Речовинні прикметники як засіб категоризації світу в праслов’янській і давньоукраїнській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Речовинні прикметники як засіб категоризації світу в праслов'янській і давньоукраїнській мовах

Актуальними в лінгвістиці сьогодення є питання, пов'язані з вивченням процесів категоризації світу як основних функцій людської свідомості. І. Кант звернув увагу на те, що «ми не можемо осягнути жодного предмета поза категоріями; ми не можемо пізнати жодного осмислюваного предмета без допомоги споглядань, співвідносних із категоріями» [6, с. 235]. Поступово вироблена здатність людського інтелекту узагальнювати конкретно-предметне сприймання явищ матеріального світу стала потужним чинником становлення й розвитку мовних категорій. Глибину усвідомлення людиною довкілля, обсяг здійснюваних нею мисленнєвих операцій і досвід пізнавальної діяльності демонструють закріплені в мові закономірності творення дериватів. Не випадково О.С. Кубрякова наголошувала: «Немає нічого природнішого, ніж аналіз дериваційних явищ із когнітивних позицій: очевидно, що саме порівняння цих явищ із процесом пізнання й закріплення його результатів дозволяє спостерігати, з одного боку, у яких формах відбувалися пізнавальні процеси в мові, а з іншого - як змінювалася мова під впливом цих процесів і як вона повсякчас збагачувалася й розвивалася під час їх здійснення» [8, с. 91]. Усі сфери діяльності людини закономірно реалізуються в полі мови. її словотвірний рівень першочергово слугує «показником і виразником напряму культурного розвитку суспільства. <...> Словотворчі засоби стають засобом кодування культури, до кінця здійсненого в мові, - у її первнях: корені і формантові» [15, с. 250].

Когнітивні механізми категоризації й вербалі- зації дійсності за допомогою словотвірних формантів відображають похідні номінації природних (натурфактів) і штучних (артефактів) речовин і матеріалів Назви матеріалу й речовини можуть бути однаковими, оскільки речовина, з якої виготовлене фізичне тіло, є матеріалом, та різними, йор.: срібна ложка (срібло - речовина й матеріал); дере'яна ложка (матеріал - деревина; речо-вини - целюлоза, геміцелюлоза, лігнін). та співвідносних із ними ознак. Такі деривати репрезентують різні фрагменти довкілля й буття людини, засвідчують напрями й форми пізнавальних процесів, які вироблялися в мові від найдавніших часів. Сукупно вони формують се- мантико-словотвірну категорію речовинності, яка у процесі довговікового становлення зазнала кількісних і якісних змін.

В українській мові досліджувану словотвірну категорію репрезентує багатотисячний корпус дериватів із речовинною семантикою. До його складу входить словотвірний тип із суфіксом -ов- /-ев-, який від найдавніших часів був дуже активним у реалізації згаданих дериваційних процесів. Прикметники із суфіксом -oe-Z-ee- виражають транспозиційне словотвірне значення «відносна ознака щодо речовини або матеріалу, названі мотивувальною основою». Залежно від лексичного значення твірного слова і специфіки пізнаваного через контекст зв'язку з позначуваним предметом або явищем реального світу загальна словотвірна семантика зазнає конкретизації як ознака за матеріалом: а) із якого щось виготовлено; б) який входить до складу чогось у помірній чи великій кількості; в) для якого щось придатне або призначене; г) якого щось стосується; із яким щось пов'язане [1, с. 131; 4, с. 41]. Лише варіант (а) засвідчує прямий вияв ознаки. Інші відображають розвиток системи додаткових значень, які послаблюють або й цілком втрачають зв'язок із матеріалом, маркуючи пізнавані в контексті якість, подібність тощо. Відносимо їх до групи матеріально-речовинних прикметників, беручи до уваги «функційну близькість їхньої іманентної семантики до основного значення «вираження ознаки за відношенням між предметом (предметами) і матеріалом» (пор.: дубовий ліс «ліс, у якому ростуть дуби» // дубовий стіл «стіл, зроблений із дуба»)» [14, с. 160]. На маргінесі перебувають похідні, що співвідносяться із конструкціями «X призначений (або придатний) для Y», «X пов'язаний з Y; X стосується Y», у яких X позначає предмет, a Y - матеріал, речовину. Розглядаємо їх у межах словотвірної категорії речовинності умовно й лише на основі того, що вони містять компонент із семою «речовина, матеріал».

