Антропонім як маркер провідних біблійних концептів

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНТРОПОНІМ ЯК МАРКЕР ПРОВІДНИХ БІБЛІЙНИХ КОНЦЕПТІВ

Решетняк О.О.,

доцент кафедри української мови та літератури

Донбаського державного педагогічного університету

Анотація

У статті проаналізовано особливості антропоніма, зокрема, біблійного, як маркера концепту, схарактеризовано засоби структурування будь-якого біблійного концепту; порушено проблему аналізу фразеологічної символіки та парадигми вербалізаторів сакрального концепту, виокремлено особливості біблійного антропоніма із символьним значенням.

Ключові слова: символ, символіка, концепт, антропонім, Біблія, вербалізатор (маркер) сакрального концепту.

Решетник Е. А. Антропоним как маркер ведущих библейских концептов

Аннотация. В статье проанализированы особенности антропонимов, в частности, библейских, как маркеров

концепта, охарактеризованы средства структурирования любого библейского концепта; поднята проблема анализа фразеологической символики и парадигмы вербализаторов сакрального концепта, выделены особенности библейских антропонимов с символьным значением.

Ключевые слова: символ, символика, концепт, антропоним, Библия, вербализатор (маркер) сакрального концепта.

Reshetniak О. Anthroponym as a marker of main biblical concepts

Summary. The features of anthroponym and biblical one particularly are analyzed in the article as a marker of concept. The author determined the means of structuring of some biblical concept and researched the problem of analysis of phraseological symbolics and paradigm of verbalizators of sacred concept; and the features of biblical anthroponym with symbolic value are also singled out.

Key words: symbol, symbolics, concept, anthroponym, Bible, verbalizator (marker) of sacred concept.

Постановка проблеми

Проблему лінгвокультурних концептів студіювали М. Алефіренко, О. Цапок, І. Голубовська, В. Карасик, В. Кононенко, В. Маслова, О. Селіванова, О. Левченко, О. Близнюк, О. Задорожня, П. Мацьків, А. Пікалова, В. Яковлева та ін. Вербалізатори (маркери) лінгвокультурних концептів неодноразово були предметом досліджень. Однак окремої наукової розвідки, присвяченої аналізу особливостей антропоніміє як вербалізаторів концепту, у сучасному вітчизняному мовознавстві немає.

Мета статті полягає в тому, щоб проаналізувати особливості антропоніма, зокрема, біблійного, як вербалізатора концепту. Окреслена мета передбачає виконання таких завдань: схарактеризувати засоби структурування будь-якого біблійного концепту; порушити проблему аналізу фразеологічної символіки та парадигми вербалізаторів сакрального концепту, виокремити особливості біблійного антропоніма із символьним значенням.

Виклад основного матеріалу

Існує чимало прийомів побудови лінгвокультурних концептів. Будь-який концепт може бути вербалізований мовними одиницями різних рівнів: лексемами, фразеологізмами, словосполученнями або реченнями. Діахронія певного знакового утворення як фрагмента картини світу уможливлює набуття такими мовними одиницями концептуального значення за умови динаміки ціннісних парадигм. Тому концепт - це не лише лексичне значення слова, крім лексико-семантич- них варіантів та їхніх окремих складників із концептуальними ознаками йому притаманні ще й інші ознаки, а саме: загальнонаціональні, універсальні, марковані власним досвідом чи індивідуальними уявленнями. Тобто в концепті закодована генетична, історична, культурологічна пам'ять соціуму.

