- ших частин мови (граматичних форм) у розумінні лінгвістів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У текстах художнього стилю, які забезпечують функцію художньої комунікації, задіяні всі мовні рівні. Саме тому частина досліджень і репрезентує особливості перекладу певних мовних одиниць на граматичному рівні.

Означена проблема отримала свій вияв у працях теоретиків, практиків перекладу та мовознавців С. І. Головащука, І. В. Качуровського, С. П. Ковганюка, В. В. Коптілова, О. Л. Кундзіча, Ф. М. Неборячка, М. Т. Рильського, А. С. Хуторя- на та ін. Вони одностайні в тому, що мистецтво перекладу з близької мови відрізняється від мистецтва перекладу з мови далекої. Спільне походження слов'янських мов (у нашому випадку - української й російської - О.П.) та національна самобутність кожної з них стають тим чинником, що зумовлює труднощі перекладу. Неуважне ставлення до мовних особливостей під час перекладу може призвести до неминучих втрат.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Означена проблема вирішувалася в основному на матеріалі текстів наукового стилю, частково -- художнього. Проте окремий перекладний текст -- повість «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя не виступав джерелом аналізу, хоча факти граматичного порядку для перекладу художнього також є небайдужими.

Мета статті -- з'ясувати специфіку перекладу дієприкметників українською на матеріалі перекладу Петра Панча повісті «Сорочинський ярмарок» Миколи Гоголя.

Виклад основного матеріалу. Енциклопедія «Українська мова» визначає дієприкметник як «змінне, похідне від дієслівних часових форм граматичне утворення, вербоїд, якому властиві ознаки дієслова і прикметника» [10, с. 153]. Вирізняючись подвійною природою на всіх рівнях мови, дієприкметник поєднує в собі особливості дієслова (категорії стану, виду, часу) й прикметника (рід, число, відмінок). Набір граматичних категорій в українській та російській мовах однаковий, та засоби їхнього мовного вираження різні, оскільки кожна мова по-своєму членує дійсність, специфічно концептуалізуючи її.

Як в українській, так і в російській мовах залежно від стану дієприкметники поділяють на активні (виражають ознаку діючого предмета) й пасивні (виражають ознаку предмета, на який діє інший предмет). Суфікси, за допомогою яких вони утворюються, є в основному прямим продовженням давньоруських, але ступінь продуктивності їх різний.

Проведене зіставлення цієї граматичної категорії виявило незбіги в обох мовах. Так в українській мові не існує форми пасивного дієприкметника теперішнього часу на взірець читаемый, ведомый, получаемый, гонимый; усі українські дієприкметники творяться лише від дієслів, що вживаються без афікса -ся, на відміну від російських расположившийся, находящийся, возвышавшийся, моющийся. Обмеження у творенні й функціонуванні теж сприяють виникненню незбігів. Наприклад, українські активні дієприкметники теперішнього часу можуть утворюватися тільки від тих семантичних груп дієслів, що виражають дію поза об'єктними відношеннями (пануючий, благаючий, нев'янучий, сяючий), активні дієприкметники минулого часу утворюються лише від префіксальних дієслів доконаного виду [1, с. 128] на відміну від російських читавший, игравший, мечтавший, кисший.

Зазначені граматичні ознаки дієприкметника в обох мовах вказують на те, що він є складною одиницею в процесі перекладу.

Дієприкметникові утворення властиві переважно книжному мовленню [4, с. 150]. Це підтверджується, по-перше, тим, що вони відсутні в діалектах, по-друге, дуже рідко функціонують у розмовному мовленні. Отже, вони мають певне стилістичне забарвлення -- книжне.

У художньому мовленні дієприкметники досить часто виконують зображальну функцію, яка спирається зазвичай на схожість або з дієсловом, або з прикметником, сприяють створенню яскравих образних картин у читача, допомагають авторові точно зобразити, намалювати картину, героя, подію.

