Дієслівні дистрибутивні моделі лексеми "місто" в художній прозі постмодерністів (на матеріалі української мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дієслівні дистрибутивні моделі лексеми «місто» в художній прозі постмодерністів (на матеріалі української мови)

Постановка проблеми

Місто - поняття, надзвичайно актуальне для сучасної людини й через його вагомість у системі самоідентифікації особистості, і з урахуванням глобалізації світового континууму та ролі міста у визначенні характеристик і соціокультурного потенціалу суспільства на всіх етапах цивілізації.

Основні номінанти міста (лексеми «місто», «город», «град») характеризуються широтою та дифузністю обсягу, а синтагматичні й парадигматичні зв'язки різного рівня, що організують основний зміст відповідного лексико-семантичного поля, свідчать про значну неоднорідність уявлень про місто, кодифікованих лексикографічними джерелами. З огляду на це під лексико-семантичним полем розуміємо сукупність лексичних одиниць різної частиномовної належності, що пов'язані спільною семантикою й об'єднані на основі парадигматичних, синтагматичних і епідигматичних зв'язків. Парадигматичний потенціал лексеми «місто» доцільно розглядати через синонімічні й антонімічні зв'язки, реалізовані на словотвірному рівні. Оскільки найяскравіше функційна й семантична динаміка лексико-семантичного поля «місто» відбивається в постмодерній прозі, представники якої продемонстрували нестандартність, креативність осмислення й гостроту, свіжість сприйняття міста, то синтагматичні відношення будемо аналізувати на прикладі дистрибутивних моделей лексеми «місто» в текстах творів Ю. Андрухо- вича, Л. Дашвар, Л. Дереша.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальним проблемам ідентифікації внутрішньої структури та моделювання лексико-семантичних полів присвячено роботи І. Багмут, Т. Ковальової, В. Капась, Н. Мех, І.Ходарєвої, О.Пе- трушенко, Л. Строченко, І. Попік, Н. Герцовської, О. Присяжнюк, Н. Іваненко тощо. Важливість міста підкреслена в поодиноких лінгвістичних розвідках (Г. Залізняк, Л. Корновенко, І. Кудрейко, О. Слободян, Є. Степанов, А. Титаренко, Я. Янчишина та ін.). Специфіку вживання номінацій на позначення міста в прозі письменників-постмодерністів досліджено в працях Т. Щербаковой О. Пресіч, Л. Мялковської. Синтагматичні (структурно-дистрибутивні) особливості дієслів синонімічних рядів «утішати» та «заспокоювати», а також найчастотніші дистрибутивні моделі відповідних лексем проаналізовано С. Ковалів [10]. Синтаксичну та семантичну сполучуваність фінансових дієслів-конверсивів у системі англійської мови та структурі фахового (фінансового) і тематично маркованого художнього дискурсів описано Т. Колісниченко [11].

Мета статті - проаналізувати дієслівні дистрибутивні моделі лексеми «місто» в художній прозі постмодерністів. Відповідно до поставленої мети необхідно виконати низку таких завдань: виявити та систематизувати дистрибутивне оточення лексеми «місто», проаналізувати семантичне наповнення дієслівної групи, з'ясувати особливості метафор, що виникли на основі дієслівної дистрибуції.

Виклад основного матеріалу

Аналіз сполучуваності лексеми «місто» як стрижневої в межах аналізованого лексико-семантичного поля в структурі мікроконтекстів прози пись- менників-постмодерністів дав змогу встановити актуальні дистрибутивні моделі та з'ясувати їх функціональну семантику. Вибірка склала 244 лексеми, зафіксовані в 564 контекстах.

Дистрибуція розглядається нами як «сукупність сполучуваних елементів певної мовної одиниці в усіх можливих контекстах» [12, с. 130]. Лексема «місто» маркується широкою дистрибуцією та різнобічним лексичним оточенням. У прозі постмодерністів можна виокремити п'ять груп словосполучень із цією лексемою: дієслівні словосполучення (37% від усіх контекстів), прикметникові словосполучення (31%), номінативні словосполучення (16%), займенникові словосполучення (15%), прислівникові словосполучення (1%). Оскільки дієслівні дистрибутивні моделі лексеми «місто» є найбільш частотними, то ми зосереджуємо увагу саме на них.