Дериваційна категорія речовинності є однією з основних мовних категорій. Питання її місця й ролі в загальній категоризації світу розглядали українські й зарубіжні мовознавці (І.В. Арнольд, О.В. Бондарко, В.В. Виноградов, М.А. Жовтобрюх, І.Г. Матвіяс, Н.Г. Озерова та ін.). Щоправда, предметом дослідження учених є здебільшого лексико-граматичний розряд речовинних іменників. Зокрема, послідовно досліджено лексичну семантику і словозміну матеріально-речовинних субстантивів у праці І.І. Погрібного [12]. Граматичну специфіку таких номінацій описали Л.М. Кознєва [7] і Т.Ю. Мороз [10]. Когнітивні механізми творення речовинних іменників вивчають Т.Г. Борисова [2], Г.В. Мустакімова [11].

Функціонування відносних прикметників - виразників речовинної семантики - у системі сучасної української мови аналізували О.К. Без- пояско, К.Г. Городенська, О.С. Шевчук. Історичний матеріал представлено в дослідженнях В.М. Васильченка, І.Т. Вербовської, А.П. Грищенка, Н.П. Зверковської, Л.Д. Коцюби, І.І. Кунця. Однак розкриття історичних умов і причин розбудови категорії речовинності на матеріалі ад'єктивних дериватів, опис динаміки її становлення у поступі шляхом вивчення ролі словотвірних формантів і дослідження особливостей функціонування окремих словотвірних типів від праслов'янського часу до сьогодні залишилося поза увагою дослідників. Пропонована лінгвістична розвідка репрезентує фрагмент саме такого аспекту висвітлення порушеної проблеми, що забезпечує її актуальність і новизну.

Мета статті - окреслити історію становлення структури й семантики речовинних прикметників із суфіксом -oe-Z-ee-, показати, що аналізовані деривати у праслов'янській і давньоукраїнській мовах сформували окремий словотвірний тип, який у подальші періоди відіграв провідну роль у розбудові категорії речовинності в українській мові.

Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань: 1) здійснити вибірку прикметників із суфіксом -оуь-/-єуь- > -овъ-/-евъ-, опрацювавши писемні тексти, а також етимологічні, історичні, тлумачні та інші словники; 2) з'ясувати семантичну базу мотивувальних іменників; 3) проаналізувати функційно-семантичний діапазон дериватів; 3) окреслити особливості формування словотвірного типу із суфіксом -OVb-/-eVb- > -овъ-/-евъ- у проекції на діахронію.

Історія виникнення суфікса -ов-/-ев- (< -овъ-/- евъ- < -ovb-/-evb-), продуктивного у творенні ві- діменникових прикметників, пов'язана із процесами розвитку атрибутивності імен. Про це свідчить велика кількість похідних, які вказують на ознаку предмета за відношенням до іншого предмета. Матеріал етимологічних словників і найдавніших писемних джерел засвідчує дві функції суфікса -OVb-/-eVb-: 1) творити присвійні прикметники від іменників - назв істот; 2) творити відносні прикметники від іменників - назв рослин, матеріалів тощо, маркуючи речовинність [16, с. 220-221; 17, с. 4; 18, с. 80; 19, с. 472-473]. У різних фонетичних варіантах, зберігаючи вироблену й закріплену в праслов'янській мові здатність продукувати присвійні й відносні прикметники, суфікс -OVb- був успадкований усіма слов'янськими мовами.

За даними лексикографічних джерел реконструйованої праслов'янської лексики, суфікс -оуь-/-єуь- здавна функціонував як самостійний словотвірний елемент, продуктивний у функції творення десубстантивів. Зважаючи на відсутність писемних праслов'янських пам'яток і неможливість контекстуально ідентифікувати прикметникову семантику, значення «відносна ознака щодо речовини, матеріалу, названих твірною основою» установлюємо на базі потенційної стилістично немаркованої сполучуваності. Таке значення фіксують тлумачні словники як типове для прикметника у стилістично нейтральних конструкціях.

