Назви, пов’язані з родильною обрядовістю, в говорах південно-західного наріччя української мови

Размещено на http://www.Allbest.ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Назви, пов'язані з родильною обрядовістю, в говорах південно-західного наріччя української мови

О.Д. Пискач, к.філол.н., доцент

О.М. Гвоздяк, к.п.н., доцент,

Анотація

Статтю присвячено проблемі дослідження назв, пов'язаних з родильною обрядовістю. Об'єктом дослідження є лексична система південно-західного наріччя української мови. Актуальність дослідження зумовлена комплексним лінгвістичним аналізом родильної обрядовості на ширшому діалектному матеріалі. Джерельною базою послужили назви родильної обрядовості, зафіксовані авторами на території Закарпаття, а також вилучені шляхом суцільного відбору зі словників, які репрезентують більшість говорів південно-західного наріччя:гуцульський, бойківський, буковинський, наддністрянський, лемківський і закарпатський. Крім того, до аналізу залучено й фактичний матеріал із інших говорів південно-західного та поліського наріччя, репрезентований у різних наукових працях.

У статті здійснено комплексний лексико-семантичний, словотвірний та ареалогічний аналіз лексики родильного обряду в говорах південно-західного наріччя української мови. Розглянуто назви дій, ознак, пов'язаних із вагітністю та пологами, назви учасників родильного обряду, назви матеріальних предметів родильної обрядовості. На підставі проведеного аналізу виділено дві групи локалізації родильних назв: 1) лексеми, що вживаються в усьому південно-західному діалектному ареалі або в більшості його говорів (у різних фонетичних варіантах); 2) вузьколокальні назви. Крім лексичних, зафіксовано чимало пропозитивних номенів родильної обрядовості, що становлять собою переважно іменникові та дієслівні двокомпонентні сполуки. Доведено, що абсолютна більшість назв, пов'язаних із родильною обрядовістю, утворилася афіксальними способами на базі праслов'янських основ. Високу словотвірну продуктивність демонструють суфікси -й(а, е), -ак, -ик, -чук, -к, -иц', -ин (-ін).

Ключові слова: обрядова назва, номен, семантика, родильна обрядовість, обрядодія

О.Ф. Пискач, О.М. Гвоздяк. Названия, связанные с родильной обрядностью, в говорах юго-западного наречия украинского языка

Аннотация. Статья посвящена проблеме исследования названий, связанных с родильной обрядностью. Объектом исследования является лексическая система юго-западного наречия украинского языка. Актуальность исследования обусловлена комплексным лингвистическим анализом родильной обрядности на широком диалектной материале. Источниковой базой послужили названия родильной обрядности, зафиксированные авторами на территории Закарпатья, а также путем сплошного отбора из словарей, которые представляют большинство говоров юго-западного наречия: гуцульский, бойковский, буковинский, Надднестрянский, лемковский и закарпатский. Кроме того, к анализу привлечен и фактический материал с других говоров юго-западного и полесского наречия, представленный в различных научных трудах.

В статье осуществлен комплексный лексико-семантический, словообразовательный и ареалогический анализ лексики родильного обряда в говорах юго-западного наречия украинского языка. Рассмотрено названия действий, признаков, связанных с беременностью и родами, названия участников родильного обряда, названия материальных предметов родильной обрядности.

На основании проведенного анализа выделены две группы локализации родильных названий: 1) лексемы, предпринимаемых во всем юго-западном диалектной ареале или в большинстве его говоров (в разных фонетических вариантах) 2) узколокальных названия. Кроме лексических, зафиксировано немало пропозитивных номенов родильной обрядности, составляющие собой преимущественно существительные и глагольные двухкомпонентные соединения. Доказано, что абсолютное большинство названий, связанных с родильной обрядностью, образовалось аффиксальными способами на базе праславянских основ. Высокую словообразовательную производительность демонстрируют суффиксы -й(а, е), -ак, -ик, -чук, -к, -иц', -ин (-ін).

Ключевые слова: обрядовое название, номен, семантика, родильная обрядность, обрядодействие

O.F. Pyskach, O.M. Hvozdyak. Names pertaining to the celebration of the birth of a child in southwest patois of the Ukrainian language

Abstract. The investigation of rituals pertaining to the celebration of the birth of a child in different regions of Ukraine (Hutsul, Bukovyna, Boiky, Nadsyannya, Podillya, Zakarpattya etc.) was dealt with in the works of such dialectologists as: M. Bihusyak, V. Drobotenko, L. Homchak, Y. Rusnak, T. Tyshchenko, N. Hibeb, N. Kovalenko, I. Nibak and ethnographers V. Borysenko, N. Havrylyuk, S. Hvozdevych, H. Lyubytska and others.