Маючи ознаки дієслова й прикметника, дієприкметники беруть участь у передачі динамічності, причому в одних випадках репрезентуючи функцію розповідності (Где-где начинал сверкать огонек, и благовонный пар от варившихся галушек разносился по утихавшим улицам), в інших -- описовості (Совершенно провалившийся между носом и острым подбородком рот, вечно осененный язвительною улыбкой, небольшие, но живые, как огонь, глаза и беспрестанно меняющиеся на лице молнии предприятий и умыслов...) чи статичності (-- Слышишь, Влас, - говорил, приподнявшись ночью, один из толпы спавшего на улице народа...). Інколи дієприкметники відображають тимчасовий характер описуваних явищ (Пришлось черту заложить красную свитку свою, чуть ли не в треть цены, жиду, шинковавшему тогда на Сорочинской ярмарке...). Крім того, у художньому тексті дієприкметники стають особливо яскравими епітетами, слугують деталізації розповіді (Усталое солнце уходило от мира,...и угасающий день пленительно и ярко румянился).

Репрезентовані стилістичні функції підтверджують необхідність дієприкметника в тексті друготвору.

Труднощі, які виникають під час перекладу, зумовлені в першу чергу відсутністю аналогічної форми в мові друготвору. Цю проблему Петро Панч розв'язує, застосовуючи різні види лексичних та граматичних трансформацій.

Із 147 виявлених методом суцільної вибірки дієприкметників з тексту оригіналу «Со- рочинський ярмарок» 58 одиниць (39,4%) мають відповідники еквіваленти, причому 53 дієприкметники пасивного стану минулого часу (оставленный / покинутий, перерезанная / перерізана, выведенный / виведений, налитый / налитий, виденное / бачене), наприклад: Вишь, как ругается! - сказал парубок, вытаращив на нее глаза, как будто озадаченный таким сильным залпом неожиданных приветствий... // Ач, як лається! - сказав парубок, витріщивши на неї очі, наче спантеличений таким сильним випалом нежданих привітань... Це пояснюється тим, що і в українській, і в російській мовах такі одиниці широко функціонують у мові та є активно вживаними.

Дієприкметники активного стану, що мають відповідник еквівалент, представлені поодиноко: 3 дієприкметники минулого часу, наприклад: Красавица не могла не заметить его загоревшего, но исполненного приятности лица и огненных очей... // Красуня не могла не помітити його засмаглого, але приємного лиця й огненних очей; Это быстро разнеслось по всем углам уже утихнувшего табора... // Це швидко облетіло всі кутки вже притихлого табору...; ...они тихо покачивали охмелевшими головами //...вони тихо похитували сп'янілими головами...; 2 дієприкметники теперішнього часу, наприклад:...и угасающий день пленительно и ярко румянился // і день згасаючий чарівно і яскраво рум'янився;...несколько пар обступило новую пару и составили около нее непроницаемую, танцующую стену //...кілька пар обступило молодих і створило навколо них непробивну танцюючу пару. Така кількість дієприкметників активного стану минулого часу в українській мові зумовлена обмеженням у функціонуванні й творенні (твірною виступає лише префіксальна основа неперехідного інфінітива доконаного виду). Активні дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко й без залежних слів. Як неприродні й штучні, сприймаються вони із залежними словами. Частіше такі дієприкметники використовуються в термінологічних словосполученнях [11, с. 400]. Проте, на думку І. Качуровського, активні дієприкметники теперішнього часу -- «це граматична категорія української високої поезії... саме тому маємо дбати про збереження таких форм» [5, с. 86]. Отже, використовувати ці одиниці в мовленні потрібно виважено, не позбавляючись їх бездумно.

Інша граматична форма дієприкметників застосована під час перекладу у 8 дієприкметників (5,4%) (сбрасываемые /скидувані, осеняемые / облямовувані, развалившийся / розвалений, варившиеся / варені, утихавшие / притишені, веселящийся / звеселілий), наприклад: Ломается воз, звенит железо, гремят сбрасываемые на землю доски, и закружившаяся голова недоумевает, куда обратиться // Ламається віз; дзвенить залізо; з гуркотом падають скидувані на землю дошки; і запаморочена голова не розуміє, куди вдатися. Такий переклад зумовлений відсутністю дієприкметників пасивного стану теперішнього часу чи активного стану з постфіксом -ся в українській мові.

