Структурно-семантичні особливості сепаратизації в синтаксисі сучасної французької мови

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Структурно-семантичні особливості сепаратизації в синтаксисі сучасної французької мови

Станіслав О. В.,

кандидат філологічних наук, докторант кафедри французької філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація. Дослідження присвячене проблемам актуалізуючого синтаксису сучасної французької мови, зокрема, розчленованим структурам. У статті визначено основні структурні типи сепаратизації, які класифіковано за позицією синтагми до базисної частини сепаратизованої структури, за ступенем поширеності, за синтаксичною функцією в реченні тощо. Доведено, що сепаратизація є вагомим чинником організації семантичного простору художнього тексту.

Ключові слова: розчленовані синтаксичні структури, сепаратизація, література модернізму, структурні типи сепаратизації, семантичне значення сепаратизації.

Постановка проблеми. Французький синтаксис XX століття - це самодостатня, сформована, розвинута система, яка володіє широкими комбінаторними можливостями. Але процеси демократизації, соціальних, політичних перетворень, активні події культурного життя Франції не можуть не відображатися в мові, а отже - і на тенденціях розвитку синтаксичних зв'язків. Мова як своєрідне дзеркало суспільства прямо й відверто відображає стиль і зміст епохи. Наше дослідження присвячене синтаксичним структурам розмовного мовлення, які активно проникали у французьку літературу початку XX століття. Маємо на увазі розчленовані синтаксичні структури, що потрактовуються нами як «сепаратизація».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми синтаксичного зв'язку в романістиці досліджували О.О. Андрі- євська, Н.Д. Арутюнова, Р.О. Будагов, В.Б. Бурбело, Л.Г. Вєдєніна, В.Г. Гак, 3.0. Гетьман, К.А. Долінін, Л.І. Ілія, О.М. Кагановська, О.В. Литвиненко, Є.А. Реферовська, А.М. Рочняк, І.В. Смущинська, О.О. Соломарська, Ю.С. Степанов, Л.Г. Ступакова, Н.О. Шигаревська, Н.Г. Філоненко, J.-M. Adam, Ch. Bally, F. Brunot, J. Damourette, J. Dubois, 0. Ducrot, L. Hebert, A. Martinet, F. Rastier, A. Sauvageot, A. Sechehaye, L. Tesniere, R.-L. Wagner та багато інших мовознавців. Учені детально й ґрунтовно описали зв'язки слів у словосполученні, простому та складному реченнях, дослідили проблеми синтаксису в різних аспектах (структурному, прагматичному, семантичному, стилістичному, когнітивному, в площині теорії тексту, аналізу художнього мовлення й таке інше). Об'єктом нашої розвідки стала сепаратизація як специфічний засіб синтаксичного зв'язку, що характеризує синтаксис літератури модернізму.

Метою статті є визначення та опис структурних типів сепаратизації, характеристика семантичних особливостей сепаратизованих синтаксичних структур на матеріалі французької літератури початку XX століття.

Виклад основного матеріалу. Передусім зазначимо, що сепаратизовані структури як синтаксичні конструкції розмовного мовлення передавали вільний, невимушений, природний потік мислення, плин думок і уявлень, що фіксувалися в процесі їх безпосереднього виникнення у свідомості. Сепаратизація відображала такі риси розмовного мовлення, як спонтанність, швидкість реакції на певну ситуацію, уможливлюючи сполучення логічних і емоційних, послідовних і незв'язних основ одночасно.

При сепаратизації елемент синтаксичної структури, який хотіли виділити, акцентувати, зробити більш важливим, виносили за межі речення [1, с. 77-79]. Структурно це руйнувало синтаксичні зв'язки, порушувало зв'язність елементів, проте це був ефективний спосіб стилістичного увиразнення, засіб інформаційного доповнення висловлення, його змістового й емоціонального збагачення.

Щодо структури сепаратизованих конструкцій, то у своєму дослідженні ми будемо виходити з того, що визначальною рисою сепаратизованої структури є наявність базисної (основної) частини та синтагми (відокремленої частини) [2, с. 379]. Зазвичай базисна частина (семантичне ядро) представляє тему висловлення, а синтагма є його ремою.

Аналіз матеріалу показав, що синтагма може знаходитися в середині або ж у кінці синтаксичної структури. Попри свою позицію, відокремлений член речення завжди знаходиться в сильній функціональній позиції. Синтагма, структурно вписуючись у тематичну частину висловлення, визначає його змістову значущість. При цьому граматична переривчастість, розчленованість структури (тобто сепаратизація) виступає як особливий вид синтаксичного зв'язку, засіб смислового членування висловлення.