Більшість праслов'янських прикметників на -ovb-/-evb-, які можна розглядати як такі, що, крім загальної семантики «який стосується того (властивий тому; придатний для того), що називає твірна основа», здатні виражати ознаку за відношенням до речовини-матеріалу («який виготовлений із того, що називає твірна основа»), мотивовані іменниками, що позначають реалії живої природи. Такі деривати репрезентують той фрагмент дійсності, що був визначальним і безпосередньо пізнаваним у житті давніх праслов'ян-землеробів.

0. 0. Потебня зауважував: «Давня <...> людина дивилася на природу лише корисливо, що показує мова і поезія; як дітям, природа подобалася їй, наскільки була корисною» [13, с 57]. Дериваційна категорія речовинності має виразний прагматичний характер.

Традиційно до лексико-граматичного розряду речовинних іменників відносять назви рослин. Прикметники, мотивовані іменниками-флороні- мами, найвірогідніше виражають загальну відносну ознаку «який пов'язаний із тим (стосується того), що називає твірна основа». На підставі пізніших фіксацій у контексті можемо лише гіпотетично встановити сему «матеріал» у похідних, які утворені від:

а)назв дерев: *ablonevb(jb)/*ablonovbjb (< *ablon'a) «яблуневий» [ЭССЯ1, с. 42], *berstovb(jb) (< *berstb/*berstb) «берестовий» [SPI, с. 209; ЭССЯ с. 199], *bukovb(jb) (< *Ьикь, або від *bukyl- bve) «буковий» [ЭССЯ III, с. 89-90], *grusevb(jb) (< *grusa) «грушевий» [ЭССЯ VII, с. 157], *klenovb(jb) (< *klem>) «кленовий» [ЭССЯ IX, с. 194], *olbxovb(jb) (< *о1ъха) «вільховий» [ЭССЯ XXXII, с. 82], *opsinovb(jb) (< *opsina) «осиковий» [ЭССЯ XXXII, с. 95], *opsovbjb (< *opsa) «осиковий» [ЭССЯ XXXII, с. 97] (пор. укр. діал. осови(й) «осиковий») [8, с. 39] таін.;

б)назв кущів: *bbzov(jb) (<*Ьъгъ) «бузиновий» [ЭССЯ III, с. 144], *dernovb (< *dernb,*dernu) «дереновий» [SPIII, с. 43], *glodovb(jb) (< *glodb) «глодовий» [ЭССЯ VI, с. 136], *kalinovbjb (< *kalina) «калиновий» [ЭССЯ IX, с. 122], *1ёкстоуъ]'ъ (< *Шсіпа) «ліщиновий» [ЭССЯ XIV, с. 264] та ін.;

в)назв бобових культур: *ЬоЬоуъ(/ъ) (< *ЬоЬъ) «бобовий» [SPI, с. 289; ЭССЯII, с. 144], *gorxovb(jb) (< *gorxb) «гороховий» [ЭССЯ VII, с. 44-45] та ін.;

г)назв овочів: *cesnovb (< *cesm>) «часниковий» [ЭССЯ IV, с. 89], *lukovb(jb) (< *1икь) «цибулевий» [ЭССЯХ^ с. 171] таін.;

ґ) назв культурних і дикорослих трав'янистих рослин, мохів: *lopuxovb(jb) (< *ІорихьІ*Іориха) «лопуховий» [ЭССЯ XV, с. 68-69], *1ьпоуъ(]'ь) (< *1ьпь) «із льону» [ЭССЯ XVII, с. 87], *такоуь(/ь) (< *такь) «маковий» [ЭССЯ XVII, с. 144-145], *тъхоуъ(]ъ) (< *тъхъ) «моховий» [ЭССЯ XX, с. 214-215] та ін.