Найпоширенішим прийомом перекладу російських дієприкметників українською є використання підрядної означальної частини -- так званий сплав граматичної заміни й граматичного додавання. У тексті виявлено 34 випадки (23,2%) такого перекладу. Трансформація виявляє себе в тому, що дієприкметнику, який не має тотожної граматичної форми в мові перекладу, відповідає ціла підрядна означальна частина новостворено- го складнопідрядного речення. Вона формується за допомогою додавання сполучного слова який / що / хто, відповідника-особового дієслова та поширювачів (поспешавший / що поспішав, поднявшиеся / що підіймалися, выучившаяся / що навчилася, тащившаяся / що пленталася, перепугавший / що перелякав, лежавший / який лежав, показавшееся / яке з'явилося), наприклад: Ленивою рукой обтирал он катившийся градом пот с смуглого лица и даже капавший с длинных усов... // Лінивою рукою обтирав він піт, що градом котився з його смаглявого лиця і навіть капав з довгих вусів...; И глазам нашего Черевика представился кум, в самом жалком положении, с заложенными назад руками, ведомый несколькими хлопцами // І наш Черевик побачив кума в жалюгідному стані, із зв'язаними назад руками, що його вели кілька хлопців: Ужас оковал всех, находившихся в хате // Жах скував усіх, хто був у хаті.

Проте такий спосіб перекладу не є універсальним. Часте використання підрядних означальних призводить до втрати органічності фрази, її милозвучності. На цьому наголошували М. Рильський: «...біда з дієприкметниками, лихо й горе з навісним «що» -- але ж треба з тим усім якось боротися» [9, с. 135] та С. Ковганюк: «Не треба мати надто музичного слуху, щоб почути, яка це неприродна, неестетична й ненормальна для української мови фраза Перекладені тільки цим способом дієприкметники спотворюють текст, виростають частими пеньками на рівній дорозі, і читач, що мав би йти легко, не помічаючи цієї дороги, спотикається на «що»-пеньках через кожні кілька кроків Нормальна, рівна російська фраза в перекладі перетворилась на кострубату. Слово «що» наче розрубало її надвоє, загальмувало» [7].

Отже, щоб позбутися цієї стилістичної недолугості, зробити мову художнього твору органічною й милозвучною, перекладачі-практики повинні уміло варіювати підрядні означальні з іншими перекладацькими прийомами -- замінами, опущеннями, перебудовами. Саме тому Петро Панч віддає перевагу іншим перекладацьким трансформаціям (32%), аніж підрядним означальним (23,2%).

Варіантний відповідник (відповідник-синонім) застосовано до 9 дієприкметників (6,2%), причому зі збереженням вихідної граматичної категорії стану й часу (расписанная / розмальована, взгроможденный / піднятий, одетые / повиті, свернутое / зібгане), наприклад:...башмаки, надетые на босые, загорелые ноги, - всё это, казалось, приросло к нему и составляло его природу //...черевики, взуті на босі засмаглі ноги, - все це, здавалося, приросло до нього і становило його природу.

Переклад іншою дієслівною формою -- особовим дієсловом -- наявний у 5 випадках (3,4%) (на-просившиеся / напросились, увеличившийся / збільшився), наприклад:...и Черевик почувствовал, что схвачен вдруг дюжими руками //...і Черевик відчув, що його схопив хтось у дужі руки; Тут философствование нашего Черевика прервано было толстым и резким голосом // Тут філософування нашого Черевика перебив грубий і різкий голос. переклад дієприкметник лексичний граматичний

Дієприслівник, як один із адекватних варіантів перекладу дієприкметника, Петро Панч використовує у 8 випадках (5,4%) (нагнувшийся, / схилившись, вошедший / увійшовши, поссорившиеся / полаявшись), наприклад: Хивря поспешно выбежала и возвратилась вся побледневшая // Хівря швидко вискочила й вернулась, уся пополотнівши. Причому в 7 випадках це переклад дієприкметників активного стану минулого часу, і лише 1 випадок -- переклад дієприкметника активного стану теперішнього часу, наприклад: Лениво и бездумно, будто гуляющие без цели, стоят подоблачные дубы... // Стомлено й бездумно, наче гуляючи без мети, стоять підхмарні дуби...

В окремих випадках (8 вживань (5,4%)) перекладач послуговується відповідником, що має іншу частиномовну належність, -- прикметником, причому граматичні характеристики лексичної одиниці вихідної мови є різними (дієприкметник активного стану теперішнього часу -- разрушающий / виснажливий, смеющийся / радісний; дієприкметник активного стану минулого часу -- превышавший / вищий, уцелевшая / ціла; дієприкметник пасивного стану минулого часу -- проклятый / проклятущий), наприклад: Но мы и позабыли, что и она тут же сидела на высоте воза в нарядной шерстяной зеленой кофте,... в богатой плахте, пестревшей как шахматная доска... //Та ми забули, що й вона тут сидить зверху на возі, у пишній шерстяній зеленій кохті,... в довгій плахті, рябій, мов шахівниця... Такі перетворення допомагають перекладачеві не ускладнювати речення, нагромаджуючи одну на одну підрядні частини, створювати яскраві образи, влучні характеристики, експресивні художні засоби.