But the lack of complex linguistic analysis of the given topic on a wider dialectal material has predetermined the relevance of our research, the object of which is lexical system of the southwest patois of the Ukrainian language.

Names pertaining to the celebration of the birth of a child used on the territory of Zakarpattya and taken from the dictionaries of Hutsul, Boiky, Bukovyna, Lemky, Naddnistryanshchyna and Zakarpattya patois applying the method of complete selection served as the material for our investigation. We also added some examples from other patois of south west and Polissya regions, which were mentioned in different scientific works.

The descriptive method and its main devices (inventory and systematization of language units), contrastive-comparative method have been used in the process of investigation. In order to obtain a complete picture of meanings fixed in this or that lexeme of the investigated patois we have employed simulation, linguostatistics, sociolinguistic and ethnolinguistic aspects.

The aim of our research is lexico-semantic, word-building and aerographic analysis of the names pertaining to the celebration of the birth of a child in southwest patois of the Ukrainian language.

The ritual under study has fewer names in comparison with those referring to wedding ones. There can be distinguished such semantic groups of these words: 1) names of actions and characteristics connected with pregnancy and birth delivery; 2) participants of the ritual celebrating the birth of a child; 3) names of different objects connected with the above-mentioned ritual.

What concerns the origin of the names we should note that the majority of them were formed by means of suffixes, prefixes or both on the basis of the primitive Slavonic language. Such noun suffixes as y(a,e),-ak, -yk,-chuk, -k, -yts, yn(in) etc. display high word-building productivity in the process of nomination.

The models po+nyk, po+nyts, bez+yn, bez+-(n)yts, z(s)+ yta etc. have the highest level of productivity in prefixal-suffixal formations.

Few derivatives are formed by substantivizing adjectives with suffixes -n-, -k-. A small number of lexemes ( mostly the names of individuals) are borrowed from Romanian: moshi, mosha “midwife”, fiin(filyn, fin) “godson”, nanashka “godmother', nanashko “godfather'; Polish: dzetsko “child”, bah “the youngest, last child in the family; German through Polish: benycart “bastard”, kryzhma(kryzhmo) “a present to a newborn child”.

Areographic analysis showed the existence of the parallels in the investigated vocabulary of the southwest patois. This mainly refers to such lexico-semantic groups: 1) names of actions and characteristics connected with pregnancy and birth delivery; 2) participants of the ritual celebrating the birth of a child.

As a result of our analysis we can distinguish two groups of localization of the names under investigation: 1) lexemes used in the whole southwest patois area or in the majority (of them in different phonetic variants); 2) names with narrow localization. Besides lexical units we have also observed a lot of proposition nomens pertaining to the celebration of the birth of a child which in most cases are noun or verb two-component units.

Keywords: name of the ritual, nomen, semantics, ritual pertaining to the celebration of the birth of a child, ritual

Дослідженню родильного обряду різних україномовних територій (Гуцульщини, Буковини, Бойківщини, Надсяння, Поділля, Закарпаття тощо) присвячені праці діалектологів М. Бігусяка, В. Дроботенко, Л. Хомчак, Ю. Руснак, Т. Тищенко, Н. Хібеби, Н. Коваленко, І. Нібак, етнографів В. Борисенко, Н. Гаврилюк, С. Гвоздевич, Г. Любицької та ін.

Однак поки що бракує комплексного лінгвістичного аналізу родильної обрядовості на ширшому діалектному матеріалі, чим і зумовлена актуальність нашого дослідження, об'єктом якого є лексична система південно-західного наріччя української мови.

Аналіз основних досліджень із зазначеної проблеми. Джерельною базою послужили назви родильної обрядовості, зафіксовані нами на території Закарпаття, а також вилучені шляхом суцільного відбору зі словників, які репрезентують більшість говорів південно-західного наріччя: гуцульський, бойківський, буковинський, наддністрянський, лемківський і закарпатський. Крім того, до аналізу залучено й фактичний матеріал із інших говорів південно-західного та поліського наріччя, репрезентований у різних наукових працях.

Мета дослідження - лексико-семантичний, словотвірний та ареалогічний аналіз назв, пов'язаних із родильною обрядовістю, в говорах південно-західного наріччя української мови.

Матеріали і методи дослідження. У статті використано описовий метод і його основні прийоми (інвентаризація та систематизація мовних одиниць). Для отримання повної картини значень, із якими та чи інша лексема відома в досліджуваних говірках, було залучено методику моделювання, лінгвостатистики і соціолінгвістичний та етнолінгвістичний аспекти. Крім того, використано методи зіставлення і спостереження.