Нечисленними є матеріально-речовинні іменники інших семантичних груп, які реалізували свій дериваційний потенціал у прикметниках за допомогою суфікса -оуь-/-єуь-. Це, зокрема, назви плодів, складових частин, речовин, пов'язаних із рослинами чи тваринами, що стали твірною базою для похідних: *kozevb(jb) (< *koza) «шкіряний» [ЭССЯХ11, с. 38], *lubovb(jb) (< *1иЬъ) «з липової кори» [ЭССЯ XVI, с. 156], *lycevb(jb) (< *Іуко) «з лика» [ЭССЯ XVII, с. 17], * mёzgovъjъ (< *mёzga «подрібнена плодоовочева маса») «який стосується м'язги» [ЭССЯ XVIII, с. 226], *тёхоуъ(/ъ) (< *тёхъ) «хутряний» [ЭССЯ XVIII, с. 151], *mozgovb(jb) (< *mozgb) «мозковий» [ЭССЯ XX, с. 93-94] та ін. До дериватів, утворених від назв речовин, які є наслідком процесів, що відбуваються у тканинах живих організмів, належать прикметники *gnojevbQ'b) (< *gnojb) «гнійний» [ЭССЯ VI, с. 177], *modevb(jb) (< *тоёа/*тоёъ) «сечовий» [ЭССЯХХ, с. 78] і под.

Серед реконструйованих лексем кількісно невелику групу формують прикметники на -оуь- /-єуь-, мотивовані іменниками - назвами порід, мінералів, каменів, сплавів тощо: *кгетепоуь(/ь) (< *kremen- (пор. також *kremy/*kremene «кремній») «кремнієвий» [ЭССЯХ11, с. 116], *mёdovъjь (< *mёdъ «мідь») «мідний» [ЭССЯ XVIII, с. 144] та ін. Окремі прикметники мотивовані: а) назвами атмосферних явищ: *mbglovbjb (< *mbgla) «туманний» [ЭССЯ XXI, с. 97] та ін.; б) назвами сукупностей і сумішей речовин, продуктів, які є наслідком взаємодії речовин: *ogn'evb(jb) (< *ognb) «вогневий» [ЭССЯ XXXII, с. 29] та ін.

Спорадично трапляються ад'єктиви, утворені від іменників - назв неорганічних та органічних речовин, які існують у природі або добуті із природних речовин і є результатом переробки рослин (тварин) чи інших матеріалів. З-поміж праслов'янських реконструкцій можуть бути виокремлені, зокрема, прикметники *degbtovb (< *degbtb) «який стосується дьогтю» [SP III, с. 34], *ocbtovbjb (< *осьґь) «оцтовий» [ЭССЯХХХ11,с. 11] та ін.

Невелику групу утворюють лексеми, співвідносні з назвами продуктів рослинного і тваринного походження на зразок *х1ёЬоуъ]'ъ (< *х1ёЬъ) «хлібний» [ЭССЯ VIII, с. 27], *lojevb(jb) (< *lojb) «сальний» [ЭССЯ XV, с. 256-257], *medovb(jb) (< *medb) «медовий» [ЭССЯ XVIII, с. 58-59], *mgkovb(jb) (< *тдка) «борошняний» [ЭССЯХХ, с. 139] та ін.

Серед праслов'янських реконструкцій досить багато спільнокореневих дериватів з однофунк- ційними суфіксами -ъпъ-, -ёпъ-(-апъ-), -омь-(- єуь-), причому використання останніх зазвичай не було мотивоване структурно-семантичними характеристиками твірних основ. Такі пари і трійки виразно демонструють асиметрію мовного знака на словотвірному рівні, наприклад: *dgbovb(jb)ll* dgbъnъ(jъ)ll*dgbёnъ (< *dgbb) [ЭССЯ V, с. 89, 9293; SP IV, с. 172-173], *grusevb(jb)//*grusbnb(jb) (< *grusa) [ЭССЯ VII, с. 157], *lopuxovb(jb) (< *lopuxbl*lopuxa)ll*lopuSbnb(jb) (< *1орихъ) [ЭССЯ XV, с. 68-69; XVI, с. 76], *lydevb(jb)ll*ly dbnb(jb)ll*lydan-b(jb)ll*lykovbjb (< *1уко) [ЭССЯ XVII, с. 17, 32-33], *lbnovb(jb)ll*lbnbn-b(jb)ll*lb пёпъ0ь) (< *1ъпъ) [ЭССЯ XVII, с. 82-83, 87, 91], * medovb(jb)//* medvёnъ(jъ) //* medvbn-b(jb)//* medb пь (< *med-b) [ЭССЯ XVIII, с. 58-59, 67-68, 73], *mulovbjb//*mulbkbjb//*mulbnbjb (< *ти1ъ «мул; осад») [ЭССЯ XX, с. 185, 187-188], *mbglovbjb //*mbglbjb//*mbglbnbjb (< *mbgla) [ЭССЯ XXI, с. 97], *os-btovb(jb)//*osbtbn-b(jb) (< *osbtb) [ЭССЯ XXXVI, с. 77, 80-81] та ін.