На основі проаналізованих випадків за позицією синтагми відносно базисної (основної) частини сепаратизованої структури можна виокремити такі види сепаратизації:

фінальна сепаратизація (separatisationfinale);

серединна сепаратизація (separatisation mediane).

Фінальна сепаратизація передбачає постпозицію відокремленої синтагми відносно базисної частини висловлення. Проведений розбір затверджує її як сепаратизацію контактну, оскільки відділена синтагма відразу слідує за основною частиною. Фінальна контактна сепаратизація є більш уживаною, частотною, характерною для французької літератури модернізму. Власне вона представляє центральні зони функціонування сепаратизованих структур сучасного синтаксису французької мови, приміром:

«Le prince claqua des doigts. Mollement» (Auguste le Breton. Le tueur a la lune, p. 12).

«Ce n 'etait plus la princesse hautaine et railleuse de notre premiere entrevue. L'umus d'or ne se dressait plus sur son front. Pas un bracelet, pas une bague» (Pierre Benoit. L'Atlantide, p. 232).

Відокремлені синтагми Mollement (у першому випадку) та Pas un bracelet, pas une bague (у другому) розташовані відразу за базисною частиною висловлення,отже, є фінальними, контактними.

Сепаратизація серединна є менш частотною; вона стосується периферійних зон функціонування сепаратизованих структур, проте також є ефективним засобом виділення, акцентування інформації. її можна схарактеризувати як сепаратизацію дистантну, яка уможливлює розміщення відокремленої синтагми не безпосередньо після базисної частини, а на певній відстані від основної структури. Наприклад:

«Aubin, enfin, c'est un Brasse-Bouillon de douze ans, n'ayant a se defendre de personne. Facetieux. Un peu clown. Un peu chataigne aussi, des qu'on le neglige...» (Herve Bazin. Cri de la chouette, p. 29)

Як бачимо, перша виокремлена синтагма Facetieux розміщується зразу після основної частини висловлення; є щодо неї фінальною, контактною; можемо говорити про послідовний зв'язок між базисом та синтагмою. Друга відокремлена синтагма «Unpeu clown» за відношенням до основної частини висловлення є дистантною, представляє серединний тип сепаратизації й паралельно кріпиться до базису.

Зазначимо, що незважаючи на своє розміщення (фінальне - контактне, серединне - дистантне) у структурі висловлення, відокремлений член речення (синтагма) знаходиться в сильній функціональній позиції, має особливе семантико-стилістичне значення.

У ході аналізу визначено, що кількісні параметри синтагми також закладають структурні характеристики сепаратизованих конструкцій. З огляду на це пропонуємо класифікувати їх за ступенем поширеності на:

поширені синтагми (більше одного відокремленого компонента):

«П me reste une question a poser. La plus grave de toutes...» (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 182) - багатокомпонентна синтагма;

непоширені (однокомпонентні) синтагми:

«Ille fera, ille faitd'enthousiasme. Aujourd'hui»(HerveBazin. Au nom du fils, p. 330) - однокомпонентна синтагма.

Дослідження показало, що за синтаксичною функцією синтагмами можуть бути означення, додаток, обставина, однорідні члени речення, прикладка й інші члени речення. Наведемо кілька прикладів:

обставини (місця, часу, мети, причини, способу дії і т. ін.):

«La, maintenant, tu peux aller. Doucement, eh ! doucement»

(Pierre Benoit. L'Atlantide, p. 226) - обставина способу дії;

додаток (прямий і непрямий):

«Il ne s'interesse ni a la litterature, ni a l'art, ni a la politique, ni au sport, ni aux femmes. Seulement a la bouffe et a l 'avancement» (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 17) -- непрямий додаток;

означення:

«Les propos de son frere l'ont exaspere sur le moment, mais ilsfont leur chemin dans sa tete. Un chemin sinueux et sournois» (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 28).

прикладка:

«File est bouffie etpale. Un navet» (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 23).

Отже, незалежно від структурної позиції, поширеності / непоширеності сепаратизовані структури можуть бути різними членами речення.

Виходячи з основних структурних особливостей сепаратизованих структур (відірвані від основного висловлення, стоять після крапки, марковані графічно й інтонаційно, спрямовані на актуалізацію змісту базисної частини), визначимо їхнє семантичне значення у структурі цілісного висловлення.

Як засвідчує аналіз матеріалу, семантичний спектр дії сепа- ратизації досить широкий. Передусім це семантичне значення наголошування, виділення, виокремлення певної інформації з метою її актуалізації. Сепаратизація сприяє акцентуванню уваги на окремому компоненті речення, яким виступає або окремий член речення, або частина складного синтаксичного цілого. Наприклад:

«Le boulevard Noir est inhumain. Comme un mineral. Comme un triangle. C'est une chance qu'ily ait un boulevard comme ga a Bouville...»