Результати дослідження. Родильний обряд у діалектній мові, на відміну, наприклад, від весільного, представлений меншою кількістю назв, які відносимо до таких лексико-семантичних груп:

1) назви дій, ознак, пов'язаних із вагітністю та пологами;

2) назви учасників родильного обряду;

3) назви матеріальних предметів родильної обрядовості.

1) Назви дій, ознак, пов'язаних із вагітністю та пологами

Семема `спокусити дівчину, покинувши її вагітною чи з дитиною' представлена номенами: гуц. звести, скопилйчити [17, с. 176; 14, с. 79]; закарп. підкопьілйчити [наше].

Дію за значенням `нагуляти чи народити нешлюбну дитину' виражають номени: гуц. звестисі, скопилйчитисі [17, с. 176; 14, с. 79]; лемк. приспатися, скопилитися [Пир, с. 258; Pavl]; закарп. скопылйчитис'а [наше].

Семему `завагітніти' репрезентують назви: бойк. зайти в т'аготу, т'аж, т'аш [15, ІІ, с. 203], бук. огрубіти [19, с. 360].

Семема `бути вагітною' представлена переважно пропозитивними номенами: бойк. мати за поясом, на часах бути, ходити самодруг [15, ІІ, с. 130, 363, 202]; лемк. быти в тяжі [16, с. 309]; наддністр. при надії [21, с. 182]; надсян. воба вже груба / во вона груба, ходити груба, бути в таН'ім дтан'і, в т'аЖи бити, ходити беремена [7, с. 38].

Вагітну жінку відповідно називають: бойк. груба¹ [15, І, с. 194], самодва, самодруг [15, ІІ, с. 202], т'агітна, т'ажка [15, ІІ, с. 308, 309], черевата [15, ІІ, с. 366], не сама [15, ІІ, с. 201], гуц. груба, веремінна, огрядна, самодруга, тєшка (кішка), не сама собов [10, с. 49; 14, с. 54, 155], лемк. груба [16, с. 62; 22], закарп. самодруга, т'ашка [18, с. 326, 356], на тых чадах, беремена [наше], бук. груба [19, с. 77], наддністр. груба, пуважна [21, с. 97, 219], надсян. груба, груба баба, в т'аЖи, в т'аж'і, в т'иЖи, ф ¹т'ажі, ф т'иЖи, в тад'ім дтан'і, беремена, беремена Ж'інка, беремена, вад'ітна, така, тада Ж'інка [7, с. 38]. Жінку, яка втретє вагітна, бойки називають самотретя [15, ІІ, с. 203]. Усі ці назви вживаються і в поліському наріччі [2, с. 33-35].

Назва груба (< псл. дгиЬъ [13, І, с. 603]) мотивована зовнішнім виглядом вагітної жінки. Див. також волин., захпол. груба [9, II, к. 364], груба [11, І, с. 331].

Деривати з коренем тяж- сягають псл. тягти [13, V, с. 697-700]), як і беремен:а < берем'я `тягар' (< псл. berm) [13, І, с.173]).

Лексема вагітна, що утворена від іменника вага [13, І, с. 317], є нормативною [20, І, с. 274]. Див. вагітна т.с. [11, І, с. 121].

Семема `мати викидень, втратити дитину' представлена такими номенами: бук. стирати, стирєти дитину [19, с. 522]; закарп. зыйти, изыйти [18, с. 126, 133], зыйшла дітина [наше]; надсян. скинути дитину, звергти дитину, зронити дитину, поронити дитину, зийшло з нейі, мати неживу дитину, мати неживойе [7, с. 38]. Див. поліс. скинула, ск'інула, зишла [2, с. 38].

Семему `перервати вагітність унаслідок аборту' репрезентують назви: гуц. тільки док., заст. діти дитину [14, с. 63]; бук. стирати, стирєти дитину [19, с. 522]; закарп. зверечи [18, с. 121], стратити дітину, скапарити дітину [наше]. Див. літ. скинути, скидати `передчасно народжувати; мати викидень' [20, ІХ, с. 262], звергти `з силою скинути' [20, III, с. 464].

Жінку, яка втратила або передчасно народила дитину, в бойк. і надсян. гов. називають змітка [7, с. 39; 15, І, с. 314]. Назва мотивована дієсловом зметати (< псл. metati) [13, III, с. 448-449], яке частіше вживають щодо тварин, аніж людей. Пор. змітка `кобила, у якої постійно бувають викидні' [11, II, с. 166].

Дію за значенням `народжувати дитину' представляють по всій території України лексеми родити і рожати, утворені від псл. гобъ [13, V!, с. 89]. Див. діал. рожати, літ. родити т.с. [20, Vm, с. 595].