У разі, коли контекст дозволяє це зробити, відповідником стає іменник. Таких випадків спостережено 3 (2,0%) (улыбавшиеся / усміх, меняющиеся / миготіння), наприклад: «Туда к черту! Вот тебе и свадьба! - думал он про себя, уклоняясь от сильно наступавшей супруги» // «Отуди до дідька! Оце тобі й весілля! - думав він про себе, одступаючи від сильного натиску дружини». Ці трансформації допомагають передати індивідуальний авторський стиль, сформувати читачеві мовну картину світу письменника.

У тексті друготвору знайдено один варіант перекладу дієприкметника займенником (0,7%): Красавица не могла не заметить его загоревшего, но исполненного приятности лица и огненных очей,...и потупила глаза при мысли, что, может быть, ему принадлежало произнесенное слово // Красуня не могла не помітити його засмаглого, але приємного лиця й огненних очей,...і спустила очі, подумавши, що може це він сказав те слово. Такі варіанти перекладу є поодинокими, оскільки для його застосування потрібен певний контекст і дієприкметник як тран- слатема окремих лексико-тематичних груп.

Крім замін, зазначених вище, Петро Панч зрідка використовує під час перекладу перебудову речення. Ця трансформація органічно вплітається в художній текст, виявляючи національне світосприйняття й особливості українського мовлення, демонструє майстерність перекладача. У повісті виявлено 5 випадків перебудови (3,5%), наприклад: Совершенно провалившийся между носом и острым подбородком рот, вечно осененный язвительною улыбкой... // Рот, що зовсім провалився між носом і гострим підборіддям, безперестанку уразливо усміхався...: Вам, верно, случалось слышать где-то валящийся отдаленный водопад, когда встревоженная окрестность полна гула... // Вам, мабуть, траплялося чути, як десь рине далекий водоспад, коли все навколо сповнене сполоханого гуркоту...

У художньому перекладі трапляються випадки, коли всі перераховані вище прийоми виявляються неможливими чи неадекватними. У цьому разі перекладачі застосовують прийом опущення (у повісті «Сорочинський ярмарок» нараховано 8 випадків (5,4%)), який передбачає ігнорування в процесі перекладу деяких слів, що не мають великого смислового навантаження. Причиною опущення може слугувати усунення надмірності в тексті, або так званого елемента з нульовим вираженням, наприклад: Оглянувшись, увидела она толпу стоявших на мосту парубков, из которых один, одетый пощеголеватее прочих... // Оглянувшись, побачила вона на мосту гурт парубків і серед них один, зодягнений чепурніше, ніж інші...; При последнем слове Параска вспыхнула ярче алой ленты, повязывавшей ее голову... // При останньому слові Параска спалахнула яскравіше, ніж червона стрічка на її голові... Інколи застосоване опущення демонструє прагнення перекладача до конкретності, компресії тексту, наприклад: Другой цыган... раздул губами трут и с каганцем в руках, обыкновенною малороссийскою светильнею, состоящею из разбитого черепка, налитого бараньим жиром, - отправился, освещая дорогу // Другий циган... роздмухав губами губку і, з каганцем у руках, звичайною українською світлицею, зробленою з черепка, налитого баранячим лоєм - пішов, присвічуючи дорогу.

Отже, щоб фраза в друготворі не звучала недосконалою, ненатуральною, перерваною, не затуманювала змісту, прийоми її перекладу мають бути доречними, адекватними ситуації, розкривати й поглиблювати зміст художнього твору.

Висновки і пропозиції. Після проведення зі- ставного аналізу оригіналу повісті «Сорочин- ський ярмарок» Миколи Гоголя та його перекладу, здійсненого Петром Панчем, можна дійти таких висновків: по-перше, виконуючи зображальну функцію в художньому творі, сприяючи створенню яскравих образних картин, виступаючи ефективним зображально-виражальним засобом, дієприкметник є обов'язковим елементом друготвору. По-друге, незважаючи на близькість української і російської мов, інколи важко знайти відповідник-еквівалент, оскільки й граматичні категорії дієприкметника зумовлюють труднощі під час перекладу. По-третє, крім найуживанішого відповідника еквівалента, в російсько-українському художньому перекладі активно використовують підрядну означальну, що в деяких випадках не є виправданим. По-четверте, цю проблему Петро Панч вирішує, уміло й ефективно використовуючи лексичні й граматичні заміни (варіантний відповідник -- синонім, інша граматична форма дієприкметника, дієприслівник, особове дієслово, прикметник, іменник, займенник), перебудову речення, опущення. Отже, повноцінний художній переклад передбачає творче застосування різноманітних прийомів, що дозволить максимально відтворити художні якості оригіналу.