Для впорядкування опису в дистрибутивному аналізі використовуємо такі позначення: V - дієслово, Рг - прийменник.

Постпозитивна модифікація опорного компонента представлена двома моделями: V + «місто» та V + Рг + «місто». Ці моделі містять передусім дієслова пасивного стану та переважно мають значення «дія + місце, на яке вона спрямована» й «дія + місце, де вона відбувається». Наприклад: «Навіть коли Тріша плутала міста, національності і слова, Хельґа завжди розуміла...» [4, с. 70]; «Відверто кажучи, доти, доки Банзаю не сказали, як називається те місто, він навіть не підозрював про його існування» [8, с. 1]; «Вони мали щастя жити в місті, де подібні акції просто необхідні...» [1, с. 26]; «Зустрічі ще з того часу, коли він кликав мене у місто...» [8, с. 86].

Дієслівні словосполучення, побудовані за моделлю V + «місто», можуть виражати:

а)пересування містом: снувати («Нехіть і лінь тримали мене, як у лещатах, і великими зусиллями я змушувала себе снувати містом») [8, с. 88]; ходити («Гладкий Хіппі завжди боявся ходити містом...») [9, с. 5]; волочитися («Антонин для нього передусім друзяка, з ним добре пити й волочитися містом ...») [1, с. 47]; гуляти («Вона трохи гойдається й вирішує піти прогулятися нічним містом») [4, с. 74]; іти («він ішов містом, відкриваючи ногою двері підвальних забігайлівок і занурюючись в їхнє пекло, ніби здійснюючи свій власний патрульний обхід») [1, с. 54]; їздити («А ми зі Стоґнєвіч їздимо містом») [4, с. 37];

б)боротьбу за цілісність, красу міста: реставрувати («У зв'язку з такою своєрідною ситуацією реставрують старе місто фінни або турки») [2, с. 32]; відстояти («Чи ж Кнєзь із гриднями своїми здужає відстояти град?») [1, с. 20]; об'єднати, відкрити («Відкрити місто, об'єднати його, знову зробити нашим спільним Ровном ...») [2, с. 167] тощо;

в)ставлення до міста: любити («Я люблю це місто, але це моє місто, і з вами я його не ділитиму») [2, с. 167].

У моделі V + «місто» ключова лексема виступає переважно об'єктом, на який спрямована дія. Компонент V може виражатись інфінітивною формою, особовим дієсловом теперішнього часу або зворотним дієсловом на -ся. Дієслова вимагають від лексеми «місто / город / град» форми знахідного відмінка однини або множини, орудного відмінка однини.

У групі дієслівних словосполучень, побудованих за моделлю V + Рг + «місто», дієслова входять до складу конструкцій із прийменниками: по, з, до, в/у, над, за. Дієслова вживаються у формі інфінітива, зворотного або особового дієслова та виражають:

а)рух усередині міста: розсмоктуватися («Всі розсмоктуються кудись по місту, а я залишаюся...») [4, с. 13]; втекти («Налякані фашисти втекли з містечка...») [2, с. 121]; перебратися («Оце так мріяла перебратися до міста, а батьки застрягли у Килимівці...») [6, с. 256]; податися («... щось Парасина донька не дуже до матері бігала, бо ж як рочків двадцять тому подалася до міста...») [2, с. 9]; повернути («Респондент помітно зарухався, просив зупинити авто і навіть, з'їхавши з автобану, повернути до міста...») [З, с. 41]; заскочити («Що Ларка, як у Рокитне заскочить з міста, то обцілує неголені щоки свого малого...») [4, с. 118]; утекти («Але невже ти не можеш утекти з цього міста к бісовій матері?») [З, с. 112]; їхати («Після школи секретарські курси закінчила і, як її голова на пару з Ори- сею не вмовляли їхати до міста на навчання...» [4,с. 17]; «в'їхав у місто і... застряг у довжелезному заторі») [5, с. 143]); вибратися («Нічого подібного я вже не застав, бо вибрався до міста аж пополудні») [3, с. 21]; лазити («Колись я теж так забавлялася, коли по місту сама лазила») [7,с. 84]; повезти («Степана заарештували і повезли у місто» [4, с. 106]; «Маруся сама не їде до нього, а оце вошкається на тому дворі, плаття шиє і возить до міста яйця і курей на продаж, аби копійчину мати» [4, с. ПО]); вийти («... мене вже трафило те, що я боюся вийти в місто») [9, с. 52]; бігти («Він іде за мною, я біжу за місто, до вас. Розумієте?») [9, с. 48]; лізти («Можна кілька днів підряд крапатися «плазмою», а потім лізти у місто») [7, с. 101] тощо;

б)буття в місті: залишитися («Він усе зрозумів і залишився в місті») [4, с. 39]; мешкати («Та все ж мешкати в двістітисячному місті й не зустрічатися ніколи - неможливо...») [2, с. 103]; перебувати («Це були польські вояки обмеженого контингенту ООН в Західному Рівному, які разом з німецьким взводом невідь для чого перебували в «обгородженому місті»...») [2, с. 24]; жити («Але я закричав: я хотів би жити в цьому місті!» [2, с. 24], «Вони мали щастя жити в місті, де подібні акції просто необхідні, щоб час від часу трохи розтрусити навколишню гнітючу застиглість» [1, с. 9]); панувати («Ящірка бігла, тупаючи своїми короткими лапами й задираючи голову,<.. .> у бік Кнєзя-володаря, котрий усе ще панував над градом...») [1, с. 32]; витримувати («А хіба витримало би серце оцієї молодої жінки з набряклими і обвислими, мабуть, від хвороби нирок повіками, те, що витримую щоразу я в місті ...») [8, с. 89]; засиджуватися («Адже не можна довго засиджуватися в тому місті, де ти покінчив із собою») [2, с. 88] тощо;

в)сприйняття органами чуття: відчувати («Страх: рано чи пізно, його починаєш відчувати у цьому місті») [8, с. 15]; поспостерігати («Антон запропонував сісти тут <...> і поспостерігати за містом») [7, с. 3].

У цій моделі ключова лексема виступає переважно місцем, де відбувається дія. Тому дієслова вимагають від лексеми «місто» форми знахідного відмінка однини або множини, орудного та місцевого відмінка однини.

Модель «місто» + V демонструє препозитивну модифікацію опорного компонента. Ця модель містить особові дієслова або минулого, або теперішнього часу активного стану. У значної частини дієслів (95%) зв'язок із лексемою «місто» не є узуальним, а виникає в результаті перенесення значення - метафоризації. Загальновідомо, що метафора - це «найпродуктивніший креативний засіб збагачення мови, вияв мовної економії, семантична закономірність, що виявляється у використанні знаків однієї концептуальної сфери на позначення іншої, нерідко уподібненої їй у якомусь відношенні» [12, с. 388]. Наприклад: «Від десятої ранку до сьомої вечора місто виглядало вимерлим» [9, с. 5], «Місто дихає нам у вуха металево-водяною свіжістю. Воно само так хоче» [4, с. 81], «Далі взагалі нічого не було - місто просто обривалось на цій межі. Переставало існувати» [8, с. 81], «Воно (місто) вміє тільки пожирати, це місто за- бльованих подвір'їв і перекошених дощаних парканів у засипаних тополиним пухом провулках із деспотичними назвами ...» [2, с. 36-37], «Місто ховалося в теплій зотлілій імлі. Було красиво. Красиво дуже - з усіма тими зеленими банями, бурими дахами й дзвіницями» [7, с. 113], «...понад здолбунівською трасою - станція юних натуралістів, ще далі вже й місто кінчається, переходить у Новий Двір, а тут...» [2, с. 97], «Не варто виключати й факту свідомих зловживань: то були роки, коли все місто просякало чутками щодо чорного ринку донорів...» [4, с. 49], «Іноді це місто вміло заспокоювати не гірше, ніж ковток-другий теплого коньяку. Не таке метушливе і не розцяцьковане дурною рекламою, як столиця, воно підтримувало ілюзії, що можна бути щасливим...» [8, с. 88], «Місто насичується туманом» [7, с. 183], «...все швидше й потворніше міняється місто, все кволіше ялозиться по вікні...» [З, с. 6], «Для себе я зробив цілком вірний висновок - місто оживає тричі на рік...» [9, с. 47]. Джерелами таких метафор є дієслова, що означають: а) фізіологічні процеси, стани: дихає, помирає, оживає; б) буття: міняється, існує, лишається, насичується; в) фізичну діяльність: цілує, розділяється, ховається, стоїть, ялозиться.