Назв, які позначають час і процес народження дитини, в українців набагато більше: бойк. злоги [15, І, с. 312], поліг¹, пологи [15, ІІ, с. 106], родини [15, ІІ, с. 180]; бук. злоги [19, с. 168]; закарп. зЯогы, роды [наше]. Див. літ. роди [20, Vm, с. 593], пологи [20, VN, с. 90], діал. злоги [20, ІІІ, с. 599] т.с. Пор. також зафіксовані у словнику за ред. Б. Грінченка родини [11, N, с. 28], породи т.с. [11, ІІІ, с. 345].

Семема `годувати дитину груддю' в усьому південно-західному ареалі представлена лексемою плекати, що, очевидно, запозичена як карпатський чабанський термін із румунської і молдавської мов [13, W, с. 437]. Див. ще лемк. виплекати `вигодувати дитину молоком матері' [16, с. 45]; закарп. плеканка (ж. р.), плеканча (с. р.) `дитина, яку довго годували груддю' [наше], плеканє `годування груддю', плекоторя `мати, що плекає свою дитину груддю' [18, с. 233] (пор. рум. plecato&re «вівця, яка дає молоко» [13, N, с. 437]).

Семема `няньчити дитину' представлена лексемами: бойк. стояти [19, с. 525]; лемк. пестунчити, пістувати [22].

Дія за значенням `хрестити дитину' представлена номенами: бойк. рстити [15, ІІ, с. 194]; гуц. ирстити [10, с. 86], ристити [14, с. 150]; лемк. крестиіти (док. окстиіти) [16, с. 149, 214; 22]; закарп. крестити [18, с. 153], хрестити, гирстити [наше]; надсян. хрестити, кстити [6, с. 72].

Відповідно сам обряд хрещення має назви: бойк. ирстини, ирщінє [15, І, с.326]; гуц. ирстини (ершині, иршині) [10, с. 86], рищіні [14, с. 151]; закарп. крещінє, крестины [18, с. 153], хришч'ін'а, хришЧ'ін'а, гиршЯ'іїн'а [3, с. 163]; лемк. крещьіня [16, с. 150], кстины [22]; надсян. хре^истини, кстини [6, с. 72]. Див. літ. хрестини, хрещення т.с. [20, ХІ, с. 140, 143], схподіл. хри^ес^тини, хрешЧен'а т.с. [5, с. 264].

Справляння в церкві богослужіння над жінкою через шість тижнів після пологів має назви: лемк. выводины, выводкы [16, с. 41]; закарп. увожован'е т.с. [18, с. 364], уведенийе, уводины, уводжін'а [3, с. 164]. Ці номени мотивовані дієсловами выводити і вводити (уводити). Див. схподіл. Ривід, Ривод, вироди т.с. [5, с. 265].

2) Назви учасників родильного обряду

Кількість назв, що характеризують маленьку дитину в різних аспектах, відчутно здиференційована:

- `мале дитя, немовля': бойк. дитє, дитя, дитятейко, дитятойко, дитятонько, дике, дикетко, дикеточко, дітвак, дітвача, дітвачок, дітина, дітинка, дітинойка, дітиночка, дітинча, дітище, дитя, дтятко [15, І, с. 214, 221]; закарп. дітвак, дітвача, зменш.-пестл. дітвачок, дітина, ласк. дітиниия, зменш.-пестл. дітинка [18, с. 60]; лемк. дзецко, пестл. дзідзюсь [16, с. 75];

- `дитина, народжена в 7 місяців': гуц. семак, семачє [10, с. 169]; бук. семак [19, с. 481]; закарп. се^ими^Іміс'ач:а, се^иІмач:а [3, с. 162];

- `перша дитина': гуц. первак, первачка `перша донька' [10, с. 145]; закарп^- Пьірвісток, Перша д'і^тина, Першойе д'іт^ва^Іча, пе^иршак [3, с. 161]; наддністр. первісток, первак, першак [21, с. 196, 198];

- `найменша, остання дитина в сім'ї': бойк. мізинка, мізиука [15, с. 442]; закарп. мізилник, мізилничка [18, с. 173]; наддністр. бах [21, с. 49], запозичене з польської мови [13, І, с. 152];

- `вередлива, плаксива дитина': бук. ренда, рендза, риндза, ринда [19, с. 453, 454]; закарп. кринда, криндало, криндавець, криндавка, кур^бало [18, с. 154, 156];

- `дитина, яка часто мочиться': бук. згруб. ройба² [19, с. 466]; закарп. сикл'а [наше] - суфіксальний дериват від сикати;

- `мала дитина, яка ще не вміє вимовляти членороздільні звуки': закарп. Пындош [18, с. 57] - суфіксальне утворення від ґьндати;

- `хвороблива дитина, яка має поганий апетит': бук. шквиря [19, с. 665];

- `мала дитина, що має гарний, здоровий вигляд': лемк. бобас [16, с. 30].