Структурні особливості твірних основ спричинили дериваційну синонімію форм *kozevb(jb) (< *koza)//*kozevbnb(jb) (< *kozevb або *koza)H*kozan-b(jb) (< *koza) [ЭССЯ XII, с. 37-39], *obrexovb(jb) (< *оЬгехъ)//*оЬгё$ъ]'ъ//*оЬгё$ъпъ(/ъ) (< *оЬгёхъ) [ЭССЯ XXIX, с. 69-70, 80] та ін.

У подальші періоди розвитку української мови суфікс -ОЄ-/-ЄЄ- зберіг і розвинув успадковану із праслов'янської мови функцію творити прикметники від речовинних іменників [17, с. 3-5; 18, с. 80; 19, с. 473]. Взаємодіючи з іменниковими твірними основами, аналізований словотворчий афікс виявляв неоднакову активність у продукуванні ад'єктивних дериватів від речовинних іменників різних лексико-семантичних груп.

Опрацьовані писемні джерела і словники, які відображають риси давньої русько-української мови XI - XIII ст., фіксують прикметники із суфіксом -овъ-/-евъ-, утворені від речовинних іменників давніх основ на дубовый (< дубъ = джбъ) [Срезы. I, с. 739], ортховыи (< ортхъ) [Срезы. II, с. 711] таін.; на^^а: березовый (< береза) [Срезы. I, с. 70], въръбовыи = връбовыи (< върба = верба = връба) [Срезы. I, с. 461], тисовыи (< тиса) [Срезы. III, с. 960],липовый (<липа) [СДРЯІ, с. 155] таін.; на ^-й: медовый (< медь) [СДРЯ IV, с. 516], терновый = тръновыи (< търнъ = трънъ = тернъ) [Срезы. III, с. 1087] таін.; на_ЇД: огневыи = шгневи (< огнь) [Срезы. III; ГА, с. 566; Срезы. II, с. 602] тощо.

БІЛЬШІСТЬ ПРИКМЄТНИКІВ ІЗ СуфІКСОМ -ОЄ-/-ЄЄ- утворені від іменників - назв дерев, зрідка кущів. У текстах пам'яток XI - XIII ст. такі похідні нечасті й повторювані. Більшість із них співвідноситься з конструкцією «виготовлений із того, що називає твірна основа». Наприклад: въръбовъмъ жъзломъ [Срезы. І, с. 460], жъзлъ лтсковъ (лтсковъ співвідноситься з arnpaKivog) [Срезы. II, с. 75], ортховыи жезлъ [Срезы. II, с. 711], свидовомъ жезліемь (< сеид, свидина «кущ із родини кизилових») [Срезы. Ill, с. 271], ковчежецъ ситовыи (< ситъникъ «очерет») [Срезы. III, с. 361], кла(д)ма сосновыми [Срезы. III, с. 468], на кровати тисовт [Срезы. III, с. 960], тръновъ втнеиъ [Срезы. III, с. 1086], фуникова жъзла [Срезы. III, с. 1357] і под.

У деяких контекстах описувані деривати позначають однорідний за складом матеріал як компонент чогось, маркуючи семантику «який складається з названого твірною основою», пор.: дьбри тисовыА [Срезы. Ill, с. 960] «де ростуть тиси»; сады фуниковы [Срезы. Ill, с. 1357] «у яких ростуть фінікові дерева»; на Бєрєстовт. в сєлци єжє зооуть ныне Берестовое [ПВЛ, с. 80]. На думку І.М. Желєзняк, «первісною була назва урочища, місцини, зарослої берестом. Ще в XIX ст. на схилах Печерської гори, поблизу колишнього Миколаївського монастиря, ріс берестовий ліс» [5,с. 12-13].

