Наукометричне дослідження законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукометричне дослідження законодавства

Деіндустріалізація технологічно відсталої вітчизняної промисловості, глибока технологічна перифірійність за всіма міжнародними рейтингами, деінтелектуалізація суспільства та його представників у владних структурах, олігархізація економіки та політики - все ці тенденції природно віддзеркалюються у нейтральному та інертному представленні науки у законодавстві України. Наука в Україні донині розглядається не як сфера продукування нових знань, а як сфера послуг індустріального періоду розвитку суспільства, що повинна сприяти процесу виробництва, покращуючи його продуктивність.

Основним видом такого «виробництва» в Україні стала адміністративно-політична діяльність - через здобуття наукових ступенів та подальше присвоєння наукових та державних звань, оскільки однією із передумов успішної професіональної кар'єри у всіх органах державної влади є наявність наукових відзнак. Результатом державного адміністрування системи підвищення наукової кваліфікації в Україні і неусвідомлення політичним керівництвом істинної ролі науки у суспільно-політичному та соціально - економічному розвитку країни в XXI столітті є перетворення освітянських і, як наслідок, наукових інститутів на «виробників» наукових ступенів та вчених звань для «економічно спроможних» членів суспільства.

Однією із головних особливостей такої трансформації є кардинальна зміна взаємовідносин між наукою та освітою як сферами продукування та розповсюдження наукових знань. Сьогодні економічно та соціально зисковими стали ті види науково-технологічної діяльності, які підтримують колись досягнутий рівень наукових знань, що відповідає зазначеним вище взаємопов'язаним тенденціям суспільного розвитку - деіндустріалізації, технологічної відсталості, деінтелектуалізації та олігархізації.

Передумови виникнення цих суспільних явищ та їх наслідків для сфери науково-технологічної діяльності, наявних чи латентних, закладаються у нормативно-правових актах загального законодавства і насамперед у державно-управлінських рішеннях вищих органів державної влади. Методологічно визначено, що до актів законодавства належать законодавчі акти (закони), укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України [1]. Тобто актами законодавства виступають нормативно оформлені державно-управлінські рішення вищих органів державної влади в Україні.

Актуальність наукознавчих досліджень актів законодавства обумовлюється ще й тим, що вони є інструментами (засобами) для створення реальних можливостей імплементації основних засад діяльності суб'єктів науково-технологічної діяльності, які закладаються у профільному законодавстві (базовому законі про науку та споріднених актах законодавства). Будь-які зміни актів законодавства погіршують чи покращують умови здійснення науково-технологічної діяльності, нівелюють чи підсилюють роль науки у процесі сучасного державотворення та розвитку економіки України. Наприклад, розвиток інноваційних структур (технопарків) загальмувався внаслідок скасування пільгових умов для них поточними законами про державний бюджет, а модернізація військово-технічного забезпечення Збройних сил України напередодні 2014 року не відбулася через послідовне вилучення науково-технологічного чинника із актів законодавства у сфері національної безпеки [2-4].

Вищезазначене свідчить про доцільність проведення наукознавчого дослідження можливих взаємозв'язків між профільним законодавством, що формує основні засади науково-технологічної діяльності, та актами законодавства, якими створюються можливості для здійснення такої діяльності в Україні. Нагальним завданням такого дослідження є виявлення статистичних закономірностей розвитку актів законодавства у контексті науково - технологічної діяльності в Україні.

Апробовані у попередніх авторських дослідженнях наукометричні підходи до аналізу текстів профільних законодавчих актів у сфері науково - технологічної діяльності є незастосовними до загальної сукупності актів законодавства через їх різнопрофільність. Це актуалізує необхідність вибору універсального наукознавчого методу дослідження для актів законодавства.

Одним із популярних наукознавчих підходів до аналізу змін актів законодавства є так званий політологічний підхід [5]. Він ґрунтується на відомому методі порівняльно-правового дослідження законодавства, результатом якого стають наукознавчо-політологічні оцінки впливу змін державного регулювання на можливості здійснення науково-технологічної діяльності [2]. Такий метод є ефективним для виявлення впливу державно - управлінських рішень вищих органів державної влади на зміни умов імплементації законодавчих засад науково-технологічної діяльності. Політологічний підхід не позбавлений суб'єктивізму через наявність багатьох чинників формування державної політики в Україні, а адекватність результатів досліджень сильно залежить від ступеня наближеності дослідників до першоджерел формування та реалізації державної політики.