Для номінації позашлюбної дитини діалектоносії використовують цілу низку номенів, більшість яких має виразно знижену семантику: бойк. копиля [15, І, с. 376]; гуц. байстрє, байстринє, звєдєнє [10, с. 20, 80-81], звидиньи [14, с. 79]; бук. байстрючина, знев. копиля, копилє [19, с. 22, 223]; лемк. бахор, копьіля, приплодок [16, с. 25, 145, 257], копыльця, копыльчак, копырдя, копырдяр [221]; закарп. копыля, копылятко [18, с. 149]; наддністр. копиля [21, с. 148]. лексичний семантичний ареалогічний родильний обрядовість

Крім того, репрезентантами семантичної опозиції «хлопчик»: «дівчинка» в південно-західних українських говорах виступають переважно спільнокореневі суфіксальні деривати: бойк. кобил, копив, копиляк, копильчук, копцюх [15, І, с. 376]; байстир, байструк, копил і байстриця, байстручка, копилиця [10, с. 20], копилиц [14, с. 98]; бук. згруб. копил, копилець, копилюк, копиляк [19, с. 222] і згруб. байстрица, байстриця [19, с. 22]; лемк. байструк, копыляк [16, с. 22, 145]; закарп. копыл, копылиця, копыльчук, копылиця, копылка [18, с. 149]; наддністр. байштер, бастир, копилик, копилюк, копиляк, коплак, копол, кополяк [21, с. 44, 49, 148].

Часто вживаються й назви з іншими коренями: бойк. бенькарт, заст., найда, найдух, найдушка, пожаливник, покропивник [15, І, с. 48, 74, 467; ІІ, 97, 102]; бук. бенькерт, бенькарт, побурєнница, побурянниця [19, с. 28, 434]; лемк. бенкарт [16, с. 27]; наддністр. бунгарт, самороб [21, с. 62, 234]; надсян. байстрюк, покропивник, покропивниц'а [7, с. 46 ]. Лексема бенькарт (бенькерт, бенькарт, букарт, бунгарт) запозичена з німецької мови через польське посередництво (пол. bnkart) [13, І, с. 167]. Окремі з них побутують і в інших українських говорах: захпол. байструк, байстрючка, бахур, бахурка, кропиуник, кропиуниц'а, знев. покропиуник [8, с. 9, 14, 254, 419].

В окремих говорах дитина, як правило, нехрещена, стає об'єктом міфологічних вірувань: бойк. потирча `дитина, яка вмерла без хрещення' [15, ІІ, с. 125]; гуц. обмінник `підмінена, обмінена дитина' [17, с. 121]; бук. заст., міфол. обмінник `вередлива, плаксива дитина, яку, за повір'ями, підкинула матері нечиста сила, забравши в неї її власну' [19, с. 352].

Жінку під час пологів або кілька днів потому називають: бойк. поліжкиня, поліж'кьін'а, поліжниця, поліжниц'а [15, ІІ, с. 106]; бук. поліжница [19, с. 442]; закарп. поЛ'ушкын'а, пород'іл'а, роже^иниц'а, родже^иниц'а [18, с. 262; 3, с. 161].

Дівчину, яка народила позашлюбну дитину, зазвичай номінують: бойк. завитка [15, І, с. 263]; гуц. звединиці [14, с. 79]; бук. заст., рідк. звединица, звидиницє [19, с. 154]; лемк. преспанка, приспанка [16, с. 253; 22]; закарп. зведениця [18, с. 121], зведениця [наше]; наддністр. завитка [21, с. 118]; яка> дкурвилас'і, <та, яка> с'і заявила, <та, яка> с'і звела, <та, яка> покро^пивника Майе [7, с. 40]. Див. заст. покритка [20, VII, с. 49], захпол. покритка т.с. [8, с. 419].

Мотиваційними базами для однослівних номенів є спільнокореневі дієслова завити(ся), звести(ся), при(е)спати(ся), покрити. Пор. також фразему звести дівку `звабити дівчину й покинути' [11, II, с. 134], звестися `піддатися спокусі, звабитися' [20, ІІІ, с. 492-493].

Безплідну жінку називають: гуц. бездітниці [10, с. 22], образл. порохні [14, с. 140], яловеґа [14, с. 194-195]; бук. ялова [19, с. 686]; закарп. безд'іткьін'а [18, с. 21], зневажл. яловеґа [наше].