Похідні прикметники у сполуках з іменниками - назвами частин дерев, кущів та інших рослин або такими іменниками, що позначають сукупність, фігурують переважно як виразники загальної семантики «який пов'язаний із тим (стосується того), що називає твірна основа»: кору березову [Срезы. І, с. 70], бъбиово(м) листвие(м) [Срезы. І, с. 196] «фіалковим», доубовоую кору [Срезы. І, с. 739], сосновоую кору и листь липовь [Срезы. Ill, с. 468], търноваю дртва [Срезы. III, с. 1086], фоуниковоу цвттоу [Срезы. III, с. 1357], ортховы ядръци [Усп., с. 208] тощо.

Пам'ятки XIV - XV ст. фіксують лексему вишневый = вишънювыи (< вишню) у ролі вираження якісної ознаки за подібністю до кольору: вишневы бархаты [Срезы. І, с. 266] «які мають колір вишні».

У ролі творення речовинних ад'єктивів від назв культурних і дикорослих трав'янистих рослин, злакових і бобових культур суфікс -ов-/-ев- не виявив помітної продуктивності. У давньорусько- українській мові панівним у цій сфері був суфікс -ан-, а також спорадично використовувався суфікс -Н-, пор.: былиюныи = былианыи, былъныи (< былие «трава»): листїемь бьілїаномь [Срезы.

I, с. 203]; зелюныи, зелъныи (< зелик «зілля») [Срезы. I, с. 971], оть хмтлна короба, и оть лляна [Срезы. II, с. 67], овъсюная зобница [Срезы. II, с. 596], зърно же гороуштъно или просжно [Срезы.

II, с. 1590].рьжань хлтбь [УСт., 35г] таін.

Спільнокореневі словотвірні дублети з -ов-

/-ее-, -ан-, -ьн- демонструють тенденцію до розподілу функцій аналізованих формантів, започатковану ще у праслов'янську добу. Похідні на -ов-/-ев-, -ан-, -ьн-, крім семантики «виготовлений із (складається з) названого твірною основою», засвідчують загальне значення «стосується того, що називає твірна основа». Як показує матеріал, суфікс -ьн- послідовніше тяжіє до творення відносних дериватів із семантикою «пов'язаний із тим, що називає твірна основа», які в контексті можуть розвивати вторинні якісні характеристики, пор.: въръбовъмъ жъзломъ - Вербны <...> emmeu; праз- дьникъ еърбъны; върбънаю недтлю «шоста неділя Великого посту» [Срезы. I, с. 460-461]; тръновъ втнеиъ//трънАнъ втнъцъ - пжтъ <...> трънънъи «зарослий терном; непрохідний» [Срезы. III, с. 1086-1087] і под.

У XI - XIII ст. кількісно повноцінні угруповання прикметників на -ов-/-ев-, співвідносних із назвами речовин і матеріалів неживої природи, хімічних речовин, волокон, тканин, виробів різних промислів, продуктів харчування, зокрема рослинного чи тваринного походження, не сформувалися. Пам'ятки, поруч із похідними на -ан- і -ьн- (-овьн-), документують успадковані із праслов'янської мови прикметники огнееыи «вогняний» та медовый «медовий», пор.: югневи [ГА, с. 566] - сполпъ огненъ [ПВЛ, с. 40] - стълъпъ огнънъ [Усп., с. 118] «із вогню»; сьта медвьна [Ізб. 1076, 83 зв.] «стосується меду», безміьрик медвьнок [Ізб. 1076, с. 265] «стосується напою з медом», рткы <...> медьвьна [СДРЯ IV, с. 515] «із меду» - уста медвеныя [ДЗ, с. 64] «солодкі» - медова чаша [Срезы. II, с. 121] «для меду», оброкь медовый [Срезы. II, с. 121] «пов'язаний із медом» - медовнаа же капля [СДРЯ XIV, с. 516] «із меду». Порівнявши хронологію фіксацій, маємо підстави констатувати, що відповідні похідні на -ов- фігурують у писемних джерелах пізнішого часу.