Іншим наукознавчим методом дослідження актів загального законодавства є лінгвостатистичний метод пошуку заздалегідь визначених ключових слів (термінів) у текстах актів загального законодавства та контекстне визначення ступеня пріоритетності цих термінів для певного акту законодавства [3]. Лінгвостатистичний метод також дозволяє виокремлювати акти законодавства, які контекстно пов'язані із науково-технологічною діяльністю (містять наукознавчий сленг), що створює підстави для оцінювання наукоємності таких актів. Щоправда, оцінка рівня наукоємності окремих актів непрофільного законодавства є нетривіальним завданням через маржинальну присутність наукознавчих термінів у переважній більшості його текстів.

Наукову проблему наукоємності актів законодавства доцільно розв'язувати як якісними, так і кількісними методами. До якісних методів належить як наукознавчий, так і політологічний аналіз законодавства, а його результатом є оцінка пріоритетності науки у нормативно-правових актах.

До кількісних методів у наукознавстві належать наукометричні методи дослідження однорідних за профілем (тематичним стилем) текстів з використанням лінгвостатистичних підходів. Найбільш доцільним для розв'язання поставленого у статті наукового завдання є сленговий наукознавчий метод, згідно з яким виділені у різнопрофільних текстах (наукових статтях) маржинальні терміни (сленгові слова) виступають індикатором стильової та тематичної взаємопов'язаності таких текстів [6; 7]. Наявність наукознавчого сленгу в певних актах законодавства може бути підставою для їх визначення як наукоємних актів, на противагу тим актам законодавства, в яких не міститься жодне зі сленгових слів.

Проблема відбору наукознавчих сленгових слів для актів непрофільного законодавства розв'язується за використання лінгвостатистичного методу тематичної концентрації [8]. Апробацію цього лінгвостатистичного методу для профільних актів законодавства автором вже здійснено у попередніх дослідженнях на репрезентативних масивах текстів законодавчих актів країн світу [9].

Метою статті є отримання наукометричних оцінок розвитку законодавства у контексті формування та реалізації державної науково-технологічної політики в Україні.

Загальна кількість актів вищих державних органів влади України за 1991-2016 роки, відповідно до електронної бази документів «Законодавство України», становила 82 542, у тому числі за видами: 5816 - законів України (ЗУ), 13 955 - постанов Верховної Ради України (ПВРУ), 26 785 - указів Президента України (УП), 35 986 - постанов та декретів Кабінету Міністрів України (ПКМУ) [10].

З точки зору правознавства, ЗУ є нормативно-правовим актом, який має найвищу юридичну силу; ПВРУ, УП та ПКМУ є підзаконними актами законодавства. ПВРУ є нормативно-правовими актами Верховної Ради України, які «приймаються з конкрентних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій», і можуть бути як нормативними, так й індивідуально-владними (Закон України «Про Регламент Верховної Ради України») [10]. УП можуть бути нормативно-правовими чи індивідуально-владними актами. ПКМУ є нормативно-правовими актами з найважливіших питань компетенції Кабінету Міністрів України [11].

Для реалізації мети дослідження сформуємо необхідну статистичну базу даних із актів законодавства. Першим критерієм для включення до такого статистичного масиву є наявність у текстах актів законодавства наукознавчих сленгових термінів. Наукознавчі сленгові терміни визначаються відповідно до лінгвостатистичного методу тематичної концентрації як ключові слова тематичної області тексту (тематичні терміни) профільного законодавчого акту [8]. Таким профільним актом обрано базовий закон про науку, який виступає системоутворюючим актом профільного законодавства України у сфері науково-технологічної діяльності.

Протягом 1991-2016 років відбувалася еволюція базового закону про науку (43 редакції, у тому числі 2 - нові), внаслідок чого змінювався його тематичний контекст. Для врахування еволюційного чинника змін базового закону про науку доцільним є визначення тематичних термінів за текстами первинного акту та його нових редакцій. Для цього обрано такі тексти базового закону про науку [10]:

1991 рік - Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (первинний акт) від 13.12.1991 та остання редакція 01.07.1997;

1998 рік - Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (нова редакція) від 22.12.1998 та остання редакція 01.01.2016;

2015 рік (чинний з 16.01.2016) - Закон України «Про наукову і науково - технічну діяльність» (нова редакція) від 26.11.2015 та остання редакція 01.01.2017.