Семема `повитуха, жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах' репрезентована в усіх говорах південно-західного наріччя номеном псл. походження баба, від якого утворилися бабити `бути бабою, акушеркою', бабництво `акушерство', <sup>І</sup>баба-спови<sup>еІ</sup>туха [4, с. 14; 10, с. 19; 17, с. 10; 14, с. 21; 18, с. 18; 19, с. 20; 21, с. 39]. Крім того, в окремих говорах побутують назви з іншими коренями: бойк. моші [15, с. 455]; бук. моша [19, с. 298-299] румунського походження [13, ІІІ, с. 526]; закарп. повиваля [18, с. 121], що пов'язане з дієсловом повивати `загортати повивачем, пелюшкою (немовля)'. Див. заст. баба т.с. [20, І, с. 75]; захпол. бабун'а, брана баба [8, с. 7, 30]; надсян. бабка, крайбабка [7, с. 43]. Усі назви архаїзувалися, оскільки сьогодні ніхто не народжує вдома, за винятком хіба що екстремальних ситуацій.

Жінку або чоловіка, які бавлять дитину, відповідно називають: бойк. бавиля, бавильник, бавинник [15, І, с. 38]; лемк. пістунка [22].

Для номінації хрещених батьків у всіх говорах південно-західного ареалу використовують румунізми нанашка, нанашко та їх фонетико-словотвірні варіанти: лемк. нонашка, нонашко [16, с. 200], бойк. нанашок [15, І, с. 471], бук. нанашул [19, с. 315], закарп. нанашкул'а [12, І, с. 49-50], нанашка, нанашко [наше].

Крім вищеназваних, побутують ще й номени, які, однак, не є дублетними відповідниками в одній і тій же говірці певного говору: бойк. маточка [15, І, с. 434]; бук. матка [19, с. 280]; гуц. матка [10, с. 121]; закарп. маточка, бате^ичко [18, с. 21, 169], тотайко, татайко, мат'унка, готайка, татайка [12, І, с. 49-50]; наддністр. мама, мамусі, мамуська, мамуся, матусі, паніматка [21, с. 167].

Синонімічними відповідниками до вищенаведених назв у межах однієї говірки виступають: бойк. хрещений бат'ко, хрисний батько, хрисна мати [15, ІІ, с. 346]; надсян. хресний тато, хресна мама, похресний тато, похресна мама та ін. [7, с. 51-52]. Див. літ. хрещена мати, хрещений батько т.с. [20, V, с. 138]; захпол. хресний, хресна, хресний бат'ко, хресна мати, хресни бат'ко, хришчони(й), хришчона, хришчоний бат'ко, хришчона мамка, хришчона мати, хришчонц'о [8, с. 588-590].

Хлопчик стосовно своїх хрещених батьків має назви: гуц. фіїн (філин, фін) [10, с. 197; 14, с. 175]; закарп. хресник, похресник, похресник, кре^ис^Інови^ец', фін, фіїйіїн, фМин [12, І, с. 51]; наддністр. фіїн [21, с. 262]; надсян. похресник та ін. [7, с.48]. Хресник, похресник - суфіксальні утворення від хрестити, похрестити, а фіїн (філин, фін) - запозичення з румунської мови [13, VI, с. 101]. Див. захпол. хресник, хришченик, хришчоник т.с. [8, с. 589].

Дівчинка стосовно її хрещених батьків має назви: гуц., фіїна (філина, фіна) [10, с. 197; 14, с. 175]; закарп. хресниц'а [18, с. 405], похресниц'а [3, с. 163]; наддністр. фіїна [21, с. 262]. Усі лексеми є суфіксальними дериватами від відповідників чоловічого роду. Див. захпол. хресниц'а, хришчениц'а, хришчониц'а, хришчоница та ін. т.с. [8, с. 589-590].

Хрещені батьки своїх хрещених дітей називають: бойк. хресн'ата [15, II, с. 346]; закарп. похрис'н'ата [3, с. 163].

3) Назви матеріальних предметів родильної обрядовості

Білу матерію, яку дарують хрещені батьки новонародженій дитині і в яку сповивають її після обряду хрещення, у всіх говорах південно-західного (і не тільки) наріччя називають крижма (крижма), крижмо (крижмо) (переважно жін. р.). Ця ритуальна назва розширила свою семантику і в багатьох говорах позначає будь-який дарунок новонародженій дитині. Запозичена через польське і згодом чеське посередництво з давньоверхньонімецької мови [13, ІІІ, с. 90]. Див. діал. крижма, літ. крижмо т.с. [20, IV, с. 343].