Прецеденти імена першої біблійної родини мають статус концептів і функціонують як стійкі сполуки чи символи, тобто вже є символемами. Очевидно, у мові знаходять своє відображення лише значущі, важливі концепти, наприклад, Адам - «людина з червоної глини» [1, с. 23]. І не просто людина, а першолюдина («<...> на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (1 М. 1: 27)), якій було віддано все, створене Богом, окрім дерева пізнання добра й зла. «<...> И блаженствовали, пребывая въ любви и общеніи съ Богомъ. Неизвпстно, сколь долгое время находились они въ этом бла- женномъ состояніи чистоты и невинности; известно только, что они лишились оного» [1., с. 24]. Проте це ще й чоловік, якого змій увів в оману. «Адам нарушилъ заповпдь Божію, увлеченный своей женою, которая, прельщенная змпемъ, вкусила отъ плода древа познанія добра и зла, Адамъ также вкусилъ отъ оного, и симъ грпхомъ они навлекли на себя гнжъ свого Создателя» [1, с. 24]. Саме через Адама все людство втратило можливість жити в райському саду й змушене так само не поті чола здобувати хліб свій» (1 М. 13: 19). Історія першолюдини закінчується досить уривчасто: він прожив дев'ятсот тридцять років, мав велику родину, проте біблійна оповідь згадує лише трьох його синів: Каїна, Авеля та Сифа. Апостол Павло назвав Адама «образоммайбутнього» (Рим. 5: 14); «першалюдина-з землі, земна, друга Людина - із неба Босподь» (1 Кор. 15: 47); «смерть-бо через людину, і через Людину воскресіння мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Кор. 15: 21-22). Місце розп'яття Ісуса, Його страждань, погребіння та воскресіння є символічним. Голгофу (буквально череп) вважають місцем поховання Адама. Жертовна кров Ісуса окропила череп Адама, тим самим «ветхозавптная обрядность прекратилась, когда Онъ принесъ Себя непороч- нимъ въ жертву Богу. Вжовая борьба съ князем міра сего тор- жественноокончиласъпобтдоюкреста...» [1,с. 167].

В українській мові з антропонімом «Адам» функціонують такі лінгвістичні одиниці, дефініції яких зафіксовані в лексикографічних джерелах сучасної української мови: 1) «Адам і Єеа» - первородний гріх [3, с. 153]; 2) «Від Адама [починати]» - від самого початку, з давніх-давен, дуже здалека» [4, с. 19]; 3) «за Адама, за часів Адама» - дуже віддалені від нас часи [5, с. 18-19]; 4) «Адамові діти» - рід людський [5, с. 18-19]; 5) «ветхий Адам» - грішна людина, «скинути із себе ветхого Адама» - духовно оновитися, звільнившись від старих звичок, поглядів; стати новою людиною [6, с. 215]; 6) «еідАдама» (в ролі обст; книжн.) - з передісторії, яка мало кого цікавить, дуже здалека, від самого початку [6, с. 100]; 7) «Адамове ребро» 1. (жарт.) Жінка. 2. Спільне джерело, спільна основа чого-небудь [7, с. 743]; 8) «старий як Адам» - старий як світ [5, с. 18-19]; 9) «адамова голова», ент. - великий нічний метелик із родини сфінксів [4, с. 19]; 10) «адамове яблуко», анат. - випнута хрящова частина гортані [4, с. 19]; 11) «адамові сльози», книжн. - горілчані напої [6, с. 18].

Утрачаючи функцію індивідуалізації, ідентифікації, співвіднесеності з денотатом, зазнавши якісних змін у семантичній структурі, номінація «Адам» набуває рис апелятива, що безпосередньо впливає на рівень фразеологізації символічних значень. Антропоніму притаманний опосередкований генетичний зв'язок із денотатом власної назви, у мовленні такі зв'язки можуть мати різну актуалізацію.

Біблійне ім'я першої земної жінки й першої, хто виявив непослух Богові, - Єва («життя, жива»). «<...> Такъ какъ она должна была сделаться прародительницею естхъ живущихъ на землп...» [1, с. 207]. Для повноти буття, аби в Адама була помічниця, яка б розділяла з ним радість, щастя, благодать в