За результатами лінгвостатистичного аналізу текстів обраних редакцій цього закону сформовано перелік тематичних ключових слів, ранжо - ваний за частотою вживання у текстах базового законодавчого акту про науку (табл. 1).

Вибрані у такий спосіб ключові слова тематичної області текстів трьох редакцій базового закону про науку належать до базових наукознавчих понять та виступають сленговими термінами для актів непрофільного законодавства. А наявність сленгових термінів надає актам непрофільного законодавства певного наукознавчого контексту.

Наука може бути визначена як «одна із форм суспільної свідомості, що дає об'єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на навколішній світ» [12, с. 741].

Таблиця 1. Перелік тематичних ключових слів різних редакцій базового законодавчого акту про науку

сленговий термін законодавство

У текстах актів законодавства цей сленговий термін вживається як в узагальненому означенні сфери людської діяльності (пріоритетні напрями науки, сфера науки), так і з інституційним підтекстом - доктор наук, Міністерство освіти і науки. Дуопольна природа сленгового терміна наука узгоджується, у тому числі з класичними, наукознавчими підходами, коли наука, з одного боку, виступає як «система знань та соціально-значуща сфера людської діяльності», а, з іншого - як «специфічна сфера професійної діяльності людей, колективів та організацій» [13, с. 7; 14, с. 410-411]. Автор не погоджується з думкою деяких дослідників [15], які вважають, що термін наука вимагає додаткового законодавчого визначення через те, що сутність науки має всеохоплюючий характер, а нормативне визначення будь-якої термінології спричиняє контекстне обмеження для її використання в законодавстві.

Науковий та науково-технічний - сленгові терміни, які надають наукознавчу властивість предмету норми акту законодавства та є законодавчо визначеними у новій редакції базового закону про науку від 26.11.2015. Головна відмінність між ними полягає у більш узагальненому спрямуванні сленгового терміна науковий (те, що ґрунтується на принципах науки) чи більш прикладному - науково-технічний (те, що пов'язано із наукою та технікою).

Дослідження - сленговий термін, нормативна сутність кого також розкривається у новій редакції базового закону про науку через визначення фундаментальних та прикладних наукових досліджень. Технологія - сленговий термін, який визначений у законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» [10] та використовується для позначення «способу застосування наукових знань у виробництві та у практиці суспільного буття» [16, с. 8]. Техніка - це «сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей» [12, с. 1448].

Ключове слово техніка визначається як тематичний термін у первинній редакції базового закону про науку від 1991 року, у тому числі через його вживання у значенні, лінгвістично близькому до терміна технологія [16]. Натомість технологія як самостійне лінгвістичне поняття стає ключовим словом тематичної області тексту нової редакції базового закону про науку від 2015 року (табл. 1). Згідно з лінгвостатистичним методом тематичної концентрації, зміна статусу ключового слова - тематичний / маржиналь - ний - означає пріоритетність/вторинність контексту, пов'язанного із вживанням такого слова. Тобто до виходу нової редакції закону від 26.11.2015 технологія не входила у перелік законодавчо закріплених пріоритетних завдань державної науково-технологічної політики в Україні. Водночас поняття техніка втратило статус законодавчого пріоритету після 1998 року.

Отже, виділяються дві групи сленгових термінів за ознакою узагальненого (наука, науковий) чи прикладного (науково-технічний, дослідженій ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. №4 (98) ня, техніка та технологія) спрямування наукознавчого контексту акту законодавства.

Другим критерієм для формування статистичного масиву є вибір найпершої редакції акту законодавства, доступної на час проведення дослідження. Це обумовлюється необхідністю історичного відтворення прийнятих державно-управлінських рішень у формі акту законодавства в контексті державної науково-технологічної політики. Окрім того, поточні редакції документів можуть відрізнятися від їх первинних версій наявністю або відсутністю певних сленгових термінів у текстах, як і у випадку редакцій базового закону про науку.