Колиску, тобто невеличке ліжечко для спання і колисання дитини, в усіх південно-західних говорах номінують коли(ы)ска - суфіксальний дериват від псл. *kolysati [13, II, с. 511]) і тільки в бук. реля [19, с. 453] (< з псл. *гьб!ь [13, V, с. 54]) та чейданка `колиска, підвішена на чотирьох мотузочках до стелі' [19, с. 638]. Див. літ. колиска т.с. [20, IV, с. 222], захпол. гойдашка [8, с. 94].

Висновки. Щодо походження абсолютна більшість назв, пов'язаних із родильною обрядовістю, утворилася суфіксальним, префіксальним чи префіксально-суфіксальним способом на базі праслов'янських основ. Високу словотвірну продуктивність для номінації осіб та обрядодій демонструють іменникові суфікси -й(а, е) (дитя(є), дике `дитина', байстря(є), копьі(и)ля(є) `позашлюбна дитина), -ак (дітвак `дитина', первак, першак `перший хлопчик у сім'ї', семак `хлопчик, народжений у сім місяців', копиляк, коплак, кополяк `позашлюбний хлопець'), -ик (хресник, похресник `хрещеник', обмінник `підмінена, обмінена дитина'), -чук (копильчук `позашлюбний хлопець'), -к (змітка `жінка, яка втратила або передчасно народила дитину', завитка, приспанка `дівчина, яка народила позашлюбну дитину', найдушка `позашлюбна дівчинка', плеканка `дівчинка, яку довго годували груддю'), -иц' (байстриця, копилиця `позашлюбна дівчинка', роже^иниц'а, зведениця `дівчина, яка народила позашлюбну дитину'), -ин (-ін) (ирстини, крестины, кстины, хре<sup>и</sup>стини, кстини, крещінє, хришЧ'ін'а `обряд хрещення немовляти', выводины, у^водины, у^воджін'а `справляння в церкві богослужіння над жінкою через шість тижнів після пологів') тощо.

У складі префіксально-суфіксальних утворень найвищу продуктивність мають моделі по-+-ник, по-+-ниц', без-+-ин, без-+-(н)иц', з(с)+и: пожаливник, покропивник `позашлюбний хлопчик', поліжкиня, поліжниия `породілля', бездітниці, бездЧткын'а `бездітна жінка', скопилити, скопиличити `спокусити дівчину, покинувши її вагітною чи з дитиною' та ін.

Нечисленні деривати утворені шляхом субстантивації прикметників із суфіксами -н-, -к-: т'агітна, т'аж(ш)ка, беремен:а `вагітна'.

Незначна частина лексем (переважно назв осіб) запозичена з румунської: моші, моша `повитуха', фіїн (філин, фін) `хрещеник', нанашка `хрещена мати', нанашко `хрещений батько', плекоторя `мати, що плекає свою дитину груддю'; з польської: дзецко `дитина', бах `найменша, остання дитина в сім'ї'; через польську з німецької мови: бенькарт `позашлюбна дитина', крижма (крижмо) `дарунок новонародженій дитині' тощо.

Ареалогічний аналіз засвідчив наявність говіркових паралелей у складі родильної лексики південно-західного наріччя. Це стосується переважно таких лексико-семантичних груп:

1) назв дій, ознак, пов'язаних із вагітністю та пологами;

2) назв учасників родильного обряду.

На підставі проведеного аналізу можна виділити дві групи локалізації родильних назв:

1) лексеми, що вживаються в усьому південно-західному діалектному ареалі або в більшості його говорів (у різних фонетичних варіантах): груба, т'ашка, тєшка (кішка), беремен:а, черевата `вагітна'; родити, рожати `народжувати дитину';

2) вузьколокальні назви: наддністр. пуважна, закарп. самодруга `вагітна'; бойк. самотретя `жінка, яка втретє вагітна'; закарп. плекоторя `мати, що плекає свою дитину груддю' тощо.

Крім лексичних, фіксуємо чимало пропозитивних номенів родильної обрядовості, що становлять собою переважно іменникові та дієслівні двокомпонентні сполуки: мати за поясом, на часах бути, ходити самодруг, быти в тяжі `бути вагітною'; стирати, стирєти дитину, зыйшла дітина, діти дитину стратити дітину, скапарити дітину, скинути дитину, звергти дитину, зронити дитину, поронити дитину, зийшло з нейі `мати викидень, втратити дитину', `перервати вагітність унаслідок аборту' та ін.

Список умовних скорочень

Referens

1. Nykonchuk, M.V. (2001). Poliska leksyka narodnoi medytsyny ta likuvalnoi mahii [Polissya vocabulary of folk medicine and medicinal magic] / M.V. Nykonchuk, O.M. Nykonchuk, V.M. Moisienko. Zhytomyr, 148 p.