Едемі, Бог створив жінку «<...> і привів її до Адама. І промовив Адам: «Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка» (« Чоловікова, чоловічищ» - жінка) (1 М. 2: 22-23). Після гріхопадіння Єва отримала вирок Бога: «<...> Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітності твоєї. Ти в муках родитимеш дітей, і до мужа твого пожадання твоє, - а він буде панувати над тобою» (1 М. З: 16). Подальшу долю Єви біблійні оповіді не висвітлюють, невідомо, хто першим із подружжя помер. Святе Писання згадує лише, що вона, народивши першого сина, назвала його Каїном («набуття»): «<...> набула чоловіка від Господа» (1М. 4:1), напевно, думаючи, що народила обіцяного Богом Спасителя. «Но обманувшись еъ своей надеждп, второго родившогося сына назвала Авелем (суета, плачь), вепроятно, вь знакь своей обманутой надежды и какь бы предчувствуя его несчастную кончину. Третій сын Евы быль назеанъ Сифомъ (осноеаніе), потому что еъ немъ было положено осноеаніе новому благочестивому племени вмпсто Авеля...» [1, с. 207].

Власна назва як ім'я концепту набуває ознак повідомлення, містить закодовану інформацію про значуще явище, маркована концептосферою національної мови, наприклад: «Єва» - допитлива жінка, яку легко спокусити. Вирішальну роль у формуванні символічних значень антропоніма відіграють асоціації, які супроводжують екстенсіональний зміст та інтенсіональне поняття, а потім сублімують останнє повністю чи частково, як-от у сталих сполуках: 1) «у костюмі Єви» - про голу людину [5, с. 20]; 2) «праматір Єва» або «Єва» - про риси характеру або поведінки, які є типовими, властивими всім жінкам [там само]; 3) «Адамовереберце» - так жартівливо часом називають жінку [5, с. 20]; 4) «Єеина онука» - про допитливу жінку [8, с. 65]; 5) «Єеина донька» - жінка [9, с. 54]. Як результат процесу відфразеологічної деривації, ім'я «Єва» концентрує негативну семантику фразеологічних зворотів (зокрема, «єеина донька (онука)», «євине сім'я (плем'я, отроддя)») що є власне алюзіями біблійної оповіді про причину гріхопадіння людей. В окреслених одиницях антропонім по-різному реалізує символічне значення, що генетично сягає асоціацій, пов'язаних із денотатом цієї власної назви. Отже, біблійні антропоніми є важливим лінгвостилістичним засобом вираження емоційності, засобом моральної характеристики людини; цей факт зумовлений розширеними конотативними можливостями таких мовних одиниць.

Власні імена Книги Книг мають оцінне значення й моделюють синонімічні чи полярні ряди. Наприклад, пейоративність семантики реалізують такі біблійні антропоніми: Каїн, Валтасар, Ірод, Пілат, марковані семою «зло / злочин». Бібліїзми з такими антропонімами можуть функціонувати в мові як фразеологізми, як крилаті вислови і як імена-символи.

Так, первісток Адама і Єви став і першим убивцею на Землі (1 М. 4: 1-24). Хоча етимологія номінації «Каїн» має нейтральний денотат, проте існує кілька версій, за однією з яких це ім'я трактують як «заздрість, ревнощі», що психологічно точно характеризує поведінку Каїна й стає самостійною формантою. Традиційно в історії людства братовбивство вважали найтяжчим гріхом, тому ім'я «Каїн» стало узагальненою номінацією:

1. «про братовбивцю, зрадника, злочинця тощо» [10, с. 72];

2. «нелюд, злочинець». Каїнова печатка на кому-небудь (позначка злочинності на кому-небудь) [11, с. 232]; 3) «дуже нахабний відчайдух, шибеник, готовий до будь-чого» [5, с. 304].