Елементи цієї моделі поєднані між собою синтаксичним зв'язком координації. Місто за такої дистрибуції є активним учасником життя, а тому лексема «місто» вживається у формі називного відмінка однини.

Отже, найбільш активно лексема «місто» в текстах творів постмодерністів сполучається з дієсловами, увиразнюючи притаманну їй внутрішню динаміку. Дієслівна група будується за трьома моделями: V + «місто», «місто» + V, V +Рг + «місто». Дієслівні словосполучення, побудовані за моделлю V + «місто», можуть виражати: а) пересування містом; б) боротьбу за цілісність, красу міста; в) ставлення до міста. У групі дієслівних словосполучень, побудованих за моделлю V + Рг + «місто», дієслова входять до складу конструкцій із прийменниками по, з, до, в/у, над, за та виражають: а) рух усередині міста; б) буття в місті; в) сприйняття органами чуття. Ця група є найбільшою за кількістю контекстів, характеризується неоднорідністю: місто може виступати одночасно суб'єктом, об'єктом і власне місцем дії.

Перспективи подальших досліджень. Планується провести детальний порівняльний аналіз дистрибутивного оточення лексеми «місто» в художніх творах зарубіжних письменників-постмодерністів.

Література

1. Андрухович Ю. Дванадцять обручів ІЮ. Андрухович. - К. : Критика, 2004. - 105 с.

2. Андрухович Ю. Московіада. Роман жахів ІЮ. Андрухович. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2000. - 88 с.

3. Андрухович Ю. Перверзія ІЮ. Андрухович. - Львів : ВНТЛ-Класика, 2002. - 289 с.

4. Дашвар Л. Молоко з кров'ю ІЛ. Дашвар. - Харків : Клуб сімейного дозвілля - 125 с.

5. Дашвар Л. Рай. Центр ІЛ. Дашвар. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2009. - 153 с.

6. Дашвар Л. Село не люди ІЛ. Дашвар. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2010. - 272 с.

7. Дереш Л. Архе. Монолог, який усе ще триває ІЛ. Дереш. - Львів : Кальварія, 2005. - 276 с.

8. Дереш Л. Культ ІЛ. Дереш. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2008. - 90 с.

9. Дереш Л. Поклоніння ящірці: Як нищити ангелів ІЛ. Дереш. - X. : Фоліо, 2007 - 189 с.

10. Ковалів С. Дистрибуція та сполучуваність вербальних засобів вираження утішання та заспокоєння в сучасній англійській мові І С. Ковалів II Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство. - 2009. -№6,- С. 252-257.

11. Колісниченко Т. Семантична сполучуваність дієслів-конверсивів у фінансовому дискурсі І Т. Колісниченко II Англісти- ка та американістика. -2013,- Вип. 10.-С. 16-19.

12. Селіванова О. Лінгвістична енциклопедія І О. Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2010. - 844 с.

Размещено на Allbest.ru