До давніх форм належать деривати із суфіксом -ов- (шелковый = шълковыи = шолковыи та слоновый), що характеризують ознаки предметів за матеріалом, з якого вони виготовлені або яким декоровані: запоны шелковът [ГА, с. 562]; одръ слоновъ [Срезы. Ill, с. 422] «який оздоблений слоновою кісткою».

Речовинні іменники - назви декоративних і коштовних каменів, металів, сплавів, природних сумішей і речовин та под. - вживаються у найдавніших писемних джерелах. Водночас утворені від них похідні ад'єктиви на -ов-/-ев- трапляються переважно в текстах, датованих XIV і наступними століттями. Це відображають, наприклад, деякі реєстри праці І.І. Срезневського «Материалы для словаря древне-русскаго языка по письменнимъ памятникамъ», пор.: камыкъ адамантъ [Срезы. I, с. 6] - ногти адамантовт [Срезы. I, с. 6]; стоую Софию свинъиемъ всю пржмъ [Срезы. III, с. 273] - за свиниовыми печатъми [Срезы. III, с. 273] та ін.

Дериваційна категорія речовинності репрезентує окремий фрагмент дійсності, відображаючи механізми категоризації світу в континуумі численного корпусу похідних прикметників із речовинною семантикою. У праслов'янській і дав- ньоруськоукраїнській мовах досить активним у реалізаціїзгаданихпроце сів був суфікс -ovb-/-evb-> -овъ-/-евъ-. Твірну базу дериватів формували насамперед іменники - назви речовин і матеріалів живої природи. Прикметники, мотивовані речовинними номінаціями інших лексико-тематичних угруповань, нечисленні. Розширення твірної бази прикметників на -ов-/-ев- припадає на XIII - XIV ст. і набуває розвитку в подальші періоди функціонування української мови. Речовинні деривати зберігають принципи традиції і спадкоємності у процесах категоризації й вербалізації довкілля. Перспективним є дослідження того, як втілилися ці принципи в розбудові категорії речовинності в діахронії.

Література

1. Безпояско О.К. Прикметник І О.К. Безпояско II Граматика української мови. Морфологія : [підручник] І О.К. Безпояско, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. -К. : Либідь, 1993. - С. 93-141.

2. Борисова Т.Г. Деривационная категория вещественности в языковой категоризации действительности I Т.Г. Борисова II Язык. Текст. Дискурс : Научный альманах Ставропольского отделения РАЛКI под ред. проф. Г.Н. Манаенко. - Вып. 5. - Ставрополь : Изд-во ПГЛУ, 2007. - С. 291-297.

3. Борисова Т.Г. Когнитивные механизмы деривации: деривационная категория вещественности в современном русском языке : атореф. дисс. ... докт. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» I Т.Г. Борисова. - Краснодар, 2008. - 49 с.

4. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична структура речення : [монографія] І І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. - К. : Наукова думка, 1983. -220 с.

5. Железняк І.М. Київський топонімікон I I.M. Железняк ; відпов. ред. В.П. Шульгач. - К. : ВД «Кий», 2014. - 224 с.

6. Кант И. Критика чистого разума ІИ. Кант ; пер. с нем. Н. Лосского. - Минск : Литература, 1998. - 96 с.

7. Кознева Л.М. Числовые парадигмы вещественных и отвлеченных существительных в русском языке XVI - XVII вв. : атореф. дисс. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» I Л.М. Кознева. -М., 1983. -24 с.

8. Кубрякова Е.С. К построению типологии словообразовательных категорий I Е.С. Кубрякова II Актуальные проблемы современного словообразования : Труды Междунар. науч. конф. (г. Кемерово, 1-3 июля 2005 г.) - Томск, 2006. - С. 90-96.

9. Лысенко А.С. Словарь диалектной лексики северной Житомирщины I А.С. Лысенко II Славянская лексикография и лексикология. - М. : Наука, 1966. - С. 5-60.