Список літератури

1. Бойко В. М. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія: навч. посіб. / В. М. Бойко, Л. Б. Давиденко. - К.: Академвидав, 2014. - 248 с.

2. Гоголь М. Вибрані твори / М. Гоголь. - К.: Рад. письменник, 1945. - 320 с.

3. Гоголь Н. В. Повести / Н. В. Гоголь. - Л.: Худ. литература, 1987. - 416 с.

4. Ижакевич Г. П. и др. Сопоставительная стилистика русского и украинского языков / Г. П. Ижакевич. - К.: Вища школа, 1980. - 208 с.

5. Качуровський І. Основи аналізи мовних форм: Стилістика / І. В. Качуровський. - Мюнхен-Ніжин: Тов. «Просвіта», 1994. - 136 с.

6. Кашкин И. А. Содержание - форма - содержание / И. А. Кашкин // Для читателя-современника. - М.: Советский писатель, 1977. - С. 64-93.

7. Ковганюк С. Практика перекладу / С. Ковганюк. - К.: Дніпро, 1968. - 275 с.

8. Сопоставительная стилистика русского и украинского языков: монография / Басова Г. Д., Голосова Т. М., Лазебник Ю. С., Озерова Н. Г. - К.: Издательский дом Дмитрия Бураго, 2014. - С. 312-352.

9. Рыльский М. Ф. Искусство перевода: Статьи. Заметки. Письма / М.Ф.Рыльский / [пер. с укр.] - М.: Советский писатель, 1986. - C. 119-138.

10. Українська мова. Енциклопедія / [редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. - К.: «Укр. енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. - 821 с.

11. Ющук І. П. Українська мова: Підручник / І. П. Ющук. - 3-тє вид. - К.: Либідь, 2006. - 640 с.

Анотація

У статті досліджено особливості перекладу дієприкметників українською в повісті Миколи Гоголя «Со- рочинський ярмарок». Переклад здійснений Петром Панчем. Аналіз показав, що спільні для української й російської мов граматичні категорії дієприкметника мають різні засоби мовного вираження, що й викликає труднощі під час перекладу. Їх розв'язують, застосовуючи як лексичні (опущення, зміну семного складу мовної одиниці, конкретизацію, генералізацію), так і граматичні (додавання, заміну форм слова, частин мови, членів речення, структури речення в цілому) трансформації. Найуживанішими прийомами перекладу стали встановлення еквівалента та граматичні заміни (найчастіше - підрядною означальною).

Ключові слова: переклад, художній текст, дієприкметник, граматичні категорії, лексичні трансформації, граматичні трансформації.

В статье исследованы особенности перевода причастий на материале повести Н. Гоголя «Сорочинская ярмарка» и ее перевода на украинский, осуществленного Петром Панчем. Анализ показал, что общие для украинского и русского языков грамматические категории причастия имеют различные средства языкового выражения, что вызывает трудности при переводе. Их решают, применяя как лексические, так и грамматические трансформации. Наиболее употребляемыми приемами перевода в анализируемом тексте являются определение эквивалента и грамматические замены (в основном - определительной придаточной).

Ключевые слова: перевод, художественный текст, причастие, грамматические категории, лексические трансформации, грамматические трансформации.

The article attempts to investigate the translation of the participles into Ukrainian on the material of Petro Panch's translation of the novel «Sorochinsky Fair» by Mykola Gogol. The analysis showed that the common for the Ukrainian and Russian languages grammatical categories of the participle have different means of linguistic expression that causes difficulties during the translation. They solve this problem applying both lexical and grammatical transformations. The most commonly used technique of translation is finding equivalent and replacement of the participle by subordinate definitive part.

Keywords: translation, literary text, participles, grammatical categories, lexical transformations, grammatical transformations.

Размещено на Allbest.ru