2. Pyskach, O. (2011). Aktsionalni i nominatyvni aspekty rodylnoi obriadovosti v hovorkakh Mizhhirskoho raionu Zakarpatskoi oblasti [Actional and nominative aspects of the ritual pertaining to the birth of a child in Mizhhirya region patois of Transcarpathia]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seria: Filolohia.

3. Rusnak, Yu.M. Leksyka rodynnykh obriadiv u bukovynskomu dialekti: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. filol. Nauk: spets. 10.02.01 „Ukrainska mova“ (2010) [Family rituals vocabulary in Bukovyna dialect: abstract of Thesis of Candidate Degree in Phylology: speciality 10.02.01”Ukrainian Language”]. Cherniv. nats. univ-t im. Yu. Fedkovycha. Chernivtsi, 2010, 21 p.

4. Tyshchenko, T. Nominatsia obriadodii pisliapolohovoho ta sotsializuiuchoho etapiv rodylnoho obriadu u schidnopilskych hovirkakh [Nomination of postpartum and socializing periods pertaining to the birth of a child in eastern Polissya patois]. Naukovi zapysky. Seria: Filolohichni nauky. Vyp. 86, p. 263-269

5. Khomchak, L. (2008). Nadsiansko-zakhidnopoliski leksychni paraleli na prykladi rodynno-obriadovoi leksyky [Nadsyansko-zahidnopoliski lexical parallels on the basis of family rituals vocabulary]. №18, p. 65-74.

6. Khomchak, L. (2009). Nazvy uchasnykiv rodylnoho obriadu na Nadsianni [Names pertaining to the birth of a child in Nadsyannya] / Dialektolohichni studii. 8: Hovory pivdenno-zachidnoho narichcha. Lviv, p. 36-55.

7. Arkushyn, H. (2016). Slovnyk zachidnopoliskykh hovirok [Dictionary of Western Polissya patois]. Lutsk, 648 p.

8. Atlas ukrainskoi movy: U 3 t. - T. II (1988): Volyn, Naddnistrianshchyna, Zakarpattia I sumizhni zemli [Atlas of Ukrainian language in 3v: v2 Volyny, Naddnistryanshchyna, Zakarpattya and adjacent lands]. Kyiv, 520 p.

9. Hutsulski hovirky. Korotkyi slovnyk (1997) [Hutsul patois. Abridged dictionary]. Lviv, 232 p.

10. Slovar ukrainskoi movy (1907-1909). [Dictionary of Ukrainian language]. Za red. B. Hrinchenka T. 1-4.

11. Dzendzelivski, Y.O. (1958-1993). Linhvistychnyi atlas ukrainskykh nadodnykh hovoriv Zakarpatskoi oblasti URSR (Ukraina) [Linguistic atlas of Transcarpathian region patois of Ukrainian language URSR (Ukraine): Vocabulary]. Ch. I-III.

12. Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy: v7 t. (1982-2006) [Etymology dictionary of Ukrainian in 7 v.]. K., T. 1-5.

13. Negrych, M. (2008). Skarby hutsulskoho hovoru: Berezovy [Treasures of Hutsul patois: Berezovy]. Lviv, 224 p.

14. Onyshkevych, M.Y. (1984). Slovnyk boikivskych hovirok [Dictionary of Boiky patois]. K.: Naukova dumka. Ch. 1-2.

15. Pyrtei, P.S. (2001). Slovnyk lemkivskoi hovirky: materialy dla slovnyka [Dictionary of Lemky patois: materials for the dictionary]. Legnica-Wroclaw

16. Pipash, Yu., Halas, B. (2005). Materialy do slovnyka hutsulskykh hovirok [Materials for Hutsul patois dictionary Materials for Hutsul patois dictionary]. Uzhhorod, 266 p.

17. Sabadosh, I. Slovnyk zakarpatskoi hovirky sela Sokyrnytsia Chustskoho raionu (2008) [Dictionary of Transcarpathian patois of the village of Sokyrnytsya Hust region]. Lira, 480 p.

18. Slovnyk bukovynskykh hovirok (2005) [Dictionary of Bukovyna patois] / Kol.

avt., red. N.V. Huivaniuk, K.M. Lukianiuk. Chernivtsi: Ruta, 688 p.

19. Slovnyk ukrainskoi movy (1970-1980) [Ukrainian language dictionary] / Redkol.: Bilodid I.K. [holova] ta in. K.: Nauk. dumka, T. 1-11.

20. Shylo, H. (2008). Naddnistrianski regionalnyi slovnyk [Naddnistryansky regional dictionary]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy, 288 p.

21. Pavlesin, A. (2007). Mali rjecnik lemkivskog govora ukrajinskog jezika. Zagreb, 292 p.

Размещено на Allbest.ru