Відповідно до теорії тематичної концентрації у тексті, тематичні ключові слова віддзеркалюють тематичну сутність профільного тексту [8], тобто є тематично орієнтованими термінами. Якщо в інших, непрофільних текстах такі ключові слова виступають як сленгові терміни [6], тоді вони є носіями тематично орієнтованої інформації. Отже, наявність сленгових термінів наукознавчого змісту в текстах непрофільних актів законодавства виступає термінологічною підставою для визначення наукової орієнтації як окремих актів, так і законодавства в цілому.

Як відомо, наукоємність в економічному контексті полягає у тому, що збільшення інвестування у дослідження йрозробки виступає основним чинником зростання наукоємності валового внутрішнього продукту і, відповідно, якісного (технологічного) та кількісного (абсолютного) збільшення економіки країни [17]. Можливості для здійснення інвестицій в дослідження й розробки на національному рівні залежать від якості та ефективності державної науково-технологічної політики, основні засади та можливості реалізації якої визначаються актами законодавства. Наукоємність виступає також як міра наукового забезпечення окремих галузей промисловості та інших видів діяльності.

Водночас правотворчість також є видом діяльності, насамперед компетентних державних органів, зі встановлення (санкціонування), зміни чи скасування юридичних норм [18]. У свою чергу, акти законодавства виступають продуктами правотворчої діяльності, а сленгові терміни - ознаками напрямів спрямування правотворчих вкладень (інвестицій) у норми законодавства.

Таким чином, сутність поняття наукоємність у сфері законодавства можна визначити через інтенсивність нормативного вживання (вкладень у нормативні тексти актів законодавства) наукознавчих сленгових термінів, які надають актам законодавства наукового контексту. Тобто наукоємність законодавства визначається наявністю у ньому науково-орієнтованих актів, а наукознавчі сленгові терміни виступають індикаторами наукоємності нормативно-правових текстів.

Не всі акти законодавства, які містять принаймні один зі сленгових термінів, можуть вважатися науково-орієнтованими або наукоємними, а лише ті із них, які спрямовані на реалізацію заходів державної науково - технологічної політики та підвищення її якості. Так саме як і збільшення інвестицій в інші види науково-технологічної діяльності, які не включаються до досліджень й розробок, безпосередньо не впливає на зростання наукоємності ВВП, але може створювати можливості для майбутніх інвестицій в дослідження й розробки - через збільшення дослідницького потенціалу (науково-технологічна освіта та підвищення наукової кваліфікації) та розповсюдження результатів науково-дослідницької діяльності (науково-технологічні послуги).

Наукознавчий аналіз бази законодавства України за 1991-2016 роки виявив принаймні один вид актів законодавства, які напряму не впливали на якість державної науково-технологічної політики. Це офіційні документи вищих органів державної влади (УП у 1991-2016 рр. та ПКМУ у 1991-2006 рр.) про державні винагороди. За своєю суспільною сутністю - «вища форма відзначення громадян за видатні заслуги» (Закон України «Про державні нагороди України» [10]) - державні нагороди служать державною відзнакою за колись завершену діяльність, за особисті досягнення, але безпосередньо не впливають на поточний та майбутні стани державної науково-технологічної політики. Більш розлоге, наукознавче осмислення політики у сфері державних нагород в Україні вимагає окремого дослідження, особливо на предмет оцінки їх впливу на деградацію сфери науково - технологічної діяльності.

Після вилучення актів законодавства, які стосувалися сфери державних нагород, до статистичного масиву наукоємних актів законодавства за 1991-2016 роки увійшли 8578 документів (10,4 на 100 виданих актів законодавства), у тому числі 840 законів, 1977 указів Президент України, 880 постанов Верховної Ради України, 4881 постанови Кабінету Міністрів України.

Ці акти законодавства видано незалежними гілками державної влади, складання їх текстів здійснювалося різними авторами, а вживання певних сленгових термінів були випадковими подіями. Тому вважатимемо, що статистичний розподіл кількості наукоємних актів законодавства за окремими сленговими термінами підпорядковується нормальному закону розподілу випадкових величин. Відповідно до теорії випадкових величин, стандартне відхилення для нормального розподілу становить 0,05, або 5,0 документів на 100 документів за певний проміжок часу. Стандартна статистична похибка становить величину стандартного відхилення, або 2,5 на 100 документів. Статистично вагомою вважатиметься кількість наукоємних актів законодавства у понад 5,0 на 100 документів, статистично незначною - від 2,5 до 5,0, у межах статистичної похибки - менше 2,5.