Старозавітний текст Книги пророка Даниїла ім'я останнього вавилонського царя з халдейської династії маркує негативною конотацією; це спричинене насамперед святотатством на нечестивому бенкеті, влаштованому під час облоги міста персами. Валтасар, розпалений вином, наказав принести золотий та срібний посуд, викрадений його дідом Навуходоносором з Єрусалимського храму, бо начебто вино робилося в них кращим чи осквернення святині надавало йому більш вишуканого смаку. Це було великим гріхом - осквернення речей, які належали чужій вірі, чужому храму й, нарешті, Богові юдеїв - Єгові. Вирок за такий злочин був смертельним. І в той час, як цар, його дружини, коханки й усі царедворці пили вино із цього посуду й вихваляли своїх золотих, срібних, мідних, залізних, дерев'яних і кам'яних богів, раптом у повітрі «вийшли пальці людської руки, і писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу, і цар бачив зарис руки, що писала» (Дан. 5: 5). Лише Даниїл, як людина, що мала в собі Духа Божого, правильно витлумачив письмена на стіні: « Мене» - порахував Бог царство твоє, і покінчив його. «Текел» - ти зважений на терезах, і знайдений легеньким. «Перес» - поділене царство твоє, і віддане мідянам та персам» (Дан. 5: 26-28). Із біблійною лаконічністю останнє речення цього розділу констатує: «Тієї ж ночі було забито Валтасара, царя халдейського» (Дан. 5: ЗО). Так здійснилися пророцтва Ісаї, Єремії, Авакума та Даниїла. Конотованими є й фразеологізми з далеко не схвальною характеристикою цього доленосного для Вавилона застілля. В українській мові фразема «Валта- саріе бенкет» має значення «жити весело, безтурботно напередодні близького нещастя» [5, с. 136-137]. Події зазначеної біблійної оповіді в україномовній практиці вербалізовано й у таких крилатих висловах: «письмена на стіні»', «писати вогненні слова»', «мене, мене, текел, упарсін» зі значенням «попереджати про нещастя; пророцтво чогось недоброго» [5,с. 136-137].

антропонім маркер біблійний концепт

Висновки

Методика концептуального аналізу уможливлює з'ясування змісту, який залучає до поняттєвого поля інші номени, категорії, образи, символеми, фраземи - тобто знання, когнітивні уявлення. Аналіз парадигми вербалізаторів біблійного концепту має ґрунтуватися на виявленні його відношень з іншими компонентами тексту з огляду на те, що в поняттєвому вимірі концепти часто містять різноаспектні константи, які транслюють сутність як загальнолюдських, так і національно орієнтованих цінностей, зокрема таких морально-етичних категорій, як добро, зло, віра, невіра, праведність, гріх, життя, смерть тощо. Дослідження цих вербалізаторів концептів, безсумнівно, є перспективним.

Література

1. Библейская энциклопедия. - Репринтное издание. - М.: Терра, 1990.-902 с.

2. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / переклад проф. І. Огієнка. - К.: Українське Біблійне Товариство, 2002. - 1375 с.

3. Багнюк А. Символи українства / А. Багнюк. - Тернопіль: Новий колір, 2008. - 826 с.

4. Словник української мови: в 11 т. /' АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1970. -Т.І. - 799 с.

5. Коваль А. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові/А. Коваль. -К.: Либідь, 2001. --312с.

6. Фразеологічний словник української мови:у2т. І уклад. Г. Удовиченко. - К.: Вища школа, 1984. -Т. 1.- 304 с.

7. Словник фразеологізмів української мови / уклад. В. Білоноженко, І. Гнатюк, В. Дятчук та ін.. - К.: Наукова думка, 2003. -- 1104 с.

8. Грановская Л. Словарь имен и крылатых выражений из Библии: около 400 имен; более 300 крылатых выражений / Л. Грановская. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: ООО «Издательство АСТ», ООО «Издательство Астрель» 2010. - 383 с.

9. Бетехтина Е. Фразеологизмы с библейскими именами: в русском и английском языках / Е. Бетехтина. - СПб.: Издательство Санкт-Петербургского государственного университета, 2000. - 172 с.

10. Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1973. - Т. IV. - 840 с.

11. Ожегов С. Словарь русского языка (около 57000 слов) / под ред. доктора филол. наук, проф. Н. Шведовой. - М.: Русский язык, 1983. - 815 с.

Размещено на Allbest.ru