«Voila des gens. Deux ombres. Qu'avaient-ils besoin de venir ici?» (J.-P. Sartre. Nausee, p. 43).

Ужиті сепаратизовані структури (Comme un mineral. Comme un triangle. Voila des gens. Deux ombres) зосереджують увагу читача на емоційних, чуттєвих враженнях героя, який прогулюється одним із безлюдних, пустинних бульварів міста й зненацька зустрічає двох перехожих. Сепаратизація імітує експресивно забарвлене внутрішнє мовлення та відображає емоційну оцінку особистості.

Сепаратизація як експресивне явище усного мовлення позначає одне з надважливих семантичних значень сепаратизованих структур - вираження невимушеності, природності, спонтанності комунікації. Неможливість під час живого спілкування цілком і повністю продумати висловлення наперед, вибудувати його логічну, ієрархічну структуру викликає потребу в уточненні, змістовому розширенні, виділенні (інтонаційному, графічному) окремих одиниць допоміжною інформацією. Приміром:

«<...> Je suis seul, completement seul... Tristement seul» (Anne-Mariel. Ce soir a Copacabana, p. 18). сепаратизація мовлення синтагма

«Dommage que Mme Carisay soit si vieille! La quarantine au moins» (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 58).

Як і будь-яке наближення до розмовної мови, ці синтаксичні структури значно пожвавлюють літературний виклад, роблять його більш яскравим та значущо забарвленим, живомовним.

Сепаратизовані структури увиразнюють внутрішні монологи, тексти-роздуми, автодіалоги з метою передачі емоційного, психічного стану мовця. Сепаратизація з афективною семантикою додає до об'єктивної інформації, закладеної у структурі речення, авторську оцінку. Розглянемо зразок внутрішнього монологу, в якому виокремлені синтагми мають вагоме семантичне значення:

«Bon Dieu! c'est moi qui vais mener cette existence de champignon? Qu'est-ce que je ferai de mes journees? Je me promenerai. J'irai m'asseoir aux Tuileries sur une chaise defer - ou plutot sur un banc, par economie. J'irai lire dans les bibliotheques. Et puis? Une fois par semaine le enema. Et puis? Est-ce que je m'offrirai un Voltigeur, le dimanche? Est-ce que j'irai jouer au croquet avec les retraites du Luxembourg? A trente ans! J'ai pitie de moi» (J.-P. Sartre. Nausee, p. 242).

Представлений уривок - роздуми героя про своє найближче майбутнє. Він стурбований своєю нереалізованістю, тому його охоплює потік негативних емоцій, переживань. Риторичні запитання (C'est moi qui vais mener cette existence de champignon? Qu'est-ce que je ferai de mes journees? Est-ce que je m'offrirai un Voltigeur, le dimanche? Est-ce que j 'irai jouer au croquet avec les retraites du Luxembourg?), сепаратизовані синтагми (Unefoispar semaine le cnema. A trente ans!) та інші синтаксично-стилістичні засоби заразом творять семантичну тканину художнього твору.

Отже, як випливає з нашого дослідження, сепаратизація оновлює виражальні можливості синтаксису, є вагомим чинником організації семантичного простору художнього тексту в цілому.

Висновки

Підсумовуючи, ще раз акцентуємо, що сепаратизація - це категорія комунікативного (актуалізуючого) синтаксису, засіб смислового членування висловлення. Визначивши основні структурні типи організації сепаратизації, її виразне семантичне значення, можемо стверджувати, що між частинами сепаратизованої конструкції встановлюються тісні комунікативно-актуалізуючі відношення. У результаті членування синтаксичної структури отримуємо новий афективний, експресивний варіант стилістично нейтрального речення. Розвідка підтвердила структурну гнучкість та багаті стилістичні можливості сепаратизації в сучасній французькій мові. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в аналізі просодичних, когнітивних, прагматичних характеристик сепаратизації.

Література

Андриевская А.А. Явление сепаратизации в стилистическом синтаксисе современной французской художественной прозы / А.А. Андриевская II Филологические науки. - 1969. -№3.-С. 77-83.

Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Бал- ли; [подред.Р.А.Будагова].-М.: Изд-воиностр. лит. 1955.-416с.

Джерела ілюстративного матеріалу:

Bazin H. ffiuvres / H. Bazin. - Editions Bernard Grasset, 1972. - 282 p. Sartre J.-P. Lanauseel J.-P. Sartre. -P. : Editions Gallimard, 1998. -239p. Troyat H. Le Marchand de masques / H. Toyat. - P. : Editions VDP, 1994. - 212 p.

Размещено на Allbest.ru