Якісний аналіз статистичного масиву наукоємних актів законодавства свідчить, що для ЗУ більш властивим є використання сленгового терміна науковий (вживається у 10,6 із 100 документів), решта сленгових термінів використовується рідше - наука (6,6), дослідження (6,4), науково-технічний (5,8), технологія (5,7), техніка (4,8). Для ПКМУ більш властивими є використання термінів наука (8,3) та науковий (7,2), статистично незначними - науково-технічний (4,3) дослідження, технологія (4,2), а також техніка (3,3). Сленговий термін наука використовується частіше як у ПВРУ (4,8), так й у УП (5,2), а науковий є менш статистично вагомим - 3,1 (ПВРУ) та 3,9 (УП). Статистична вагомість використання сленгових термінів науково-технічний, дослідження, технологія у ПВРУ та УП перебуває на рівні статистичної похибки (2,2 та менше). Сленговий термін техніка є статистично незначним для УП (4,8), але на рівні похибки (1,0) - для ПВРУ.

Контекстна «самостійність» терміна технологія підтверджується спільним вживанням сленгових термінів техніка та технологія у більшості вибраних актів законодавства: ЗУ (69,0%), ПКМУ (62,7%), ПВРУ (60, 6%), УП (55,3%). Це свідчить про нормативне вирізнення нормотворцями цих, контекстно відмінних, сленгових термінів наукознавчої термінології.

Структурний аналіз актів на використання сленгових термінів дозволяє виділити статистично дві групи документів: за узагальненою (наука, науковий) чи прикладною (науково-технічний, дослідження, техніка, технологія) спрямованістю термінологічних ознак. Найбільш часто зустрічалися акти законодавства із вживанням сленгових термінів узагальненого спрямування, щорічна кількість яких протягом 1991-2016 років була статистично вагомою чи статистично незначною. Водночас щорічна кількість актів законодавства із вживанням сленгових термінів прикладного спрямування була менш значущою: статистично незначною чи у межах статистичної похибки.

Термінологічна пара наука та науковий може розглядатися як семантична ознака: предмет та його властивість. Використання цих сленгових термінів у актах законодавства наукознавчо розділяє їх на документи, які зазначають предмет правового регулювання (наука), та документи, які спираються на властивість (використання) предмету правового регулювання (науковий). Як свідчить графічний аналіз розподілу питомої ваги видів актів законодавства за вживанням окремих сленгових термінів, для ЗУ характерною є семантична пара науковий - наука, що означає частіше використання властивостей предмету правового регулювання. Натомість для підзаконних актів (УП, ПВРУ, ПКМУ) більш властивою є семантична пара наука - науковий, що означає спрямування на нормативне ствердження власне предмету правового регулювання. Для перевірки виявлених семантичних властивостей сленгових термінів як термінологічного критерія виділення різних видів актів законодавства розглянемо їх еволюцію протягом 1991-2016 років.

На підставі даних табл. 2 визначимо статистичну значущість термінологічного критерія актів законодавства за допомогою коефіцієнта Фех - нера (оцінки щільності зв'язку якісних ознак). Для ЗУ коефіцієнт Фехнера дорівнює 1, тобто пряма семантична пара науковий - наука є незмінною. Так само й для УП незмінною є обернена семантична пара науковий - наука (коефіцієнт Фехнера дорівнює -1). Значення коефіцієнтів Фехнера для ПВРУ (-0,85) та ПКМУ (-0,46) свідчать, відповідно, про високий та помірний прямий зв'язок між цими видами актів законодавства та використанням оберненої семантичної пари наука - науковий.

Таким чином, спрямованість семантичної пари сленгових термінів, пряма чи обернена, може служити термінологічним критерієм наукоємності для класифікації актів законодавства за юридичною силою.

Виділення статистичного масиву наукоємних актів законодавства як окремої категорії нормативно-правових актів вищих органів державної влади (ЗУ, ПВРУ, УП, ПКМУ) дозволяє оцінити рівень наукоємності законодавства через індекс наукоємності законодавства (ІНЗ). ІНЗ статистично визначається як питома вага актів законодавства, в яких містяться сленгові терміни. Також доцільним є визначення індексу наукоємності для окремих видів актів законодавства. Результати обчислення ІНЗ за роками та видами актів наведено у табл. 3.