10. Мороз Т. Граматична специфіка речовинних іменників у сфері реалізації числової парадигми ІТ. Мороз II Наукові записки. Серія «Філологічні науки (мовознавство)» - Вип. 89 (4). - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. - С. 171-175.

11. Мустакимова Г.В. Вещественно-собирательные существительные в когнитивно-прагматическом аспекте I Г.В. Мустакимова II Филологические науки в России и за рубежом : матер. Междунар. науч. конф. (г. Санкт-Петербург, февраль 2012 г.). - СПБ. : Реноме, 2012. - С. 154-157.

12. Погрібний І.І. Матеріально-речовинні іменники (лексична семантика і словозміна): автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» І І.І. Погрібний. - К., 2000. -21 с.

13. Потебня А.А. Мысль и язык / А.А. Потебня. - К. : СИНТО, 1993. - 192 с.

14. Словотвір сучасної української літературної мови І відпов. ред. М.А. Жовтобрюх. - К. : Наукова думка, 1979. - 406 с.

15. Фаріон І. Словотвірні норми в контексті національно-культурних орієнтацій І І. Фаріон II Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Вип. 3. - Житомир, 2003. - С. 250-267.

16. Brodowska-Honowska М. Slowotworstwo przymiotnika wj^zyku staro-cerkiewno-slowianskim IM. Brodowska-Honowska. - Krakow : PAN, 1960.-276 s.Hartmann Н. Studien uberdie Betonung der Adjektiva in Russischen IH. Hartmann. - Leipzig Harrassowitz, 1936. - 81 p.

17. Kurkowska H. Budowa slowotworcza przymiotnikow polskich IH. Kurkowska. -Wroclaw : Zaklad im. Ossolinskich, 1954. - 175 s.

18. Vondrak W. Vergleichende slavische Grammatik I W. Vondrak ll Lautlehre und Stammbildungslehre. - Gottingen, 1924. - XVIII. - 1924. - 724 s.

Джерела ілюстративного матеріалу

1.ГА - Книги временьныж и w6pa3Hbi® TewprH® мниха І В.И. Истрин II Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе. - СПб., 1920. -Т. 1.- 1920. - 612 с.

2.ДЗ - Слово Даниила Заточника по редакциям XII и XIII вв. и их переделкам I подгот. к печати Н.Н. Зарубин. - СПб. : Изд-во АН СССР, 1932.

3.1зб. 1076 - Изборник 1076 года : Тексты и исследования I изд. подгот. В.С. Голышенко и др. ; под. ред. С.И. Коткова. - М. : Наука, 1965. - 1091 с.

4.ПВЛ - Повість времянныхъ літь (906-1110) II Полное собрание русских летописей. Лаврентьевская и Троицкая летописи. - СПб., 1846. -Т.1.- 1874. - С. 1-123.

5.СДРЯ - Словарь древнерусского языка (XI - XIV вв.) : в 10 т. I гл. ред. чл.-корр. АН СССР РИ. Аванесов. - М. : Русский язык, 1988-1991.

6.Срезы. - Срезневский И.И. Матеріальї для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ I И.И. Срезневский. - СПб. : Типография императорской Академій наукь, 1893-1912. - Т. І-ІІІ.

7.Усп. - Успенский сборник XII - XIII вв. I изд. подгот. А. Князвская и др. ; под ред. С.И. Коткова. -М. : Наука, 1971. - 752 с.

8.УСт - «Устав Студийский» по списку XII в. [Фрагмент] I подгот. к печ. Д.С. Ищенко II Источники по истории русского языка. -М. : Наука, 1976. - С. 109-130.

9.ЭССЯ - Этимологический словарь славянских языков : Праславянский лексический фонд I под ред. О.Н. Трубачева. - М. : Наука, 1974-2003. - Вып. 1-30; под ред. О.Н. Трубачева и А.Ф. Журавлева. - М. : Наука, 2005. - Вып. 31-32; под ред. А.Ф. Журавлева. -М. : Наука, 2007-2012. - Вып. 33-38.

10.SP - Slownik Praslowianski / pod red. F. Slawskiego. - Wroclaw ets. : Ossolineum, PAN, 1974-2002. - T. I-VIII.

Размещено на Allbest.ru