Таблиця 2. Еволюція семантичних пар сленгових термінів за видами актів законодавства

Таблиця 3. Індекс наукоємності актів законодавства протягом 1991-2016 років, за роками та видами актів

сленговий термін законодавство

1. Ковальчук О.Б. Законодавче забезпечення виборчого процесу в Україні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2015. №827. С. 69-73.

2. Попович О.С. Дерегуляція підприємницької діяльності чи гальмування розвитку економіки - суперечлива еволюція українського законодавства. Наука та наукознавство. 2011. №2. С. 42-49.

3. Мех О.А. Наукоємність системи забезпечення національної безпеки України: аналіз нормативно-правових засад. Наука та наукознавство. 2014. №3. С. 11-22.

4. Бублик С.Г. Формування нормативно-правової бази національної безпеки України у науково-технологічному контексті. Проблеми науки. 2015. №1. С. 2-11.

5. Попович О.С. Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації / Під ред. д-ра екон. наук, проф. Б.А. Маліцького. К.: Фенікс, 2005. 226 с.

6. Налимов В.В., Мульченко 3.М. Наукометрия. Изучение развития науки как информационного процесса. М.: Наука, 1969. 192 с.

7. Хайтун С.Д. Наукометрия: Состояние и перспективы. М.: Наука, 1983. 344 с.

8. Cech R., Popescu I.-I., Altmann G. Methods of analysis of a thematic concentration of the text. Czech and Slovak Linguistic Review. 2013. No 3. P. 4-21; Cech R., Garabik R., Altmann G. Testing the thematic concentration of text. Journal of Quantitative Linguistics. 2015. No 22. P 215-232.

9. Бублик С.Г Лінгвостатистичний аналіз законодавчих актів у сфері науки: ключовий підхід. Проблеми науки. 2015. №6. С. 21-26.; Бублик С.Г. Теоретико-методическое обеспечение анализа содержательности законодательных актов в сфере научнотехнологической деятельности. Наука та наукознавство. 2016. №2. С. 26-39.

10. Шаптала Н.К., Задорожня Г.В. Конституційне право України: навч. посіб. студ. вищ. навч. закл. Д.: ЛізуновПрес, 2012. 470 с.

11. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В.Т Бусел. Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

12. Добров Г.М., Тонкаль В.Е., Савельев А.А. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность. К.: Наукова думка. 1988. 347 с.

13. Філософський енциклопедичний словник. НАН України, Ін-т філософії ім. ГС. Сковороди; редкол.: В.І. Шинкарук (голова). К.: Абрис, 2002. 742 с.

14. Данилова І.П. Законодавче регулювання наукової сфери України: теоретико-пра - вовий аспект. Загальна проблематика на сучасному етапі розвитку держави. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2015. Вип. 32. Т 3. С. 15-19.

15. Маліцький Б.А., Булкін І.О., Єгоров І.Ю. Актуальні питання методології та практики науково-технічної політики / Під ред. Б.А. Маліцького. К.: УкрІНТЕІ, 2001. 204 с.

16. Єгоров І.Ю., Жукович І.А., Рижкова Ю.О. Науковий та інноваційний потенціал України у міжнародних статистичних порівняннях: моногр. К.: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2010. 156 с.

17. Ведєрніков Ю.А., Папірна А.В. Теорія держави і права: навч. посібник. К.: Знання, 2008. 333 с.

18. Pearson's Correlation Coefficient r (Critical Values). URL: http://wwwlife.illinois.edu/ ib/203/Fall % 2009/PEARS0NS % 20C0RRELATI0N % 20C0EFFICIENT % 20TABLE. pdf (дата звернення 15.08.2017).

19. Дерець В.А. Удосконалення правових засад організації системи органів виконавчої влади в Україні. Правова держава. 2015. Вип. 26. С. 344-351.

20. Стан науки України: аналіз і статистика. Наука та наукознавство. 1995. Вип. 4 (8). Додаток. 96 с.

21. Булкин И.А. Приоритеты удельного финансирования исследований и разработок в Украине в дисциплинарном аспекте. Наука та наукознавство. 2016. №3. С. 71-87.

Размещено на Allbest.ru